Смоляна таблетка для очищення від кисню та спосіб її термічної обробки

1. Смоляна таблетка для очищення від кисню, розділена принаймні на дві зони, причому перша зона і друга зона розташовані поруч, утворюючи "бік-о-бік"-конфігурацію, при якій жодна із зон не оточує іншу зону в будь-якій з площин таблетки, яка містить - чутливий до кисню компонент, що знаходиться в першій зоні і являє собою термопластичний полімер, - інертний щодо кисню термопластичний полімер, що знаходиться в другій зоні, і - промотор реакції чутливого до кисню компонента з киснем. 2. Смоляна таблетка за п. 1, в якій інертним щодо кисню термопластичним полімером є поліетилентерефталат або співполімер поліетилентерефталату. 3. Смоляна таблетка за п. 2, в якій промотором реакції є перехідний метал. 4. Смоляна таблетка за п. 3, в якій перехідний метал присутній у формі солі перехідного металу та/або оксиду перехідного металу. 5. Смоляна таблетка за п. 3, в якій перехідний метал вибраний з групи, що складається з кобальту, заліза, марганцю і нікелю. 2 (19) 1 3 21. Смоляна таблетка за п. 18, в якій перехідним металом є кобальт. 22. Смоляна таблетка за п. 2, в якій компонент, чутливий до кисню, включає поліамід, вибраний з групи, що складається з продукту гомоконденсації амінокапронової кислоти та/або продукту реакції залишку дикарбонової кислоти, вибраної з групи, що складається з адипінової кислоти, ізофталевої кислоти, терефталевої кислоти, 1,4циклогександикарбонової кислоти, резорциндикарбонової кислоти або нафталіндикарбонової кислоти, або їх суміші, із залишком діаміну, вибраного з групи, що складається з м-ксилілендіаміну, пксилілендіаміну, гексаметилендіаміну, етилендіаміну або 1,4-циклогександиметиламіну, або їх суміші. 23. Смоляна таблетка за п. 22, в якій промотором реакції є перехідний метал. 24. Смоляна таблетка за п. 23, в якій перехідний метал присутній у формі солі перехідного металу і/або оксиду перехідного металу. 25. Смоляна таблетка за п. 23, в якій перехідний метал вибраний з групи, що складається з кобальту, заліза, марганцю і нікелю. 26. Смоляна таблетка за п. 23, в якій перехідним металом є кобальт. 27. Смоляна таблетка за п. 2, в якій чутливим до кисню компонентом є нейлон MXD-6, нейлон 6, нейлон 66 і їх суміші. 28. Смоляна таблетка за п. 27, в якій промотором реакції є перехідний метал. 29. Смоляна таблетка за п. 28, в якій перехідний метал присутній у формі солі перехідного металу і/або оксиду перехідного металу. 30. Смоляна таблетка за п. 28, в якій перехідний метал вибраний з групи, що складається з кобальту, заліза, марганцю і нікелю. 31. Смоляна таблетка за п. 28, в якій перехідним металом є кобальт. 32. Смоляна таблетка за п. 2, в якій чутливим до кисню компонентом є продукт реакції, переважно, сегментів поліконденсату, що включають один або декілька фталатів, вибраних з групи, що складається з терефталату, ортофталату і ізофталату, причому даний поліконденсат додатково включає один або декілька гліколів, вибраних з групи, що складається з альфа-гідроомегагідроксиполі(окситетраметилену), 1,4-бутандіолу, поліетиленгліколю і етиленгліколю, і поліамідів, з незначною кількістю частки сегментів, чутливих до кисню, які вибрані з групи, що складається з функціоналізованого полібутадієну, негідрованих полібутадієнових олігомерів, олігомерів поліпропіленоксиду, а також ароматичних сполук з метильною пендантною групою. 33. Смоляна таблетка за п. 32, в якій промотором реакції є перехідний метал. 34. Смоляна таблетка за п. 33, в якій перехідний метал присутній у формі солі перехідного металу і/або оксиду перехідного металу. 35. Смоляна таблетка за п. 33, в якій перехідним металом є кобальт. 36. Спосіб термічної обробки смоляної таблетки за п. 1, що включає операції, при яких смоляну таблетку нагрівають до температури в діапазоні від 89823 4 40°С до температури, яка принаймні на 1°С нижча за ту температуру, при якій таблетка набуває рідкого стану. 37. Спосіб за п. 36, при якому термічна обробка включає операцію, при якій на таблетку впливають температурою в діапазоні від 70°С до температури, принаймні на 5°С нижчої за ту температуру, при якій таблетка набуває рідкого стану. 38. Спосіб за п. 36, при якому таблетку піддають термічній обробці в температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для підвищення кристалічності першого компонента або другого компонента щонайменше на 5 відсотків. 39. Спосіб за п. 36, при якому компонентом, інертним щодо кисню, є перша термопластична смола, а компонентом, чутливим до кисню, є друга термопластична смола, при цьому таблетку піддають термічній обробці в температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для того, щоб підвищення кристалічності першого компонента, додане до підвищення кристалічності компонента, інертного щодо кисню, склало щонайменше 5 відсотків. 40. Спосіб за п. 39, при якому використовують смоляну таблетку, що містить вологу перед термічною обробкою, і дану смоляну таблетку піддають термічній обробці при температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для видалення принаймні половини вмісту вологи, присутньої в таблетці до термічної обробки. 41. Спосіб за п. 39, при якому принаймні одна з термопластичних смол перед термічною обробкою має показник характеристичної в'язкості принаймні 0,2 дл/г, при цьому смоляну таблетку піддають термічній обробці при температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для підвищення показника характеристичної в'язкості термопластичної смоли, щонайменше на 0,1 дл/г в порівнянні з її показником характеристичної в'язкості, що дорівнює перед термічною обробкою принаймні 0,2 дл/г. 42. Спосіб термічної обробки за п. 39, при якому першою термопластичною смолою є поліефір, вибраний з групи, що складається з поліетилентерефталату або співполіетилентерефталату, що кристалізується. 