Порошкоподібні надосновні аморфні солі лужноземельних металів і способи їх виробництва

1. Порошкоподібна надосновна аморфна сіль лужноземельного металу з жирною кислотою, що складається по суті з окремих твердих агломерованих міцел комплексної солі аморфної солі лужноземельного металу, яка відрізняється тим, що сіль вибрана з групи, що складається з карбонату, сульфату, сульфіду і сульфіту, що утворює комплекс з аморфним карбоксилатом лужноземельного металу жирної кислоти. 2. Порошкоподібна сіль за п. 1, де зазначені міцели є агломератами комплексної солі, що має розміри частинок 50 мікронів. 3. Порошкоподібна сіль за п. 1 або п.2, де зазначена жирна кислота є С12-С22 жирною кислотою. 4. Порошкоподібна сіль за будь-яким з попередніх пунктів, де зазначена жирна кислота є олеїновою кислотою. 5. Порошкоподібна сіль за будь-яким з попередніх пунктів, де зазначений лужноземельний метал вибирають із групи, що складається з кальцію, барію, магнію і стронцію. 6. Порошкоподібна сіль за будь-яким з попередніх пунктів, що містить від приблизно 8 % до приблизно 70 % за масою лужноземельного металу. 7. Порошкоподібна сіль за будь-яким з попередніх пунктів, де зазначений лужноземельний метал є кальцієм. 2 (19) 1 3 81144 4 сульфату, сульфіду і сульфіту, яка утворює комплекс з аморфним карбоксилатом лужноземельного металу жирної кислоти, і виділення зазначених твердих частинок у формі порошкоподібної надосновної аморфної солі лужноземельного металу. 17. Спосіб за п. 16, де зазначена жирна кислота є C12-C22 жирною кислотою. 18. Спосіб за пп. 16 або 17, де зазначена жирна кислота є олеїновою кислотою. 19. Спосіб за будь-яким з пп. 16-18, де зазначений лужноземельний метал вибирають із групи, що складається з кальцію, барію, магнію і стронцію. 20. Спосіб за будь-яким з пп. 16-19, де зазначений лужноземельний метал є кальцієм, і суміш підкислюють шляхом карбонізації, щоб утворити аморфний карбонат кальцію, який утворює комплекс з аморфним карбоксилатом лужноземельного металу. 21. Спосіб за п. 20, де порошкоподібна надосновна сіль є олеатом/карбонатом кальцію. 22. Спосіб за пп. 16 або 17 за допомогою реакції на основі кінцевої реакційної суміші, де кількість основи лужноземельного металу вибирають із групи, що складається з приблизно 15-30 % гідроксиду кальцію, приблизно 12-24 % гідроксиду магнію, приблизно 25-50 % гідроксиду стронцію і приблизно 35-50 % гідроксиду барію та їхніх сумішей. 23. Спосіб за п. 22, де основа лужноземельного металу є гідроксидом кальцію, і жирна кислота є олеїновою кислотою. 24. Спосіб за будь-яким з пп. 16-23, де зазначений етап осадження проводять шляхом додавання розчинника до зазначеного рідкого вуглеводню. 25. Спосіб за п. 24, де зазначений розчинник є спиртом. 26. Спосіб за будь-яким з пп. 16-25, де зазначену реакцію проводять у присутності спиртового промотору. 27. Спосіб за п. 26, де спирт має від 8 до 14 атомів вуглецю. 28. Спосіб за пп. 26 або 27, який далі включає гліколь або гліколевий ефір. 29. Спосіб за п. 28, де гліколь або гліколевий ефір вибирають із групи, що складається з монобутилового ефіру діетиленгліколю, триетиленгліколю, пропіленгліколю, дипропіленгліколю, монометилового ефіру діетиленгліколю, монобутилового ефіру етиленгліколю та їхніх сумішей. 30. Спосіб за будь-яким з пп. 16-29 для одержання порошкоподібного над основного аморфного олеату/карбонату кальцію, де стадія реакції включає реакцію основи гідроксиду кальцію і олеїнової кислоти в присутності суміші рідкого вуглеводню і каталізатора, стадія підкислення включає карбонізацію суміші, з утворенням аморфного карбонату кальцію, додавання під час карбонізації дисперсії гідроксиду кальцію, рідкого вуглеводню та вторинної поверхнево-активної речовини - аліфатичного спирту, що має щонайменше 8 атомів вуглецю, у відповідних кількостях при контрольованій швидкості додавання гідроксиду кальцію, з утворенням рідкого продукту реакції, і видалення води з продукту реакції, щоб забезпечити надосновний аморфний олеат/карбонат кальцію у зазначеному рідкому вуглеводні. 31. Спосіб за п. 30, де каталізатор вибирають із групи, що складається з пропіонової кислоти, лимонної кислоти, оцтової кислоти та адипінової кислоти. 32. Спосіб за п. 30 або 31, де вторинна поверхнево-активна речовина є аліфатичним спиртом, що має від 8 до 14 атомів вуглецю. 33. Спосіб за п. 32, де вибраний спирт є ізодеканолом, у присутності монобутилового ефіру діетиленгліколю і триетиленгліколю. 34. Спосіб за будь-яким з пп. 30-33, де після додавання дисперсії і карбонізації діоксидом вуглецю суміш містить приблизно 15-30 % олеату кальцію, приблизно 9-35 % карбонату кальцію, приблизно 30-35 % вуглеводневого масла, приблизно 15-18 % ізодеканолу і приблизно 4-6 % гліколю або гліколевого ефіру. 35. Спосіб за п. 34, де дисперсія містить приблизно 40-50 % гідроксиду кальцію, приблизно 25-40 % вуглеводневого масла, приблизно 1-25 % ізодеканолу і приблизно 0 - 10 % гліколю або гліколевого ефіру. 36. Спосіб за будь-яким з пп. 30-35, де розчинник для зазначеного рідкого вуглеводню додають для осадження зазначених твердих частинок. 37. Спосіб за п. 36, де зазначений розчинник є спиртом, вибраним із групи ізопропанолу, метанолу, етанолу, пропанолу, бутанолу і гліколевих ефірів. 38. Спосіб за будь-яким з пп. 16-37, де частинки виділяють за допомогою фільтрування. 39. Спосіб за п. 38, де частинки висушують. Дана заявка є заявкою-частковим продовженням заявки на патент США, реєстраційний № 09/861 393, поданої 18 травня 2001р. Повне розкриття цієї заявки включене тут за допомогою посилання. Даний винахід стосується порошкоподібних надосновних аморфних солей лужноземельних металів із жирними кислотами і способу їхнього виробництва. Надосновні порошки є корисними у багатьох застосуваннях, включаючи полімерні стабілізатори, мастильні матеріали, каталізатори, композиції резервуарів для мастил, корм для тварин і косметику. Приготування надосновних солей кальцію або барію з карбоновими кислотами, алкілфенолами і сульфоновими кислотами розкрите у таких [патентах США: 2 616 904; 2 760 970; 2 767 164; 2 798 852; 2 802 816; 3 027 325; 3 031284;3 342 733; 3 533 975; 3 773 664 і 3 779 922]. Використання цих надосновних солей металів у галогеновмісному 5 органічному полімері описано у таких [патентах США: 4 159 973; 4 252 698 і 3 194 823]. Використання надосновної солі барію у композиціях стабілізатора підвищилося протягом останніх років. Це зумовлене, головним чином, тим фактом, що надосновні солі барію мають переваги експлуатаційних якостей над нейтральними солями барію. Перевагами експлуатаційних якостей, пов'язаними з надосновними солями барію, є низьке забруднення, відмінне утримання кольору, добрі характеристики довготривалої термостійкості, добра сумісність з компонентами стабілізатора і т.