Зв’язуючий білок il-12/p40

1. Зв'язуючий білок, що містить антигензв'язуючий домен, де вказаний зв'язуючий білок здатний зв'язувати p40 субодиницю IL-12 людини, а вказаний антиген-зв'язуючий домен містить шість CDR: CDR-H1, CDR-H2, CDR-H3, CDR-L1, CDR-L2 та CDR-L3, де: CDR-H1 = X1–X2–X3–X4–X5–X6–X7 (SEQ ID №: 55), де X1 являє собою D, K, T або S; X2 являє собою Y, S або T; X3 являє собою Y, V, G, W, S або F; X4 являє собою I або M; X5 являє собою H, G, E або V; X6 являє собою V, або відсутня; та X7 являє собою S, або відсутня; CDR-H2 = X1–X2–X3–X4–X5–X6–X7–X8–X9–X10–X11– X12–X13–X14–X15–X16–X17–X18–X19–X20 (SEQ ID №: 56), де X1 являє собою H, D, G, W, S, Y або R; X2 являє собою I або F; X3 являє собою Y, W, L, S, N, D або G; X4 являє собою W, P, H, T або S; X5 являє собою D, G, E, A або I; X6 являє собою D, G, S, T або N; X7 являє собою D, G, S або P; X8 являє собою K, N, S, E, T або H; 2 (19) 1 3 96922 X7 являє собою S, G або D; X8 являє собою N, T або K; X9 являє собою D, N або Y; X10 являє собою V, G або L; X11 являє собою A, I або H; X12 являє собою S або відсутня; X13 являє собою F або відсутня; X14 являє собою M або відсутня; та X15 являє собою N або відсутня; CDR-L2 = X1–X2–X3–X4–X5–X6–X7–X8 (SEQ ID №: 59), де X1 являє собою Y або S; X2 являє собою A або T; X3 являє собою S або A; X4 являє собою N, H, S або Q; X5 являє собою R, N або S; X6 являє собою Y, Q або I; X7 являє собою T, S або G; та залишків 31-37 SEQ ID №: 35 (CDR-H1); залишків 52-67 SEQ ID №: 35 (CDR-H2); залишків 100-108 SEQ ID №: 35 (CDR-H3); залишків 24-34 SEQ ID №: 36 (CDR-L1); залишків 50-56 SEQ ID №: 36 (CDR-L2); залишків 89-97 SEQ ID №: 36 (CDR-L3); залишків 31-37 SEQ ID №: 37 (CDR-H1); залишків 52-67 SEQ ID №: 37 (CDR-H2); залишків 100-109 SEQ ID №: 37 (CDR-H3); залишків 24-34 SEQ ID №: 38 (CDR-L1); залишків 50-56 SEQ ID №: 38 (CDR-L2); залишків 89-97 SEQ ID №: 38 (CDR-L3); залишків 31-35 SEQ ID №: 39 (CDR-H1); залишків 50-66 SEQ ID №: 39 (CDR-H2); залишків 99-106 SEQ ID №: 39 (CDR-H3); залишків 24-34 SEQ ID №: 40 (CDR-L1); залишків 50-56 SEQ ID №: 40 (CDR-L2); залишків 89-97 SEQ ID №: 40 (CDR-L3); залишків 31-35 SEQ ID №: 41 (CDR-H1); залишків 50-66 SEQ ID №: 41 (CDR-H2); залишків 99-106 SEQ ID №: 41 (CDR-H3); залишків 24-34 SEQ ID №: 42 (CDR-L1); залишків 50-56 SEQ ID №: 42 (CDR-L2); залишків 89-97 SEQ ID №: 42 (CDR-L3); залишків 31-35 SEQ ID №: 43 (CDR-H1); залишків 50-66 SEQ ID №: 43 (CDR-H2); залишків 99-106 SEQ ID №: 43 (CDR-H3); залишків 24-34 SEQ ID №: 44 (CDR-L1); залишків 50-56 SEQ ID №: 44 (CDR-L2); залишків 89-97 SEQ ID №: 44 (CDR-L3); залишків 31-35 SEQ ID №: 45 (CDR-H1); 4 X8 являє собою S або відсутня; та CDR-L3 = X1–X2–X3–X4–X5–X6–X7–X8–X9 (SEQ ID №: 60), де X1 являє собою Q; X2 являє собою Q; X3 являє собою D, Y або S; X4 являє собою Y, N, K або I; X5 являє собою N, T, S або E; X6 являє собою S, Y, V або W; X7 являє собою P; X8 являє собою W, F, Y, L або P; та X9 являє собою T або S. 2. Зв'язуючий білок за п. 1, де щонайменше один CDR містить амінокислотну послідовність, вибрану з групи, що складається із: залишків 50-66 SEQ ID №: 45 (CDR-H2); залишків 99-101 SEQ ID №: 45 (CDR-H3); залишків 24-34 SEQ ID №: 46 (CDR-L1); залишків 50-56 SEQ ID №: 46 (CDR-L2); залишків 89-97 SEQ ID №: 46 (CDR-L3); залишків 31-35 SEQ ID №: 47 (CDR-H1); залишків 50-66 SEQ ID №: 47 (CDR-H2); залишків 99-106 SEQ ID №: 47 (CDR-H3); залишків 24-34 SEQ ID №: 48 (CDR-L1); залишків 50-56 SEQ ID №: 48 (CDR-L2); залишків 89-97 SEQ ID №: 48 (CDR-L3); залишків 31-35 SEQ ID №: 49 (CDR-H1); залишків 50-66 SEQ ID №: 49 (CDR-H2); залишків 99-111 SEQ ID №: 49 (CDR-H3); залишків 24-38 SEQ ID №: 50 (CDR-L1); залишків 53-60 SEQ ID №: 50 (CDR-L2); залишків 93-101 SEQ ID №: 50 (CDR-L3); залишків 31-37 SEQ ID №: 51 (CDR-H1); залишків 52-67 SEQ ID №: 51 (CDR-H2); залишків 100-109 SEQ ID №: 51 (CDR-H3); залишків 24-34 SEQ ID №: 52 (CDR-L1); залишків 50-56 SEQ ID №: 52 (CDR-L2); залишків 89-97 SEQ ID №: 52 (CDR-L3); залишків 31-35 SEQ ID №: 53 (CDR-H1); залишків 47-66 SEQ ID №: 53 (CDR-H2); залишків 99-107 SEQ ID №: 53 (CDR-H3); залишків 24-34 SEQ ID №: 54 (CDR-L1); залишків 50-56 SEQ ID №: 54 (CDR-L2); та залишків 89-97 SEQ ID №: 54 (CDR-L3). 3. Зв'язуючий білок за п. 1, де щонайменше три CDR, вибирають з набору варіабельних доменів CDR, вибраних з групи, що включає: VH 1D4 Набір CDR VH 1D4 CDR-H1 Залишки 31-37 SEQ ID №: 35 VH 1D4 CDR-H2 Залишки 52-67 SEQ ID №: 35 VH 1D4 CDR-H3 Залишки 100-108 SEQ ID №: 35 5 96922 VL 1D4 Набір CDR VL 1D4 CDR-L1 Залишки 24-34 SEQ ID №: 36 VL 1D4 CDR-L2 Залишки 50-56 SEQ ID №: 36 VL 1D4 CDR-L3 Залишки 89-97 SEQ ID №: 36 VH 1A6 Набір CDR VH 1A6 CDR-H1 Залишки 31-37 SEQ ID №: 37 VH 1A6 CDR-H2 Залишки 52-67 SEQ ID №: 37 VH 1A6 CDR-H3 Залишки 100-109 SEQ ID №: 37 VL 1A6 Набір CDR VL 1A6 CDR-L1 Залишки 24-34 SEQ ID №: 38 VL 1A6 CDR-L2 Залишки 50-56 SEQ ID №: 38 VL 1A6 CDR-L3 Залишки 89-97 SEQ ID №: 38 VH 1D8 Набір CDR VH 1D8 CDR-H1 Залишки 31-35 SEQ ID №: 39 VH 1D8 CDR-H2 Залишки 50-66 SEQ ID №: 39 VH 1D8 CDR-H3 Залишки 99-106 SEQ ID №: 39 VL 1D8 Набір CDR VL 1D8 CDR-L1 Залишки 24-34 SEQ ID №: 40 VL 1D8 CDR-L2 Залишки 50-56 SEQ ID №: 40 VL 1D8 CDR-L3 Залишки 89-97 SEQ ID №: 40 VH 3G7 Набір CDR VH 3G7 CDR-H1 Залишки 31-35 SEQ ID №: 41 VH 3G7 CDR-H2 Залишки 50-66 SEQ ID №: 41 VH 3G7 CDR-H3 Залишки 99-106 SEQ ID №: 41 VL 3G7 Набір CDR VL 3G7 CDR-L1 Залишки 24-34 SEQ ID №: 42 VL 3G7 CDR-L2 Залишки 50-56 SEQ ID №: 42 VL 3G7 CDR-L3 Залишки 89-97 SEQ ID №: 42 VH 5E8 Набір CDR VH 5E8 CDR-H1 Залишки 31-35 SEQ ID №: 43 VH 5E8 CDR-H2 Залишки 50-66 SEQ ID №: 43 VH 5E8 CDR-H3 Залишки 99-106 SEQ ID №: 43 VL 5E8 Набір CDR VL 5E8 CDR-L1 Залишки 24-34 SEQ ID №: 44 VL 5E8 CDR-L2 Залишки 50-56 SEQ ID №: 44 VL 5E8 CDR-L3 Залишки 89-97 SEQ ID №: 44 6 7 96922 VH 8E1 Набір CDR VH 8E1 CDR-H1 Залишки 31-35 SEQ ID №: 45 VH 8E1 CDR-H2 Залишки 50-66 SEQ ID №: 45 VH 8E1 CDR-H3 Залишки 99-101 SEQ ID №: 45 VL 8E1 Набір CDR VL 8E1 CDR-L1 Залишки 24-34 SEQ ID №: 46 VL 8E1 CDR-L2 Залишки 50-56 SEQ ID №: 46 VL 8E1 CDR-L3 Залишки 89-97 SEQ ID №: 46 VH 1H6 Набір CDR VH 1H6 CDR-H1 Залишки 31-35 SEQ ID №: 47 VH 1H6 CDR-H2 Залишки 50-66 SEQ ID №: 47 VH 1H6 CDR-H3 Залишки 99-106 SEQ ID №: 47 VL 1H6 Набір CDR VL 1H6 CDR-L1 Залишки 24-34 SEQ ID №: 48 VL 1H6 CDR-L2 Залишки 50-56 SEQ ID №: 48 VL 1H6 CDR-L3 Залишки 89-97 SEQ ID №: 48 VH 3A11 Набір CDR VH 3A11 CDR-H1 Залишки 31-35 SEQ ID №: 49 VH 3A11 CDR-H2 Залишки 50-66 SEQ ID №: 49 VH 3A11 CDR-H3 Залишки 99-111 SEQ ID №: 49 VL 3A11 Набір CDR VL 3A11 CDR-L1 Залишки 24-38 SEQ ID №: 50 VL 3A11 CDR-L2 Залишки 53-60 SEQ ID №: 50 VL 3A11 CDR-L3 Залишки 93-101 SEQ ID №: 50 VH 4B4 Набір CDR VH 4B4 CDR-H1 Залишки 31-37 SEQ ID №: 51 VH 4B4 CDR-H2 Залишки 52-67 SEQ ID №: 51 VH 4B4 CDR-H3 Залишки 100-109 SEQ ID №: 51 VL 4B4 Набір CDR VL 4B4 CDR-L1 Залишки 24-34 SEQ ID №: 52 VL 4B4 CDR-L2 Залишки 50-56 SEQ ID №: 52 VL 4B4 CDR-L3 Залишки 89-97 SEQ ID №: 52 VH 7G3 Набір CDR VH 7G3 CDR-H1 Залишки 31-35 SEQ ID №: 53 VH 7G3 CDR-H2 Залишки 47-66 SEQ ID №: 53 VH 7G3 CDR-H3 Залишки 99-107 SEQ ID №: 53 8 9 96922 10 та VL 7G3 Набір CDR VL 7G3 CDR-L1 Залишки 24-34 SEQ ID №: 54 VL 7G3 CDR-L2 Залишки 50-56 SEQ ID №: 54 VL 7G3 CDR-L3 Залишки 89-97 SEQ ID №: 54. 4. Зв'язуючий білок за п. 3, що містить щонайменше два набори CDR варіабельних доменів. 5. Зв'язуючий білок за п. 4, де вказані щонайменше два набори CDR варіабельних доменів вибирають з групи, що складається з: набору CDR VH 1D4 та набору CDR VL 1D4; набору CDR VH 1A6 та набору CDR VL 1A6; набору CDR VH 1D8 CDR та набору CDR VL 1D8; набору CDR VH 3G7 та набору CDR VL 3G7; набору CDR VH 5E8 та набору CDR VL 5E8; набору CDR VH 8E1 та набору CDR VL 8E1; набору CDR VH 1H6 та набору CDR VL 1H6 R; набору CDR VH 3A11 та набору CDR VL 3A11; набору CDR VH 4B4 та набору CDR VL 4B4; та набору CDR VH 7G3 та набору CDR VL 7G3. 6. Зв'язуючий білок за будь-яким з пп. 1-5, що додатково містить людський акцепторний каркас. 7. Зв'язуючий білок за п. 6, де вказаний людський акцепторний каркас містить амінокислотну послідовність, вибрану з групи, що складається з: SEQ ID №: 6 SEQ ID №: 19 SEQ ID №: 32 SEQ ID №: 7 SEQ ID №: 20 SEQ ID №: 33 SEQ ID №: 8 SEQ ID №: 21 SEQ ID №: 34 SEQ ID №: 9 SEQ ID №: 22 SEQ ID №: 92 SEQ ID №: 10 SEQ ID №: 23 SEQ ID №: 93 SEQ ID №: 11 SEQ ID №: 24 SEQ ID №: 94 SEQ ID №: 12 SEQ ID №: 25 SEQ ID №: 95 SEQ ID №: 13 SEQ ID №: 26 SEQ ID №: 96 SEQ ID №: 14 SEQ ID №: 27 та SEQ ID №: 15 SEQ ID №: 28 SEQ SEQ ID №: 16 SEQ ID №: 29 97. SEQ ID №: 17 SEQ ID №: 30 SEQ ID №: 18 SEQ ID №: 31 ID №: 8. Зв'язуючий білок за п. 1, який містить щонайменше один варіабельний домен, що має амінокислотну послідовність, вибрану з групи, що складається з: SEQ ID №: 61 SEQ ID №: 70 SEQ ID №: 62 SEQ ID №: 71 SEQ ID №: 63 SEQ ID №: 72 SEQ ID №: 64 SEQ ID №: 73 SEQ ID №: 65 SEQ ID №: 74 SEQ ID №: 66 SEQ ID №: 75 SEQ ID №: 67 SEQ ID №: 76 SEQ ID №: 68 SEQ ID №: 77 SEQ ID №: 69 та SEQ ID №: 78. 9. Зв'язуючий білок за п. 8, який містить два варіабельні домени, та вказані два варіабельні домени, які мають амінокислотні послідовності, вибрані з групи, що складається з: SEQ ID №: 61 та SEQ ID №: 62, SEQ ID №: 63 та SEQ ID №: 64, SEQ ID №: 65 та SEQ ID №: 66, SEQ ID №: 67 та SEQ ID №: 68, SEQ ID №: 69 та SEQ ID №: 70, SEQ ID №: 71 та SEQ ID №: 72, SEQ ID №: 73 та SEQ ID №: 74, SEQ ID №: 75 та SEQ ID №: 76, SEQ ID №: 77 та SEQ ID №: 78 SEQ ID №: 67 та SEQ ID №: 70, та SEQ ID №: 69 та SEQ ID №: 68. 10. Зв'язуючий білок за п. 6 або 9, де вказаний людський акцепторний каркас містить щонайменше одне амінокислотне заміщення у каркасному регіоні на ключовому залишку, та вказаний ключовий залишок вибирають з групи, що складається із: залишку, суміжного із CDR; залишку сайту гліколізування; рідкого залишку; залишку, здатного взаємодіяти із субодиницею p40 людського IL-12; залишку, здатного взаємодіяти із CDR; канонічного залишку; контактного залишку між варіабельним регіоном важкого ланцюга та варіабельним регіоном легкого ланцюга; залишку у межах зони Верньє; та залишку в області, що перекривається між визначеним Chothia варіабельним CDR1 важкого ланцюга та визначеним Кабатом каркасом першого важкого ланцюга. 11 96922 11. Зв'язуючий білок за п. 10, де ключовий залишок вибирають з групи, що складається з 3H, 5H, 10H, 11H, 12H, 13H, 15H, 16H, 18H, 19H, 23H, 24H, 25H, 30H, 41H, 44H, 46H, 49H, 66H, 68H, 71H, 73H, 74H, 75H, 76H, 77H, 78H, 79H, 81H, 82H, 82AH, 82BH, 82CH, 83H, 84H, 85H, 86H, 87H, 89H, 93H, 98H, 108H, 109H, 1L, 2L, 3L, 7L, 8L, 9L, 10L, 11L, 12L, 13L, 15L, 17L, 19L, 20L, 21L, 22L, 36L, 41L, 42L, 43L, 45L, 46L, 58L, 60L, 62L, 63L, 67L, 70L, 73L, 74L, 77L, 78L, 79L, 80L, 83L, 85L, 87L, 104L та 106L. 12. Зв'язуючий білок за п. 10, який є консенсусним людським варіабельним доменом. 13. Зв'язуючий білок за п. 6 або 9, де вказаний людський акцепторний каркас містить, щонайменше, одне амінокислотне заміщення у каркасному регіоні, де амінокислотна послідовність каркасу має щонайменше 65 % ідентичність із послідовністю вказаного людського акцепторного каркасу та містить щонайменше 70 амінокислотних залишків, ідентичних вказаному людському акцепторному каркасу. 14. Зв'язуючий білок за п. 1, який містить щонайменше один варіабельний домен, що має амінокислотну послідовність, вибрану з групи, що складається з: SEQ ID №: 67 SEQ ID №: 87 SEQ SEQ ID №: 79 SEQ ID №: 88 SEQ ID №: 89 SEQ SEQ ID №: 81 SEQ ID №: 90 103 SEQ ID №: 82 SEQ ID №: 91 SEQ SEQ ID №: 83 SEQ ID №: 98 104 SEQ ID №: 84 SEQ ID №: 99 SEQ SEQ ID №: 85 SEQ 105 SEQ ID №: 86 100 SEQ 101 ID №: SEQ ID №: №: ID SEQ ID №: 86 та SEQ ID №: 87, SEQ ID №: 88 та SEQ ID №: 89, SEQ ID №: 90 та SEQ ID №: 91, SEQ ID №: 98 та SEQ ID №: 99, SEQ ID №: 100 та SEQ ID №: 101, SEQ ID №: 102 та SEQ ID №: 103, SEQ ID №: 104 та SEQ ID №: 105, SEQ ID №: 106 та SEQ ID №: 107, та SEQ ID №: 108 та SEQ ID №: 109. 15. Зв'язуючий білок за п. 11, який містить щонайменше один варіабельний домен, що має амінокислотну послідовність, вибрану з групи, що складається з: SEQ ID №: 67 SEQ ID №: 87 SEQ ID №: 102 SEQ ID №: 79 SEQ ID №: 88 SEQ ID №: 103 SEQ ID №: 80 SEQ ID №: 89 SEQ ID №: 104 SEQ ID №: 81 SEQ ID №: 90 SEQ ID №: 105 SEQ ID №: 82 SEQ ID №: 91 SEQ ID №: 106 SEQ ID №: 83 SEQ ID №: 98 SEQ ID №: 107 SEQ ID №: 84 SEQ ID №: 99 SEQ ID №: 108, SEQ ID №: 85 SEQ ID №: 100 та SEQ ID №: 86 SEQ ID №: 101 SEQ ID №: 109. 102 SEQ ID №: 80 ID 12 №: ID №: ID №: ID №: ID №: ID №: ID №: 106 SEQ 107 SEQ 108 та SEQ 109, при цьому вказаний зв'язуючий білок переважно містить два варіабельні домени, які мають амінокислотні послідовності, вибрані з групи, що складається з: SEQ ID №: 67 та SEQ ID №: 79, SEQ ID №: 80 та SEQ ID №: 81, SEQ ID №: 82 та SEQ ID №: 83, SEQ ID №: 84 та SEQ ID №: 85, 16. Зв'язуючий білок за будь-яким з пп. 1, 3, 5-8, 10, 11, 13 та 14, який здатний зв'язувати мішень, вибрану з групи, що складається з IL-12 та IL-23. 17. Зв'язуючий білок за п. 16, здатний модулювати біологічну функцію мішені, вибраної з групи, що складається з IL-12 та IL-23. 18. Зв'язуючий білок за п. 16, здатний нейтралізувати мішень, вибрану з групи, що складається з IL-12 та IL-23. 19. Зв'язуючий білок за п. 16, який має константу швидкості асоціації (Kon) зі вказаною мішенню, вибраною з групи, що складається з: щонаймен2 -1 -1 ше, приблизно, 10 M с ; щонайменше, приблиз3 -1 -1 4 -1 -1 но, 10 M с ; щонайменше, приблизно, 10 M с ; 5 -1 -1 щонайменше, приблизно, 10 M с ; та щонайме6 -1 -1 нше, приблизно, 10 M с , відповідно до вимірювань способом поверхневого плазмонного резонансу. 20. Зв'язуючий білок за п. 16, який має константу швидкості дисоціації (Koff) зі вказаною мішенню, вибраною з групи, що складається з: не більше, -3 -1 приблизно, 10 с ; не більше, ніж, приблизно, 10 4 -1 -5 -1 с ; не більше, ніж, приблизно, 10 с ; та не бі-6 -1 льше, ніж, приблизно, 10 с , відповідно до вимірювань способом поверхневого плазмонного резонансу. 21. Зв'язуючий білок за п. 16, який має константу дисоціації (KD) зі вказаною мішенню, вибраною з групи, що складається з: не більше, ніж, приблиз-7 -8 но, 10 M; не більше, ніж, приблизно, 10 M; не -9 більше, ніж, приблизно, 10 M; не більше, ніж, -10 приблизно, 10 M; не більше, ніж, приблизно, 10 13 11 96922 -12 M; не більше, ніж, приблизно, 10 M; та не -13 більше, ніж 10 M. 22. Зв'язуючий білок за п. 1, який існує у формі кристалу. 23. Зв'язуючий білок за п. 22, де вказаний кристал є фармацевтичним кристалом з контрольованим вивільненням, що не містить носія. 24. Зв'язуючий білок за п. 22, який має довший час напівжиття in vivo, ніж його розчинний аналог. 25. Зв'язуючий білок за п. 22, який зберігає біологічну активність. 26. Конструкція антитіла, яка містить зв'язуючий білок за будь-яким з пп. 1-21, та додатково містить лінкерний поліпептид або константний домен імуноглобуліну, де вказаний зв'язуючий білок вибирають з групи, що складається з: молекули імуноглобуліну, моноклонального антитіла, химерного антитіла, CDR-імплантованого антитіла, олюдненого антитіла, Fab, Fab’, F(ab’)2, Fv, дисульфідно зв'язаного Fv, scFv, однодоменного антитіла, димерного антитіла, мультиспецифічного антитіла, подвійно-специфічного антитіла, та біспецифічного антитіла або де вказаний зв’язуючий білок містить константний домен важкого ланцюга імуноглобуліну, що вибирають з групи, що складається з: константного домену людського IgM, константного домену людського IgG1 константного домену людського IgG2 константного домену людського IgG3 константного домену людського IgG4 константного домену людського IgE, та константного домену людського IgA, або де вказана конструкція антитіла містить константний домен імуноглобуліну, що має амінокислотну послідовність, вибрану з групи, що складається з: SEQ ID NO:2 SEQ ID NO:3 SEQ ID NO:4 та SEQ ID NO:5. 27. Конструкція антитіла за п. 26, де вказаний зв'язуючий білок має людський тип глікозування. 28. Конструкція антитіла за п. 26, яка існує у формі кристалу. 29. Конструкція антитіла за п. 28, де вказаний кристал є фармацевтичним кристалом з контрольованим вивільненням, що не містить носія. 30. Конструкція антитіла за п. 28, яка має довший час напіврозпаду in vivo, ніж її розчинний аналог. 31. Конструкція антитіла за п. 28, яка зберігає біологічну активність. 32. Кон'югат антитіла, що містить конструкцію антитіла, описану у п. 26, де вказаний кон'югат 14 антитіла додатково містить агент, вибраний з групи, що складається з: молекули імунної адгезії, радіофармацевтичного засобу, терапевтичного засобу та цитотоксичного засобу, при чому вказаний агент переважно є візуалізуючим агентом, вибраним з групи, що складається з радіоактивної мітки, ферменту, флуоресцентної мітки, люмінесцентної мітки, біолюмінесцентної мітки, магнітної мітки та біотину, а вказаний візуалізуючий агент переважно є радіоактивною міткою, 3 14 35 вибраною з групи, що складається з: H, C, S, 90 99 111 125 131 177 166 153 Y, Tc, In, I, I, Lu, Ho та Sm, або вказаний агент є терапевтичним чи цитотоксичним засобом, вибраним з групи, що складається з: антиметаболіту, алкілуючого агента, антибіотика, фактора росту, цитокіну, анти-ангіогенного агента, антимітотичного засобу, антрацикліну, токсину та апоптичного засобу. 33. Кон'югат антитіла за п. 32, де вказаний зв'язуючий білок має людський тип глікозування. 34. Кон'югат антитіла за п. 32, який існує у формі кристалу. 