43. Спосіб за п. 42, при якому термічна обробка включає операцію, при якій таблетку піддають дії температури в діапазоні від 70°С до температури, принаймні на 5°С нижчої за температуру плавлення кристалічного поліефіру. 44. Спосіб за п. 42, при якому таблетку піддають термічній обробці в температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для підвищення кристалічності першого компонента або другого компонента щонайменше на 5 відсотків. 45. Спосіб за п. 42, при якому компонент, чутливий до кисню, містить залишок, вибраний з групи, що включає структурну одиницю амінокапронової кислоти і структурну одиницю A-D, де А є залишком дикарбонової кислоти, вибраної з групи, що складається з адипінової кислоти, ізофталевої кислоти, терефталевої кислоти, 1,4циклогександикарбонової кислоти, резорциндикарбонової кислоти або нафталіндикарбонової кис 5 лоти, або їх суміші, a D є залишком діаміну, вибраного з групи, що складається з мксилілендіаміну, п-ксилілендіаміну, гексаметилендіаміну, етилендіаміну або 1,4циклогександиметиламіну, або їх суміші. 46. Спосіб за п. 45, при якому термічна обробка включає операцію, при якій таблетку піддають дії температури в діапазоні від 70°С до температури, принаймні на 5°С нижчої за температуру плавлення кристалічного поліефіру. 47. Спосіб за п. 45, при якому таблетку піддають термічній обробці в температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для підвищення кристалічності першого компонента або другого компонента щонайменше на 5 відсотків. 48. Спосіб за п. 45, при якому використовують смоляну таблетку, що містить вологу перед термічною обробкою, при цьому дану смоляну таблетку піддають термічній обробці при температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для видалення принаймні половини вмісту вологи, присутньої в таблетці перед термічною обробкою. 49. Спосіб за п. 45, при якому принаймні одна з першої або другої термопластичних смол перед термічною обробкою має показник характеристичної в'язкості принаймні 0,2 дл/г, при цьому смоляну таблетку піддають термічній обробці при температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для підвищення показника характеристичної в'язкості компонента щонайменше на 0,1 дл/г, порівняно з показником характеристичної в'язкості для цього компонента, що дорівнює перед термічною обробкою принаймні 0,2 дл/г. 50. Спосіб за п. 42, при якому компонент, чутливий до кисню, включає нейлон MDX-6, нейлон 6, нейлон 66 або їх суміші. 51. Спосіб за п. 50, при якому термічна обробка включає операцію, при якій на таблетку впливають температурою в діапазоні від 70°С до температури, принаймні на 5°С нижчої за температуру плавлення кристалічного поліефіру. 52. Спосіб за п. 50, при якому смоляну таблетку піддають термічній обробці в температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для підвищення кристалічності першого компоненту або другого компоненту щонайменше на 5 відсотків. 53. Спосіб за п. 50, при якому таблетку піддають термічній обробці в температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для того, щоб підвищення кристалічності першої термопластичної смоли, додане до підвищення кристалічності другої термопластичної смоли, склало щонайменше 5 відсотків. 54. Спосіб за п. 50, при якому використовують смоляну таблетку, що містить вологу перед термічною обробкою, при цьому дану смоляну таблетку піддають термічній обробці при температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для видалення принаймні половини вмісту вологи, присутньої в таблетці перед термічною обробкою. 55. Спосіб за п. 50, при якому принаймні одна з першої або другої термопластичних смол перед термічною обробкою має показник характеристичної в'язкості принаймні 0,2 дл/г, при цьому смоляну 89823 6 таблетку піддають термічній обробці при температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для підвищення показника характеристичної в'язкості компонента щонайменше на 0,1 дл/г, порівняно з показником характеристичної в'язкості для цього компонента, що дорівнює перед термічною обробкою принаймні 0,2 дл/г. 56. Спосіб по п. 42, при якому використовують смоляну таблетку, в якій чутливий до кисню компонент містить принаймні одну сполуку, вибрану з групи, що складається з полібутадієну, функціоналізованого полібутадієну, негідрованих полібутадієнових олігомерів, олігомерів поліпропіленоксиду і ароматичних сполук з метильною пентдантною групою. 57. Спосіб за п. 56, при якому термічна обробка включає операцію, при якій на таблетку впливають температурою в діапазоні від 70°С до температури, принаймні на 5°С нижчої за температуру плавлення кристалічного поліефіру. 58. Спосіб за п. 56, при якому смоляну таблетку піддають термічній обробці в температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для підвищення кристалічності першого компонента або другого компонента щонайменше на 5 відсотків. 59. Спосіб за п. 56, при якому таблетку піддають термічній обробці в температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для того, щоб підвищення кристалічності першої термопластичної смоли, додане до підвищення кристалічності другої термопластичної смоли, склало щонайменше 5 відсотків. 60. Спосіб за п. 56, при якому використовують смоляну таблетку, що містить вологу перед термічною обробкою, при цьому дану смоляну таблетку піддають термічній обробці при температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для видалення принаймні половини вмісту вологи, присутньої в таблетці перед термічною обробкою. 