Спосіб визначення придатності до льотної роботи в цивільній авіації україни льотного складу з неврологічною патологією

Номер патенту: 16021

Опубліковано: 17.07.2006

Автор: Воронко Андрій Анатолійович

Є ще 3 сторінки.

Дивитися все сторінки або завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

1. Спосіб визначення придатності до льотної роботи в цивільній авіації України льотного складу з неврологічною патологією, при якому проводять авіамедичну експертизу, який відрізняється тим, що придатність до льотної роботи цього контингенту льотного складу визначають з врахуванням наявності і виразності гострих або хронічних неврологічних станів, анамнезу життя і захворювання члена льотного складу, їхнього можливого впливу на виникнення раптової втрати працездатності під час польоту і, таким чином, негативного впливу на безпеку польотів, при цьому електричну (судомну) нестабільність головного мозку визначають за допомогою електроенцефалографії, періодичність проведення котрої визначають за класом медичного стандарту (сертифікату), анамнезом і клінічними показаннями, а придатність членів льотного складу до льотної роботи визначають індивідуально за чіткими клініко-діагностичними критеріями.

2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членам льотного складу електроенцефалографію проводять за медичним стандартом (сертифікатом) класу 1 при первинному медичному обстеженні, наявності епізоду або епізодів конвульсій в анамнезі та клінічних показаннях, а за медичним стандартом класу 2 - при наявності епізоду або епізодів конвульсій в анамнезі та клінічних показаннях.

3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу з прогресуючими захворюваннями нервової системи, епілепсією та іншими конвульсивними розладами, епілептоформними пароксизмальними відхиленнями і повільними центральними хвилями на електроенцефалографії, станами зі значним ступенем схильності до порушень церебральних функцій, розладами або втратами свідомості визначають не придатними до льотної роботи.

4. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу з синдромом м'якої епілепсії дитинства (поодинокі випадки конвульсій у віці до 5 років) в авіамедичному відділі визначають придатними до льотної роботи з обмеженням в багатопілотних польотах (для професійних пілотів) при відсутності нападів конвульсій і прийому протисудомних препаратів протягом понад 10 років та при задовільних результатах неврологічного обстеження.

5. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу з разовими приступами конвульсій у віці понад 5 років в авіамедичному відділі визначають придатними до льотної роботи з обмеженням в багатопілотних польотах (для професійних пілотів) при відсутності нападів конвульсій і прийому протисудомних препаратів протягом понад 10 років, після задовільного пояснення його нерецидивного походження (травма, токсин тощо) та при задовільних результатах неврологічного обстеження.

6. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу з разовими епілептоформними пароксизмами на електроенцефалографії в авіамедичному відділі визначають придатними до льотної роботи після доведення невропатологом авіамедичного відділу (визнаним авіамедичним відділом), що цей пароксизм є непатологічним.

7. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу з разовими розладами свідомості в авіамедичному відділі визначають придатними до льотної роботи за умов задовільного пояснення його нерецидивного походження (травма, токсин, значний стрес тощо) та задовільних результатів неврологічного обстеження, при цьому прирецидиві розладу свідомості цих членів льотного складу визначають не придатними до льотної роботи.

8. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу з травмами голови із втратою свідомості визначають тимчасово не придатними до льотної роботи, термін тимчасової непридатності визначають за тривалістю втрати свідомості і наявністю чи відсутністю перфорації кори головного мозку і встановлюють протягом від декількох тижнів до 2-х років, при цьому членів льотного складу з такою травмою визначають придатними до льотної роботи з обмеженням в багатопілотних польотах (для професійних пілотів) і польотами із запасним пілотом (для приватних пілотів) в авіамедичному відділі після обстеження невропатологом авіамедичного відділу (визнаним авіамедичним відділом) за умов повного видужання, задовільних результатів неврологічного обстеження і мінімального ризику посттравматичної епілепсії (конвульсій і втрат свідомості).

9. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу з травмами голови без втрати свідомості (із закритою черепно-мозковою травмою, розривом оболонки мозку або пошкодженням мозку) визначають придатними до льотної роботи в авіамедичному відділі після обстеження невропатологом авіамедичного відділу (визнаним авіамедичним відділом), яке може включати психологічне обстеження, за умов повного видужання з низьким ризиком конвульсій і втрат свідомості, задовільних результатів неврологічного обстеження.

10. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу з анамнезом спинномозкової травми і травм периферичних нервів визначають в авіамедичному відділі придатними до льотної роботи з обмеженням в багатопілотних польотах (для професійних пілотів) і польотах із запасним пілотом (для приватних пілотів) за умов задовільних результатів неврологічного обстеження і тестування роботи з імітатором польоту, в тому числі в нештатних (надзвичайних) ситуаціях та при евакуації.

