Спосіб одержання стерилізованого порошкоподібного панкреатину

1. Спосіб одержання панкреатину, що включає нагрівання диспергованої форми панкреатину, що містить один або більше розчинників, при температурі від 85 С до 100 С протягом аж до 48 год., і одержання диспергованої форми панкреатину, у якій загальний вміст розчинників дорівнює або менше 3,5 мас. % у будь-який момент процесу зазначеного нагрівання, а дисперговану форму панкреатину вибирають із групи, що включає порошки, пелети, мікропелети, мікросфери, гранули й грануляти. 2. Спосіб за п. 1, що включає наступні стадії: (а) попереднє нагрівання диспергованої форми панкреатину, що містить один або більше розчинників, до температури принаймні 85 °С та (б) продовження нагрівання диспергованої форми панкреатину при температурі принаймні 85 °С протягом періоду до 48 год., і одержання диспергованої форми панкреатину, у якій загальний вміст розчинників панкреатину дорівнює або менше 3,5 мас. % у будь-який момент процесу стадії (б). 3. Спосіб за п. 1, у якому нагрівання диспергованої форми панкреатину проводять протягом принаймні 12 год. 4. Спосіб за п. 1 або 2, що забезпечує вміст розчинників від 0,1 мас. % до 3,5 мас. %. 2 (19) 1 3 93384 4 ки, мікротаблетки, пелети, мікропелети, мікросфери, гранули, грануляти, порошки, суспензії, емульсії, дисперсії, капсули й пакетики. 20. Фармацевтична композиція за п. 19, у якій панкреатин одержують у вигляді лікарської форми, покритої ентеросолюбільним шаром, стійким до кислоти шлункового соку. 21. Фармацевтична композиція за п. 19 у формі капсули або пакетика. 22. Фармацевтична композиція за п. 19 або 20, що являє собою лікарську форму для перорального введення з негайним і/або модифікованим вивільненням. 23. Фармацевтична композиція за п. 18, що містить: (а) від 50 мас. % до 90 мас. % панкреатину за п. 17 і (б) від 10 мас. % до 50 мас. % фармацевтично прийнятних ексципієнтів. Даний винахід належить до способу одержання й застосування панкреатину, у якому концентрацію одної або більше біологічних, насамперед вірусних, домішок знижують при нагріванні панкреатину. Панкреатин, що одержують із підшлункової залози ссавців, включає різні травні ферменти, такі як ліпази, амілази й протеази. Панкреатин використовується для лікування зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози, що часто виникає при кистозному фіброзі, хронічному панкреатиті, після панкреатектомії, після операції шунтування шлунково-кишкового тракту (наприклад, гастроентероктомії Бильрота II) і непрохідності проток при новоутворенні (наприклад, підшлункової залози або загальної жовчної протоки). При використанні панкреатину в складі фармацевтичних продуктів переважно підтримувати високий рівень активності різних травних ферментів. Однак, ці ферменти розкладаються, наприклад, при зберіганні, і надзвичайно чутливі до підвищених температур. Таким чином, при використанні панкреатину потрібні строго контрольовані умови для його переробки, обробки й зберігання. Оскільки панкреатин є продуктом тваринного походження, він також включає інші компоненти, присутність яких небажано, наприклад, одну або більше біологічних домішок, наприклад, віруси. Протягом більше 100 років комерційного використання фармацевтичних продуктів, що включають панкреатин, не було зареєстровано жодного випадку зараження пацієнтів панкреатином, що містить вірус. Однак, у цей час фірми, що випускають фармацевтичні продукти з біологічних тканин і/або рідин, піддаються посиленому тиску з боку адміністративних органів, що вимагають збільшення ступеня безпеки продуктів, що випускають, і зменшення всіх видів домішок до мінімально можливого рівня, не залежно від патогенності будь-якої домішки для людини або відсутності патогенності. Отже, для застосування панкреатину в складі фармакологічних продуктів потрібно звести до мінімуму концентрацію біологічних домішок до рівня загальноприйнятих меж детектування. Таким чином, при виробництві, переробці й зберіганні панкреатину виникають труднощі при розробці цих процесів з метою підтримки активності різних травних ферментів на високому рівні й одночасно відомості до мінімуму концентрації однієї або більше біологічних домішок. Виявилося, що використовувані в даний момент способи одержання панкреатину не забезпечують ефективної інактивації всіх біологічних домішок, насамперед певних вірусів, до рівня чутливості сучасних методів детектування. Відомі різні підходи до зниження концентрації вірусів і бактерій у ферментативних композиціях. Такі способи включають нагрівання, фільтрацію, додавання хімічних інгібіторівабо сенсибілізаторів, обробку випромінюванням і тривале нагрівання. Ці способи описані в даному контексті нижче. Нагрівання означає нагрівання продукту до 60°С протягом 70 год, що приводить до деградації деяких чутливих сполук. У деяких випадках нагрівання приводить до руйнування значної частини ферментативної активності продукту. Фільтрація включає фільтрування продукту для фізичного видалення домішок. На жаль, даний спосіб приводить також до видалення високомолекулярних продуктів. Більше того, у певних випадках, невеликі віруси, домішки аналогічного розміру й патогенних сполук не віддаляються при фільтруванні. Спосіб додавання хімічних сенсибілізаторів включає додавання токсичних агентів, що зв'язуються із ДНК/РНК вірусу й активуються під дією УФ або інших видів випромінювання. Випромінювання приводить до утворення реакційноздатних проміжних сполук і/або вільних радикалів, які зв'язуються із ДНК/РНК вірусу, розривають хімічні зв'язки в ланцюзі ДНК/РНК і/або утворюють поперечні зв'язки із ДНК/РНК або утворюють комплекс, і в такий спосіб реплікація вірусу не відбувається. Даний спосіб вимагає відмивання продуктів від незв'язаного сенсибілізатора, оскільки сенсибілізатори проявляють токсичність, навіть якщо вони не є мутагенними або канцерогенними, і такі сенсибілізатори не можна вводити пацієнтові. У патенті US № 3956483 (Lewis) описаний спосіб одержання панкреатину, що проявляє придатну амілолітичну, протеолітичну й ліполітичну активність, і видалення шкідливих бактерій при збереженні зазначеної активності. Зазначений спосіб включає нагрівання панкреатину до досить високої температури від 120°F до 180°F (приблизно 49-82°С). Однак, у патенті не описаний спосіб зниження концентрації вірусів до встановленої в цей час межі детектування. У патенті US 6749851 (Mann) описана обробка композицій, що включають травні ферменти, при стабілізації композицій на першій стадії при (а) 5 зниженні температури або (б) зменшенні кількості розчинників або (в) додаванні в композицію стабілізатора, з наступним опроміненням композиції на другій стадії. У статті Braeuniger і ін., Int. J. Hyg. Environ. Health 203, с. 71-75, 2000 описане використання нагрівання для інгібування бичачого парвовіруса. Було встановлено, що інгібування бичачого парвовіруса залежить від часу обробки й вологості. Високий вміст вологи дозволяє знизити тривалість нагрівання, що забезпечує такий же ступінь інгібування, як і при низькому