д. На жаль, більшість надосновних солей барію мають темний колір, і, незважаючи на те, що ці темнозабарвлені надосновні солі барію є ефективними стабілізаторами для галогеновмісного органічного полімеру, їхній темний колір призводить до зміни кольору кінцевого продукту. Ця особливість суттєво перешкоджає використанню темнозабарвлених надосновних солей барію у застосуваннях, де бажаним є полімерний продукт світлого кольору. Відповідно до [патенту США № 4 665 117], готують солі лужних або лужноземельних металів світлого кольору, де як промотор використовують алкілфенол. Однак алкілфенол є також основною причиною появи кольору у кінцевого продукту. Цю проблему долають шляхом використання пропіленоксиду, який заміщує водень фенольної гідроксильної групи і таким чином обмежує утворення забарвлених різновидів. Незважаючи на це, існують незручності, пов'язані з цим підходом, головним чином, зумовлені токсичними властивостями пропіленоксиду. Пропіленоксид класифікують як можливий канцероген, і інгаляційні дослідження у лабораторних тварин продемонстрували докази зв'язку з раком. Пропіленоксид також відноситься до сильних подразників очей, і тривала експозиція з парами пропіленоксиду може призводити до постійного пошкодження очей. Крім того, пропіленоксид є надзвичайно вогненебезпечним і вибухонебезпечним за природою за певних умов. Пропіленоксид кипить при 94°F (34°С) і спалахує при -20°F (-29°C). У результаті необхідна надзвичайна обережність при поводженні з пропіленоксидом на ділянці цеху. Необхідне спеціальне обладнання для зберігання пропіленоксиду та інші заходи щодо забезпечення безпеки. [Патент США № 4 665 117] описує використання пропіленоксиду при 150°С. При цій температурі пропіленоксид буде знаходитися у газоподібній фазі. За цього режиму роботи для проведення реакції до завершення необхідні більші, ніж стехіометричні, кількості пропіленоксиду, оскільки пропіленоксид буде виділятися з реакційної суміші, і це вимагає додаткового переміщення надлишку пропіленоксиду. З рухом у промисловості пластмас до видалення важких металів, рідкі кальцієво-цинкові стабілізатори є бажаними, але непрактичними, як заміна барієво-кадмієвих або барієво-цинкових. Низькі концентрації металу, погана сумісність, 81144 6 помутніння прозорих продуктів і забруднення під час оброблення полівінілхлориду жорстко обмежили універсальне прийняття композицій рідкого стабілізатора на основі кальцію. Стикаються із проблемами у стійкості цих композицій при стоянні або зберіганні. Стійкість при зберіганні зумовлена несумісністю між солями металу, використаними в композиції, і проявляється з часом підвищеною мутністю, в'язкістю або нерозчинним сухим залишком. У результаті рідкі кальцієві композиції більше не є однорідними або здатними легко литися, і мають бути спеціально оброблені для того, щоб бути використаними. [Патент СІЛА № 5 322 872] спрямований на стабілізовані композиції змішаних карбоксилатів металів, що мають поліпшену стійкість при зберіганні. Згідно з цим патентом, для того, щоб поліпшити стійкість при зберіганні, до змішаного карбоксилату металу додають комплексоутворювальний агент. Комплексоутворювальні агенти, розкриті у цьому патенті, включають фосфіни, фосфіти, ароматичні ціаніди, ароматичні гідроксисполуки, оксими та інші сполуки. [Патенти США №№ 5 830 935 і 5 859 267] також видані як такі, що спрямовані на процеси поліпшення основних солей металів і стабілізації за допомогою цього галогеновмісних полімерів. [Патенти США №№ 3 766 066 (‘O66) і 3 766 067 (‘O67)] розкривають приготування твердих кальцієвмісних міцелярних комплексів із гомогенізованих карбонізованих надосновних солей кальцію з органічною кислотою за допомогою "агентів перетворення", таких як вода і спирти. Патент ‘O67 вказує, що для приготування бажаних міцелярних комплексів із надосновних солей перш за все необхідно піддати розчин цих солей в інертних органічних рідких розріджувачах етапу гомогенізації з енергійним перемішуванням у присутності води, спиртів або сумішей спиртів і води. Гомогенізація супроводжується явищем "загуснення" або "утворення гелю" із продукуванням кристалічних частинок, що характеризуються рентгенограмою, яка відповідає такій для кальциту. Однак дослідження дифракції рентгенівських променів вихідних розчинів солі не вказують на присутність будь-якого кристалічного карбонату кальцію. Фактично, патент '066 вказує, що карбонат кальцію, присутній у вихідному не гомогенізованому розчині, має вигляд аморфного. Аморфні солі металу або комплекси, присутні у цьому матеріалі, безперечно перетворюються на кристалічні частинки при гомогенізації згідно з патентами ‘O66 і ‘O67. [Патент США № 5 534 169] також розкриває перетворення ньютонівського надосновного карбоксилату кальцію на неньютонівську дисперсію частинок кальциту для того, щоб виготовити матеріал, корисний для зменшення тертя. [Патент США № 5 830 832] також розкриває приготування порошкоподібного кальцієвого надосновного мила з розгалужених оксокислот. Незважаючи на рівень техніки, який проілюстрований вищезазначеними патентами, існує потреба у подальшому вдосконаленні 7 надосновних солей лужноземельних металів із жирними кислотами, способів їхнього виготовлення та їхнього використання у застосуваннях продукту. Даний винахід стосується порошкоподібної надосновної аморфної солі лужноземельного металу з жирною кислотою. Ці порошки містять окремі тверді агломеровані частинки аморфної солі лужноземельного металу з групи, що складається з карбонату, сульфату, сульфіду і сульфіту, що утворюють комплекс з аморфним карбоксилатом лужноземельного металу жирної кислоти. У переважній формі ці порошки є карбоксилатами/карбонатами лужноземельного металу. Ці порошки іноді простіше згадують нижче як "порошкоподібну надосновну аморфну сіль (солі) лужноземельного металу" або "порошкоподібний надосновний аморфний карбоксилат(и)/карбонат(и) лужноземельного металу". Переважно забезпечені порошкоподібні надосновні аморфні солі кальцію і барію, і, в переважній формі винаходу, порошки, по суті, не містять фенолу або фенольних похідних. Порошкоподібні аморфні надосновні солі є, по суті, твердими частинками, які є агломерованими міцелами аморфної солі металу, такої як карбонат металу, що утворює комплекс з аморфним карбоксилатом металу. Розмір агломерованих частинок звичайно знаходиться у діапазоні від приблизно 50 мікронів. Даний винахід також стосується способу приготування порошкоподібних надосновних аморфних солей лужноземельного металу. Спосіб залучає реакцію основи лужноземельного металу і жирної кислоти з еквівалентним співвідношенням основи металу і жирної кислоти, що є більшим ніж 1:1, у присутності рідкого вуглеводню. Для прискорення реакції використовують поверхневоактивну речовину і каталізатор. Суміш підкислюють, переважно шляхом карбонізації, щоб утворити аморфний карбонат лужноземельного металу. У переважному способі під час карбонізації додають у порівнянних кількостях дисперсію основи лужноземельного металу, рідкий вуглеводень та аліфатичний спирт, що має принаймні 8 атомів вуглецю, щоб утворити стійкий, вільний від помутніння рідкий продукт реакції. З продукту реакції видаляють воду, щоб одержати стійку при зберіганні, вільну від помутніння рідку надосновну сіль лужноземельного металу. Потім виділяють порошкоподібну надосновну аморфну сіль, додаючи достатню кількість розчинника для рідкого вуглеводню/спирту рідини, вільної від помутніння, щоб викликати агломерацію та відділення частинок надосновної аморфної солі. Агломеровані частинки далі виділяють за допомогою фільтрування і висушування до стану, коли з частинками можна обходитися як з твердим порошком. Як повідомлялося у більш ранній заявці, [реєстраційний номер 09/861 393, поданій 18 травня 2001 p.], було виявлено, що важливим є додавання під час карбонізації дисперсії основи металу, рідкого вуглеводню та аліфатичного спирту у порівнянних кількостях при 81144 8 контрольованій швидкості, щоб синтезувати стійкий, вільний від помутніння рідкий продукт реакції. Існує ряд причин, які, як вважають, сприяють утворенню стабільної, вільної від помутніння рідини, яку далі можна фільтрувати, щоб видалити домішки і побічні продукти реакції. До відкриттів, зроблених згідно з принципами даного винаходу, не вважали можливим виготовлення у практичному або промисловому масштабі надосновної кальцієвої солі жирної кислоти, що, наприклад, може бути відфільтрована при промислових або практичних швидкостях для видалення небажаних домішок і побічних продуктів реакції, щоб утворити стійку при зберіганні вільну від помутніння рідину. Навпаки, було виявлено, що такі результати є досяжними за допомогою безперервного додавання дисперсії або суспензії основи під час карбонізації. Вважають, що суспензія основи металу попереджує утворення небажаних кристалів карбонату кальцію або побічних продуктів у бажаній надосновній солі металу. Ці небажані компоненти перешкоджають утворенню стабільних вільних від помутніння продуктів, які можна фільтрувати. Іншими словами, суспензію основи металу додають при контрольованій швидкості, яка не перевищує швидкість реакції