Текст

1. Спосіб визначення придатності до льотної роботи в цивільній авіації України льотного складу з неврологічною патологією, при якому проводять авіамедичну експертизу, який відрізняється тим, що придатність до льотної роботи цього контингенту льотного складу визначають з врахуванням наявності і виразності гострих або хронічних неврологічних станів, анамнезу життя і захворювання члена льотного складу, їхнього можливого впливу на виникнення раптової втрати працездатності під час польоту і, таким чином, негативного впливу на безпеку польотів, при цьому електричну (судомну) нестабільність головного мозку визначають за допомогою електроенцефалографії, періодичність проведення котрої визначають за класом медичного стандарту (сертифікату), анамнезом і клінічними показаннями, а придатність членів льотного складу до льотної роботи визначають індивідуально за чіткими клініко-діагностичними критеріями. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членам льотного складу електроенцефалографію проводять за медичним стандартом (сертифікатом) класу 1 при первинному медичному обстеженні, наявності епізоду або епізодів конвульсій в анамнезі та клінічних показаннях, а за медичним стандартом класу 2 - при наявності епізоду або епізодів конвульсій в анамнезі та клінічних показаннях. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу з прогресуючими захворюваннями нервової системи, епілепсією та іншими конвульсивними розладами, епілептоформними пароксизмальними відхиленнями і повільними центральними хвилями на електроенцефалографії, станами зі значним ступенем схильності до порушень церебральних функцій, розладами або втратами свідомості визначають не придатними до льотної роботи. 4. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу з синдромом м'якої епілепсії дитинства (поодинокі випадки конвульсій у віці до 2 (19) 1 3 16021 4 медичному відділі після обстеження невропатологом авіамедичного відділу (визнаним авіамедичним відділом) за умов повного видужання, задовільних результатів неврологічного обстеження і мінімального ризику посттравматичної епілепсії (конвульсій і втрат свідомості). 9. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу з травмами голови без втрати свідомості (із закритою черепно-мозковою травмою, розривом оболонки мозку або пошкодженням мозку) визначають придатними до льотної роботи в авіамедичному відділі після обстеження невропатологом авіамедичного відділу (визнаним авіамедичним відділом), яке може включати психологічне обстеження, за умов повного видужання з низьким ризиком конвульсій і втрат свідомості, задовільних результатів неврологічного обстеження. 10. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що членів льотного складу з анамнезом спинномозкової травми і травм периферичних нервів визначають в авіамедичному відділі придатними до льотної роботи з обмеженням в багатопілотних польотах (для професійних пілотів) і польотах із запасним пілотом (для приватних пілотів) за умов задовільних результатів неврологічного обстеження і тестування роботи з імітатором польоту, в тому числі в нештатних (надзвичайних) ситуаціях та при евакуації. Корисна модель відноситься до медицини, а точніше до авіаційної медицини і такого її розділу, як придатність за станом здоров'я до льотної роботи (ЛР). Корисна модель призначена для покращення авіамедичної експертизи (АМЕ) льотного складу (ЛС) цивільної авіації (ЦА) України з метою якісного і достовірного визначення його придатності до здійснення професійної діяльності та забезпечення безпеки польотів. Корисна модель може бути використана Відділом авіаційної медицини (далі - авіамедичний відділ, АМВ) Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (далі - Державіаслужба України) в якості уніфікованого методу (способу) визначення придатності ЛС за станом здоров'я до ЛР та забезпечення безпеки польотів. Корисна модель визначає особливості визначення придатності до ЛР ЛС з неврологічною патологією при проведенні їх АМЕ. Актуальність цієї проблеми зумовлена тим, що 80% авіакатастроф відбувається з вини так званого людського чинника, зокрема пов'язаного зі здоров'ям ЛС [1, 2]. Єдиним аналогом-прототипом способу, що пропонується, є спосіб, який визначає придатність до льотно-диспетчерської роботи авіаційного персоналу ЦА України, регламентований Правилами медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України [3]. Правилами визначені загальні медичні вимоги для авіаційного персоналу, що визначають його придатність до професійної діяльності, єдиний порядок медичної сертифікації (авіамедичної експертизи) кандидатів на отримання медичного сертифікату певного (відповідного) класу, процедури їх видачі, внесення обмежень (лише скорочення терміну дії медичного сертифікату). АМЕ - комплекс медичних обстежень фізіологічного стану органів і систем організму ЛС з метою визначення його придатності до здійснення професійної діяльності та забезпечення безпеки польотів. Недоліками відомого способу визначення придатності до ЛР в ЦА України, обраного за аналогпрототип, є відсутність чіткої послідовності і насту пності, а в окремих випадках суперечливість АМЕ при неврологічній патології, відсутність даних щодо трактування методів обстеження при АМЕ ЛС з цією патологією, невизначення осіб, які відносяться до складу льотного, кабінного екіпажу, пілотів авіації загального призначення, що призвело до існування за багатої кількості медичних стандартів, відсутність адміністративно-функціональної структурованості АМЕ, невизначення повноважень різних рівнів АМЕ щодо визначення придатності до ЛР ЛС з патологією нервової системи, невизначеність оперативних обмежень (крім скорочення терміну дії медичного сертифікату), що можуть встановлюватися до медичних сертифікатів за медичними показаннями. В основу корисної моделі поставлено завдання шляхом усунення недоліків аналогу-прототипу забезпечити оптимальну, достовірно обґрунтовану, наступну АМЕ ЛС ЦА України з неврологічною патологією, головною метою котрої є надійне визначення придатності цього ЛС до здійснення професійної діяльності для успішного виконання завдань ЦА і забезпечення безпеки польотів. Суть корисної моделі в способі визначення придатності до ЛР в ЦА України ЛС з неврологічною патологією шляхом проведення АМЕ досягається тим, що відповідно корисної моделі придатність до ЛР цього контингенту ЛС визначають з врахуванням наявності і виразності гострих або хронічних неврологічних станів, анамнезу життя і захворювання члена ЛС, їхнього можливого впливу на виникнення раптової втрати працездатності під час польоту і, таким чином, негативного впливу на безпеку польотів, при цьому електричну (судомну) нестабільність головного мозку визначають за допомогою ЕЕГ, періодичність проведення котрої визначають за класом медичного стандарту (сертифікату), анамнезом і клінічними показаннями, а придатність ЛС до ЛР визначають індивідуально за чіткими клініко-діагностичними критеріями. В пп. 2.3-2.6 Правил визначено існування медичних стандартів трьох класів, в яких закладена плутанина в розподілі авіаційного персоналу на членів льотного екіпажу (пілоти комерційної авіації, пілоти транспортної авіації, штурмани, бортін 5 женери, бортмеханіки, бортрадисти, пілотиспостерігачі) і кабінного екіпажу або осіб, що відносяться до обслуговуючого персоналу екіпажу (бортоператори і бортпровідники), на пілотів авіації загального призначення (пілоти-аматори, пілоти надлегких літальних апаратів, пілоти вільного аеростату, пілоти-планеристи, парашутисти). А в медичному стандарті третього класу бортпровідники прирівняні до диспетчерів служби руху. Така плутанина не сприяє якісній АМЕ ЛС і, таким чином, забезпеченню на належному рівні безпеки польотів. За результатами мета-аналізу сучасної світової науково-практичної медичної літератури з питань медичної сертифікації ЛС та національних правил різних країн з цього питання, необхідно стверджувати, що для