35. Кон'югат антитіла за п. 34, де вказаний кристал є фармацевтичним кристалом з контрольованим вивільненням, що не містить носія. 36. Кон'югат білок за п. 34, що має довший час напіврозпаду in vivo, ніж його розчинний аналог. 37. Кон'югат антитіла за п. 34, яка зберігає біологічну активність. 38. Ізольована нуклеїнова кислота, що кодує амінокислотну послідовність зв'язуючого білка за будь-яким з пп. 1-21. 39. Ізольована нуклеїнова кислота, що кодує амінокислотну послідовність конструкції антитіла за п. 26. 40. Ізольована нуклеїнова кислота, що кодує амінокислотну послідовність кон'югату антитіла за п. 32. 41. Вектор, що містить ізольовану нуклеїнову кислоту за будь-яким з пп. 38-40. 42. Вектор за п. 41, який вибирають з групи, що складається з pкДНК, pTT, pTT3, pEFBOS, pBV, pJV та pBJ. 43. Клітина-хазяїн, що містить вектор за п. 41 або 42, яка є прокаріотною клітиною, переважно E. Coli, або еукаріотичною клітиною. 44. Клітина-хазяїн за п. 43, де вказану еукаріотичну клітину вибирають з групи, що складається з протісту, тваринної клітини, рослинної клітини та грибкової клітини, де бажано вказана еукаріотна клітина є тваринною клітиною, вибраною з групи, що складається з: клітини ссавців, клітини птахів та клітини комах. 45. Клітина-хазяїн за п. 43, яка є CHO клітиною, COS клітиною, дріжджовою клітиною, переважно Saccharomyces cerevisiae, або клітиною комах Sf9. 46. Спосіб продукування білка, здатного зв'язувати p40 субодиницю IL-12, що включає культивування клітини-хазяїна за будь-яким з пп. 43-45 у культуральному середовищі за умов, достатніх для продукування зв'язуючого білка, здатного зв'язувати p40 субодиницю IL-12. 47. Білок, одержаний відповідно до способу за п. 46. 15 48. Композиція для вивільнення зв'язуючого білка, яка містить: (a) склад, який містить кристалічний зв'язуючий білок за будь-яким з пп. 22-25, та інгредієнт; та (b) полімерний носій. 49. Композиція за п. 48, де вказаний полімерний носій вибирають з одного чи більше складових групи, що складається з: полі(акрилової кислоти), полі(ціаноакрилатів), полі(амінокислот), полі(ангідридів), полі(депсіпептидів), полі(естерів), полі(молочної кислоти), полі(кополімеру молочної та гліколевої кислот) або PLGA, полі(bгідроксибутирату), полі(капролактону), полі(діоксанону); полі(етиленгліколю), полі(гідроксипропіл)метакриламіду, полі[(органо)фосфазену], полі(ортоефірів), полі(вінілового спирту), полі(вінілпіролідону), кополімерів малеїнового ангідриду та алкілвінілетеру, поліолів - блок-кополімерів поліоксіетилену та поліоксипропілену, альбуміну, альгінату, целюлози та похідних целюлози, колагену, фібрину, желатину, гіалуронової кислоти, олігосахаридів, глікаміногліканів, сульфатованих полісахаридів, та їх сумішей та кополімерів. 50. Композиція за п. 48, де вказаний інгредієнт вибирають з групи, що складається з альбуміну, сахарози, трегалози, лактитолу, желатину, гідроксипропіл--циклодекстрину, метоксиполіетиленгліколю та поліетиленгліколю. 51. Композиція за будь-яким з пп. 48-50 для застосування при лікуванні розладу у ссавців. 52. Фармацевтична композиція, що має властивості агента для зниження активності людського IL-12, яка містить зв’язуючий білок за будь-яким з пп. 1-21 та фармацевтично прийнятний носій. 53. Фармацевтична композиція за п. 52, де вказаний фармацевтично придатний носій виконує функції ад'юванту, корисного для збільшення поглинання або дисперсії вказаного зв'язуючого білка, причому ад'ювантом переважно є гіалуронідаза. 54. Фармацевтична композиція за п. 52 або 53, що додатково містить наступний терапевтичний засіб для лікування розладу, при якому активність IL-12 є шкідливою, переважно де вказаний додатковий засіб вибирають з групи, що складається з: терапевтичного засобу, радіофармацевтичного засобу, цитотоксичного засобу, інгібіторів ангіогенезу; інгібіторів кінази; блокаторів молекул костимуляції; блокаторів молекулярної адгезії; антицитокінових антитіліл або їх функціональних фрагментів; метотрексату; циклоспорину; рапаміцину; FK506; детектовної мітки або репортеру; антагоністу TNF; протиревматичного засобу; міорелаксанту, наркотичних, не-стероїдних протизапальних ліків (NSAID), анальгетику, анестетику, снодійного засобу, місцевого анестетику, блокатору нервово-м'язової передачі, протимікробного засобу, протипсоріатичного засобу, кортикостероїду, анаболічного стероїду, еритропоетіну, вакцинації, імуноглобуліну, імунодепресанту, гормону росту, гормонозамісних ліків, радіофармацевтичного засобу, антидепресанту, нейролептику, стимулюючого засобу, ліків від астми, бета-агоністу, 96922 16 інгаляційних стероїдів, епінефрину або аналогу, цитокіну та антагоністу цитокіну. 55. Застосування зв’язуючого білка за будь-яким з пп. 1-21 як агента для зниження активності людського IL-12. 56. Застосування зв’язуючого білка за будь-яким з пп. 1-21 для виготовлення лікарського засобу для зниження активності людського IL-12. 57. Застосування зв’язуючого білка за будь-яким з пп. 1-21 для виготовлення лікарського засобу для лікування розладу або захворювання, при якому активність IL-12 є шкідливою, причому вказаний розлад або захворювання вибирають з групи, що включає ревматоїдний артрит, остеоартрит, ювенільний хронічний артрит, септичний артрит, артрит Лайма, псоріатичний артрит, реактивний артрит, спондилоартропатію, системний червоний вовчак, хворобу Крона, виразковий коліт, запальну хворобу кишечнику, інсулінозалежний цукровий діабет, тиреоїдит, астму, алергійні хвороби, псоріаз, дерматичну склеродерму, хворобу "трансплантат проти хазяїна", відторгнення трансплантату органами, гостру чи хронічну імунну хворобу, пов'язану із трансплантацією органів, саркоїдоз, атеросклероз, синдром дисемінованої внутрішньосудинної коагуляції, хворобу Кавасакі, хворобу Грейва, нефротичний синдром, синдром хронічної втоми, грануломатоз Вегенера, пурпуру Шенляйн-Геноха, мікроскопічний васкуліт нирок, хронічний гострий гепатит, увеїт, септичний шок, токсичний шок, септичний синдром, кахексію, інфекційні хвороби, інвазійні хвороби, синдром набутого імунодефіциту, гострий поперечний мієліт, хорею Хантінгтона, хворобу Паркінсона, хворобу Альцгеймера, інсульт, біліарний первинний цироз печінки, гемолітичну анемію, злоякісні пухлини, серцеву недостатність, інфаркт міокарду, хворобу Еддісона, спорадичний, полігландулярний дефіцит типу I та полігландулярний дефіцит типу II, синдром Шмідта, синдром респіраторного дистресу дорослих (гострий), алопецію, кругову алопецію, серонегативну артропатію, артропатію, хворобу Рейтера, псоріатичну артропатію, виразкову колічну артропатію, ентеропатичний синовіт, хламідіоз, артропатію, пов'язану з ієрсинією та сальмонелою, спондилоартропатію, атероматозну хворобу/артеріосклероз, атопічну алергію, аутоімунну бульозну хворобу, вульгарний пемфігус, ексфоліативну пухирчатку, пемфігоїд, лінеарний IgA дерматоз, аутоімунну гемолітичну анемію, Кумбс-позитивну гемолітичну анемію, набуту злоякісну анемію, ювенільну злоякісну анемію, міалгічний енцефаліт/синдром хронічної втомленості, хронічний кандидоз шкіри та слизових оболонок, гігантоклітинний артеріїт, первинний склерозуючий гепатит, кріптогенний аутоімунний гепатит, синдром набутого імунодефіциту, хвороби, пов'язані із набутим імунодефіцитом, гепатит B, гепатит C, загальний змінний імунодефіцит (загальну варіабельну гіпогаммаглобулінемію), дилатаційну кардіоміопатію, безплідність жінок, порушення овуляції, передчасне порушення овуляції, легеневий фіброз, кріптогенний фіброзуючий альвеоліт, постзапальну інтерстеціальну легеневу хворобу, інтерстеціальний пневмоніт, 17 інтерстеціальну легеневу хворобу, пов'язану із хворобою з'єднувальної тканини, легеневу хворобу, пов'язану із змішаною хворобою з'єднувальної тканини, інтерстеціальну легеневу хворобу, пов'язану із системною склеродермією, інтерстеціальну легеневу хворобу, пов'язану із ревматоїдним артритом, легеневу хворобу, пов'язану із системним червоним вовчаком, легеневу хворобу, пов'язану із дерматоміозитом/поліміозитом, легеневу хворобу, пов'язану із хворобою Шегрена, легеневу хворобу, пов'язану із анкілозуючим спондилітом, васкулітну дифузну легеневу хворобу, легеневу хворобу, пов'язану із гемосидерозом, медикаментозну інтерстеціальну легеневу хворобу, фіброз, радіаційний фіброз, облітеруючий бронхіт, хронічну еозинофільну пневмонію, лімфоцитарну інфільтративну легеневу хворобу, постінфекційну інтерстеціальну легеневу хворобу, подагричний артрит, аутоімунний гепатит, аутоімунний гепатит типу 1 (класичний аутоімунний або ліпоїдний гепатит), аутоімунний гепатит типу 2 (анти-LKM позитивний гепатит), аутоімунну опосередковану гіпоглікемію, резистентність до інсулінутипу B із акантокератодермією, гіпопаратиреоз, гостру імунопатологію, пов'язану із трансплантацією органів, хронічну імунопатологію, пов'язану із трансплантацією органів, остеоартроз, первинний склерозуючий холангіт, псоріаз типу 1, псоріаз типу 2, ідіопатичну лейкопенію, аутоімунну нейтропенію, ниркові хвороби NOS, гломерулонефрити, мікроскопічний васкуліт нирок, хворобу Лайма, дискоїдний червоний вовчак, ідіопатичне безпліддя чоловіків або NOS, аутоімунність сперми, розсіяний склероз (усі підтипи), симпатичну офтальмію, легеневу гіпертензію, викликану хворобою з'єднувальної тканини, синдром Гудпасчера, легеневе проявлення нодозного поліартриту, ревматичну лихоманку, ревматоїдний спондиліт, синдром Стілла, системну склеродермію, синдром Шегрена, синдром Такаясу/артеріїт, аутоімунну тромбоцитопенію, ідіопатичну тромбоцитопенію, аутоімунну хворобу щитовидної залози, гіпертиреоїдоз, зобний аутоімунний гіпотиреоз (тиреоїдит Хашимото), атрофічний аутоімунний гіпотиреоз, первинну мікседему, факогенний увеїт, первинний васкуліт, гостре захворювання печінки, вітиліго, хронічні хвороби печінки, алкогольний цироз, алкогольне ураження печінки, холестаз, ідіосинкратичну хворобу печінки, медикаментозний гепатит, неалкогольний стеатогепатит, алергію та астму, інфекції стрептококів групи В (GBS), психічні розлади (наприклад, депресію та шизофренію), хвороби, опосередковані хелперами Th2 типу та Th1 типу, гострий та хронічний біль (різні типи болю), та такі види раку, як рак легенів, молочної залози, шлунку, міхуру, товстої кишки, підшлункової залози, яєчників, простати та прямої кишки та гематопоетичні злоякісні пухлини (лейкемія та лімфома), Абета-ліпопротеїнемію, акроціаноз, гострі та хронічні паразитарні та інфекційні процеси, гостру лейкемію, гостру лимфобластну лейкемію (ALL), гостру мієлоїдну лейкемію (AML), гостру або хронічну бактеріальну інфекцію, гострий панкреатит, гостру ниркову недостатність, атриальну 96922 18 аденокарциному, ектопічну систолу, комплексну СНІД-деменцію, алкогольний гепатит, алергійний кон'юнктивіт, алергійний контактний дерматит, алергійний риніт, відторгнення алотрансплантату, альфа-l-антитрипсінову недостатність, боковий амфіотрофічний склероз, анемію, стенокардію, клітинну дистрофію переднього рогу спинного мозку, анти CD3 терапію, антифосфоліпідний синдром, гіперчутливість до антирецепторів, аортальні та периферійні аневризми, розшарування аорти, підвищений артеріальний тиск, артеріосклероз, артеріовенозну фістулу, атаксію, фібриляцію передсердь (стабільну або конвульсивну), тремтіння передсердь, атріовентрикулярну блокаду, B-клітинну лімфому, відторгнення кісних трансплантатів, відторгнення трансплантатів кісного мозку, блокаду пучка Гіса, лімфому Буркітта, опіки, серцеві аритмії, синдром «приголомшеного» серця, серцеві пухлини, кардіоміопатію, запальну реакцію на серцево-легеневий шунт, відторгнення хрящових трансплантатів, церебелярні кортикальні дегенерації, церебелярні розлади, хаотичну або мультифокальну передсерцеву тахікардію, розлади, викликані хіміотерапією, хронічну мієлоцитарну лейкемію (CML), хронічний алкоголізм, хронічні запальні патології, хронічну лимфоцитарну лейкемію (CLL), хронічну обструктивну легеневу хворобу (COPD), хронічну саліцилатну інтоксикацію, колоректальну карциному, когнестивну серцеву недостатність, кон'юнктивіт, контактний дерматит, легеневе серце, хворобу коронарної артерії, хворобу Кройцфельда-Якоба, культурально-негативний сепсис, кистозний фіброз, розлади, пов'язані із цитокіновою терапією, деменцію боксерів, демієлінізуючі хвороби, геморагичну лихоманку денце, дерматит, дерматологічні стани, діабет, цукровий діабет, діабетичну артеріосклеротичну хворобу, хворобу дифузних тілець Леві, дилатаційну когнестивну кардіоміопатію, розлади підкоркових вузлів, синдром Дауна у середньому віці, розлади рухів, викликані ліками, які блокують допамінові рецептори центральної нервової системи, чутливість до ліків, екзему, енцефаломієліт, ендокардит, ендокринопатію, епіглотит, вірусну інфекцію ЕпштейнаБарр, обмежений хворобливий набряк шкіри, екстрапірамідні та мозочкові розлади, сімейний гемофагоцитний лімфогістіоцитоз, відторгнення імплантатів ембріонального тимусу, атаксію Фрідрейха, функціональні периферійні артеріальні розлади, грибковий сепсис, газову гангрену, виразку шлунку, гломерулонефрит, відторгнення трансплантату будь-яким органу чи тканиною, грамнегативний сепсис, грампозитивний сепсис, грануломи, викликані міжклітинними організмами, лейкоз ворсистих клітин, хворобу Галлервордена-Шпатца, тиреоїдит Хашимото, сінну лихоманку, відторгнення серцевих трансплантатів, гемохроматоз, гемодіаліз, гемолітичний уремічний синдром/тромболітичну тромбоцитопенічну пурпуру, геморагію, гепатит, аритмії пучка Гіса, ВІЛінфекцію/ВІЛ невропатію, хворобу Ходжкіна, гіперкінетичні розлади рухів, зверхчутливі реакції, гіперчутливу пневмонію, підвищений тиск, гіпокінетичні розлади рухів, оцінку гіпоталамічно 19 гіпофізарної та надниркової систем, ідіопатичну хворобу Еддісона, ідіопатичний легеневий фіброз, цитотоксичність, опосередковану антитілами, астенію, дитячу спінальну м'язову атрофію, запалення аорти, інфлуенцу А, вплив іонізуючого випромінювання, іридоцикліт/увеїт/неврит зорового нерву, ішемічно-реперфузійне ураження, ішемічний інсульт, ювенільний ревматоїдний артрит, ювенільну спінальну м'язову атрофію, саркому Капоші, відторгнення ниркових трансплантатів, легіонеллу, лейшманіоз, проказу, ураження кортикоспінальної системи, ліпідему, відторгнення трансплантатів печінки, лімфодему, малярію, злоякісну лимфому, злоякісний гістіоцитоз, злоякісну меланому, менінгіт, менінгококемію, метаболічну/ідіоматичну мігрені, мітохондріальний мультисистемний розлад, змішану хворобу з'єднувальної тканини, моноклональну гаммапатію, множинну мієлому, множинні системні дегенерації (Менцеля Дежеріна-Томаса, Шай-Драгера та Мачадо-Джозефа), міастенію гравіс, mycobacterium avium intracellulare, туберкульозну бацилу, мієлодиспластичний синдром, інфаркт міокарду, ішемії міокарду, носоглоткову карциному, хронічну легеневу хворобу новонароджених, нефрит, нефроз, нейродегенеративні хвороби, нейрогенні і м'язові атрофії, нейтропенічну лихоманку, неходжкінівську лімфому, оклюзію абдомінальної артерії та її відгалужень, оклюзивні артеріальні хвороби, OKT3 терапію, орхіт/епідідіміс, орхіт/реверсної вазектомії, органомегалію, остеопороз, відторгнення трансплантатів підшлункової залози, карциному підшлункової залози, паранеопластичний синдром/гіперкальцемію злоякісних пухлин, відторгнення трансплантату паращитовідної залози, запалення тазових органів, хронічний алергійний риніт, перікардіальну хворобу, периферійну атеросклеротичну хворобу, периферійні судинні розлади, перитоніт, злоякісну анемію, пневмоцистну пневмонію, пневмонію, синдром POEMS (полінейропатію, органомегалію, ендокринопатію, моноклональну гаммапатію та синдром змін шкіри), постперфузійний синдром, постгемодіалізний синдром, прееклампсії, синдром прогресуючого супрануклеолярного паралічу, первинну легеневу гіпертензію, рентгенотерапію, феномен та хворобу Рейнауда, хворобу Рейнауда, хворобу Рефсума, регулярну тахікардію з вузькими комплексами QRS, реноваскулярну гіпертензію, реперфузійне ураження, рестриктивну кардіоміопатію, саркоми, склеродерму, сенільну хорею, сенільну деменцію типу тілець Леві, серонегативні артропатії, шок, анемію серповидних клітин, відторгнення шкірою аллотрансплантатів, синдром змін шкіри, відторгнення трансплантатів тонкої кишки, тверді пухлини, специфічні аритмії, спінальну атаксію, спіноцеребелярні дегенерації, стрептококовий міозит, структурні ураження мозочка, підгострий склерозуючий паненцефаліт, сінкопе, сифіліс серцевосудинної системи, загальну анафілактичну реакцію, синдром системної запальної реакції, ювенільний ревматоїдний артрит із системним початком, T-клітинну або FAB ALL, телеангіектазію, облітеруючий тромбоангіт, тромбоцитопенію, 96922 20 токсичність, трансплантати, травму/геморагію, гіперчутливі реакції ІІІ типу, гіперчутливі реакції IV типу, нестабільну стенокардію, уремію, уросепсис, кропивницю, порок серця, варикозні вени, васкуліт, венозні хвороби, венозний тромбоз, фібриляцію шлуночків, вірусні та грибкові інфекції, вітальний енцефаліт/аспетичний менінгіт, вітальний гемофагоцитний синдром, синдром Верніке-Корсакофф, хворобу Вільсона, відторгнення ксенотрансплантатів будь-яким органом чи тканиною. 