Спосіб визначення придатності до льотної роботи в цивільній авіації україни льотного складу з патологією органів системи дихання

1. Спосіб визначення придатності до льотної роботи в цивільній авіації України льотного складу з патологією органів системи дихання шляхом проведення авіамедичної експертизи, який відрізняється тим, що придатність до льотної роботи цього контингенту льотного складу визначають діагностуванням за допомогою загального медичного і додаткових методів обстеження (діагностування) із застосуванням спеціального медичного обладнання, техніки і устаткування, фізіологічних станів органів системи дихання, які можуть викликати раптову втрату працездатності при виконанні ними професійної діяльності, з врахуванням активності патологічного процесу, структурнофункціонального стану дихальної системи, за показаннями ще й структурно-функціонального стану серцево-судинної системи, при цьому структурний стан дихальної системи визначають шляхом рентгенографії органів грудної клітки, а її функціональний стан - шляхом спірографії (спірометрії), періодичність цих методів обстеження визначають за класом медичного сертифіката (медичного стандарту), віком члена льотного складу, клінічними і епідеміологічними показаннями, за показаннями застосовують й інші методи обстеження органів системи дихання, а придатність льотного складу до льотної роботи визначають індивідуально за чіткими клініко-діагностичними критеріями. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що рентгенографію органів грудної клітки виконують за медичним стандартом класу 1 при первинному медичному огляді, при медичному огляді з метою перепідтвердження дійсності або поновлення медичного сертифіката, при клінічних і/або епідеміологічних показаннях, а за медичним стандартом класу 2 - при клінічних і/або епідеміологічних показаннях. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що спірографію (спірометрію) виконують за медичним 2 (19) 1 3 16503 4 відділом визначають їх придатними до льотної роботи з обмеженням в польотах із запасним пілотом (для приватних пілотів) за умов, що вони обстежені лікарем-фахівцем (пульмонологом), перебіг бронхіальної астми в них легко контролюється інгаляціями хромоглікату і/або кортикостероїдів, або β-агоністів, або комбінації двох з них, ОФВ1 і ПОШвид понад 80 %, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ понад 75 % середньопопуляційних величин. 7. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу з активними формами запалення органів системи дихання, викликаними будь-якими чинниками, вважають тимчасово непридатним до льотної роботи на період, поки загальний стан повністю не покращиться, не розвинуться ускладнення і не потребуватиметься подальший прийом ліків. 8. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу з активною формою туберкульозу або які проходять будь-який курс лікування визначають тимчасово не придатними до льотної роботи на період щонайменше 6 місяців, а після закінчення лікування їх визначають придатними до льотної роботи за умов позитивних результатів рентгенографії органів грудної клітки і функції зовнішнього дихання (ОФВ1 і ПОШвид понад 80 %, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ понад 75 % середньопопуляційних величин), при цьому професійних пілотів визначають обмежено придатними до багатопілотних польотів, а приватних пілотів - обмежено придатними до польотів із запасним пілотом. 9. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу із саркоїдозом, обмеженим гліарною лімфоаденопатією, вважають придатними до льотної роботи з обмеженням в багатопілотних польотах (для професійних пілотів) і польотах із запасним пілотом (для приватних пілотів) за умов, що захворювання має неактивний перебіг (немає прогресування), рентгенографія грудної клітки, ЕКГ спокою і з навантаженням, добове моніторування ЕКГ і за показанням міокардіальної сцинтиграфії мають позитивні результати, результати тестування функції зовнішнього дихання нормальні (ОФВ1 і ПОШвид понад 80 %, співвідношення ОФВі/ФЖЕЛ понад 75 % середньопопуляційних величин), відсутні ознаки ушкодження інших паренхіматозних органів, не проводиться медикаментозне лікування, при цьому обстеження повторюють щороку і за умови регресії захворювання обмеження в багатопілотних польотах і польотами із запасним пілотом знімають через 2 роки. 10. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу після одужання від мультисистемного саркоїдозу при відсутності ушкодження серця в авіамедичному відділі визначають придатними до льотної роботи з обмеженням в багатопілотних польотах (для професійних пілотів) і польотах із запасним пілотом (для приватних пілотів) за умов, що захворювання має неактивний перебіг (немає прогресування), рентгенографія грудної клітки, ЕКГ спокою і з навантаженням, добове моніторування ЕКГ і за показанням міокардіальної сцинтиграфії мають позитивні результати, результати тестування функції зовнішнього дихання нормальні (ОФВ1 і ПОІІІвид понад 80 %, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ понад 75 % середньопопуляційних величин), відсутні ознаки ушкодження інших паренхіматозного органів, не проводиться медикаментозне лікування, при цьому обстеження повторюють щороку. 11. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу із спонтанним пневмотораксом визначають тимчасово не придатним до льотної роботи, а після закінчення лікування - придатними за умов, що відбулося повне розправлення легені, пройшло мінімум 6 тижнів з моменту виникнення захворювання, результат тестування функції зовнішнього дихання нормальний (ОФВ1 і ПОШвид понад 80 %, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ понад 75 % середньопопуляційних величин), рентгенографія грудної клітки, комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія не виявляють бул, при цьому після першого випадку спонтанного пневмотораксу на професійних пілотів накладають обмеження в багатопілотних польотах, а на приватних пілотів - в польотах із запасним пілотом з можливим зняттям цих обмежень через рік за умов позитивних результатів структурно-функціонального обстеження дихальної системи, після повторного випадку захворювання членів льотного складу визначають непридатними до льотної роботи, але в авіамедичному відділі їх визначають придатними лише після задовільного хірургічного лікування та повного видужання щонайменше через 3 місяці, з накладанням постійних обмежень в багатопілотних польотах і польотах із запасним пілотом. 12. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу із значним хірургічним втручанням на органах грудної клітки визначають тимчасово не придатними щонайменше терміном на 3 місяці, з подовженням цього терміну відповідно до глибини патології та об’єму операції, при цьому членів льотного складу після пневмонектомії визначають не придатними до льотної роботи, але в авіамедичному відділі їх визначають придатними з обмеженням в багатопілотних польотах (для професійних пілотів) і польотах із запасним пілотом (для приватних пілотів) після повного видужання і за умови нормальних результатів тестування функції зовнішнього дихання (ОФВ1 і ПОШвид понад 80 %, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ понад 75 % середньопопуляційних величин). Корисна модель відноситься до медицини, а точніше до авіаційної медицини і такого її розділу, як придатність за станом здоров’я до льотної роботи (ЛР). Корисна модель призначена для пок ращення авіамедичної експертизи (АМЕ) льотного складу (ЛС) цивільної авіації (ЦА) України з метою якісного і достовірного визначення його придатно 5 сті до здійснення професійної діяльності та забезпечення безпеки польотів. Корисна модель може бути використана Відділом авіаційної медицини (далі - авіамедичний відділ, АМВ) Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (далі - Державіаслужба України) в якості уніфікованого методу (способу) визначення придатності ЛС за станом здоров’я до ЛР та забезпечення безпеки польотів. Корисна модель визначає особливості визначення придатності до ЛР ЛС з патологією органів системи дихання (ОСД) при проведенні їх АМЕ. Актуальність цієї проблеми зумовлена тим, що 80% авіакатастроф відбувається з вини так званого людського чинника, зокрема пов’язаного зі здоров’ям ЛС [1, 2]. Єдиним найближчим аналогом способу, що пропонується, є спосіб, який визначає придатність до льотно-диспетчерської роботи авіаційного персоналу ЦА України, регламентований Правилами медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України [3]. Правилами визначені загальні медичні вимоги для авіаційного персоналу, що визначають його придатність до професійної діяльності, єдиний порядок медичної сертифікації (авіамедичної експертизи) кандидатів на отримання медичного сертифікату певного (відповідного) класу, процедури їх видачі, внесення обмежень (лише скорочення терміну дії медичного сертифікату). АМЕ - комплекс медичних обстежень фізіологічного стану органів і систем організму ЛС з метою визначення його придатності до здійснення професійної діяльності та забезпечення безпеки польотів. Недоліками відомого способу визначення придатності до ЛР в ЦА України, обраного за найближчий аналог, є відсутність чіткої послідовності і наступності АМЕ при патології ОСД, відсутність даних щодо трактування методів обстеження при АМЕ ЛС з хворобами органів дихання, невизначення осіб, які відносяться до складу льотного, кабінного екіпажу, пілотів авіації загального призначення, що призвело до існування за багатої кількості медичних стандартів, відсутність адміністративно-функціональної структурованості АМЕ, невизначення повноважень різних рівнів АМЕ щодо визначення придатності до ЛР ЛС з патологією ОСД, невизначеність оперативних обмежень (крім скорочення терміну дії медичного сертифікату), що можуть встановлюватися до медичних сертифікатів за медичними показаннями. В основу корисної моделі поставлено завдання шляхом усунення недоліків найближчого аналогу забезпечити оптимальну, достовірно обгрунтовану, наступну АМЕ ЛС ЦА України з патологією ОСД, головною метою котрої є надійне визначення придатності цього ЛС до здійснення професійної діяльності для успішного виконання завдань ЦА і забезпечення безпеки польотів. Суть корисної моделі в способі визначення придатності до ЛР в ЦА України ЛС з патологією ОСД шляхом проведення АМЕ досягається тим, що відповідно корисної моделі придатність до ЛР цього контингенту ЛС визначають з врахуванням 16503 6 активності патологічного процесу, структурнофункціонального стану дихальної системи, за показаннями ще й структурно-функціонального стану серцево-судинної системи, при цьому структурний стан дихальної системи визначають шляхом рентгенографії органів грудної клітини, а функціональний стан дихальної системи - шляхом спірографії (спірометрії), періодичність цих методів обстеження визначають за класом медичного сертифікату (медичного стандарту), віком члена ЛС, клінічними і епідеміологічними показаннями, за показаннями застосовують й інші методи обстеження ОСД, а придатність ЛС до ЛР визначають індивідуально за чіткими клініко-діагностичними критеріями. В пп.2.3-2.6 Правил визначено існування медичних стандартів трьох класів, в яких закладена плутанина в розподілі авіаційного персоналу на членів льотного екіпажу (пілоти комерційної авіації, пілоти транспортної авіації, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, пілотиспостерігачі) і кабінного екіпажу або осіб, що відносяться до обслуговуючого персоналу екіпажу (бортоператори і бортпровідники), на пілотів авіації загального призначення (пілоти-аматори, пілоти надлегких літальних апаратів, пілоти вільного аеростату, пілоти-планеристи, парашутисти). А в медичному стандарті третього класу бортпровідники прирівняні до диспетчерів служби руху. Така плутанина не сприяє якісній АМЕ ЛС і, таким чином, забезпеченню на належному рівні безпеки польотів. За результатами мета-аналізу сучасної світової науково-практичної медичної літератури з питань медичної сертифікації ЛС та національних правил різних країн з цього питання, необхідно стверджувати, що для якісної АМЕ доцільним є існування медичних стандартів ЛС двох класів (клас 1 і клас 2). Мета-аналіз - статистичний аналіз, що узагальнює результати декількох досліджень з однієї і тієї ж проблеми (чи подібних проблем). Об’єднання досліджень забезпечує велику вибірку для аналізу і більшу статистичну потужність об’єднаних досліджень. Мета-аналіз використовується для підвищення доказовості та впевненості у висновку про ефективність методу, що досліджується, він найнадійніший та найбільш розповсюджений і застосовний статистичний метод доказової медицини. Медичний стандарт класу 1 - це вимоги до стану здоров’я власників ліцензій професійного пілота, а медичний стандарт класу 2 - вимоги до стану здоров’я власників ліцензій приватного пілота. Професійний пілот (комерційний пілот, пілот транспортної авіації) - пілот, який має ліцензію, що дозволяє йому управляти літальним апаратом (ЛА) під час польотів, за які надається оплата. Приватний пілот - пілот, який має ліцензію, що забороняє йому управляти ЛА під час польотів, за які надається оплата. ЛА - літак, вертоліт, планер, надлегке повітряне судно, вільний аеростат, повітряна куля тощо. Також до осіб ЛС, які проходять АМЕ за медичним стандартом класу 1, доцільно відносити штурманів, бортінженерів, бортрадистів, а до осіб ЛС, які проходять АМЕ за медичним ста 7 ндартом класу 2, - пілотів надлегких повітряних суден, бортоператорів, парашутистів. Нажаль на сьогодні в Україні не існує чітко структурованих адміністративно-функціональних рівнів АМЕ. Так в п.2.2 Правил зазначено, що медична сертифікація проводиться центральною лікарсько-льотною сертифікаційною комісією (ЦЛЛСК) та лікарсько-льотними сертифікаційними комісіями (ЛЛСК). А в п.1.1 додатку 1 до Правил зазначено, що ЦЛЛСК - центральний орган медичної сертифікації авіаційного персоналу ЦА України у складі Державного медичного і сертифікаційного центру, медичний висновок якої є остаточний. В п.1.1 додатку 2 до Правил зазначено, що ЛЛСК є структурним підрозділом медико-санітарної частини авіапідприємства або льотного навчального закладу ЦА. З питань медичної сертифікації вона підконтрольна ЦЛЛСК. Мета-аналіз науковопрактичних медичних