утворення бажаного продукту. Реакцію контролюють за допомогою безперервного або поступово зростаючого додавання основи металу, щоб зробити іони кальцію безпосередньо доступними для бажаної реакції, на відміну від надання можливості основі металу, наприклад, вапну, реагувати і утворювати побічний продукт. Вважають, що надлишковий побічний продукт або вапно, вкрите карбонатом кальцію, робить рідкий продукт таким, що не фільтрується. Використовуючи цю методику, контролюють рН протягом реакції так, щоб жирна кислота була нейтралізована і рН зростав приблизно до 10-12 при безперервному додаванні основи для утворення розчиненого іону металу, який реагує з СО2 під час карбонізації, щоб виробити бажаний продукт. Вважають, що, якщо швидкість реакції не контрольована і основа не розчиняється, тоді тверда основа реагує або вкривається карбонатом кальцію, утворюючи небажані побічні продукти. Утворення небажаних побічних продуктів реакції робить кінцевий продукт нестабільним і таким, що не фільтрується. Зараз було виявлено, що порошкоподібні надосновні аморфні солі можуть бути синтезовані з рідких, вільних від помутніння, надосновних солей лужноземельного металу з жирною кислотою. Ці порошки є придатними для використання у багатьох продуктах, включаючи мастильні матеріали, каталізатори, композиції резервуарів для мастил, корм для тварин і косметику. Вони є особливо корисними у виробництві композицій змішаних металевих стабілізаторів з цинком, кадмієм або карбоксилатами алкілолова. Можуть бути використані інші металеві змішані стабілізатори, що є добре відомими, де металевий компонент може також бути барієм, кальцієм, стронцієм, 9 свинцем, вісмутом або сурмою, та їхні суміші. Композиції змішаних металевих стабілізаторів забезпечують термостійкість і/або світлостійкість для вінілгалогенідних смол, таких як полівінілхлорид (ПВХ) і подібні до нього. За допомогою порошкоподібних продуктів і способів за даним винаходом досягається ряд переваг. Порошки забезпечують стійкі при зберіганні надосновні солі лужноземельного металу з жирною кислотою. Зокрема, стійкість при зберіганні досягається з порошками, що не містять фенолу і фенольних похідних, таких як фенольні продукти реакції. Це є особливо бажаною перевагою з точки зору зусиль торгівлі зменшити або виключити такі фенольні продукти через занепокоєння, пов'язані з навколишнім середовищем. Також, як викладено вище, такі феноли є джерелом розвитку забарвлення. Крім того, була продемонстрована удосконалена стійкість при зберіганні для порошків і композицій змішаних металевих стабілізаторів за даним винаходом над наявними зараз у продажу продуктами. Зокрема, доступні зараз рідкі надосновні карбоксилати кальцію жирної кислоти виявляють розвиток мутності або помутніння, тоді як порошкоподібні композиції за даним винаходом залишаються стабільними протягом триваліших періодів часу. Виділені порошки за даним винаходом також дозволяють легке транспортування і зберігання. Ці порошки можуть бути дисперговані у рідких вуглеводнях та інших розчинниках з утворенням рідин, вільних від помутніння. Таким чином, редиспергування цих порошків не обмежене конкретними середовищами. З цих порошків видаляють промотори і розріджувачі реакції. Також при редиспергуванні є досяжними вищі концентрації, наприклад, аж до приблизно 25% кальцію. Коли змішані металеві стабілізаторні системи, що містять порошкоподібні надосновні карбоксилати барію або кальцію, використовують у вінілгалогенідних полімерах, вони показують кращу сумісність з удосконаленнями у термостійкості, прозорості і стійкості до забруднення. На відміну від надосновних кристалічних порошків, де, наприклад, голчасті кристали або кристалічні пластинки несприятливо підвищують в'язкість або реологію продуктів кінцевого використання, таких як мастильні масла і пом'якшувальні засоби, надосновні аморфні порошки за даним винаходом пропонують суттєво поліпшені властивості нейтралізації кислотних компонентів без негативного впливу на в'язкість у кінцевих застосуваннях. За допомогою нових аморфних порошків за даним винаходом також досягається поліпшена детергентність у кінцевих застосуваннях. Вищезазначені переваги, вигоди і подальше розуміння даного винаходу будуть очевидними стосовно наступного детального опису і переважних втілень. Детальний опис винаходу і переважні втілення А. Порошкоподібні надосновні аморфні солі, похідні від стійких при зберіганні, вільних від 81144 10 помутніння рідин надосновних солей лужноземельних металів В одній переважній формі винаходу порошкоподібні надосновні аморфні солі одержують із стійкої при зберіганні, вільної від помутніння рідини аморфної надосновної солі лужноземельного металу жирної кислоти, яка включає карбонат лужноземельного металу, карбоксилат лужноземельного металу жирної кислоти, рідкий вуглеводень, і аліфатичний спирт, що має принаймні 8 атомів вуглецю, з рідиною, яка переважно не містить фенолу або фенольного похідного, такого як фенольний продукт реакції. У ще одній формі винаходу замість карбонату може утворюватися аморфний сульфат, сульфід або сульфіт лужноземельного металу, де кислотним газом, що використовується у цьому процесі, є діоксид сірки, триоксид сірки, сірковуглець або сірководень. Порошкоподібну надосновну аморфну сіль виділяють за допомогою осадження з рідких надосновних солей, використовуючи розчинник або рідкий осаджувач, такий як ізопропіловий спирт, для рідкого вуглеводню і/або спиртів і гліколів, які можуть бути присутніми, щоб заставити тверді частинки надосновних солей утворювати за допомогою агломерації аморфні частинки. Агломеровані частинки надосновних солей далі одержують шляхом фільтрування і висушування. Краще осаджувати тверді частинки з рідких солей, щоб виключити необхідність переганяти леткі речовини або використовувати спеціалізоване обладнання для частинок і збирати порошок, наприклад, за допомогою розпилювання. Розміри агломерованих частинок для надосновних аморфних солей знаходяться у діапазоні від приблизно 50 мікронів, хоча розмір частинки не розглядають як критичний. Також було виявлено, що ці порошки є диспергованими у рідких вуглеводнях та інших розчинниках, щоб приготувати рідини, вільні від помутніння, які мають широку різноманітність кінцевих застосувань, як описано нижче. Для осадження порошків або агломерованих частинок з рідких надосновних солей можуть бути використані інші розчинники або рідкі осаджувачі, такі як метанол, етанол, пропанол, бутанол і гліколеві ефіри. Нижчі спирти є переважними, оскільки вони легше видаляються з відфільтрованого продукту шляхом висушування. Такі розчинники або рідини були використані як "агенти перетворення", щоб перетворити ньютонівські надосновні рідини на не-ньютонівські колоїдні системи з відділенням частинок кристалічного кальциту, як розкрито у [патентах США №№ 3 766 066 і 3 766 067], як вказано вище у передумовах даного винаходу. Навпаки, відповідно до даного винаходу, надосновні аморфні солі були виділені за допомогою додавання надлишкової кількості розчинника для рідкого вуглеводню і спиртової фази надосновних рідин, вільних від помутніння. За допомогою такого оброблення надосновних рідин за даним винаходом, вільних від помутніння, було виявлено, що можуть бути виділені порошкоподібні 11 надосновні аморфні солі, на відміну від кристалічних порошків, що містять кальцит, згаданих попередніх патентів. Таким чином, коли розчинники додають у достатніх кількостях, приблизно 5 до 1, до надосновних рідин, вільних від помутніння, надосновні аморфні солі агломерують з утворенням порошкоподібних надосновних аморфних продуктів за даним винаходом. Вважають, що процес є екстракцією розчинником рідких вуглеводнів із рідких надосновних композицій. Жирна кислота надосновного рідкого карбоксилату звичайно є С12-С22 жирною кислотою, включаючи, наприклад, лауринову, міристинову, пальмітинову, стеаринову, арахідинову і бегенову, серед насичених жирних кислот. Ненасичені жирні кислоти