58. Застосування зв’язуючого білка за будь-яким з пп. 1-21 у комбінації із другим агентом, вибраним з групи, яка складається з буденозиду, епідермального фактора росту, кортикостероїдів, циклоспорину, сульфасалазину, аміносаліцилатів, 6-меркаптопурину, азатіопріну, метронідазолу, інгібіторів ліпоксигенази, мезаламіну, олсалазину, балсалазиду, антиоксидантів, інгібіторів тромбоксану, антагоністів IL-1 рецептору, анти-IL1 моноклональних антитіл, анти-IL-6 моноклональних антитіл, факторів росту, інгібіторів еластази, піридиніл-імідазольних сполук, антитіл чи агоністів TNF, LT, IL-1, IL-2, IL-6, IL-7, IL-8, IL-15, IL-16, IL-18, EMAP-II, GM-CSF, FGF та PDGF, антитіл CD2, CD3, CD4, CD8, CD25, CD28, CD30, CD40, CD45, CD69, CD90 або їх лігандів, метотрексату, циклоспорину, FK506, рапаміцину, мікофенолят мофетилу, лефлуноміду, NSAID, ібупрофену, кортикостероїдів, преднізолону, інгібіторів фосфодіестерази, агоністів аденозину, протитромботичних засобів, додаткових інгібіторів, адренергічних агентів, IRAK, NIK, IKK, p38, MAP інгібіторів кінази, інгібіторів IL-1 конвертуючого фермента, інгібіторів TNF конвертуючого фермента, інгібіторів Т-клітинної сигналізації, інгібіторів металопротеїнази, сульфасалазину, азатіоприну, 6-меркаптопурину, інгібіторів ангіотензин-конвертуючого фермента, розчинних рецепторів цитокінів, розчинного рецептора p55 TNF, розчинного рецептора p75 TNF, sIL-1RI, sIL1RII, sIL-6R, протизапальних цитокінів, IL-4, IL-10, IL-11, IL-13 та TGF. 59. Застосування за п. 56 або 57, де лікарський засіб вводять за способом, вибраним з парентерального, підшкірного, внутрішньом'язового, внутрішньовенного, внутрішньосуглобового, інтрабронхіального, інтраабдомінального, інтракапсулярного, внутрішньохрящового, внутрішньопорожнинного введення у шлуночки головного мозку, внутрішньо порожнинного, інтрацеребрального, інтрацеребровентрикулярного, введення у товсту кишку, інтрацервікального, внутрішньошлункового, внутрішньопечінкового, інтраміокардального, ендостального, внутрішньотазового, інтраперікардіального, інтраперитонеального, інтраплеврального введення у простату, внутрішньолегеневого, інтраректального, внутрішньониркового, інтраретинального, внутрішньоспінального, інтрасиновіального, інтраторакального, внутрішньоматкового, внутрішньоміхурового, болюсного, вагінального, ректального, букального, сублінгвального, інтраназального та трансдермального способів. 21 Перехресне посилання на попередню заявку У цій заявці заявлено пріоритет тимчасової патентної заявки США № 60/695,679, поданої 30 червня 2005 р. Ця заявка є продовженням патентної заявки США № 09/534717, що була подана 24 березня 2000 р. (видана як патент США номер 6,914,128) під назвою "Людські антитіла, що зв'язують людські IL-12 та способи їх одержання". Ця патентна заявка повністю та патенти, видані на її основі, цим включені до цієї заявки шляхом посилання. Посилання на угоду про спільні дослідження Вміст цієї заявки відповідає положенням угоди про спільні дослідження, що була укладена між "Protein Design Labs, Inc." та "Abbott Laboratories" 14 грудня 2005 p., та спрямований на антитіла, створені рекомбінантними способами. Галузь винаходу Даний винахід стосується зв'язуючих білків IL12p40 і конкретно їх застосування для профілактики та/або лікування гострих та хронічних запальних хвороб. Передумови створення винаходу Людський інтерлейкін-12 (IL-12) є цитокіном, що має унікальну структуру та плейотропний ефект (Kobayashi, et al. (1989) J. Exp. Med. 170:827-845; Seder, et al. (1993) Proc. Natl. Acad. Sci. 90:10188-10192, Ling, et al. (1995) J. Exp. Med. 154:116-127; Podlaski, et al. (1992) Arch. Biochem. Biophys. 294:230-237). IL-12 відіграє головну роль у патології, пов'язаній із декількома захворюваннями, що включають імунні та запальні реакції. Огляд IL-12, його біологічної активності та ролі, яку він відіграє у захворюванні, можна знайти у Trinchieri, G. (2003) Nat. Rev. Immun. 3:133-146. За своєю структурою, IL-12 являє собою гетеродимерний білок (відомий під назвою "білок р70"), що містить субодиницю 35 кДа (р35) та субодиницю 40 кДа (р40), зв'язані дисульфідним містком. Гетеродимерний білок продукується, головним чином, антигенпрезентуючими клітинами, такими, як моноцити, макрофаги та дендровидні клітини. Ці види клітин також секретують надлишок субодиниці р40 по відношенню до субодиниці р70. Субодиниці р40 та р35 не зв'язані генетично, та ніколи не повідомлялось про те, що вони мають біологічну активність, хоча гомодимер р40 може функціонувати як антагоніст IL-12. З функціональної точки зору, IL-12 відіграє головну роль у регулюванні рівноваги між антигенспецифічними лімфоцитами Τ хелперного типу 1 (Th1) та типу 2 (Th2). Клітини Th1 та Th2 обумовлюють початок та розвиток аутоімунних захворювань, a IL-12 є необхідним у регулюванні диференціації та визрівання Th1-лімфоцитів. Цитокіни, що вивільнюються клітинами Th1, є запальними та містять інтерферон гама (IFN-), IL-2, та лімфотоксин (LT). Клітини Th2 секретують IL-4, IL-5, IL-6, IL10 та IL-13 для сприяння гуморальному імунітету, виникненню алергічних реакцій та імуносупресії. У відповідності з перевагою реакцій Th1 в аутоімун 96922 22 них захворюваннях та прозапальною активністю IFN-, IL-12 може відігравати головну роль у патології, пов'язаній із багатьма аутоімунними та запальними захворюваннями, такими, як ревматоїдний артрит (RA), розсіяний склероз (MS), псоріаз (PS) та хвороба Хрону (CD). Люди, хворі на MS, продемонстрували збільшення експресії IL-12, що документально підтверджено рівнями р40 iРНК в бляшках гострого MS (Windhagen et al., (1995) J. Exp. Med. 182:19851996). Крім того, стимулювання ех vivo антигенпрезентуючих клітин Т клітинами, що експресують CD40L, взятими від пацієнтів з MS, призводило до збільшення продукування IL-12 порівняно із контрольними Τ клітинами, що узгоджувалось із тим спостереженням, що взаємодії CD40/CD40L є потужними індукторами IL-12. Підвищені рівні IL-12 р70 були детектовані у синовіальній рідині пацієнтів з RA порівняно із здоровими пацієнтами контрольних груп (Morita et al. (1998) Αrth, and Rheumat. 41:306-314). Профіль експресії цитокінової інформаційної рибонуклеїнової кислоти (іРНК) у синовіальній рідині RA визначав, головним чином, цитокіни Th1 (Bucht et al. (1996) Clin. Exp. Immunol. 103:347-367). IL-12 також, очевидно, відіграє важливу роль у патології, пов'язаній із хворобою Крона. Підвищена експресія INF- та IL-12 спостерігалась у кишковій слизовій оболонці пацієнтів із цією хворобою (Fais et al. (1994) J. Інтерферон Res. 14:235-238; Parronchi et al. (1997) Am. J. Path. 150:823-832; Monteleone et al. (1997) Gastroent. 112:1169-1178, та Berrebi et al. (1998) Am. J. Path. 152:667-672). Профіль експресії цитокіну Т клітин з власних пластинок слизової оболонки пацієнтів з CD є характеристикою, переважно, відклику Th1, включаючи значно підвищені рівні IFN- (Fuss, et al. (1996) J. Immunol. 157:12611270). Більш того, зрізи тканин товстої кишки, взяті у пацієнтів з CD, демонструють надлишок макрофагів, що експресують IL- 12, та Τ клітин, що експресують IFN- (Parronchi et al. (1997) Am. J. Path. 150:823-832). IL-23 є також гетеродимерним цитокіном та належить до сімейства, що складається з п'яти таких гетеродимерних цитокинів, включаючи IL-12 та IL-27 (Trinchieri et al., (2003) Immunity 19:641644). IL-23 має ідентичність до такої субодиниці р40, як IL-12, проте він пов'язаний із субодиницею р19 через дисульфідний зв'язок. Субодиниця р19 структурно подібна до IL-6, гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (G-CSF), та субодиниці р35 IL-12. IL-23 продукується подібними типами клітин, такими, як IL-12, а її рецептор експресується Τ клітинами, ΝΚ клітинами та фагоцитними та дендровидними гематопоетичними клітинами. IL-23 опосередковує передачу сигналів шляхом зв'язування гетеродимерного рецептора, що містить IL-23R та ІL-12бета1. Субодиниця IL12beta1 також входить до складу рецептора IL-12, що містить ІL-12bбета1 та ІL-12бета2. IL-23 має сумісні функції перекривання із IL-12 (шляхом сти 23 мулювання продукування IFN-, диференціації Th1 клітин та активації антигенпрезентуючих функцій дендровидних клітин), проте він селективно викликає проліферацію Τ клітин пам'яті (Oppmann et al. (2000) Immunity 13:715-725, Parham, et al. (2002) J. Immunol. 168:5699-5708). Роль IL-23 в аутоімунному запаленні була частково проаналізована у дослідженнях р19 нокаутованих мишей (Murphy et al. J. Exp. Med. 198:1951-1957; Cua et al. (2003) Nature 421:744748). Дослідження продемонстрували, що IL-23 модулює імунний відклик на інфікування (див., наприклад, Pirhonen, et al. (2002) J. Immunol. 169:5673-5678; Broberg, et al. (2002) J. Interferone Cytokine Res. 22:641-651; Elkins, et al. (2002) Infection. Immunity 70:1936-1948; Cooper, et al. (2002) J. Immunol. 168:1322-1327). Вважається, що IL-23 задіяний в імунно-опосередкованих запальних хворобах (Langrish et.al. (2004) Immunological Reviews 202: 96-105). Через роль, яку відіграє людський IL-12 у багатій кількості людських розладів, були розроблені стратегії лікування, спрямовані на інгібування або протидію активності IL-12. Зокрема, шукали антитіла, що зв'язують та нейтралізують IL-12, як засоби інгібування активності останніх. Деякими з найбільш ранніх антитіл були мишачі моноклональні антитіла (mAb), що секретуються гібридомами, одержаними з лімфоцитів мишей, імунізованих IL12 (див., наприклад, Strober et al., публікація № WO 97/15327; Gately et al., WO9937682 A2; Neurath et al., J. Exp. Med. 182:1281-1290 (1995); Duchmarm et al., J. Immunol. 26:934-938(1996)). Застосування in vivo цих мишачих IL-12 антитіл обмежено через проблеми, пов'язані із введенням мишачих антитіл людям, такі, як короткий час напівжиття сироватки, неспроможність запускати певні функції людського ефектору та активація небажаного імунного відклику на мишачі антитіла у людини (реакція "людського анти-мишачого антитіла" (НАМА)). Одним з підходів для подолання проблем, пов'язаних із застосуванням мишачих антитіл є створення повністю людських антитіл, таких, як описані у Salfeld et al., публікація РСТ № WO 00/56772 А1. Інші підходи до подолання проблем, пов'язаних із застосуванням повністю мишачих антитіл для людей включали способи генної інженерії для створення антитіл, що є більш "людиноподібними". Наприклад, були одержані химерні антитіла, в яких варіабельні регіони ланцюгів антитіл мають мишаче походження, константні області ланцюгів антитіл мають людське походження (Junghans, et al. (1990) Cancer Res. 50:1495-1502; Brown et al. (1991) Proc. Natl. Acad. Sci. 88:2663-2667; Kettleborough et al. (1991) Prot. Engineer. 4:773783). Такі химерні антитіла до IL-12 також описані у Peritt et al., публікація РСТ № WO2002097048A2. Проте, через те, що ці химерні антитіла продовжують зберігати мишачі змінні ланцюгові послідовності, вони все ще можуть активувати небажану імунну реакцію, реакцію людського анти-химерного антитіла (НАСА), особливо у випадках тривалих періодів введення. У даній галузі існує потреба в антитілах з покращеними властивостями, які здатні зв'язувати 96922 24 субодиницю р40 IL-12 (IL-12p40). Переважно, антитіла зв'язують IL-12 та/або IL-23. Переважно, антитіла здатні нейтралізувати IL-12 та/або IL-23. Даний винахід забезпечує нове сімейство зв'язуючих білків, CDR-імплантоване антитіла, олюднені антитіла та їх фрагменти, що здатні зв'язувати ІL12р40, зв'язувати з високою афінністю та зв'язувати та нейтралізувати IL-12 та/або IL-23. Стислий опис винаходу Даний винахід стосується ІL-12р40 зв'язуючих білків, особливо антитіл, здатних зв'язувати субодиницю р40 людського IL-12 та субодиницю р40 людського IL-23. Додатково, даний винахід забезпечує способи одержання та застосування ІL12р40 зв'язуючих білків. Один аспект даного винаходу стосується зв'язуючого білка, який містить антиген-зв'язуючий домен, здатний зв'язувати субодиницю р40 IL-12. В одному втіленні, антиген-зв'язуючий домен містить, щонайменше, один CDR, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з групи, яка складається з: CDR-H1. Φ1-Φ2-Φ3-Φ4-Φ5-Φ6-Φ7 (SEQ ID №: 55), де; Х1 являє собою D, Κ, Τ або S; Х2 являє собою Y, S або Т; Х3 являє собою Υ, V, G, W, S або F; Х4 являє собою І або М; Х5 являє собою Н, G, Ε або V; Х6 являє собою V, або відсутня; та Х7 являє собою S, або відсутня; CDR-H2. Φ1-X2-X3-Х4-Х5-Х6-Х7-Х8-Х9-Х10-Х11-Х12Х13-Х14-Φ15-Φ16-Φ17 Х18-Х19-Х20 (SEQ ID №: 56), де; Х1 являє собою Н, D, G, W, S, Υ або R; Х2 являє собою І або F; Х3 являє собою Y, W, L, S, N, D або G; Х4 являє собою W, Ρ, Η, Τ або S; Х5 являє собою D, G, Е, А або І; X6 являє собою D, G, S, Τ або Ν; Х7 являє собою D, G, S або Р; Х8 являє собою Κ, Ν, S, Ε, Τ або Н; Х9 являє собою Υ, Т, Р, І або Ν; Х10 являє собою Υ, Ν, Τ, Η, Κ, S або G; Х11 являє собою N або Υ; Х12 являє собою Ρ, Ν, A, D або S; Х13 являє собою S, Е, D або Р, X14 являє собою L, K, D, Τ або Υ; Х15 являє собою K, F, V, М, R або А; Х16 являє собою S, K, Q, Р, або відсутня; Х17 являє собою D, G, R, або відсутня; Х18 являє собою F, або відсутня; Х19 являє собою Q, або відсутня; та Х20 являє собою D, або відсутня; CDR-H3. Х1-Х2-Х3-Х4-Х5-Х6-Х7-Х8-Х9-Х10-Х11-Х12Х13 (SEQ ID №: 57), де; Х1 являє собою R, N або W; Х2 являє собою G, Т, R, Ρ або Н; Х3 являє собою І, R, F, Υ або Q; Х4 являє собою R, V, Y, F або А; Х5 являє собою S, N, G, А або R; Х6 являє собою A, Y, L, F або М; Х7 являє собою М, A, D, L або F; Х8 являє собою D, Μ, Υ або W; Х9 являє собою Y, D або Ν; 25 Х10 являє собою Υ, А, або відсутня; Х11 являє собою М, або відсутня; Х12 являє собою D або відсутня; та Х13 являє собою Υ або відсутня; CDR-L1. Φ1-X2-X3-Х4-Х5-Х6-Х7-Х8-Х9-Х10-Х11-Х12Х13-Х14-Φ15 (SEQ ID №: 58), де: Φ1 являє собою K або R; Х2 являє собою А; Х3 являє собою S; Х4 являє собою Q або Е; Х5 являє собою S або N; Х6 являє собою V або І; Х7 являє собою S, G або D; Х8 являє собою Ν, Τ або K; Х9 являє собою D, N або Υ; Φ10 являє собою V, G або L; Х11 являє собою А, І або Н; Х12 являє собою S або відсутня; Х13 являє собою F або відсутня; Х14 являє собою Μ або відсутня; та Х15 являє собою N або відсутня; CDR-L2. Φ1-X2-X3-Х4-Х5-Х6-Х7-Х8 (SEQ ID №: 59), де; Φ1 являє собою Υ або S; Х2 являє собою А або Т; Х3 являє собою S або А; Х4 являє собою Ν, Η, S або Q; Х5 являє собою R, N або S; Х6 являє собою Y, Q або І; Х7 являє собою Т, S або G; та Х8 являє собою S або відсутня; та CDR-L3. Х^Хг-Хз-^-Хб-Хб-Хт-Хб-Хэ (SEQ ID №: 60), де; X^ являє собою Q; Х2 являє собою Q; Х3 являє собою D, Υ або S; Х4 являє собою Υ, Ν, Κ або І; Х5 являє собою Ν, Т, S або Е; Х6 являє собою S, Y, V або W; Х7 являє собою Р; Х8 являє собою W, F, Y, L або Р; та Х9 являє собою Τ або S. Переважно, антиген-зв'язуючий домен містить, щонайменше, один CDR, що містить амінокислотVH 1D4 набір CDR VH 1D4 CDR-H1 VH 1D4 CDR-H2 VH 1D4 CDR-H3 VL 1D4 набір CDR VL 1D4 CDR-L1 VL 1D4 CDR-L2 VL 1D4 CDR-L3 VH 1A6 набір CDR VH 1A6 CDR-H1 VH 1A6 CDR-H2 VH 1A6 CDR-H3 VL 1A6 набір CDR VL 1A6 CDR-L1 VL 1A6 CDR-L2 VL 1A6 CDR-L3 VH 1D8 набір CDR VH 1D8 CDR-H1 96922 26 ну послідовність, вибрану з групи, що складається із залишків 31-37 SEQ ID №: 35; залишків 52-67 SEQ ID №: 35; залишків 100-108 SEQ ID №: 35; залишків 24-34 SEQ ID №: 36; залишків 50-56 SEQ ID №: 36; залишків 89-97 SEQ ID №: 36; залишків 31-37 SEQ ID №: 37; залишків 52-67 SEQ ID №: 37; залишків 100-109 SEQ ID №: 37; залишків 24-34 SEQ ID №: 38; залишків 50-56 SEQ ID №: 38; залишків 89-97 SEQ ID №: 38; залишків 31-35 SEQ ID №: 39; залишків 50-66 SEQ ID №: 39; залишків 99106 SEQ ID №: 39; залишків 24-34 SEQ ID №: 40; залишків 50-56 SEQ ID №: 40; залишків 89-97 SEQ ID №: 40; залишків 31-35 SEQ ID №: 41; залишків 50-66 SEQ ID №: 41; залишків 99-106 SEQ ID №: 41; залишків 24-34 SEQ ID №: 42; залишків 50-56 SEQ ID №: 42; залишків 89-97 SEQ ID №: 42; залишків 31-35 SEQ ID №: 43; залишків 50-66 SEQ ID №: 43; залишків 99-106 SEQ ID №: 43; залишків 24-34 SEQ ID №: 44; залишків 50-56 SEQ ID №: 44; залишків 89-97 SEQ ID №: 44; залишків 31-35 SEQ ID №: 45; залишків 50-66 SEQ ID №: 45; залишків 99-101 SEQ ID №: 45; залишків 24-34 SEQ ID №: 46; залишків 50-56 SEQ ID №: 46; залишків 89-97 SEQ ID №: 46; залишків 31-35 SEQ ID №: 47; залишків 50-66 SEQ ID №: 47; залишків 99-106 SEQ ID №: 47; залишків 24-34 SEQ ID №: 48; залишків 50-56 SEQ ID №: 48; залишків 89-97 SEQ ID №: 48; залишків 31-35 SEQ ID №: 49; залишків 50-66 SEQ ID №: 49; залишків 99-111 SEQ ID №: 49; залишків 24-38 SEQ ID №: 50; залишків 53-60 SEQ ID №: 50; залишків 93-101 SEQ ID №: 50; залишків 31-37 SEQ ID №: 51; залишків 52-67 SEQ ID №: 51; залишків 100-109 SEQ ID №: 51; залишків 24-34 SEQ ID №: 52; залишків 50-56 SEQ ID №: 52; залишків 89-97 SEQ ID №: 52; залишків 31-35 SEQ ID №: 53; залишків 47-66 SEQ ID №: 53; залишків 99-107 SEQ ID №: 53; залишків 24-34 SEQ ID №: 54; залишків 50-56 SEQ ID №: 54; та залишків 89-97 SEQ ID №: 54. У переважному втіленні, зв'язуючий білок містить, щонайменше, 3 CDR, вибраних з групи, що включає послідовності, описані вище. Більш переважно, 3 CDR вибирають з наборів CDR з варіабельними регіонами, вибраними з групи, що включає: Залишки 31-37 SEQ ID №: 35 Залишки 52-67 SEQ ID №: 35 Залишки 100-108 SEQ ID №: 35 Залишки 24-34 SEQ ID №: 36 Залишки 50-56 SEQ ID №: 36 Залишки 89-97 SEQ ID №: 36 Залишки 31-37 SEQ ID №: 37 Залишки 52-67 SEQ ID №: 37 Залишки 100-109 SEQ ID №: 37 Залишки 24-34 SEQ ID №: 38 Залишки 50-56 SEQ ID №: 38 Залишки 89-97 SEQ ID №: 38 Залишки 31-35 SEQ ID №: 39 27 VH 1D8 CDR-H2 VH 1D8 CDR-H3 VL 1D8 набір CDR VL 1D8 CDR-L1 VL 1D8 CDR-L2 VL 1D8 CDR-L3 VH 3G7 набір CDR VH 3G7 CDR-H1 VH 3G7 CDR-H2 VH 3G7 CDR-H3 VL 3G7 набір CDR VL 3G7 CDR-L1 VL 3G7 CDR-L2 VL 3G7 CDR-L3 VH 5E8 набір CDR VH 5E8 