вмісті вологи й високої тривалості обробки. Однак у зазначеній статті не згадується про ефект, що робить нагрівання на ферменти, такі як ліпази, амілази й протеази, що входять до складу панкреатину тваринного походження. Таким чином, у цей час існує необхідність у способі, що забезпечує одержання панкреатину з високим рівнем ферментативної активності при одночасному зниженому вмісті біологічних домішок. Було встановлено, що при одержанні панкреатину можна використати певні умови, при яких концентрація одної або більше біологічних домішок знижується, а активність ферментів підтримується на прийнятному рівні. Насамперед, було встановлено, що спосіб за даним винаходом можна використати для зниження концентрації вірусних домішок у панкреатині. Більше того, спосіб за даним винаходом задовольняє стандартним рекомендаціям відносно видалення вірусів з біологічних продуктів (наприклад, рекомендації "Note For Guidance on Virus Validation Studies: The Design, Contribution and Interpretation of Studies Validating the Inactivation and Removal of Viruses", вид. комітету з контролю непатентованих лікарських засобів (Committee For Proprietary Medicinal Products) (згадує в даному контексті як "CPMP/BWP/268/95") і в той же час дозволяє підтримувати ферментативну активність (наприклад, ліпази, протеази й амілази) на прийнятному рівні. Іншою перевагою описаного в даному контексті способу й отриманого панкреатину, а також фармацевтичних композицій, що включають панкреатин, отриманий відповідно до способу за даним винаходом, є його застосовність у лабораторному, напівпрепаративному й виробничому масштабах. Відповідно, один з варіантів здійснення даного винаходу включає спосіб одержання панкреатину, що дозволяє знизити концентрацію однієї або більше біологічних домішок, насамперед вірусів, при нагріванні диспергованої форми панкреатину, що містить один або більше розчинників при температурі принаймні 85°С, причому загальний вміст розчинників у диспергованій формі панкреатину становить принаймні до 9 мас. % у будь-який момент у процесі вищезгаданого нагрівання. У результаті одержують панкреатин із прийнятним рівнем ферментативної активності, уякому концентрація однієї або більше біологічних домішок, насамперед однієї або більше вірусних домішок, знижена. В іншому варіанті даного винаходу описаний спосіб одержання панкреатину, що включає наступні стадії: 93384 6 (а) попереднє нагрівання диспергованої форми панкреатину, що містить один або більше розчинників до температури принаймні 85°С та (б) подальше нагрівання диспергованої форми панкреатину при температурі принаймні 85°С протягом періоду до 48 год, при цьому загальний вміст розчинників у диспергованій формі панкреатину становить принаймні 9 мас. % у будь-який момент у процесі стадії (б). Ще один варіант даного винаходу включає панкреатин, отриманий, як зазначено вище. Інший варіант включає спосіб одержання фармацевтичної композиції, що містить панкреатин відповідно до описаного в даному контексті способу, причому зазначену фармацевтичну композицію одержують у вигляді лікарської форми, придатної для перорального введення з негайним і/або модифікованим вивільненням, що вибирають із групи, що включає таблетки, мікротаблетки, пелети, мікропелети, гранули, грануляти, порошки, суспензії, емульсії, дисперсії, капсули, пакетики, а також інші лікарські форми. Ще один варіант даного винаходу включає фармацевтичну композицію, що містить (1) фармакологічно ефективну кількість панкреатину, причому зазначений панкреатин нагрівають принаймні до 85°С у виді диспергованої форми панкреатину, що містить один або більше розчинників, при цьому загальний вміст розчинників у панкреатині становить менш 9 мас. % у будьякий момент у процесі нагрівання, причому титр вірусної домішки в панкреатині після нагрівання принаймні в 1000 разів менше, ніж титр вірусної домішки в панкреатині до нагрівання, (2) один або більше фармацевтично прийнятних ексципієнтів. Інший варіант даного винаходу включає фармацевтичну композицію у формі капсули або пакетика, при цьому капсула або пакетик включають панкреатин, отриманий відповідно до вищеописаного способу. Ще один варіант включає спосіб лікування зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози при введенні безпечної й ефективної кількості панкреатину, отриманого відповідно до вищеописаного способу. Інші об'єкти, ознаки й переваги описані нижче у вигляді варіантів здійснення даного винаходу й частково представляються очевидними при прочитанні опису або при застосуванні даного винаходу на практиці. Ці об'єкти й переваги описані на прикладі способів і композицій, заявлених в описі й формулі даного винаходу Короткий опис фігур Фігура 1. Активність ліпази після нагрівання панкреатину при температурі 80°С, 85°С, 90°С, 95°С i 100°С, вміст розчинника становить 1%. Активність ліпази визначали через 2, 4, 6, 12, 15, 18, 21, 24 і 30 год. Фігура 2. Активність ліпази після нагрівання панкреатину при температурі 90°С та 95°С, вміст розчинника становить 3%. Активність ліпази визначали через 2, 4, 8, 15, 24 і 48 год. Фігура 3. Активність ліпази після нагрівання панкреатину при температурі 80°С, вміст розчин 7 ника становить 3%, 6%, 9% і 12%. Активність ліпази визначали через 0,5, 1,0 і 3,0 год. Фігура 4. Логарифм зниження титру свинячого панкреатину, що містить домішку свинячого парвовіруса (скорочено - панкреатин, що містить PPV) після нагрівання при температурі 80°С, 85°С, 90°С, 95°С и 100°С, вміст розчинника становить 1%. Вміст вірусу визначали через 6, 12, 15,18, 21, 24 і 30 год. Фігура 5. Логарифм зниження титру панкреатину, що містить PPV, при нагріванні при температурі 90°С и 95°С, вміст розчинника становить 1% і 3% протягом 12 год. Концентрацію вірусу визначали через 3, 6 і 12 год. Якщо не зазначене інше, всі технічні й спеціальні терміни, використані в даному контексті, мають загальноприйняте в даній галузі техніки значення. Використаний у даному контексті термін «стерилізувати» означає зниження концентрації принаймні однієї біологічної домішки в панкреатині, насамперед у панкреатині в диспергованій формі, отриманому відповідно до вищеописаного способу. Більш докладно термін «стерилізувати» означає зниження концентрації принаймні однієї вірусної домішки в панкреатині, насамперед у панкреатині в диспергованій формі, отриманому відповідно до вищеописаного процесу. Використаний у даному контексті термін «панкреатин» означає панкреатин, отриманий з підшлункової залози будь-якого ссавця, наприклад, бичачий і свинячий панкреатин. Наприклад, у даному винаході можна використати панкреатин, отриманий, як описано в патенті US № 4623624 або за аналогічною методикою. Для підвищення ефективності зниження вмісту біологічних домішок у панкреатині, переважно використати дисперговану форму панкреатину, що сумісна з умовами способу, описаного в даному контексті. Дисперговані форми панкреатину включають, наприклад, порошки, пелети, мікропелети, мікросфери, гранули й грануляти. Кращі результати одержують при використанні