Спосіб визначення маси міокарда правого шлуночка

Спосіб визначення маси міокарда правого шлуночка, що полягає в виконанні інструменталь (19) UA i М - маса міокарда правого шлуночка, S - площа стінки правого шлуночка в кожному із перерізів, n - кількість перерізів, t - товщина перерізів серця, h - щільність міокарда серця людини. (Мала Л.Т., Яблучанский Н.І., Горб Ю.Г. з співавт. Інтерпретація двохмірної ехокардіограми. - X.: Вища школа, 1989. С. 120-123.) Спільними істотними ознаками прототипу і способу, що пропонується є: 1. Виконання інструментального обстеження. 30109 2. Вираховування маси міокарда правого шлуночка за формулою. Однак, при визначенні маси міокарда правого шлуночка вищезазначеним способом необхідно ретельно вимірювати його площу в кожному із перерізів, що, навіть у випадку обладнання діагностичної апаратури графоаналізатором, являє собою технічно важко досяжну задачу і значно впливає на точність визначення маси міокарда правого шлуночка. Збільшення кількості перетинів правого шлуночка повинно було би підвищити точність визначення маси, але у значної кількості хворих (та, навіть, і у деяких категорій здорових осіб – наприклад гіперстеніків) це неможливо із-за незадовільної якості візуалізації правого шлуночка. Незначна кількість перерізів правого шлуночка значно зменшує точність та відтворюванність результатів дослідження внаслідок сумації помилки із-за зміни конфігурації стінки правого шлуночка між поверхнями перерізів. В основу винаходу поставлено завдання вдосконалення способу визначення маси міокарда правого шлуночка шляхом розрахунку і оцінки додаткових показників, що забезпечить підвищення вірогідності, точності і відтворюванності результатів дослідження. Поставлена задача вирішується тим, що в способі визначення маси міокарда правого шлуночка, що полягає в виконанні інструментального обстеження, вираховуванні маси міокарда за формулою, новим є те, що, в якості інструментального обстеження виконують магнітно-резонансну томографію з формуванням зображення серця в кінцево діастолічну фазу серцевого циклу, вимірюють на томограмі довгу та коротку осі лівого шлуночка, товщин у міокарда задньої стінки лівого шлуночка, кінцево діастолічний розмір правого шлуночка, товщин у міокарда передньої стінки правого шлуночка. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що пропонуються та технічним результатом полягає в наступному: правий шлуночок (власне кажучи, його вн утрішня порожнина та сам міокард правого шлуночка) апроксимуються з об'ємною геометричною фігурою, яка являє собою половину порожнього еліпсоїда обертання, де виймана частина складає половину еліпсоїда обертання, з якою апроксимимується лівий шлуночок. Знайшовши об'єм такої фігури, та віднявши від неї об'єм внутрішньої порожнини правого шлуночка, можна визначити об'єм, який займає міокард правого шлуночка. Враховуючи, що традиційно вважається, що щільність міокарда серця людини складає 1,05 г/см 3, перемноживши об'єм міокарда на його щільність, можна знайти масу міокарда. Означений підхід найбільш повно описує складну просторову конфігурацію стінки правого шлуночка, що дозволяє з високим ступенем точності визначити масу міокарда правого шлуночка у хворих з різноманітною патологією серцево-судинної системи, здійснювати контроль за динамікою маси міокарда правого шлуночка в процесі лікування, виконувати популяційне вивчення маси правого шлуночка в різноманітних вікових групах, встановлювати конституційні, статтєві, національні відмінності в масі міокарда правого шлуночка. Неінвазивний характер визначення маси міокарда правого шлуночка дозволяє проводити неодноразові дослідження без шкоди для пацієнта та медичного персоналу. Враховуючи ви щезгадане, можна зробити висновок, що спосіб, що пропонується дозволяє визначати неінвазивним шляхом в клінічних умовах масу міокарда правого шлуночка з високим ступенем вірогідності, точності, відтворюванності результатів дослідження. Для визначення показника норми було обстежено 127 чоловік, з них 19 практично здорових осіб, 38 хворих гіпертонічною хворобою, 70 хворих з вторинною легеневою гіпертензією на тлі хронічних обструктивни х захворювань легень віком від 17 до 73 років (середній вік склав 43,4±12,8 рока), з них жінок було 58 чоловік (45,7%), чоловіків - 69 (54,3%). Після вираховування, маса міокарда правого шлуночка склала 52,23±2,57 г. Спосіб здійснюється слідуючим чином: 1. Хворого поміщають в магнітно-резонансний томограф. 2. Використовуючи спосіб часткового насичення при імпульсній послідовності TR - 400-800 мс, ТЕ: - 20-40 мс, одержують "Т1" і "середньовзвішенні" зображення органів грудной порожнини в кінцево діастолічну фазу серцевого циклу, синхронізуючи дослідження з електрокардіографією. 3. Виконують поперечні та продольні перерізи органів грудной порожнини на рівні серця вздовж корткої та довгої осей лівого шлуночка. 4. Отримані томограми аналізують з використанням вбудованих апаратних і програмних засобів обробки зображення томографа. 5. На отриманій томограмі в перерізі по довгій осі лівого шлуночка, вимірюють довгу ось лівого шлуночка. 6. На томограмі, ситнезованой під час дослідження, в перерізі по короткій осі лівого шлуночка вимірюють коротку ось лівого шлуночка. 7. На отриманій томограмі вимірюють товщину задньої стінки лівого шлуночка. 8. На томограмі вимірюють кінцево діастолічний діаметр внутрішньої порожнини правого шлуночка. 