CDR-H1 VH 5E8 CDR-H2 VH 5E8 CDR-H3 VL 5E8 набір CDR VL 5E8 CDR-L1 VL 5E8 CDR-L2 VL 5E8 CDR-L3 VH 8E1 набір CDR VH 8E1 CDR-H1 VH 8E1 CDR-H2 VH 8E1 CDR-H3 VL 8E1 набір CDR VL 8E1 CDR-L1 VL 8E1 CDR-L2 VL 8E1 CDR-L3 VH 1H6 набір CDR VH 1H6 CDR-H1 VH 1H6 CDR-H2 VH 1H6 CDR-H3 VL 1H6 набір CDR VL 1H6 CDR-L1 VL 1H6 CDR-L2 VL 1H6 CDR-L3 VH 3A11 набір CDR VH 3A11 CDR-H1 VH 3A11 CDR-H2 VH 3A11 CDR-H3 VL 3A11 набір CDR VL 3A11 CDR-L1 VL 3A11 CDR-L2 VL 3A11 CDR-L3 VH 4B4 набір CDR VH 4B4 CDR-H1 VH 4B4 CDR-H2 VH 4B4 CDR-H3 VL 4B4 набір CDR VL 4B4 CDR-L1 VL 4B4 CDR-L2 VL 4B4 CDR-L3 VH 7G3 набір CDR VH 7G3 CDR-H1 VH 7G3 CDR-H2 VH 7G3 CDR-H3 та VL 7G3 набір CDR VL 7G3 CDR-L1 96922 28 Залишки 50-66 SEQ ID №: 39 Залишки 99-106 SEQ ID №: 39 Залишки 24-34 SEQ ID №: 40 Залишки 50-56 SEQ ID №: 40 Залишки 89-97 SEQ ID №: 40 Залишки 31-35 SEQ ID №: 41 Залишки 50-66 SEQ ID №: 41 Залишки 99-106 SEQ ID №: 41 Залишки 24-34 SEQ ID №: 42 Залишки 50-56 SEQ ID №: 42 Залишки 89-97 SEQ ID №: 42 Залишки 31-35 SEQ ID №: 43 Залишки 50-66 SEQ ID №: 43 Залишки 99-106 SEQ ID №: 43 Залишки 24-34 SEQ ID №: 44 Залишки 50-56 SEQ ID №: 44 Залишки 89-97 SEQ ID №: 44 Залишки 31-35 SEQ ID №: 45 Залишки 50-66 SEQ ID №: 45 Залишки 99-101 SEQ ID №: 45 Залишки 24-34 SEQ ID №: 46 Залишки 50-56 SEQ ID №: 46 Залишки 89-97 SEQ ID №: 46 Залишки 31-35 SEQ ID №: 47 Залишки 50-66 SEQ ID №: 47 Залишки 99-106 SEQ ID №: 47 Залишки 24-34 SEQ ID №: 48 Залишки 50-56 SEQ ID №: 48 Залишки 89-97 SEQ ID №: 48 Залишки 31-35 SEQ ID №: 49 Залишки 50-66 SEQ ID №: 49 Залишки 99-111 SEQ ID №: 49 Залишки 24-38 SEQ ID №: 50 Залишки 53-60 SEQ ID №: 50 Залишки 93-101 SEQ ID №: 50 Залишки 31-37 SEQ ID №: 51 Залишки 52-67 SEQ ID №: 51 Залишки 100-109 SEQ ID №: 51 Залишки 24-34 SEQ ID №: 52 Залишки 50-56 SEQ ID №: 52 Залишки 89-97 SEQ ID №: 52 Залишки 31-35 SEQ ID №: 53 Залишки 47-66 SEQ ID №: 53 Залишки 99-107 SEQ ID №: 53 Залишки 24-34 SEQ ID №: 54 29 VL 7G3 CDR-L2 VL 7G3 CDR-L3 В одному втіленні, зв'язуючий білок за даним винаходом містить, щонайменше, два набори CDR з варіабельними доменами. Більш переважно, два набори CDR з варіабельними доменами вибирають з групи, що включає: VH 1D4 набір CDR та VL 1D4 набір CDR; VH 1A6 набір CDR та VL 1A6 набір CDR; VH 1D8 набір CDR та VL 1D8 набір CDR; VH 3G7 набір CDR та VL 3G7 набір CDR; VH 5E8 набір CDR та VL 5E8 набір CDR; VH 8E1 набір CDR та VL 8E1 набір CDR; VH 1H6 набір CDR та VL 1H6 набір CDR; VH 3A11 набір CDR та VL 3A11 набір CDR; VH 4B4 набір CDR та VL 4B4 набір CDR; та VH 7G3 набір CDR та VL 7G3 набір CDR. В іншому втіленні, зв'язуючий білок, описаний вище, додатково містить людський акцепторний каркас. Переважно, людський акцепторний каркас містить амінокислотну послідовність, вибрану з групи, що складається з: SEQ ID №: 6; SEQ ID №: 7; SEQ ID №: 8; SEQ ID №: 9; SEQ ID №: 10; SEQ ID №: 11; SEQ ID №: 12; SEQ ID №: 13; SEQ ID №: 14; SEQ ID №: 15; SEQ ID №: 16; SEQ ID №: 17; SEQ ID №: 18; SEQ ID №: 19; SEQ ID №: 20; SEQ ID №: 21; SEQ ID №: 22; SEQ ID №: 23; SEQ ID №: 24; SEQ ID №: 25; SEQ ID №: 26; SEQ ID №: 27; SEQ ID №: 28; SEQ ID №: 29; SEQ ID №: 30; SEQ ID №: 31; SEQ ID №: 32; SEQ ID №: 33; SEQ ID №: 34, SEQ ID №: 92, SEQ ID №: 93, SEQ ID №: 94, SEQ ID №: 95, SEQ ID №: 96 та SEQ ID №: 97. У переважному втіленні, зв'язуючий білок є CDR-імплантованим антитілом або його антигензв'язуючою частиною, що здатні зв'язувати субодиницю р40 IL-12 або IL-23. Переважно, CDRімплатноване антитіло або його антиген-зв'язуюча частина містять один чи більше CDR, описаних вище. Більш переважно, CDR-імплантоване антитіло або його антиген-зв'язуюча частина містять, щонайменше, один варіабельний домен, що має амінокислотну послідовність, вибрану з групи, що складається з: SEQ ID №: 61; SEQ ID №: 62; SEQ ID №: 63; SEQ ID №: 64; SEQ ID №: 65; SEQ ID №: 66; SEQ ID №: 67; SEQ ID №: 68; SEQ ID №: 69; SEQ ID №: 70; SEQ ID №: 71; SEQ ID №: 72; SEQ ID №: 73; SEQ ID №: 74; SEQ ID №: 75; SEQ ID №: 76; SEQ ID №: 77; та SEQ ID №: 78. Найбільш переважно, CDR-імплантоване антитіло або його антиген-зв'язуюча частина містять два варіабельні домени, вибрані з групи, що описана вище. Переважно, CDR-імплантоване антитіло або його антиген-зв'язуюча частина містять людський акцепторний каркас. Більш переважно, людський акцепторний каркас є лише одним з людських акцепторних каркасів, описаних вище. У переважному втіленні, зв'язуючий білок є олюдненим антитілом чи його антиген-зв'язуючою частиною, що здатні зв'язувати субодиницю р40 IL12 або IL-23. Переважно, олюднене антитіло чи його антиген-зв'язуюча частина містять один чи більше CDR, описаних вище, що включені до варіабельного домену людського антитіла людського акцепторного каркасу. Переважно, варіабельний домен людського антитіла є консенсусним людським варіабельним доменом. Більш переважно, 96922 30 Залишки 50-56 SEQ ID №: 54 Залишки 89-97 SEQ ID №: 54 людський акцепторний каркас має, щонайменше, одне амінокислотне заміщення у ключовому залишку каркасного регіону, де ключовий залишок вибирають з групи, що складається із залишку, суміжного із CDR; залишку сайту гліколізування; рідкий залишок; залишку, здатного взаємодіяти із одиницею р40 людського IL-12; а залишку, здатного взаємодіяти із CDR; канонічний залишок; контактний залишок між варіабельною ділянкою важкого ланцюга та варіабельною ділянкою легкого ланцюга; залишку у межах зони Верньє; та залишку в області, що перекривається між визначеним Chothia варіабельним CDR1 важкого ланцюга та визначеним Кабатом каркасом першого важкого ланцюга. Переважно, ключовий залишок вибирають з групи, що складається з 3Н, 5Н, 10Н, 11Н, 12Н, 13Н, 15Н, 16Н, 18Н, 19Н, 23Н, 24Н, 25Н, 30Н, 41Н, 44Н, 46Н, 49Н, 66Н, 68Н, 71Н, 73Н, 74Н, 75Н, 76Н, 77Н, 78Н, 79Н, 81Н, 82Н, 82АН, 82ВН, 82СН, 83Н, 84Н, 85Н, 86Н, 87Н, 89Н, 93Н, 98Н, 108Н, 109Н, 1L, 2L, 3L, 7L, 8L, 9L, 10L, 11L, 12L, 13L, 15L, 17L, 19L, 20L, 21L, 22L, 36L, 41L, 42L, 43L, 45L, 46L, 58L, 60L, 62L, 63L, 67L, 70L, 73L, 74L, 77L, 78L, 79L, 80L, 83L, 85L, 87L, 104L та 106L. Переважно, людський акцепторний каркас містить, щонайменше, одне амінокислотне заміщення у каркасному регіоні, де амінокислотна послідовність має, щонайменше, 65% ідентичність до послідовності вказаного людського акцепторного каркасу та містить, щонайменше, 70 амінокислотних залишків, ідентичних вказаному людському акцепторному каркасу. У переважному втіленні, зв'язуючий білок є олюдненим антитілом або його антигензв'язуючою частиною, що здатні зв'язувати субодиницю р40 IL-12 або IL-23. Переважно, олюднене антитіло або його антиген-зв'язуюча частина містить один чи більше CDR, описаних вище. Більш переважно, олюднене антитіло або його антигензв'язуюча частина містить три чи більше CDR, описаних вище. Найбільш переважно, олюднене антитіло або його антиген-зв'язуюча частина містить шість CDR, описаних вище. В іншому втіленні винаходу, що заявляється, олюднене антитіло або його антиген-зв'язуюча частина містить, щонайменше, один варіабельний домен, що має амінокислотну послідовність, вибрану з групи, що складається з SEQ ID №: 79, SEQ ID №: 80, SEQ ID №: 81, SEQ ID №: 82, SEQ ID №: 83, SEQ ID №: 84, SEQ ID №: 85, SEQ ID №: 86, SEQ ID №: 87, SEQ ID №: 88, SEQ ID №: 89, SEQ ID №: 90, SEQ ID №: 91, SEQ ID №: 98, SEQ ID №: 99, SEQ ID №: 100, SEQ ID №: 101, SEQ ID №: 102, AND SEQ ID №: 103, SEQ ID №: 104, SEQ ID №: 105, SEQ ID №: 106, SEQ ID №· 107, SEQ ID №: 108 та SEQ ID №: 109. Більш переважно, олюднене антитіло або його антиген-зв'язуюча частина містить два варіабельні домени, вибрані з групи, описаної вище. Найбільш переважно, олюднене антитіло або його антиген-зв'язуюча частина містить два варіабельні домени, де вказані два варіабельні домени мають амінокислотні 31 послідовності, вибрані з групи, що складається з SEQ ID №: 67 та SEQ ID №: 79, SEQ ID №: 80 та SEQ ID №: 81, SEQ ID №: 82 та SEQ ID №: 83, SEQ ID №: 84 та SEQ ID №: 85, SEQ ID №: 86 та SEQ ID №: 87, SEQ ID №: 88 та SEQ ID №: 89, SEQ ID №: 90 та SEQ ID №: 91, SEQ ID №: 98 та SEQ ID №: 99, SEQ ID №: 100 та SEQ ID №: 101, SEQ ID №: 102 та SEQ ID №: 103, SEQ ID №: 104 та SEQ ID №: 105, SEQ ID №: 106 та SEQ ID №: 107, та SEQ ID №: 108 та SEQ ID №: 109. У переважному втіленні, зв'язуючий білок, описаний вище, містить константний домен важкого ланцюга імуноглобуліну, вибраний з групи, що включає людський lgМ константний домен, людський lgG1 константний домен, людський lgG2 константний домен, людський lgG3 константний домен, людський lgG4 константний домен, людський lgЕ константний домен, та людський lgА константний домен. Більш переважно, зв'язуючий білок містить SEQ ID №: 2; SEQ ID №: 3; SEQ ID №: 4; та SEQ ID №: 5. Зв'язуючий білок за даним винаходом здатний зв'язувати мішень, вибрану з групи, що складається з IL-12 та IL-23. Переважно, зв'язуючий білок здатний до модулювання біологічної функції мішені, вибраної з групи, що складається з IL-12 та IL23. Більш переважно, зв'язуючий білок здатний нейтралізувати мішень, вибрану з групи, що складається з IL-12 та IL-23. В одному втіленні, зв'язуючий білок за даним винаходом має константу швидкості асоціації (Kon) 2 з IL-12 або IL-23 у щонайменше, приблизно, 10 M 1 -1 3 -1 -1 c ; щонайменше, приблизно, 10 M c ; щонайме4 -1 -1 нше, приблизно, 10 M c ; щонайменше, приблиз5 -1 -1 6 но, 10 M c ; або щонайменше, приблизно, 10 M 1 -1 c , відповідно до вимірювань за допомогою поверхневого плазмонного резонансу. Переважно, зв'язуючий білок за даним винаходом має константу швидкості асоціації (Kon) з IL-12 або IL-23, ве2 -1 -1 личина якої знаходиться у діапазоні від 10 M c 3 -1 -1 3 -1 -1 4 -1 -1 4 -1 -1 до 10 M c ; від 10 M c до 10 M c ; від 10 M c 5 -1 -1 5 -1 -1 6 -1 -1 до 10 M c ; або від 10 M c до 10 M c , відповідно до вимірювань способом поверхневого плазмонного резонансу. В іншому втіленні, зв'язуючий білок за даним винаходом має константу швидкості дисоціації (Koff) з IL-12 або IL-23, що становить не більш, ніж, -3 -1 -4 -1 приблизно 10 с ; не більш, ніж, приблизно 10 с ; -5 -1 не більш, ніж, приблизно 10 с ; або не більш, ніж, -6 -1 приблизно 10 с , відповідно до вимірювань за допомогою поверхневого плазмонного резонансу. Переважно, зв'язуючий білок за даним винаходом має константу швидкості дисоціації (Koff) з IL-12 -3 -1 -4 -1 -4 -1 -5 -1 -5 -1 або IL-23 у 10 с -10 c ; 10 c -10 c ; або 10 с -6 -1 10 с , відповідно до вимірювань способом поверхневого плазмонного резонансу. В іншому втіленні, зв'язуючий білок за даним винаходом має константу дисоціації (KD) до IL-12 або IL-23, що становить не більш, ніж, приблизно -7 -8 10 М; не більш, ніж, приблизно 10 М; не більш, -9 ніж, приблизно 10 М; не більш, ніж, приблизно 10 10 -11 М; не більш, ніж, приблизно 10 М; не більш, -12 -13 ніж, приблизно 10 М; не більш, ніж 10 М. Переважно, зв'язуючий білок за даним винаходом має константу дисоціації (KD) до IL-12 або IL-23, 96922 32 -7 -8 -8 -9 -9 що становить 10 Μ - 10 Μ; 10 Μ - 10 Μ; 10 Μ -10 -10 -11 -11 -12 -12 - 10 Μ; 10 - 10 Μ; 10 Μ - 10 Μ; або 10 -13 Μ 10 Μ. Одне втілення даного винаходу забезпечує конструкцію антитіла, що містить будь-який зі зв'язуючих білків, описаних вище, та лінкерний поліпептид або імуноглобулін. У переважному втіленні, конструкцію антитіла вибирають з групи, що включає молекулу імуноглобуліну, моноклональне антитіло, химерне антитіло, CDR-імплантоване антитіло, олюднене антитіло, Fab, Fab', F(ab')2, Fv, дисульфідно зв'язаний Fv, scFv, антитіло з одиночним доменом, біспецифічний рекомбінантний фрагмент, мультиспецифічне антитіло, подвійноспецифічне антитіло та біспецифічне антитіло. У переважному втіленні, конструкція антитіла містить константний домен важкого ланцюга антитіла, вибраний з групи, що складається з людського lgМ константного домену, людського lgG1 константного домену, людського lgG2 константного домену, людського lgG3 константного домену, людського lgG4 константного домену, людського lgЕ константного домену та людського lgА константного домену. Більш переважно, конструкція антитіла містить SEQ ID №: 2; SEQ ID №: 3; SEQ ID №: 4; та SEQ ID №: 5. В іншому втіленні, винахід забезпечує кон'югат антитіла, що містить конструкцію антитіла, описану вище, та агент, вибраний з групи, що складається з; імуноадгезійної молекули, радіофармацевтичного засобу, терапевтичного засобу та цитотоксичного засобу. У переважному втіленні, радіофармацевтичний засіб вибирають з групи, що складається з радіоактивної мітки, фермента, флуоресцентної мітки, люмінесцентної мітки, біолюмінесцентної мітки, магнітної мітки та біотину. Більш переважно, радіоактивний засіб є радіоактивною міткою, що вибирають з групи, яка 3 14 35 90 99 111 125 131 складається з: Н, С, S, Υ, Тс, ln, I, I, 177 166 153 Lu, Ho, Sm. У переважному втіленні, терапевтичний або цитотоксичний засіб вибирають з групи, що складається з; антиметаболіту, алкілуючого агента, антибіотика, фактора росту, цитокіну, анти-ангіогенного агента, антрацикліну, токсину та апоптичного засобу. В іншому втіленні, конструкція антитіла є гліколізованою. Переважно, гліколізація є людським паттерном гліколізації. В іншому втіленні, зв'язуючий білок, конструкція антитіла чи кон'югат антитіла, описані вище, існують у вигляді кристалу. Переважно, кристал є вільним від носія фармацевтичним кристалом з контрольованим вивільненням. У переважному втіленні, кристалічний зв'язуючий білок, кристалічна конструкція антитіла чи кристалічний кон'югат антитіла мають більший час напівжиття in vivo, ніж їх розчинний аналог. В іншому переважному втіленні, кристалічний зв'язуючий білок, кристалічна конструкція антитіла чи кристалічний кон'югат антитіла зберігають біологічну активність після кристалізації. Один аспект даного винаходу стосується ізольованої нуклеїнової кислоти, що кодує будь-який зв'язуючий білок, конструкцію антитіла чи кон'югат антитіла, описані вище. Додаткове втілення забезпечує вектор, що містить ізольовану нуклеїнову кислоту, описану вище, де вказаний вектор виби 33 рають з групи, що складається з рсДНК; рТТ (Durocher et al., Nucleic Acids Research 2002, Vol 30, No.2); рТТЗ (рТТ з додатковим сайтом множинного клонування; pEFBOS (Mizushima, S. та Nagata, S., (1990) Nucleic acids Research Vol 18, No. 17); pBV; pJV; та pBJ. В іншому аспекті клітина-хазяїн трансформована вектором, описаним вище. Переважно, клітиною-хазяїном є прокаріотна клітина. Більш переважно, клітиною-хазяїном є Е.СоІі. У зв'язаному втіленні клітиною-хазяїном є еукаріотна клітина. Переважно, еукаріотну клітину вибирають з групи, що складається з протисту, тваринної клітини, рослинної клітини та грибкової клітини. Більш переважно, клітиною-хазяїном є клітина ссавців, включаючи, але не обмежуючись наведеним, СНО та COS; або грибкова клітина, така, як Saccharomyces cerevisiae; або клітина комаха, така, як Sf9. Інший аспект даного винаходу забезпечує спосіб одержання зв'язуючого білка, що зв'язує одиницю р40 IL-12, що включає культивування будьякої однієї клітини-хазяїна, що описана вище, у культуральному середовищі за умов, достатніх для продукування зв'язуючого білка, що зв'язує субодиницю р40 IL-12. Інше втілення забезпечує зв'язуючий білок, одержаний способом, описаним вище. Одне втілення забезпечує композицію для вивільнення зв'язуючого білка, де вказана композиція містить склад, що, у свою чергу, містить кристалічний зв'язуючий білок, кристалічну конструкцію антитіла або кристалічний кон'югат антитіла, як описано вище, та інгредієнт; та, щонайменше, один полімерний носій. Переважно, полімерний носій є полімером, вибраним з одного чи більше полімерів групи, до складу якої входять: полі (акрилова кислота), полі (ціаноакрилати), полі (амінокислоти), полі (ангідриди), полі (депсіпептид), полі (ефіри), полі (молочна кислота), полі (кополімер молочної та гліколевої кислот) або PLGA, полі (bгідроксибутират), полі (капролактон), полі (діоксанон); полі (етиленгліколь), полі (гідроксипропіл) метакриламід, полі [(органо)фосфазен], полі (ортоефіри), полі (віниловий спирт), полі (вінилпіролідон), кополімери малеїнового ангідриду з алкілвінил ефіром, поліоли блок-кополімери поліоксиетилену та поліоксипропілену, альбумін, альгінат, целюлоза та похідні целюлози, колаген, фібрин, желатин, гіалуронова кислота, олігосахариди, глікаміноглікани, сульфовані полісахариди, їх суміші та кополімери. Переважно, інгредієнт вибирають з групи, що складається і альбуміну, сахарози, трегалози, лактітолу, желатину, гідроксипропіл--циклодекстрину, метоксиполіетиленгліколю та поліетиленгліколю. Інше втілення забезпечує спосіб лікування ссавця, що включає стадію введення ссавцеві ефективну кількість композиції, описаної вище. Винахід також забезпечує фармацевтичну композицію, що містить зв'язуючий білок, конструкцію антитіла або кон'югат антитіла, як описано вище, та фармацевтично прийнятний носій. У додатковому втіленні, фармацевтична композиція містить, щонайменше, один додатковий терапев 96922 34 тичний засіб для лікування розладу, при якому IL12 та/або IL-23 активність є шкідливою. Переважно, додатковий засіб вибирають з групи, до складу якої входять: терапевтичний засіб, радіоактивний препарат, цитотоксичний засіб, інгібітори ангіогенезу (включаючи анти-VEGF антитіла або VEGFпастку, але не обмежуючись ними); інгібітори кіназ (включаючи інгібітори KDR та TIΕ-2, але не обмежуючись ними); блокатори молекул костимуляції (включаючи анти-В7.1, анти-В7.2, CTLA4-lg, антиСР20, але не