включають пальмітолеїнову, олеїнову, лінолеву і ліноленову. Серед цих жирних кислот зараз для приготування надосновних рідких карбоксилатів переважною є олеїнова. Лужноземельний метал солі вибирають із групи, що складається з кальцію, барію, магнію і стронцію. Наприклад, були приготовані порошкоподібні надосновні олеати кальцію. Ці порошкоподібні надосновні солі кальцію містять аморфний карбонат кальцію, що утворює комплекс з олеатом кальцію. У способі виробництва рідких надосновних солей, з яких одержують порошкоподібні аморфні солі, важливо мати аліфатичний спирт, що має принаймні 8 атомів вуглецю, більш переважно, спирт, що має від 8 до 14 атомів вуглецю, такий як ізодеканол, додеканол, октанол, тридеканол і тетрадеканол. Зараз переважним є ізодеканол. Було виявлено, що коли у виробництві рідкого надосновного продукту використовують вищий аліфатичний спирт, фенол може бути виключений з реакції як промотор. Це є дуже корисною особливістю винаходу у тих випадках, коли небажано мати фенол або фенольний продукт реакції залученим у виробництво або використання порошкоподібних надосновних аморфних солей. Не будучи строго зв'язаними теорією, вважають, що рідка надосновна лужноземельна сіль жирної кислоти є термодинамічно стійкою мікроемульсією. Мікроемульсія має міцели і безперервну фазу. Міцели складаються з аморфного карбонату лужноземельного металу та аморфного карбоксилату лужноземельного металу жирної кислоти. Безперервна фаза мікроемульсії складається з рідкого вуглеводню та аліфатичних спиртів або гліколів, які можуть бути присутніми. Даний винахід спрямований на відділення частинок, які є агломерованими міцелами аморфних солей, для утворення порошкоподібних надосновних солей. Були приготовані порошкоподібні надосновні аморфні солі металів, що містять принаймні 8%, за масою, або більше лужноземельного металу, аж до приблизно 70%, за масою. У випадку надосновних солей кальцію представлено аж до приблизно 8%, за масою, кальцію, і для солей барію може бути представлено аж до приблизно 81144 12 30%, за масою, барію. У приготуванні вищих надосновних продуктів, наприклад, які містять приблизно 15-70%, за масою, металу, було виявлено, що придатним є використання гліколю або гліколевого ефіру разом з вищим аліфатичним спиртом. Гліколь або гліколевий ефір може бути вибраний з групи, що складається з монобутилового ефіру діетиленгліколю (бутилкарбітолу®), триетиленгліколю, дипропіленгліколю, монометилового ефіру діетиленгліколю, монобутилового ефіру етиленгліколю та їхніх сумішей. В. Основний процес і критичні особливості створення надосновних рідин і порошків, похідних від них Спосіб за даним винаходом для приготування стійкої при зберіганні, вільної від помутніння рідини надосновної солі лужноземельного металу з жирною кислотою включає реакцію основи лужноземельного металу і жирної кислоти зі співвідношенням еквівалентів основи металу і жирної кислоти, більшим ніж 1:1, у присутності суміші рідкого вуглеводню. Поверхнево-активна речовина і каталізатор прискорюють реакцію. Суміш підкислюють і переважно карбонізують, щоб синтезувати аморфний карбонат лужноземельного металу. Під час карбонізації додають у порівнянних кількостях дисперсію, яка містить основу лужноземельного металу, рідкий вуглеводень та аліфатичний спирт, що має принаймні 8 атоміввуглецю, при контрольованій швидкості додавання основи, щоб утворити стійкий, вільний від помутніння рідкий продукт реакції. З продукту реакції видаляють воду, щоб одержати стійку при зберіганні, вільну від помутніння рідку надосновну сіль лужноземельного металу. Взагалі, краще, якщо весь процес буде проведений за відсутності вільного кисню, і з цією метою використовують атмосферу азоту. Як викладено вище, однією з важливих особливостей цього способу є етап додавання під час карбонізації дисперсії основи лужноземельного металу, рідкого вуглеводню та аліфатичного спирту, що має принаймні 8 атомів вуглецю, при контрольованій швидкості додавання основи, щоб створити стійку, вільну від помутніння рідину. Було виявлено, що додавання дисперсії основи у рідкому вуглеводні та аліфатичному спирті захищає або пасивує основу, таким чином роблячи можливим утворення стійкого, вільного від помутніння рідкого продукту реакції. За допомогою захисту або пасивування основи продовжується карбонізація, щоб синтезувати аморфний карбонат лужноземельного металу. Несподівано, реакція продовжується без необхідності видаляти воду протягом реакції і призводить у результаті до дуже стійкого вільного від помутніння рідкого продукту реакції. У кінці реакції видаляють воду, переважно до рівня менше ніж 1%, більш переважно, менше ніж 0,3% або 0,1%, для одержання стійкої при зберіганні рідкої надосновної солі. Необхідним є видалення води, яку додають протягом реакції або яка утворюється у реакції, тому що вона утворює 13 окрему фазу, яка перешкоджає або продукту реакції, або утворенню стійкої при зберіганні, вільної від помутніння рідини. Інші особливості цього способу включають фільтрування продукту реакції, щоб створити стійку при зберіганні або термодинамічно стабільну рідину, при швидкості фільтрування продукту принаймні приблизно 300мл за 10 хвилин. У переважній формі винаходу продукт, який виробляють, можна фільтрувати, щоб видалити небажані побічні продукти і поліпшити стійкість при зберіганні надосновної рідини. Наприклад, з лійкою Бюхнера, що має діаметр 15см, під вакуумом приблизно 25-30 дюймів Hg (635-762мм рт. ст.), з фільтром із ватману № 1 і діатомовим допоміжним фільтрувальним матеріалом (Целіт® 512-577), продукт можна фільтрувати при задовільних швидкостях. Одним із важливих відкриттів способу за даним винаходом є здатність фільтрувати продукт реакції, щоб створити стійку, вільну від помутніння рідину, при швидкостях фільтрування, які раніше були недосяжними. Це особливо стосувалося випадку, коли бажаними були вищі рівні вмісту металу у надосновних рідинах, особливо надосновних рідинах кальцію. Таким чином, фільтрування видаляє небажані домішки, включаючи кремнезем, оксид заліза та інші види металів, гідроксид кальцію, що не прореагував, карбонат кальцію та інші оксиди, які можуть сприяти недостатній стійкості. Ці побічні продукти або домішки можуть містити аж до приблизно 6% побічних продуктів реакції. Скрізь у даному описі винаходу та пунктах формули винаходу термін "основний" або "надосновний" у застосуванні до солей лужноземельного металу використовують для посилання на композиції металу, в яких співвідношення між загальним металом, що там міститься, і компонентами жирної кислоти є більшим, ніж стехіометричне співвідношення у нейтральній солі металу. Тобто, кількість еквівалентів металу є більшою, ніж кількість еквівалентів жирної кислоти. У деяких прикладах ступінь, до якого надлишковий метал знаходиться в основній солі металу, описують на основі "співвідношення металу". Співвідношення металу, як вжито тут, показує відношення загального лужноземельного металу в жиророзчинній композиції до кількості еквівалентів жирної кислоти або органічної частини. Основні солі металу часто згадували у даній галузі як "надосновні" або "суперосновні", щоб показати присутність надлишку основного компонента. Спосіб за даним винаходом може бути використаний, щоб приготувати стійкі при зберіганні рідини та виділені порошки аморфних карбоксилатів лужноземельних металів жирних кислот. Як зазначено вище, даний спосіб може бути застосований без використання фенольного промотору або фенольного продукту реакції. Отже, рідкі і порошкоподібні надосновні карбоксилати барію жирної кислоти були виготовлені без необхідності у фенолі або фенольному продукті реакції, для того щоб 81144 14 досягнути стійкої при зберіганні, вільної від помутніння рідини. У випадку рідких і порошкоподібних надосновних карбоксилатів кальцію жирної кислоти одержують стійкі при зберіганні продукти без фенолу, коли використовують аліфатичний спирт, що має принаймні 8 атомів вуглецю. Основи лужноземельного металу, використовувані як компонент реакції, можуть бути одержані з будь-яких лужноземельних металів, і з них особливо переважними є основи кальцію і барію. Основи металу включають оксиди і гідроксиди металу, і, в деяких випадках, сульфіди, гідросульфіди і т.