Інсектицидні композиції, їх застосування та спосіб одержання, а також спосіб захисту лігноцелюлозних матеріалів

1. Інсектицидна композиція, яка відрізняється тим, що вона є водною дисперсією високодисперсних полімерних частинок, які містять принаймні одну інсектицидну органічну діючу речовину, яка має розчинність у воді не більше ніж 5 г/л при 25 °С і 1013 мбар, і які мають середній розмір, визначений за допомогою динамічного розсіювання світла, не більше ніж 500 нм, де полімерні частинки, які містять принаймні одну інсектицидну діючу речовину, мають позитивний поверхневий заряд, і де водна дисперсія полімерних частинок, які містять діючу речовину, одержана шляхом радикальної емульсійної полімеризації у водній фазі мономерної композиції етиленненасичених мономерів М, у якій етиленненасичені мономери М містять принаймні одну інсектицидну діючу 2. Інсектицидна композиція за п. речовину в розчиненому вигляді. 1, яка відрізняється тим, що мономери М містять від 0,1 до 20 мас. %, виходячи із загальної кількості мономерів М, принаймні одного моноетиленненасиченого мономера M-k, який має принаймні одну катіонну груп у і/або принаймні одну груп у, яка може бути піддана протонуванню у водному середовищі. 2 3 85790 4 7. Інсектицидна композиція за будь-яким з попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що полімер має температур у склування TG принаймні 10 °С. 8. Інсектицидна композиція за будь-яким з попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що включає принаймні одну інсектицидну діючу речовину в кількості від 0,1 до 50 мас. %, виходячи з маси мономерів М, використовуваних для одержання полімеру. 9. Інсектицидна композиція за будь-яким з попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що інсектицидна діюча речовина вибрана із числа піретроїдів, карбаматів, органо(тіо)фосфатів, регуляторів росту членистоногих, хлорфенапіру та неонікотиноїдів. 10. Інсектицидна композиція за будь-яким з попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що полімерні частинки містять принаймні одну інсектицидну діючу речовину як єдину діючу речовину. 11. Інсектицидна композиція за будь-яким з попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що вона містить леткі органічні сполуки у кількості менше ніж 1 мас. % у перерахунку на загальну масу композиції. 12. Інсектицидна композиція за будь-яким з попередніх пунктів, яка відрізняє ться тим, що кількість сухи х речовин становить від 10 до 60 мас. %. 13. Спосіб одержання інсектицидної композиції за будь-яким з попередніх пунктів, який відрізняється тим, що включає радикальну емульсійну полімеризацію у водній фазі мономерної композиції етиленненасичених мономерів М, де етиленнена сичені мономери М містять принаймні одну інсектицидну діючу речовину в розчиненому вигляді, мономери М містять принаймні один моноетиленненасичений мономер M-k, який містить принаймні одну катіонну гр упу і/або принаймні одну гр упу, здатну до протонування у водному середовищі, і/або емульсійну полімеризацію здійснюють в присутності принаймні однієї катіонної поверхневоактивної речовини. 14. Порошкоподібна інсектицидна композиція, яка відрізняє ться тим, що одержана шляхом сушіння водної інсектицидної композиції за будь-яким з пп. 1-12. 15. Застосування водної інсектицидної композиції за будь-яким з пп. 1-12 або порошкоподібної інсектицидної композиції за п. 14 для боротьби зі шкідливими комахами. 16. Застосування водної інсектицидної композиції за будь-яким з пп. 1-12 або порошкоподібної інсектицидної композиції за п. 14 для захисту лігноцелюлозних матеріалів від нашестя шкідливих комах. 17. Спосіб захисту лігноцелюлозних матеріалів від нашестя або ушкодження шкідливими комахами, який відрізняється тим, що включає обробку лігноцелюлозного матеріалу водною інсектицидною композицією за будь-яким з пп. 1-12 і/або порошкоподібною інсектицидною композицією за п. 14. 18. Спосіб за п. 16, який відрізняється тим, що лігноцелюлозні матеріали являють собою лісоматеріали. Даний винахід стосується водних інсектицидних композицій у вигляді водної дисперсії високодисперсних полімерних частинок, які містять, принаймні, одну інсектицидну органічну діючу речовину, що має розчинність у воді не більше ніж 5 г/л при 25°С і 1013 мбар, і застосування таких водних інсектицидних композицій для захисту матеріалів, що містять лігноцелюлозу, зокрема деревних матеріалів, від нашестя шкідливих комах. Як відомо, матеріали на основі лігноцелюлозних матеріалів, зокрема деревних матеріалів, мають ризик зазнати нашестя шкідливих комах, наприклад дереворуйнуючих жуків, мура х і/або термітів. Оскільки напад може привести до ушкодження та, у крайніх випадках, до повного руйнування матеріалів, великі зусилля спрямовуються на захист таких матеріалів від такого нападу. Традиційні консерванти для деревини на основі дьогтьового масла, такі як карболінеум, є не дуже привабливими внаслідок їх характерного запаху та можливого прояву карциногенних властивостей. Тому для цих цілей у наш час використовуються певні органічні діючі речовини. Оскільки ці діючі речовини звичайно є нерозчинними у воді, їх, як правило, вводять у препарати у вигляді розчинів в органічних розчинниках (див. Ullmann's Encyclopedia of Ε.Η. Pommer, "Wood, Preservation" Chapter 2, in Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry, 5th ed. on CD-ROM, Wiley-VCH Weinheim 1997). Проте, застосування розчинників ви кликає додаткові витрати та, крім того, небажано з міркувань гігієни праці та екологічних міркувань. Крім того, існує ризик вимивання діючих речовин під впливом атмосфери, так що стійкість до атмосферної корозії таких інсектицидних шарів часто є незадовільною. US 3,400,093 описує водні дисперсії полімеру, які включають інсектицид та одержують шляхом емульсійної полімеризації етиленненасичених мономерів, причому мономери, використовувані для полімеризації, містять розчинену водонерозчинну інсектицидну діючу речовину. Дисперсії полімерів, що містять інсектицид, описані в цьому документі, використовуються для одержання композицій для покриття на водній основі, таких як дисперсійна фарба, і спрямовані на забезпечення інсектицидного шару покриття. Ці дисперсії полімерів, проте, непридатні для захисту деревини. Більш рання німецька заявка на патент 102004020332.6 описує водний препарат діючої речовини, що включає, принаймні, одну фунгіцидну органічну діючу речовину, що має розчинність у воді не більше ніж 5 г/л при 25°С і 1013 мбар, і високодисперсний полімер, із середнім розміром частинок, визначеним за допомогою динамічного розсіювання світла, не більше ніж 300 нм, де полімерні частинки високодисперсного полімеру містять діючу речовину та де полімер складається з переважно етиленненасичених мономерів, які мають розчинність у воді не більше ніж ЗО г/л при 5 85790 25°С. Ці композиції діючої речовини придатні для захисту деревини від дереворуйнуючих грибів. Більш рання німецька заявка на патент 102004037850.9 описує водні композиції діючої речовини, які включають принаймні один органічний засіб для захисту сільськогосподарських культур, наприклад інсектицидну, фунгіцидну, акарицидну або гербіцидну діючу речовину, яка має розчинність у воді не більше ніж 5 г/л при 25°С і 1013 мбар, і високодисперсний полімер, де композиції діючої речовини одержують методом багатоступінчастої емульсійної полімеризації в присутності водної суспензії твердих частинок діючих речовин, де частинки діючої речовини в суспензії мають середній розмір, визначений за допомогою динамічного розсіювання світла, не більше ніж 1200 нм. Це дозволяє одержати частинки полімер/діюча речовина, у яких сформовані частинки діючої речовини присутні у вигляді частинок, покритих емульсійним полімером. Таким чином, завдання даного винаходу полягає у вирішенні технічної проблеми одержання водних композицій інсектицидних діючих речовин, які помірно розчинні у воді, тобто які мають розчинність у воді менш ніж 5 г/л, зокрема менш ніж 1 г/л, при 25°С і 1013 мбар, причому зазначена композиція переважно придатна для захисту лігноцелюлозних матеріалів, зокрема деревних, від нашестя дереворуйнуючих комах. Зокрема, композиції повинні містити тільки невеликі кількості, або не містити взагалі, летких органічних сполук, таких як органічні розчинники. Крім того, діюча речовина не повинна, або в основному