61. Спосіб за п. 56, при якому принаймні одна з першої або другої термопластичних смол перед термічною обробкою має показник характеристичної в'язкості принаймні 0,2 дл/г, при цьому смоляну таблетку піддають термічній обробці при температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для підвищення показника характеристичної в'язкості компонента щонайменше на 0,1 дл/г, порівняно з показником характеристичної в'язкості для цього компонента, що дорівнює перед термічною обробкою принаймні 0,2 дл/г. 62. Спосіб за п. 36, при якому використовують смоляну таблетку, в якій чутливий до кисню компонент містить принаймні одну сполуку, вибрану з групи, що складається з полібутадієну і функціоналізованого полібутадієну. 63. Спосіб за п. 42, при якому термічна обробка включає операцію, при якій на таблетку впливають температурою в діапазоні від 70°С до температури, принаймні на 5°С нижчої за температуру плавлення кристалічного поліефіру. 64. Спосіб за п. 42, при якому смоляну таблетку піддають термічній обробці в температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для підвищення кристалічності першого компонента 7 89823 8 або другого компонента щонайменше на 5 відсотків. 65. Спосіб за п. 42, при якому таблетку піддають термічній обробці в температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для того, щоб підвищення кристалічності першої термопластичної смоли, додане до підвищення кристалічності другої термопластичної смоли, склало щонайменше 5 відсотків. 66. Спосіб за п. 42, при якому використовують смоляну таблетку, що містить вологу перед термічною обробкою, при цьому дану смоляну таблетку піддають термічній обробці при температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для видалення принаймні половини вмісту вологи, присутньої в таблетці перед термічною обробкою. 67. Спосіб за п. 42, при якому принаймні одна з першої або другої термопластичних смол перед термічною обробкою має показник характеристичної в'язкості принаймні 0,2 дл/г, при цьому смоляну таблетку піддають термічній обробці при температурному діапазоні протягом проміжку часу, достатнього для підвищення показника характеристичної в'язкості компонента щонайменше на 0,1 дл/г, порівняно з показником характеристичної в'язкості для цього компонента, що дорівнює перед термічною обробкою принаймні 0,2 дл/г. Дана заявка на видачу патенту на винахід подається з витребуванням пріоритету попередньої заявки на патент США № 60/677,829, поданої 5 травня 2005 року і попередньої заявки на патент США № 60/738,489, поданої 21 листопада 2005 року. Даний опис винаходу відноситься до смоляних таблеток, які мають, принаймні, дві компартменталізовані зони, розташовані бік об бік Багато які промислові вироби складаються з досить великого числа компонентів для забезпечення більш економічного покращення їх властивостей. Багатокомпонентні вироби, виконані з термопластичних пластмас і термореактивних матеріалів, виготовляються, в основному, з використовуванням на завершальному етапі машини для литва під тиском, що забезпечує гомогенізуюче перемішування різних розплавлених компонентів при виготовленні таких виробів як лист, плівка, тканина, пляшки, флакони, колби або деталей, отриманих методом литтєвого формування і часто званих званих заготованками. Такі вироби, у тому числі і заготованки (у вигляді таблетки), часто вимагають подальшої обробки для виготовлення інших виробів, наприклад, пляшок, лотків, банок або пакетів. Оскільки підвищуються вимоги до якості упаковки продукції, виникає необхідність в збільшенні кількості компонентів упаковки для поліпшення її функціональних властивостей. Стійкість проти дії парів або специфічних сполук, наприклад, кисню, є однією з найбільш важливих таких властивостей. Матеріали, стійкі проти дії кисню, відрізняються дорожнечею і тому бажане зниження витрат, пов'язаних з їх використовуванням при виготовленні кінцевої пакувальної продукції. Зниження інтенсивності проникнення кисню може бути забезпечено, завдяки використовуванню пасивних або активних захисних засобів. Пасивні захисні засоби знижують інтенсивність проникнення в упаковку пару або рідини. Активні засоби, навпаки, залучають до стінки упаковки матеріал(и), який(і) вступає(ють) в реакцію з відповідним паром або рідиною, запобігаючи, таким чином, їх проникненню через стінку, наприклад, пакувального контейнера. Сучасні упаковки містять пасивний захисний матеріал в окремому шарі стінки контейнера. Це здійснюється за рахунок використовування одного екструдера для розплавлення основного компоненту і формування виробу, тоді як другий екструдер забезпечує розплавлення захисного матеріалу і уприскування цього захисного матеріалу в окремий шар виробу, що формує стінку контейнера. Наприклад, одне з технічних рішень полягає в поліпшенні пасивних захисних властивостей шляхом введення в конструкцію багатошарового контейнера поліамідного шару і шару з поліефірної смоли, інше технічне рішення характеризується тим, що поліамід може бути рівномірно змішаний з поліефірною смолою з утворенням гомогенної суміші в стінці контейнера, на відміну від введення поліаміду в окремий шар. Використовування активних захисних засобів полягає в залученні в процес реакції компоненту, що знаходиться в стінці контейнера, з киснем. Така реакція отримала назву очищення від кисню (відбору кисню). В патентах CШA №№ 5,021,515; 5,049,624; 5,639,815 розкриті пакувальні матеріали і способи, в яких використовуються полімерні композиції, здатні відбирати кисень (очищати від кисню). Такі композиції включають окиснювальний органічний полімерний компонент, переважно, поліамід (більш переважно, m-ксилілен адипамід, що, звичайно, зустрічається під назвою MXD6), і металевий промотор окиснення, наприклад, кобальтова сполука. Патент США № 5,529,833 описує іншу органічну композицію, що містить етилен-ненасичний вуглеводневий акцептор (виносювач) кисню, що активізується у присутності промотору, наприклад, каталізатора з металу перехідної групи і хлориду, ацетату, стеарату, палмітату, 2-етилгексаноату, неодеканоату або нафтенат-протиіону. Переважні солі металів вибираються з групи, що включає кобальт (II) 