літературних джерел показує, що оптимально мати три адміністративнофункціональні рівні АМЕ - державний, колективний та особистісний. Державний (найвищий) рівень АМЕ повинен покладатися на спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань державного нагляду за забезпеченням безпеки авіації, яким є державіаслужба України. Отже, державний рівень АМЕ повинен покладатися на АМВ державіаслужби України. Він повинен мати в своєму складі одного або більше досвідчених лікарів з досвідом роботи в галузі авіаційної медицини. АМВ повинен нести повну відповідальність за організацію АМЕ та допуск до польотів ЛС України. Другий рівень АМЕ - колективний, в розумінні не колективної власності, а колективного (колегіального, комісійного) визначення придатності ЛС до ЛР. Цей рівень АМЕ повинен покладатися на авіамедичний центр (АМЦ), який/які можуть бути створені на базі ЦЛЛСК та ЛЛСК. АМЦ повинні призначатися і вповноважуватися або повторно вповноважуватися АМВ на період від 3-х років. Кількість АМЦ повинен визначати АМВ. АМЦ повинен проводити АМЕ в складних випадках в стані здоров’я ЛС. Для виконання своїх функцій АМЦ повинен обладнуватися сучасною діагностичною апаратурою і лабораторним устаткуванням та співпрацювати з лікувально-профілактичними установами Академії медичних наук України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства оборони України та інших міністерств і відомств для проведення всебічних авіамедичних обстежень. АМЦ повинен мати в своєму штаті лікарів, які пройшли прогресивну підготовку та мають досвід роботи в авіаційній медицині. АМЦ повинен керувати уповноваженими авіамедичними експертами (екзаменаторами, обслідувачами) (далі АМО). Третім адміністративно-функціональним рівнем державного регулювання АМЕ є особистісний, в розумінні самостійного визначення придатності ЛС до ЛР. Цей рівень АМЕ повинен покладатися на АМО, які повинні призначатися і вповноважуватися або повторно вповноважуватися АМВ терміном на 3 роки. АМО повинні призначатися на конкурсній основі з числа, як правило, лікарів 16503 8 загальної практики, які мають кваліфікації і ліцензії для роботи в галузі авіаційної медицини. Отже, організовувати АМЕ і нести повну відповідальність за допуск до польотів ЛС ЦА України повинен АМВ, безпосередньо обстеження з метою визначення придатності ЛС до ЛР повинні здійснювати АМЦ та/або АМО. На підставі АМЕ, проведеної за результатами медичного обстеження, ЛС повинен отримувати медичний сертифікат, що надає йому право за станом здоров’я здійснювати льотну діяльність. Комерційні пілоти, пілоти транспортної авіації, штурмани, бортінженери, бортрадисти повинні отримувати медичний сертифікат класу 1, а приватні пілоти, пілоти надлегких повітряних суден, бортоператори, парашутисти - медичний сертифікат класу 2. В п.1.7 додатку 6 Правил визначено, що хвороби органів дихання нетуберкульозної етіології (хронічний необструктивний бронхіт, сегментарний пневмосклероз, хронічна пневмонія, наслідки травм, поранень та операцій на органах дихання) є припустимими до ЛР за умов, що вони мають недовгочасні рецидиви хвороби один раз у 3-4 роки, незначне вираження фізікальних даних, нормальні лабораторні, клінічні і біохімічні показники, достатню функцію зовнішнього дихання (за спірограмою), достатню переносність ЕКГ (навантажувальних проб). В п.1.7 додатку 6 Правил також визначено, що медична сертифікація (авіамедична експертиза) ЛС після перенесеного спонтанного пневмотораксу проводиться стаціонарно через 3-6 місяців. В п.1.8 додатку 6 Правил визначено, що вилікуваний туберкульоз легенів, який не потребує профілактичних курсів спеціального лікування (обмежений фіброз, осередки звапнення, міжчасткові шварти, плевральні спайки), при обов’язковій наявності висновку протитуберкульозного диспансеру про повне видужання і про зняття з диспансерного обліку, нормальних лабораторних клінічних і біохімічних показниках, повній компенсації функцій зовнішнього дихання, коронарного і загального кровообігу є припустимим до ЛР. Одночасно, пп.1.15-1.17 додатку 10 Правил визначено, що емфізема (без уточнення яка, емфізема легенів чи емфізема підшкірної жирової тканини), інша хронічна обструктивна легенева хвороба, астма (без уточнення яка, серцева чи бронхіальна) є протипоказаннями до ЛР. П.1.2 додатку 12 Правил визначено єдиний обов’язковий метод обстеження дихальної системи - флюорографію, яка проводиться за епідеміологічними показаннями відповідно до наказів територіальних медичних об’єднань. Отже, Правила мають певні суперечності щодо АМЕ ЛС з патологією ОСД, вони не містять трактування методів обстеження дихальної системи, що не сприяє єдності, однаковості і наступності АМЕ цього контингенту ЛС, Правила орієнтовані лише на один обов’язковий метод обстеження дихальної системи - флюорографію, однак, періодичність її проведення не пов’язана ні з класом медичного сертифікату (стандарту), ні з віком ЛС. 9 Найбільш розповсюдженою патологією органів системи дихання в по полюції, в тому числі і серед населення і ЛС України і, відповідно, такою, що може негативно впливати на безпеку польотів ЦА України є: хронічні обструктивні захворювання легень (ХОЗЛ), бронхіальна астма (БА), активні запалення, насамперед пневмонія, саркоїдоз, спонтанний (ідіопатичний) пневмоторакс, туберкульоз. Обов’язковими методами діагностики дихальної патології повинні бути рентгенографія органів грудної клітки (Фіг.3), як виключення комп’ютерна (цифрова) флюорографія, та спірографія з аналізом кривої „потік-об’єм” і визначенням об’єму форсованого видиху за першу секунду (далі - ОФВ1, Фіг.1), життєвої ємності легень (далі - ЖЕЛ, Фіг.2), форсованої життєвої ємності легень (далі - ФЖЕЛ, Фіг.1), пікової об’ємної швидкості видиху (ПОШвид). ОФВ1, ЖЕЛ і ФЖЕЛ вимірюються в літрах, а ПОШвид - в літрах за хвилину. В англомовній медичній літературі ПОШвид вживається під терміном пікова швидкість повітряного потоку на видиху. Нормальні (середньопопуляційні) величини цих показників розраховуються автоматично комп’ютерними програмами сучасних спірографів в залежності від статі, віку і зросту пацієнта. На Фіг.1 представлена ОФВ1 1 і ФЖЕЛ 2, на Фіг.2 - резервний об’єм вдиху 1, дихальний об’єм 2, резервний об’єм видиху 3 і ЖЕЛ 4. Рентгенографія призначена для морфологічної (структурної), а спірографія - для функціональної діагностики дихальної системи. Періодичність цих методів обстеження дихальної системи повинна обумовлюватися класом медичного сертифікату (стандарту) і віком ЛС, що проходить обстеження. Мета-аналіз сучасної світової науковопрактичної медичної літератури з питань медичної сертифікації ЛС та національних правил різних країн з цього питання дозволяє зробити висновок, що АМЕ ЛС з патологією ОСД повинна здійснюватися наступним чином. Важливість системи дихання в авіаційному контексті лежить в здатності забезпечити достатні рівні насичення киснем тканин під час польоту. Особлива увага повинна звертатися на той факт, що існують літаки з герметичними і негерметичними кабінами, і що пілоти повинні бути спроможними ефективно виконувати свої обов’язки під час тривалих і складних польотів, включаючи польоти