не повинна, вимиватися з оброблених матеріалів навіть під дією води. Крім того, водні композиції діючої речовини повинні бути більш стабільні, ніж традиційні суспензії або мікроемульсії органічних діючих речовин. Несподівано виявлено, що цю технічну задачу можна вирішити за допомогою водної композиції діючої речовини, у якій інсектицидна діюча речовина, що нерозчинна або тільки помірно розчинна у воді, є присутньою у полімерних частинках високодисперсного полімеру, який нерозчинний у воді й має середній розмір частинок, визначений за допомогою динамічного розсіювання світла, не більше ніж 500 нм, і катіонний поверхневий заряд, і в якій водна дисперсія полімерних частинок, що включають діючу речовину, одержується шляхом радикальної полімеризації у водній фазі мономерної композиції етиленненасичених мономерів М, причому ці етиленненасичені мономери Μ містять, принаймні, одну інсектицидну діючу речовину в розчиненому вигляді. Винахід, відповідно, стосуєтьсяінсектицидної композиції у вигляді водної дисперсії високодисперсних полімерних частинок, які містять, принаймні, одну інсектицидну органічну діючу речовину, яка має розчинність у воді не більше ніж 5 г/л при 25°С і 1013 мбар, і які мають середній розмір, визначений за допомогою динамічного розсіювання світла, не більше ніж 500 нм, зокрема не більше ніж 300 нм, де полімерні частинки, які містять, принаймні, одну інсектицидну діючу речовину, мають катіонний поверхневий заряд, де водна дисперсія полімерних частинок, що включають діючу речовину, 6 одержують радикальною полімеризацією у водній фазі мономерної композиції етиленненасичених мономерів М, причому ці етиленненасичені мономери Μ містять, принаймні, одну інсектицидну діючу речовину в розчиненому вигляді. Композиції відповідно до винаходу мають вигляд стабільних водних препаратів інсектицидних діючих речовин, нерозчинних, або тільки помірно розчинних у воді, причому препарати, у принципі, придатні для всіляких практичних застосувань, де потрібне досягнення ефективного захисту матеріалів від нашестя шкідливих комах, таких як дереворуйнуючі жуки, мурахи або терміти. Незважаючи на обставину, що інсектицидна органічна діюча речовина введена в полімерну матрицю, норма внесення діючої речовини, необхідна для ефективного захисту, є не вищою, а в деяких випадках навіть нижчою, ніж при застосуванні традиційних препаратів на основі розчину діючої речовини. Крім того, поліпшений ступінь проникнення діючої речовини в лігноцелюлозні матеріали, так що захист здійснюється з однаковим успіхом і у випадку, коли поверхня матеріалу деформована або зруйнована. Крім того, ці композиції приводять до інсектицидного шару на матеріалах, який відрізняється високою стабільністю до атмосферних впливів і має меншу тенденцію до вимивання. Даний винахід, отже, також стосується застосування таких водних композицій для боротьби з комахами, зокрема для боротьби з дереворуйнуючими комахами, такими як терміти, мурахи та дереворуйнуючі жуки. Тут і далі, термін боротьба включає ефекти попередження або ослаблення нашестя шкідливих комах і також попередження або зменшення руйнування комахами матеріалів, що зазнають нападу. Композиція відповідно до винаходу, зокрема, придатна для боротьби зі шкідливими комахами на деревних та інших лігноцелюлозних матеріалах і, зокрема, для захисту цих матеріалів від нашестя шкідливих комах. Окремий приклад здійснення винаходу, о тже, стосується застосування таких композицій для захисту лігноцелюлозних матеріалів, зокрема деревних, від нашестя шкідливих комах, зокрема від нашестя дереворуйнуючи х комах, таких як дереворуйнуючі жуки, мурахи або терміти, і руйнування шкідливими комахами матеріалу, який зазнав їх нашестя. Проте, водні композиції відповідно до винаходу також придатні для інших застосувань, у яких потрібна боротьба зі шкідливими комахами, наприклад, для захисту посівів, для боротьби зі шкідливими для рослин комахами, для обробки насіння і як композицій для обробки ґрунту. Розміри частинок високодисперсних полімерів, зазначені тут, є середньозваженими розмірами частинок, які можуть бути визначені за допомогою методів, основаних на динамічному розсіюванні світла. Такі методи є відомими спеціалісту в даній галузі, наприклад з роботи Н. Wiese in D. Distler, Wassrige Polymerdispersionen [Водні дисперсії полімерів], Wiley-VCH 1999, Chapter 4.2.1, с. 40 і далі, і цитованої в ній літератури, і Н. Auweter, D. Horn, J. Colloid Interf. Sci. 105 (1985) 399, D. Lilge, D. Horn, Colloid Polym. Sci. 269 (1991) 704 або Η. 7 85790 Wiese, D. Horn, J. Chem. Phys. 94 (1991) 6429. Середній розмір частинок звичайно знаходиться в інтервалі від 10 до 300 нм, зокрема, в інтервалі від 20 до 250 нм, особливо бажано, в інтервалі від 30 до 200 нм, і надзвичайно бажано, в інтервалі від 30 до 150 нм. У композиціях відповідно до винаходу, полімерні частинки мають позитивний поверхневий заряд, тобто вони мають на своїй поверхні позитивний заряд, урівноважений якими-небудь можливо присутніми негативними зарядами. Як відомо, такий поверхневий заряд можна одержати, наприклад, за допомогою полімеризованих мономерів М, що включають катіонні мономери і/або мономери з, принаймні, однією групою, здатною до протонування у воді (мономери М-к). Як відомо, позитивний поверхневий заряд можна також одержати шляхом проведення емульсійної полімеризації в присутності поверхнево-активних речовин, таких як сурфактанти та захисні колоїди, які, у свою чергу є позитивно зарядженими і/або мають, принаймні, одну функціональну групу, здатну до протонування у воді (порівн. US 5,874,524). Такі речовини, наведені тут нижче, також розглядаються як поверхнево-активні речовини О-k. Природно, катіонні мономери М-k, або мономери М-k, які здатні до протонування у воді, і/або поверхнево-активні речовини О-k присутні в такій кількості, що позитивні заряди цих речовин, які в такий спосіб вводяться, переважають над будь-якими негативними зарядами або кислотними групами, тобто групами, здатними до депротонування, у використовувані для полімеризація мономерах і поверхнево-активних речовинах. Без якого-небудь зв'язку з теорією, передбачається, що інсектицидна органічна діюча речовина, нерозчинна або помірно розчинна у воді, є присутньою у композиції відповідно до винаходу у високодисперсній формі в полімерній матриці, утворюваній мономерами М. Поверхневий заряд можна встановити, розрахувавши співвідношення загальної кількості полімеризованих мономерів Μ і діючої речовини до загальної кількості катіонних мономерів М-k і поверхнево-активних речовин О-k, за відніманням мономерів з кислотною групою та аніонними поверхнево-активними речовинами. Мономери М-k, або поверхневоактивні речовини, переважно застосовуються в таких кількостях, що надлишок катіонних зарядів, або основних груп у полімері, становить, принаймні, 0.02 моль на кг суміші полімер+діюча речовина, і, зокрема знаходиться в інтервалі від 0.05 до 1.5 моль на кг суміші полімер+діюча речовина. Наведене тут значення надлишку катіонних зарядів, являє собою різницю між кількістю катіонного заряду, що викликаний наявністю катіонних, або основних, компонентів полімеру та кількістю аніонного заряду, що викликаний аніонними, або кислотними, компонентами полімеру. Надлишок катіонного заряду дорівнює позитивному поверхневому заряду. Катіонні, або основні, компоненти полімеру означають як катіонні, так і основні мономери, використовувані для одержання як катіонних, так і основних поверхнево-активних речовин. Відповідно, аніонні компоненти полімеру є як аніонними, так і кислотними мономерами, використо 8 вуваними для одержання як аніонних, так і кислотних поверхнево-активних речовин. Придатними мономерами Μ є, у принципі, всі етиленненасичені мономери, які можуть бути полімеризовані шляхом емульсійної полімеризації у водній фазі. Як правило, суміші мономерів, таким чином, містять переважно моноетиленненасичені мономери, які нерозчинні або помірно розчинні у воді, тобто мають розчинність у воді не більш ніж 30 г/л (при 25°С і 1013 мбар). Ці мономери, згадані тут нижче, також розглядаються як мономери М1. Зокрема, розчинність у воді мономерів М1 при цих умовах становить від 0,1 до 20 г/л. Вони звичайно становлять, принаймні, 60 мас.%, зокрема принаймні, 70 мас.%, переважно, принаймні, 80 мас.%, наприклад, від 60 до 100 мас.