Засіб з ноотропною та антихолінестеразною дією

Корисна модель відноситься до медицини, а зокрема до нейрофармакології та психофармакології. Однією з найбільш актуальних і приваблюючих до себе в останні роки проблем є підвищена увага до групи нейрофармакологічних засобів, якими є ноотропи, або нейрометаболічні церебропротектори. Поява препаратів і виділення їх у якості самостійного класу психотропних засобів, являється одним з останніх досягнень психофармакології [1]. Завдяки своїм властивостям, нейрометаболичні церебропротектори знайшли надзвичайно широке застосування для лікування різноманітних когнитивних порушень, у тому числі мнестичних, що виникають внаслідок гіпокоінтоксикації, гострого або хронічного алкоголізму, травм і різноманітних дегенеративних уражень мозку тощо. Вони застосовуються для поліпшення розумової діяльності людини, особливо в похилому і старечому віці, відновлення затримки розумового розвитку у дітей; лікування вестибулярних порушень, судинних захворювань (ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, інсульт), а також для підвищення стійкості організму в екстремальних умовах. Унікальність фармакологічного аспекту дії ноотропів, виняткова різноманітність можливостей і перспектив їхні х застосувань в різних областях медицини багато в чому пояснюють надзвичайно високий інтерес до них і фармакологів, і клініцистів. Так, сьогодні в США ноотропи (разом з антидепресантами) є найбільш інтенсивно розроблювальною групою серед усіх нейро- і психотропних засобів у плані пошуку нови х активних речовин із ноотропною активністю, а також із погляду створення нових лікарських форм уже відомих препаратів [2]. В останні роки значно зросло практичне застосування (фенібуту) -психотропного препарату, що представляє собою g-аміно-b-фенілолійну кислоту гідрохлорид. g - аміно - b - фенілолійнa кислота гідрохлорид має елементи ноотропної активності, має транквілізуючу дію, зменшує напруженість, тривогу, покращує, подовжує і підсилює дію снодійних, наркотичних і нейролептичних речовин, а також виявляє дофамінопозитивний компонент дії [3]. Дослідження психофармакологічного профілю дії препарату показують, що анксиолітичний ефект g - аміно - b - фенілолійної кислоти гідрохлорид, тобто здатність пригнічувати тривогу, страх, емоційну напругу, виражений слабко, є повторним, опосередкованим, виявляється разом і паралельно з ноотропною дією лише в частині хворих [4]. Дія препарату, що транквілізує, найбільш виражена при неврозоподібних препаратах із внутрішньою напругою, емоційною лабільністю, слизливістю, тобто при явищі психічної і фізичної астенії [5]. В умовах подібної клінічної симптоматики в препараті особливо чітко виявляється компонент дії, що активує: відзначається поліпшення концентрації уваги, підвищення інтеллектуально-мнестичних можливостей, зникають в'ялість, сонливість, більш глибоким стає нічний сон. у-аміно-(3-фенілолійна кислота гідрохлорид має безсперечну перевагу перед транквілізаторами бензодіазепинового ряду в тих випадках, коли тривога, внутрішня напруженість, емоційна лабільність, дратівливість сполучаються з астенічними явищами, оскільки наслідки в цих випадках можуть збільшувати фізичну і психічн у астенію [6]. Транквілізуючі ефекти g-аміно-b-фенілолійної кислоти гідрохлорид пов'язані з її спроможністю підсилювати тормозну (стримуючу) функцію неокортекса над субкортикальними, у тому числі лімбічними утвореннями мозку внаслідок впливу на ГАМК - бензодіазепиновий комплекс. Активуючий компонент у спектрі дії g-аміно-b-фенілолійної кислоти гідрохлорид особливо чітко виявляється у дітей та людей похилого віку, що проявляється пожвавленням інтересів, підвищенням активності, спонуканням до ігрової діяльності, зменшенням явищ астенії. У дітей транквілізуючий і компонуючий компоненти дії g-аміно-bфенілолійної кислоти гідрохлорид спостерігались у 82% випадках застосування препарату, причому ці ефекти проявлялися одночасно, що відрізняє g-аміно-b-фенілолійну кислоту гідрохлорид від інших транквілізаторів [7]. Застосування препарату у людей похилого