якісної АМЕ доцільним є існування медичних стандартів ЛС двох класів (клас 1 і клас 2). Мета-аналіз - статистичний аналіз, що узагальнює результати декількох досліджень з однієї і тієї ж проблеми (чи подібних проблем). Об'єднання досліджень забезпечує велику вибірку для аналізу і більшу статистичну потужність об'єднаних досліджень. Мета-аналіз використовується для підвищення доказовості та впевненості у висновку про ефективність методу, що досліджується, він найнадійніший та найбільш розповсюджений і застосовний статистичний метод доказової медицини. Медичний стандарт класу 1 - це вимоги до стану здоров'я власників ліцензій професійного пілота, а медичний стандарт класу 2 - вимоги до стану здоров'я власників ліцензій приватного пілота. Професійний пілот (комерційний пілот, пілот транспортної авіації) - пілот, який має ліцензію, що дозволяє йому управляти літальним апаратом (ЛА) під час польотів, за які надається оплата. Приватний пілот - пілот, який має ліцензію, що забороняє йому управляти ЛА під час польотів, за які надається оплата. ЛА - літак, вертоліт, планер, надлегке повітряне судно, вільний аеростат, повітряна куля тощо. Також до осіб ЛС, які проходять АМЕ за медичним стандартом класу 1, доцільно відносити штурманів, бортінженерів, бортрадистів, а до осіб ЛС, які проходять АМЕ за медичним стандартом класу 2, - пілотів надлегких повітряних суден, бортоператорів, парашутистів. Нажаль на сьогодні в Україні не існує чітко структурованих адміністративно-функціональних рівнів АМЕ. Так в п. 2.2 Правил зазначено, що медична сертифікація проводиться центральною лікарсько-льотною сертифікаційною комісією (ЦЛЛСК) та лікарсько-льотними сертифікаційними комісіями (ЛЛСК). А в п. 1.1 додатку 1 до Правил зазначено, що ЦЛЛСК - центральний орган медичної сертифікації авіаційного персоналу ЦА України у складі Державного медичного і сертифікаційного центру, медичний висновок якої є остаточний. В п. 1.1 додатку 2 до Правил зазначено, що ЛЛСК є структурним підрозділом медико-санітарної частини авіапідприємства або льотного навчального закладу ЦА. З питань медичної сертифікації вона підконтрольна ЦЛЛСК. Мета-аналіз науковопрактичних медичних літературних джерел показує, що оптимально мати три адміністративно 16021 6 функціональні рівні АМЕ - державний, колективний та особистісний. Державний (найвищий) рівень АМЕ повинен покладатися на спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань державного нагляду за забезпеченням безпеки авіації, яким є Державіаслужба України. Отже, державний рівень АМЕ повинен покладатися на АМВ Державіаслужби України. Він повинен мати в своєму складі одного або більше досвідчених лікарів з досвідом роботи в галузі авіаційної медицини. АМВ повинен нести повну відповідальність за організацію АМЕ та допуск до польотів ЛС України. Другий рівень АМЕ - колективний, в розумінні не колективної власності, а колективного (колегіального, комісійного) визначення придатності ЛС до ЛР. Цей рівень АМЕ повинен покладатися на авіамедичний центр (АМЦ), який/які можуть бути створені на базі ЦЛЛСК та ЛЛСК. АМЦ повинні призначатися і вповноважуватися або повторно вповноважуватися АМВ на період від 3-х років. Кількість АМЦ повинен визначати АМВ. АМЦ повинен проводити АМЕ в складних випадках в стані здоров'я ЛС. Для виконання своїх функцій АМЦ повинен обладнуватися сучасною діагностичною апаратурою і лабораторним устаткуванням та співпрацювати з лікувально-профілактичними установами Академії медичних наук України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства оборони України та інших міністерств і відомств для проведення всебічних авіамедичних обстежень. АМЦ повинен мати в своєму штаті лікарів, які пройшли прогресивну підготовку та мають досвід роботи в авіаційній медицині. АМЦ повинен керувати уповноваженими авіамедичними експертами (екзаменаторами, обслідувачами) (далі АМО). Третім адміністративно-функціональним рівнем державного регулювання АМЕ є особистісний, в розумінні самостійного визначення придатності ЛС до ЛР. Цей рівень АМЕ повинен покладатися на АМО, які повинні призначатися і вповноважуватися або повторно вповноважуватися АМВ терміном на 3 роки. АМО повинні призначатися на конкурсній основі з числа, як правило, лікарів загальної практики, які мають кваліфікації і ліцензії для роботи в галузі авіаційної медицини. Отже, організовувати АМЕ і нести повну відповідальність за допуск до польотів ЛС ЦА України повинен АМВ, безпосередньо обстеження з метою визначення придатності ЛС до ЛР повинні здійснювати АМЦ та/або АМО. На підставі АМЕ, проведеної за результатами медичного обстеження, ЛС повинен отримувати медичний сертифікат, що надає йому право за станом здоров'я здійснювати льотну діяльність. Комерційні пілоти, пілоти транспортної авіації, штурмани, бортінженери, бортрадисти повинні отримувати медичний сертифікат класу 1, а приватні пілоти, пілоти надлегких повітряних суден, бортоператори, парашутисти - медичний сертифікат класу 2. В пп. 3.1-3.8 додатку 6 Правил визначено, що припустимими до ЛР в ЦА України є 7 - атеросклероз судин головного мозку: перша стадія (латентна, доклінічна), друга стадія (початкові клінічні прояви); - поверхневе ушкодження м'яких тканин, перелом кісток черепа без ушкодження мозку; - закрита черепно-мозкова травма (далі ЗЧМТ): удар головного мозку легкого ступеня; удар головного мозку середнього ступеня; черепно-мозкові травми. Медична сертифікація провадиться після: удару головного мозку легкого ступеня - через 12 місяців; удару головного мозку середнього ступеня - через 24 місяці; - одноразове порушення свідомості (під час взяття крові із вен, екстракції зуба, перевтомлення тощо), підтверджене при стаціонарному обстеженні, у разі відсутності нервово-психічних захворювань; - перенесений грипозний арахноїдит, арахноенцефаліт, інфекційно-алергічний мієліт. Медична сертифікація проводиться через 2 роки після одужання. Туберкульозний менінгіт. Медична сертифікація проводиться через 3 роки після одужання; - невротичний стан, астенічні стани, помірно виражена вегетативна дисфункція після розв'язування ситуації у разі сприятливого результату після стаціонарного лікування, а також рефлекторні, вазовагальні порушення свідомості та інші синкопальні стани в анамнезі, короткочасні порушення вегето-судинної регуляції; - захворювання і ураження корінців і оболонок спинного мозку і корінців нервів, спинальних гангліїв, сплетінь і нервових закінчень при сприятливому результаті, повному відновленні функції, без больового синдрому. Медична сертифікація після ламінектомії за умови повного зникнення больового синдрому, стабільності клінічних проявів, відновлення функції проводиться через 6 місяців. При цьому в пп.3.11-3.13, 3.15-3.25 додатку 10 Правил зазначено, що неврози, епілепсія, епізодичні та пароксизмальні розлади, транзиторні церебральні ішемічні напади та синдроми, судинні мозкові синдроми при |цереброваскулярних хворобах, інші цереброваскулярні хвороби, ураження нервів, нервових корінців та сплетінь, хвороби периферійної нервової системи, розлади вегетативної нервової системи, інші ураження головного мозку, хвороби нервово-м'язового з'єднання та м'язів, хвороби спинного мозку, непритомність (будьякого генезу), інші хвороби ЦНС є протипоказаннями до ЛР. Також пп.3.1, 3.2 додатку 12 Правил визначено, що загальним обсягом функціональних і клінічних досліджень авіаційного персоналу з метою медичної сертифікації в плані обстеження нервової системи є електроенцефалографія (ЕЕГ), яка проводиться особам, які вступають до льотних навчальних закладів ЦА за спеціальністю пілот, диспетчер, бортпровідник, за медичними показаннями, а також при перерві у льотній роботі більше 2 років, реоенцефалографія, яка проводиться льотно-диспетчерському складу після 40 років - щорічно і за медичними показаннями. Отже, Правила мають певні суперечності, в них відсутня чітка обґрунтованість і наступність АМЕ ЛС з неврологічною