%, переважно, від 70 до 99.5 мас.%, зокрема від 75 до 99.5 мас.%, особливо бажано, від 80 до 99 мас.% і, зокрема, від 90 до 98 мас.% мономерів М. Мономери М1 включають вініл-ароматичні мономери, такі як стирол, а-метилстирол, третбутилстирол і вінілтолуол, складні ефіри α,βмоноетиленненасичених моно- і дикарбонових кислот, які мають від 3 до 8 і, зокрема 3 або 4 С атомів, з С1-С10-алканолами або з С 5-С8циклоалканолами, зокрема складні ефіри акрилової кислоти, метакрилової кислоти, кротонової кислоти, складні діефіри малеїнової кислоти, фумарової кислоти та ітаконової кислоти та, особливо бажано, складні ефіри акрилової кислоти з С 2С10-алканолами (=С2-С10-алкілакрилати), такі як етилакрилат, н-бутилакрилат, ізобутилакрилат, трет-бутилакрилат, н-гексилакрилат, 2етилгексилакрилат і 3-пропілгептилакрилат, і складні ефіри метакрилової кислоти з С 1-С10алканолами, такі як метилметакрилат, етилметакрилат, н-бутилметакрилат, ізобутилметакрилат, трет-бутилметакрилат, н-гексилметакрилат і подібні. Крім того, придатними мономерами М1 є вінілові та алілові складні ефіри аліфатичних карбонових кислот, які мають від 3 до 10 атомів вуглецю, наприклад вінілпропіонат, і вінілові складні ефіри кислот Versatic® (вінілверсатати), вінілгалогеніди, такі як вінілхлорид і вініліденхлорид, спряжені діолефіни, такі як бутадієн і ізопрен, і С2С6-олефіни, такі як етилен, пропілен, 1-бутен і нгексен. Кращими мономерами М1 є вінілароматичні мономери, С2-С10-алкілакрилати, зокрема С2-С8-алкілакрилати, зокрема третбутилакрилат, і С1-С10-алкілметакрилати та, зокрема, С1-С4алкілметакрилати. Зокрема, принаймні, 50 мас.% мономерів М1 вибрані із числа вінілароматичних мономерів, зокрема стиролу, складних ефірів метакрилової кислоти з Сі-С 4алканолами, зокрема метилметакрилату та третбутилакрилату, і аж до 50 мас.% мономерів М1 вибрані із числа інших мономерів М1, зокрема, із числа С 2-С8-алкілакрилатів. Надзвичайно кращими мономерами М1 є вініл-ароматичні мономери, зокрема стирол, і суміші вініл-ароматичних мономерів з вищенаведеними С 2-С8-алкілакрилатами і/або С1-С4-алкілметакрилатами, зокрема ті суміші, у яких вініл-ароматичні мономери складають, принаймні, 60 мас.%, наприклад, від 60 до 95 мас.%, виходячи із загальної кількості мономерів М1. 9 85790 Іншими надзвичайно кращими мономерами М1 є С1-С4-алкілметакрилати, зокрема метилметакрилат, і суміші С1-С4-алкілметакрилатів із С 2-С4алкілакрилатами і/або вініл-ароматичними мономерами, зокрема суміші із вмістом С 1-С4алкілметакрилату, зокрема із вмістом метилметакрилату, принаймні 60 мас.%, наприклад від 60 до 95 мас.%, виходячи із загальної кількості мономерів М1. У першому прикладі здійснення винаходу, мономери Μ тим самим включають принаймні один моноетиленненасичений мономер М-k, що містить принаймні одну катіонну груп у і/або принаймні одну гр уп у, здатн у до протонування у водних середовищах. Кількість мономера М-k звичайно знаходиться в інтервалі від 0.1 до 30 мас.%, зокрема в інтервалі від 0.5 до 20 мас.%, і зокрема в інтервалі від 1 до 15 мас.%, виходячи із загальної кількості мономерів М. Придатними мономерами М-k є ті, які мають аміногрупу, здатну до протонування, четвертинну амонієву гр упу, іміногрупу, здатну до протонування або кватернізовану іміногрупу. Прикладами мономерів, які містять іміногрупу, здатну до протонування, є N-вінілімідазоли та вінілпіридини. Прикладами мономерів, які містять кватернізовану іміногрупу, є N-алкілвінілпіридинієві солі та Nалкіл-N'-вінілімідазолінієві солі, такі як хлорид або метосульфат N-метил-N'-вінілімідазолінію. Кращими із числа мономерів М-k є, зокрема, мономери формули І у якій R1 означає водень або С 1-С4-алкіл, зокрема водень або метил, R2, R3 незалежно один від одного означають С1-С4-алкіл, зокрема метил, і R4 означає водень або С 1-С4-алкіл, зокрема водень або метил, Υ являє собою кисень, ΝΗ або NR5, де R5=С1С4-алкіл, А являє собою С 2-С8-алкілен, наприклад 1,2етандііл, 1,2- або 1,3-пропандііл, 1,4-бутандііл або 2-метил-1,2-пропандііл, що необов'язково перерваний 1, 2 або 3 не розташованими поруч атомами кисню, і Х- являє собою аніон-еквівалент, наприклад галогенід, такий як СI-, BF4-, HSO4-, ½SO42- або CH3OSO3- і подібні, і, при R4 = Н, вільні основи мономерів формули І. Прикладами мономерів формули І є 2-(N,Nдиметиламіно)етилакрилат, 2-(N,Nдиметиламіно)етилметакрилат, 2-(N,Nдиметиламіно)етилакриламід, 3-(N,Nдиметиламіно)пропілакриламід, 3-(N,Nдиметиламіно)пропілметакриламід, 2-(N,Nдиметиламіно)етилметакриламід, хлорид 2(N,N,N-триметиламоній)етилакрилату, хлорид 2(N,N,N-триметиламоній)етилметакрилату, хлорид 10 2-(N,N,N-триметиламоній)етилметакриламіду, хлорид 3-(N,N,Nтриметиламоній)пропілакриламіду, хлорид 3(N,N,N-триметиламоній)пропілметакриламіду, хлорид 2-(N,N,N-триметиламоній)етилакриламіду, і відповідні бісульфати, метосульфати, тетрафторборати та сульфати. Крім мономерів М1, і, крім того, мономерів М-к, які можуть бути присутнім при необхідності, мономери Μ можуть також містити інші етиленненасичені мономери М2. Мономери М2 включають: - моноетиленненасичені мономери М2а, які мають, принаймні, одну кислотну групу або, принаймні, одну аніонну груп у, зокрема, мономери М2а, які мають одну сульфокислотну групу, одну фосфокислотну груп у або одну або дві карбоксильні кислотні групи, і солі мономерів М2а, зокрема, солі з лужним металом, наприклад натрієві або калієві солі, і амонієві солі. Мономери М2а включають етиленненасичену сульфокислоту, зокрема вінілсульфокислоту, 2-акриламідо-2метилпропансульфокислоту, 2-акрилоксіетанову сульфокислоту та 2-метакрилоксіетанову сульфокислоту, 3-акрилоксиі 3метакрилоксипропансульфокислоту, вінілбензолсульфокислоту і їх солі, етиленненасичені фосфонові кислоти, такі як вінілфосфонова кислота та диметилвінілфосфонат і їх солі, і α,βетиленненасичені С3-С8-моно- і С4-С8-дикарбонові кислоти, зокрема акрилову кислоту, метакрилову кислоту, кротонову кислоту, малеїнову кислоту, фумарову кислоту та ітаконову кислоту. Мономери М2а звичайно складають менш ніж 10 мас.%, переважно менш ніж 5 мас.%, наприклад від 0.1 до 10 мас.% і, зокрема від 0.2 до 5 мас.%, виходячи із загальної кількості мономерів М, кількість мономерів М2а вибирають таким чином, що аніонний заряд, внесений мономерами М2а не перевищує катіонний заряд, внесений поверхнево-активними речовинами, або мономерами М-k. Зокрема, у кращому варіанті, мономери Μ не містять, або містять менш ніж 0.1 мас.% мономерів М2а; - моноетиленненасичені, нейтральні мономери М2b, які мають розчинність у воді, принаймні, 50 г/л при 25°С і, зокрема, принаймні, 100 г/л при 25°С. Прикладами є аміди вищенаведених етиленненасичених карбонових кислот, зокрема акриламід і метакриламід, етиленненасичені нітрили, такі як метакрилонітрил і акрилонітрил, гідроксіалкільні складні ефіри вищенаведених α,βетиленненасичених С3-С8-монокарбонових кислот і С4-С8-дикарбонових кислот, зокрема гідроксіетилакрилат, гідроксіетилметакрилат, 2-і 3гідроксипропілакрилат, 2і 3гідроксипропілметакрилат, складні ефіри вищенаведених моноетиленненасичених моно- і дикарбонових кислот з С2-С4-поліалкіленгліколями, зокрема складні ефіри цих карбонових кислот з поліетиленгліколем або з алкілполіетиленгліколями, причому (алкіл)поліетиленглікольний залишок звичайно має молекулярну масу в інтервалі від 100 до 3000. Мономери М2b до того ж включають N-вініламіди аліфатичних C1-C10-карбонових кислот, і N-вініллактами, такі як Ν-вінілформамід, Nвінілацетамід, N-вінілпіролідон і N 11 85790 вінілкапролактам. Мономери М2b переважно складають менш ніж 30 мас.% і, зокрема менш ніж 20 мас.%, наприклад від 0.1 до 20 і, зокрема, від 0.5 до 10 мас.%, виходячи із загальної кількості мономерів М; - мономери М2с, які мають дві або більше неспряжені етиленненасичені подвійні зв'язки. Вони звичайно складають менш ніж 5 мас.%, зокрема менш ніж 2 мас.%, наприклад від 0.01 до 2 мас.% і, зокрема від 0.05 до 1.5 мас.%, виходячи із загальної кількості мономерів М. У надзвичайно кращому варіанті, мономери Μ не містять або містять менше ніж 0.05 мас.