з розгерметизованою кабіною. При оцінюванні придатності системи дихання не можна недооцінювати взаємозалежність серцево-судинної системи та системи дихання. Функціональна недостатність будь-якої з цих систем чинить надто значний вплив на насичення тканин киснем. В Європі розлади системи дихання та інфекції є дуже поширеними причинами коротко- та довготривалої захворюваності. Однак, слід звернути увагу на те, що сьогоднішня статистика передбачає, що у найближчому майбутньому принаймні 20% молодих членів ЛС матимуть анамнез цієї проблеми (перенесені захворювання дихальної системи) і це, напевно, може призвести до розладу системи дихання (структурного і функціональ 16503 10 ного), який вимагатиме винесення експертної оцінки. Такі розлади системи дихання можуть спричиняти гостру втрату працездатності і/або втрату функціональної ефективності. Вплив лікування і/або профілактичних заходів може також призвести до такої втрати працездатності. При АМЕ ЛС, особливо під час початкового медичного огляду, ті особи, які мають анамнез або клінічні прояви патології дихальної системи, повинні потребувати уважного обстеження. Однак, слід мати на увазі, що респіраторні захворювання (після ефективного раннього виявлення), не представляють серйозної причини щодо відмови у виданні медичного сертифікату, принаймні з певними обмеженнями. Всім відомий шкідливий вплив куріння на стан здоров’я. Цей шкідливий вплив, пов’язаний, насамперед, з ураженням дихальної та серцевосудинної систем (ХОЗЛ, злоякісні пухлини дихальної системи, захворювання коронарних артерій). Однак, це не єдині пункті уваги з точки зору безпеки польоту. Знижена переносність гіпоксії, яка спостерігається внаслідок перетворення оксигемоглобіну на метгемоглобін, підвищена втомлюваність, подразнення кон’юнктиви та погіршення нічного зору також є наслідками куріння. Рентгенографія грудної клітини (серця та легень), яка найчастіше виконується в передній прямій проекції (Фіг.3) повинна бути вимогою початкового обстеження ЛС за медичним сертифікатом (стандартом) класу 1, в подальшому вона може вимагатися при обстеженні для підтвердження дійсності або поновлення медичного сертифікату та при клінічних або епідеміологічних показаннях. За медичним сертифікатом (стандартом) класу 2 рентгенографія грудної клітини повинна вимагатися лише за клінічними або епідеміологічними показаннями. Будь-які аномалії в області легень, грудного відділу скелетної системи або серцево-судинної системи повинні вимагати повного обстеження до винесення остаточної експертної оцінки. Оцінка функціонального стану системи дихання повинна бути спрямована на раннє виявлення найпоширеніших патофізіологічних ознак захворювання легень, а саме дихальної недостатності, яка має два основні типи: рестриктивний (обмежувальний) і обструктивний (закупорювальний). Кількісні вимірювання функції зовнішнього дихання (ФЗД), які можуть вказувати на такі розлади, повинні проводитися під час початкового огляду, першого огляду з метою відновлення дійсності/поновлення сертифікату після досягнення віку 30 років, через кожні 5 років до віку 40 років та через кожні 4 роки після досягнення віку 40 років за медичним сертифікатом (стандартом) класу 1; та під час проходження початкового огляду та першого огляду з метою відновлення дійсності/поновлення сертифіката після досягнення віку 40 років за медичним сертифікатом (стандартом) класу 2. ЛС - власники медичного сертифікату класу 2, яким більше 40 років, також повинні проходити тестування ФЗД через кожні 4 роки. Початкове тестування ФЗД повинно проводитися шляхом спірографії з аналізом кривої „потік 11 об’єм”. За допомогою спірографа мінімальними необхідними вимірюваннями повинні бути ЖЕЛ, ФЖЕЛ, ОФВ1 та ПОШвид. Виміряні об’єми необхідно порівнювати із середніми значеннями для вікових категорій, статі, та зросту. Спірограф, що використовується, повинен здійснювати графічний запис або часу на об’єм, або сили потоку на об’єм в режимі постійного запису. Цей апарат також повинен мати термометр або термодатчик і повинен бути правильно відкалібрований. Всі зареєстровані об’єми повинні коректуватися за температурою тіла та артеріальним тиском при насиченні водяними парами. Сучасні спірографи запрограмовані на виконання такої корекції. Значні зміни об’ємів або швидкостей потоку, особливо зміни у співвідношенні ОФВ1/ФЖЕЛ, повинні вести до подальшого обстеження (особливо коли цей показник менше 70% від середньопопуляційних значень). При клінічних показаннях діагностична ефективність цих тестів може доповнюватися тестуванням ФЗД як при фізичному навантаженні, так із застосуванням певної дози бронходилататорів. Слід мати на увазі, що абсолютні зміни ОФВ1 при використанні бронходилататорів більш важливі, ніж зміни ОФВ1, виражені відсотковим співвідношенням життєвої ємності. Збільшення ПОШвид бо ОФВ1 на 15% і/або більше є свідчення реактивності (зворотності) бронхіальної обструкції і вказують на глибинну тенденцію розвитку БА. Такі прояви на початку льотної кар’єри вимагають подальшого обстеження лікарем-фахівцем (пульмонологом). Слід мати на увазі, що при БА необхідно оцінювати, насамперед показники ОФВ1 і ПОШвид, що характеризують виразність і зворотність бронхіальної обструкції, а при ХОЗЛ - показники ОФВ1 та ОФВ1/ФЖЕЛ, що характеризують виразність незворотної бронхіальної обструкції. При цьому необхідно враховувати, що значне зниження ФЖЕЛ паралельно зі зниженням ОФВ1 у випадку тяжкого перебігу ХОЗЛ дещо зменшує діагностичну цінність співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ. Справа в тому, що на пізніх стадіях захворювання зростає залишковий об’єм легень в структурі загальної ємкості легень і їх співвідношення стає більше 40%. При цьому зростає непропорційність співвідношення вентиляція/перфузія, що призводить до порушення газообміну. Всі члени ЛС з ХОЗЛ, яке виникає внаслідок хронічного бронхіту і/або емфіземи повинні потребувати ретельного індивідуального обстеження. Хоча взагалі ЛС з усталеним анамнезом ХОЗЛ, які потребують постійного прийому ліків, повинні вважатися непридатними до ЛР. ЛС, які мають захворювання середнього ступеня тяжкості, мають зовсім незначне порушення ФЗД, захворювання в них характеризується безсимптомним перебігом, вони не потребують прийому ліків, у яких під час рентгенографічного обстеження не виявлено бул, повинні вважатися придатними до ЛР. Повинна мати місце підвищена ретельність при проведенні медичних оглядів. Наявність інтеркурентної інфекції повинна вимагати тимчасового відсторонення від ЛР для прохо 16503 12 дження відповідного лікування. Припинення паління повинно братися до уваги при АМЕ ЛС з ХОЗЛ. БА - хвороба, що характеризується обструкцією внутрішньолегеневих повітряних шляхів, причому така обструкція може носити різноманітний характер (виразність) протягом коротких періодів часу. Вона має дуже різноманітні клінічні прояви, від поодиноких короткочасних випадків, які не потребують прийому ліків, до виникнення постійних (тривалих) станів. Перебіг і тяжкість захворювання непередбачувані, раптова втрата працездатності зустрічається не часто, але є потенційним шкідливим