2-етилгексаноат і кобальт (II) неодеканоат. Патенти США №№ 6,406,766; 6,558,762; 6,346,308; 6,365,247 і 6,083,585 розкривають спосіб приведення до дії (функціоналізації) окиснюючого компоненту, наприклад, олігомеру полібутадієну, і забезпечення його реакції в основному 9 ланцюзі головної полімерної структури, наприклад поліетилентерефталату (PET). Така композиція може бути введена в стінку контейнера як окремий шар стінки контейнера або ввійти до складу матеріалу всієї стінки вказаного контейнера. Іншими захисними засобами є елементарні або дисперговані металеві виносювачі (акцептори). Такі метали, звичайно, у присутності промотору, наприклад, хлориду натрію, не вступають в реакцію з киснем, до тих пір, поки не виявляться під впливом вологи, яка ініціює реакцію. Перевага металевого акцептора полягає в тому, що таблетка, що містить акцептор на основі металу, не вступає в реакцію з киснем до тих пір, поки не опиниться у вологій атмосфері, тобто, не виявиться у контакті з вологою, компонентом, розташованим зовні таблетки. Використовування, з метою ініціювання реакції, речовини, що знаходиться із зовнішньої сторони таблетки, тобто зовні речовини, з якої виготовлена таблетка, забезпечує створення системи, що ініціює реакцію. Ця система абсолютно відрізняється від описаних раніше органічних систем, які проявляють активність, коли інгредієнти сполучають при виготовленні контейнера або таблетки. Відзначено існування декількох сполук, реактивних відносно кисню, які володіють, як з самого початку властивою їм здатністю вступати в реакцію з киснем, так і реакційною здатністю відносно кисню, активізованою та/або ініційованою промоторами. Процес полімеризації твердої фази значно підвищує молекулярну вагу, про що свідчать вимірювання характеристичної в'язкості, як поліефірних смол, так і поліамідів. В процесі полімеризації твердої фази таблетки піддаються дії температури, більш низької, ніж та температура, при якій дані таблетки перетворюються на рідину. Така температурна дія здійснюється у присутності осушуючих засобів, наприклад інертного газу або вакууму. Побічні продукти реакції полімеризації видаляються з таблетки, інтенсифікуючи при цьому збільшення молекулярно-вагової рівноваги в полімері. Оскільки поліефір і поліамід таблетуються при їх виготовленні, патент США №5,340,884 доводить доцільність з'єднання їх в той момент і у тому місці, де та або інша таблетка відрізується при її первинному виготовленні. З'єднання поліефіру і поліаміду, коли один або інший розрізується на таблетки, виключає подальшу екструзію і операцію розрізання. Проте з'єднання поліефіру і поліаміду в процесі здійснення першої операції розрізання спричиняє за собою необхідність в подальшій термообробці отриманої поліефірполіамідної багатокомпонентної таблетки, а саме, в здійсненні таких операцій, як кристалізація, полімеризація твердої фази і сушка. Перераховані операції термообробки можуть виконуватися при температурі від 40 С до температури, дещо меншої, ніж температура, при якій таблетка перетворюється на рідину, наприклад, на 1 С або, що більш типово із економічних причин, на 5 С нижче за ту температуру, при якій таблетка починає перетворюватися на рідину. Повідомляючи про доцільність з'єднання поліефіру і поліаміду в процесі первинної операції ро 89823 10 зрізання на таблетки, патент США № 5,340,884 акцентує увагу і демонструє на наведених нижче прикладах, що рівномірно дисперговані комбінації поліаміду і поліефіру в маточній суміші (основному компоненті з компаундуючими компонентами підвищеної концентрації), концентратах і заздалегідь складених компаундах не можуть пройти через процес полімеризації твердої фази без порушень в молекулярній фазі поліаміду і різких змін кольору. Технічні рішення, висловлені в патенті США № 5,340,884, знижують гостроту вказаних вище проблем шляхом використовування заздалегідь компаундованого концентрату поліаміду для змішування з поліефіром. Оскільки концентрат, що заздалегідь компаундується, може дещо понизити ефективність подальшої термообробки, його наявність не відрізняється високою доцільністю. Для поліамід-поліефірного концентрату характерна та ж сама проблема, що і для окремих поліефірполіамідних таблеток, висушених разом. Проблема виникає у зв'язку з органічною системою очищення від кисню, при якій промотор окиснювання додається, коли полімери змішуються в розплавленому стані. Дана система реактивна відносно кисню, а будь-який вид подальшої термообробки і навіть зберігання повинні здійснюватися за відсутності кисню. В процесі кристалізації матеріал в таблетці переходить, в основному, з аморфного стану, в кристалічний. Полімерні таблетки, як правило, характеризуються аморфним станом, проте під .впливом теплової обробки і часу вони кристалізуються. Кристалічність часто представляється як процентна кристалічність і інтерполюється діленням різниці між густиною матеріалу і аморфною густиною матеріалу на різницю між 100% кристалічною густиною і аморфною густиною (0% кристалічністю). Для поліетилентерефталату або співполімеру поліетилентерефталату аморфна густина складає 1,335гм/см3, кристалічна густина складає 3 1,455гм/см , при цьому вираз для даного зразка має наступний вигляд: (Ds-1,335)/(1,455-1,335), де Ds - густина зразка в гм/см3. Рівні кристалічності можуть також визначатися диференціальною скануючою калориметрією (DSC або D.S.C.), за наслідками якої знаходять відношення кількості тепла, необхідного для розплавлення матеріалу, до кількості тепла, необхідного для розплавлення зразка, що характеризується 100% кристалічністю. Попереднє компаундування компонентів, хімічно активних щодо кисню, в таблетках страждає тими ж недоліками, що і в поліефір-поліамідній суміші. Попереднє компаундування таблеток, реактивних щодо кисню, зокрема, є дорогим, оскільки заздалегідь компаундовані таблетки, вступають