% мономерів М2с. Крім того, бажано, якщо полімер, що міститься в композиції відповідно до винаходу має температуру склування Тg принаймні 10°С, переважно, принаймні, 20°С, зокрема, принаймні 30°С, і, зокрема, принаймні, 50°С. Зокрема, температура склування не перевищує значення 180°С, і зокрема бажано 130°С. Якщо композиція діючої речовини відповідно до винаходу містить множину полімерів з різними температурами склування - у вигляді полімерів, одержаних східчастою полімеризацією, або полімерів зі структурою ядрооболонка, у тому числі багатофазових полімерів зі структурою ожини, малини або зі структурою у формі півмісяця, або у вигляді суміші різних полімерів - полімери з температурою склування, принаймні, 10°С, переважно, принаймні, 20°С, зокрема, принаймні, 30°С і, зокрема, принаймні, 50°С становлять, принаймні, 40 мас.%. Температуру склування Тg , у даному контексті, розуміють як означаючу, згідно ASTM D 3418-82, температуру середньої точки, визначену за допомогою диференціальною сканувальної калориметрії (ДСК) (порівн. Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry, 5th Edition, Volume A 21, VCH Weinheim 1992, с 169, і Zosel, Farbe und Lack 82 (1976), cc. 125-134, див. також DIN 53765). У цьому контексті, доцільно попередньо розраховувати температуру склування Тg співполімеру Р. Рівняння Фокса (T.G. Fo x, Bull. Am. Ph ys. Soc. (Ser. II) 1, 123 [1956] and Ullmanns Enzyklopadie der technischen Chemie, Weinheim (1980), cc. 17-18), дозволяє розрахувати приблизну температуру склування слабко зшитих співполімерів з високими молекулярними масами: 1 X1 X2 Xn = 1+ + ... n Tg Tg Tg2 Tg у якій X1 , X2 , ..., Хn означають масові частинки мономерів 1, 2, ..., n і Тg 1, Тg 2, ..., Тg n - температури склування полімерів, утворених у кожному випадку тільки одним мономером 1, 2,..., n, у градуса х Кельвіна. Вищезгадані полімери відомі, наприклад, з Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry, VCH, Weinheim, Vol. A 21 (1992) с 169 або з J. Brandrup, Ε.Η. Immergut, Polymer Handbook 3rd ed, J. Wiley, New York 1989. Принаймні, одна інсектицидна діюча речовина може бути по суті рівномірно розподілена в полімерних частинках інсектицидних композицій відповідно до винаходу. Проте, полімерні частинки можуть також містити ділянки з різними 12 концентраціями діючої речовини. У такому випадку, ділянки з високою концентрацією діючої речовини та ділянки з низькою концентрацією діючої речовини можуть знаходитися у вигляді системи ядро-оболонка (структури ядро-оболонка), у вигляді крапле- або кулястоподібних зон, які почасти проникають одна у одну (структура, схожа за формою з півмісяцем) або, при необхідності, можуть бути введені в матрицю або розміщені на полімерній матриці (структура, схожа за формою з ожиною або малиною). У кращому варіанті винаходу, полімерні частинки мають ділянки з високими концентраціями діючої речовини та ділянки з низькими концентраціями діючої речовини, причому перша розташовується у зовнішній ділянці, а остання у внутрішній ділянці полімерних частинок. Наприклад, ділянки з високою концентрацією формує безперервна або переривчаста оболонка, яка оточує ядро з низькою концентрацією діючої речовини, або ділянки з високою концентрацією формують краплі або сфери, основна частина яких розміщена на ділянці ядра з низькою концентрацією або введена в поверхню цієї зони ядра. Ділянки з високими концентраціями діючої речовини переважно містять, принаймні, 60 мас.%, зокрема, принаймні, 80 мас.%, і аж до 100 мас.%, інсектицидної діючої речовини, що присутня в композиції, тоді як ділянки з низькими концентраціями діючої речовини звичайно містять не більше ніж 40 мас.%, звичайно не більше ніж 20 мас.%, або не містять діючої речовини. Масове відношення ділянки з високими концентраціями діючої речовини до ділянки з низькими концентраціями діючої речовини звичайно знаходиться в інтервалі значень від 1:10 до 10:1, зокрема, в інтервалі від 4:1 до 1:4. Різниця в концентрації між ділянками звичайно становить, принаймні, 0.1 г/100 г . полімеру, зокрема, принаймні, 1 г/100 г полімеру, наприклад від 0.1 до 50 г/100 г полімеру, зокрема, від 1 до 20 г/100 г полімеру. Полімерні компоненти в ділянках з високою та низькою концентрацією діючої речовини, відповідно, можуть бути ідентичними або різними й бажано відрізняються, принаймні, типом мономерів М1. Відповідно до першого кращого варіанта винаходу, мономери М1, які формують ділянки з високими концентраціями діючої речовини, вибрані із числа С1-С4-алкілметакрилатів і сумішей, принаймні, 60 мас.%, зокрема, принаймні, 80 мас.% С1-С4алкілметакрилатів з аж до 40 мас.%, зокрема, аж до 20 мас.%, мономерів М1 відмінних від них, тоді як мономери М1, які формують ділянки з низькими концентраціями діючої речовини, вибрані із числа вініл-ароматичних мономерів і сумішей, принаймні, 60 мас.%, зокрема, принаймні, 80 мас.%, вінілароматичних мономерів з аж до 40 мас.%, зокрема, аж до 20 мас.%, мономерів М1, які відмінні від них. Відповідно до іншого кращого варіанта винаходу, мономери М1, які формують ділянки з низькими концентраціями • діючої речовини, вибрані із числа С 1-С4-алкілметакрилатів і сумішей принаймні 60 мас.%, зокрема, принаймні 80 мас.%, С1-С4алкілметакрилатів з аж до 40 мас.%, зокрема аж до 20 мас.%, мономерів М1, відмінних від них, тоді 13 85790 як мономери М1, які формують ділянки з високими концентраціями діючої речовини, вибрані із числа вініл-ароматичних мономерів і сумішей принаймні 60 мас.%, зокрема принаймні 80 мас.%, вінілароматичних мономерів з аж до 40 мас.%, зокрема, аж до 20 мас.%, мономерів М1, які відмінні від них. Відповідно до третього кращого варіанта винаходу, мономери М1, які формують ділянки з низькими концентраціями діючої речовини, вибрані із числа С 1-С4-алкілметакрилатів і сумішей, принаймні, 90 мас.%, С1-С4-алкілметакрилатів з аж до 10 мас.%, мономерів М1, відмінних від ни х, тоді як мономери М1, які формують ділянки з високими концентраціями діючої речовини, вибрані із числа сумішей від 20 до 85 мас.%, зокрема, від 50 до 80 мас.% С1-С4-алкілметакрилатів з від 15 до 80 мас.%, зокрема від 20 до 50 мас.%, мономерів М1, які відмінні від них, зокрема вініл-ароматичних мономерів. У цих варіантах, метилметакрилат є кращим С1-С4-алкілметакрилатом. У цих варіантах, стирол є кращим вініл-ароматичним мономером. Крім того, переважно мономери, які формують ділянки з високою концентрацією діючої речовини, містяться в переважаючих кількостях, зокрема, принаймні складають 80 мас.%. У цьому контексті, всі дані, виражені в мас.% стосуються в кожному випадку мономерів М1, які формують відповідні ділянці. Крім того, бажано, коли мономери, які формують ділянки високої концентрації діючої речовини, містять більшу частин у, зокрема, принаймні 80 мас.%, або всю кількість мономерів М-к, які застосовуються при полімеризації. Відповідно, відсотковий вміст мономерів М-k, виходячи з маси мономерів, які формують ділянки високої концентрації діючої речовини, переважно знаходиться в інтервалі від 0.5 до 40 мас.%, зокрема, в інтервалі від 1 до 20 мас.%. Крім того, краще, якщо мономери, які формують ділянки низької концентрації діючої речовини, містять, принаймні, один мономер, що зшивається, наприклад мономер М2с. Відповідно, відсотковий вміст мономерів М2с, виходячи з маси мономерів, які формують ділянки низької концентрації діючої речовини, переважно знаходиться в інтервалі від 0.01 до 4 мас.%, зокрема, в інтервалі від 0.05 до 2 мас.