фактором для всіх астматиків, яким було встановлено цей діагноз. Сьогодні відомо, що прогноз дитячої астми не такий сприятливий, як вважалося раніше, - приблизно 3 4 дітей-астматиків страждають від нападів бронхоспазму протягом всього дорослого життя. Це захворювання дуже важливе для авіаційної медицини. Відомі етіологічні фактори, які можуть спровокувати напад БА, насамперед це вірусна респіраторна інфекція, прискорене дихання, застуда, пил або дим, стресові фактори, такі як складні умови польоту та порушення циркадних ритмів. Кандидати до ЛС з анамнезом нещодавніх нападів БА повинні вважатися непридатними до ЛР. При цьому АМВ вони можуть вважатися придатними до ЛР за медичним сертифікатом (стандартом) класу 1 з обмеженням багатопілотними польотами (для пілотів) за умов, що: - протягом, щонайменше 5-ти останніх років приступів бронхоспазму не було; - ОФВ1 і ПОШвид понад 80%, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ, понад 75% середньопопуляційних величин; - лікування здійснюється лише за допомогою інгаляцій хромоглікату або кортикостероїдів, або -агоністів або комбінації двох з них; - відсутній бронхоспазм під час проходження АМЕ; - відсутності бронхоспазму, зумовленого гострим респіраторним захворюванням середнього ступеня тяжкості. Детальний звіт про всі вище вказані пункти обстеження повинні передаватися до АМВ, який визначає придатність до ЛР кандидатів у ЛС. ЛС - власники медичного сертифікату класу 1 з розвиненим бронхоспазмом повинні потребувати ретельного обстеження. Вони можуть визначатися придатними до ЛР з обмеженням багатопілотними польотами (для пілотів) за умов, що: - обстежені лікарем-фахівцем (пульмонологом); - перебіг БА легко контролюється інгаляціями хромоглікату і/або кортикостероїдів; - ОФВ1 і ПОШвид понад 80%, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ, понад 75% середньопопуляційних величин. Кандидати до ЛС за медичним стандартом класу 2, що мають в анамнезі БА, можуть вважатися АМО придатними при консультації з АМВ за умов, що: - протягом, щонайменше 2-х останніх років приступів бронхоспазму не було; 13 - ОФВ1 і ПОШвид понад 80%, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ, понад 75% середньопопуляційних величин; - лікування здійснюється лише за допомогою інгаляцій хромоглікату або кортикостероїдів, або (3-агоністів, або комбінації двох з них; - відсутній бронхоспазм під час проходження АМЕ; - відсутності бронхоспазму, зумовленого гострим респіраторним захворюванням середнього ступеня тяжкості. Детальний звіт про всі вище вказані пункти обстеження повинні передаватися до АМВ, при консультації з котрим АМО визначає придатність до ЛР кандидатів у ЛС. ЛС - власники медичного сертифікату класу 2 з розвиненим бронхоспазмом повинні потребувати ретельного обстеження. Вони можуть визначатися придатними до ЛР з обмеженням польотами із запасним пілотом за умов, що: - обстежені лікарем-фахівцем (пульмонологом); - перебіг БА легко контролюється інгаляціями хромоглікату і/або кортикостероїдів, або (3агоністів, або комбінації двох з них; - ОФВ1 і ПОШвид понад 80%, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ, понад 75% середньопопуляційних величин. Всі члени ЛС, які були визначені придатними до ЛР, повинні бути повідомленими проте, що будь-які зміни в їхньому стані, особливо гострі напади БА, можуть загрожувати подальшому проходженню АМЕ. Активні форми запалення органів системи дихання, викликані будь-якими чинниками, повинні бути підґрунтям тимчасового відсторонення від ЛР, поки стан повністю не покращиться, не розвинуться ускладнення і не потребуватиметься подальший прийом ліків. Залежно від природи запалення (інфекційне або неінфекційне) може потребуватися тестування ФЗД і/або обстеження лікарем-фахівцем (пульмонологом) для повторного проходження АМЕ або надання дозволу на повернення до ЛР. Кандидати до ЛС з анамнезом перенесеного туберкульозу легень можуть вважатися придатними до ЛР з обмеженням багатопілотними польотами (професійні пілоти) або польотами із запасним пілотом (приватні пілоти) за умов, що: - закінчено курс медикаментозної терапії; - рентгенографія грудної клітини не виявляє значного ушкодження легень; - результат тестування ФЗД нормальний (ОФВ1 і ПОШвид понад 80%, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ, понад 75% середньопопуляційних величин). Члени ЛС з активною формою туберкульозу або які проходять будь-який курс лікування, повинні тимчасово вважатися непридатними (мінімум протягом 6 місяців). Після закінчення лікування оцінка придатності повинна виноситися на підставі закінчення курсу медикаментозної терапії, позитивних результатів рентгенографії грудної клітини і тестування ФЗД. При цьому професійні пілоти повинні визнаватися обмежено придатними 16503 14 багатопілотними польотами, а приватні пілоти обмежено придатними польотами із запасним пілотом. ЛС з істотним ушкодженням легень можуть мати бронхоектатичну хворобу, бути схильним до рецидивів інфекційного запалення ОСД і, таким чином, потребувати ретельного обстеження. Заявники з тривалим існуванням порожнин в легеневій тканині також повинні потребувати ретельного обстеження, але оскільки ці порожнини можуть зв’язуватися з бронхами, то ризик виникнення суттєвих ускладнень невеликий. Однак, великі порожнини можуть бути пов’язані зі значними ступенями ушкодження легеневої тканини і члени ЛС в цьому випадку повинні вважатися непридатними до ЛР. Саркоїдоз - захворювання невідомої етіології, яке характеризується гранульоматозними ушкодженнями, які можуть вражати різні органи і системи організму. Він може спричиняти легеневі прояви, пошкодження шкірного покриву, увеїт, цироз печінки, сечокам’яну хворобу, збільшення розмірів селезінки, аритмію та вади клапанів серця. Повне обстеження дихальної, серцево-судинної систем, неврологічне, офтальмологічне обстеження та обстеження нирок повинно бути показаним для виключення або визначення меж системного ушкодження. Головним шкідливим чинником саркоїдозу в авіації є пошкодження центральної нервової системи або серця. Дійсно, саркоїдоз серця має зловісну репутацію з високою можливістю раптової коронарної смерті (яка може бути характерною ознакою). Найпоширеніша же форма саркоїдозу, як правило, вражає лише систему дихання. Вона завжди безсимптомна і визначається під час рутинної рентгенографії грудної клітини як двостороння гліарна лімфоаденопатія. Ця форма має сприятливий прогноз, при якому, щонайменше 80% хворих мають повне і тривале позбавлення від всіх ознак захворювання протягом 2-5 років. Кандидати до ЛС з діагнозом активного саркоїдозу, перенесеним багатосистемним саркоїдозом (ураженням декількох систем) в анамнезі повинні вважатися непридатними до ЛР. При цьому кандидати до ЛС з саркоїдозом, обмеженим гліарною лімфоаденопатією в анамнезі, можуть вважатися придатними за умов, що: - рентгенографія грудної клітини, електрокардіографія (ЕКГ) спокою і з навантаженням, добове моніторування ЕКГ і міокардіальна сцинтиграфія за показанням мають позитивні результати; - результати тестування ФЗД нормальні (ОФВ1 і ПОШвид понад 80%, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ, понад 