Спосіб визначення об’єму правого шлуночка

УКРАЇНА (19) UA (11) 30108 (51) МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ОПИС ДО ДЕКЛАРАЦІЙНОГО ПАТЕНТУ НА ВИНАХІД (13) A 6 A61B6/00 видається під відповідальність власника патенту (54) СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ ОБ'ЄМУ ПРАВОГО ШЛУНОЧКА (13) 30108 (11) Using an Ellipsoidal Shell ModeІ and Single-Plane Magnetic Resonance lmaging // lnvest. Radiol. 1996. - Vol. 31. - P. 17-25). Суттєвим ознаками аналогу і винаходу, що збігаються, є такі: 1. Виконання магнітно-резонансной томографії з формуванням зображення серця по довгій осі лівого шлуночка в кінцеводіастолічну фазу. 2. Вимір на томограмі діаметру правого шлуночка, перпендикулярного міжшлуночковій перетинці. 3. Обчислення об'єму правого шлуночка за формулою з використанням отриманих даних. Однак, внаслідок того, що відсутній уніфікований підхід до рівня перетину правого шлуночка, неможливо з достатньою точністю визначити площу його продольного перетину та діаметр правого шлуночка, що і є визначальними величинами в формулі, по якій обчислюється об'єм правого шлуночка. Найбільш близьким за технічною суттєвістю та досягаємим результатом є спосіб визначення об'єму правого шлуночка, що полягається в наступному: 1. Виконання магнітно-резонансної томографії з формуванням зображення серця по довгій осі лівого шлуночка в кінцеводіастолічну фазу. 2. Вимір на томограмі площі продольного перетину лівого шлуночка, обмеженою епікардіальною поверхнею (В, см2). 3. Вимір на томограмі діаметру правого шлуночка, перпендикулярного міжшлуночковій перетинці (D, см). UA Винахід відноситься до медицини, а саме до функціональної діагностики і може бути використаний для визначення об'єму правого шлуночка у хворих з патологією серцево-судинної системи. Існуючі в нинішній час спосіби визначення об'єму правого шлуночка - одного з інтегративних показників, що характеризують анатомічні особливості правого шлуночка в нормальних та патологічних умовах - характеризуються емпіричним підходом до вибору геометричної фігури, з якою апроксимується форма правого шлуночка. Виходячи з цього, об'єм правого шлуночка серця, що визначається як об'єм геометричного тіла, моделлю якого служить правий шлуночок, досить часто виявляється далеким від свого істинного розміру, що знижує діагностичну цінність визначення об'єму правого шлуночка. Відомий засіб визначення об'єму правого шлуночка, що полягає в наступному: 1. Виконання магнітно-резонансной томографії з формуванням зображення серця по довгій осі лівого шлуночка в кінцеводіастолічну фазу. 2. Вимір на томограмі площі продольного перетину правого шлуночка, обмеженою епікардіальною поверхнею (А, см2). 3. Вимір на томограмі діаметру правого шлуночка, перпендикулярного міжшлуночковій перетинці (D, см). 4. Обчислення об'єму правого шлуночка за формулою: 2 Vпш = * А *D 3 (S. Denslow, Н.В. Wiles, L.F. McKellar, N.A. Wright, P.C. Gilette. Right Ventricular Volume Estimation A вого шлуночка в кінцеводіастолічній фазі, вимір на томограмі діаметра правого шлуночка, перпенди-кулярного міжшлуночковій перетинці, і обчислення об'єму правого шлуночка за формулою, який відрізняється тим, що додатково вимірюють епікардіальний діаметр лівого шлуночка по його довгій осі, виконують магнітно-резонансну томографію з формуванням зображення серця по короткій осі лівого шлуночка в кінцеводіастолічній фазі і вимірюють епікардіальний радіус лівого шлуночка по його короткій осі. (19) (21) 97126312 (22) 26.12.1997 (24) 15.11.2000 (33) UA (46) 15.11.2000, Бюл. № 6, 2000 р. (72) Полівода Сергій Миколайович, Мягков Олександр Павлович, Черепок Олександр Олексійович (73) ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (57) Спосіб визначення об'єму правого шлуночка, що включає магнітно-резонансну томографію з формуванням зображення серця по довгій осі лі 30108 4. Обчислення об'єму правого шлуночка за формулою: 2 Vпш = *B *D 3 (S. Denslow, Н.В. Wiles, L.F. МсKеllаr, N.A. Wright, P.C. Gilette Right ventricular volume estimation with an ellipsoidal shell model and two-plane magnetic resonance imaging // American Heart Journal. - 1995. - Vol. 4. - P. 782-790). Спільними істотними ознаками прототипу і способу, що пропонується є: 1. Виконання магнітно-резонансної томографії з формуванням зображення серця по довгій осі лівого шлуночка в кінцеводіастолічну фазу фазу. 2. Вимір на томограмі діаметру правого шлуночка, перпендикулярного міжшлуночковій перетинці. 