%. Композиції відповідно до винаходу містять одну або декілька інсектицидних діючих речовин з низькою розчинністю у воді, як правило, не більше ніж 5 г/л, переважно не більше ніж 3 г/л і, зокрема, не більше ніж 1 г/л, наприклад, від 0.001 до 1 г/л або від 0.002 до 0.5 г/л при 25°С і 1013 мбар. Звичайно, вони мають вигляд органічних речовин, зокрема, сполук із певним складом, тобто певною емпіричною формулою, або сумішей сполук із певним составом. Як правило, вони мають вигляд речовин з низькою молекулярною масою, не більше ніж 500 дальтон. Звичайно, інсектицидні діючі речовини розчинні в мономерах М, в, принаймні, застосовуваних кількостях, аж до температури полімеризації. Як правило, розчинність діючих речовин у мономерах М, яка становить 1 г/л при 25°С і 1013 мбар, є найбільш придатною. Прикладами придатних інсектицидних інгредієнтів є сполуки, перераховані в Довіднику з загальних назв пестицидів (Compendium of Pesticide Common 14 Names): http://www.hclrss.demon.co.uk/classinsecticides.html (Алфавітний покажчик загальних назв) як інсектициди. Такими інгредієнтами є, наприклад: - органотіофосфати, такі як ацефат, аземетифос, азинфос-метил, хлорпірифос, хлорпірифосметил, хлорфенвінфос, діазинон, дихлорвос, дикротофос, диметоат, дисульфо тон, етіон, фенітротіон, фентіон, ізоксатіон, малатіон, метамітофос, метидатіон, метил-паратіон, мевінфос, монокротофос, оксидеметон-метил, параоксон, паратіон, фентоат, фосалон, фосмет, фосфамідон, форат, фоксим, піриміфос-метил, профенофос, протіофос, сульпрофос, тербуфос, триазофос, трихлорфон; - карбамати, такі як аланікарб, бенфуракарб, бендіоакарб, карбарил, карбосульфан, феноксикарб, фуратіокарб, індоксакарб, метіокарб, метоміл, оксаміл, примікарб, пропоксур, тіодикарб, триазамат; - піретроїди, такі як алетрин, біфентрин, цифлутрин, ципфенотрин, циперметрин і альфа-, бета-, тета- і зета-ізомери, дельтаметрин, есфенвалерат, етофенпрокс, фенпропетрин, фенвалерат, цигалотрин, лямбда-цигалотрин, іміпротрин, перметрин, пралетрин, піретрин І, піретрин II, силафлуо фен, та у-флувалінат, те флутрин, тетраметрин, тралометрин, трансфлутрин, зета-циперметрин; - регулятори росту членистоногих, такі як а) інгібітори синтезу хітину, наприклад бензоїлсечовини, такі як хлорфлуаз урон, циромасин, дифлубензурон, флуциклоксурон, флуфеноксурон, гексафлумурон, луфенурон, новалурон, тефлубензурон, трифлумурон; бупрофезин, діофенолан, гекситриазокс, етоксазол, клофентазин; б) антагоністи екдізону, такі як галофенозид, метоксифенозид, тебуфенозид; в) ювеноїди, такі як пірипроксифен, метропрен, феноксикарб; г) інгібітори біосинтезу ліпідів, такі як спіродиклофен, спіромезифен і спіротетрамат; - неонікотиноїди, такі як флонікамід, клотіанідин, динотефуран, імідаклоприд, тіаметоксам, нітенпірам, нітіазин, ацетаміприд, тіаклоприд; - піразольні інсектициди (ГАМК антагоністи), такі як ацетопрол, етипрол, фіпроніл, пірипрол, пірафлупрол, тебуфенпірад, толфенпірад і ваніліпрол. - А також абамектин, ацеквіноцил, амідразон, амідофлумат, амітраз, азадирактин, біфеназат, картап, хлорфенапір, хлордимеформ, циромазин, діафентіурон, діофенолан, емамектин, ендосульфан, феназаквін, форметанат, форметанатгідрохлорид, гідраметилнон, індоксакарб, метафлумізон (=4-{(2Z)-2-({[4(трифторметоксі)аніліно]карбоніл}гідразоно)-2-[3(трифторометил)феніл]етил}бензонітрил), піридабен, піметрозин, спіносад, тебуфенпірад, флупіразафос, флонікамід, флуфенерим, флубендіамід, бістрифлурон, NC512, бенклотіаз, цифлуметофен, мібермектин, циклометофен, лепімектин, профлутрин, димефлутрин, N-етил-2,2-дихлоро-1метилциклопропанкарбоксамід-2-(2,6-дихлорα,α,α-трифторо-р-толіл)гідразон, М-етил-2,2диметилпропіонамід-2-(2,6-дихлор-4 15 85790 трифторометилфеніл)гідразон, тіоциклам, піридаліл і описані в WO 98/05638 сполуки формули Із числа перерахованого, кращими інсектицидами є ті, які ефективні у відношенні дереворуйнуючи х комах, зокрема, у відношенні дереворуйнуючи х жуків, термітів (Isoptera) і мурах (Formicidae), і, зокрема, у відношенні наступних дереворуйнуючих комах: Ряд Coleoptera (жуки): - Cerambycidae, такі як Hylotrupes bajulus, Callidium violaceum; - Lyctidae, такі як Lyctus linearis, Lyctus brunneus; - Bostrichidae, такі як Dinoderus minutus; - Anobiidae, такі як Anobium punctatum, Xestobium rufovillosum; - Lymexylidae, такі як Lymexylon navale; - Platypodidae, такі як Platypus cylindrus; - Oedemeridae, такі як Nacerda melanura. Ряд Hymenoptera (перетинчастокрилі): - Formicidae, такі як Camponotus abdominalis, Lasius flavus, Lasius brunneus, Lasius fuliginosus. Ряд Isoptera (терміти): - Calotermitidae, такі як Calotermes flavicollis, Cryptothermes brevis; Hodotermitidae, такі як Zootermopsis angusticollis, Zootermopsis nevadensis; - Rhinotermitidae, такі як Reticulitermes flavipes, Reticulitermes lucifugus, Coptotermes formosanus, Coptotermes acinaciformis; - Mastotermitidae wie Mastotermes darwiniensis. Вони включають, зокрема інсектицидні діючі речовини із класів піретроїдів, карбаматів, органотіофосфаті в, регуляторів росту членистоногих, таких як інгібітори біосинтезу хітину, антагоністи екдізону, ювеноїди, інгібітори біосинтезу ліпідів, неонікотиноїди, піразольні інсектициди та хлорфенапір. Надзвичайно кращими є інсектицидні діючі речовини, згадані в Biocidal Products Directive of the European Union (COMMISSION REGULATION (EC) No. 2032/2003 of November 4, 2003) у класах 08 (консерванти для деревини) і 18 (інсектициди, акарициди та речовини для боротьби з іншими членистоногими). Інсектицидна діюча речовиназвичайно присутня у композиції діючої речовини відповідно до винаходу в кількості від 0.1 до 50 мас.%, переважно в кількість від 0.2 до 30 мас.% і, зокрема, у кількості від 0.5 до 20 мас.%, виходячи з мономерів М, що формують полімер. 16 У принципі, полімерні частинки, які містяться у композиції відповідно до винаходу можуть містити додаткові діючі речовини, на додаток до, принаймні, однієї інсектицидної діючої речовини. Зокрема, полімерні частинки містять інсектицидну діючу речовину як єдину діючу речовину. В одному із прикладів здійснення винаходу, кількість фунгіцидних діючих речовин становить < 1 мас.%, виходячи з інсектицидної діючої речовини, що міститься в полімерних частинках, або 800 мбар. Природно, молекулярна маса полімерів може бути задана шляхом додавання невеликої кількості регуляторів, наприклад від 0.01 до 2 мас.%, виходячи з мономерів М, які полімеризують. Придат 25 85790 ними регуляторами є, зокрема, органічні тіольні сполуки, далі, алілові спирти та альдегіди. Може вимагатися, щоб реакція полімеризації приводила до водних дисперсій полімерів відповідно до винаходу, які значною мірою були б вільними від речовин, що мають запах, таких як мономери, що не прореагували, та інші органічні леткі компоненти. Цього можна досягти відомими фізичними методами, наприклад, шляхом видалення летких компонентів дистиляцією (зокрема, шляхом парової дистиляції) або шляхом відгону зазначених компонентів з інертним газом. Крім того, зменшення вмісту мономерів, що залишилися, можна досягти хімічним методом, шляхом проведення радикальної додаткової полімеризації, зокрема, з використанням окисно-відновних ініціюючих систем, перерахованих, наприклад в DE-A 44 35 423, DE-A 44 19 518 і у DE-A 44 35 422. Додаткову полімеризацію переважно ведуть із окисновідновними ініціюючими системами, які включають, принаймні, один органічний пероксид і органічний сульфіт. Після завершення полімеризації, одержані дисперсії полімерів можна доводити до бажаного рН шляхом додавання кислот або основ перед їх застосуванням відповідно до винаходу. Це приводить до стабільних водних дисперсій полімерів, які містять, принаймні, одну інсектицидну діючу речовину в полімерних частинках дисперсії. До того ж, одержані дисперсії містять вищенаведені поверхнево-активні речовини. Одержані препарати діючих речовин відрізняються високою стабільністю та низьким вмістом летких органічних сполук, що звичайно складає не більше ніж 1 мас.%, звичайно не більше ніж 0.1 мас.% і, зокрема, не більше ніж 500 млн.ч., у перерахунку на загальну масу композиції. Тут і нижче, леткі компоненти являють собою всі органічні сполуки, які мають температуру кипіння нижче 200°С при атмосферному тиску. У першому наближенні, вміст сухи х речовин у композиції відповідно до винаходу, визначається як вміст діючої речовини та полімеру; він, як правило, знаходиться в інтервалі від 10 до 60 мас.% і, зокрема, в інтервалі від 20 до 50 мас.%. Композиції діючої речовини, які можуть бути одержані таким чином, можуть застосовуватися як такі або безпосередньо після розведення. Крім того, композиції відповідно до винаходу можуть додатково містити добавки, наприклад добавки, що модифікують в'язкість (загусники), піногасники, бактерициди та антифризи. Придатними загусниками є сполуки, які надають препаратам псевдопластичних властивостей, тобто високої в'язкості у спокої та низької в'язкості при якому-небудь їх русі. При цьому можуть бути згадані, наприклад, полісахариди, такі як Xanthan Gum® (Kelzan® від фірми Kelco), Rhodopol® 23 (Rhone-Poulenc) або Veegum® (R.T. Vanderbilt), і також шаруваті матеріали, органічно модифіковані при необхідності, такі як Attaclay® (Engelhardt), причому полісахариди, такі як Xanthan Gum®, є кращими. Піногасниками, які придатні для застосування в дисперсіях відповідно до винаходу, є, наприклад, 26 силіконові емульсії (такі як, наприклад, Silikon® SRE, від фірми Wacker, або Rhodorsil® від Rhodia), довголанцюгові спирти, жирні кислоти, фторорганічні сполуки та їх суміші. До композицій відповідно до винаходу, з метою надання їм стійкості до зараження мікроорганізмами, можуть бути додані бактерициди. Придатними бактерицидами є, наприклад, РгохеІ® від фірми Avecia (або Arch) або Acticide® RS від Thor Chemie і Kathon® MK від Rohm & Haas. Придатними антифризами є органічні поліоли, наприклад, етиленгліколь, пропіленгліколь або гліцерин. Вони звичайно застосовуються в кількостях не більше ніж 10 мас.