панкреатину у вигляді порошку, наприклад порошкоподібного панкреатиту, отриманого прямо в процесі одержання панкреатину. Панкреатин, використаний у даному винаході, містить також один або більше фармацевтично прийнятних ексципієнтів, сумісних з умовами способу, описаного в даному контексті, і які вибирають, наприклад, з фармацевтично прийнятних ексципієнтів, наведених нижче. Використаний у даному контексті термін «біологічна домішка (домішки)» означає домішку, що у результаті прямого або непрямого контактування з панкреатином впливає на панкреатин або на пацієнта, якому вводиться панкреатин. Більше того, термін «активна біологічна домішка» означає біологічну домішку, що робить негативну дію, сама по собі або в комбінації з іншим фактором, таким як друга біологічна домішка, на процес одержання панкреатину або на пацієнта, якому вводиться панкреатин. Такі біологічні домішки включають, без обмеження перерахованим, віруси й/або бактерії. Бактерії включають, без обмеження перера 93384 8 хованим, цвілеві гриби й/або дріжджі. Біологічна домішка може бути патогеном для людини. Використаний у даному контексті термін «вірус» або «вірусна домішка (домішки)» означає безоболонкові віруси. Більш докладно термін «вірус» або «вірусна домішка (домішки)» включає так звані високорезистентні віруси, такі як парвовіруси, насамперед, парвовірус свиней, цирковірус, насамперед, цирковірус свиней, і каліцивірус, насамперед, каліцивірус свиней. Парвовірус свиней (PPV) є загальноприйнятою моделлю вірусу для всього класу високорезистентних вірусів, насамперед для високорезистентного вірусу свиней. Більше того, термін «вірус» або «вірусна домішка (домішки)» у даному контексті також означає пикорнавіруси, насамперед пикорнавірус свиней, реовіруси, насамперед, реовірус свиней, астровіруси, насамперед, астровірус свиней, аденовіруси, насамперед, аденовірус свиней, і віруси герпеса, насамперед, вірус герпеса свиней. Використаний у даному контексті термін «розчинник» або «розчинники» означає кількість або процентне співвідношення рідини, що присутня у панкреатині, у вигляді зв'язаної або включеної в комплекс рідини або у вигляді незв'язаної рідини. Незв'язана рідина означає рідину, що є присутньою у нагріваному панкреатині, що не зв'язана або не включена в комплекс із панкреатином. Такі рідини, що втримуються в панкреатині, звичайно включають воду або нешкідливий для ферменту органічний розчинник і суміші води з нешкідливими для ферментів органічними розчинниками. Придатні нешкідливі для ферментів органічні розчинники включають, наприклад, летучі органічні розчинники, такі як ацетон, хлороформ, дихлорметан або С1-34алканоли із прямими або розгалуженим ланцюгом, насамперед метанол, етанол, 1-пропанол, 2-пропанол, 2-бутанол, трет-бутанол або їхньої суміші. У якості нешкідливого для ферментів органічного розчинника переважно використовують 2пропанол. Звичайне співвідношення води й нешкідливого для ферментів органічного розчинника становить від 50:1 до 3:1, більш переважно від 30:1 до 10:1. Термін «температурний інтервал», наприклад, від 85°С до 100°С, означає будь-яку температуру в межах зазначеного інтервалу, а також температурний профіль, що використовують для одержання різних температур у межах зазначеного інтервалу, включаючи границі інтервалу. Температурний інтервал у ході процесу, описаного в даному контексті, використовують у безперервному або періодичному режимі протягом всіх періодів часу, зазначених для даного температурного інтервалу. Описаний у даному контексті спосіб включає нагрівання диспергованої форми панкреатину, що містить один або більше розчинників, при температурі принаймні 85°С и утримуючу загальну кількість розчинника в диспергованої формі панкреатину менш 9 мас. % у будь-який момент зазначеного періоду нагрівання. В одному варіанті дисперговану форму панкреатину нагрівають протягом 48 год. В іншому варіанті вміст розчинників у панкреатині становить менш 8 мас. %, більш переважно 9 менш 6 мас. %, звичайно, менш 5 мас. %, найбільше переважно менш 3,5 мас. %, переважно від 0,1 мас. % до 3,5 мас. %, більш переважно від 0,1 мас. % до 3 мас. %, найбільше переважно від 0,1 мас. % до 1,6 мас. %. У ще одному варіанті вміст розчинника становить менш 7,5%, 7,0%, 6,5%, 6,0%, 5,5%, 5,0%, 4,5%, 4,0%, 3,5%, 3,0%, 2,5%, 2,0%, 1,5%, 1,0% або 0,5%. В іншому варіанті відповідно до описаного в даному контексті способу використовують диспергований панкреатин, насамперед порошкоподібний панкреатин, вихідний вміст розчинника в якому становить 9 мас. % або менш, звичайно від 2 до 3,5 мас. %. Панкреатин нагрівають до необхідної температури, що становить від 85°С до 100°С, наприклад, 90°С. У ході попередньої стадії нагрівання вміст розчинника в панкреатині знижується залежно від часу й температури. Варто розуміти, що тривалість попереднього нагрівання залежить від кількості матеріалу і його вихідної температури, і тривалість становить від приблизно 15 хв до 10 год. Після стадії попереднього нагрівання дисперсію панкреатину продовжують нагрівати при температурі принаймні 85°С, звичайно при температурі від 85°С до 100°С, наприклад, при 90°С, протягом необхідного періоду часу, тобто до 48 год, наприклад, протягом 24 год. При використанні параметрів способу, описаних у даному контексті (звичайно при атмосферному тиску) вміст розчинника при завершенні стадії попереднього нагрівання звичайно становить від 0,1 мас. % до 1,6 мас. %. Вміст розчинника від 0,1 мас. % до 1,6 мас. %, спостережуване при завершенні стадії попереднього нагрівання, зберігається відносно постійним у всьому інтервалі кращих параметрів способу. Після завершення описаного в даному контексті способу нагрітий панкреатин можна зберігати в нормальних умовах (тобто при кімнатній температурі й нормальній вологості). Зниження вірусних домішок у панкреатині, що забезпечується відповідно до описаного в даному контексті способу, також зберігається в зазначених умовах навколишнього середовища, оскільки будь-яка вірусна домішка, описана в даному контексті, безповоротно дезактивується в умовах зазначеного способу. В іншому варіанті диспергований панкреатин попередньо нагрівають до температури принаймні 85°С и продовжують нагрівати принаймні при 85°С протягом від 1 до 36 год, більш переважно протягом від 8 до 30 год, ще більш переважно від 10 до 24 год. У ще одному варіанті диспергований панкреатин попередньо нагрівають до температури принаймні 85°С и продовжують нагрівати принаймні при 85°С протягом від 1 до 36 год, наприклад 1 год, 2 год, 3 год, 4 год, 5 год, 6 год, 7 год, 8 год, 9 год, 10 год, 11 год, 12 год, 13 год, 14 год, 15 год, 16 год, 17 год, 18 год, 19 год, 20 год, 21 год, 22 год, 23 год, 24 год, 25 год, 26 год, 27 год, 28 год, 29 год, 30 год, 31 год, 32 год, 33 год, 34 год, 35 год або 36 год, в іншому варіанті диспергований панкреатин попередньо нагрівають до температури принаймні 85°С и продовжують нагрівати принаймні при 85°С протягом від 10 до 30 год. 93384 10 В іншому варіанті панкреатин попередньо нагрівають до