3. Обчислення об'єму правого шлуночка за формулою з використанням отриманих даних. Однак, при визначенні об'єму правого шлуночка вищезазначеним спосібом необхідно ретельно вимірювати площу продольного перетину лівого шлуночка, що, навіть у випадку обладнання магнітно-резонансного томографа графоаналізатором, являє собою технічно важкодосяжну задачу і значно впливає на точність визначення об'єму правого шлуночка. Крім того, планіметричне визначення площі неправільної фігури, якої є продольний перетин лівого шлуночка, проводиться з певними допущеннями, що також знижує точність розрахованого об'єму правого шлуночка. В основу винаходу поставлено завдання вдосконалення способу визначення об'єму правого шлуночка шляхом розрахунку і оцінки додаткових показників, що забезпечить підвищення вірогідності, точності і відтворюванності результатів дослідження. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі визначення об'єму правого шлуночка, що полягає в виконанні магнітно-резонансної томографії з формуванням зображення серця по довгій осі лівого шлуночка в кінцеводіастолічну фазу, вимірі на томограмі діаметру правого шлуночка, перпендикулярного міжшлуночковій перетинці, і обчислення об'єму правого шлуночка за формулою новим є те, що додатково вимірюють епікардіальний діаметр лівого шлуночка по його довгій осі, виконують магнітно-резонансну томографію з формуванням зображення серця по короткій осі лівого шлуночка в кінцеводіастолічну фазу, вимірюють епікардіальний радіус лівого шлуночка по його короткій осі. Причнинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що пропонуються та технічним результатом полягає в наступному: правий шлуночок апроксимується з об'ємною геометричною фігурою, яка являє собою половину порожнього еліпсоіда обертання, де вийнята частина складає половину еліпсоїда обертання, з якою апроксимується лівий шлуночок. Означений підхід найбільш точно і повно описує форму порожнини правого шлуночка, що дозволить оцінювати об'єм правого шлуночка у хворих з різноманітними захворюваннями серцево-судинної системи, здійснювати динамічний контроль в процесі проводимої терапії. Відносна простота оцінки об'єму правого шлуночка за допомогою спосібу, що пропонується, дозволяє проводи ти визначення його об'єму навіть дослідникам з невеликим кліничним досвідом. В способі, що пропонується, не вимагається вимірювання площі продольного перетину желудочків серця, а необхідно визначати лінійні розміри лівого шлуночка, для яких існують чіткі анатомічні орієнтири і стандартні позиції виміру, не вимагається додаткового застосування графоаналізатора або планіметрії отриманих изображений, що в цілому прискорює процедуру дослідження і підвищує точність оцінки об'єму правого шлуночка. Для визначення показника норми було обстежено 127 чоловік, з них 19 практично здорових осіб, 38 хворих гіпертонічною хворобою, 70 хворих з вторинною легеневою гіпертензією на тлі хронічних обструктивных захворювань легень віком від 17 до 73 років (середній вік склав 43,4±12,8 рока), з них жінок було 58 чоловік (45,7%), чоловіків - 69 (54,3%). Після вираховування, об'єм правого шлуночка в кінцеводіастолічну фазу склав 105,22± ±3,91 мл. Спосіб здійснюється слідуючим чином. 1. Хворого вміщують в магнітно-резонансний томограф. 2. Використовуючи спосіб часткового насичення при импульсній послідовності TR - 400-800 мс, ТЕ - 20-40 мс, одержують "Т1" і "середньовзвішенні" зображення органів грудной порожнини в кінцеводіастолічну фазу в перетині по довгій осі лівого шлуночка. 3. На томограмі, синтезованої в процесі дослідження, вимірюють діаметр внутрішньої порожнини правого шлуночка, перпендикулярний міжшлуночковій перетинці. 4. На отриманій томограмі вимірюють епікардіальний діаметр лівого шлуночка в перетині по його довгій осі. 5. Використовуючи спосіб часткового насичення при імпульсній послідовності TR - 400-800 мс, ТЕ - 20-40 мс, одержують "Т1" і "середньовзвішенні" зображення органів грудной порожнини в кінцеводіастолічну фазу в перетині по короткій осі лівого шлуночка. 