%, виходячи з загальної маси композиції активної речовини. При необхідності, композиції активної речовини відповідно до винаходу можуть, для регулювання значення рН, містити від 1 до 5 мас.% буфера, ви ходячи із загальної кількості приготовленого препарату, кількість і тип застосовуваного буфера залежить від хімічних властивостей активної речовини або речовин. Прикладами буферів для регулювання значення рН є солі лужних металів і слабких неорганічних або органічних кислот, таких як, наприклад, ортофосфорна кислота, борна кислота, оцтова кислота, пропіонова кислота, лимонна кислота, фумарова кислота, винна кислота, щавлева кислота та бурштинова кислота. До того ж, водні композиції відповідно до винаходу можуть бути введені в препарати зі звичайними зв'язувальними речовинами, наприклад водними дисперсіями полімерів або водорозчинними смолами, наприклад водорозчинними алкідними смолами, або з восками. При застосування для захисту лігноцелюлозних матеріалів, зокрема при консервуванні деревини, композиції водної активної речовини відповідно до винаходу можна також вводити в препарати із традиційними водорозчинними консервантами деревини, зокрема з їх водними розчинами або суспензіями, для того, щоб поліпшити загальну ефективність у відношенні дереворуйнуючих організмів. При цьому, вони є, наприклад, водними препаратами традиційних солей, які захи щають деревину, такими як солі на основі борної кислоти та борати лужного металу, солі на основі четвертинних амонієвих сполук, наприклад, триметил- і триетил(С 6-С30-алкіл)амонієвих солей, таких як хлорид кокотриметиламонію, або солей триметилцетиламонію, солей диметил- і діетилді(С4-С20-алкіл)амонію, таких як хлорид дидецилдиметиламонію, бромід дидецилдиметиламонію або хлорид дикокодиметиламонію, солей (С1-С20алкіл)ди(С 1-С4-алкіл)бензиламонію, таких як хлорид кокобензилдиметиламонію, або солей метил- і етилді(С 4-С20-алкіл)полі(оксіетил)амонію, таких як, наприклад, хлорид і пропіонат, і також борати, карбонати, форміати, ацетати, бікарбонати, сульфати та метилсульфати дидецилметилполі(оксіетил)амонію, або водні препарати на основі мідь-амінних комплексів, зокрема водні препарати солей, що включають зтаноламін/мідь, наприклад Cu-HDO. Очевидно, водні препарати активної речовини відповідно до винаходу можуть також вво 27 85790 дитися в препарати з іншими водними композиціями фунгіцидної та інсектицидної активних речовин, наприклад із традиційними концентратами емульсій, концентратами суспензій або концентратами суспоемульсій фунгіцидів і інсектицидів. Прикладами фунгіцидних діючих речовин, які можна вводити в препарати разом з композиціями діючої речовини відповідно до винаходу, є сполуки, перераховані як фунгіциди в Довіднику з загальних назв пестицидів: http://www.hclrss.demon.co.uk/class-fungicides.html (Алфавітний покажчик загальних назв). Вони включають, наприклад, - ацилаланіни, такі як беналаксил, металаксил, офураце або оксадиксил; - морфолінові сполуки, такі як алдиморф, додин, додеморф, фенпропіморф, фенпропідин, гуазатин, іміноктадин, спіроксамін або тридеморф; - анілінопіримідини, такі як піриметаніл, мепаніпірим або ципродиніл; - антибіотики, такі як циклогексімід, грісеофульвін, касугаміцин, натаміцин, поліоксин або стрептоміцин; - азоли, такі як азаконазол, бітертанол, бромоконазол, циппроконазол, диклобутразол, дифеноконазол, динітроконазол, епоксиконазол, фенбуконазол, флуквінконазол, флузилазол, флутриафол, кетоконазол, гексаконазол, імазаліл, метконазол, міклобутаніл, пенконазол, пропіконазол, прохлорац, протіоконазол, тебуконазол, тетраконазол, триадимефон, триадименол, трифлумізол або тритіконазол; - дикарбоксіміди, такі як іпродіон, міклозолін, процимідон або вінклозолін; - дитіокарбамати, такі як фербам, набам, манеб, манкозеб, метам, метирам, пропінеб, полікарбамат, тирам, зирам або зинеб; - гетероциклічні сполуки, такі як анілазин, беноміл, боскалід, карбендазим, карбоксим, оксикарбоксим, ціазофамід, дазомет, дитіанон, фемоксадон, фенамідон, фенаримол, фуберидазол, флутоланіл, фураметпір, ізопротіолан, мепроніл, нуаримол, пробеназол, проквіназид, пірифенокс, піроквілон, квіноксифен, сілтіофам, тіабендазол, тифлузамід, тіофанат-метил, тіадиніл, трициклазол або трифорин; - похідні нитрофенілу, такі як бінапакрил, динокап, динобутон або нитрофтал-ізопропіл; - фенілпіроли, такі як фенпіклоніл або флудіоксоніл; - стробілурини, такі як димоксистробін, флуоксастробін, крезоксим-метил, метоміностробін, оризастробін, пікоксистробін, піраклостробін і трифлоксистробін; - інші фунгіциди, такі як ацибензолар-S-метил, бензоїлбензоат, гідрохлорид додецилгуанідину, бентіавалікарб, карпропамід, хлороталоніл, цифлуфенамід, цимоксаніл, дикломезин, диклоцимет, діетофенкарб, едифенфос, етабоксам, фенгексамід, фентинацетат, феноксаніл, феримзон, флуазинам, фосетил, фосетил-алюміній, іпровалікарб, гексахлорбензол, метрафенон, пенцикурон, пропамокарб, фталід, толклофос-метил, квінтозен або зоксамід; 28 - похідні сульфенової кислоти, зокрема сульфенаміди такі, як каптафол, каптан, дихлофлуанід, фолпет або толілфлуанід; - ціннаміди та аналогічні сполуки, такі як диметоморф, флуметовер або флуморф. Вони до того ж включають: - сполуки йоду, такі як дійодметил птолілсульфон, 3-йод-2-пропініловий спирт, 4хлорофеніл-3-йодпропаргілформіат, 3-бром-2,3дійод-2-пропенілетилкарбонат, 2,3,3трийодаліловий спирт, 3-бром-2,3-дійод-2пропеніловий спирт, 3-йод-2-пропініл-нбутилкарбамат, 3-йод-2-пропініл-нгексилкарбамат, 3-йод-2-пропінілфенілкарбамат, O-1-(6-йод-3-оксогекс-5-иніл)бутилкарбамат, O-1(6-йод-3-оксогекс-5-иніл)фенілкарбамат, напроцид; - похідні фенолу, такі як трибромфенол, тетрахлорфенол, 3-метил-4-хлорфенол, дихлорбензол, о-фенілфенол, м-фенілфенол, 2-бензил-4хлорфенол; - ізотіазолінони, такі як N-метилізотіазолін-3он, 5-хлοр-Ν-метилізотіазолін-3-он, 4,5-дихлор-Моктилізотіазолін-3-он, N-октилізотіазолін-3-он; - (бенз)ізотіазолінони, такі як 1,2-бензізотіазол3(2Н)-он, 4,5-триметилізотіазол-3-он, 2-октил-2Нізотіазол-3-он; - піридини, такі як 1-гідрокси-2-піридинетіон (і їх Na, Fe, Μn, Ζn солі), тетрахлор-4метилсульфонілпіридин; - металеві мила, такі як нафтенат олова, нафтенат міді, нафтенат цинку, октоат олова, октоат міді, октоат цинку, 2-етилгексаноат олова, 2етилгексаноат міді, 2-етилгексаноат цинку, олеат олова, олеат міді, олеат цинку, фосфат олова, фосфа т міді, фосфат цинку, бензоат олова, бензоат міді або бензоат цинку; - оловоорганічні сполуки, такі як, наприклад, сполуки трибутилолова (ТБО), такі як трибутилолово та похідні трибутил(мононафтеноїлоксі)олова; - діалкілдитіокарбамати та Na і Ζn солі діалкілдитіокарбаматів, тетраметилтіурамдисульфід; нітрили, такі як 2,4,5,6тетрахлорізофталонітрил; - бензотіазоли такі як 2-меркаптобензотіазоли; - хіноліни, такі як 8-гідроксихінолін, і їх Сu солі; - трис-(N-циклогексилдіазенійдіоксі)алюміній, (N-циклогексилдіазе-нійдіокси)трибутилолово, біс(N-циклогексилдіазенійдіокси)мідь; 3-бензо[b]тієн-2-іл-5,6-дигідро-1,4,2оксатиазин-4-оксид (бетоксазин). Виходячи із застосування композиції відповідно до винаходу для захисту матеріалів, що містять лігноцелюлозу, кращими фунгіцидами є, зокрема, ті, які ефективні, наприклад, відносно цвілевих грибів, що змінюють колір деревини та дереворуйнуючи х грибів або інших дереворуйнуючих мікроорганізмів: прикладами дереворуйнуючих мікроорганізмів є гриби, що змінюють колір деревини: - Ascomycetes, такі як вид Ophiostom (наприклад, Ophiostoma piceae, Ophiostoma piliferum), вид Ceratocystis (наприклад, Ceratocystis coerulescens), 29 85790 Aureobasidium pullulans, вид Sclerophoma (наприклад, Sclerophoma pityophila); - Deuteromycetes, такі як вид Aspergillus (наприклад, Aspergiilus niger), вид Cladosporium (наприклад, Cladosporium sphaerospermum), вид Penicillium (наприклад, Penicillium funiculosum), вид Trichoderma (наприклад, Trichoderma viride), вид Alternaria (наприклад, Alternaria alternata), вид Paecilomyces (наприклад, Paecilomyces variotii); - Zygomycetes, такі як вид Mucor (наприклад, Mucor hiemalis) і дереворуйнуючі гриби: - Ascomycetes, такі як вид Chaetomium (наприклад, Chaetomium globosum), вид Humicola (наприклад, Humicola grisea), вид Petriella (наприклад, Petriella setifera), вид Trichurus (наприклад, Trichurus spiralis); - Basidiomycetes, такі як вид Coniophora (наприклад, Coniophora puteana), вид Coriolus (наприклад, Coriolus versicolor), вид Gloeophyllum (наприклад, Gloeophyllum trabeum), вид Lentinus (наприклад, Lentinus lepideus), вид Pleurotus (наприклад, Pleurotus ostreatus), вид Рогіа (наприклад, Poria placenta, Poria vaillantii), вид Serpula (наприклад, Serpula lacrymans) і вид Tyromyces (наприклад, Tyromyces palustris). Зокрема, придатними для боротьби з ними, є фунгіцидні діючі речовини із групи коназолів, групи морфолінів, групи стробілуринів, групи тіазолів, групи сульфенамідів і групи сполук йоду. Кращими є, зокрема, ті фунгіциди, які згадані в Biocidal Products Directive of the European Union (COMMISSION REGULATION (EC) No. 2032/2003 of 4th November, 2003) у класі 08 (консерванти для деревини). Водні композиції діючої речовини відповідно до винаходу можуть містити фунгіцидну діючу речовину в кількості від 0.1 до 30 мас.%, переважно в кількості від 0.2 до 25 мас.% і, зокрема, у кількості від 0.5 до 20 мас.%, у перерахунку на загальну масу композиції. Шляхом змішання водної композиції діючої речовини відповідно до винаходу із традиційними водними препаратами вищенаведених активних речовин, по-перше, досягається розширення спектра активності, якщо традиційні препарати містять іншу діючу речовину, ніж водна композиція діючої речовини відповідно до винаходу. По-друге, переваги композиції діючої речовини відповідно до винаходу не втрачаються при сполученні із традиційними водними препаратами діючої речовини, зокрема, зберігається й поліпшена адгезія препаратів до лігноцелюлозних матеріалів і зокрема до деревини. Отже, споживчі властивості традиційних водних препаратів діючих речовин можуть бути поліпшені шляхом їх введення до складу разом з водною композицією відповідно до винаходу тієї ж діючої речовини. Можна відзначити ряд переваг композицій діючої речовини відповідно до винаходу. По-перше, це стабільні водні препарати інсектицидної діючої речовини, яка зовсім нерозчинна у воді або розчинна у воді тільки в малому ступені. Зокрема, відсутня проблема розділення фаз, яка спостерігається в традиційних суспензійних препаратах і в мікро- або нанодисперсіях діючої речовини, і не 30 спостерігається осідання діючої речовини, навіть при досить жорстких застосовуваних умовах, таких, які мають місце в методах, використовуваних для просочення деревини інсектицидними діючими речовинами. Вміст летких органічних сполук у препаратах зі звичайними добавками нижчий, ніж у порівнянних традиційних препаратах і, у порівнянні з мікро- або нанодисперсіями діючих речовин, частка емульгатора також є нижчою, виходячи із застосовуваної кількості діючої речовини. Діюча речовина, у порівнянні з іншими препаратами, вимивається з обробленого матеріалу під дією води в помітно меншому ступені. Крім того, взаємний вплив діючих речовин і інших компонентів препаратів або додаткових діючих речовин, що звичайно має місце в традиційних препаратах, не спостерігається. Крім того, розкладання діючих речовин внаслідок впливу субстрату або середовища, наприклад, рівня рН середовища або УФ випромінювання, уповільнене або повністю зупинене. Несподівано виявлено, що зниження ефективності діючої речовини внаслідок введення в полімерну матрицю, не спостерігається. Даний винахід також стосується способів захисту лігноцелюлозних матеріалів, зокрема деревних, від нашестя або руйнування шкідливими комахами, зокрема вищенаведеними дереворуйнуючими комахами. Спосіб включає обробку лігноцелюлозного матеріалу водною інсектицидною композицією відповідно до винаходу і/або порошкоподібною інсектицидною композицією приготовленою з неї. Лігноцелюлозні матеріали являють собою деревину та продукти з неї, наприклад, дерев'яні заготовки, клеєну фанеру, ДСП, панелі МДФ або панелі ОСП, також целюлозну масу та напівфабрикати для виробництва паперу, тканини на основі лігноцелюлози, такі як бавовна, матеріали на основі деревини однолітніх рослин, наприклад формові вироби, одержані зі стружки рапсу, панелі з багаси, панелі із соломи й т.п. Лігноцелюлозні матеріали до того ж включають предмети, одержані з лігноцелюлозних волоконних матеріалів, такі як тканини, трикотажне полотно, папір, картон, теплоізоляційні матеріали, канати, кабелі й т.п. Волокнисті матеріали, придатні для обробки способом відповідно до винаходу, містять текстильні волокна, такі як кудель, лляне волокно, волокна конопель, джут, бавовна та волокна рами, волокна, придатні для виготовлення чистоцелюлозного паперу, такі як кудель, лляне волокно або волокна конопель, бамбукове волокно, волокна шовковиці паперової та лігноцелюлозні волокна, і також волокна кропиви, волокна манільської пеньки, сизаль, кенаф і кокосове волокно. Обробка може бути здійснена відомими методами, залежно від типу оброблюваного предмета, шляхом оббризкування, фарбування, занурення або просочення предмета нерозбавленою композицією діючої речовини відповідно до винаходу або композицією діючої речовини відповідно до винаходу, розведеною водою, або шляхом зрошення предмета нерозбавленою водною композицією діючої речовини відповідно до винаходу або водною композицією діючої речовини відповідно 31 85790 до винаходу, розведеною водою. Композиції відповідно до винаходу можуть також знайти застосування у виробництві лігноцелюлозних матеріалів, наприклад, як сполучні або клейкі речовини. Якщо оброблюваним предметом відповідно до винаходу є деревина, застосування може бути здійснено традиційними методами консервування деревини, такими як відомі, наприклад, з Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry, Wood preserving, 5th edition on CD-ROM, Wiley VCH, Weinheim, 1997, chapter 7. Вони включають, зокрема, методи просочення деревини за допомогою перепадів тиску, наприклад просочення у вакуумі під тиском і подвійне вакуумне просочення. Обробка таких матеріалів діючою речовиною композиції відповідно до винаходу може здійснюватися традиційними для цього методами, у кожному випадку, адаптованими до конкретних технічних умов. Застосовувані концентрації та норми введення залежать при цьому від ступеня ризику ушкодження матеріалу та від відповідного способу обробки та звичайно знаходяться у діапазоні від 0.05 мг до 10 г діючої речовини на кг матеріалу. Нерозбавлена композиція, яка включає діючу речовину, звичайно застосовувана для обробки продукції на основі деревини та лігноцелюлозних матеріалів, наприклад, разом зі сполучними, як співсполучне. Очевидно, також можлива й роздільна обробка під час або після виготовлення виробу, наприклад, після підгонки за розмірами. До того ж, поряд із захистом згаданих матеріалів на основі лігноцелюлози, водні композиції діючої речовини відповідно до винаходу можуть також бути застосовані й для захисту інши х матеріалів від ураження тваринами-шкідниками. Наприклад, водні композиції відповідно до винаходу або порошкові продукти, одержані з них, можуть бути застосовані для ефективного захисту від ураження тваринними шкідниками шкіри, хутра або шкіряних виробів. Наступні приклади призначені для ілюстрації, але не обмеження, винаходу: Приклад 1: Дисперсії D1 і D2 Загальний протокол одержання: 465 г деіонізованої води, 5 мас.% вихідної реакційної суміші 1 і 10 мас.% вихідної реакційної суміші 2 нагрівають до 80°С. Через 10 хвилин починали додавання кількостей, що залишилися, вихідних реакційних сумішей 1 і 2. Час подачі становив 3.5 год. Після завершення подачі, суміш витримувалинаступні 30 хвилин при 80°С і потім охолоджували до кімнатної температури. Вихідна реакційна суміш 1: 496.1 г деіонізованої води 7.6 г сірчаної кислоти (50 мас.%) 361.0 г метилметакрилату 19.0 г диметиламіноетилметакрилату 57.0 г розчину емульгатора Е1 хг діючої речовини (див. таблицю 1) Вихідна реакційна суміш 2: Розчин 1.5 г 2,2'-азобіс(М,М'диметилізобутирамідину) в 63.3 г деіонізованої води Розчин емульгатора Е1: водний розчин 40 мас.