температури принаймні 85°С, тобто до температури від 85°С до 100°С и продовжують нагрівати при температурі від 85°С до 100°С, більш докладно при температурі 85°С, 86°С, 87°С, 88°С, 89°С, 90°С, 91°С, 92°С, 93°С, 94°С, 95°С, 96°С, 97°С, 98°С, 99°С, 100°С або при будь-якій температурі в інтервалі між зазначеними цілими значеннями температури. У ще одному варіанті панкреатин попередньо нагрівають до температури принаймні 85°С, тобто до температури від 85°С до 95°С, і продовжують нагрівати при температурі від 85°С до 95°С, більш докладно при температурі 85°С, 86°С, 87°С, 88°С, 89°С, 90°С, 91°С, 92°С, 93°С, 94°С, 95°С або при будь-якій температурі в інтервалі між зазначеними цілими значеннями температури. В іншому варіанті панкреатин попередньо нагрівають до температури принаймні 85°С, тобто до температури від 90°С до 100°С, і продовжують нагрівати при температурі від 90°С до 100°С, більш докладно при температурі 90°С, 91°С, 92°С, 93°С, 94°С, 95°С, 96°С, 97°С, 98°С, 99°С, 100°С або при будь-якій температурі в інтервалі між зазначеними цілими значеннями температури. У більше кращому варіанті панкреатин попередньо нагрівають до температури принаймні 85°С, тобто до температури від 90°С до 95°С, і продовжують нагрівати при температурі від 90°С до 95°С, більш докладно при температурі 90°С, 91°С, 92°С, 93°С, 94°С, 95°С або при будь-якій температурі в інтервалі між зазначеними цілими значеннями температури. У ще одному варіанті такого способу вміст розчинників у продукті становить від 0,1 мас. % до 3,5 мас. % і панкреатин попередньо нагрівають до температури принаймні 85°С, тобто до температури від 85°С 100°С і продовжують нагрівати протягом від 8 до 30 год при температурі від 85°С до 100°С. В іншому варіанті вміст розчинників становить від 0,1 мас. % до 3,0 мас. % і панкреатин попередньо нагрівають до температури принаймні 85°С, тобто до температури від 85°С до 95°С і продовжують нагрівати протягом від 10 до 30 год при температурі від 85°С до 95°С. У ще одному варіанті вміст розчинників становить від 0,1 мас. % до 1,6 мас. % і панкреатин попередньо нагрівають до температури принаймні 85°С, тобто до температури від 85°С до 95°С і продовжують нагрівати протягом від 10 до 30 год при температурі від 85°С до 95°С. У кожному окремому або декількох варіантах таких способів концентрація однієї або більше біологічних домішок у панкреатині знижується, насамперед, знижується концентрація одного або більше вірусів без зміни активності панкреатину. В одному варіанті в панкреатині знижується концентрація високорезистентних вірусів, більш переважно знижується концентрація свинячого парвовіруса. Дійсний винахід також включає панкреатин, отриманий відповідно до способу, описаному в даному контексті. Всі умови, описані в даному контексті, також можна застосовувати до панкреатину, отриманому зазначеним способом. 11 Ще один варіант включає спосіб одержання фармацевтичної композиції, що містить панкреатин, отриманий відповідно до способу, описаному в даному контексті, причому таку фармацевтичну композицію одержують у вигляді лікарської форми, придатної для перорального введення. Пероральні форми одержують у вигляді форми з негайним вивільненням або модульованим вивільненням, такі лікарські форми включають таблетки, мікротаблетки, пелети, мікропелети, мікросфери, гранули, грануляти, порошки, суспензії, емульсії, дисперсії, капсули, пакетики, а також інші лікарські форми. В іншому варіанті такого способу для одержання фармацевтичної композиції панкреатин і/або його лікарську форму покривають ентеросолюбільним шаром, стійким до кислоти шлункового соку. У ще одному варіанті такого способу для одержання фармацевтичної композиції панкреатин або лікарську форму з ентеросолюбільним покриттям необов'язково поміщають у пакетики й/або в капсули. У даному контексті описані фармацевтичні композиції, що включають (1) фармакологічно ефективна кількість панкреатину, причому панкреатин нагрівають при температурі принаймні 85°С у формі диспергованого панкреатину, що містить один або більше розчинників, причому загальний вміст розчинника, що втримується в панкреатині, становить менш 9 мас. % у будь-який період нагрівання, причому рівень титру вірусної домішки в панкреатині після нагрівання принаймні в 1000 разів менше в порівнянні з титром до нагрівання, і (2) один або більше фармацевтично прийнятних ексципієнтів. У ще одному варіанті такої фармацевтичної композиції панкреатин включений до складу лікарської форми, придатної для перорального введення. Пероральна лікарська форма являє собою препарат з негайним вивільненням і/або модульованим вивільненням, причому такі лікарські форми являють собою таблетки, мікротаблетки, пелети мікропелети, гранули, грануляти, порошки, суспензії, емульсії, дисперсії, капсули, пакетики, а також інші лікарські форми. В іншому варіанті таких фармацевтичних композицій панкреатин і/або фармацевтично прийнятні ексципієнти покривають ентеросолюбільним шаром, стійким до кислоти шлункового соку. Дійсний винахід також включає фармацевтичну композицію у формі капсули або пакетика, які містять описаний у даному контексті панкреатин. В одному варіанті така фармацевтична композиція містить фармацевтично прийнятний екципієнт. У ще одному варіанті така фармацевтична композиція являє собою лікарську форму для перорального введення. Лікарська форма для перорального введення являє собою препарат з негайним вивільненням і/або модульованим вивільненням, причому такі лікарські форми являють собою таблетки, мікротаблетки, пелети, мікропелети, гранули, грануляти, порошки, суспензії, 93384 12 емульсії, дисперсії, капсули, пакетики, а також інші лікарські форми. В іншому варіанті фармацевтичної композиції панкреатин і/або фармацевтично прийнятні ексципієнти й/або їхні лікарські форми покривають ентеросолюбільним покриттям, стійким до кислоти шлункового соку. Фармацевтичні композиції, описані в даному контексті, включають фармацевтично прийнятні екципієнти. Фармацевтично прийнятні ексципієнти, використовувані у вищеописаних композиціях, включають цукри, такі як лактоза, сахароза, маніт і сорбіт, крохмалі, такі як кукурудзяний крохмаль, крохмаль із тапіоки, картопляний крохмаль, целюлозу і її похідні, такі як натрієва сіль карбоксиметилцелюлози, етилцелюлоза й метилцелюлоза, фосфати кальцію, такі як дифосфат кальцію й трифосфат кальцію, сульфат натрію, сульфат кальцію, полівінілпіролідон, полівініловий спирт, стеаринова кислота, стеаратилужноземельних металів, такі як стеарат магнію й кальцію, стеаринова кислота, рослинні масла, такі як арахісове, бавовняне, кунжутні, маслинові й кукурудзяне, неіонні, катіонні й аніонні ПАВ, полімери етиленгліколю, бетациклодекстрин, жирні спирти, гідролизовані злаки, а також інші нетоксичні сумісні наповнювачі, що з'вязують, дезінтегруючі агенти, наприклад, тальк, буферні речовини, консерванти, антиоксиданти, замащувачі, смакові добавки й інші ексципієнти, придатні для використання у фармацевтичних складах. Вміст панкреатину у фармацевтичних композиціях за