6. На томограмі, зареєстрованій під час дослідження, вимірюють епікардіальний радіус лівого шлуночка по його короткій осі. 7. Використовуючи отримані величини, обчислюють об'єм правого шлуночка за формулою. Приклад: Хворій С. 43 років надійшов в кардіологічне відділення Запорізької обласної клінічної лікарні з скаргами на запаморочення, головний біль, "мільтішиння цяток" перед очами, дзвін в вухах, задишку при фізичному навантаженні. Вважає себе хворим протягом 8 років, коли вперше, без наявної причини, було зареєстроване носова кровотеча, яка супроводжувалася підвищенням артеріального тиску до 190 та 120 мм рт. ст. Згодом хворий неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу гіпертонічної хвороби, одержував амбулаторну терапию b-блокаторами і діуретиками. За тиждень до надходження в клінику, після сильного псіхоемоціонального потрясення, з'явилися вищезазначені скарги на тлі високих цифр артеріального тиску (до 180 і 110 мм рт. ст.), і хворий був госпіталізований для купіровання гіпертонічного криза та коррекції проводимої терапії. Анамнез життя - без особливостей, мати хво 2 30108 рого страждала гіпертонічною хворобою, іншої спадкової патології в родині не виявлено. Пациєнт палить протягом 13 років, інші шкідливі звички заперечує, алергологічний анамнез не обтяжений. Об'єктивно спостерігаються наступні зміни. Артеріальний тиск в момент надходження 180 і 100 мм рт. ст. на лівій і 185 і 110 мм рт. ст. на правій плечевих артеріях, пульс 84 ударів в хвилину, задовільних властивостей. При пальпації верхівний поштовх визначається на 2-2,5 см знаружі від среднеключичної лінії з лівої сторони в 6 міжребірьї, поширений, збільшений по висоті, посилений. Перкуторно - розширення границь відносної серцевої тупості, аускультативно - діяльність серця правильна, посилений І тон на верхівці серця, в легенях дихання везикулярне, жорстковате, в нижніх відділах з обох сторін одиничні вологі дрібнобулькасті неконсонуючі хрипи. Частота дихання 20 в 1 хвилину, дихання поверхнве. На електрокардіограмі ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, порушення процесів реполярізації в лівих грудних відведеннях. При ехокардіографічному дослідженні спостерігається збільшення кінцеводіастолічного і кінцевосісолічного об'ємів лівого шлуночка, помірне зниження його скорочувальних властивостей, потовщення задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перетинки, наявна гіпертрофія міокарда лівого шлуночка (індекс маси миокарда лівого шлуночка 123 г/м3). При ренгенологічному дослідженні в легенях посилений судинний малюнок, корені структурні, тяжисті, більше з правої сторони. При дослідженні очного дна визначається суження і склерозування артерій, віни полнокровны, поширені, феномен Салюса-Гуна ІІ-ІІІ ступеня. Дані інших інструментальних та лабораторних досліджень без особливостей. Враховуючи скарги хворого, клінічну картину захворювання, дані об'єктивного дослідження і зважаючи на результати додаткових способів дослідження, хворому був поставлений кліничний діагноз - Гіпертонічна хвороба, ІІ стадія. Так, як хворий скаржився на задишку при фізичному навантаженні, враховуючи наявність хрипів і зміни ренгенологічної картини легень, у хворого була запідозрена наявність гіпертонії малого кола кровобігу та зміни в правих відділах серця. Для уточнення діагнозу була виконана магнітно-резонансная томографія і був визначений об'єм правого шлуночка згідно способу, що пропонується. Епікардіальний діаметр лівого шлуночка по його довгій осі склав 11,9 см, діаметр правого шлуночка, перпендикулярний міжшлуночковій перегородці склав 3,5 см, епікардіальний радіус лівого шлуночка по його короткій осі склав 4 см. В результаті обчислення, об'єм правого шлуночка склав 175,21 мл, що свідчить про значну ділятацію порожнини правого шлуночка, як результат зрослого гемодинамічного навантаження, що скоріше всього можно пояснити наявністю у хворого гіпертонії малого кола кровообіга. Гіпертензія малого кола у даного хворого була згодом підтверджена також при проведенні югулярної флебографії, виходячи з результатів якої, систолічний тиск в легеневій артерії склав 36,3 мм рт. ст. (при нормі до 22 м рт. ст.). Отримані дані, які свідчили про наявність гіпертрофії правого шлуночка, дозволили вчасно внести корекцію в проводиму терапію, що виразилося в додатковому призначенні лікарських засобів, спроможних покращувати гемодінамічні параметри малого кола кровобігу. Через 12 тижнів комплексного лікування, при контрольному обстеженні поряд з поліпшенням кліничної картини захворювання та позитивною динамікою даних інструментальних досліджень, спостерігалося достовірне зменшення об'єму правого шлуночка, який на кінець курсу терапії складав 148,24 мл. Таким чином, використання спосібу, що пропонується дозволило вчасно визначити об'єм правого шлуночка, призначити патогенетично зумовлену терапію, що в підсумку призвело до підвищення якості діагностики, дозволило оптимизувати лікування і відвернути появу ускладнень. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 35 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3