патологією, вони не міс 16021 8 тять трактування методів обстеження нервової системи, що не сприяє єдності, однаковості і наступності АМЕ цього контингенту ЛС. Найбільш розповсюдженою патологією нервової системи в популяції, в тому числі серед населення і ЛС України і, відповідно, такою, що може негативно впливати на безпеку польотів є: травматична, інфекційна, метаболічна, судинна і дегенеративна патологія нервової системи. Мета-аналіз сучасної світової науковопрактичної медичної літератури з питань медичної сертифікації ЛС та національних правил різних країн з цього питання дозволяє зробити висновок, що АМЕ ЛС з патологією нервової системи повинна здійснюватися наступним чином. Не зважаючи на посилену автоматизацію сучасних цивільних ЛА, люди - члени ЛС лишатимуться потрібними, поки їхній мозок буде більш гнучким і працездатним, ніж авіаційні системи. Ефективність члена ЛС як контрольної системи, як правило, оперативно оцінюється під час його підготовки та подальшої льотної кар'єри. Ця оцінка суб'єктивна і дає мало параметрів для порівняння, за якими можуть виявлятися зміни працездатності і таким чином "помилка ЛС" залишається суттєвою причиною аварій ЛА. Якщо оцінка "помилка ЛС" такий вже важливий аспект авіаційної безпеки з такою малою кількістю специфічних параметрів, то не буде дивним, що ті області мозкової діяльності, які можна виміряти і обстежити, підпадають під велику увагу АМО/АМЦ/АМВ, часто навіть не порівнянну зі ступенем ризику. Неврологічна оцінка придатності в ЦА повинна здійснюватися не лише на основі того, що можна виміряти і обстежити, а й з урахуванням ступеня ризику. Патологія нервової системи може: знизити або порушити оцінку або надходження сенсорної інформації від зовнішнього і внутрішнього середовища (льотні прилади та допоміжні дані); порушити процес оцінювання, судження та прийняття рішень; порушити моторні навички, потрібні для успішного керування ЛА. Дія цієї патології може бути епізодичною, потенційно рецидивною, статичною або прогресивною. Неврологічна оцінка повинна включати уважне вивчення анамнезу та проведення медичного обстеження, звертаючи особливу увагу на пункти, вказані в стандартах і які визнаються як проблеми, притаманні ЦА. Необхідним є консультування з відповідними фахівцями в сумнівних або спірних випадках. Оцінка неврологічної придатності повинна бути задовільною, якщо: не виявлено явних відхилень від нормальної працездатності, всі помічені вади представляють допустимий ступінь ризику загрози безпеці польотів. Такі вади, як правило, бувають набутими, також це може бути поодиноким випадком, статичним, прогресивним або проміжним, проте потенційно рецидивним. Стан може покращуватися але вади можуть згодом повторюватися. Неврологічна "придатність" до ЛР, таким чином, повинна бути продемонстрована під час початкового обстеження і підтримуватися протя 9 гом визначеного періоду дійсності медичного сертифікату. Природжена неврологічна патологія серед ЛС зустрічається вкрай рідко, і включає гамартому та арахноїдні кисти, виявлені випадково, та дезорганізацію хребта, яка включає незначні ступені spina bifida. Кожен випадок повинен розглядатися окремо, але винесення рішення, як правило, належить до оперативної компетенції, навіть більше, ніж ризик втрати працездатності. Набута неврологічна патологія є травматичною, інфекційною, метаболічною, судинна і дегенеративною. Травми голови з пов'язаними з ними пошкодженнями мозку спостерігаються часто, але випадки значно відрізняються один від одного тяжкістю та поширеністю. Пошкодження мозку трапляється при проломах/розривах, деформаціях та прискореннях. Вторинні ускладнення можуть виникати внаслідок втрати здатності мозкових судин до саморегуляції та утворення внутрішньочерепних гематом або виникнення субарахноїдальних кровотеч. Наступні ускладнення можуть бути пов'язані з інфекційним зараженням, хірургічним втручанням або наявністю свищів. Тривалі ускладнення можуть призвести до розвитку посттравматичної епілепсії та гідроцефалії. При проведенні неврологічної оцінки травм голови перш за все слід визначити, чи немає значних пошкоджень ЦНС. Пошкодження скальпу може виглядати серйозним, проте не викликати втрати свідомості, і навпаки - незначне пошкодження скальпу може бути пов'язаним зі зміною свідомості, і ця можливість повинна ретельно досліджуватися в анамнезі хвороби пацієнта. Ступінь травм голови повинна оцінюватися за: присутністю явного неврологічного дефіциту; тривалістю до- і посттравматичної амнезії (використання сильно діючих наркотичних анальгетиків може спричинити виникнення амнезії, не пов'язаної з травмою мозку); присутністю перелому черепа та пов'язаним з ним розривом кори головного мозку. Члени ЛС, які мали незначні пошкодження головного мозку, пов'язані зі струсом і/або коротким періодом втрати свідомості, можуть повертатися до ЛР за кілька тижнів. Середні ступені, які визначаються кількома хвилинами втрати свідомості, але з повним видужанням, можуть вимагати довшого періоду встановлення тимчасової непридатності і проходження неврологічного обстеження. Тяжкі травми головного мозку, які характеризуються перфорацією кори головного мозку, повинні оцінюватися окремо і вимагати, як правило, тривалого спостереження (до 2 років) до отримання дозволу на повторне проходження АМЕ, навіть з накладанням обмеження багатопілотними польотами або польотами із запасним пілотом. Перш за все слід звертати увагу на можливість виникнення посттравматичної епілепсії, ризик котрої прогресивно спадає з часом, сягаючи приблизно 2 років. Результати травми хребта при відсутності значного неврологічного дефіциту можуть оцінюватися з точки зору працездатності після досягнення стабілізації стану, який може мати місце як 16021 10 правило через 6 місяців після травмування. Повинні братися до уваги різноманітні ступені функціональних порушень, проте увага також повинна звертатися на асоційовані стани, такі як порушення контролю за роботою сфінктерів, що призводить до утворення конкрементів сечовивідного тракту. Гостра стадія менінгіту або енцефаліту повинна бути причиною для дискваліфікації. Кожен випадок потребує окремого розгляду для повернення до ЛР. Особлива увага повинна звертатися на можливість пізніх наслідків. Судоми і спазми, пов'язані з гострим запаленням мозку самі по собі не повинні бути причиною для дискваліфікації, хоча може потребуватися доказ повного видужання за тривалий період часу при нормальних результатах ЕЕГ. Порушення мозкового обміну речовин, як правило, вторинні, наприклад, гіпер- і гіпоглікемія, ацидоз, пов'язаний з порушенням роботи нирок або печінки і повинні бути причиною для дискваліфікації. Мозкові симптоми, пов'язані з гіпер- і гіпотиреозом, можуть повністю проходити, і ЛС, таким чином, після досягнення стабільності стану і оцінки працездатності може повертатися до ЛР. Конвульсії (корчі, спазми, судоми) при припиненні вживання алкоголю є прикладом токсичних конвульсій, які можуть в подальшому мати добрий прогноз, якщо вони пов'язані з успішною реабілітацією. Гостра декомпресія і гіпоксія також виступають прикладом порушення обміну речовин, яке може повністю проходити після відповідного курсу лікування. Пошкодження судин спричиняє виникнення ішемії або інфаркту з різноманітними ступенями пошкодження мозку і хоча вони можуть бути реверсивними (можуть повертатися до початкового стану), все ж наслідки можуть зберігатися тривалий час. Пошкодження внаслідок порушення мозкового кровообігу можуть бути: - геморагічними (аневризми, злоякісні утворення на артеріях і венах) та спонтанними (внутрішньочерепними) кровотечами; - вазоспастичними (як на початковій стадії мігрені); - вазооклюзивними (емболія, тромбоз або викривлення судин). З клінічної точки зору всі такі порушення можуть потенційно призводити до втрати працездатності, причому така втрата працездатності може бути минущою (а може і не бути такою) і може виникати непередбачено (раптово). Мігрені можуть бути різними. Простий рецидивний пульсуючий головний біль може бути класифікованим як мігрень, але якщо він усувається такими простими анальгетиками, як аспірин чи анальгін, то він повинен бути прийнятним до ЛР. Випадки, пов'язані із зоровою аурою, блювотою та фотофобією, які реагують лише на вазоактивні препарати, повинні бути причиною для дискваліфікації, якщо не виявлено причини виникнення таких симптомів, від яких можна було б позбавитися. Минущі напади ішемії діагностуються виходячи з анамнезу хвороби, проте вони представляють 11 великий ризик виникнення порушень мозкового кровообігу (біля 5% на рік), а також раптової смерті (біля 5% на рік як правило внаслідок інфаркту міокарда). Такий ступінь ризику не припустимий з ЛР. Порушення мозкового кровообігу потребують негайного обґрунтування. Припускається, що 5% таких випадків на рік матимуть рецидиви, і при цьому існує великий ступінь ризику виникнення інфаркту міокарда. Спонтанні субарахноїдальні кровотечі пов’язані з: аневризмами (80%); злоякісними утвореннями на судинах (15%), невизначеними причинами (5%). При підтвердженні діагнозу за аневризм і злоякісних утворень ризик виникнення епілепсії в подальшому робить неможливим подальше поновлення дійсності авіамедичних сертифікатів. Дані наукових досліджень показують, що ризик після операційного втручання менше 1%, тому повинно дозволятися повторне проходження АМЕ. При невизначеності причини і повному видужанні через 9 місяців повинно дозволятися отримання сертифікатів з обмеженням багатопілотними польотами або польотами із запасним пілотом пілотам з нормальним артеріальним тиском. Мозкова кесонна хвороба виникає при утворенні бульбашок в перенасичених азотом рідинах тіла внаслідок зменшення зовнішнього тиску. Такі бульбашки можуть з'єднуватися між собою і спричиняти локальні симптоми або, якщо вони присутні в крові, циркулювати по тілу, включаючи й мозок. Кесонна хвороба рідко трапляється при нормальних польотах і може траплятися, якщо ЛА з негерметичною кабіною піднімається вище 5000м. Вона трапляється на менших висотах при польотах після тривалого підводного плавання члена ЛС з дихальним апаратом і короткого відпочинку після цього. Особи, в яких були випадки цієї хвороби (в аквалангістів або військових льотчиків у минулому), повинні проходити ретельне обстеження, оскільки з-за постійного піддавання подібному впливу можуть виникати певні порушення. Дегенерація ЦНС може виникати на клітинному рівні (захворювання моторних нейронів), на системному рівні (паркінсонізм) або на більш загальному, так званому організменному рівні (передстарече слабоумство). Захворювання моторних нейронів може прогресувати досить швидко і тоді члени ЛС повинні визнаватися непридатними до ЛР. Хвороба Паркінсона на ранніх стадіях, коли спостерігається лише легкий тремор та грубуватість м'язів, повинна бути припустимою до ЛР при застосуванні медичних препаратів. Але якщо хвороба прогресує, то члени ЛС повинні визнаватися непридатними з-за порушення автоматичних рухів та продовження часу реакції. Передстарече слабоумство складно діагностувати на ранніх стадіях. На певному рівні вона, як правило, проявляється в порушенні оперативної здатності, тому завжди повинна проводитися психометрична оцінка. При виникненні діагностичної невпевненості остаточне рішення повинно бути орієнтованим на здатність члена ЛС виконувати 16021 12 свої завдання (як під час роботи з імітатором польотів, так і під час лінійних польотів). Для ЛС за медичним стандартом (сертифікатом) класу 2 повинно бути необхідним проведення медичного льотного тесту. Спондильоз хребта часто зустрічається в популяції і члени ЛС не виключення. Зокрема, він спостерігається в людей з травмою, отриманою під час катапультування з військового літака. Незручне положення тіла, вібрація та несприятливі ергономічні фактори можуть посилювати тенденції виникнення захворювань хребта, тому члени ЛС у вільний від роботи час повинні заохочуватися до виконання вправ для підтримання нормального м'язового тонусу. Сучасні кабіни розробляються з урахуванням кращих ергономічних параметрів, проте ще багато роботи слід зробити у цій галузі для вертольотів. Нестабільність міжхребцевих дисків частіше всього призводить до стиснення спинномозкових корінчиків внаслідок дегенерації (переродження) поперекової частини хребця та зміщення міжхребцевих дисків і є поширеною причиною болю в спині. Хоча члени ЛС і повинні проходити нормальне клінічне лікування, але перед їхнім поверненням до ЛР належна увага повинна звертатися на можливість несиметричного польоту при відмові двигуна ЛА з декількома двигунами. Простим тестом на такий тип рухів і навантажень є здатність стати на кухонний стілець або дерев'яний ящик висотою 40см. Якщо це виконується без болю, то ЛС повинен вважається придатним до ЛР. Хірургічне втручання (ламінектомія) вимагає подібного рівня видужання перед визначенням придатності до ЛР, причому член ЛС, як правило, повинен визнаватися тимчасово непридатним біля 3-х місяців. Вважається, що мігрень, як правило, пов'язана зі спазмом судин головного мозку. Симптоми відрізняються за тяжкістю, від класичної тріади - візуальної аури, цефалгії та нудоти з блювотою до нестерпного стискаючого головного болю і неприборканої блювоти. Класична мігрень часто призводить до втрати працездатності і вона непередбачувана. Вона супроводжується вираженими візуальними ознаками (спалахами, геміанопсією (половинною сліпотою, напівзором), четвертинним зором). Вона може піддаватися лікуванню на ранніх стадіях з застосуванням ерготаміну та інших препаратів, хоча такі препарати часто не сумісні з ЛР з-за своїх побічних дій. Особи, що страждають на мігрень, не повинні відбиратися для проходження професійної льотної підготовки з-за непередбачуваності захворювання та його можливості спричиняти втрату працездатності, але ті, у кого захворювання проявилося після отримання кваліфікації, повинні проходити неврологічне обстеження з розглядом кожного причинного фактору. При відсутності інших (крім вазоспастичних) структурних порушень і якщо член ЛС не хворів на мігрень протягом, щонайменше 3-х місяців, то повернення до ЛР повинно дозволятися при обмеженні багатопілотними польотами (для професійних пілотів) і польотами із запасним пілотом (для приватних пілотів). Рішення про допуск до одиночних польотів повинно виноситися на основі анамнезу 13 хвороби та типу польотів. Проходження певного профілактичного лікування з застосуванням блокаторів (анаприлін, пропранолол, атенолол), повинно допускатися при окремому розгляді кожного випадку. Сильний нападоподібний головний біль з періодичними рецидивами та тригемінальна невралгія дуже болісні і непередбачувані, вони вимагають проведення неврологічного обстеження і фармакологічного лікування часто не сумісного з ЛС. На період лікування (щонайменше 3 місяці) ЛС повинен визнаватися тимчасово непридатним до ЛР, а при задовільних результатах лікування повинен визнаватися придатним з обмеженням багатопілотними польотами (для професійних пілотів) і польотами із запасним пілотом (для приватний пілотів) за умов відсутності симптомів захворювання протягом не менше 3-х місяців. Епізодичне порушення рівня свідомості (стомленість) або безсоння може призвести до епізодів короткочасного сну, які характеризуються раптовим відпочинком (порушенням свідомості). Будьякі інші епізоди потребують неврологічного обстеження. Оскільки можливості диференційної діагностики дуже широкі, тому діагноз повинен бути встановленим, а потенційний ризик виникнення рецидивів оціненим. Нарколепсія, навіть вилікувана, повинна бути несумісною з ЛР. Анамнез рецидивів втрати свідомості не допускається, оскільки в польоті можуть бути присутніми фактори, які прискорюють її виникнення. Діагноз гіпоглікемії встановлюється рідко, проте при його підтвердженні ЛС повинен бути дискваліфікованим. Іноді такий епізод може виникнути