даним винаходом становить від 0,1% до 100%, наприклад, 0,1%, 0,2%, 0,3%, 0,4%, 0,5%, 0,6%, 0,7%, 0,8%, 0,9%, 1%, 5%, 10%, 15%, 20%, 25%, 30%, 35%, 40%, 45%, 50%, 55%, 60%, 65%, 70%, 75%, 80%, 85%, 90%, 95% або 100%, переважно від 25% до 90%, наприклад, 25%, 30%, 35%, 40%, 45%, 50%, 55%, 60 %, 65%, 70%, 75%, 80%, 85% або 90%, більш переважно від 50% до 90%, наприклад, 50%, 55%, 60%, 65%, 70%, 75%, 80%, 85% або 90% (мас. %), причому зазначені композиції включають відповідну кількість фармацевтично прийнятних допоміжних речовин, ексципієнтів і/або носіїв. В одному варіанті фармацевтичні композиції включають (а) від 50 мас. % до 90 мас. % панкреатину, отриманого відповідно до вищеописаного способу, і (б) від 10 мас. % до 50 мас. % фармацевтично прийнятного екципієнта, наприклад, полімеру етиленгліколю, насамперед етиленгліколь 2000, 3000, 4000, 6000, 8000 і/або 10000, причому загальний вміст компонентів (а) і (б) становить 100мас. %. В іншому варіанті фармацевтичні композиції включають (а) від 55 мас. % до 85 мас. % панкреатину, отриманого відповідно до вищеописаного способу, (б) від 5 мас. % до 35 мас. % полімеру етиленгліколю, (в) від 1,0 мас. % до 20 мас. % пропан-2-олу й (г) необов'язково від 0 мас. % до 10мас. % вазелінової олії, а сумарний вміст компонентів (а), (б), (в) і (г) у кожному випадку становить 100 мас. %. Інші композиції, що включають панкреатин, описані, наприклад, в ЕР 0583726 і ЕР 0826375. 13 Описаний у даному контексті спосіб проводять при будь-якій температурі, принаймні при 85°С, при якій не спостерігається неприйнятний рівень інактивації панкреатину. Відповідно до описаного в даному контексті способу «прийнятний рівень» інактивації залежить від деяких ознак конкретного способу, описаного в даному контексті, таких як природа й характеристики конкретного зразка панкреатину, і/або передбачуване призначення панкреатину, що нагрівається, причому зазначений рівень визначається емпірично фахівцем у даній галузі техніки. «Неприйнятний рівень» інактивації означає такий рівень, що виключає безпечне й ефективне застосування панкреатину, що нагрівається. Конкретне значення рівня інактивації для даного зразка панкреатину визначають із використанням відомих методів. При використанні в складі фармацевтичних композицій потрібне збереження ферментативної активності після нагрівання на рівні 50% або більше, переважно 70% або більше, більш переважно 85% або більше й найбільше переважно 90% від вихідної ферментативної активності. Для визначення умов, що забезпечують мінімальний рівень втрат ферментативної активності, проводять ряд експериментів. У декількох серіях зазначених експериментів визначали вихідну й залишкову ферментативну активність ліпази як основного ферменту до й після нагрівання в певних експериментальних умовах, які докладно описані нижче. В аналогічній серії експериментів визначали зниження концентрації біологічних домішок. У таких експериментах визначали значення титру вірусу високорезистентного парвовіруса свині як основного вірусу до й після нагрівання в певних експериментальних умовах, які докладно описані нижче. У кожному експерименті використали зразки свинячого панкреатину, у які доданий парвовірус свині. Титри вірусів, включаючи стандартні відхилення для зразків, що містять PPV, визначали по кінцевій крапці титрування, розраховуючи величину половини максимальної дози, що інфікує, тихорецької культури (TCID50) по формулі СпирменаКербера, як описано в статті "Bundesanzeiger" № 84, травень 4, (1994). У такий спосіб готовили серійні розведення (1:3) у середовищі для клітинних культур і аліквоту кожного розведення додавали в лунки 96-лункового мікропланшета, що містять відповідні клітинки-мішені у восьми повторах. Планшет інкубували протягом від шести до семи діб, потім клітини досліджували під мікроскопом на присутність індукованого вірусом СРЕ. Титри вірусу розраховували, як описано вище й дані представляли у вигляді значення log10TCID50/мол, причому інтервал вірогідності становив 95%. Ступінь 93384 14 інактивації або видалення вірусів при обробці виражали у вигляді логарифмічного фактора зниження (LRF). Значення LRF розраховували, як описано в інструкціях EC llІ/8115/89-EN (у цей час інструкції CPMP/BWP/268/95), додаток II, у вигляді різниці титрів вірусу для контрольного зразка й зразків після нагрівання. При використанні в складі фармацевтичних композицій потрібне зниження концентрації активної біологічної домішки, насамперед зниження концентрації вірусних домішок, тобто логарифмічне зниження титру становить принаймні 3,0, переважно 3,5, більш переважно 4,0, найбільше переважно 4,5 або більше. Відповідно до інструкцій по безпеці відносно вмісту вірусів у біологічних продуктах (див., наприклад, CPMP/BWP/268/95), спосіб, що забезпечує величину логарифма зниження титру, рівну 40, звичайно вважають надійним і прийнятним відносно інактивації вірусів. Логарифмічне зниження титру вірусів означає зниження концентрації вірусу в одиницях десяткового логарифма (log10), тобто логарифм зниження титру, рівний 3, означає зниження концентрації вірусу в 1000-9999 разів, а логарифм зниження, рівний 4, означає зниження концентрації вірусу в 10000-99999 разів. Спосіб стерилізації панкреатину є найбільш ефективним, якщо при використанні такого способу спостерігається задовільне зниження навіть високорезистентних вірусів у панкреатині. Для визначення умов, що забезпечують найбільш ефективне логарифмічне зниження титру, проводили ряд експериментів. Через технічні обмеження в цей час можна оцінювати зниження концентрації біологічних домішок у зразках панкреатину тільки на рівні титрів від 4,5 до 5,0 (межа чутливості). У першій серії експериментів визначали активність ліпази після нагрівання протягом певних періодів часу при різній і постійній температурах. У першому експерименті визначали активність ліпази після нагрівання протягом 0, 2, 4, 6, 12, 15, 18, 21, 24 і 30 год при 80°С при вмісті розчинника 1%. У другому експерименті визначали активність ліпази після нагрівання протягом 0, 6, 12, 15, 18, 21, 24 і 30 год при 85°С при вмісті розчинника 1%. У третьому експерименті визначали активність ліпази після нагрівання протягом 0, 6, 12, 15, 18, 21, 24 і 30 год при 90°С при вмісті розчинника 1%. У четвертому експерименті визначали активність ліпази після нагрівання протягом 0, 6, 12, 15, 18, 21, 24 і 30 год при 95°С при вмісті розчинника 1%. У п'ятому експерименті визначали активність ліпази після нагрівання протягом 0, 6, 12, 15, 18, 21 і 24 год при 100°С при вмісті розчинника 1%. Результати зазначеної першої серії експериментів показані в табл. 1 і на Фіг. 1. 