% концентрації катіонного емульгатора, одер 32 жаного шляхом етоксилування стеариламіну 4-5 молями етиленоксиду з наступною кватернізацією диметилсульфатом. Таблиця 1 Дисперсія D1 D2 Діюча речовина Хлорфенапір Α-Циперметрин х[г] 5 65 Одержані дисперсії мали вміст сухи х речовин приблизно 29.5 мас.% і в'язкість 100 МПа×с. Полімер мав температуру склування, визначену за допомогою методів ДСК, 87°С. Середній розмір частинок, визначений за допомогою методів, основаних на розсіюванні світла, становив від 157 до 175 нм. Приклад 2: Дисперсії D3 та D4 Загальний протокол одержання: 465 г деіонізованої води, вихідну реакційну суміш 1 і 10 мас.% вихідної реакційної суміші 2 нагрівали при 80°С. Через 10 хвилин починали додавання кількостей, що залишилися, вихідної реакційної суміші 2 і вихідної реакційної суміші 3. Час подачі вихідної реакційної суміші 2 і вихідної реакційної суміші 3 становив 3.5 год. Після завершення подачі, суміш витримували наступних 30 хвилин при 80°С і потім охолоджували до кімнатної температури. Вихідна реакційна суміш 1: 46.1 г деіонізованої води 38.0 г стиролу 7.6 г 3-(N,N)диметиламінопропілметакриламіду 14.2 г розчину емульгатора Е1 (див. вище) Вихідна реакційна суміш 2: Розчин 1.5 г 2,2'-азобіс(N,N'диметилізобутирамідину) в 63.3 г деіонізованої води Вихідна реакційна суміш 3: 450.1г деіонізованої води 7.6 г акрилової кислоти 270.0 г метилметакрилату 57.0 г диметиламіноетилметакрилату 42.8 г розчину емульгатора Е1 (див. вище) x г діючої речовини (див. таблицю 2) Таблиця 2 Дисперсія D3 D4 Діюча речовина Хлорфенапір Α-Циперметрин х[г] 61.8 42.9 Одержані дисперсії мали вміст сухи х речовин приблизно 29.8 мас.% і в'язкість 105 МПа×с. Полімер мав температуру склування, визначену за допомогою методів ДСК, 110°С. Середній розмір частинок, визначений за допомогою методів, основаних на розсіюванні світла, складав від 155 до 175 нм. Приклад 3: Дисперсія D5 226 г деіонізованої води, 5 мас.% вихідної реакційної суміші 1 і 10 мас.% вихідної реакційної суміші 2 нагрівали при 80°С. Через 10 хвилин починали додавання кількостей, що залишилися, 33 85790 вихідних реакційних сумішей 1 і 2. Час подачі становив 3.5 год. Після завершення подачі, суміш витримували наступних 30 хвилин при 80°С і потім охолоджували до кімнатної температури. Вихідна реакційна суміш 1 : 140.0 г деіонізованої води 3.0 г H2SO4 22.5 г розчину емульгатора Е1 30.0 г стиролу 112.5 г метилметакрилату 7.5 г диметиламіноетилметакрилату 21.71 альфа-циперметрину Вихідна реакційна суміш 2: 0.6 г 2,2'-азобіс(N,N'-диметилізобутирамідину) в 25 г води Одержана дисперсія мала вміст сухих речовин 28.7 мас.% і в'язкість 100 МПа×с. Полімер мав температуру склування, визначену за допомогою методів ДСК, 78.3°С. Середній розмір частинок, визначений за допомогою методів, основаних на розсіюванні світла, становив 107 нм. Порівняльний приклад: аніонна дисперсія D6 (не відповідає винаходу) 577 г деіонізованої води, 5 мас.% вихідної реакційної суміші 1 і 10 мас.% вихідної реакційної суміші 2 нагрівали при 80°С. Через 10 хвилин починали додавання кількостей, що залишилися, вихідних реакційних сумішей 1 і 2. Час подачі становив 3.5 год. Після завершення подачі, суміш витримували наступних 30 хвилин при 80°С і потім охолоджували до кімнатної температури. Вихідна реакційна суміш 1: 420.0г води 34 31.3г емульгатора Е2 23.5г метакрилової кислоти 446.5г метилметакрилату 14.1г альфа-циперметрину Вихідна реакційна суміш 2: 75.2 г водного розчину пероксодисульфату натрію, 2.5 мас.% концентрації Емульгатор Е2: Натрієва сіль моноефіру сірчаної кислоти та етоксилованого С 12-14-алканолу (ступінь етоксилування: 30) Одержана дисперсія мала вміст сухи х речовин 29.8 мас.% і в'язкість 100МПа×с. Полімер мав температуру склування, визначену за допомогою методів ДСК, 122.7°С. Середній розмір частинок, визначений за допомогою методів, основаних на розсіюванні світла, становив 178 нм. Приклад 4: Дисперсії D7-D16 Водні дисперсії полімерів D7-D16 приготовляли способом, аналогічним описаному в прикладі 2, мономерні композиції вихідної реакційної суміші 1 і вихідної реакційної суміші 3 наведені в таблиці 3. Масове відношення мономерів вихідної реакційної суміші 1 до мономерів вихідної реакційної суміші 3 становило 4:6 у всіх випадках. У всіх випадках, вихідна реакційна суміш 3 містила 9 стомільйонних частин (сто млн.ч.) а-циперметрину, виходячи з мономерів, які є присутніми у вихідній реакційній суміші 3. У дисперсії D9, вихідної реакційної суміші 1 додатково містилося 5 сто млн.ч. αциперметрину, виходячи з мономерів, які є присутніми у ви хідній реакційній суміші 1. Таблиця 3 D7 Вихідна реакційна суміш 1 Стирол сто млн.ч.1) ММА сто млн.ч. 1) BDGA сто млн.ч. 1) ΑMA сто млн.ч. 1) Вихідна реакційна суміш 3 Стирол сто млн.ч.1) ММА сто млн.ч. 1) DMAEMA сто млн.ч.1) D8 D9 D10 D11 D12 D13 D14 D15 D16 78 22 -- 100 --- 99.8 --0.2 100 --- 99.8 --0.2 -100 -- -99.8 -0.2 -99.9 -0.1 77.8 22 0.2 - 77.8 22 -0.2 -95 5 20 75 5 -95 5 -95 5 -95 5 20 75 5 20 75 5 20 75 5 -95 5 95 5 1) сто млн.ч.: відсоткове відношення за масою, виходячи з мономерів, що присутні у вихідній реакційній суміші 35 85790 MMA: метилметакрилат BDGA: бутилглікольдиакрилат ΑMA: алілметакрилат DMAEMA: диметиламіноетилметакрилат Всі дисперсії мали середній розмір частинок менше 100 нм. Дисперсії D12, D13 та D14 показували структур у типу ядро-оболонка, оболонка містила стирол (визначено в бутилметакрилатній матриці методом трансмісійної електронної мікроскопії та RuО4-контрастування). Всі інші дисперсії показували так називану структур у ожини. Оцінка застосування Інсектицидна активність Інсектицидна дія композиції показана наступним експериментом: Водні композиції діючої речовини відповідно до винаходу із прикладу 3 розбавляли водою, одержуючи три розчини з різними концентраціями діючої речовини. З метою порівняння, досліджували аніонну дисперсію D6, що не відповідає даному винаходу, α-циперметрин розчиняли в ацетоні, а розчин розбавляли додатковим ацетоном з одержанням зазначених концентрацій діючої речовини. З метою визначення границь ефективності композиції відповідно до винаходу відносно дереворуйнуючи х живучи х у ґрунті термітів (Reticulitermes santonensis), зразок деревини, заражений видами Pinus, з розмірами 25x25x6мм 3 (сосна болотна) тестували відповідно до Американського стандарту випробувань AWPA E1-97 (див., у цьому 36 контексті, "Standard method for laboratory evaluation to determine resistance to subterranean thermites", American Wood-Preservers' Association, 2001) при обмежених експериментальних умовах після вимивання згідно DIN EN 84: 1997-01 (див, у цьому контексті, "accelerated aging of treated timber before biological tests", European standardization committee). Руйнування деревини внаслідок нашестя термітів реєстрували після 4 тижнів дослідження шляхом візуальної кількісної оцінки деревних зразків відповідно до AWPA E1-97. До того ж, був оцінений коефіцієнт смертності термітів. Якщо зразки деревини, проте, залишилися неушкодженими (мають оцінку 10-9 "неушкодженілегке ушкодження" за шкалою від 10 до 0), захист деревини, здійснюваний шляхом обробки консервувальною концентрацією специфічної діючої речовини вважається достатнім. Границя для α-циперметрину після вимивання, що складала ³20г/м 3, була визначена для розрахунку водної катіонної композиції діючої речовини відповідно до винаходу. Цієї мінімальної концентрації було досить для захисту деревини в цьому випадку (що, у цьому випадку відповідає оцінці 10 "відкрита поверхня не ушкоджена"). Границя після вимивання діючої речовини, розчиненої у чистому ацетоні, для порівняння, становить 29-40 г/м 3 (див. таблицю 3). Таблиця 3: Досліджуваний терміт: R. santonensis Дисперсія D5 D6 Розчин α-циперметрину Оцінку консервантів деревини при звичайних умовах розраховують, зокрема, за верхнім значенням після вимивання. Результати показані в таблиці 3, яка підтверджує те, що катіонна модель композиції діючої речовини D5 відповідно до вина Комп’ютерна в ерстка Д. Шев ерун Межа ефективності [г/м 3] після вимивання (EN 84) >20 21-33 29-40 ходу має кращу активність у відношенні дереворуйнуючи х термітів, які живуть у ґр унті, ніж відповідна аніонна модель препарату D6 або чистого діючої речовини в органічному розчиннику. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601