д. У той час як фенольний компонент або реагент переважно можуть бути виключені з реакції, фенол або алкілфенол можуть бути включені у випадку рідких над основних кальцієвих продуктів, щоб давати рідкі надосновні продукти. Як зазначено вище, у реакційній суміші можуть бути використані жирні кислоти або їхні суміші, як ідентифіковано вище. Наприклад, поверхнево-активною речовиною, що сприяє реакції, є карбоксилат лужноземельного металу жирної кислоти, що утворюється in situ. Можуть бути включені інші поверхнево-активні речовини, наприклад, універсальні поверхнево-активні речовини, ідентифіковані під торговою маркою Tween, які є поліоксіетиленовими похідними неповних складних ефірів жирної кислоти з ангідридами сорбіту, зокрема, моно- і діолеатів етоксильованого сорбіту, і поліізобутиленянтарної кислоти. Крім того, щоб підвищити швидкість реакції, бажано включати каталізатор, такий як пропіонова кислота, лимонна кислота, оцтова кислота та адипінова кислота. Рідкий вуглеводень, застосовуваний у цьому процесі, і рідкі продукти реакції звичайно включають будь-який вуглеводневий розріджувач. Найбільш загально, рідкий вуглеводень вибирають із групи масел, уайт-спіритів та неароматичних вуглеводнів. С. Кількості реагентів та каталізаторів Кількість основи лужноземельного металу, використовуваної у приготуванні основних солей, є кількістю, яка складає більше ніж один еквівалент основи на еквівалент жирної кислоти або органічної частини, і, більш загально, буде кількістю, достатньою для забезпечення принаймні трьох еквівалентів основи металу на еквівалент кислоти. Можуть бути використані більші кількості, щоб утворити більш основні сполуки, і кількість включеної основи металу може бути будь-якою кількістю, аж до тієї кількості, яка більше не є ефективною для підвищення частки металу у продукті. При приготуванні суміші кількість жирної кислоти та спирту, включених до суміші, не є критичною, за винятком того, що відношення еквівалентів основи металу до сукупності інших компонентів у суміші повинне бути більшим ніж 1:1, для того щоб забезпечити основний продукт. Більш загально, співвідношення еквівалентів буде принаймні 3:1. У тих прикладах, де може бути присутнім фенол при створенні надосновного кальцію, відношення еквівалентів монокарбонової кислоти до фенолу повинне бути принаймні 15 приблизно 1,1:1; тобто монокарбонова кислота присутня у надлишку по відношенню до фенолу. Діапазони для вуглеводневого масла, аліфатичного спирту (переважно ізодеканолу), бутилкарбітолу та триетиленгліколю були вибрані таким чином, що у присутності солі лужноземельного металу жирної кислоти (тобто олеату кальцію), яка діє як первинна поверхневоактивна речовина, суміш утворює стійку обернену мікроемульсію карбонату металу, води і поверхнево-активної речовини (внутрішня фаза) та поверхнево-активної речовини, вторинної поверхнево-активної речовини і вуглеводню (зовнішня безперервна фаза). Прийнятні співвідношення вуглеводневого масла до вторинної поверхнево-активної речовини аліфатичного спирту (ізодеканолу) складають від приблизно 2:1 до приблизно 4:1, переважним є співвідношення приблизно 2:1. Гліколеві ефіри можуть бути використані у приблизно 1-15% кінцевого продукту, бутилкарбітол переважно у приблизно 6%, і триетиленгліколь у приблизно 02%, переважно у приблизно 0,6%. Суспензію вапна, яку додають до олеїнової кислоти у реакції, виготовляють так, щоб вона була сумішшю, що легко піддається перекачуванню помпою, із загальним складом приблизно 40-50% вапна, приблизно 25-40% вуглеводневого масла, приблизно 10-25% ізодеканолу, і приблизно 0-10% бутилкарбітолу. Кількість бутилкарбітолу, необхідна для того, щоб зробити суспензію, яка піддається перекачуванню помпою, збільшується зі збільшенням % вапна в суспензії. Реакційна суміш для надосновного олеату кальцію після додавання суспензії та карбонізації з діоксидом вуглецю переважно має такі діапазони складу: Олеат кальцію (поверхнево-активна речовина) приблизно 15-30% Карбонат кальцію приблизно 9-35% Вуглеводневе масло приблизно 30-35% Ізодеканол (вторинна поверхневоприблизно 15-18% активна речовина) Бутилкарбітол приблизно 4-6% Триетиленгліколь приблизно 0-0,8% Каталізатор, пропіонову кислоту або нижчу аліфатичну моно-, ди- або трикарбонову кислоту використовують у кількості приблизно 0-0,1% кінцевої реакційної суміші. Заміщення кальцію на магній, стронцій або барій у надосновній солі роблять на основі еквівалентів гідроксиду металу. Виходячи з кінцевої реакційної суміші, можуть бути використані такі кількості: Са(ОН)2 (вапно) приблизно 15-30% Mg(OH)2 приблизно 12-24% Sr(OH)2 приблизно 25-50% Ва(ОН)2 приблизно 35-50% Етап карбонізації включає оброблення сумішей, описаних вище, кислотним газом за відсутності вільного кисню доти, поки визначається титрована основність при 81144 16 використанні фенолфталеїну. Як правило, титрована основність зменшується до лужного числа, приблизно нижчого за 10. Етапи змішування і карбонізації за даним винаходом не вимагають незвичайних режимів роботи, інших ніж, переважно, виключення вільного кисню. Основу, жирну кислоту та рідкий вуглеводень змішують, як правило, нагрівають і потім обробляють діоксидом вуглецю як кислотним газом, і цю суміш можна нагріти до температури, яка достатня для відгону деякої кількості води, що міститься у суміші. Оброблення суміші діоксидом вуглецю проводять переважно при підвищених температурах, і діапазон температур, застосовуваних на цьому етапі, може бути від будь-якої температури, вищої за температуру навколишнього середовища, аж до приблизно 200°С, і більш переважно, від температури приблизно 75°С до приблизно 200°С. Можуть бути застосовані вищі температури, такі як 250°С, але очевидних переваг у використанні таких вищих температур немає. Задовільною звичайно є температура від приблизно 80°С до 150°С. Під терміном "кислотний газ", як вжито у даному описі винаходу та у пунктах формули винаходу, розуміють газ, який при реакції з водою буде утворювати кислоту. Таким чином, такі гази, як діоксид сірки, триоксид сірки, діоксид вуглецю, сірковуглець, сірководень і т.д., є типовими кислотними газами, які корисні у способі за даним винаходом. Із цих кислот переважними є діоксид сірки та діоксид вуглецю, і найбільш переважним є діоксид вуглецю. Коли використовують діоксид вуглецю, утворюється карбонат лужноземельного металу. Коли використовують гази на основі сірки, утворюються такі солі, як сульфат, сульфід і сульфіт. D. Галогеновмісний полімер Галогеновмісним полімером, таким як вінілгалогенідна смола, найчастіше стабілізованим основними солями металу за даним винаходом, є полівінілхлорид. Однак має бути зрозумілим, що даний винахід не обмежується конкретною вінілгалогенідною смолою, такою як полівінілхлорид або його співполімери. Інші застосовувані галогеновмісні смоли, які ілюструють принципи даного винаходу, включають хлорований поліетилен, хлорсульфований поліетилен, хлорований полівінілхлорид та інші типи вінілгалогенідної смоли. Вінілгалогенідна смола, як розуміють тут, і як сприймають у даній галузі, є загальним терміном і прийнятий для визначення тих смол або полімерів, які звичайно одержують за допомогою полімеризації або співполімеризації вінілових мономерів, включаючи вінілхлорид з іншими співмономерами, такими як етилен, пропілен, вінілацетат, вінілові ефіри, вініліденхлорид, метакрилат, акрилати, стирол, і т.д., або без них. Простим випадком є перетворення вінілхлориду Н2С СНС = l на полівінілхлорид (СН2СНСl-)n, де галоген зв'язаний з атомами вуглецю вуглецевого ланцюга полімеру. Інші приклади таких вінілгалогенідних смол, імовірно, включають полімери вініліденхлориду, 17 співполімери вінілхлориду-складного вінілового ефіру, співполімери вінілхлориду-простого вінілового ефіру, співполімери вінілхлоридувінілідену, співполімери вінілхлориду-пропілену, хлорований поліетилен і т.