75% середньопопуляційних величин); - відсутні ознаки ушкодження інших паренхіматозного органів; - не проводиться медикаментозне лікування. ЛС з розвиненим саркоїдозом, обмеженим гліарною лімфоаденопатією, можуть вважатися придатними з обмеженням багатопілотними польотами (професійні пілоти) або польотами із запасним пілотом (приватні пілоти) за умов, що: - захворювання має неактивний перебіг (немає прогресування); 15 - рентгенографія грудної клітини, ЕКГ спокою і з навантаженням, добове моніторування ЕКГ і міокардіальна сцинтиграфія за показанням мають позитивні результати; - результати тестування ФЗД нормальні (ОФВ1 і ПОШвид понад 80%, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ, понад 75% середньопопуляційних величин); - відсутні ознаки ушкодження інших паренхіматозного органів; - не проводиться медикаментозне лікування. Ці обстеження повинні повторюватися щороку і за умови регресії захворювання може дозволятися проходження АМЕ без накладання обмежень багатопілотними польотами або польотами із запасним пілотом через два роки спостереження. Члени ЛС, які одужали від багатосистемного саркоїдозу при відсутності ушкодження серця, можуть визнаватися АМВ придатними до багатопілотних польотів чи польотів із запасним пілотом за умов, що: - рентгенографія грудної клітини, ЕКГ спокою і з навантаженням, добове моніторування ЕКГ і міокардіальна сцинтиграфія за показанням мають позитивні результати; - результати тестування ФЗД нормальні (ОФВ1 і ПОШвид понад 80%, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ, понад 75% середньопопуляційних величин); - відсутні ознаки ушкодження інших паренхіматозного органів; - не проводиться медикаментозне лікування. Ці обстеження повинні повторюватися щороку, однак, внаслідок можливість пізнього ушкодження серця обмеження багатопілотними польотами або польотами із запасним пілотом зніматися не повинні. ЛС з діагностованим саркоїдозом серця повинні визначатися непридатними до ЛР. Спонтанний пневмоторакс характеризується надходженням повітря з легені до плевральної порожнини з наступним частковим або повним злипанням легені. Сам випадок може бути безсимптомним, але часто проявляється раптовим сильним болем в грудній клітці та задишкою. Трапляючись в польоті, такий стан може призвести до раптової втрати працездатності. Будь-яке зниження зовнішнього тиску під час польоту може спричинити збільшення розміру пневмотораксу і призвести до виникнення напруженого пневмотораксу, до цього також може призвести клапанний пневмоторакс. Іншою значною проблемою спонтанного пневмотораксу в авіаційному контексті є ризик рецидивів: приблизно 30% після першого випадку, 50% після другого та 80% - після третього. Також існує 10%-ий ризик виникнення перехрещеного пневмотораксу. Більшість рецидивів, як правило, трапляються протягом 12 місяців після першого випадку, основна їх причина постійне куріння. Спонтанний пневмоторакс в більшості випадків трапляється у двох груп людей. Перш за все, в групі молодих людей без глибинної патології легень, в них потрапляння повітря до плевральної порожнини трапляється внаслідок розриву субплевральних пухирців. По-друге, як ускладнення іншого захворювання легень, як правило, з уста 16503 16 леною хронічною обструкцією повітряних шляхів та бульозного захворювання легень. Кандидати до ЛС з поодиноким спонтанним пневмотораксом в анамнезі можуть вважатися придатними до ЛР за умов, що: - пройшов один рік після повного видужання та відповідного лікування; - результат тестування ФЗД нормальний (ОФВ1 і ПОШвид понад 80%, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ, понад 75% середньопопуляційних величин); - рентгенографія грудної клітини, комп’ютерна (Фіг.4) або магнітно-резонансна томографія не виявляють бул; - вони були вилікувані хірургічне; - факт куріння не підтверджується. ЛС зі спонтанним пневмотораксом повинні вважатися тимчасово непридатними до настання результату захворювання. Вони можуть вважатися придатними до ЛР за умов, що: - відбулося повне розправлення легені; - пройшло мінімум 6 тижнів з моменту виникнення захворювання; - результат тестування ФЗД нормальний (ОФВ1 і ПОШвид понад 80%, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ, понад 75% середньопопуляційних величин); - рентгенографія грудної клітини, комп’ютерна (Фіг.4) або магнітно-резонансна томографія не виявляють бул. При цьому після першого випадку спонтанного пневмотораксу необхідно накладатися обмеження багатопілотними польотами (для професійних пілотів) або польотами із запасним пілотом (для приватних пілотів) терміном на один рік. ЛС після другого випадку захворювання повинен вважатися непридатним до ЛР в зв’язку з можливістю рецидиву. Повторне проходження АМЕ може допускатися АМВ лише після задовільного хірургічного лікування (торакотомії, зшивання апікальних пухирців, парієнтальної плевректомії) та повного видужання, як правило, через три місяці. При цьому необхідно накладатися обмеження багатопілотними польотами (для професійних пілотів) або польотами із запасним пілотом (для приватних пілотів). Були - повітряні пухирці з тонкими стінками і менше 1см в діаметрі, які складаються зі сполучної тканини. Вони утворюються в легеневій тканині і, якщо великі, можуть пригноблювати навколишні тканини легень, що призводить до погіршення їх функціонування. Були можуть траплятися у молодих людей (як правило високих, струнких чоловіків) без глибинного захворювання легень, в цьому випадку вони мають тенденцію бути стабільними або лише повільно збільшуватися в розмірі. Частіше вони трапляються в поєднанні з хронічною обструкцією дихальних шляхів та емфіземою. Якщо були не з’єднуються з дихальними шляхами, існує значний ризик їх розриву з декомпресією, внаслідок чого може виникати повітряна емболія або спонтанний пневмоторакс. Наявність бул повинна бути причиною відсторонення ЛС від ЛР. Хірургічна резекція одиночної були може бути прийнятною для проходження АМЕ за умови, що 17 результати тестування ФЗД нормальні. Була, пов’язана з глибинною емфіземою, також повинна бути причиною відсторонення ЛС від ЛР. Травматичний пневмоторакс виникає в результаті аварії або ушкодження і не представляє собою ту ж проблему, що й спонтанний пневмоторакс. Повторне проходження АМЕ повинно допускатися після повного видужання. Будь-яке значне хірургічне втручання на органах грудної клітини повинно потребувати, принаймні, тримісячного післяопераційного періоду лікування. Можливість проходження або повторного проходження АМЕ повинна розглядатися АМВ. Цей термін може бути подовженим відповідно до глибини патології та об’єму операції. ЛС після пневмонектомії, як правило, повинен визнаватися непридатним до ЛР. Але АМВ може визнавати цих членів ЛС придатними з обмеженням багатопілотними польотами (для професійних пілотів) і польотами із запасним пілотом (для приватних пілотів) після повного видужання і за умови нормальних результатів тестування ФЗД. ЛС з синдромом нічного апное при неефективності його лікування повинні вважатися непридатними до ЛР. Таким чином, обов’язковим методом морфологічної (структурної) діагностики патології органів системи