обмежуючись ними); блокатори адгезії молекул (включаючи анти-LFA-1 Abs, анти-E/L селектуючі Abs, інгібітори малих молекул, але не обмежуючись ними); анти-цитокінове антитіло або його функціональний фрагмент (включаючи антиIL-18, анти-TNF, анти-ІL-6/антитіла рецепторів цитокіну, але не обмежуючись ними); метотрексат; циклоспорін; рапаміцин; FK506; детектовну мітку або репортер; антагоніст TNF; протиревматичний засіб; міорелаксант, наркотик, нестероїдні протизапальні ліки (NSAID), анальгетик, анестетик, снодійний засіб, місцевий анестетик, блокатор нервово-м'язової передачі, протимікробний агент, протипсоріазний агент, кортикостероїд, анаболічний стероїд, еритропоетін, вакцинацію, імуноглобулін, імунодепресант, гормон росту, гормонозамісні ліки, радіофармацевтичний препарат, антидепресант, нейролептик, стимулятор, препарат для лікування астми, бета-агоніст, інгаляційні стероїди, епінефрін або аналог, цитокін та антагоніст цитокіну. В іншому аспекті, винахід забезпечує спосіб інгібування активності людського IL-12 та/або людського IL-23, що включає контактування людського IL-12 та/або людського IL-23 зі зв'язуючим білком, описаний вище, таким чином, щоб інгібувати активність людського IL-12 та/або людського IL-23. У зв'язаному аспекті, винахід забезпечує спосіб інгібування активності людського IL-12 та/або людського IL-23 у людини, що страждає від розладу, при якому активність 1L-12 та/або IL-23 є шкідливою, що включає введення людині зв'язуючого білка, описаного вище, таким чином, щоб інгібувати активність людського IL-12 та/або. людського IL-23 у людини та досягнути лікування. Переважно, розлад вибирають з групи, що включає артрит, остеоартрит, ювенільний хронічний артрит, септичний артрит, артрит Лайма, псоріатичний артрит, реактивний артрит, спонділоартропатію, системний червоний вовчак, хворобу Крона, виразковий коліт, запальну хворобу кишечнику, інсулінозалежний цукровий діабет, тиреоідит, астму, алергійні хвороби, псоріаз, дерматичну склеродерму, хворобу "трансплантат проти хазяїна", відторгнення трансплантату органами, гостру чи хронічну імунну хворобу пов'язану із трансплантацією органів, саркоїдоз, атеросклероз, синдром дисемінованої внутрішньосудинної коагуляції, хворобу Кавасакі, хворобу Грейва, нефротичний синдром, синдром хронічної втоми, грануломатоз Вегенера, пурпуру Шенляйн-Геноха, мікроскопічний васкуліт нирок, хронічний гострий гепатит, увеїт, септичний шок, токсичний шок, септичний синдром, кахексію, інфекційні хвороби, інвазійні хвороби, синдром набутого імунодефіциту, гострий поперечний мієліт, 35 хорею Хантінгтона, хворобу Паркінсона, хворобу Альцгеймера, інсульт, біліарний первинний цироз печінки, гемолітичну анемію, злоякісні пухлини, серцеву недостатність, інфаркт міокарду, хворобу Еддісона, спорадичні хвороби, полігландулярний дефіцит типу І та полігландулярний дефіцит типу II, синдром Шмідта, синдром респіраторного дистресу дорослих (гострий), алопецію, кругову алопецію, серонегативну артропатію, артропатію, хворобу Ройтера, псоріатичну артропатію, виразкову артропатію, ентеропатичний синовіт, хламідіоз, артропатію пов'язану із єрсинією та сальмонелою, спонділоартропатію, атероматозну хворобу/артеріосклероз, атопичну алергію, аутоімунну буллезну хворобу, вульгарний пемфігус, ексфоліативну пухирчатку, пемфігоїд, лінеарний lgА дерматоз, аутоімунну гемолітичну анемію, Кумбс-позитивну гемолітичну анемію, набуту злоякісну анемію, ювенільну злоякісну анемію, міалгічний енцефаліт/Ісландську хворобу, хронічний кандидоз шкіри та слизових оболонок, гігантоклітинний артеріїт, первинний склерозуючий гепатит, кріптогенний аутоімунний гепатит, синдром придбаного імунодефіциту, хвороби, що пов'язані із синдромом набутого імунодефіциту, гепатит В, гепатит С, загальний змінний імунодефіцит (загальну змінну гіпогамаглобулінемію), ділатаційну кардіоміопатію, безплідність жінок, порушення овуляції, передчасне порушення овуляції, легеневий фіброз, кріптогенний фіброзуючий альвеоліт, пост-запальну інтерстеціальну легеневу хворобу, інтерстеціальний пневмонит, інтерстеціальну легеневу хворобу, пов'язану із хворобою з'єднувальної тканини, легеневу хворобу, пов'язану із змішаною хворобою з'єднувальної тканини, інтерстеціальну легеневу хворобу, пов'язану із системною склеродермією, інтерстеціальну легеневу хворобу, пов'язану із ревматоїдним артритом, легеневу хворобу, пов'язану із системним червоним вовчаком, легеневу хворобу, пов'язану із дерматоміозитом/поліміозитом, легеневу хворобу, пов'язану із хворобою Шегрена, легеневу хворобу, пов'язану із анкілозуючим спондилоартритом, васкулітну дифузну легеневу хворобу, легеневу хворобу, пов'язану із гемосидерозом, викликану ліками інтерстеціальну легеневу хвороба, фіброз, радіаційний фіброз, облітеруючий бронхіт, хронічну ейзенофільну пневмонію, лимфоцитарну інфільтративну легеневу хворобу, постінфекційну інтерстеціальну легеневу хворобу, подагричний артрит, аутоімунний гепатит, аутоімунний гепатит типу-1 (класичний аутоімунний або ліпоїдний гепатит), аутоімунний гепатит типу-2 (анти-LKM позитивний гепатит), аутоімунно-опосередковану гіпоглікемію, резистентність до інсуліну типу В з акантокератодермією, гіпопаратиреоз, гостру імунопатологію, пов'язану із трансплантацією органів, хронічну імунопатологію, пов'язану із трансплантацією органів, остеоартроз, первинний склерозуючий холангіт, псоріаз типу 1, псоріаз типу 2, ідіопатичну лейкопенію, аутоімунну нейтропенію, ниркові хвороби NOS, гломерулонефрити, мікроскопічний васкуліт нирок, хворобу Лайма, дискоїдний червоний вовчак, ідіопатичне безпліддя чоловіків або NOS, аутоімунність сперми, розсіяний 96922 36 склероз (усі підтипи), симпатичну офтальмію, легеневу гіпертензію, пов'язану із хворобою з'єднувальної тканини, синдром Гудспатчера, легеневе проявлення недозного поліартериту, ревматичну атаку, анкілозуючий спондиліт, синдром Стілла, склеродермію, синдром Шегрена, синдром Такаясу/артеріїт, аутоімунну тромбоцитопенію, ідіопатичну тромбоцитопенію, аутоімунну хворобу щитовидної залози, гіпертіреоїдоз, зобний аутоімунний гіпотиреоз (тиреоїдит Хашимото), атрофічний аутоімунний гіпотиреоз, первинну миксидему, факогенний увеїт, первинний васкуліт, гостре захворювання печінки вітиліго, хронічні хвороби печінки, алкогольний цироз, алкогольне ураження печінки, холестаз, ідіосинкратичну хворобу печінки, гепатит, викликаний ліками, неалкогольний стеатогепатит, алергію та астму, інфекції стрептококів групи В (GBS), психічні розлади (наприклад, депресію та шизофренію), хвороби, опосередковані Th2/Th1 типами, гострий та хронічний біль (різні типи болю), та такі види раку, як рак легенів, молочної залози, шлунку, міхуру, товстої кишки, підшлункової залози, яєчників, простати та прямої кишки та гематопоетичні злоякісні пухлини (лейкемію та лімфому), абеталіпопротеінемію, акроціаноз, гострі та хронічні паразитарні та інфекційні процеси, гостру лейкемію, гостру лимфобластну лейкемію (АLL), гостру мієлоїдну лейкемію (AML), гостру або хронічну бактеріальну інфекцію, гострий панкреатит, гостру ниркову недостатність, аденокарциноми, ектопічну систолу, що передається повітряним шляхом, комплексну СНІД-деменцію, алкогольний гепатит, алергійний кон'юнктивит, алергійний контактний дерматит, алергійний риніт, відторгнення алотрансплантату, альфа-І-антитрипсінову недостатність, боковий амфіотрофічний склероз, анемію, стенокардію, клітинну дистрофію переднього рогу спинного мозку, анти-сd3 терапію, антифосфоліпідний синдром, гіперчутливість до антирецепторів, аортальні та периферійні аневризми, розшарування аорти, підвищений артеріальний тиск, артеріосклероз, артеріовенозну фістулу, атаксію, фібриляцію передсердь (стабільну або конвульсивну), тремтіння передсердь, атріовентрикулярну блокаду, В-клітинну лімфому, відторгнення кісних трансплантатів, відторгнення трансплантатів кісного мозку, блокаду пучка Гіса, лімфому Буркітта, опіки, серцеві аритмії, синдром «приголомшеного» серця, серцеві пухлини, кардіоміопатію, запальну реакцію на серцево-легеневий шунт, відторгнення хрящових трансплантатів, церебеллярні кортикальні дегенерації, церебеллярні розлади, хаотичну або мультифокальну передсерцеву тахікардію, розлади, викликані хіміотерапією, хронічну мієлоцитарну лейкемію (CML), хронічний алкоголізм, хронічні запальні патології, хронічну лимфоцитарну лейкемію (CLL), хронічну обструктивну легеневу хворобу (COPD), хронічну саліцилатну інтоксикацію, колоректальну карциному, когнестивну серцеву недостатність, кон'юнктивит, контактний дерматит, легеневе серце, хворобу коронарної артерії, хворобу Кройцфельда-Якоба, культуральнонегативний сепсис, кистозний фіброз, розлади, пов'язані із цитокіновою терапією, деменцію боксерів, демієлінізуючі хвороби, геморагичну лихо 37 манку денге, дерматит, дерматологічні стани, діабет, цукровий діабет, діабетичну атеросклеротичну хворобу, хворобу дифузних тілець Леві, ділатаційну когнестивну кардіоміопатію, розлади підкоркових вузлів, Синдром Дауна у середньому віці, розлади рухів, що викликані ліками, які блокують допамінові рецептори центральної нервової системи, чутливість до ліків, екзему, енцефаломієліт, ендокардит, ендокринопатію, епіглоттит, вірусну інфекцію Епштейна-Барр, обмежений хворобливий набряк шкіри, екстрапірамидні та мозочкові розлади, сімейний гематофагоцитний лімфогістіоцитоз, відторгнення імплантатів ембріонального тимусу, атаксію Фрідріхса, функціональні периферійні артеріальні розлади, грибковий сепсис, газову гангрену, виразку шлунку, гломерулонефрит, відторгнення трансплантату будь-якого органу чи тканини, грам-негативний сепсис, грам-позитивний сепсис, грануломи, викликані міжклітинними організмами, лейкоз ворсистих клітин, хворобу Галленвордена-Шпатца, тиреоідит Хашимото, сінну лихоманку, відторгнення серцевих трансплантатів, гемохроматоз, гемодіаліз, гемолітичний уремічний синдром/тромболітичну тромбоцитопенічну пурпуру, геморагію, гепатит (А), аритмії пучка Гіса, ВІЛ інфекцію/ВІЛ невропатію, хворобу Ходжкіна, гіперкінетичні розлади рухів, зверхчутливі реакції, гіперчутливу пневмонію, підвищений тиск, гіпокінетичні розлади рухів, оцінку гіпоталамічно-гіпофізарної та надниркової системи, ідіопатичну хворобу Еддісона, ідіопатичний легеневий фіброз, цитотоксичність, опосередкована антитілами, астенію, дитячу спінальну м'язову атрофію, запалення аорти, інфлуенцу, вплив іонізуючого випромінювання, іридоцикліт/увеїт/неврит зорового нерва, ішемічнореперфузійне ураження, ішемічний інсульт, ювенільний ревматоїдний артрит, ювенільну спінальну м'язову атрофію, саркому Капоші, відторгнення ниркових трансплантатів, легіонеллу, лейшманіоз, проказу, ураження кортикоспінальної системи, ліпідему, відторгнення трансплантатів печінки, лімфодему, малярію, злоякісну лимфому, злоякісний гістіоцитоз, злоякісну меланому, менінгіт, менінгококкемію, метаболічні/ідіопатичні, мігрені, мітохондріальний мультисистемний розлад, змішану хворобу з'єднувальної тканини, моноклональну гамапатію, множинну мієлому, множинні системні дегенерації (Менцеля Дежеріна - Томаса ШайДрагера та Мачадо-Джозефа), міастенію гравіс, mycobacterium avium intracellulare, туберкульозну бацилу, мієлодиспластичний синдром, інфаркт міокарду, ішемії міокарду, носоглоткову карциному, хронічну легеневу хворобу новонароджених, нефрит, нефроз, нейродегенеративні хвороби, нейрогенні і м'язові атрофії, нейтропенічну лихоманку, не-ходжкінівську лімфому, оклюзію абдомінальної аорти та її відгалужень, оклюзивні артеріальні хвороби, okt3 терапію, орхіт/епідідімітіс, орхіт/процедури вазектомії, органомегалію, остеопороз, відторгнення трансплантатів підшлункової залози, карциному підшлункової залози, паранеопластичний синдром/гіперкальцемію злоякісних пухлин, відторгнення трансплантату паращитовідної залози, запалення тазових органів, хронічний алергійний риніт, перикардіальну хворобу, пери 96922 38 ферійну атеросклеротичну хворобу, периферійні судинні розлади, перитоніт, злоякісну анемію, пневмоцистну пневмонію, пневмонію, синдром POEMS (полінейропатію, органомегалію, ендокринопатію, моноклональну гамапатію, та синдром змін шкіри), пост-перфузійний синдром, посткардіотомний синдром, прееклампсії, синдрому прогресуючого супрануклеолярного паралічу, первинну легеневу гіпертензію, рентгенотерапію, феномен та хворобу Рейнауда, хворобу Рейнауда, хворобу Рефсума, регулярну тахікардію з вузькими комплексами QRS, реноваскулярну гіпертензію, реперфузійне ураження, рестриктивну кардіоміопатію, саркоми, склеродерму, сенільну хорею, сенільну деменцію типу тілець Леві, серонегативні артропатії, шок, анемію серповидних клітин, відторгнення алотрансплантатів шкірою, синдром змін шкіри, відторгнення трансплантатів тонкої кишки, тверді пухлини, специфічні аритмії, спінальну атаксію, спіноцеребелярні дегенерації сітківки, стрептококовий міозит, структурні ураження мозочку, підгострий склерозуючий паненцефаліт, сінкопе, сифіліс серцево-судинної системи, загальну анафілактичну реакцію, синдром системної запальної реакції, ювенільний ревматоїдний артрит із системним початком, Т-клітинну або FAB ALL, телеангіектазію, облітеруючий тромбоангіт, тромбоцитопенію, токсичність, трансплантати, травму/геморагію, гіперчутливі реакції III типу, гіперчутливі реакції IV типу, нестабільну стенокардію, уремію, уросепсис, кропивницю, порок серця, варикозні вени, васкуліт, венозні хвороби, венозний тромбоз, фібриляцію шлуночків, вірусні та грибкові інфекції, вітальний енцефаліт/асептичний менінгіт, вітальний гемофагоцитний синдром, синдром Верніке-Корсакофф, хворобу Вільсона, відторгнення ксенотрансплантатів будь-яким органом чи тканиною. В іншому аспекті, винахід забезпечує спосіб лікування пацієнта, що страждає від розладу, при якому людський IL-12 та/або людський IL-23 є шкідливими, що включає стадію введення будь-якого одного зв'язуючого білка, описаного вище, одночасно або після введення другого агента, як обговорювалося вище. У переважному втіленні, другий агент вибирають з групи, що складається з буденозиду, епідермального фактора росту, кортикостероїдів, циклоспоріну, сульфасалазіну, аміносаліцилатів, 6-меркаптопурину, азатіопріну, метронідазолу, інгібіторів ліпоксигенази, мезаламіну, олсалазіну, балсалазіду, антиоксидантів, інгібіторів тромбоксану, антагоністів рецепторів IL1, анти-IL-i моноклональних антитіл, анти-IL-6 моноклональних антитіл, факторів росту, інгібіторів еластази, піридиніл-імідазольних сполук, антитіл або агонистів TNF, LT, IL-1, IL-2, IL-6, IL-7, IL-8, IL15, IL-16, IL-18, EMAP-II, GM-CSF, FGF, та PDGF, антитіл CD2, CD3, CD4, CD8, CD25, CD28, CD30, CD40, CD45, CD69, CD90 або їх лігандів, метотрексату, циклоспоріну, FK506, рапаміцину, мікофенолят мофетілу, лефлуноміду, NSAID, ібупрофену, кортикостероїдів, преднізолону, інгібіторів фосфодіестерази, агоністів аденозину, протитромботичних засобів, додаткових інгібіторів, адренергічних агентів, IRAK, NIK, IKK, р38, МАР інгібіторів кінази, інгібіторів IL-1 конвертуючого фермента, інгібіторів 39 TNF конвертуючого фермента, інгібітори Тклітинної сигналізації, інгібіторів металопротеїнази, сульфасалазіну, азатіопріну, 6меркаптопурину, інгібіторів ангіотензин-Іперетворюючого фермента, розчинних рецепторів цитокіну, розчинного р55 TNF рецептору, розчинного р75 TNF рецептору, sIL-IRI, slL-1RII, slL-6R, протизапальних цитокінів, IL-4, IL-10, IL-11, IL-13 та TGF. У переважному втіленні, фармацевтичні композиції, описані вище, вводять суб'єкту, щонайменше, одним способом, вибраним з парентерального, підшкірного, внутрішньомязового, внутрішньовенного, інтрабронхіального, інтраабдомінального, внутрішньосуглобового, внутрішньохрящового, внутрішньополосного, введення у шлуночки головного мозку, інтрацеребрального, інтрацеребровентрикулярного, введення у товсту кишку, інтрацервікального, внутрішньошлункового, внутрішньопечінкового, інтраміокардального, ендостального, внутрішньотазового, інтраперікардіального, інтраперітонеального, інтраплеврального, введення у простату, внутрішньолегеневого, інтраректального, внутрішньониркового, інтраретінального, внутрішньоспінального, інтрасіновіального, інтраторакального, внутрішньоматкового, внутрішньоміхурного, болюсного, вагінального, ректального, букального, сублінгвального, інтраназального та трансдермального способів. Один аспект даного винаходу забезпечує, щонайменше, одне IL-12 анти-ідіотипне антитіло до, щонайменше, одного IL-12 зв'язуючого білка за даним винаходом. Анти-ідіотипне антитіло включає будь-яку молекулу, що містить білок або пептид, що містить, щонайменше, частину молекули імуноглобуліну, як, наприклад, але не обмежуючись наведеним, один гіперваріабельний регіон (CDR) важкого або легкого ланцюга або його ліганд-зв'язуюча частина, варіабельний регіон важкого або легкого ланцюга, константний регіон важкого або легкого ланцюга, каркасний регіон, або будь-яка його частина, що можуть бути включені у зв'язуючий білок за даним винаходом. Детальний опис даного винаходу Даний винахід стосується ІL-12р40 зв'язуючих білків, особливо анти-ІL-12р40 антитіл, або їх антиген-зв'язуючих частин, що зв'язують ІL-12р40. Різноманітні аспекти даного винаходу відносяться до антитіл та їх фрагментів, та їх фармацевтичних композицій, а також до нуклеїнових кислот, рекомбінантні вектори експресії та клітин- хазяєв для одержання таких антитіл та їх фрагментів. Способи застосування антитіл за даним