Спосіб визначення внутрішньоміокардіального напруження правого шлуночка

Спосіб визначення внутрішньоміокардіального напруження правого шлуночка шляхом виконання інструментального обстеження, визначення внутрішньошлуночкового тиску, товщини стінки правого шлуночка і вираховування внутрішньоміокардіального напруження за формулою, який відрізняється тим, що як інструментальне обстеження виконують магнітно-резонансну томографію, вимірюють на томограмі кінцеводіастолічний розмір лівого шлуночка, товщину задньої стінки лівого шлуночка і кінцеводіастолічний розмір правого шлуночка. (19) (21) 97126310 (22) 26.12.1997 (24) 15.11.2000 (33) UA (46) 15.11.2000, Бюл. № 6, 2000 р. (72) Полівода Сергій Миколайович, Деміденко Олександр Вікторович, Черепок Олександр Олексійович, Кривенко Віталій Іванович (73) ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 30106 P * a2 * s= Причнинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що пропонуються та технічним результатом полягає в наступному: у способі визначення внутрішньоміокардіального напруження, що пропонується, припускається використання конкретних величин, що дозволять визначити внутрішньоміокардіальне напруження в стінці правого шлуночка, вимір яких не зв'язаний зі значними технічними труднощами і може бути проведений з достатньо високою точністю, що в свою чергу істотно підвищить відтворюванність отриманих результатів, а також дозволить вивчати вплив фармакологічних препаратів, біологічно активних речовин, проводити оцінку функціональних проб, здійснювати динамічний контроль за ефективністю застосованої терапії. Пропонуємий спосіб дозволяє визначати внутрішньоміокардіальне напруження при різноманітних засобах візуалізації правого шлуночка, що в значній мірі дозволить розширити межі застосування даного показника та підвищить його доступність для використання не тільки в спеціалізованих лікувальних установах та великих кліниках, але і в умовах полікліник. Відносна простота способу, що пропонується дозволяє використовувати його дослідникам і з невеликим кліничним досвідом, що в цілому підвищить якість діагностики і дозволить оптимізувати комплекс лікувальних заходів. Для визначення показника норми було обстежено 127 чоловік, з них 19 практичних здорових осіб, 38 хворих на гіпертонічну хворобу, 70 хворих з вторинною легеневою гіпертензією на тлі хронічних обструктивних захворювань легень у віці від 17 до 73 років (середній вік склав 43,4±12,8 роки), з них жінок було 58 (45,7%), чоловіків - 69 (54,3%). Після обчислення, внутрішньоміокардіальне напруження правого шлуночка в кінцеводіастолічну фазу у здорових осіб склало 15,34±1,283 дин/см2. Спосіб здійснюється слідуючим чином. 1. Хворого вміщують в магнітно-резонансний томограф. 2. Використовуючи спосіб часткового насичення при импульсній послідовності TR - 400-800 мс, ТЕ - 20-40 мс, одержують "Т1" і "середньовзвішенні" зображення органів грудной порожнини в кінцево діастолічну фазу. 3. Визначають на томограмі товщину міокарда правого шлуночка, як відстань між ендокардіальною та епікардіальною поверхнею стінки правого шлуночка. 4. Визначають на томограмі кінцево діастоличний розмір лівого шлуночка. 5. Визначають на отриманій томограмі товщину міокарда лівого шлуночка, як відстань між ендокардіальною та епікардіальною поверхнею стінки лівого шлуночка. 6. Визначають на томограмі, синтезованій під час дослідження, кінцево діастолічний розмір правого шлуночка. 7. Визначають внутрішньошлуночковий тиск. 8. Вираховують внутрішньоміокардіальне напруження правого шлуночка за формулою. Приклад: Хворій К. 54 років надійшов у пульмонологічне відділення Запорізької обласної кліничної лікарні зі скаргами на слабкість, спітнілість, головний біль, задуху у спокої та при наименшому фізичному навантаженні, кашель з харкотінням. Вважає себе хворим на протязі 18 років, коли піс ö R 2 æ b2 ç - 1÷ + 1 ÷ a2 ç a 2 è ø , 2*b *H де s - внутрішньоміокардіальне напруження шлуночка, Р - внутрішньошлуночковий тиск, а - коротка напівось еліпсоіда, моделюючого стінку шлуночка, b - довга напівось еліпсоіда, моделюючого стінку шлуночка, Н - товщина стінки шлуночка, R - відстань від місця виміру внутрішньоміокардіального напруження до довгої осі еліпсоїда, моделюючого стінку шлуночка. (Мала Л.Т., Яблучанский Н.І., Горб Ю.Г. з співавт. Інтерпретація двохмірної ехокардіограми. - Х.: Вища школа, 1989. С. 105-109.) Спільними істотними ознаками прототипу і способу, що пропонується є: 1. Виконання інструментального обстеження. 2. Визначення внутрішньошлуночкового тиску. 3. Визначення товщини стінки правого шлуночка. 4. Вираховування внутрішньоміокардіального напруження правого шлуночка за формулою з використанням отриманих результатів. Однак, даний спосіб описує загальний випадок визначення внутрішньоміокардіального напруження для різноманітних камер серця, тому з труднощами може бути використаний для визначення внутрішньоміокардіального напруження правого шлуночка, що призводить до значної помилки при оцінці результатів вимірів і дозволяє отримати лише орієнтовні дані, які можуть бути застосовані передусім для якісного аналізу ступеня зміни внутрішньоміокардіального напруження тільки у одного і того ж хворого при динамічному спостереженні. На точність визначення внутрішньоміокардіального напруження правого шлуночка в значній мірі впливає складна просторова конфігурація стінки правого шлуночка, відсутність уніфікованого підходу до вибору геометричного тіла, з яким апроксимується стінка правого шлуночка, і тому визначення внутрішньоміокардіального напруження правого шлуночка вищезазначеним способом не дозволяє отримати порівнювані результати В основу винаходу поставлено завдання вдосконалення способу визначення внутрішньоміокардіального напруження правого шлуночка шляхом розрахунку додаткових показників, що забезпечить підвищення відтворюванності, точності та вірогідності результатів дослідження. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі визначення внутрішньоміокардіального напруження правого шлуночка, що полягає в виконанні інструментального обстеження, визначенні внутрішньошлуночкового тиску, товщини стінки правого шлуночка, вираховуванні внутрішньоміокардіального напруження за формулою, новим є те, в якості інструментального обстеження виконують магнітно-резонансну томографію, вимирюють на томограмі кінцево діастолічний розмір лівого шлуночка, товщину задньої стінки лівого шлуночка, кінцево діастолічний розмір правого шлуночка. 2 30106 ля переохолодження, на тлі фебрильної температури з'явився кашель з харкотінням, задуха, що виникала при незначному фізичному навантаженні. Згодом хворий неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу хронічного бронхіту, одержував антибактеріальну, протизапальну та бронхолітичную терапію. За тиждень до надходження в клінику, після перенесеної гострої респіраторної вірусної інфекції, з'явилися вищезазначені скарги на тлі підвищеної температури, і хворий був госпіталізований для лікування загострення захворювання. Анамнез життя - без особливостей, спадкової патології в родині не виявлено. Пацієнт палить на протязі 30 років, інші шкідливі звички заперечує, алергологічний анамнез не обтяжений. Об'єктивно спостерігаються наступні зміни. При огляді відзначається участь допоміжних м'язів в акті дихання. При пальпації голосове тремтіння дещо послаблене, верхівковий поштовх визначається нечітко. Перкуторно - над всією поверхнею легеневих полів звук з коробковим відтінком, аускультативно - діяльність серця правильна, тони приглушені, в легенях дихання жорстке, велика кількість розсіяних сухих та вологих хрипів, більше у нижніх відділах. Частота дихання 26 за 1 хвилину, дихання поверхневе. Артеріальний тиск у момент надходження 140 і 90 мм. рт. ст., пульс 78 ударів за хвилину, задовільних властивостей. На електрокардіограмі - ознаки гіпертрофії міокарду правого шлуночка, порушення процесів реполяризації в правих грудних відведеннях, неповна блокада правої ножки пучка Гіса. При ехокардіографічному дослідженні спостерігається збільшення порожнини правого шлуночка, потовщення передньої стінки правого шлуночка та міжшлуночкової перетинки, парадоксальний рух міжшлуночкової перетинки у сістолу, помірне зниження скоротливих властивостей лівого шлуночка. При рентгенологічному дослідженні: у легенях посилений судинний малюнок, корені структурні, тяжисті з обох сторін. Бронхоскопічно виявлені ознаки ендобронхіту. Спірографічне дослідження виявило порушення вентиляції за обструктивним типом. При лабораторному дослідженні - харкотіння слизисто-гнійне, лейкоцити на дві третини поля зору. Враховуючи скарги хворого, кліничну картину захворювання, дані об'єктивного дослідження та зважаючи на результати додаткових методів дослідження, хворому був поставлений клінічнии діагноз - Хронічний обструктивний бронхіт, загострення. Емфізема. Пневмосклероз. Легенева недостатність III ступеня. Недостатність кровобігу ІІ-а стадії. Для уточнення ступеня порушення кардиодинаміки правих відділів серця було виконана магнітно резонансна томографія і розраховано внутрішньоміокардіальне напруження за допомогою запропонованого способу. За результатами вимірів кінцево діастоличний розмір лівого шлуночка склав 4,7 см, кінцево діастоличний розмір правого шлуночка – 3,5 см, товщина міокарда лівого шлуночка – 0,9 см, товщина міокарда правого шлуночка - 0,5 см, внутрішньошлуночковий тиск – 12,64 мм. рт. ст. Розраховане значення внутрішньоміокардіального напруження склало 37,07 дин/см2, що свідчить про виснаження компенсаторних механізмів правого шлуночка в результаті наявності у хворого гіпертензії у малому колі кровообігу. Отримані дані про зміну внутрішньоміокардіального напруження правого шлуночка дозволили внести корекцію у запроваджену терапію, до якої були додані ліки з групи кардіопротекторів, які покращують метаболічні умови функціонування міокарда правого шлуночка. Через 4 тижні комплексного лікування, при контрольному обстежені, поряд з поліпшенням кліничної картини захворювання і позитивною динамікою даних інструментальних досліджень, спостерігалося значне зменшення внутрішньоміокардіального напруження правого шлуночка, що у кінці курсу терапії склало 18,15 дин/см2. Таким чином, використання способу, що пропонується, дозволило вчасно визначити зниження компенсаторних можливостей правого шлуночка, призначити патогенетично зумовлену терапію, що в підсумку призвело до підвищення якості діагностики, дозволило оптимізувати процес лікування та попередити розвиток ускладнень. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 35 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3