в реакцію з киснем і повинні оброблятися, зберігатися і транспортуватися в атмосфері, позбавленій кисню. Тому кисень-реактивні таблетки пакуються в запаяні пакети з фольги в атмосфері азоту, позбавленій кисню. Крім того, попереднє компаундована таблетка, реактивна щодо кисню, не може бути піддана посттермічній обробці, наприклад, сушці, кристалізації, чи полімеризації в твердій фазі. Пре-компаунд 11 поліефіру і кисень-реактивного матеріалу повинен бути висушений перед остаточним змішуванням в розплавленому стані. Таким чином, таблетки повинні бути здатні витримувати процес висушування. Висушування гарячим повітрям значно обідняє здібність кисень-реактивного матеріалу до споживання (поглинання) кисню. Патент США № 6,406,766 показує, що постполімеризаційні процеси, наприклад, висушування, обробка, що веде до втрати летючості, кристалізація і полімеризація в твердому стані знижують здібність до очищення від кисню. При цьому, доведено, що втрата активності по очищенню від кисню може бути зменшена, завдяки проведенню таких операцій в умовах жорсткої ізоляції від кисню і за рахунок обмеження умов, при яких співполімери виявляються уразливими до дії кисню вже після виконання вказаних операцій. Не дивлячись на такі обмеження, сучасні промислові технології припускають попереднє компаундування (складання) чутливого до кисню матеріалу з промотором (активатором)/каталізатором в маточній суміші, що містить основний компонент кінцевого виробу, для утворення хімічно активного відносно кисню матеріалу, завантаження даного кисень-реактивного матеріалу у виготовлені з фольги пакети і подальшу сушку маточної суміші в атмосфері азоту або у вакуумі безпосередньо перед введенням в кінцевий екструзійний процес, що включає змішування в розплавленому стані. Існує альтернативний технологічний процес, в якому використовують роздільні таблетки: одну таблетку, що містить компонент, чутливий до кисню, і іншу таблетку, що містить основний компонент і промотор (активатор). Проте при здійсненні альтернативного процесу виникає декілька проблем. Перша проблема полягає в тому, що точне дозування важко здійснити через розшарування, викликане різною питомою вагою і різними електростатичними властивостями таблеток. Друга проблема виникає через те, що попереднє компаундування компоненту, чутливого до кисню, з іншими компонентами і додавання промотору/каталізатора під час проведення остаточної операції, що забезпечує змішування в розплавленому стані, може понизити витрати на зберігання, але створити труднощі, пов'язані з дозуванням і роздільними живлячими системами, що подають матеріал. Патент США № 5,627,218 і патент США № 5,747,548 описують компартменталізовану (розділену на зони) таблетку, в якій інтерактивні і інтерреактивні компоненти утримуються в окремих секціях або зонах таблетки аж до завершальної операції, що забезпечує змішування в розплавленому стані. Інтерактивні і інтерреактивні компоненти представляють собою хімічні реагенти, які при термічній дії активізуються і беруть участь в хімічній реакції при використовуванні таблетки в операції формування. Тип реакції, що класифікується як інтерактивний або інтерреактивний, характеризується тим, що компоненти, що беруть участь в реакціях, повинні бути приведені в такий завершений стан, щоб продукція могла бути стандартизована, а макромолекулярне зростання обмежено 89823 12 під час формування, для запобігання від надмірної жорсткості продукту, яка не дає можливості здійснити формування належним чином. На відміну від вищесказаного, для композиції компартменталізованої таблетки за патентом США № 5,627,218 характерний повільний перебіг реакцій, який забезпечується з метою створення сприятливих умов для доброго наповнення форми до того, як реакція перетворить матеріали з легким витіканням потоку в матеріали з менш легким витіканням потоку. Взаємодія інтерактивних/інтерреактивних сполук відрізняється майже універсально низькою швидкістю. Після змішування в розплавленому стані починається взаємодія матеріалів, що містяться в суміші. Час реакції реагентів, що містяться в таблетці, відрізняється більшою тривалістю порівняно з часом, необхідним для формувального або екструзійного процесу. Отримане в результаті реакції збільшення розміру молекули і ускладнення зв'язків поліпшує фізичні властивості і в більшості випадків спостерігається після того, як матеріал набуде остаточної форми в процесі формування. Допустима поволі протікаюча термообробка після формування. Термообробка в печі може бути відмінена у будь-який час. Реактивна екструзійна обробка є типовою для термореактивних матеріалів. Тоді як теоретично деякі полизфири-поліаміди можуть слабо взаємодіяти, що отримало назву транс-амінування, дана реакція, ймовірно, буде протікати дуже швидко і, звичайно ж, не вплине на молекулярну вагу або на підвищення в'язкості, причому, вона не буде продовжуватися після операції екструзії в розплавленому стані. Відомо, що поліетилентерефталат не вступає в реакцію з полі-m-ксилілен-адипамідом, MXD6. Патенти США №№ 5,627,218 і 5,747,548 показують, що компартменталізовані таблетки містять одну або декілька хімічних речовин, які активізуються під впливом термічної обробки і беруть участь в хімічній реакції після використання таблеток в операції формування. Можуть бути також включені каталізатори, які підсилюють реакцію. Крім того, на додаток, принаймні, до двох хімічних речовин, патенти також припускають використання нехімічних реактивних добавок, наприклад, підсилюючих волокон, фарбників, змащувальних речовин і ін. Завдяки утримуванню інтерактивних/інтерреактивних компонентів окремо один від одного аж до операції змішування в розплавленому стані, використовується одна єдина таблетка, при цьому виключається складна живляча система, пов'язана із здійсненням завершальної операції змішування в