винаходом для детектування людського ІL-12р40, людського IL-12 та людського IL-23; для інгібування активності людського IL-12 та/або людського IL-23, in vitro чи in vivo; та для регулювання генної експресії також включені до даного винаходу. Якщо у цій заявці не вказано інше, то наукові та технічні терміни, що вживаються у зв'язку із даним винаходом, повинні мати значення, що, зазвичай, є зрозумілими для фахівців у цій галузі. Значення та обсяг термінів мають бути ясними, проте, у випадку будь-якої прихованої невизначеності, визначення, що надані у цій заявці, мають 96922 40 перевагу над визначеннями, що наведені у будьякому словнику, та над визначеннями із зовнішніх джерел. Крім того, якщо іншого не вимагає контекст, терміни, наведені у однині, мають включати множину, та навпаки. У цій заявці, вживання терміну "або" означає "та/або", якщо не вказано інше. Додатково, вживання терміну "включаючи", а також інших форм, таких, як "включає" та "включав", є необмежуючим. Також, такі терміни, як "елемент" чи "компонент" охоплюють як елементи та компоненти, що містять одну складову, так і елементи та компоненти, що містять більш, ніж одну підскладову, якщо конкретно не вказано інше. Загалом, номенклатури, що вживаються у зв'язку із, або методи клітинної та тканинної культури, молекулярної біології, імунології, мікробіології, генетики та хімії та гібридизації білків та нуклеїнових кислот, що описані у цій заявці, добре відомі з рівня техніки та широко використовуються у цій галузі. Способи та методи за даним винаходом загалом здійснюють відповідно до традиційних способів, добре відомих з рівня техніки, та як описано у різноманітних загальних та більш конкретних посиланнях, процитованих та обговорених у цій заявці, якщо не вказано інше. Ферментні реакції та методи очищення здійснюють відповідно до інструкцій виробника, як зазвичай виконують у цій галузі або як описано у цій заявці. Номенклатури, що вживаються у зв'язку із, та лабораторні процедури та методи аналітичної хімії, синтетичної органічної хімії та медичної та фармацевтичної хімії, описані у цій заявці, добре відомі з рівня техніки та широко використовуються у цій галузі. Для хімічного синтезу, хімічних аналізів, одержання фармацевтичних препаратів та складів, та доставки та лікування пацієнтів, використовують стандартні методи. Для більш легкого розуміння даного винаходу, деякі з термінів визначені нижче. Термін "поліпептид", як вживається у цій заявці, відноситься до будь-якого полімерного ланцюга амінокислоти. Терміни "пептид" та "білок" вживають як взаємозамінні із терміном поліпептид та вони також відносяться до полімерного ланцюга амінокислоти. Термін "поліпептид" охоплює природні або штучні білки, фрагменти білків та поліпептидні аналоги протеїнового ланцюга. Поліпептид може бути мономерним чи полімерним. Термін "ізольований білок" чи "ізольований поліпептид" означають білок чи поліпептид, що у силу свого походження чи джерела походження не пов'язаний із природно зв'язаними компонентами, супутніми у природному стані; він істотно вільний від інших білків тих же видів; експресується клітиною різних видів; або не зустрічається у природі. Таким чином, поліпептид, що був хімічно синтезований чи синтезований у клітинній системі, що відрізняється від клітини, з якої він природно походить, буде "ізольованим" від природно зв'язаних з ним компонентів. Білок може також вважатись істотно вільним від природно зв'язаних компонентів шляхом ізоляції за допомогою методів очищення білків, добре відомих з рівня техніки. Термін "відновлення", як вживається у цій заявці, відноситься до процесу надання хімічним ви 41 96922 42 дам, таким, як поліпептид, істотно вільний від природно зв'язаних з ним компонентів, ізоляції, наприклад, з використанням методів очищення білків, добре відомих з рівня техніки. Термін "людський IL-12" (що у цій заявці наведений як абревіатура hlL-12, або IL-12), як вживається у цій заявці, включає людський цитокін, що секретується, головним чином, антигенпрезентуючими клітинами, такими, як моноцити, макрофаги та дендровидні клітини. Термін включає гетеродимерний білок, що містить 35 kD субодиницю (р35) та 40 kD субодиницю (р40), що зв'язані разом через дисульфідний місток. Гетеродимерний білок наведено під назвою "р70 білок". Структура людського IL-12 описана також у, наприклад, Kobayashi, et al. (1989) J. Exp Med. 170:827-845; Seder, et al. (1993) Proc. Natl. Acad. Sci. 90:1018810192; Ling, et al. (1995) J. Exp Med. 154:116-127; Podlaski, et al. (1992) Arch. Biochem. Biophys. 294:230-237. Термін "людський IL-12" призначений для включення рекомбінантного людського IL-12 (rh IL-12), що може бути одержаний стандартними способами рекомбінантної експресії. Термін "людський IL-23" (що у цій заявці наведений як абревіатура hlL-23, або IL-23), як вживається у цій заявці, включає гетеродимерний людський цитокін, що належить до сімейства п'яти таких гетеродимерних цитокінів, включаючи IL-12 та lL-27 (Trinchieri et al., (2003) Immunity 19:641644). Термін включає гетеродимерний білок, що містить 19 kD субодиницю (р19) та 40 kD субодиницю (р40) о зв'язані разом через дисульфідний місток Термін "людський IL-23" призначений для включення рекомбінантного людського IL-23 (rh IL23), що може бути одержаний стандартними способами рекомбінантної експресії. Термін "IL-12p40", що є ідентичним до "IL23p40", та також має спрощену назву "р40", як вживається у цій заявці, включає 40 kD субодиницю людського цитокіну IL-12 (р40) та 40 kD субодиницю людського цитокіну IL-23. У Таблиці 1 наведено амінокислотну послідовність IL-12p40, SEQ ID №: 1, відому з рівня техніки. "Біологічна активність", як вживається у цій заявці, відноситься до усіх біологічних властивостей цитокіну. Біологічні властивості IL-12 включають, але не обмежуються наведеними, зв'язуючий IL-12 рецептор; індукцію інтерферон-гама (IFN-) секреції та регулювання балансу між антигенспецифічним Τ хелпером типу 1 (Th1) та лімфоцитами типу 2 (Th2). Біологічні властивості IL-23 включають, але не обмежуються наведеними, зв'язуючий IL-23 рецептор, індукцію продукування IFN-, Th1 клітинну диференціацію та активацію антиген-презентуючих функцій дендровидних клітин, та селективну індукцію проліферації Τ клітин пам'яті. Термін "специфічне зв'язування", як вживається у цій заявці, по відношенню до взаємодії антитіла, білка чи пептиду з другим хімічним видом, означає, що взаємодія залежить від наявності конкретної структури (наприклад, антигенної детермінанти, чи епітопу) хімічного виду; наприклад, антитіло розпізнає та зв'язує конкретну протеїнову структуру, а не білки взагалі. Якщо антитіло є специфічним до епітопу "А", то наявність молекули, що містить епітоп А (або вільний, немічений А), у реакції, що містить мічений "А" та антитіло, зменшить кількість міченого А, зв'язаного із антитілом. Термін "антитіло", як вживається у цій заявці, у широкому сенсі відноситься до будь-якої молекули імуноглобуліну (lg), що складається з чотирьох поліпептидних ланцюгів, двох важких (Н) ланцюгів та двох легких (L) ланцюгів, або їх будь-якого функціонального фрагменту, мутанту, варіанту чи похідному, що зберігає необхідні зв'язуючі характеристики епітопу по відношенню до молекули Іg. Такі форми мутантів, варіантів або похідних антитіл відомі з рівня техніки. Необмежуючі втілення їх обговорені нижче. У повнорозмірному антитілі, кожен з важких ланцюгів містить варіабельний регіон важкого ланцюга (що у цій заявці наведений як абревіатура HCVR або VH) та константний регіон важкого ланцюга. Константний регіон важкого ланцюга містить три домени, СН1, CH2 та СH3. Кожен з легких ланцюгів містить варіабельний регіон легкого ланцюга (що у цій заявці наведений як абревіатура LCVR або VL) та константний регіон легкого ланцюга. Константний регіон легкого ланцюга містить один CL. Регіони VH та VL можуть бути додатково підрозділені на регіони гіперваріабельності, що мають назву гіперваріабельних регіонів (CDR), що розсіяні серед більш консервативних регіонів, що мають назву каркасних регіонів (FR). Кожен VH та 43 VL складається з трьох CDR та чотирьох FR, направлених від аміно-термінусу до карбокситермінусу у наступному порядку: FR1, CDR1, FR2, CDR2, FR3, CDR3, FR4. Молекули імуноглобуліну можуть бути будь-якого типу (наприклад, IgG, IgE, IgM, IgD, lgАта IgY), класу (наприклад, IgG1, lgG2, IgG3, lgG4, lgA1 та lgА2) або підкласу. Термін "антиген-зв'язуюча частина" антитіла (або, спрощено, "частина антитіла"), як вживається у цій заявці, відноситься до одного чи більше фрагментів антитіла, що зберігають здатність специфічно зв'язувати антиген (наприклад, hlL-12). Було показано, що антиген-зв'язуюча функція антитіла може бути виконана фрагментами повнорозмірного антитіла. Такі втілення антитіл можуть також бути біспецифічними, подвійно-специфічними або мульти-специфічними; специфічно зв'язувати два чи більше різних антигенів. Приклади зв'язуючих фрагментів охоплюються терміном "антигензв'язуюча частина" антитіла (і) Fab фрагмент, моновалентний фрагмент, що складається з VL, VH, CL та СН1 доменів; (іі) F(ab')2 фрагмент, бівалентний фрагмент, що містить два Fab фрагменти, зв'язані дисульфідним містком у шарнірному регіоні; (ііі) Fd фрагмент, що складається з VH та СН1 доменів; (iv) Fv фрагмент, що складається з VL та VH доменів одного плеча антитіла, (v) dAb фрагмент (Ward et al., (1989) Nature 341:544-546, Winter et al., Публікація PCT WO 90/05144 A1, включені до цієї заявки шляхом посилання), що містить один варіабельний домен; та (vi) ізольований гіперваріабельний регіон (CDR). Додатково, хоча два домени Fv фрагмента, VL та VH, кодовані окремими генами, вони можуть бути з'єднані з використанням рекомбінантних способів, синтетичним лінкером, що надає їм змогу бути складеними як один протеїновий ланцюг, де VL та VH регіони спарені з утворенням моновалентних молекул (відомих як одноланцюговий Fv (scFv); див., напри 96922 44 клад, Bird et al. (1988) Science 242:423-426; та Huston et al. (1988) Proc. Natl. Acad. Sci. USA 85:5879-5883). Такі одноланцюгові антитіла також охоплюються терміном "антиген-зв'язуюча частина" антитіла. Інші форми одноланцюгових антитіл, такі, як димерні антитіла, також охоплені. Димерні антитіла є бівалентними, біспецифічними антитілами, в яких VH та VL домени експресуються у одному поліпептидному ланцюгу, проте з використанням лінкера, занадто короткого, щоб дозволити спарювання між двома доменами у тому ж самому ланцюгу, таким чином змушуючи домени спарюватись з комплементарними доменами іншого ланцюга та створювати два антиген-зв'язуючі сайти (див., наприклад, Holliger, P., et al. (1993) Proc. Natl. Acad. Sci. USA 90:6444-6448; Poljak, R.J., et al. (1994) Structure 2:1121-1123). Такі антигензв'язуючі частини антитіл відомі з рівня техніки (Kontermann and Dubel eds., Antibody Engineering (2001) Springer-Verlag. New York. 790 pp. (ISBN 3540-41354-5). Термін "конструкція антитіла", як вживається у цій заявці, відноситься до поліпептиду, що містить один чи більше антиген-зв'язуючих частин за даним винаходом, зв'язаних із лінкерним поліпептидом або константним доменом імуноглобуліну. Лінкерні поліпептиди містять два чи більше амінокислотних залишків, з'єднаних пептидними зв'язками, що використовуються для зв'язування однієї чи більше антиген-зв'язуючих частин, такі лінкерні поліпептиди добре відомі з рівня техніки (див., наприклад, Holliger, P., et al. (1993) Proc. Natl. Acad. Sci. USA 90:6444-6448; Poljak, R.J., et al. (1994) Structure 2:1121-1123). Константний домен імуноглобуліну відноситься до константного домену важкого чи легкого ланцюга. Амінокислотні послідовності константних доменів важкого та легкого ланцюгів людського IgG відомі з рівня техніки та наведені у Таблиці 2. 45 Додатково, антитіло чи його антиген-зв'язуюча частина можуть входити до складу більших молекул імунної адгезії, утворених шляхом ковалентної чи нековалентної асоціації антитіла чи частини антитіла з одним чи більше білками або пептидами. Приклади таких молекул імунної адгезії включають застосування активної зони стрептавідіну для одержання тетрамерної молекули scFv (Kipriyanov, S.M., et al. (1995) Human Antibodies and Hybridomas 6:93-101) та застосування цистеїнового залишку, маркерного пептиду та С-термінальної полігістидинової мітки для одержання бівалентних та біотилінованих молекул scFv (Kipriyanov, S.M., et al. (1994) Mol. Immunol. 31; 1047-1058). Частини антитіл, такі, як Fab та F(ab')2 фрагменти, можуть бути одержані з цілих антитіл шляхом використання традиційних методик, таких, як дигестування папаїну чи пепсину, відповідно, цілих антитіл. Більш того, антитіла, частини антитіл та молекули імунної адгезії можуть бути одержані з використанням стандартних рекомбінантних методик ДНК, як описано у цій заявці. "Ізольоване антитіло", як вживається у цій заявці, відноситься до антитіла, істотно вільного від інших антитіл, що мають різну антигенну специфічність (наприклад, ізольоване антитіло, що специфічно зв'язує hlL-12, є істотно вільним від антитіл, що специфічно зв'язують антигени, інші, ніж hlL-12). Ізольоване антитіло, що специфічно зв'язує hlL-12 може, проте, мати перехресну активність до інших антигенів, таких, як IL-12 молекули від інших видів. Більш того, ізольоване антитіло може бути істотно вільним від іншого клітинного матеріалу та/або хімічних препаратів. Термін "людське антитіло", як вживається у цій заявці, призначене для включення антитіл, що мають варіабельні та константні регіони, одержані від послідовностей імуноглобуліну людських зародкових клітин. Людські антитіла за даним винаходом можуть включати амінокислотні залишки, не кодовані послідовностями імуноглобуліну людських зародкових клітин (наприклад, мутації, що включені шляхом рандомізованого або сайтспецифічного мутагенезу in vitro або соматичною 96922 46 мутацією in vivo), наприклад, у CDR та у конкретному CDR3. Проте, термін "людське антитіло", як вживається у цій заявці, не призначений для включення антитіл, в яких CDR послідовності, одержані із зародкових клітин інших видів ссавців, таких, як миші, були імплантовані у людські каркасні послідовності. Термін "рекомбінантне людське антитіло", як вживається у цій заявці, призначено для включення усіх людських антитіл, що одержані, експресовані, створені або ізольовані рекомбінантними способами, таких, як антитіла, експресовані з використанням рекомбінантних векторів експресії, трансфекованих у клітину-хазяїн (додатково описані у Розділі II С, наведеному нижче, антитіла, ізольовані з рекомбінантної комбінаторної бібліотеки людських антитіл (Hoogenboom H.R., (1997) TIB Tech. 15:62-70; Azzazy H., and Highsmith W.E., (2002) Clin. Biochem. 35:425-445; Gavilondo J.V., and Larrick J.W. (2002) BioTechniques 29:128-145; Hoogenboom H., and Chames P. (2000) Immunology Today 21:371-378 ), антитіл, ізольованих з тварин (наприклад, миші), що є трансгенними для генів людського імуноглобуліну (див., наприклад, Taylor, L. D., et al. (1992) Nucl. Acids Res. 20:6287-6295; Kellermann S-A., and Green L.L. (2002) Current Opinion in Biotechnology 13:593-597; Little M. et al. (2000) Immunology Today 21:364-370) або антитіл, одержаних, експресованих, створених чи ізольованих будь-якими іншими способами, що включають сплайсінг послідовностей генів людського імуноглобуліну до інших ДНК послідовностей. Такі рекомбінантні людські антитіла мають варіабельні та константні регіони, одержані з послідовностей імуноглобуліну людських зародкових клітин. У певних втіленнях, проте, такі рекомбінантні людські антитіла піддають мутагенезу in vitro (або, при використанні тварини, трансгенної для людських lg послідовностей, соматичного мутагенезу in vivo) та тому амінокислотні послідовності VH та VL регіонів рекомбінантних антитіл є послідовностями що, будучи одержаними з та родинними до послідовностей VH та VL людських зародкових клітин, мо 47 жуть не існувати у природі у складі людських антитіл зародкових клітин in vivo. Термін "химерне антитіло" відноситься до антитіл, що містять послідовності варіабельного регіону важкого та легкого ланцюга одного виду та послідовності константного регіону інших видів, таких, як антитіла, що мають мишачі варіабельні регіони важкого та легкого ланцюгів, зв'язані із людськими константними регіонами. Термін "CDR-імплантоване антитіло" відноситься до антитіл, що містять послідовності варіабельного регіону важкого та легкого ланцюга одного виду, але в яких послідовності одного чи більше CDR регіонів VH та/або VL заміщені CDR послідовностями інших видів, таких, як антитіла, що мають мишачі варіабельні регіони важкого та легкого ланцюгів, де один чи більше мишачих CDR (наприклад, CDR3) був заміщений на людські CDR послідовності. Термін "олюднене антитіло" відноситься до антитіл, що містять послідовності варіабельного регіону важкого та легкого ланцюгів не-людських видів (наприклад, миші) проте в яких, щонайменше, частина VH та/або VL послідовності була заміщена таким чином, щоб бути більш "людиноподібною", тобто, більш подібною варіабельним послідовностям людських зародкових клітин. Одним видом олюднених антитіл є CDRімплантоване антитіло, в якому людські CDR послідовності введені у не-людські VH та VL послідовності для заміщення відповідних не-людських CDR послідовностей. Терміни "Кабат нумерація", "Кабат визначення" та "Кабат маркірування" у цій заявці вживають як взаємозамінні. Ці терміни, визнані в цій галузі, відносяться до системи нумерації амінокислотних залишків, що є більш варіабельними (тобто, гіперваріабельними), ніж інші амінокислотні залишки у варіабельних регіонах важкого та легкого ланцюгів антитіла, або в їх антиген-зв'язуючих частинах (Кабат et al. (1971) Ann. NY Acad, Sci. 190:382-391 та Кабат, Е.