віку знижує психомоторне збудження (занепокоєння, метушливість), особливо вночі; найбільш ефективним є при станах ажитації, тривоги і страху при судинних захворюваннях головного мозку. Препарат добре переноситься людьми похилого віку, чим вигідно відрізняється від нейролептиків і транквілізаторів бензодіазепінового ряду [6]. Особливості як транквілізуючого, так і активуючого компоненту в дії g-аміно-b-фенілолійної кислоти гідрохлорид пов'язані з тим, що препарат є не тільки похідним ГАМК, як його традиційно розглядають, але в однаковій мірі - похідним b-феніл-етиламіна (ФЕА) - нейроактивного моноаміна, який робить як пряму, так і опосередковану через дофаміненергічну систему дію на мозок. В гетерогенній нейрохімічній природі тривожних станів ФЕА, як анксиоген, бере участь в генезі астенічних форм, при яких ефективна g-аміно-b-фенілолійна кислота гідрохлорид [6]. Снодійної дії g-аміно-b-фенілолійна кислота гідрохлорид не має, але прискорює процес засинання та подовжує сон, не порушуючи його стр уктури [6]. g-аміно-b-фенілолійна кислота гідрохлорид володіє центральною міорелаксуючою властивістю, знижує тонус спастичних м'язів, не поступаючи у цьому відношенні за ефективністю баклофену [7]. Така спільність дії препаратів пояснюється схожістю хімічної структури: g-аміно-b-феніл олійна кислота гідрохлорид відрізняється від баклофена відсутністю атома хлора в фенільному кільці. Особливістю міорелаксуючої дії g-аміно-b-фенілолійної кислоти гідрохлорид є її ефективність тільки при еластичності пірамідного генезу. На нормальний тонус м'язів препарат практично не впливає, чим вигідно відрізняється від похідних бензодіазепіну. Ця перевага робить саме g-аміно-b-фенілолійну кислоту гідрохлорид кращою для вживання у спортсменів, водіїв, операторів тощо. Немалу зацікавленість представляє застосування препарату при судомних станах. Призначення g-аміно-bфенілолійної кислоти гідрохлорид разом із протисудомними засобами підсилює терапевтичний ефект останніх при резистентних станах епілепсії, що приводить до зниження кількості та покращенню психічного стану пацієнтів [6, 8]. Лікувальні засоби, що призначаються в теперишній час для лікування екстрапірамідних розладів, зокрема, синдрому паркинсонізму недостатньо ефективні та використовуються в дозах, нерідко викликаючих побічні явища [9]. Одним із можливих шляхі в підвищення ефективності антипаркинсонічних засобів є одночасно призначення препаратів, що посилює їх дію. g-аміно-b-фенілолійна кислота гідрохлорид посилює дію різних нейропсихотропних засобів. В сполученні препарату з нейролептиками посилюються не тільки седативні, але і антипсихотичні ефекти. Болезаспокійливої дії g-аміно-b-фенілолійна кислота гідрохлорид не має, однак підвищує пороги як моторних, так і емоціональних компонентів больової реакції. Препарат потенціює ефекти наркотичних речовин, тому рекомендується як засіб для премедикації [3, 6]. Особливий інтерес представляє питання про ноотропні властивості g-аміно-b-фенілолійної кислоти гідрохлорид. Основним засобом лікувальних засобів цієї групи є здатність прискорювати процеси навчання, покращувати пам'ять, підвищувати мнестичні спроможності та стійкість мозку до різних шкідливих впливів (травма, інтоксикація), а також позитивно впливати на енергетичний потенціал клітин, стимуляцію синтезу РНК [3]. У здорових людей g-аміно-b-фенілолійна кислота гідрохлорид має легкий стимулюючий вплив на пам'ять. Препарат перешкоджає розвитку порушень як розумової, так і фізичної діяльності, покращує індекс оперативної пам'яті [4, 6]. g-аміно-b-фенілолійна кислота гідрохлорид володіє антигіпоксичною властивістю, зменшує шкідливий вплив радіального прискорення, перегрівання, зменшує інтоксикацію стрихніном, адреналіном, знижує летальну дію електричного струму. Препарат викликає неспецифічне підвищення опору організму, володіє адаптогенною дією [10]. На відміну від класичного представника групи ноотропних засобів - пірацетама, g-аміно-b-фенілолійна кислота гідрохлорид в експерименті має протинабрякову дію при травматичному і токсичному