п. Звичайно, вінілгалогенід, традиційно використовуваний у промисловості, є хлоридом, хоча можуть бути використані інші, такі як бромід і фторид. Приклади останніх полімерів включають полівінілбромід, полівінілфторид та їхні співполімери. Добре відомими є змішані металеві термостабілізатори композицій вінілгалогенідної смоли. Ці металеві суміші служать для захоплення НСl, яка виділяється під час теплового оброблення композиції вінілгалогенідної смоли до її кінцевої форми. Металом може бути, наприклад, свинець, кадмій, барій, кальцій, цинк, стронцій, вісмут, олово або сурма. Стабілізатори є звичайно солями металу карбонової кислоти, переважно, монокарбонової кислоти з С8-С24 ланками вуглецевого ланцюга, такої як лауринова, олеїнова, стеаринова, каприлова, або солями подібних жирних кислот. Можуть бути використані солі металу алкілфенолятів. Змішані солі металів таких кислот та їхнє приготування добре відомі фахівцям у галузі, до якої відноситься даний винахід. Були використані змішані карбоксилати металів, включаючи суміші виключно кальцію/цинку або барію/цинку, а також у поєднанні з іншими стабілізаторами або добавками, такими як бета-дикетони, фосфіти і фенольні антиоксиданти. Металічний стабілізатор є змішаною сіллю металу карбонової кислоти. Змішані солі металів таких кислот та їхнє приготування також добре відомі фахівцям у галузі, до якої відноситься даний винахід. Б. Кінцеві застосування для рідких або порошкоподібних продуктів Як зазначено вище, рідкі або порошкоподібні продукти за даним винаходом можуть бути використані у ряді кінцевих продуктів, таких як мастильні матеріали, каталізатори, композиції резервуарів для мастил, корм для тварин і косметика. Інші характерні приклади включають: облицювання стін, покриття підлоги (вінілову плитку та мозаїку), медичне обладнання, покриття зануренням, покриття сидінь для стільців, плівку для рекламних планшетів, дисперсію пігменту, вінілову зовнішню обшивку, трубопроводи, присадки до пального, косметику, плитку для стелі, плівку для покрівельного матеріалу, шар зношування, гральні м'ячі або іграшки, дитячі качелі, матеріал для огорожі, рифлені стінні панелі, приладові панелі та чохли для важелів коробок передач. Наприклад, рідкі та порошкоподібні надосновні аморфні карбоксилати металів наступних прикладів можуть бути використані у таких застосуваннях: 1. Рідкі і порошкоподібні продукти можуть бути використані у компонентах полівінілхлоридного стабілізатора з високою концентрацією металу. Порошкоподібні матеріали можуть або бути використані як є у порошкоподібних стабілізаторах, або бути легко диспергованими у 81144 18 мінеральному маслі, щоб утворити концентрований компонент стабілізатора з лише мінеральним маслом як розріджувачем. 2. Дисперговані порошкоподібні продукти можуть бути використані як наночастинкові шаблони для створення мікропористих субстратів з отворами визначеного розміру, приблизно 0,1 мкм у діаметрі. Інші наночастинкові застосування включають посилюючі або послаблюючі наповнювачі для пластмаси, і рентгеноконтрастні, але візуально прозорі, наповнювачі (Ва) для медичного застосування. 3. Диспергований у маслі і паливі, порошкоподібний продукт може бути використаний у мастильному маслі як миюча присадка та нейтралізатор кислоти. 4. Порошок надосновного аморфного олеату кальцію, виготовлений у нетоксичній формі, може бути використаний як імітація жиру. Цей матеріал має аморфну мінеральну серцевину (карбонат кальцію) з покриттям жирною кислотою. 5. Порошкоподібний надосновний олеат/карбонат кальцію може бути використаний як добавка до раціону з високим вмістом кальцію для харчування тварин або людини. Маленький розмір частинок і покриття на частинках з солі жирної кислоти робить цей матеріал більш смачним та активним, ніж непокритий карбонатом кальцію. Цей матеріал може також служити для нейтралізації надлишкової соляної кислоти у шлунку. 6. Невеликий розмір, жирнокислотне покриття і тверда природа частинок робить їх придатними як інгредієнт у продуктах для догляду за шкірою, як пом'якшувальний засіб та нейтралізатор кислоти. 7. Дисперговані у придатному носієві, рідина і порошок можуть бути використані у композиціях мастильно-охолоджувальної рідини (для обробки металів різанням). 8. Рідкі і порошкоподібні продукти можуть бути використані як присадки для мастильних масел при застосуванні у бурінні нафтових свердловин у композиціях бурового розчину. 9. Рідкі і порошкоподібні продукти можуть бути використані у рідинах для вилучення нафти, рідинах для заводнення, рідинах для встановлення ванни у свердловині, компонентах фільтрування бурових розчинів і цементуючих рідинах в операціях з нафтовими свердловинами. 10. У поєднанні з катіонним водорозчинним полімером (гідрогелем) порошок може бути використаний як поглинач розливів нафти, маслопоглинаючий компонент повітряних фільтрів для поліпшення якості повітря у приміщенні. 11. Порошок може бути використаний як компонент композиції покриття, щоб поліпшити водонепроникність та антикорозійні якості плівки. Наступні приклади ілюструють приготування вільних від помутніння рідких надосновних солей (приклади 1-6 і 10) та одержаних з них порошкоподібних надосновних аморфних солей металу (приклади 7-9 і 11-12) відповідно до способу за даним винаходом. Ці приклади не розглядають як такі, що обмежують обсяг даного винаходу. Якщо у наступних прикладах та де 19 небудь в іншому місці опису винаходу і пунктів формули винаходу не вказано інше, всі частки і відсотки вказані за масою, і всі температури наведені у градусах Фаренгейта. Приклад 1 10% Надосновний олеат/карбонат кальцію 10% Надосновний олеат/карбонат кальцію, що не містить фенолу, готували відповідно до цього прикладу. Суміш 308,42г олеїнової кислоти (1,100молів), 213,15г мінерального масла, 154,14г ізодеканолу, 63,08г бутилкарбітолу, 8,70г триетиленгліколю, 26,97г води і 0,87г пропіонової кислоти при перемішуванні нагрівали до 190°F (приблизно 88°С) в атмосфері азоту. До суміші, що перемішується, безперервно додавали дисперсію, що містить 38,98г мінерального масла, 13,86г ізодеканолу, 3,71г бутилкарбітолу і 43,28г вапна (0,5498молів), протягом приблизно 33 хвилин, щоб утворити розчин олеату кальцію у суміші. Дисперсію додавали зі швидкістю приблизно 3г за хвилину. У цій точці реакції суміш перевіряли на основність з фенолфталеїном (рН приблизно 1012). Далі до суміші, що перемішується, безперервно додавали протягом періоду приблизно 3 години 56 хвилин дисперсію, що містить 276,25 г мінерального масла, 98,23г ізодеканолу, 26,31г бутилкарбітолу і 306,75г вапна (3,897 молів), у той час як суміш обробляли діоксидом вуглецю при 1,5 кубічних футів (0,042м3) за годину за стандартних умов при 195-200°F (приблизно 90,5-93°С). Дисперсію також додавали зі швидкістю приблизно 3г за хвилину. Основність реакції перевіряли, щоб підтримувати основність протягом реакції. Коли реакційна суміш давала реакцію на фенолфталеїн, близьку до нейтральної, додавання діоксиду вуглецю припиняли. Потім реакційну суміш нагрівали до 300°F (приблизно 149°С) і загалом видаляли 99,36 г води за допомогою поглинального фільтра ДінаСтарка. Одержану у результаті суміш продукту перемішували і додавали 24,00г допоміжного фільтрувального матеріалу (діатомової землі). Суміш продукту фільтрували з відсмоктуванням, як зазначено вище в описові, приблизно 300мл за 10 хвилин, одержуючи прозорий, янтарного кольору, малов'язкий рідкий фільтрат надосновного олеату/карбонату кальцію, який залишався прозорим після охолодження до кімнатної температури. Проаналізований фільтрат містив 10,4%, за масою, кальцію. Приклад 2 14% Надосновний олеат/карбонат кальцію Надосновний олеат/карбонат кальцію, що не містить фенолу і містить 14%, за масою, кальцію, готували відповідно