внаслідок припинення вживання алкоголю; за цих обставин, якщо член ЛС пройшов курс лікування від зловживання алкоголю і у нього не виявлено жодних симптомів, він повинен визнаватися придатним до ЛР з обмеженнями багатопілотними польотами (для професійних пілотів) і польотами із запасним пілотом (для приватних пілотів). Синдром апное під час сну найчастіше трапляється у чоловіків з надлишковою масою тіла, особливо у віці 40-60 років. Синдром характеризується надмірною сонливістю протягом світлої частини доби та частими випадками апное під час сну, пов'язаними з нетривалим голосним хропінням. Записи перебігу сну виявляють епізоди виникнення апное під час сну. Може спостерігатися відсутність зусилля при диханні з припиненням руху діафрагми. Верхні дихальні шляхи можуть бути відкритими навіть при відсутності потоку повітря (центральне апное) або може спостерігатися надмірне зусилля при диханні через закупорювання дихальних шляхів. Хронічне порушення нічного сну та гіпоксемія спричиняють надмірну сонливість протягом світлої частини доби. Це призводить до недоречного сну, який не приносить свіжості, що представляє очевидну загрозу безпеці польотів, такі ж епізоди можуть траплятися в членів ЛС, в яких спостерігається порушення циркадних ритмів. Синдром апное під час сну розвивається поступово, і пацієнт не може повністю його описати. Він може притягти до себе увагу при проявах надмірної сонливості, яка не зникає після проходжен 16021 14 ня певного періоду, протягом якого сон пацієнта має тривожний перебіг. Обстеження повинно включати в себе огляд системи дихання та записи сну. Це захворювання може підлягати лікуванню, але встановлення діагнозу вимагає, щоб члени ЛС тимчасово вважалися непридатними, поки АМВ не розгляне всі аспекти видужання і лікування. Епізодичні неврологічні симптоми, часто з повним зникненням, дають привід підозрювати існування множинного або розсіяного склерозу. Будьяка частина ЦНС може бути ураженою, причому частіше всього проявляється запалення очного нерву. Більше, ніж у 70% таких випадків надалі розвивається множинний склероз. На сьогодні не існує тестів для виявлення множинного склерозу, але сімейний анамнез (спадкова схильність) є ризиком його виникнення. В різних випадках перебіг захворювання не однаковий - в одних пацієнтів віком понад 20 років стан прогресивно погіршується і вони помирають, тоді як в інших може спостерігатися єдиний епізод з ремісією, що може тривати більше 20 років до появи наступних симптомів. Кандидати до ЛС, які вперше проходять АМЕ і схильні до цього захворювання, повинні визнаватися непридатними до ЛР, хоча перепідтвердження медичного сертифікату може дозволятися кваліфікованим членам ЛС з накладанням обмеження багатопілотними польотами (для професійних пілотів) і польотами із запасним пілотом (для приватних пілотів). Будь-які ознаки неврологічного захворювання повинні розглядатися фахівцемневропатологом АМВ (визнаним АМВ). При підозрі на множинний склероз повинна проводитися комп'ютерна і/або магнітнорезонансна томографія спинного мозку (білкові волокна) та оцінка зворотних реакцій. Якщо можливість виникнення захворювання залишається високою, але симптоми повністю зникли, то ЛС через 6 місяців повинен вважатися придатним до ЛР з обмеженням багатопілотними польотами (для професійних пілотів) і польотами із запасним пілотом (для приватних пілотів). В середньому симптоми можуть повторюватися протягом 4 років, причому лише 5% з них раптові і 20% тяжкі. Ризик втрати працездатності в польоті, таким чином, низький (менше 1% на рік або один раз на 10-7 льотних годин). Особи, які за таких обставин пройшли АМЕ, повинні один раз на 6 місяців проходити наступні обстеження: - офтальмологічне - з метою виявлення кольорової контрастної гостроти зору, після представлення малюнків та виникнення сліпоти після їх фіксації; - оперативне (імітатор польотів) з метою оцінювання перенавантаження уваги і судження. Решта членів ЛС після загострення неврологічних захворювань повинні вважатися непридатними до ЛР. Пошкодження периферичних нервів, наприклад синдроми, які провокують виникнення захворювань, та мононейоропатії повинні чітко діагностуватися, а ступінь ушкодження повинна оцінюватися за оперативними критеріями. Епілепсія визначається як клінічний прояв епізоду ненормальної електричної активності в корі 15 головного мозку. Це скоріше симптом і ознаки, ніж діагноз, але цей термін часто використовується для визначення будь-який епізодів конвульсій. Члени ЛС, хворі на епілепсію, повинні визнаватися непридатними до ЛР. Можливість непередбачуваних рецидивів і втрати працездатності в польоті не повинна допускатися на жодному рівні польоту. Нажаль, діагноз епілепсії встановлюється, як правило, після того, як трапиться принаймні 2 випадки конвульсій, що ставить АМО/АМЦ/АМВ у скрутне становище при оцінюванні тих членів ЛС, в кого напад епілепсії стався лише один раз. Не існує жодного доступного способу спеціального підтвердження або заперечення щодо діагнозу епілепсії, і, таким чином, в більшості випадків, клінічний діагноз ґрунтується на свідченнях третьої особи (в переважній більшості немедичного працівники). Близько 70% епілептиків генетичнo схильні до захворювання, яке проявляється у віці до 20 років, причому після цього ризик первинних нападів зрівнюється з можливістю їх повторення у віці 60 років. В групі членів ЛС, які за віком допускаються до польотів, 15% випадків захворювання вважаються безпричинними, тоді як інші 15% випадків виникають внаслідок вживання алкоголю або стресу. Ризик рецидивів у кваліфікованих членів ЛС після поодинокого нападу належним чином не підтверджується, але він загалом становить приблизно 3% на рік. Особи, в яких напади сталися внаслідок вживання алкоголю при відсутності аномалій на ЕЕГ, мають найкращий прогноз і повинні вважатися придатними до ЛР з обмеженням багатопілотними польотами (для професійних пілотів) і польотами із запасним пілотом (для приватних пілотів) після повного вивчення проблеми зловживання алкоголем. Спеціальне неврологічне обстеження та ЕЕГ повинні проводитися разом з ретельним вивченням анамнезу перед винесенням остаточного рішення. Нарешті, будь-який поодинокий випадок безпричинного нападу після досягнення віку 5 років повинен бути причиною для дискваліфікації, особливо якщо він пов'язаний з аномаліями на ЕЕГ. Особливий тип конвульсій, які можуть бути пов'язаними з загальними конвульсіями. Картина ЕЕГ типова (без аномалій), захворювання зникає в дорослому віці з наступним певним ризиком рецидиву, ступінь якого вищий від ступеню ризику в контрольній групі (в пацієнтів без епізодів конвульсій). При доступності повністю задокументованого анамнезу хвороби ЛС повинен вважатися АМВ придатним до ЛР. Хоча епілептики, стан яких добре контролюється медичними препаратами, можуть отримувати права для керування автомобілями, однак цей підхід не повинен застосовуватися в ЦА. Реакція на застосування фармакологічних препаратів може бути різною і навіть особи з очевидно стабільним станом зазнають повторних нападів, кількість яких значно перевищує номінальний ступінь авіамедичного ризику, який становить 1% на рік (10-7 льотних годин). ЕЕГ - цінний метод клінічних досліджень для фахівців-невропатологів і хоча він широко засто 16021 16 совується для визначення придатності до ЛР, його інформативність і точність залишається низькою. Не зважаючи на це, загроза безпеці польотів, обумовлена виникненням конвульсій під час польоту така, що проходження ЕЕГ необхідне для всіх, хто проходить початковий медичний огляд за медичним стандартом (сертифікатом) класу 1. З метою запобігання розбіжностей в інтерпретації результатів ЕЕГ, техніка, що застосовується для цього дослідження, повинна бути максимально стандартизованою. АМВ повинен слідкувати, щоб установи, які проводять ЕЕГ, відповідали високим стандартам і щоб результати обстежень інтерпретувалися централізовано. ЕЕГ повинна