набряку мозку у щурів: він нормалізує утримання води і щільність мозкової тканини, а також утримання макроергичних фосфатів та лактата в тканинах мозку [6]. Фармакологічний аналіз експериментальних досліджень на тваринах та клінічних спостережень на волонтерах і пацієнтах дозволяє вважати g-аміно-b-фенілолійну кислоту гідрохлорид нейрометаболічним церебропротектором (ноотропним засобом) із властивістю слабкого денного транквілізатора з активуючим антиастеничним типом дії [4]. Іпідакрин (синоніми: аміридин, нейромідин) - 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопентану [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат. 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопентану [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат був вперше вивченим в складі групи похідних ряду 2,3 - заміщених -5 Н 1- піридина. В основі спектру фармакологічної активності 9-аміно2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопентану [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат лежить біологічно вигідна комбінація двох молекулярних ефектів - блокада калієвої проникаємості мембрани та оборотне інгібування холінестерази, дія яких приводить до безпосереднього стимулюючого впливу на проведення імпульсу в нервово-м'язовому синапсі і в ЦНС. 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопентану [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат (іпідакрин) діє на всі ланки в ланцюгу процесів, забезпечуючих проведення збудження. 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат посилює дію на гладенькі м'язи не тільки ацетилхоліну, але і адреналіну, серотонину, гістамину і окситоцину. Препарат також блокує натрієве проникнення мембрани, однак значно слабшу, ніж калієву. З цим ефектом частково пов'язані його слабі седативні та анальгетичні властивості [11]. Сполучення в спектрі активності 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопентану [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат блокади калієвого проникнення мембрани і інгібування холінестерази визначає важливий ланцюг взаємозв'язаних фізіологічних ефектів препарату, із якого природно і закономірно витікають його властивості як фармакологічного препарату. Основними фармакологічними ефектами 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Нциклопентану [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат є наступні: 1. відновлення і стимуляція нервово-м'язової передачі; 2. відновлення проведення імпульсу в периферичній нервовій системі, порушеного внаслідок дії різних факторів (травма, запалення, дія місцевих анестетиків, антибіотиків, калію хлориду, токсинів та інше); 3. посилення скорочення гладком'язових органів під впливом агоністів, за винятком калію хлориду); 4. специфічно помірна стимулююча дія на ЦНС окремими проявами седативного ефекту; 5. покращання пам'яті і здібностей до навчання; 6. аналгетичний ефект; 7. антиаритмічний ефект. 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопентану [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат як лікувальний препарат з оригінальним спектром фармакологічної активності застосовують при [12]: 1. ураженнях периферичної нервової системи - нейропатичних невритах, поліневритах і полінейропатичних миєлополірадикулоневритах; 2. бульбарних паралічах і парезах; 3. порушеннях пам'яті різного гінезу (хвороба Альцгеймера, інші форми слабоумства пізнього віку), церебральної дисфункції дітей з утр удненням у навчанні; 4. поразках ЦНС травматичного, судинного та іншого генезу, що супроводжуються порушенням пам'яті, праксису, увагою, р ухови х функцій; 5. міастенії і різних міастенічних синдромах; 6. комплексної терапії розсіяного склерозу та інших фодемієлінізуючих захворювань нервової системи; 7. родозбудження після амніотомії чи дородового виливу околоплодових вод; 8. атонії кишкового тракту Найбільш високий і постійний лікувальний ефект відзначений у випадках застосування 9-аміно-2,3,5,6,7,8гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрата для лікування уражень переферичної нервової системи -нейропатій, невритів, поліневритів різної локалізації та етнології, мієлополірадікулоневритів. 