до цього прикладу. У полімерний реактор місткістю 3л, обладнаний верхньою мішалкою, двома газовпускними трубками, термоелементом, колбонагрівачем і поглинальним фільтром Діна-Старка з холодильником, додавали 1700г 9,89% надосновного олеату/карбоксилату кальцію, приготованого за методикою попереднього прикладу, і 42,5г деіонізованої води. Суміш нагрівали при перемішуванні в атмосфері азоту до температури 195°F (приблизно 90,5°С), і додавали 81144 20 суспензію, що містить 385г гідратного вапна (94% гідроксиду кальцію), 231г вуглеводневого масла, 96,25г ізодеканолу і 57,75г бутилкарбітолу, зі швидкістю 3,42г за хвилину протягом періоду 3 години 45 хвилин. Після 5 хвилин додавання суспензії до реакційної суміші додавали діоксид вуглецю зі швидкістю 1,2 кубічних футів (0,0336м3) за годину за стандартних умов. Під час карбонізації підтримували температуру 195-200°F (приблизно 90,5-93°С), і контролювали рН, як у прикладі 1. Після закінчення додавання суспензії продовжували додавати діоксид вуглецю доти, поки реакційна суміш ставала нейтральною, як показувала безбарвна проба при тестуванні з фенолфталеїном. Потім реакційну суміш нагрівали до 300°F (приблизно 149°С), і воду, що додавали, так само як і воду, що утворилася в реакції, видаляли за допомогою поглинального фільтра Діна-Старка. До зневодненого продукту реакції додавали 75 г діатомової землі, і продукт фільтрували з відсмоктуванням, як зазначено вище в прикладі 1, одержуючи прозорий, янтарного кольору, малов'язкий рідкий фільтрат надосновного олеату/карбоксилату кальцію, який залишався прозорим після охолодження до кімнатної температури. Проаналізований фільтрат містив 14,5%, за масою, кальцію. Приклад 3 10% Надосновний олеат/карбонат кальцію, формула непрямої харчової добавки, визнана нешкідливою 10% Надосновний олеат/карбонат кальцію, що не містить фенолу і містить лише матеріали, загальновизнані як безпечні як непрямі харчові добавки, готували таким чином. Суміш 520,6г олеїнової кислоти (1,85 молів), 522 г світлого мінерального масла Shellflex™ 6111, 259 г додецилового спирту і 32,4г пропіленгліколю нагрівали до 180°F (приблизно 82°С), і додавали 2,0 г пропіонової кислоти та 15,0г води. До реакційної суміші, що перемішується, безперервно додавали суспензію, що складається з 345,6г Shellflex™ 6111, 172,8 г додецилового спирту, 21,6г пропіленгліколю і 540г вапна (94% доступні у вигляді гідроксиду кальцію) зі швидкістю 4,0г за хвилину. Після приблизно 41 хвилини додавання суспензії олеїнову кислоту нейтралізували, і залишалося надлишкове вапно, яке частково розчинялося, даючи видимий рН 11,4. Потім у реакційну суміш крізь трубку для підповерхневого додавання пропускали газоподібний діоксид вуглецю зі швидкістю приблизно 495 мл/хвилину, щоб створити і підтримувати рН 10,5-11 протягом тривалості додавання суспензії (приблизно 5,25 годин), у той же час підтримуючи температуру реакції при 190-192°F (приблизно 88-89°С) з помірним охолодженням. Коли було додано приблизно 1080г суспензії, додавання суспензії припиняли, а додавання діоксиду вуглецю продовжували доти, поки рН реакції падав до 7,5 (приблизно 7 хвилин). Реакційну суміш обережно поміщали під 22,5 дюйми (571,5 мм рт. ст.) вакууму і нагрівали до 310°F (154,5°C) протягом періоду 1,75 години, у той же час видаляючи воду, 21 що додавали, і воду, що утворилася в реакції, за допомогою насадки Діна-Старка. Реакцію підтримували при 310°F (154,5°С) і додавали 30г допоміжного фільтрувального матеріалу діатомової землі. Продукт фільтрували гарячим із відсмоктуванням, як зазначено у попередньому прикладі, зі швидкістю 545мл за 10 хвилин, одержуючи прозорий, жовто-янтарного кольору, малов'язкий фільтрат надосновного олеату/карбонату кальцію, який залишався прозорим після охолодження до кімнатної температури. Проаналізований фільтрат містив 10,5%, за масою, кальцію. Інфрачервоний спектр цього матеріалу показав пік при 864 см-1, характерний для аморфного карбонату кальцію. (Фізичний стан карбонату кальцію у матеріалах, приготованих у цих прикладах, аналізували за допомогою порошкової рентгенограми на кристалічність і за допомогою інфрачервоної спектроскопії. Аморфний карбонат кальцію має поглинання в інфрачервоній ділянці спектра при 864 см-1, згідно з роботою Andersen and Brecevic "Infrared Spectra of Amorphous and Crystalline Calcium Carbonate", Acta Chemica Scandinavica 45 (1991) 1018-1024. Інші кристалічні поліморфні модифікації карбонату кальцію, кальцит, арагоніт і ватерит мають відповідне поглинання в інфрачервоній ділянці спектра при 877, 856 і 877 см-1, відповідно.) Приклад 4 15% Надосновний олеат/карбонат кальцію Високонадосновний олеат/карбонат кальцію, що містить 15,4%, за масою, кальцію, одержували за допомогою такої методики. До суміші 1700г 11,4% рідкого надосновного олеату/карбонату кальцію, приготованого відповідно до попереднього прикладу, додавали 50 г води і суміш нагрівали до 190°F (приблизно 88°С) при перемішуванні зі швидкістю 1000 обертів/хвилину. До суміші додавали порцію 720г суспензії, виготовлену з 500г вапна (94% доступні у вигляді гідроксиду кальцію), 320г світлого мінерального масла Shellflex™ 6111, 160г додецилового спирту і 20 г пропіленгліколю, зі швидкістю 3,97г за хвилину протягом періоду 3 години 40 хвилин. Після 2 хвилин додавання суспензії у реакційну суміш крізь трубку для підповерхневого додавання пропускали газоподібний діоксид вуглецю з такою швидкістю, щоб створити і підтримувати видимий рН реакційної суміші на рівні 10,5-11 (приблизно 450-550 мл/хвилину). Після того, як пройде час, необхідний для додавання потрібної кількості суспензії вапна, додавання суспензії припиняли, а додавання діоксиду вуглецю продовжували доти, поки рН реакції падав до 7,5 (приблизно 10 хвилин). Далі реакційну суміш нагрівали при 22,5 дюймах (571,5 мм рт. ст.) вакууму, у той же час повільно нагріваючи до 310°F (154,5°C). Воду, що додавали, і воду, що утворилася в реакції, видаляли за допомогою поглинального фільтра Діна-Старка. Потім реакційну суміш фільтрували крізь шар діатомової землі (допоміжного фільтрувального матеріалу) з одержанням прозорого, янтарного кольору, малов'язкого фільтрату високонадосновного олеату/карбонату 81144 22 кальцію. Проаналізований матеріал містив 15,4%, за масою, кальцію. Інфрачервоний спектр цього матеріалу показав характерний для аморфного карбонату кальцію пік при 864см-1. Приклад 5 14% Надосновний олеат/карбонат стронцію Олеат/карбонат стронцію, що не містить фенолу і містить приблизно 14%, за масою, стронцію, готували за допомогою такої методики. Суміш 413г олеїнової кислоти, 600 г світлого мінерального масла Shellflex™ 6111, 300г ізодеканолу, 40г бутилкарбітолу і 4 г триетиленгліколю нагрівали до 176°F (80°C) і додавали 1000 г октагідрату гідроксиду стронцію. Реакційну суміш нагрівали до 275°F (135°C) протягом періоду 2,5 годин, у той же час видаляючи 550г води через поглинальний фільтр Діна-Старка за допомогою барботування азоту зі швидкістю 2,0 кубічні фути (0,056м3) за годину за стандартних умов. Після того, як швидкість видалення води уповільнювалася, барботування азоту припиняли, і до реакційної суміші крізь трубку для підповерхневого додавання додавали газоподібний діоксид вуглецю зі швидкістю 450 мл/хвилину, і воду, що утворювалася, безперервно видаляли. Після 7 годин додавання діоксиду вуглецю при 250-275°F (приблизно 121— 135°С) подачу діоксиду вуглецю припиняли, температуру реакції підвищували до 300°F (приблизно 149°С), і воду, що залишилася, видаляли за допомогою барботування азоту зі швидкістю 2,0 кубічні фути (0,056м3) за годину за стандартних умов. Далі реакційну суміш фільтрували гарячою з відсмоктуванням за допомогою допоміжного фільтрувального матеріалу, одержуючи надосновний олеат/карбонат стронцію у вигляді світло-жовтої прозорої малов'язкої рідини. Проаналізований продукт містив 14,25%, за масою, стронцію. Приклад 6 4,5% Надосновний олеат/карбонат магнію Олеат/карбонат магнію, що не