15 93384 16 Таблиця 1 Нагрівання панкреатину при 80°С, 85°С, 90°С, 95°С и 100°С (вміст розчинника 1%). Дані представлені в табл. 1 у вигляді середніх значень для двох дослідів, н/в - не визначено Час витримування, год Температура 0 2 4 6 12 15 18 21 24 30 Залишкова активність ліпази, % 85°С 90°С 95°С 100,0 100,0 100,0 н/в н/в н/в н/в н/в н/в 98,9 95,0 91,1 96,2 91,7 86,1 94,7 90,6 84,2 93,5 88,6 80,1 93,5 87,0 77,8 92,1 85,8 77,8 90,7 83,7 74,8 80°C 100,0 99,3 99,0 98,8 97,7 96,5 94,6 93,6 92,5 91,3 Результати, представлені в табл.1 і Фіг. 1, свідчать про те, що при постійному вмісті розчинника 1% активність ліпази зменшується в міру збільшення періоду витримування при даній температурі. Більше того, активність ліпази знижується більшою мірою при більше високій температурі протягом даного періоду витримування. Установлено, що при використанні в складі фармацевтичних композицій нагрівання протягом до 30 год включно при температурі до 95°С включно забезпечує одержання панкреатину, що проявляє прийнятну залишкову ферментативну активність при вмісті розчинника 1%. Установлено, що при використанні в складі фармацевтичних композицій нагрівання протягом до 24 год включно при температурі до 100°С включно забезпечує одержання панкреатину, що проявляє прийнятну залишкову ферментативну активність при вмісті розчинника 1%. У другій серії експериментів визначали активність ліпази після нагрівання при вмісті розчинника 3%. У першому експерименті визначали активність ліпази після нагрівання протягом 0, 2, 4, 6, 8, 15, 24 і 48 год при 90°С и 95°С при вмісті розчинника 3%. Результати другої серії експериментів наведені в табл. 2 і на Фіг. 2. Таблиця 2 Нагрівання панкреатину при 90°С и 95°С (вміст розчинника 3%) Час витримування, год Температура 0 2 4 8 15 24 48 Активність ліпази, % 90°С 95°С 100,0 100,0 94,1 95,1 91,1 90,2 86,8 81,4 84,0 66,0 71,4 54,1 53,5 31,3 Дані, наведені в табл. 2 і на Фіг. 2, свідчать про те, що при постійному вмісті розчинника 3% 100°С 100,0 н/в н/в 84,0 71,4 66,3 60,3 56,0 52,8 н/в активність ліпази зменшується в міру збільшення періоду часу витримування при даній температурі. Більше того, активність ліпази знижується більшою мірою при більше високій температурі протягом зазначеного періоду часу витримування. Установлено, що при використанні в складі фармацевтичних композицій нагрівання протягом до 48 год включно при температурі до 90°С включно забезпечує одержання панкреатину, що проявляє прийнятну залишкову ферментативну активність при вмісті розчинника 3%. Установлено, що при використанні в складі фармацевтичних композицій нагрівання в безводних умовах протягом до 24 год включно при температурі до 95°С включно забезпечує одержання панкреатину, що проявляє прийнятну залишкову ферментативну активність при вмісті розчинника 3%. У третій серії експериментів активність ліпази визначали після нагрівання протягом 0,5, 1,0 і 3,0 год при 80°С при різному, але постійному вмісті розчинника 3%, 6%, 9% і 12%, відповідно. Результати цих експериментів показані в табл. 3 і на Фіг.3. Таблиця 3 Нагрівання панкреатину при 80°С, вміст розчинника 3%, 6%, 9% і 12%, відповідно Час витримування, год розчинник 0 0,5 1,0 3,0 Залишкова активність ліпази, % 3% 6% 9% 12% 100,0 100,0 100,0 100,0 101,2 92,8 63,0 37,8 100,5 88,2 50,7 23,9 100,1 73,5 33,5 12,8 Дані, наведені в табл. 3 і на Фіг. 3, свідчать про те, що, при постійній температурі, але різному вмісті розчинника - 3%, 6%, 9% і 12%, відповідно, активність ліпази зменшується в міру збільшення періоду витримування при 80°С. Більше того, активність ліпази знижується більшою мірою при більше високому вмісті розчинника при нагріванні протягом даного періоду часу витримування. 17 93384 Установлено, що при використанні в складі фармацевтичних композицій нагрівання протягом до 3 год включно при температурі 80°С забезпечує одержання панкреатину, що проявляє прийнятну залишкову ферментативну активність при вмісті розчинника 6%. Установлено також, що при використанні в складі фармацевтичних композицій нагрівання в безводних умовах протягом до 1 год включно при температурі 80°С включно забезпечує одержання панкреатину, що проявляє прийнятну залишкову ферментативну активність при вмісті розчинника 9%. Дана серія експериментів свідчить про те, що ферменти чутливі до нагрівання в тривалі періоди й до високої концентрації розчинників. Вихідна висока активність ферментів зберігається при на 18 гріванні в контрольованих умовах, тобто протягом короткого періоду часу, і/або при низькій температурі, і/або при низькому вмісті розчинника. В одному варіанті даного винаходу вихідна висока активність ферментів зберігається, якщо ферменти нагрівають при низькій температурі й низькому вмісту розчинників протягом короткого періоду часу. Для оцінки зниження концентрації парвовіруса свині визначали величину log10 ТСID50 після нагрівання протягом 6, 12, 15, 18, 21, 24 і 30 год при 80°С, 85°С, 90°С, 95°С та 100°С при постійному вмісті розчинника 1%. Результати цих експериментів наведені в табл. 4. У табл. 4 і наступних таблицях титри зі знаком «менш» означають межа чутливості методу. Таблиця 4 Нагрівання панкреатину, що містить PPV, при 80°С, 85°С, 90°С, 95°С та 100°С при вмісті розчинника 1%, н/в - не визначено, LTR - логарифмічне зниження титру Час витримування, год Температура витримування 0 6 12 15 18 21 24 30 18 год без обробки 30 год без обробки LTR (протягом 18 год без обробки в порівнянні з витримуванням 18 год при х °С) LTR (протягом 30 год без обробки в порівнянні з витримуванням 30 год при х °С) 80°С 7,2 6,9 5,6 5,8 5,0 4,8 4,6 4,2 7,9 7,5 Величина log10 TCID50 панкреатину, що що містить PPV 85°С 90°С 95°С 100°С 7,2 7,8 7,8 7,8 6,0 5,5 4,7 4,0 3,9 5,1 3,8 н/в 4,1 3,8 3,8 н/в 4,0 3,8 3,8 н/в 3,9 3,8 3,8 3,9 3,8 3,8 3,8 н/в 3,8 3,8 3,8 7,5 7,7 7,8 7,8 (24 ч) 7,5 7,4 7,3 н/в >=2,9 >=3,5 3,9 4,0 н/в >=3,3 >=3,7 3,6 3,5 4,0 (протягом 24 год у порівнянні з витримуванням протягом 24 год при 100°С) Одержували додаткові партії порошкоподібного панкреатину 2-4 і обробляли їх при 85°С, як описано вище в табл. 4 і нижче в прикладі 13. Для оцінки зниження кількості парвовіруса свині (PPV) визначали величину log10 TCID50 після на грівання протягом 6, 12, 15, 18, 21, 24 і 30 год при 85°С при постійному вмісті розчинника 1%. Результати додаткових експериментів наведені в табл. 4а. Таблиця 4а Нагрівання 3 різних партій панкреатину, що містить PPV, при 85°С, вміст розчинника 1%. Знак «±» означає довірчий інтервал 95%, знак «*» означає, що інфекційний вірус у зразку не визначається, LTR - логарифмичне зниження титру Час витримування, год/ Температура Номер партії панкреатину 0 6 12 15 18 21 Величина log10 TCID50 панкреатину, що містить PPV, 85°С 2 7,5±0,2 5,9±0,3 4,9±0,3 4,3±0,3 4,1±0,3 3,9±0,2 3 7,5±0,2 5,6±0,2 4,6±0,4 4,3±0,3 3,8±0,2 3,8±0,2 4 7,2±0,3 5,9±0,2 4,8±0,3 4,4±0,3 4,2±0,1 3,9±0,2 19 93384 20 Продовження таблиці 4а 1 24 30 Витримування протягом 18 год без обробки Витримування протягом 30 год без обробки LTR (протягом 18 год без обробки в порівнянні з витримуванням 18 год при 85°С LTR (протягом 30 год без обробки в порівнянні з витримуванням 30 год при 85°С У таблиці 5 наведенелогарифмічне зниження титру в порівнянні з вихідним зразком до експерименту. На Фіг. 4 наведене логарифмічне 2 3,7±0,1 3,7±0,1 7,7±0,2 7,7±0,3 3 3,7* 3,7±0,1 7,7±0,3 7,4±0,3 4 3,8±0,1 3,8* 7,7±0,3 7,6±0,3 >=3,6±0,4 >=3,9±0,4 >=3,5±0,3 >=4,0(0,3 >=3,7(0,4 >=3,8±0,3 зниження титру в панкреатині, що містить PPV, після нагрівання при 80°С, 85°С, 90°С, 95°С та 100°С, вміст розчинника - 1%. Таблиця 5 Логарифмічне зниження титру після нагрівання панкреатину, що містить PPV, при 80°С, 85°С, 90°С, 95°С та 100°С, вміст розчинника 1%, н/в - не визначено Час витримування, год Температура 0 6 12 15 18 21 24 30 Величина логарифмічного зниження титру парвовіруса свині 80°С 85°С 90°С 95°С 100°С 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,3 1,2 2,3 3,1 н/в 1,6 3,8 3,9 2,1 4,0 1,4 н/в 3,1 4,0 4,0 н/в 2,2 3,2 4,0 4,0 н/в 2,4 3,3 4,0 4,0 4,0 2,6 3,3 4,0 4,0 н/в 3,0 3,4 4,0 4,0 Дані, представлені в табл. 4 і 5 і на Фіг. 4, свідчать про те, що при постійному вмісті розчинника 1% логарифмічне зниження титру збільшується в міру збільшення періоду витримування при даній температурі. Більше того, логарифмічне зниження титру знижується більшою мірою при більше високій температурі. Установлено, що при використанні в складі фармацевтичних композицій нагрівання протягом до 30 год включно при температурі 80°С забезпечує одержання панкреатину, у якому спостерігається прийнятне зниження концентрації біологічної домішки при вмісті розчинника 1%. Експерименти, проведені протягом 12 год при температурі 90°С, забезпечують одержання панкреатину, у якому спостерігається зниження концентрації активної біологічної домішки при вмісті розчинника 1%. Експерименти, проведені протягом 15 год при температурі 90°С, забезпечують одержання панкреатину, у якому спостерігається ще більш високий ступінь зниження концентрації активної біологічної домішки при вмісті розчинника 1%. Дані, наведені в табл. 4а, свідчать про те, що вимоги відповідних організацій за рівнем безпеки біологічних продуктів відносно вмісту вірусів (див., наприклад, CPMP/BWP/268/95) задовольняються при використанні параметрів, зазначених у табл. 4а, тобто логарифмічне зниження титру, рівне 4,0, досягається при нагріванні при 85°С (див., наприклад, партія 2, LTR через 30 год). Подібні експерименти з використанням додаткових партій панкреатину, проведені при 80°С, свідчать про те, що вимоги за рівнем безпеки біологічних продуктів відносно вірусів не задовольняються, тобто логарифмічне зниження титру, рівне 4,0, не досягається при проведенні процесу при 80°С. В іншій серії експериментів визначали величину log10 TCID50 після нагрівання протягом 12 год при постійній температурі й різному, але постійному вмісті розчинника 1% і 3% відповідно. Результати цих експериментів наведені в табл. 6. 21 93384 22 Таблиця 6 Нагрівання панкреатину, що містить PPV, при 90°С та 95°С, вміст розчинника 1 % і 3%, відповідно Час витримування, год Температура 0 3 6 12 Log10 TCID50 панкреатину, що містить PPV 90°С, вміст розчин- 90°С, вміст розчин- 95°С, вміст розчин- 95°С, вміст розчинника 1% ника 3% ника 1% ника 3% 8,2 8,2 8,2 8,2 6,8 6,2 6,4 6,1 5,9 5,8 6,1 5,1 5,0 4,9 4,6 5,0 У табл.7 наведене логарифмічне зниження титру (результати представлені в табл. 5) парвовіруса свині стосовно вихідного значення. На Фіг. 5 показане логарифмічне зниження титру панкреатину, що містить PPV, після нагрівання при 90°С та 95°С при вмісті розчинника 1% і 3% відповідно. Експерименти, результати яких представлені в табл. 6 і 7, проводили в модифікованих умовах у порівнянні з експериментами, результати яких наведені в табл. 5. Таблиця 7 Логарифмічне зниження титру панкреатину, що містить PPV, при нагріванні до 90°С та 95°С, вміст розчинника 1% і 3%, відповідно Час витримування, год Температура 0 3 6 12 Логарифмічне зниження титру парвовіруса свині (PPV) 90°С, вміст розчин- 90°С, вміст розчин- 95°С, вміст розчин- 95°С, вміст розчинника 1% ника 3% ника 1% ника 3% 0,0 0,0 0,0 0,0 1,4 2,0 1,8 2,1 2,3 2,4 2,1 3,1 3,2 3,3 3,6 3,2 Дані, наведені в табл. 6 і 7 і на Фіг. 5, свідчать про те, що при постійному вмісті розчинників 1% і 3% відповідно, логарифмічне зниження титру збільшується в міру збільшення періоду витримування при даній температурі. Більше того, логарифмічне зниження титру збільшується більшою мірою при вмісті розчинника 3%, у порівнянні зі вмістом розчинника 1%. Установлено, що при використанні в складі фармацевтичних композицій нагрівання протягом принаймні 12 год при температурі 95°С забезпечує одержання панкреатину, у якому спостерігається прийнятне зниження концентрації біологічної домішки при вмісті розчинника 3%. Установлено також, що при використанні в складі фармацевтичних композицій нагрівання протягом 12 год при температурі 90°С забезпечує одержання панкреатину, у якому спостерігається прийнятне зниження концентрації біологічної домішки при вмісті розчинників 1% або 3% відповідно. Дана серія експериментів свідчить про те, що концентрація свинячого парвовіруса ефективно зменшується при нагріванні в описаних вище умовах. З отриманих даних треба, що більше ефективне зниження спостерігається при використанні високих температур і/або при збільшенні періоду інкубації й/або при збільшенні концентрації розчинника. В одному варіанті даного винаходу концентрація парвовіруса свині ефективно знижується при нагріванні вірусу при придатних температурі й вмісті розчинника протягом достатнього періоду часу. Результати, отримані з метою зниження концентрації парвовіруса свині, відрізняються від результатів, отриманих при визначенні ферментативної активності. Таким чином, для фахівця в даній галузі техніки представляється очевидним, що при розробці способу стерилізації панкреатину виникають проблеми при спробі зберегти високий рівень активності різних травних ферментів і в той же час знизити концентрацію одної або більше біологічних домішок, насамперед вірусів, до прийнятного рівня. Дані наведених вище експериментів свідчать про те, що при використанні в складі фармацевтичних композицій концентрація парвовіруса свині в панкреатині в умовах експерименту знижується, а рівень активності ліпази зберігається на прийнятному рівні. Зазначені експериментальні умови в загальному виді описані нижче: Нагрівання протягом 48 год при температурі принаймні 85°С при вмісті розчинників менш 9мас.