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлорид моногідрат виявився ефективним у комплексному лікуванні болей при міастенії і міастенічних синдромах. Він доповнював дію класичних антихолінестеразних препаратів, зокрема, прозерина. Обидва препарати покращують передачу збудження у нервово-м'язовому синапсі, однак 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрата у цьому випадку, поступаючи у силі, по тривалості дії перевершує прозерин. В той же час тільки 9аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат збільшує скорочувальну активність м'язів, роблячи прямий вплив міофібрили, в той час як прозерин такою властивістю не володіє. При хворобі Альцгеймера та інших формах старечого слабоумства відмічений позитивний вплив 9-аміно2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрату у 83,3% хворих на розлад праксису, мовні функції, орієнтацію в оточуючій обстановці, деякі форми пам'яті [19,22]. 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат виявився занадто корисним для лікування хворих з тяжкою черепно-мозковою травмою. В гострому періоді хворі швидко виходять із коматозного стану, при цьому виявляється більш повне відновлення функцій, особливо психічних. При судинних та інших органічних ураженнях головного мозку гострому і віддаленому періодах ефективність становила 70-80%. При первинній і вторинній слабкості родової діяльності за допомогою 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Нциклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат вдається індуціювати нормальну родову діяльність відновленням скорочувальної активності міометрія, подібно нормальному фізіологічному родовому акту [12,14]. З розрахунком вищевикладеного в основу корисної моделі поставлена задача створення комбінованого препарату, який буде володіти більш широким спектром терапевтичної дії - ноотропною, церебропротекторною і антихолінестерзною дією, який можна було б застосувати при хворобах нервової системи із ослабленням інтелектуально-мнестичних функцій та порушеннями нервово-м'язової передачі: когнітивних розладах судинного, посттравматичного та іншого генезу, інволютивних процесах в мозку у осіб похилого віку, атеросклерозі судин головного мозку, хронічної недостатності мозкового кровообігу, порушеннями пам'яті, увазі, мови, а також в комплексній терапії деменції, включаючи хворобу Альцгейнера. Засіб дозволить розширити арсенал лікарських препаратів даної групи. Поставлена задача досягається тим, що в засобі, який включає в якості активного інгридієнту g-аміно-b-фенілолійну кислоту гідрохлориду з даною корисною моделлю новим є те, що додатково містить інформацію при співвідношенні активних інгредієнтів: g-аміно-b-фенілолійна кислота гідрохлорид - 0,1-1,0; 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат - 0,01-0,1. Комбінований лікувальний препарат, що вміщує g-аміно-b-фенілолійну кислоту гідрохлорид (100мг) і 9-аміно2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат (10мг) в капсулах (ТОВ "Олфа") і AT "Оланфарм", отримують таким чином: Активні інгредієнти змішують між собою в співвідношенні, яке є оптимальним, до одержання однородності суміші. Готують лікарські форми - розчини для перорального застосування, розчини для інфузій та ін'єкцій; сиропи, краплі, емульсії, суспензії, порошки, гранули, таблетки, капсули, драже, спасули, каплети, супозиторії. Для цього приготовлену в оптимальному співвідношенні активних інгредієнтів суміш змішують в спеціалізованих мішалках з відповідним фармацевтично прийнятим наповнювачем чи носієм в кількості, яка забезпечує досягання технологічних якостей лікарської форми згідно з вимогами сертифікату «Належної виробничої практики лікарських засобів» (2004). В якості референтних препаратів використані таблетки g-аміно-b-фенілолійну кислоту гідрохлорид (250мг) і 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат (20 мг) (АО "Олайнфарм"). Матеріали доклінічного вивчення комбінованого лікувального