розплавленому стані. Ні патент США №5,627,218, ні патент США №5,747,548 не припускає і не розкриває використовування компартметалізованої таблетки, коли реакція відбувається із сполукою, що знаходиться зовні таблетки, наприклад, з киснем. Патент CШA №6,669,986 розкриває використовування компартменталізованої таблетки для сприяння процесу висушування поліефірів, що не кристалізуються, шляхом оточення їх поліефіром, що кристалізується, з метою запобігання блоку 13 ванню або спіканню (злипанню). Для вирішення цієї технічної задачі, як доведено патентом США №6,669,986, компоненти повинні бути хімічно ідентичними, а дія направлена на захист фізичної форми поліефіру, що не кристалізується, від злипання. Патент США №6,669,986 не розкриває і не припускає використовування компартменталізованої таблетки для захисту продукту від участі в хімічній реакції, зокрема, в реакції із зовнішньою відносно таблетки сполукою, наприклад, з киснем повітря. Патент CШA №6,669,986 також розкриває захист інгредієнтів таблетки від дії води, коли вода активізує реакцію акцептора кисню на основі металу. Як указувалося раніше, розглядається захист від механізму активізації реакції, але не розкритий захист від хімічної взаємодії із сполукою або в тій ситуації, коли промотор знаходиться усередині таблетки. Проте, патент CШA №6,669,986 не пропонує рішення задачі захисту компонентів від хімічної взаємодії з киснем. Патенти CШA №№ 5,747,548 і 6,669,986 розкривають, типи компартменталізованих або розділених на зони таблеток та способи виготовлення таких компартменталізованих або розділених на зони таблеток. Прикладами композицій, які не розглядалися в попередньому рівні техніки, є такі композиції таблеток, в яких, принаймні, один компонент вступає в реакцію із сполуками з навколишнього середовища, наприклад, з киснем повітря. Даний винахід відноситься до способу і необхідним для його здійснення засобам для одночасної термічної обробки, принаймні, трьох сполук, коли до складу вказаних трьох сполук входять чутливий до кисню компонент, інертний відносно кисню компонент і промотор (активатор) реакції, причому чутливий до кисню компонент знаходиться в першій компартменталізованій зоні, а інертний до кисню компонент знаходиться в другій компартменталізованій зоні, при цьому перша компартменталізована зона і друга компартменталізована зона знаходяться поряд (бік об бік), утворюючи конфігурацію, при якій жодна із зон не оточує іншу зону ні в одній із площин таблетки. Переважний приклад здійснення таблетки за даним винаходом складається, головним чином, з двох зон, більш переважно, тільки з двох зон. Переважно, дані зони мають нерозрізну (суцільну) конструкцію. Крім того, предмет винаходу відноситься до способу термообробки смоляної таблетки, що містить чутливу до кисню сполуку, інертну щодо кисню сполуку, промотор реакції; при цьому чутлива до кисню сполука знаходиться в першій компартменталізованій зоні, а інертна відносно кисню сполука знаходиться в другій компартменталізованій зоні, причому спосіб включає нагрівання смоляної таблетки до температури в діапазоні від 40 С до температури, яка, принаймні, на 1 С нижча за температуру, при якій таблетка перетворюється на рідину. На Фіг.1 показана смоляна таблетка з двома відділеннями або зонами, що має конфігурацію типу «осердя в оболонці», яка не відповідає даному винаходу. 89823 14 На Фіг.2 показана смоляна таблетка з двома відділеннями або зонами, що має конфігурацію типу «осердя в оболонці», в якій осердя капсульоване, оточене або включене в зовнішню оболонку; дана конструкція також не відповідає даному винаходу. На Фіг.3 показана смоляна таблетка з трьома відділеннями або зонами, що має багатошарову конфігурацію або конфігурацію типу «сандвіч». На Фіг.4 показана смоляна таблетка з трьох компартменталізованих зон, конструкція якої виконана у вигляді двох концентричних шарів, оточують осердя; дана конструкція також не відповідає даному винаходу. На Фіг.5А, 5В, 5С показані приклади різних конфігурацій смоляних таблеток, що складаються з двох зон, розташованих поряд, утворюючи так звану "бік об бік" - конфігурацію. Компартменталізована конфігурація, що описана нижче, сприяє поліпшенню систем, вступаючих в реакцію з киснем, за рахунок того, що для них відкривається можливість участі в подальших операціях посттермічної обробки в середовищі, що містить кисень, наприклад, в повітряному середовищі, перелік яких включає, не обмежуючись перерахованим, сушку, обробку, що веде до втрати летючості, кристалізацію, полімеризацію в твердій фазі і зберігання. Таблетка, що має компартменталізовану конфігурацію, містить, принаймні, один інертний відносно кисню полімер, наприклад, поліефір, принаймні, один чутливий до кисню компонент, наприклад, поліамід або поліефір, що містить мономери полібутадієну, і, принаймні, один промотор (активатор) реакції, наприклад, сполуку кобальту, яка після того, як даний промотор реакції вступить в контакт з компонентом, чутливим до кисню, може ініціювати та/або каталізувати реакцію компоненту, чутливого до кисню, з киснем, перетворюючи таким чином компонент, чутливий до кисню, в компонент, що вступає в хімічну взаємодію з киснем. В контексті даного опису компонент, який вступає в реакцію з киснем, відомий як компонент, хімічно активний щодо кисню, або так званий виносювач кисню. Реакція даного компоненту з киснем часто ініціюється додатковим компонентом, який також знаходиться в стінці упаковки. Компонент, який, виявившись у присутності промотору, стає хімічно активним відносно кисню, називається компонентом, чутливим до кисню. Промотор, звичайно, ініціює і часто каталізує реакцію компоненту, чутливого до кисню, з киснем. Після того, як компонент, чутливий до кисню, піддається дії промотору і стає хімічно активним відносно кисню, даний чутливий до кисню компонент стає