А., et al. (1991) Sequences of Proteins of Immunological Interest, Fifth Edition, U.S. Department of Health and Human Services, NIH Publication No. 91-3242). Для варіабельного регіону важкого ланцюга, гіперваріабельний регіон знаходиться у діапазоні від амінокислотних положень 31-35 для CDR1, амінокислотних положень 50-65 для CDR2, та амінокислотних положень 95-102 для CDR3. Для варіабельного регіону легкого ланцюга, гіперваріабельний регіон знаходиться у діапазоні від амінокислотних положень 24-34 для CDR1, амінокислотних положень 50 -56 для CDR2, та амінокислотних положень 89-97 для CDR3. Як вживається у цій заявці, терміни "акцептор" та "акцепторне антитіло" відноситься до антитіла чи нуклеїновокислотної послідовності, що забезпечує чи кодує, щонайменше, 80%, щонайменше, 85%, щонайменше, 90%, щонайменше, 95%, щонайменше, 98% або 100% амінокислотних послідовностей одного чи більше каркасного регіонів. У деяких втіленнях, термін "акцептор" відноситься до амінокислотної чи нуклеїновокислотної послідовності антитіла, що забезпечує чи кодує константний регіон(и). Ще в одному втіленні, термін "ак 96922 48 цептор" відноситься до амінокислотної чи нуклеїновокислотної послідовності антитіла, що забезпечує чи кодує один чи більше каркасних регіонів та константних регіонів. У конкретному втіленні, термін "акцептор" відноситься до амінокислотної чи нуклеїновокислотної послідовності людського антитіла, що забезпечує чи кодує, щонайменше, 80%, переважно, щонайменше, 85%, щонайменше, 90%, щонайменше, 95%, щонайменше, 98%, або 100% амінокислотних послідовностей одного чи більше каркасних регіонів. Відповідно до цього втілення, акцептор можу містити, щонайменше, 1, щонайменше, 2, щонайменше, 3, щонайменше, 4, щонайменше, 5, або щонайменше, 10 амінокислотних залишків, що не зустрічається (зустрічаються) в одному чи більше конкретних положеннях людського антитіла. Каркасний регіон акцептора та/або константний регіон (константі регіони) акцептора можуть бути, наприклад, похідні чи одержані з гену антитіл зародкових ліній клітин, гену зрілого антитіла, функціонального антитіла (наприклад, антитіл, добре відомих з рівня техніки, антитіл, що розробляють чи комерційно доступних антитіл). Як вживається у цій заявці, термін "CDR" відноситься до гіперваріабельного регіону у межах варіабельних послідовностей антитіла. Існують три CDR в кожному варіабельному регіоні важкого ланцюга та легкого ланцюга, що позначені як CDR1, CDR2 та CDR3, для кожного з варіабельних регіонів. Термін "набір CDR", як вживається у цій заявці, відноситься до групи з трьох CDR, що зустрічаються у одному варіабельному регіоні, що здатний зв'язувати антиген. Точні межі цих CDR були визначені різним чином відповідно до різних систем. Система, описана Кабатом (Kabat et al., Sequences of Proteins of Immunological Interest (National Institutes of Health, Bethesda, Md. (1987) та (1991)), не лише забезпечує однозначну систему нумерації залишків, застосовну до будь-якого варіабельного регіону антитіла, але також забезпечує точне визначення меж залишків трьох CDR. Ці CDR можуть мати назву Кабат-CDR. Chothia та співавтори (Chothia та Lesk, J. Mol. ВіоІ. 196:901917 (1987) та Chothia et al., Nature 342:877-883 (1989)) знайшли, що певні субфрагменти у межах Кабат-CDR приймають майже ідентичні пептидні каркасні конформації, незважаючи на те, що вони дуже відрізняються на рівні амінокислотної послідовності. Ці субфрагменти позначені як L1, L2 та L3 або Н1, Н2 та H3, де "L" та "Н" означають регіони легкого ланцюга та важкого ланцюга, відповідно. Ці регіони можуть мати назву Chothia-CDR, межі яких перекривають Кабат-CDR. Інші визначення меж CDR, що перекривають Кабат-CDR, були описані Padlan {FASEB J. 9:133-139 (1995)) та MacCallum (J. Mol. ВіоІ. 262(5):732-45 (1996)). Проте інші визначення меж CDR можуть не дотримуватись суворо будь-якої з вищезазначених систем, але вони будуть, проте, перекривати Кабат-CDR, хоча вони можуть бути скорочені чи подовжені у світі прогнозування чи експериментальних даних щодо того, що конкретні залишки або групи залишків або навіть всі CDR не впливають значною мірою на зв'язування антигенів. У способах, що використовують у цій заявці, можна застосовувати 49 CDR, визначені відповідно до будь-якої з цих систем, хоча переважними втіленнями є CDR, визначені Кабат або Chothia. Як вживається у цій заявці, термін "канонічний" залишок відноситься до залишку у CDR або каркасі, що визначає конкретну канонічну CDR структуру, як визначено Chothia et al. (J. Mol. ВіоІ. 196:901-907 (1987); Chothia et al., J. Mol. ВіоІ. 227:799 (1992), обидва включені до цієї заявки шляхом посилання). У відповідності до Chothia et al., критичні фрагменти CDR багатьох антитіл мають майже ідентичні пептидні каркасні конформації, незважаючи на значні відмінності на рівні амінокислотної послідовності. Кожна канонічна структура визначає, головним чином, набір торсійних кутів пептидного каркасу для сусіднього сегменту амінокислотних залишків, що утворюють петлю. Як вживається у цій заявці, терміни "донор" та "донорське антитіло" відноситься до антитіла, що забезпечує один чи більше CDR. У переважному втіленні, донорське антитіло є антитілом з видів, що відрізняються від антитіла, з якого походять чи були одержані каркасні регіони. У контексті олюдненого антитіла, термін "донорське антитіло" відноситься до не-олюдненого антитіла, що забезпечує один чи більше CDR. 96922 50 Як вживається у цій заявці, термін "каркас" чи "каркасна послідовність" відноситься до послідовностей, що залишились, варіабельного регіону, мінус CDR. Через точне визначення CDR послідовність може бути встановлена за допомогою різних систем, значення каркасної послідовності підлягає відповідним різним інтерпретаціям. Шість CDR (CDR-L1, -L2 та -L3 легкого ланцюга та CDRH1, -Н2 та -H3 важкого ланцюга) також розділяють каркасні регіони легкого ланцюга та важкого ланцюга на чотири субрегіони (FR1, FR2, FR3 та FR4) кожного ланцюга, в яких CDR1 розташований між FR1 та FR2, CDR2 між FR2 та FR3, a CDR3 між FR3 та FR4. Без вказання конкретних субрегіонів як FR1, FR2, FR3 та FR4, каркасний регіон, як його називають інші, представляє комбіновані FR у межах варіабельного регіону одного ланцюга імуноглобуліну, що зустрічається у природі. Як вживається у цій заявці, FR представляє один з чотирьох субрегіонів, a FR представляє один чи більше з чотирьох субрегіонів, що утворюють каркасний регіон. Акцепторы послідовності людських важкого та легкого ланцюгів відомі з рівня техніки. В одному втіленні даного винаходу акцепторні послідовності людських важкого та легкого ланцюгів вибирають з послідовностей, що описані у Таблиці 3 та Таблиці 4. 51 Як вживається у цій заявці, термін "ген антитіл зародкових ліній клітин" або "генний фрагмент" відноситься до імуноглобулінової послідовності, що кодована не-лімфоїдними клітинами, що не були піддані процесу мутації, що призводить до генетичного ре аранжування та мутації для експресії конкретного імуноглобуліну. (Див., наприклад, Shapiro et al., Crit. Rev. Immunol. 22(3): 183200 (2002); Marchalonis et al., Adv. Exp. Med. Biol. 484:13-30 (2001)). Одна з переваг, що забезпечуються різними втіленнями даного винаходу, є результатом визнання того, що гени антитіл зародкових ліній клітин є, більш вірогідно, генами зрілих антитіл до структур консервативних незмінних амінокислотних послідовностей, характерних для індивідів у виді, тому вони, менш вірогідно, мають бути визнані як такі, що походять зі стороннього джерела, при терапевтичному використанні у цьому виді. Як вживається у цій заявці, термін "ключові" залишки відноситься до певних залишків у межах варіабельного регіону, що мають більший вплив на специфічність зв'язування та/або афінність антитіла, зокрема, олюдненого антитіла. Ключовий залишок включає, проте не обмежується наведеними, один чи більше з наступних залишків: залишок, суміжний із CDR, можливий сайт глікозилування (може бути N- чи О-сайтом глікозилування), рідкий залишок, залишок, здатний взаємодіяти з антигеном, залишок, здатний взаємодіяти з CDR, канонічний залишок, контактний залишок між варіабельним регіоном важкого ланцюга та варіабельним регіоном легкого ланцюга, залишок у зоні Верньєр та залишок у регіоні, що частково підпадає під визначення Chothia CDR1 варіабельного важкого ланцюга та визначення Кабатом каркасу першого важкого ланцюга. 96922 52 Як вживається у цій заявці,термін "олюднене антитіло" є варіантом, похідним, аналогом чи фрагментом антитіла, що імуноспецифічно зв'язує антиген, що розглядається, та що містить каркасний регіон (FR), що має, головним чином, амінокислотну послідовність людського антитіла та гіперваріабельний регіон (CDR), що має, головним чином, амінокислотну послідовність не-людського антитіла. Як вживається у цій заявці, термін "головним чином" у контексті CDR відноситься до CDR, що має амінокислотну послідовність, яка має, щонайменше, 80%, переважно, щонайменше, 85%, щонайменше, 90%, щонайменше, 95%, щонайменше, 98% або, щонайменше, 99% ідентичність до амінокислотної послідовності не-людського антитіла CDR. Олюднене антитіло містить, головним чином, усі з, щонайменше, одного, а типово, двох, варіабельних доменів (Fab, Fab', F(ab')2, FabC, Fv) в яких усі або, головним чином, усі CDR регіони відповідають регіонам не-людського імуноглобулінового (тобто, донорського антитіла) та усі або, головним чином, усі каркасні регіони є регіонами консенсусної послідовності людського імуноглобуліну. Переважно, олюднене антитіло також містить, щонайменше, частину константного регіону імуноглобуліну (Fc), типово, людського імуноглобуліну. У деяких втіленнях, олюднене антитіло містить як легкий ланцюг, так і, щонайменше, варіабельний домен важкого ланцюга. Антитіло також може містити СН1, шарнірні, СН2, СH3 та СН4 регіони важкого ланцюга. У деяких втіленнях, олюднене антитіло містить тільки олюднений легкий ланцюг. У деяких втіленнях, олюднене антитіло містить тільки олюднений важкий ланцюг. У конкретних втіленнях, олюднене антитіло містить тільки олюднений варіабельний домен легкого ланцюга та/або олюдненого важкого ланцюга. 53 Олюднене антитіло може бути вибрано з будьякого класу імуноглобулінів, включаючи IgM, IgG, IgD, IgA та lgЕ, та будь-якого ізотипу, включаючи, без обмеження, IgG1, lgG2, lgG3 та lgG4. Олюднене антитіло може містити послідовності з більш, ніж одного класу чи ізотипу, а конкретні константі домени можуть бути вибрані для оптимізації бажаних функцій ефектора з використанням методів, добре відомих з рівня техніки. Каркасні та CDR регіони олюдненого антитіла не повинні обов'язково відповідати батьківським послідовностям, наприклад, CDR донорського антитіла або консенсусний каркас можуть бути мутовані шляхом заміщення, інсерції та/або делеції, щонайменше, одного амінокислотного залишку таким чином, щоб CDR або каркасний залишок на цьому сайті не відповідав ані донорському антитілу, ані консенсусному каркасу. У переважному втіленні, такі мутації, проте, не будуть екстенсивними. Зазвичай, щонайменше, 80%, переважно, щонайменше, 85%, більш переважно, щонайменше, 90%, та найбільш переважно, щонайменше, 95% залишки олюдненого антитіла будуть відповідати залишкам батьківським FR та CDR послідовностям. Як вживається у цій заявці, термін "консенсусний каркас" відноситься до каркасного регіону у консенсусній послідовності імуноглобуліну. Як вживається у цій заявці, термін "консенсусна послідовність імуноглобуліну" відноситься до послідовності, утвореної з амінокислот (або нуклеотидів), що найбільш часто зустрічаються, сімейства родинних імуноглобулінових послідовностей (Див., наприклад, Winnaker, From Genes to Clones (Verlagsgesellschaft, Weinheim, Germany 1987)). У сімействі імуноглобулінів, кожне положення у консенсусній послідовності займає амінокислота, що найбільш часто зустрічається у цьому положенні у сімействі. Якщо дві амінокислоти зустрічаються однаково часто, кожна з них може бути включена до консенсусної послідовності. Як вживається у цій заявці, зона "Верньє" відноситься до підмножини каркасних залишків, що можуть впорядковувати CDR структуру та точно регулювати відповідність до антигену, як описано у Foote та Winter (1992, J. Mol. ВіоІ. 224:487-499, що включена до цієї заявки шляхом посилання). Залишки зони Верньє утворюють шар, що знаходиться під CDR та може впливати на структуру CDR та афінність антитіла. Як вживається у цій заявці, термін "нейтралізуючий" відноситься до нейтралізації біологічної активності цитокіну, коли зв'язуючий білок специфічно зв'язує цитокін. Переважно, нейтралізуючий зв'язуючий білок є нейтралізуючим антитілом, зв'язування якого з hlL-12 та/або hlL-23 призводить до інгібування біологічної активності hlL-12 та/або hlL-23. Переважно, нейтралізуючий зв'язуючий білок зв'язує hlL-12 та/або hlL-23 та зменшує біологічну активність IL-12 та/або hlL-23, на, щонайменше, приблизно, 20%, 40%, 60%, 80%, 85% чи більше. Інгібування hlL-12 та/або hlL-23 за допомогою нейтралізуючого зв'язуючого білка можна оцінити шляхом вимірювання одного чи більше індикаторів біологічної активності hlL-12 та/або hlL-23, добре відомих з рівня техніки. Наприклад, інгібу 96922 54 вання бластної проліферації людського фітомегаглютиніну у ФГА аналізі бластної індукції під дією інтерферону-гама (див. Приклад 1.1.С) або інгібування рецептора зв'язування в аналізі зв'язування рецептора людського IL-12 (див. також Salfeld et al., публікація РСТ № WO 00/56772 А1). Термін "активність" включає такі активності, як специфічне зв'язування/афінність антитілом антигену, наприклад, анти-hlL-12 антитіло, що зв'язує IL-12 антиген та/або здатність до нейтралізації антитіла, наприклад, анти-hlL-12 антитіла, зв'язування якого із hlL-12 інгібує біологічну активність hlL-12, наприклад, інгібування ФГА бластної проліферації чи інгібування зв'язування рецептора людського IL-12 в аналізі зв'язування рецептора чи в ФГА аналізі бластної індукції під впливом гамаінтерферону (див. Приклад 1.1.С). Термін "епітоп" включає будь-яку поліпептидну детермінанту, здатну до специфічного зв'язування імуноглобулінового або Т-клітинного рецептору. У певних втіленнях, епітопні детермінанти включають хімічно активні поверхневі угрупування молекул, таких, як амінокислоти, бічні ланцюги цукрів, фосфорил або сульфонал та, у певних втіленнях, можуть мати тривимірні структурні характеристики, та/або специфічні зарядові характеристики. Епітоп є регіоном антигену, зв'язаним із антитілом. У певних втіленнях, вважають, що антитіло специфічно зв'язано із антигеном, коли він, переважно, визнає його антиген-мішень у складній суміші білків та/або макромолекул. Термін "поверхневий плазмонний резонанс", як вживається у цій заявці, відноситься до оптичного явища, що дозволяє аналізувати біоспецифічну взаємодію у режимі реального часу шляхом детекції змін концентрацій білків у межах біосенсорної матриці, наприклад, з використанням системи BIAcore (Pharmacia Biosensor AB, Uppsala, Sweden and Piscataway, NJ). Подальші описи наведені у Jönsson, U., et al. (1993) Ann. Biol. Clin. 51:19-26; Jönsson, U., et al. (1991) Biotechniques 11:620-627; Johnsson, В., et al. (1995) J. Mol. Recognit. 8:125-131; та Johnnson, В., et al. (1991) Anal. Biochem. 