дихання в ЛС повинна бути рентгенографія органів грудної клітки, а обов’язковим методом функціональної діагностики - спірографія (з аналізом кривої „потік-об’єм” і визначенням ОФВ1, ЖЕЛ, ФЖЕЛ, ПОШвид). Рентгенографію необхідно проводити за медичним стандартом класу 1 при первинному медичному огляді, вона може вимагатися при медичному огляді з метою пере підтвердження дійсності або поновлення медичного сертифікату, при клінічних і/або епідеміологічних показаннях, а за медичним стандартом класу 2 - лише при клінічних і/або епідеміологічних показаннях. Спірографію необхідно проводити за медичним стандартом класу 1 при первинному медичному огляді, першому огляді після виповнення 30 років, потім через кожні 5 років до віку 40 років, через кожні 4 роки після досягнення віку 40 років та при клінічних показаннях, а за медичним стандартом класу 2 - при первинному медичному огляді, першому огляді після виповнення 40 років, потім через кожні 4 роки та при клінічних показаннях. ЛС з поєднаною патологією системи дихання та будь-якої іншої системи організму (багатосистемні ураження, насамперед за саркоїдозу) крім того необхідно проводити ЕКГ спокою і з навантаженням, добове моніторування ЕКГ і, за показаннями, міокардіальну сцинтиграфію. При спонтанному пневмотораксі з метою прогнозування рецидиву повинно вимагатися проведення комп’ютерної або магнітнорезонансної томографії з метою підтвердження наявності чи відсутності бул. Члени ЛС, які мають виражену хронічну бронхіальну обструкцію, активний мультисистемний саркоїдоз, синдромом нічного апное при неефективності його лікування повинні вважатися непридатними до ЛР. Члени ЛС, які страждають від постійних приступів БА, повинні вважатися непридатними до ЛР. 16503 18 Можливість надання медичного сертифікату класу 1 може розглядатися АМВ при задовільності тестів ФЗД та застосуванні дозволеного медикаментозного лікування, системний (всередину) прийом глюкокортикоїдів не дозволяється. Можливість надання медичного сертифікату класу 2 може розглядатися АМО при консультації з АМВ при задовільності тестів ФЗД та застосуванні дозволеного медикаментозного лікування, системний (всередину) прийом глюкокортикоїдів не дозволяється. Дозволеним лікуванням БА при ЛР є інгаляції кромонів (хромоглікат, інтал), модифікаторів лейкотриєнів (недокорміл натрію), кортикостероїдів (беклометазон, будесонід, флутіказон), агоністів (беротек, салметорол, фенотерол) або комбінації двох з них (серетид). Кромони і модифікатори лейкотриєнів -протигістамінні засоби для інгаляційного застосування, які блокують вхід Са++ в тучні клітини, що запобігає їх дегрануляції і, таким чином, блокує вивільнення медіаторів запалення клітинного і гуморального походження. Серетид - інгаляційна форма, що містить 2-агоніст салметорол і корти костероїд флутіказон. Дозволений саме інгаляційний шлях введення цих препаратів, бо він забезпечує виражену місцеву дію лікарських засобів в легенях, не спричинює їхньої небажаної системної дії, дає можливість прискорити позитивний ефект лікування за рахунок менших доз ліків. ЛС з усталеним анамнезом ХОЗЛ, які потребують постійного прийому ліків, повинні вважатися непридатними до ЛР. ЛС, які мають захворювання середнього ступеня тяжкості, мають зовсім незначне порушення ФЗД, захворювання в них характеризується безсимптомним перебігом, вони не потребують прийому ліків, у яких під час рентгенографічного обстеження не виявлено бул, повинні вважатися придатними до ЛР. ЛС, що має активне (фазу загострення) запалення органів дихальної системи повинні вважатися тимчасово (на період відповідного лікування) непридатними до ЛР. ЛС з активним саркоїдозом повинні вважатися непридатними до ЛР. Можливість надання медичного сертифікату може розглядатися АМВ, якщо відсутні системні прояви саркоїдозу, він обмежується неактивною гліарною лімфаденопатією, позитивні результати тестування ФЗД, рентгенологічного (гомографічного) обстеження, член ЛС не потребує медикаментозного лікування. ЛС після вилікуваного одиночного спонтанного пневмотораксу може допускатися до ЛР за умов позитивних результатів структурнофункціонального обстеження дихальної системи. Повторна АМЕ з обмеженням багатопілотними польотами (професійні пілоти) або використанням запасного пілота (приватні пілоти) повинна розглядатися AMВ, якщо член ЛС повністю видужав після одиночного спонтанного пневмотораксу через шість тижнів. Можливість повторної сертифікації без обмежень може розглядатися АМВ через один рік після захворювання при позитивних результатах структурно-функціонального обстеження дихальної системи. Рецидиви спонтанного пневмотораксу повинні бути підґрунтям для 19 дискваліфікації. Можливість сертифікації може розглядатися АМВ після задовільних результатів хірургічного лікування. Пневмонектомія повинна бути причиною для дискваліфікації. Можливість АМЕ з обмеженням багатопілотними польотами (професійні пілоти) або використанням запасного пілота (приватні пілоти) повинно розглядатися АМВ після повного видужання та при задовільних результатах структурно-функціонального обстеження дихальної системи. Порівняння технічного рішення, яке заявляється, з аналогом-прототипом дозволяє зробити висновок, що спосіб визначення придатності до ЛР в ЦА України ЛС з патологією ОСД відрізняється тим, що чітко визначені принципи і порядок проведення АМЕ ЛС, що страждають на пульмонологічну патологію, зокрема те, що придатність до ЛР цього контингенту ЛС визначають з врахуванням активності запального процесу і структурнофункціонального стану дихальної системи, а при саркоїдозі ще й структурно-функціонального стану серцево-судинної системи, при цьому придатність ЛС до ЛР визначають індивідуально за чіткими клініко-діагностичними критеріями. Спосіб визначення придатності до ЛР в ЦА України ЛС з патологією ОСД, що заявляється, реалізується наступним чином: 1. Для визначення стану ОСД ЛС виконують рентгенографію органів грудної клітини і дослідження ФЗД (спірографію), а за показаннями -й інші дослідження дихальної системи та інших систем організму. При цьому рентгенографію органів грудної клітини виконують за медичним стандартом класу 1 при первинному медичному огляді, при медичному огляді з метою перепідтвердження дійсності або поновлення медичного сертифікату, при клінічних і/або епідеміологічних показаннях, а за медичним стандартом класу 2 - при клінічних і/або епідеміологічних показаннях спірографію (спірометрію) виконують за медичним стандартом класу 1 при первинному медичному огляді, першому огляді після виповнення 30 років, потім через кожні 5 років до віку 40 років, через кожні 4 роки після досягнення віку 40 років та при клінічних показаннях, а за медичним стандартом класу 2 - при первинному медичному огляді, першому огляді після виповнення 40 років, потім через кожні 4 роки та при клінічних показаннях. 