містить фенолу і містить приблизно 4,5% магнію, готували за допомогою такої методики. Суміш 529,3г олеїнової кислоти, 600г світлого мінерального масла Shellflex™ 6111, 400г ізопропанолу, 350г ізодеканолу, 400г води нагрівали до 140°F (60°С), і додавали 400г гідроксиду магнію. Нейтралізація кислоти гідроксидом магнію спричиняла підвищення температури до 167°F (75°C). У реакційну суміш крізь трубку для під поверхневого додавання пропускали газоподібний діоксид вуглецю зі швидкістю 225 мл/хвилину протягом 6 годин, протягом цього часу температуру поступово підвищували до 223°F (приблизно 106°С) і видаляли 720мл суміші води та ізопропанолу. Температуру підвищували до 305°F (приблизно 151,5°С), і воду, що залишилася, видаляли за допомогою додавання діоксиду вуглецю. Додавання діоксиду вуглецю припиняли, і гарячу реакційну суміш фільтрували з відсмоктуванням за допомогою допоміжного фільтрувального матеріалу, одержуючи надосновний продукт магнію у вигляді прозорої світло-жовтої 23 малов'язкої рідини. Проаналізований продукт містив 4,5%, за масою, магнію. Приклад 7 21,38% Порошок надосновного аморфного олеату/карбонату кальцію До 1000г ізопропанолу, що швидко перемішується, додавали 200 г рідкого надосновного олеату/карбонату кальцію, який містить 10,5%, за масою, кальцію, (продукт, приготований як у прикладі 3) у безперервному потоці протягом 5 хвилин. Суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 1 години і потім фільтрували з відсмоктуванням. Осад на фільтрі промивали 2x100 г ізопропанолу, відсмоктували до якомога сухішого стану, і потім дозволяли висихати при кімнатній температурі протягом ночі. Одержаний порошок не показав кристалічної природи при аналізі порошкової рентгенограми, і легко диспергувався у мінеральному маслі з одержанням прозорої, ізотропної, нев'язкої дисперсії. Було виявлено, що порошок містить 21,38%, за масою, кальцію. Інфрачервоний спектр порошку (Nujol Mull) показав пік при 866см-1, характерний для аморфного карбонату кальцію. Приклад 8 20,2% Порошок надосновного аморфного олеату/карбонату кальцію Порошкоподібний надосновний аморфний олеат/карбонат кальцію готували відповідно до наступного прикладу. До 1500г ізопропанолу, який швидко перемішували і нагрівали зі зворотним холодильником, протягом 15 хвилин додавали 500г рідкого надосновного олеату/карбонату кальцію, що містить 9,76%, за масою, кальцію (продукт вищенаведеного прикладу 1). Суміші дозволяли нагріватися зі зворотним холодильником протягом подальших півгодини, а потім дозволяли охолоджуватися до 90°F (приблизно 32°С) і фільтрували з відсмоктуванням. Зібрану тверду речовину промивали 2x125 г ізопропанолу і відсмоктували до якомога сухішого стану. Твердому продукту дозволяли висихати при кімнатній температурі протягом ночі та одержували 262 г жовтуватої твердої речовини, яка була проаналізована і містила 20,2%, за масою, кальцію. Цей матеріал легко диспергувався у мінеральному маслі при 70% твердої речовини, з одержанням прозорої малов'язкої дисперсії із вмістом кальцію 13,83%, за масою. Інфрачервоний спектр порошку (Nujol Mull) показав пік при 866 см"1, характерний для аморфного карбонату кальцію. Частинки порошку, дисперговані в уайт-спіритах, показали середній діаметр частинок 0,112 мікронів. Приклад 9 28% Порошок надосновного аморфного олеату/карбонату кальцію Порошкоподібний надосновний аморфний олеат/карбонат кальцію готували відповідно до наступного прикладу. 200 г рідкої дисперсії надосновного олеату/карбонату кальцію, що містить15,4%, за масою, кальцію (приготованої за вищенаведеним прикладом 4), додавали у безперервному потоці до 1000г ізопропанолу, який 81144 24 швидко перемішується, протягом 5 хвилин. Суміш перемішували при кімнатній температурі протягом додаткової години, потім фільтрували з відсмоктуванням, промивали 2x100мл ізопропанолу, і відсмоктували до якомога сухішого стану. Продукту дозволяли висихати на повітрі при кімнатній температурі протягом ночі, одержуючи сипкий жовтуватий порошок, який був проаналізований і містив 28%, за масою, кальцію. Інфрачервоний спектр порошку (Nujol Mull) показав пік при 866см-1, характерний для аморфного карбонату кальцію. Порошкова рентгенограма показала лише широкі піки, при відсутності піків від кальциту (кристалічного карбонату кальцію). Порошок, диспергований в уайт-спіритах, показав середній діаметр частинок 0,0566 мікронів. Приклад 10 30% Надосновний аморфний олеат/карбонат барію Надосновний аморфний олеат/карбонат барію, що не містить фенолу, готували відповідно до наступного прикладу. Суміш 502,5г олеїнової кислоти, 581г мінерального масла з високим індексом в'язкості, 200,0г Epal™ 14-18 (суміші аліфатичних спиртів, що містить від 14 до 18 атомів вуглецю), 102г бутилкарбітолу (монобутилового ефіру діетиленгліколю) і 10,2г триетиленгліколю нагрівали до 178°F (приблизно 81 °С) у повільному потоці азоту. До нагрівана реакційної суміші за три прирости протягом періоду 45 хвилин додавали 1034,1 г моногідрату гідроксиду барію. Далі температуру реакційної суміші підвищували до 280°F (приблизно 138°С) протягом однієї години, і видаляли 75,6г води через поглинальний фільтр Діна-Старка за допомогою потоку азоту зі швидкістю 2,0 кубічні фути (0,056м3) за годину за стандартних умов. Швидкість потоку азоту зменшували до 1 кубічного футу (0,028м3) за годину за стандартних умов, і крізь трубку для підповерхневого додавання додавали діоксид вуглецю зі швидкістю приблизно 300 мл/хвилину протягом 5 годин 30 хвилин, протягом цього часу температуру поступово підвищували з 280°F (приблизно 138°С) до 300°F (приблизно 149°С), і після 2 годин видаляли воду за допомогою поглинального фільтра Діна-Старка з приблизною швидкістю 7,5г кожні 15 хвилин. Наприкінці часу додавання діоксиду вуглецю реакційну суміш обережно поміщали під 22 дюйми (приблизно 559 мм рт. ст.) вакууму, і воду, що залишилася, видаляли разом з невеликою кількістю бутилкарбітолу. Загальна кількість видаленої води становила 210г. Через 30 хвилин вакуум знімали і додавали 40 г допоміжного фільтрувального матеріалу (діатомової землі). Мінеральну речовину фільтрували з відсмоктуванням, одержуючи прозору, янтарного кольору, малов'язку рідину, яка була проаналізована і містила 29,7%, за масою, барію. Приклад 11 45,2% Порошок надосновного аморфного олеату/карбонату барію Надосновний олеат/карбонат барію, що не містить фенолу і містить 29,7%,за масою, барію 25 (приготований за прикладом 10), протягом 5 хвилин виливали повільним потоком у 1000г ізопропанолу при швидкому перемішуванні. Суміші дозволяли перемішуватися при кімнатній температурі протягом 1 години, а потім фільтрували з відсмоктуванням, промивали 2x100г ізопропанолу, відсмоктуючи до якомога сухішого стану, і потім дозволяючи висихати на повітрі протягом ночі. Проаналізований продукт, порошок жовтуватого кольору, містив 45,2%, за масою, барію. Приклад 12 45,5% Порошок надосновного аморфного олеату/феноляту/карбонату барію Рідкий надосновний аморфний олеат/фенолят/карбонат барію, що містить фенол і містить 45,5% барію, готували відповідно до прикладу 10, з додаванням до реакційної суміші фенолу, як, наприклад, розкрито у [патенті США № 5 830 935]. 200г цього надосновного олеату/феноляту/карбонату барію додавали протягом 5 хвилин при кімнатній температурі до 1000 г ізопропанолу, що швидко перемішується. Суміші дозволяли перемішуватися протягом 1,5 години, потім фільтрували з відсмоктуванням, промивали 2x100г ізопропанолу, відсмоктуючи до якомога сухішого стану, і дозволяли висихати на повітрі. Проаналізований продукт, порошок рожевого кольору, містив 45,5%, за масою, барію. Наведений вище опис забезпечує розкриття окремих втілень даного винаходу і, до того ж, не має на меті обмеження цих втілень. По суті, винахід не обмежується лише вищеописаними втіленнями, швидше, визнають, що фахівець у даній галузі зрозумів би альтернативні втілення з огляду на вищенаведений опис, що знаходиться в межах обсягу винаходу. 81144 26