9. Крім того, на томограмі, синтезованній в процесі дослідження, вимірюють кінцево діастолічний діаметр внутрішньої порожнини правого шлуночка. 10. Вимірюють на томограмі товщину міокарда передньої стінки правого шлуночка. 11. Вираховують масу міокарда правого шлуночка за формулою. Приклад: Хворій С. 43 років надійшов в кардіологічне відділення Запорізької обласної клінічної лікарні з скаргами на запаморочення, головний біль, "мільтішиння цяток" перед очами, дзвін в вуха х, задишку при фізичному навантаженні. Вважає себе хворим протягом 8 років, коли вперше, без наявної причини, була зареєстрована носова кровотеча, яка супроводжувалася підвищенням артеріального тиску до 190 та 120 мм рт.ст. Згодом хворий неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні з приводу гіпертонічної хвороби, одержував амбулаторну терапію b-блокаторами і діуретиками. За тиждень до надходження в клініку, після сильного психоемоціонального потрясіння, з'явилися вищеозначені скарги на тлі високих цифр ар 2 30109 теріального тиску (до 180 і 110 мм рт.ст.), і хворий був госпіталізований для купіровання гіпертонічного криза та корекції проводимої терапії. Анамнез життя - без особливостей, мати хворого страждала на гіпертонічну хворобу, іншої спадкової патології в родині не виявлено. Пацієнт палить протягом 13 років, інші шкідливі звички заперечує, алергологічний анамнез не обтяжений. Об'єктивно спостерігаються наступні зміни. Артеріальний тиск в момент надходження 180 і 100 мм рт.ст. на лівій і 185 і 110 мм рт.ст. на правій плечевих артеріях, пульс 84 ударів в хвилину, задовільних властивостей. При пальпації верхівний поштовх визначається на 2-2,5 см знаружі від среднеключичної лінії з лівої сторони в 6 міжребірьї, поширений, збільшений по висоті, посилений. Перкуторно - розширення границь відносної серцевої тупості, а ускультативно ритм серцевої діяльності правильний, посилений І тон на верхі вці серця, в легенях ди хання везикулярне, жорстковате, в нижніх відділах з обох сторін одиничні вологі дрібнобулькасті неконсонуючі хрипи. Частота дихання 20 в 1 хвилину, дихання поверхнве. На електрокардіограмі - ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, порушення процесів реполярізації в лівих грудни х відведеннях. При ехокардіографічному дослідженні спостерігається збільшення кінцеводіастолічного і кінцевосісолічного об'ємів лівого шлуночка, помірне зниження його скорочувальних властивостей, потовщення задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перетинки, наявна гіпертрофія міокарда лівого шлуночка (індекс маси миокарда лівого шлуночка 123 г/м 3). При ренгенологічному дослідженні в легенях посилений судинний малюнок, корені структурні, тяжисті, більше з правої сторони. При дослідженні очного дна визначається суження і склерозування артерій, віни повнокровні, поширені, феномен Салюса-Гуна ІІ-ІІІ ступеня. Дані інших інструментальних та лабораторних досліджень без особливостей. Враховуючи скарги хворого, клінічну картину захворювання, дані об'єктивного дослідження і зважаючи на результати додаткових способів дослідження, хворому був поставлений клінічний діагноз - Гіпертонічна хвороба, II стадія. Так, як хворий скаржився на задишку при фізичному навантаженні, враховуючи наявність хрипів і зміни ренгенологічної картини легень, у хворого була запідозрена наявність гіпертонії малого кола кровобігу та зміни в правих відділах серця. Для уточнення діагнозу була виконана магнітно-резонансна гомографія і була визначена маса правого шлуночка згідно способу, що пропонується. Коротка ось лівого шлуночка склала 5,6 см, довга ось лівого шлуночка склала 9,4 см, товщина задньої стінки лівого шлуночка склала 1,2 см, кінцево діастолічний діаметр правого шлуночка склав 3,5 см, товщина міокарда передньої стінки правого шлуночка склала 0,5 см. В результаті обчислення, маса міокарда правого шлуночка склала 117,63 г, що свідчить про значну гіпертрофію міокарда правого шлуночка, як результат зрослого гемодинамічного навантаження, що скоріше всього можна пояснити наявністю у хворого гіпертонії малого кола кровообіга. Гіпертензія малого кола у даного хворого була згодом підтверджена також при проведенні югулярної флебографії, ви ходячи з результатів якої, систолічний тиск в легеневій артерії склав 36,3 мм рт.ст. (при нормі до 22 м рт.ст.). Отримані дані, які свідчили про наявність гіпертрофії правого шлуночка, дозволили вчасно внести коррекцию в проводиму терапію, що виразилося в додатковому призначенні інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, які володіють спроможністю викликати зворотний регрес гіпертрофії міокарда і покращують гемодинамічні параметри малого кола кровобігу. Через 12 тижнів комплексного лікування, при контрольному обстеженні поряд з поліпшенням клінічної картини захворювання та позитивною динамікою даних інструментальних досліджень, спостерігалося достовірне зменшення маси міокарда правого шлуночка, що на кінець курсу терапії склала 96,0 г. Таким чином, використання способу, що пропонується дозволило вчасно, в клінічних умовах, неінвазивним шляхом визначити наявність гіпертрофії міокарда правого шлуночка, призначити патогенетично зумовлену терапію, що в підсумку призвело до підвищення якості діагностики, дозволило оптимізувати лікування і відвернути появу ускладнень. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 35 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3