проводитися наступним чином: - 20 електродів з 10/20-ма (прийнято в усьому світі) накладками; - установки і настройки апарата повинні відображатися на записі (плівці) ЕЕГ; - калібрування повинно проводитися на початку і наприкінці кожного запису; - кожен запис повинен включати період з відкритими і закритими очима; - обов'язкове проведення запису протягом 2-3 хвилин прискореного дихання; - світлова стимуляція повинна виконуватися в темній кімнаті принаймні 10 разів із частотою 130Гц; - запис повинен тривати протягом мінімум 20 хвилин і виконуватися на 16-канальному апараті (або його еквіваленті); - якщо пацієнт засинає під час проведення запису, то обстеження повинно продовжуватися, якщо це необхідно, протягом періодів сну з тимчасовим прокиданням. Інтерпретувати результати ЕЕГ необхідно наступним чином. В науково-практичній медичні літературі часто обговорюється значущість різноманітних форм зубців, особливо при встановленні можливості виникнення конвульсій. Існує загальне положення, що показовими є пароксизмальні явища (епілептиформні або конвульсійні паттерни), фотоконвульсивні реакції та комплекси зубців і хвиль (2-4Гц, неправильні, загальні або часткові). Хоча такі випадки трапляються і в 0,5% звичайних осіб, дані публікацій свідчать про ризик виникнення в них конвульсій, що перевищує 1% на рік і, таким чином, виходить поза межі допустимого до ЛР за медичним стандартом класу 1, при цьому ці члени ЛС можуть визнаватися придатними до ЛР з обмеженням польотами із запасним пілотом (для приватних пілотів). Епілептиформними паттернами вважаються чіткі зубці або комплекси, визначені на основі фонової активності і які нагадують (подібні) записи певної кількості осіб, що страждають на епілепсію, і тварин з експериментальними конвульсіями. Епілептиформні паттерни включають в себе піки і гострі хвилі (зубці), які трапляються поодиноко або слідують один за одним, триваючи переважно кілька секунд. Цей термін відповідає міжприступній пароксизмальній активності, а не конвульсивним паттернам. При цьому можливість пов'язаності з клінічними епілептичними розладами перемінна (непостійна). 17 Конвульсійні паттерни - явище, яке полягає у повторенні розрядів на ЕЕГ з відносно різким початком і закінченням та характерним розвитком, що триває, принаймні кілька секунд. Зубці або комплекси відрізняються один від одного за формою, частотою та розташуванням. Загалом вони ритмічні і часто мають велику амплітуду та малу частоту протягом одного й того ж епізоду. При частковому початку вони мають тенденцію згодом поширюватися на інші області. Конвульсійні паттерни ЕЕГ, які не супроводжуються клінічними епілептичними проявами, виявленими фахівцем, який проводив запис, або повідомленими самим пацієнтом, повинні вважатися субклінічними. Пароксизми - явища з раптовим початком, швидким розвитком до максимальної величини і раптовим зникненням, які виявляються на фоновій активності. Вони використовуються для визначення епілептиформних та конвульсійних паттернів. Піки характеризуються минущим перебігом, чітко виводяться з фонової активності, мають гострі зубці при відображенні на папері (при нормальній швидкості його руху) і тривають від 20 до майже 70мс, тобто близько 1/50-1/14с. Основний компонент, як правило, від'ємний і не пов'язаний з іншими областями. Амплітуда змінна. При цьому піки ЕЕГ повинні відрізнятися від гострих зубців, тобто минущих явищ, які мають подібні характеристики, але тривають довше. Однак, слід завжди мати на увазі, що така різниця носить досить загальний характер і служить лише для первинного опису явища. На практиці ж на зроблених чорнилом записах ЕЕГ при швидкості руху паперу 3см/с піки займають не більше 2мм, а гострі зубці - понад 2мм. Піки ЕЕГ повинні чітко відмежовуватися від коротких поодиноких піків, знятих за мікроелектродним методом з поодиноких клітин. Герцові піки і повільні хвилі - характерні пароксизми, які складаються з правильної послідовності комплексів піків і повільних хвиль, які: повторюються на частоті 3-5Гц (вимірюються протягом перших кількох секунд пароксизму), є двосторонніми на початку та наприкінці, узагальненими, як правило, мають максимальну амплітуду у фронтальних областях, майже синхронні та симетричні з обох боків голови протягом пароксизму. Амплітуда змінна, проте може сягати значення 1000мВ. Фотоконвульсійна реакція - загальна активність пікових хвиль, що виникає при періодичній світловій стимуляції, яка є автономною і несинхронною відповідно на подразнення та має самостійну тривалість, яка продовжується, принаймні протягом 100мс після припинення дії подразника. Отже, члени ЛС не повинні мати клінічних діагнозів будь-яких гострих або хронічних неврологічних станів, які можуть викликати раптову втрату працездатності і, таким чином, негативно вплинути на безпеку польотів. Особлива увага при цьому повинна приділятися до: прогресуючого захворювання нервової системи, епілепсії та інших конвульсивних розладів, станів з високим ступенем схильності до порушень церебральних функцій, розладів або втрат свідомості, травм голови. 16021 18 Будь-яке усталене або прогресивне захворювання нервової системи, що може викликати раптову втрату працездатності, повинно бути причиною відсторонення від ЛР. Однак, АМВ повинен ЛС з незначними функціональними порушеннями, пов'язаними з усталеним захворюванням, визнавати придатним до ЛР після позитивних результатів неврологічного обстеження. Епілепсія повинна бути причиною для дискваліфікації. Однак, синдром м'якої епілепсії дитинства (поодинокі випадки конвульсій у віці до 5 років), що має дуже низький ризик рецидиву, за умов відсутності нападів конвульсій і прийому протисудомних препаратів протягом понад 10 років повинен бути припустимим до ЛР з обмеженням багатопілотними польотами (для професійних пілотів) після неврологічного обстеження. Один і більше епізодів конвульсій у віці понад 5 років повинні бути причиною відсторонення від ЛР. Але одиночний приступ конвульсії у віці понад 5 років AM В повинен визначатися як припустимий до ЛР з обмеженням багатопілотними польотами (для професійних пілотів) при відсутності нападів конвульсій і прийому протисудомних препаратів протягом понад 10 років, після задовільного пояснення його нерецидивного походження (травма, токсин тощо) та після неврологічного обстеження. Періодичність проведення ЕЕГ повинна визначатися класом медичного стандарту (сертифікату), анамнезом і клінічними показаннями. Так за медичним стандартом класу 1 ЕЕГ повинна проводитися при первинному медичному обстеженні, наявності епізоду/епізодів конвульсій в анамнезі та клінічних показаннях, а за медичним стандартом класу 2 - при наявності епізоду/епізодів конвульсій в анамнезі та клінічних показаннях. Епілептоформні пароксизмальні відхилення і повільні центральні хвилі на ЕЕГ повинні бути причиною для дискваліфікації. Разовий епілептоформний пароксизм на ЕЕГ повинен бути сумісним з ЛР після визначення невропатологом АМВ (визнаним АМВ) того, що він є непатологічним. Наявність в анамнезі члену ЛС одного або більше епізодів розладу свідомості невідомого (сумнівного) походження повинна бути причиною для відсторонення від ЛР. Єдиний епізод розладу свідомості повинен АМВ визначатися сумісним з ЛР за умови задовільного пояснення його нерецидивного походження після неврологічного обстеження, але його рецидив в подальшому повинен бути причиною дискваліфікації. Травма голови з втратою свідомості повинна бути причиною тимчасового відсторонення від ЛР. Тривалість тимчасового відсторонення від ЛР при цьому повинна визначатися тривалістю втрати свідомості і наявністю чи відсутністю перфорації кори головного мозку і, відповідно, повинна становити від декількох тижнів до 2-х років. Члени ЛС з такою травмою повинні визнаватися придатними до ЛР невропатологом АМВ (визнаним АМВ) з обмеженням багатопілотними польотами (для професійних пілотів) і польотами із запасним пілотом (для приватних