%. Оптимізацію вмісту розчинника й режиму нагрівання проводять при будь-якому тиску, що не робить негативної дії на панкреатин, що нагрівають. Описаний у даному контексті спосіб проводять при атмосферному, зниженому або підвищеному тиску. Придатний тиск визначає емпірично фахівець у даній галузі техніки. В одному варіанті спосіб проводять при атмосферному або зниженому тиску. В іншому варіанті спосіб проводять при атмосферному тиску. У ще одному варіанті спосіб, описаний у даному контексті, проводять у 23 вакуумі, при цьому одночасно проводять стерилізацію. Аналогічним образом відповідно до способу, описаному в даному контексті, нагрівання проводять у будь-якій атмосфері, що не робить негативного впливу на оброблюваний панкреатин. Звичайно спосіб, описаний у даному контексті, проводять у стандартній атмосфері. В одному варіанті спосіб проводять в атмосфері зі зниженим вмістом кисню або в інертній атмосфері. При використанні інертної атмосфери як газ переважно використовують азот або інертні гази, такі як гелій або аргон, більш переважно інертні гази з більше високою молекулярною масою, найбільше переважно аргон. Варто розуміти, що комбінацію одного або більше ознак, описаних у даному контексті, можна використати для подальшої відомості до мінімуму небажаних ефектів при здійсненні описаних способів зі збереженням придатної ефективності видалення біологічних домішок. Вміст розчинників у панкреатині зменшують будь-яким відомим у даній галузі техніки методом для зниження вмісту розчинника в препараті одного або більше травних ферментів, що не робить негативної дії на препарат. Такі способи включають, без обмеження перерахованим, розпарювання, концентрування, концентрування при центрифугуванні, стеклування, додавання розчинних речовин, ліофілізацію (у присутності або відсутність аскорбату) і сушіння з розпиленням. Кращим способом зниження вмісту розчинника в панкреатині є концентрування з наступним використанням будь-якого іншого способу, відомого фахівцеві в даній галузі техніки. Концентрування проводять при контрольованому нагріванні препарату й наступному розпарюванні небажаного розчинника або при розпарюванні при зниженому тиску. Для забезпечення необхідного вмісту розчинника можна також використати комбінацію зазначених двох методів, які проводять у м'яких умовах, тобто розпарювання при зниженій температурі й зниженому тиску. Незалежно від обраного методу, отриманий препарат повинен характеризуватися необхідним вмістом розчинника. Описаний у даному контексті спосіб можна проводити в будь-якому масштабі, у лабораторному масштабі, на рівні від 1 м до 1000 м, у пилотних установках на рівні від 1 кг до 50 кг і в промисловому масштабі на рівні принаймні 100 кг, переважно від 200 кгдо 1500 кг. Приклади Наступні приклади наведені тільки для ілюстрації винаходу й не обмежують обсяг даного винаходу. Фахівцеві в даній галузі техніки представляється очевидним, що можливо інші придатні модифікації й варіанти, які включені в обсяг даного винаходу. Визначення ферментативної активності Активність ліпази визначали методом Solvay, як описано в монографії (Ph. Eur., Pancreas Pouder, European Pharmacopoeia 5.0, 2179-2182; 01/2005:0350). Визначення вмісту розчинника Вміст розчинників, наприклад, води, як описано в даному контексті, визначали рекомендованим 93384 24 FDA методом за модифікованою методикою К. Фішера (Meyer and Boyd, Analytical Chem., 31:215219, (1959), May і ін., J. Biol. Standardization, 10:249-259, (1982), Centers for Biological Evaluation and Research, FDA, Docket № 89D-0140, 83-93, (1990)). Кількісний вміст інших розчинників визначали відомими методами для кожного конкретного розчинника. Інші придатні способи визначення вмісту розчинників у панкреатині в ході або після завершення описаного в даному контексті способу, також включені в обсяг даного винаходу, включають, наприклад, термогравиметричні методи (включаючи сушіння в інфрачервоному й мікрохвильовому випромінюванні), спектрометричні методи (включаючи інфрачервону спектроскопію, мікрохвильову спектроскопію і ЯМР), кондуктометрію, спектроскопію в декаметровому діапазоні або теплопровідність. Звичайно кращим способом визначення вмісту розчинників у панкреатині є термогравиметричний метод (тобто визначення «втрат при сушінні»), тому що даний спосіб ураховує всі рідини, які присутні в панкреатині, включаючи воду й сумісні з ферментами органічні розчинники, наприклад, ізопропанол. Термогравиметричні способи насамперед придатні для визначення вмісту розчинників у панкреатині на рівні від 9 мас. % до 3,5 мас. %. Якщо необхідно визначити більше низький вміст розчинників у панкреатині, наприклад, менш 3,5 мас. %, переважно менш 3 мас. % або найбільше переважно менш 1,6 мас. %, вміст води в розчинниках, що втримуються в панкреатині, звичайно повинне перевищувати вміст сумісних з ферментами органічних розчинників, що втримуються в панкреатині. Таким чином, переважно визначати вміст розчинників на рівні менш 3,5 мас. %, переважно менш 3мас. %, ще більш переважно менш 1,6 мас. % при використанні більше чутливого способу Карла Фішера або його модифікації. Для визначення вмісту розчинників у технічних партіях і для безперервного аналізу варто використати метод інфрачервоної спектроскопії, якщо вміст розчинників становить менш 3,5 мас. %, переважно менш 3мас. %, ще більш переважно менш 1,6 мас. %, наприклад, у рівноважному стані при нагріванні після попереднього нагрівання. Кращими є методи аналізу в ближній інфрачервоній галузі спектра (NIR), відомі фахівцям у даній галузі. Методи аналізу інфрачервоної галузі спектра звичайно необхідно стандартизувати по даним методу порівняння, яким є, наприклад, метод титрування КарлаФішера або його модифікація. У зв'язку із цим, найбільш кращим способом виміру загального вмісту розчинників у панкреатині є комбінація термогравиметричного методу (тобто визначення втрат при висушуванні панкреатину, насамперед панкреатину з високим вмістом розчинників) з методом Карла Фішера або його модифікацією (тобто визначенням залишкового вмісту води в панкреатині, насамперед у панкреатині з низьким вмістом розчинників). Визначення зниження кількості парвовіруса свині Титр вірусу в оброблених зразках визначали методом кінцевої крапки титрування вірусу й роз 25 раховували величину TCID50 по формулі Спирмена-Кербера, як описано в статті Bundesanzeiger №84, May 4, (1994). Щоб виключити несумісність панкреатину з індикаторними клітинами Рk-13 (із нирок свині), досліджуваний матеріал перед титруванням у кожному випадку розбавляли на 3 log (наприклад, 1:2000). Здатність обробки панкреатину інактивувати або видаляти віруси оцінювали по логарифмічному фактору зниження. Щоб оцінити зниження титру вірусу незалежно від обов'язкового зниження інфекційності в ході інкубаційного періоду, що певною мірою обумовлено властивостями самого досліджуваного матеріалу, зразки витримували в певні періоди часу без обробки. Величину логарифмічного зниження титру (LTR) зразків розраховували як різниця між титром вірусу (log10 ТСID50/мол) зразка без обробки й кінцевою крапкою титрування зразка, як описано в інструкціях EC III/8115/89-EN, додаток II (у цей час CPMP/BWP/268/95). Нагрівання При здійсненні способу в лабораторному масштабі нагрівання проводили в сушильній шафі (наприклад, фірми Memmert, ULE 400) або на роторному випарнику (наприклад, фірми Buchi, R144) на водяній бані (наприклад, фірми Buchi, B480). У масштабах пилотної установки використали вакуумне сушіння (фірми Hosokawa, VriecoNauta (обсягом 120 л). У промисловому масштабі використали вакуумне сушіння (фірми Hosokawa, Vrieco-Nauta), обсяг 4000л). Одержання стандартизованого порошкоподібного панкреатину Від 50 кг до 1000 кг вологого панкреатину (вихідний вміст розчинників 40-50%) сушили у вакуумсушильній шафі при постійному перемішуванні. Температуру підвищували в східчастому режимі від 60°С до 95°С. Потім сушіння проводили при температурі принаймні 70°С до вмісту розчинника