засобу, що вміщує та 9-аміно-2,3,5,6,7,8гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат в капсулах, який має елементи ноотропної активності, що надає антигіпоксичну та обезболювану дію, потенціюючий ефекти снодійних засобів і стимулюючий нервово-м'язову провідність. Препарат показаний як засіб для усунення когнетивного дефіциту різного генезу, а також відтворення і стимуляції нервово-м'язової передачі при ураженнях периферичної нервової системи. При цьому вивчена фармакологічна активність та гостра токсичність при внутрішньошлунковому введенні. Як референтні препарати використовують в таблетках g-аміно-b-фенілолійну кислоту гідрохлорид 250мг і таблетки 9-аміно-2,3,5,6,7,8гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат 20мг (АО "Олайнфарм"). Гостру токсичність вивчали на білих щурах - самцях масою 180-240г., та експериментальних досліджень представлені в таблицях 1-2. Показано, що 100% загибель тварин протягом доби після однократного внутрішньошлункового введення досліджувальної комбінації спостерігалось при дозі 800мг/кг максимальної кількості препарату не викликало летального наслідку на одну тварину. Спостереження за експериментальними тваринами, що отримували проміжну кількість препарату дозволили визначити LD50 методом найменших квадратів (15) і для білих мишей складає (711±39мг/кг). Встановлено, що 100% білих щурів протягом доби після однократного внутрішньошлункового введення досліджуваної комбінації спостерігалось при дозі 5000мг/кг. Максимальна кількість препарату, яка не викликала загибель тварин складала 4400мг/кг. Спостереження за експериментальними тваринами, які отримали проміжну кількість препарату, дозволили визначити LD50 методом найменших квадратів (15) і для білих щурів складає 4766±74мг/кг). Спостереження за тваринами після однократного внутрішньошлункового введення досліджуваного препарату в максимально переносній дозі проводилось протягом 14 днів. В цей час оцюнювався зовнішній вигляд і поведінка тварин, а також здійснювалася реєстрація змін показників фізичного стану у порівнянні з контрольною групою. При цьому встановлено, що патологічних змін зовнішнього вигляду, стану вовняго покрову і видимих слизових тварин досліджуваних гр уп не відрізнялась від такого у тварин контрольних груп. Частота серцевих скорочень і дихання у гризунів знаходилась в межах фізіологічної норми для тварин даного виду. Протягом всього періоду спостереження яких-небудь суттєви х розходжень маси тіла тварин досліджувальної і контрольної групи на 1,7 і 14 добу експерименту не відмічалось (табл. 3). Таким чином, однократне внутрішньошлункове введення досліджуваного препарату в максимально переносній дозі через 1 і 2 тижні спостережень суттєво не впливає на основні інтегральні показники функціональног стану, динаміку росту, споживання корму і води експериментальними тваринами. Макроскопічне обстеження тварин, яким проведено розчин, через 14 діб після разового внутрішньошлункового застосування комбінації g-аміно-b-фенілолійної кислоти гідрохлорид + 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат в максимально переносимій дозі, не виявили паталогічних змін внутрішніх органів. Гостра токсичність вивчаємого препарату визначалась і при внутрішньошлунковому введенні. Досліди проводились на 36 білих нелінійних мишах-самцях масою 20-30г і 36 білих щура х масою 180-240г. Результати експериментальних досліджень представлені в таблицях 4 і 5. Загибель тварин протягом доби після однократного введення досліджувальної комбінації препарату при дозі 500мг/кг не спостерігалась. Спостереження за тваринами, що отримували проміжкову кількість препарату дозволили визначити LD50 методом найменших квадратів [15]. Воно складало 320±30мл/кг. Із таблиці 5 видно, що 100% загибель тварин протягом доби після однократного внутрішньобрюшного введення досліджуваної комбінації препарату наступала при дозі 500мг/кг, максимально переносима доза дорівнювала 300мг/кг. Спостереження за тваринами, що отримали проміжкову кількість препарату (350,400,450мг), дозволили методом найменших