2. ЛС з усталеним перебігом хронічних обструктивних захворювань легень, які потребують постійного прийому ліків, з активним мультисистемним саркоїдозом, з синдромом нічного апное при неефективності його лікування визначають непридатними до ЛР, а членів ЛС, які мають хронічні обструктивні захворювання легень середнього ступеня тяжкості з безсимптомним перебігом і незначними порушеннями ФЗД, не потребують прийому ліків, у яких під час рентгенологічного обстеження не виявлено бул, визначають придатними до ЛР, при цьому професійних пілотів визначають обмежено придатними багатопілотними польотами, а приватних пілотів - обмежено придатними польотами із запасним пілотом. 16503 20 3. ЛС з розвиненим бронхоспазмом за бронхіальної астми за медичним стандартом класу 1 проводять ретельне обстеження, при цьому в АМВ їх визначають придатними до ЛР з обмеженням багатопілотними польотами (для професійних пілотів) за умов, що вони обстежені лікаремфахівцем (пульмонологом), перебіг БА в них легко контролюється інгаляціями хромоглікату і/або кортикостероїдів, ОФВ1 і ПОШвид понад 80%, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ, понад 75% середньопопуляційних величин. 4. ЛС з розвиненим бронхоспазмом за бронхіальної астми за медичним стандартом класу 2 проводять ретельне обстеження, при цьому уповноважені АМО при консультації з АМВ визначають їх придатними до ЛР з обмеженням польотами із запасним пілотом (для приватних пілотів) за умов, що вони обстежені лікарем-фахівцем (пульмонологом), перебіг БА в них легко контролюється інгаляціями хромоглікату і/або кортикостероїдів, або -агоністів, або комбінації двох з них, ОФВ1 і ПОШвид понад 80%, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ, понад 75% середньопопуляційних величин. 5. ЛС з активними формами запалення ОСД, викликані будь-якими чинниками, вважають тимчасово непридатними до ЛР на період, поки загальний стан повністю не покращиться, не розвинуться ускладнення і не потребуватиметься подальший прийом ліків. 6. Членів ЛС з активною формою туберкульозу або які проходять будь-який курс лікування визначають тимчасово непридатними до ЛР на період, щонайменше 6 місяців, а після закінчення лікування їх визначають придатними до ЛР за умов позитивних результатів рентгенографії органів грудної клітки і ФЗД (ОФВ1 і ПОШвид понад 80%, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ, понад 75% середньопопуляційних величин), при цьому професійних пілотів визначають обмежено придатними багатопілотними польотами, а приватних пілотів - обмежено придатними польотами із запасним пілотом. 7. ЛС із саркоїдозом, обмеженим гліарною лімфоаденопатією вважають придатними до ЛР з обмеженням багатопілотними польотами (для професійних пілотів) і польотами із запасним пілотом (для приватних пілотів) за умов, що захворювання має неактивний перебіг (немає прогресування), рентгенографія грудної клітини, ЕКГ спокою і з навантаженням, добове моніторування ЕКГ і за показанням міокардіальна сцинтиграфія мають позитивні результати, результати тестування ФЗД нормальні (ОФВ1 і ПОШвид понад 80%, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ, понад 75% середньопопуляційних величин), відсутні ознаки ушкодження інших паренхіматозного органів, не проводиться медикаментозне лікування, при цьому обстеження повторюють щороку і за умови регресії захворювання обмеження багатопілотними польотами і польотами із запасним пілотом знімають через 2 роки. 8. Членів ЛС після одужання від мультисистемного саркоїдозу при відсутності ушкодження серця в АМВ визначають придатними до ЛР з обмеженням багатопілотними польотами (для професійних пілотів) і польотами із запасним піло 21 том (для приватних пілотів) за умов, що захворювання має неактивний перебіг (немає прогресування), рентгенографія грудної клітини, ЕКГ спокою і з навантаженням, добове моніторування ЕКГ і за показанням міокардіальна сцинтиграфія мають позитивні результати, результати тестування ФЗД нормальні (ОФВ1 і ПОШвид понад 80%, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ, понад 75% середньопопуляційних величин), відсутні ознаки ушкодження інших паренхіматозного органів, не проводиться медикаментозне лікування, при цьому обстеження повторюють щороку. 9. ЛС зі спонтанним пневмотораксом визначають тимчасово непридатними до ЛР, а після настання результату захворювання - придатними за умов, що відбулося повне розправлення легені, пройшло мінімум 6 тижнів з моменту виникнення захворювання, результат тестування ФЗД нормальний (ОФВ1 і ПОШвид понад 80%, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ, понад 75% середньопопуляційних величин), рентгенографія грудної клітини, комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія не виявляють бул, при цьому після першого випадку спонтанного пневмотораксу на професійних пілотів накладають обмеження багатопілотними польотами, а на приватних пілотів - польотами із запасним пілотомз можливим зняттям цих обмежень через рік за умов позитивних результатів структурно-функціонального обстеження дихальної системи, після повторного випадку захворювання ЛС визначають непридатними до ЛР, однак, в АМВ їх визначають придатними лише після задовільного хірургічного лікування та повного видужання, щонайменше через 3 місяці, з накладанням постійних обмежень багатопілотними польотами і польотами із запасним пілотом. 10. ЛС зі значним хірургічним втручанням на органах грудної клітини визначають тимчасово непридатними, щонайменше терміном на 3 місяці, з подовженням цього терміну відповідно до глибини патології та об’єму операції, при цьому ЛС після пневмонектомії визначають непридатним до ЛР, однак, в АМВ їх визначають придатними з обмеженням багатопілотними польотами (для профе 16503 22 сійних пілотів) і польотами із запасним пілотом (для приватних пілотів) після повного видужання і за умови нормальних результатів тестування ФЗД (ОФВ1 і ПОШвид понад 80%, співвідношення ОФВ1/ФЖЕЛ, понад 75% середньопопуляційних величин). Таким чином, даний спосіб ефективний щодо АМЕ ЛС з патологією ОСД. Він забезпечує обґрунтовану, ефективну і наступну АМЕ цієї категорії ЛС з метою забезпечення безпеки польотів на відповідному належному рівні. Підвищення ефективності застосування способу визначення придатності до ЛР в ЦА України ЛС з патологією ОСД, який заявляється, у порівнянні з найближчим аналогом, полягає в забезпеченні оптимальної, достовірної, обґрунтованої і наступної АМЕ щодо визначення придатності до ЛР ЛС, що страждають на пульмонологічну патологію, з головною метою - успішне виконання завдань ЦА і забезпечення безпеки польотів на відповідному належному рівні. Джерела інформації: 1. Після інфаркту - за штурвал? Запросто! Газета „Дзеркало тижня” - 14-20 грудня 2002. №48 (423). 2. Правила медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 12 лютого 1997 року №50 „Про затвердження Правил медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 липня 1997 року за №253/2057. 3. Правила медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20 листопада 2000 року №641 „Про затвердження Правил медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2000 року за №948/5169 із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства транспорту України від 26 грудня 2001 року №892 та від 24 липня 2002 року №505. - найближчий аналог. 23 Комп’ютерна верстка А. Рябко 16503 Підписне 24 Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601