198:268-277. Термін "Kon", як вживається у цій заявці, відноситься до константи швидкості асоціації антитіла з антигеном з утворенням комплексу антитіло/антиген, відомого з рівня техніки. Термін "Koff", як вживається у цій заявці, відноситься до константи швидкості дисоціації антитіла з комплексу антитіло/антиген, відомого з рівня техніки. Термін "Kd", як вживається у цій заявці, відноситься до константи дисоціації конкретної взаємодії антитіло-антиген, як відомо з рівня техніки. Термін "мічений зв'язуючий білок" як вживається у цій заявці, відноситься до білка, до якого включено мітку, що забезпечує ідентифікацію зв'язуючого білка. Переважно, мітка є детектовним маркером, наприклад, включенням радіоактивно міченої амінокислоти або приєднанням до поліпептиду біотіонільних груп, що можуть бути детектовані за допомогою маркірованого авідіну (наприклад, стрептавідіну, що містить флуоресцентний маркер, чи ферментної активності, що може бути 55 детектована за допомогою оптичних чи колориметричних способів). Приклади міток для поліпептидів включають, але не обмежуються наведеними, 3 такі: радіоізотопи чи радіонукліди (наприклад, Н, 14 35 90 99 111 125 131 177 166 С, S, Y, Тс, ln, Ι, I, Lu, Ho або 153 Sm); флуоресцентні мітки (наприклад, FITC, родамін, лантаноїдні фосфори), ферментні мітки (наприклад, пероксидазу хрону, люциферазу, лужну фосфатазу); хемілюмінесцентні мітки; біотинільні групи; попередньо визначені поліпептидні епітопи, розпізнані вторинним репортером (наприклад, лейцин-зіперні парні послідовності, сайти зв'язування для вторинних антитіл, домени зв'язування металів, епітопні мітки); та магнітні речовини, такі, як хелати гадолінію. Термін "кон'югат антитіл" відноситься до зв'язуючого білка, такого, як антитіло, хімічно зв'язаного із другою хімічною групою, такою, як терапевтичний або цитотоксичний агент. Термін "агент" вживається у цій заявці для позначення хімічної сполуки, суміші хімічних сполук, біологічної макромолекули або екстракту, зробленого з біологічних матеріалів. Переважно, терапевтичні або цитотоксичні агенти включають, не обмежуючись наведеними, коклюшний токсин, таксол, цитохалазін В, граміцидін D, бромід етидію, еметін, мітоміцин, етопозид, тенопозид, вінкрістін, вінбластін, колхіцин, доксорубіцин, даунорубіцин, дигідрокис антрацин діон, мітоксантрон, мітраміцин, актіноміцин D, 1-дегідротестостерон, глюкокортікоїди, прокаїн, тетракаїн, лідокаїн, пропранолол та піроміцин та їх аналоги чи гомологи. Терміни "кристалічний" та "кристалізований", як вживається у цій заявці, відносяться до антитіла, або його антиген-зв'язуючої частини, що існує у формі кристалу. Кристали є однією з форм твердого стану речовини, що відрізняється від інших форм, таких, як аморфний твердий стан чи рідкокристалічний твердий стан. Кристали складаються з регулярних, повторюваних, тривимірних періодичних структур атомів, іонів, молекул (наприклад, білків, таких, як антитіла), або молекулярних ансамблів (наприклад, комплексів антиген/антитіло). Ці тривимірні періодичні структури впорядковані відповідно до їх конкретних математичних співвідношень, що добре зрозумілі у цій галузі. Основна одиниця, чи будівельний блок, що повторюється у кристалі, має назву асиметричної одиниці. Повторення асиметричної одиниці у системі, що відповідає наданій, добре визначені кристалографічній симетрії, забезпечує "одиничну комірку" кристалу. Повторення одиничної комірки шляхом регулярних трансляцій в усіх трьох вимірах забезпечує кристал. Див. Giege, R. and Ducruix, A. Barrett, Crystallization of Nucleic Acids and Proteins, a Practical Approach, 2nd ea., pp. 20 1-16, Oxford University Press, New York, New York, (1999). Термін "полінуклеотид", як вживається у цій заявці, означає полімерну форму двох чи більше нуклеотидів, рибонуклеотидів чи дезоксирибонуклеотидів, або модифікованої форми будь-якого типу нуклеотиду. Термін включає одно- та подвійно-ланцюгові форми ДНК, але, переважно, подвійно-ланцюгову ДНК. 96922 56 Термін "ізольований полінуклеотид", як вживається у цій заявці, повинен означати полінуклетид (наприклад, геномного, кДНК, або синтетичного походження, або деяку їх комбінацію) що, у силу свого походження, є "ізольованим полінуклеотидом": не пов'язаний із цілим чи частиною полінуклеотиду, з яким "ізольований полінуклеотид" зустрічається у природі; функціонально пов'язаний із полінуклеотидом, з яким він не пов'язаний у природі; або не зустрічається у природі як компонент більшої послідовності. Термін "вектор", як вживається у цій заявці, відноситься до молекули нуклеїнової кислоти, що здатна до транспортування іншої нуклеїнової кислоти, з якою він був зв'язаний. Один тип вектору є "плазмідом", що відноситься до циркулярної подвійно-ланцюгової петлі ДНК, в яку можуть бути ліговані додаткові ДНК сегменти. Іншим типом вектору є вірусний вектор, де додаткові ДНК сегменти можуть бути ліговані у вірусний геном. Деякі вектори здатні до автономної реплікації у клітинухазяїн, у яку вони включені (наприклад, бактеріальні вектори, що мають бактеріальне походження реплікації та епісомальні вектори ссавців). Інші вектори (наприклад, не-епісомальні вектори ссавців) можуть бути поєднані у геномі клітині-хазяїна після включення у клітину-хазяїн, та, таким чином, репліковані разом із геномом-хазяїном. Більш того, деякі вектори здатні направляти експресію генів, з якими вони функціонально зв'язані. Такі вектори мають у цій мають назву "рекомбінантні вектори експресії" (або спрощено, "вектори експресії"). Загалом, вектори експресії, що застосовують у рекомбінантних ДНК методиках, часто існують у формі плазмід. У цій заявці, "плазмід" та "вектор" можуть бути використані як взаємозамінні, оскільки плазмід є найбільш розповсюдженою формою використання вектору. Проте, винахід призначений для включення таких інших форм векторів експресії, таких, як вірусні вектори (наприклад, ретровіруси дефективної реплікації, аденовіруси та адено-асоційовані віруси), що мають еквівалентні функції. Термін "функціонально зв'язаний" відноситься до безпосереднього сусідства, де описані компоненти знаходяться у співвідношенні, що дозволяє ним функціонувати за призначенням. Контрольна послідовність, що "функціонально зв'язана" із кодуючою послідовністю, легована таким чином, що експресія кодуючої послідовності здійснюється за умов, що відповідають контрольним послідовностям. "Функціонально зв'язані" послідовності включають як контрольні експресуючі послідовності, суміжні із геном, що розглядається, так і контрольні експресуючі послідовності, що діють у transположенні або на відстані для контролювання гену, що розглядається. Термін "контрольні експресуючі послідовності", як вживається у цій заявці, відноситься до полінуклеотидних послідовностей, необхідних для впливу на експресію та процесінг кодуючих послідовностей, до яких вони ліговані. Контрольні експресуючі послідовності включають відповідні послідовності початку та припинення транскрипції, промотору та енхансеру; ефективні сигнали РНК процесингу, такі, як сигнали сплайсін 57 гу та поліаденіляції; послідовності, що стабілізують цитоплазмові iРНК; послідовності, що підсилюють ефективність трансляції (тобто, Kozak консенсусна послідовність); послідовності, що підсилюють стійкість білка; та, за бажанням, послідовності, що підсилюють секрецію білків. Природа таких контрольних послідовностей відрізняється від організму хазяїна; у прокаріотів, контрольні послідовності яких загалом включають промотор, рібосомний зв'язуючий сайт та послідовність термінатору транскрипції; у еукаріотах, загалом, такі контрольні послідовності включають промотори та контрольні послідовності еукаріотів. Термін "контрольні послідовності" призначений для включення компонентів, наявність яких є необхідною для експресії та процесингу, та можуть також включати додаткові компоненти, присутність яких є корисною, наприклад, лідерні послідовності та послідовності клітин, що зливаються. "Трансформація", як визначено у цій заявці, відноситься до будь-якого процесу, за допомогою якого екзогенна ДНК надходить до клітини-хазяїна. Трансформація може відбуватись у природних чи штучних умовах, за допомогою різноманітних способів, добре відомих з рівня техніки. Трансформація може залежати від будь-якого відомого способу інсерції сторонніх нуклеїновокислотних послідовностей у прокаріотну чи еукаріотну клітину-хазяїн. Вибраний спосіб заснований на клітиніхазяїні, що трансформується, та може включати, але не обмежуватись наведеними, вірусну інфекцію, електропорацію, ліпофекцію та бомбардування частинками. Такі "трансформовані" клітини включають стабільно трансформовані клітини, в яких вставна ДНК здатна до реплікації або як плазмід, що автономно реплікує, або як частина хромосоми-хазяїна. Вони також включають клітини, що тимчасово експресують вставну ДНК чи РНК протягом обмеженого часу. Термін "рекомбінантна клітина-хазяїн" (або, спрощено, "клітина-хазяїн"), як вживається у цій заявці, відноситься до клітини, в яку була введена екзогенна ДНК. Має бути зрозумілим, що такі терміни призначені для назви не тільки конкретної клітини суб'єкту, але для потомства такої клітини. Через те, що можуть відбуватись певні модифікації у наступних поколіннях, викликані мутацією або впливом оточуючого середовища, таке потомство, фактично, буде ідентичним до батьківської клітини, проте воно буде включено у межах визначення терміну "клітина хазяїн", як вживається у цій заявці. Переважно, клітини-хазяєва включають прокаріотні та еукаріотні клітини, вибрані з будь-яких видів життя. Переважні еукаріотні клітини включають протісти, грибкові, рослинні та тваринні клітини. Найбільш переважно, клітини-хазяєва включають, не обмежуючись наведеними, прокаріотну клітинну лінію Е.СоІі; тваринні клітинні лінії СНО, НЕK 293 та COS; клітинні лінії комах Sf9; та грибкові клітини Saccharomyces cerevisiae. Для рекомбінантних ДНК, олігонуклеотидного синтезу та культивування та трансформації тканинної культури можуть бути використані стандартні методи, (наприклад, електропорація, ліпофекцію). Ферментні реакції та методи очищення 96922 58 можуть бути здійснені відповідно до інструкцій виробника або так, як звичайно здійснюється у цій галузі, або як описано у цій заявці. Вищезазначені методи та процедури можуть бути, загалом, виконані відповідно до традиційних способів, добре відомих з рівня техніки та так, як описано у різноманітних загальних та більш конкретних посиланнях, що процитовані та обговорені у цій заявці. Див., наприклад, Sambrook et al. Molecular Cloning: A Laboratory Manual (2d ed., Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold Spring Harbor, N.Y. (1989)), що включена до цієї заявки шляхом посилання для будь-яких цілей. "Трансгенний організм", як відомо з рівня техніки, та як вживається у цій заявці, відноситься до організму, що має клітини, що містять транс ген, де транс ген вводять в організм, (або попередник організму) експресує поліпептид, що не екс пресується природно в організмі. "Трасген" є ДНК конструктом, що стабільно та функціонально інтегрований у геном клітини, з якої розвивається трансгенний організм, направляючи експресію кодованого генного продукту в одному чи більше клітинних типів або тканин трансгенного організму. Терміни "регулювати" та "модулювати" вживають як взаємозамінні, та, як вживається у цій заявці, вони відносяться до зміни активності молекули, що розглядається (наприклад, біологічної активності hlL-12). Модулювання може представляти собою збільшення чи зменшення величини певної активності або функції молекули, що розглядається. Ілюстративні активності чи функції молекули включають, не обмежуючись наведеними, зв'язуючі характеристики, ферментативну активність, активацію клітинних рецепторів та сигнальну трансдукцію. Відповідно, термін "модулятор", як вживається у цій заявці, означає сполуку, здатну змінювати активність або функцію молекули, що розглядається (наприклад, біологічну активність hlL-12). Наприклад, модулятор може спричиняти збільшення чи зменшення величини певної активності чи функції молекули порівняно із величиною активності чи функції, що спостерігається у відсутності модулятора. У певних втіленнях, модулятором є інгібітор, що зменшує величину, щонайменше, однієї активності чи функції молекули. Ілюстративні інгібітори включають, не обмежуючись наведеними, білки, пептиди, антитіла, peptibodies, вуглеводні або невеликі органічні молекули. Peptibodies описані, наприклад, у WO 01/83525. Термін "агоніст", як вживається у цій заявці, відноситься до модулятору, що, при контакті з молекулою, що розглядається, призводить до збільшення величини певної активності або функції молекули порівняно із величиною активності чи функції, що спостерігається за відсутності агоніста. Конкретні агоністи, що розглядаються, можуть включати, не обмежуючись наведеними, IL-12 поліпептиди або поліпептиди, нуклеїнові кислоти, вуглеводні або будь-які інші молекули, що зв'язують hlL-12. Термін "антагоніст" або "інгібітор", як вживається у цій заявці, відноситься до модулятору, що при контакті з молекулою, що розглядається, 59 спричиняє зменшення величини певної активності чи функції молекули порівняно із величиною активності чи функції, що спостерігаються за відсутності антагоніста. Конкретні антагоністи, що розглядаються, включають такі, що блокують чи модулюють біологічну чи імунологічну активність hlL-12 та/або hlL-23. Антагоністи та інгібітори hlL12 та/або hlL-23 можуть включати білки, нуклеїнові кислоти, вуглеводні, або будь-які інші молекули, що зв'язують hlL-12 та/або hlL-23, але не обмежуються ними. Як вживається у цій заявці, термін "ефективна кількість" відноситься до кількості ліків, достатньої для зменшення або полегшення тяжкості та/або тривалості розладу або одного чи більше його симптомів, профілактики прогресії розладу, спричинення регресії розладу, профілактики рецидивів, розвитку, початку або прогресії одного чи більше симптомів, пов'язаних з розладом, детекції розладу, або підсилення чи покращення профілактичного чи терапевтичного ефекту інших ліків (наприклад, профілактичного чи терапевтичного агента). Термін "проба", як вживається у цій заявці, використовують у його найбільш широкому сенсі. "Біологічна проба", як вживається у цій заявці, включає, не обмежуючись наведеними, будь-яку кількість речовини, взяту від живої істоти, або істоти, що була живою. Такі живі істоти включають, не обмежуючись наведеними, людей, мишей, щурів, мавп, собак, кроликів та інших тварин. Такі речовини включають, не обмежуючись наведеними, кров, сироватку, сечу, синовіальну рідину, клітини, органи, тканини, кісний мозок, лімфовузли та селезінку. І. Антитіла, що зв'язують людський ІL-12р40. Один аспект даного винаходу забезпечує ізольовані мишачі моноклональні атитіла, або їх антиген-зв'язуючі частини, що зв'язують ІL-12р40 з високою афінністю, низькою швидкістю дисоціації та високою здатністю до нейтралізації. Другий аспект даного винаходу забезпечує химерні антитіла, що зв'язують ІL-12р40. Третій аспект даного винаходу забезпечує CDR-імплантовані антитіла, або їх антиген-зв'язуючі частини, що зв'язують IL12p40. Четвертий аспект даного винаходу забезпечує олюднені антитіла, або їх антиген-зв'язуючі частини, що зв'язують ІL-12р40. Переважно, антитіла або їх частини є ізольованими антитілами. Переважно, антитіла за даним винаходом є нейтралізуючими людськими анти-ІL-12 та/або людськими анти-ІL-23 антитілами. А. Спосіб одержання анти IL-12p40 антитіл Антитіла за даним винаходом можуть бути одержані за будь-яким методом з числа тих, що відомі з рівня техніки. 1. Анти-ІL-12р40 моноклональні антитіла з використанням гибрідомної технології Моноклональні антитіла можна одержувати за допомогою великої кількості методів, відомих з рівня техніки, включаючи застосування гибрідомних, рекомбінантних технологій та технологій фагового дисплею, або їх комбінацій. Наприклад, моноклональні антитіла можна одержувати з використанням гібридомних методів, включаючи такі, що відомі з рівня техніки та теорій, наприклад, з 96922 60 Harlow et аі, Antibodies: A Laboratory Manual, (Cold Spring Harbor Laboratory Press, 2nd ed. 1988); Hammerling, et al., in: Monoclonal Antibodies and TCell Hybridomas 563-681 (Elsevier, N.Y., 1981) (вказані посилання цілком включені шляхом посилання). Термін "моноклональне антитіло", як вживається у цій заявці, не обмежений антитілами, що одержують за гибрідомною технологією. Термін "моноклональне антитіло" відноситься до антитіла, що одержують з одиночного клону, включаючи будь-який еукаріотний, прокаріотний або фаговий клон, а не спосіб, за яким їх одержують. Способи одержання та скринінгу конкретних антитіл із використанням гибрідомних технологій є стандартними та добре відомими у цій галузі. В одному втіленні, даний винахід забезпечує способи генерування моноклональних антитіл, а також антитіл, що одержують способом, що включає культивування гибрідомних антитіл, що секретують антитіла за даним винаходом, де, переважно, гибрідому генерують шляхом злиття спленоцитів, ізольованих з мишей, імунізованих антигеном за даним винаходом, з мієломними клітинами, та наступного скринінгу гибрідом, що утворюються в результаті злиття гибрідомних клонів, що секретують антитіла, здатні зв'язувати поліпептид за даним винаходом (Див. Приклад 1.2). Стисло, миші можуть бути імунізовані IL-12 антигеном. У переважному втіленні, IL-12 антиген вводять із ад'ювантом з метою одержання імунного відклику. Такі ад'юванти включають повні чи неповні ад'юванти Фройнда, RIBI (мураміл-дипептиди) або ISCOM (імуностимулюючі комплекси). Такі ад'юванти можуть захищати поліпептид від швидкої дисперсії шляхом секвестрування його локальний осад, або вони можуть містити речовини, що стимулюють хазяїна секретувати фактори, що є хємотаксичними для макрофагів та інших компонентів імунної системи. Переважно, при введенні поліпептиду, схема імунізації включатиме два чи більше введення поліпептиду, що відбуватимуться протягом двотижневого періоду. Після імунізації тварини IL-12 антигеном, з неї можуть бути одержані антитіла та/або антитілопродукуючі клітини. Анти-ІL-12 антитіло-вмісну сироватку одержують з тварини шляхом знекровлення чи умертвіння. Сироватку можна використовувати після її одержання з тварини, фракцію імуноглобуліну можна одержувати з сироватки, або анти-IL-12 антитіла можуть бути виділені з сироватки. Сироватка чи імуноглобулін, одержані таким чином, є поліклональними, та мають, таким чином, різнотипні властивості. Після детекції імунного відклику, наприклад, детекції антитіл, специфічних для антигену IL-12 у сироватці мишей, збирають селезінки мишей та виділяють спленоцити. Потім спленоцити сплавляють за добре відомими методами для одержання будь-яких придатних мієломних клітин, наприклад, клітин з клітинної лінії SP20, доступних у АТСС. Гибрідоми відбирають та клонують шляхом обмеженого розведення. Потім гибрідомні клони аналізують способами, відомими з рівня техніки, на наявність клітин, що секретують антитіла, здатні зв'язувати IL-12. Асцитна рідина, що, загалом,