квадратів [15] установити LD50, яка складає 400±18мл/кг. Спостереження за тваринами після однократного внутрішньобрюшного введення препарату, який вивчається в максимально переносимій дозі (300мг/кг) проводилось протягом наступних 14 днів. Протягом цього часу оцінювався зовнішній вигляд і поведінка тварин, а також здійснювалась реєстрація змін показників фізичного стану. За вказаний період часу видимих патологічних змін не відмічалось. Частота вивчаємих скорочень і дихання, вага тіла знаходилась в межах фізіологічних норм. Таким чином, однократне внутрішньобрюшинне введення препарату, що містить у-аміно-Р-фенілолійну кислоту гідрохлорид (100мг) і 9-аміно-2,3,5,6,7,8гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат (10мг) в максимально переносимій дозі через 1-2 тижня спостережень істотно не впливало на основні інтегральні показники функціонального стану, динаміку ваги, споживання корму і води експериментальними тваринами. Макроскопічними дослідженнями внутрішніх органів після визначення токсичності в максимально переносимій дозі не виявилося патологічних змін. В даній серії експериментів встановлено, що білі миші більш чуттєві до препарату при вн утрішньошлунковому введенні (LD50 711±39мг/кг.) у порівнянні з білими крисам (LD 50 4766±74мг/кг.). Таким чином, за параметрами вивчення гострої токсичності комбінований лікувальний засіб, що містить gаміно-b-феніл олійну кислоту гідрохлорид (100мг) та 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлорид моногідрат (10мг) при внутрішньошлунковому введенні відноситься до ІУ класу токсичності (малотоксичні речовини). Шкіряно-подразнювальну дію препарату досліджували на статевовозрілих мишах самцях і місцево подразнювальну дію на слизову оболонку очей кроликів. Спостереження 14 днів після клінічного комбінованого препарату на шкіру 5 білих мишей і на слизову оболонку очей кроликів показало, що даний лікувальний препарат подразнення на шкіру і подразнювальною дією на слизову оболонку очей не володіє. Алергічні властивості препарату вивчались на 6 морських свинках білої масті масою тіла 500-530г. Результати досліджень приведені у табл. 6. В даній серії дослідів встановлено, що після введення дозволеної дози препарату протягом усього строку спостереження у тварин як досліджувальної так і контрольної групи ознак ерітеми, потовщення шкіри, очагових геморагій чи із'язвлень не спостерігалось. Висновок: вивчаємий препарат алергенними властивостями не володіє. Токсикологічна характеристика препарату при повторних введеннях проводилась на білих щурах. Препарат вводили кожного дня внутрішньошлунково протягом 56 днів. Водяну суспензію препарату вводили піддослідним тваринам, розподіленим по групах (по 10 тварин у гр упі): 1-а - 55мг/кг маси тіла; 2-а -110мг/кг; 3-я - 275мг/кг. Щурам 4-ої групи внутрішньошлунково вводили дистильовану воду в тому же об'ємі. Після закінчення введення препарату проводили щоденне спостереження за тваринами, досліджували гематологічні, фізіологічні, біохімічні і патоморфологічні показники. Тварин умерщвляли шляхом цервикальної дислокації шийних позвонків після попереднього наркозу діетиловим ефіром. Поведінкові реакції вивчали з використанням тесту "відкрите поле". При цьому рухову активність оцінювали за кількістю пересічених квадратів; пасивно-оборонні реакції - за кількістю вертикальних стійок; досліджувальну активність - за кількістю заглядувань у нірки; емоційний стан - за кількістю уринацій, дефекацій і умивань (16). Визначення параметрів станів серцево-судинної системи (ЕКГ на поліграфі П44 - 02 в другому стандартному відведенні). Дослідження сечі проводили з використанням стандартного тест-набору "Пентафан" (Чехія). Кількість лейкоцитів крові підраховували в камері Горяєва [17]. Вміст гемоглобіну в крові, активність Ал AT, Ac AT, ЩФ, а також вміст мочевини, креатиніну, білірубіну і холестерину в сироватці крові визначали за допомогою діагностичних тест-наборів виробництва АО "Реагент" (Україна). Кількість загального білка сиворотки крові визначали за біорентовою реакцією [18]. Після розтину