компонентом, хімічно активним відносно кисню. Компонентом, чутливим до кисню / хімічно активним відносно кисню, може бути органічний, неорганічний компонент або метал в стані ослабленої валентності. Навпаки, фраза "компонент, інертний щодо кисню," відноситися до компоненту, який не перетворюється на компонент, хімічно активний відносно кисню, знаходячись у контакті з промотором в умовах (на рівнях), в яких компонент, чутливий 15 відносно кисню, перетворюється на компонент, хімічно активний щодо кисню. Це може бути легко визначено шляхом з'єднання компоненту, чутливого відносно кисню, з промотором і вимірювання витрати кисню. Запропонований компонент, інертний відносно кисню, потім з'єднується тільки з промотором, і вимірюється хімічна активність кисню. Було знайдено, що більшість органічних сполук проявляють дуже малу властиву їм хімічну активність щодо кисню. Компонент, інертний відносно кисню, повинен проявити незначне підвищення хімічної активності до кисню у присутності промотору. Добрим показником є стан, при якому компонент, інертний відносно кисню, у присутності промотору має тільки вдвічі більшу хімічну активність відносно кисню, ніж компонент, інертний відносно кисню, за відсутності промотору. Оскільки збільшення вдвічі хімічної активності відносно кисню у інертного до кисню компоненту є прийнятним, переважним показником реактивності відносно кисню є показник, при якому компонент, інертний щодо кисню, разом з промотором проявляє менш, ніж 20% збільшення, більш переважним є менш, ніж 10% збільшення витрати кисню порівняно з використовуванням компоненту без промотору, причому щонайбільша перевага віддається відсутності взагалі якого-небудь збільшення витрати кисню. Злегка підвищене збільшення може бути викликано наявністю слідів каталізатора, забрудненнями або навіть промотором, який знаходиться усередині і сам може в незначному ступені взаємодіяти з киснем. В базовому концептуальному прикладі здійснення, показаному на Фіг.1, полімер, інертний відносно кисню, компонент, чутливий до кисню, і промотор гетерогенно (неоднорідно) розміщені в зонах або секціях таблетки для створення умов, при яких в прямому контакті з компонентом, чутливим до кисню, знаходиться така кількість промотору, якої недостатньо для ініціації або каталізу реакції з киснем, проте такої кількості промотору більш, ніж достатньо для здійснення вказаної вище дії промотору при гомогенізації інгредієнтів, коли відбувається їх змішування під час кінцевої операції видавлювання (екструзії) в розплавленому стані. Ключовим моментом є те, що промотор і компонент, чутливий до кисню, повинні гетерогенно розміщатись в таблетках замість того, щоб бути гомогенно диспергованими або солюбілізованими (розчиненими) один в одному. В одному з прикладів здійснення винаходу компонент, чутливий до кисню, поміщається в одну зону (див. елементи 5A1, 5B1, 5C1 Фіг.5А, 5В, 5C), а промотор вводиться в компонент, інертний до кисню, позначений 5А2, 5В2, 5С2, Фіг.5А, 5В, 5С, в кількості, достатній для ініціації та/або каталізації реакції компоненту, чутливого до кисню, з киснем, коли таблетка піддається обробці під час кінцевої операції змішування в розплавленому стані. При такій структурі компонент, чутливий до кисню, залишається, в основному, інертним відносно кисню до тих пір, поки він не з'єднається з промотором під час операції кінцевого змішування в розплавленому стані. Таблетка, приготована відповідно до да 89823 16 ного винаходу, може зберігатися в навколишньому середовищі, що містить кисень, наприклад, на повітрі; вона також може піддаватися тепловій обробці у присутності кисню, оскільки сполука, чутлива до кисню, не проявляє ніякої хімічної активності або проявляє малу хімічну активність відносно кисню аж до остаточного змішування в розплавленому стані. Сполукою, хімічно активною відносно кисню, може бути одна з багатьох сполук. В контексті опису даного прикладу здійснення винаходу, сполукою, > хімічно активною відносно кисню, є компонент, чутливий до кисню, який вимагає наявності промотору для ініціації або каталізації хімічної реакції з киснем. Друкарське видання Active Food Packaging, M.L. Rooney ed., 1995, p74-110, основні положення якого включені в даний документ методом посилання, описує різні типи окиснювальних органічних компонентів, чутливих до кисню. Сполуками, чутливими до кисню, є, в основному, етилен-ненасичені органічні сполуки, які можуть містити, принаймні, один алільний водень, що розщеплюється у присутності кисню і промотору, виконуючого роль ініціатора реакції або її каталізатора. В цьому контексті, каталізатор може бути ініціатором, але ініціатор не завжди є каталізатором. В основному, хімічна реакція з киснем протікає дуже поволі або її зовсім не відбувається без наявності ініціатора або каталізатора. Ініціатором є деякий об'єкт, який дає початок швидкій хімічній взаємодії певної сполуки з киснем. Каталізатор може, як ініціювати, так і підвищувати інтенсивність реакції, але при цьому він сам в реакції не бере участь. Поліаміди, подібні поліолефінам, стають хімічно активними відносно кисню у присутності каталізатора, яким є метал перехідної групи, і тому теж є компонентами, чутливими до кисню. Таким чином, поліаміди також розглядаються як один з переважних компонентів, чутливих до кисню. Зокрема, поліаміди, представлені в опису, є придатними до використовування як компоненти, чутливі до кисню. Серед таких поліамідів частка m-ксилиленадипамиду (MXD6) є переважною. Полібутадієн, полібутадієн-олігомери і терпени складають перелік ще одних прикладів матеріалів, чутливих до кисню, які активізуються (ініціюються та/або каталізуються) каталізатором, яким є перехідній метал. Інші приклади органічних сполук, що окиснюються, включають полібутадієн, негідровані олігомери полібутадієну, олігомери окислу поліпропілену і ароматичні