пілотів) за умов повного видужання, задовільних результатів неврологічного обсте 19 ження і мінімального ризику посттравматичної епілепсії (конвульсій і втрат свідомості). Травма голови без втрати свідомості (із ЗЧМТ, розривом оболонки мозку або пошкодженням мозку) повинна бути припустимою до ЛР після неврологічного обстеження невропатологом АМВ (визнаним АМВ), яке може включати психологічне обстеження, повного видужання з низьким ризиком конвульсій і втрат свідомості. ЛС з анамнезом спинномозкової травми і травм периферичних нервів повинні визнаватися АМВ придатними до ЛР з обмеженням багатопілотними польотами (для професійних пілотів) і польотами із запасним пілотом (для приватних пілотів) за умов задовільних результатів неврологічного обстеження і тестування роботи з імітатором польоту, в тому числі в нештатних (надзвичайних) ситуаціях та при евакуації. Порівняння технічного рішення, яке заявляється, з аналогом-прототипом дозволяє зробити висновок, що спосіб визначення придатності до ЛР в ЦА України ЛС з неврологічною патологією відрізняється тим, що чітко визначені принципи і порядок проведення АМЕ ЛС, що страждають на патологію нервової системи, зокрема те, що придатність до ЛР цього контингенту ЛС визначають з врахуванням наявності і виразності гострих або хронічних неврологічних станів, анамнезу життя і захворювання члена ЛС, їхнього можливого впливу на виникнення раптової втрати працездатності під час польоту і, таким чином, негативного впливу на безпеку польотів, при цьому електричну (судомну) нестабільність головного мозку визначають за допомогою ЕЕГ, періодичність проведення котрої визначають за класом медичного стандарту (сертифікату), анамнезом і клінічними показаннями, а придатність ЛС до ЛР визначають індивідуально за чіткими клініко-діагностичними критеріями. Спосіб визначення придатності до ЛР в ЦА України ЛС з неврологічною патологією, що заявляється, реалізується наступним чином: 1. Придатність ЛС до ЛР визначають з врахуванням наявності і виразності гострих або хронічних неврологічних станів, анамнезу життя і захворювання члена ЛС, їхнього можливого впливу на виникнення раптової втрати працездатності під час польоту. 2. ЕЕГ проводять ЛС за медичним стандартом (сертифікатом) класу 1 при первинному медичному обстеженні, наявності епізоду/епізодів конвульсій в анамнезі та клінічних показаннях, а за медичним стандартом класу 2 - при наявності епізоду/епізодів конвульсій в анамнезі та клінічних показаннях. 3. ЛС з прогресуючими захворюваннями нервової системи, епілепсією, іншими конвульсивними розладами, епілептоформними пароксизмальними відхиленнями і повільними центральними хвилями на ЕЕГ, станами зі значним ступенем схильності до порушень церебральних функцій, розладами або втратами свідомості визначають непридатними до ЛР. 4. ЛС з синдромом м'якої епілепсії дитинства (поодинокі випадки конвульсій у віці до 5 років) в 16021 20 АМВ визначають придатними до ЛР з обмеженням багатопілотними польотами (для професійних пілотів) при відсутності нападів конвульсій і прийому протисудомних препаратів протягом понад 10 років та при задовільних результатах неврологічного обстеження. 5. ЛС з одиночним приступом конвульсій у віці понад 5 років в АМВ визначають придатними до ЛР з обмеженням багатопілотними польотами (для професійних пілотів) при відсутності нападів конвульсій і прийому протисудомних препаратів протягом понад 10 років, після задовільного пояснення його нерецидивного походження (травма, токсин тощо) та при задовільних результатах неврологічного обстеження. 6. ЛС з разовим епілептоформним пароксизмом на ЕЕГ в АМВ визначають придатним до ЛР після доведення невропатологом АМВ (визнаним АМВ), що цей пароксизм є непатологічним. 7. ЛС з єдиним розладом свідомості в АМВ визначають придатними до ЛР за умов задовільного пояснення його нерецидивного походження (травма, токсин, значний стрес тощо) та задовільних результатів неврологічного обстеження, при цьому при рецидиві розладу свідомості цих членів ЛС визначають непридатними до ЛР. 8. ЛС з травмою голови із втратою свідомості визначають тимчасово непридатними до ЛР, термін тимчасової непридатності визначають за тривалістю втрати свідомості і наявністю чи відсутністю перфорації кори головного мозку і встановлюють протягом від декількох тижнів до 2-х років, при цьому членів ЛС з такою травмою визначають придатними до ЛР з обмеженням багатопілотними польотами (для професійних пілотів) і польотами із запасним пілотом (для приватних пілотів) в АМВ після обстеження невропатологом АМВ (визнаним АМВ) за умов повного видужання, задовільних результатів неврологічного обстеження і мінімального ризику посттравматичної епілепсії (конвульсій і втрат свідомості). 9. ЛС з травмою голови без втрати свідомості (із ЗЧМТ, розривом оболонки мозку або пошкодженням мозку) визначають придатними до ЛР в АМВ після обстеження невропатологом АМВ (визнаним АМВ), яке може включати психологічне обстеження, за умов повного видужання з низьким ризиком конвульсій і втрат свідомості, задовільних результатів неврологічного обстеження. 10. ЛС з анамнезом спинномозкової травми і травм периферичних нервів визначають в АМВ придатними до ЛР з обмеженням багатопілотними польотами (для професійних пілотів) і польотами із запасним пілотом (для приватних пілотів) за умов задовільних результатів неврологічного обстеження і тестування роботи з імітатором польоту, в тому числі в нештатних (надзвичайних) ситуаціях та при евакуації. Таким чином, даний спосіб ефективний щодо АМЕ ЛС з неврологічною патологією. Він забезпечує обґрунтовану, ефективну і наступну АМЕ цієї категорії ЛС з метою забезпечення безпеки польотів на відповідному належному рівні. Підвищення ефективності застосування способу визначення придатності до ЛР в ЦА України 21 16021 ЛС з неврологічною патологією, який заявляється, у порівнянні з аналогом-прототипом, полягає в забезпеченні оптимальної, достовірної, обґрунтованої і наступної АМЕ щодо визначення придатності до ЛР ЛС з патологією нервової системи з головною метою - успішне виконання завдань ЦА і забезпечення безпеки польотів на відповідному належному рівні. Джерела інформації: 1. Після інфаркту - за штурвал? Запросто! Газета "Дзеркало тижня". - 14-20 грудня 2002. №48 (423). 2. Правила медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 12 лютого 1997 року №50 "Про затвердження Правил Комп’ютерна верстка М. Мацело 22 медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 липня 1997 року за №253/2057. 3. Правила медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20 листопада 2000 року №641 "Про затвердження Правил медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2000 року за №948/5169 із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства транспорту України від 26 грудня 2001 року №892 та від 24 липня 2002 року №505. - аналог-прототип. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601

Дивитися

Додаткова інформація

Назва патенту англійською

Method for assessing fitness of pilots with neurological pathology to flights in civil aviation of ukraine

Автори англійською

Voronko Andrii Anatoliiovych, Voronko Andrii Anatoliovych

Назва патенту російською

Способ определения пригодности к летной работе в гражданской авиации украины летного состава с неврологической патологией

Автори російською

Воронко Андрей Анатолиевич, Воронко Андрей Анатольевич

МПК / Мітки

МПК: A61B 5/0476

Мітки: неврологічною, складу, спосіб, україни, авіації, льотної, льотного, придатності, цивільній, визначення, патологією, роботи

Код посилання

<a href="https://ua.patents.su/11-16021-sposib-viznachennya-pridatnosti-do-lotno-roboti-v-civilnijj-aviaci-ukrani-lotnogo-skladu-z-nevrologichnoyu-patologiehyu.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб визначення придатності до льотної роботи в цивільній авіації україни льотного складу з неврологічною патологією</a>

Подібні патенти