загиблих тварин проводили патоморфологічні дослідження внутрішніх органів (головний мозок, органи шлунково-кишкового тракту, печінки, легень, серце, нирки, селезінка, підшлункова залоза, наднирники, щитова та полові залози). При цьому використовувались традиційні методи патоморфологічних досліджень [19]. Встановлено, що протягом 56-ти діб експерименту відмінностей загального стану, зовнішнього виду щурів, їх поведінки не відзначалося. Статистично достовірно значні розходження між масою тіла тварин і контрольних груп не реєструвались. Коефіцієнти маси внутрішніх органів щурів контрольної і дослідної груп статистично достовірних відмінностей не мали. Таким чином, повторні (протягом 8 тижнів) внутрішньошлункові комбінованого препарату, що містить g-аміноb-фенілолійну кислоту гідрохлорид і 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат не мають суттєвого впливу на інтегральні показники експериментальних тварин. Дослідження впливу багатократних введень комбінованого препарату, що містить g-аміно-b-фенілолійну кислоту гідрохлорид і 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат, на стан ЦНС (центральну нервову систему) самців щурів проводили з використанням тесту "відкрите поле", що застосовують при аналізі ефектів нових препаратів [16]. Результати вивчення показників бузумовно-рефлекторної поведінки самців щурів у "відкритому полі" після 56добового внутрішньошлункового введення препарату приведені в таблиці 7. Із таблиці 7 видно, що у щурів усі х дослідних гр уп через добу після останнього введення препарату показники поведінкових реакцій суттєво не відрізнялись від таких у гризунів контрольної групи. Стан серцево-судинної системи проводився в тих же умовах при повторних введеннях вивчаємого препарату. При цьому встановлено, що в гр упах тварин, що отримали досліджувану комбінацію в дозах 55мг/кг, 110мг/кг, 275мг/кг на ЕКГ реєструвався правильний синусовий ритм; частота серцевих скорочень знаходилась в межах фізіологічної норми для самців щурів даної маси тіла. Вихідний інтервал проводимості збудження із передсердя шлуночка був стабільним (комплекс QPST). Амплітуда зубців P,R,T на ЕКГ у досліджуваних гр уп тварин не відрізнялась від такої у контрольних груп тварин. Це свідчить про нормальний функціональний стан міокарда і його енергетичної забезпеченості. Результати визначення гелентологічних показників периферичної крові щурів в умовах повторних введень комбінованого препарату g-аміно-b-фенілолійної кислоти гідрохлорид і 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Hциклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат в дозі 110мг/кг статистично значимих відмінностей у порівнянні з контрольною групою тварин, не мали. Серед багатьох біохімічних показників, які досліджують при вивченні нешкідливості хімічних речовин, мають показники сироватки крові, що характеризують функціональний стан печінки і нирок. Результати дослідження активності біохімічних показників сироватки крові досліджуваних тварин приведені в табл. 8. Приведені в таблиці дані визначення загального білірубіну в сироватці крові свідчать про відсутність суттєвих змін цього показника у тварин. Відомо, що концентрація холестерину в сироватці крові залежить від його метаболізму, на який може впливати ряд факторів, зокрема ендокринні залози і стан внутрішніх органів (печінки, нирок). Його обмін тісно пов'язаний з обміном ліпідів. Результати експериментальних досліджень, приведених в табл. 8 показали, що порушень в метаболізмі холестерину не виявлено. Не виявлено також достовірних змін у вмісті загального білка крові. Результати досліджень вмісту мочевини в сироватці крові гризунів, представлені у табл.8 свідчать про відсутність достовірних відмінностей даного показника в досліджуваних гр уп тварин у порівнянні з контрольними групами. Таким чином, внутрішньошлункове введення щурам комбінації g-аміно-b-фенілолійної кислоти гідрохлорид і 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат протягом 56 діб підтверджують безпечність застосування цього лікувального засобу відносно основних органів і систем організму тварин. У тварин в цих же умовах експерименту зі сторони змін в мочевині, статистичних достовірних відмінностей у порівнянні з контрольною групою тварин, не виявлено. Макроскопічні дані показали, що загальний стан щурів незалежно від дози введеного препарату залишалось задовільним. Тварини були активними, охайними, мали блискучий волосяний покрив; шкіряні покриви і видимі слизові оболонки без патологічних змін. При розтині тварин, після закінчення строку спостереження, на основі проведених макроскопічних і патоморфологічних досліджень внутрішніх органів білих щурів установлено, що внутрішньошлункове введення протягом 56 діб комбінованого препарату g-аміно-b-фенілолійної кислоти гідрохлорид і 9-аміно-2,3,5,6,7,8гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат, в дозах 55 і 110мг/кг не викликає макроскопічних і мікроскопічних структурних змін, не приводить до розвитку запальних реакцій у внутрішні х органах, виникнення дистрофічних і геодинамічних порушень, застійних явищ. Дослідження специфічної ноотропної активності комбінованого препарату, що вміщує g-аміно-b-фенілолійну кислоту гідрохлорид і 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат з використанням моделей поведінкових реакцій, зокрема, в умовах відтворення реакцій пасивного уникнення (РПІ) і активного уникнення (РАІ) в лабіринтах різних конструкцій; амнистичних впливів, що викликають порушення різних стадій формування пам'яті; моделювання різноманітних форм гіпоксій (21). Вивчення впливу препарату на когнітивні функції проводились з використанням УАПУ (умовний рефлекс пасивного уникання), який формували в експериментальній установці із 2-х камер - великий освітлений і малий затемнений, з'єднаних отвором. Долівка затемненого відсіку була електризована. Досліди проведені не 40 половозрілих щурах-самцях Wistar масою 180-240г., які утримувалися в стандартних умовах віварію. Результати даної серії дослідів представлені у табл. 9. Встановлено, що передування навчанню 4-х денне використання комбінованого препарату, який вміщував gаміно-b-фенілолійну кислоту гідрохлорид і 9-аміно-2,3,5,6,7,8 і 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат (10:1) в дозі 110мг/кг суттєво полегшувало формування умовного рефлексу в даній групі тварин. Зокрема, число гризунів із сформованої УАПУ досягло 87,5% із тенденцією до збільшення середньої тривалості перебування тварин в освітленій камері установки на 21% Р>0,05 у порівнянні з показниками в контролі. Таким чином, комбінований препарат, який вміщує g-аміно-b-фенілолійну кислоту гідрохлорид (100мг) і 9аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н-циклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат (10мг), в умовах внутрішньошлункового введення до початку навчання, на відміну від референтних препаратів (фенібут, іпідакрин), полегшує процес введення та первинної обробки інформації. Оцінка впливу препарату на консолідацію пам'ятного сліду проведена на 40 половозрілих щурах-самцях масою 180-240г із виробленим пасивно-оборонним рефлексом. Результати експериментальних досліджень представлені в таблиці 10. Показано, що в даних умовах експерименту при тестуванні збереження УАПУ в контрольній групі умовна навичка втрачена у 37,5% тварин; при цьому тривалість перебування тварин в освітленій камері складала 153,8±15,7 ек. Встановлено: внутрішньошлункове введення вивчаємого комбінованого препарату в дозі 55мг/кг і першого препарату порівняння - g-аміно-b-фенілолійної кислоти гідрохлорид дозою 100мг/кг протягом 4-х днів після вивчення викликало зіставлення змін показників, що характеризують процес консолідації пам'яті. Зокрема, застосування комбінації у-аміно-Р-фенілолійної кислоти гідрохлорид + 9-аміно-2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Нциклопента [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат і фенібут сприяло збереженню пасивно-оборонного навику в 87,5% тварин обох груп; при цьому реєструвалось статистично достовірне збільшення години знаходження гризунів у світлому відсіку на 26,6% (Р