сполуки метилпенданту. Багато які форми полібутадієну працюють, включаючи форми з високо-цис, високо-вініловими і сіндіотактичними мікроструктурами. Окрім фізичного змішування з основним компонентом, чутливий до кисню компонент може бути хімічно функціоналізований в одній або декількох зонах і введений в хімічну взаємодію з матеріалом, сумісним з основним компонентом. Така функціоналізація може забезпечити розміщення, принаймні, однієї карбоксильної, гідроксильної або амінової групи в частці. Переважно, передбачено дві функціональні групи, що виникають на кожному кінці частки. Типами матеріалів, сумісними з полі 17 ефіром, є продукти реакції, переважно, поліконденсатних сегментів, вибраних з групи, що складається з поліефірів, як описано в документі США USA 21 CER 177.1590, і поліамідів, з малою кількістю сегментів чутливих до кисню компонентів, вибраних з групи, що складається з функціоналізованого полібутадієну, олігомерів негідрованого полібутадієну, олігомерів окислу поліпропілену і ароматичних сполук метилпенданту. Документ США USA 21 CER 177.1590 представляє поліконденсати як поліефірних еластомерів, отриманих в результаті реакції обміну ефіру, коли один або декілька наступних фталатів - диметилтерефталат, диметилортофталат, а також диметилізофталат - спонукаються до хімічної взаємодії з альфагідроомега-гідроксиполі (окситетраметиленом) та/або 1,4 бутандіолом, щоб забезпечити отримання кінцевого еластомеру з середньочисловою молекулярною вагою від 20000 до 30000. Дані конденсати можуть бути також представлені як поліконденсати, що складаються з одного або декількох фталатів, вибраних з групи, що включає терефталат, ортофталат, а також ізофталат, при цьому даний поліконденсат додатково містить один або декілька гліколів, вибраних з групи, що складається з альфа-гідроомега-гідроксиполі (окситетраметилену), а також 1,4 бутандіолу, крім того, поліконденсат має середньочислову молекулярну вагу від 20000 до 30000. Альфа-гідроомегагідроксиполі (окситетраметилен) є полімерною формою 1,4 бутандіолу. Монозтиленгліколь (етиленгліколь) і його полімер, відомий також під назвою поліетиленгліколю, також придатний до використовування в даному винаході. Звичайно, якнайкраща сумісність досягається, коли матеріал, що акцептує кисень, сам спонукається до хімічної взаємодії з основним компонентом, перетворюючи при цьому ті молекули, які містять матеріал, що акцептує кисень, в компоненти, чутливі до кисню, причому молекули без матеріалу, що акцептує кисень, залишаються компонентами, інертними відносно кисню. Патент США 6,406,766 описує, яким чином це здійснюється. Оскільки патент США 6,406,766 розкриває процес хімічної взаємодії функціоналізованого полібутадієну в поліефірному сегменті, винахідники даного технічного рішення розглядають функціоналізований полібутадієн як мономер по відношенню до поліефірного сегменту. З метою більш повного розкриття даного поняття, термін «функціоналізований полібутадієн» є еквівалентом терміну «мономер полібутадієну», що зустрічається в патенті США 6,406,766. Переважно, функціоналізований акцептор кисню спонукається до хімічної взаємодії з того ж типу матеріалами, що і основний компонент. Іншими словами, якнайкраща сумісність з поліетилентерефталатом досягається у тому випадку, коли функціоналізований акцептор кисню спонукається до хімічної взаємодії з поліетилентерефталатом або співполімером поліетилентерефталату. Промотором є ініціатор або каталізатор, яким може бути будь-яка сполука, здатна почати або прискорити реакцію компоненту, чутливого до кисню, з киснем. У ролі промотору, звичайно, викори 89823 18 стовують перехідній метал; найбільш переважним є сіль кобальту, наприклад кобальтнеодеканоат, при цьому промотор не витрачається в процесі хімічної взаємодії матеріалу, чутливого до кисню, з киснем. Крім того, компонент, чутливий до кисню, залишається достатньо інертним щодо кисню до тих пір, поки не з'явиться промотор в достатній кількості. Для ініціації реакції з киснем або виділення ініціатора, використовування промотора може супроводитися побічною зовнішньою дією на таблетку такими чинниками, як енергія випромінювання (світло, ультрафіолетове випромінювання, мікрохвиля), або контактом з іншою речовиною, наприклад, водою. Кількість промотору визначається, як правило, експериментально, грунтуючись на кількості заданої витрати кисню, типу компоненту, чутливого до кисню, а також на типу самого промотору. Загалом, кількість промотору коливається від 30 до1000 частин на млн. іон. металу, доданих до компоненту, чутливого до кисню. Проте, величини від 50 до 500 частин на млн. і від 100 до 300 частин на млн. іон. металу на вагу компоненту, чутливого до кисню, також забезпечують ініціацію або посилення інтенсивності реакції з киснем. Ще один приклад здійснення винаходу представляє собою компартменталізовану таблетку з високою концентрацією компоненту, чутливого до кисню, розташованого поряд із шаром компоненту, інертного відносно кисню, яка містить, принаймні, один промотор. Наприклад, таблетка з бік об бік розташованими зонами може включати першу зону, що займає 95% об'єму таблетки, яка містить матеріал, чутливий до кисню, наприклад, поліамід та/або структуру полібутадієну, і другу зону, що займає 5% об'єму, при цьому друга зона містить матеріал, інертний відносно кисню, і промотор. Проте така конфігурація не є обмежувальною. Прикладами конфігурацій, що підпадають під об'єм захисту даного винаходу, є конфігурація типу «сандвіч», представлена на Фіг.3, а також будьякий з варіантів таблеток з бік об бік розташованими зонами, представленими на Фіг.5. Така таблетка може піддаватися всім видам термообробки, які характерні для таблеток з поліефіру, а також додаватися в сушарку при подачі в екструдер. Крім того, така таблетка може зберігатися в середовищі, що містить кисень, без ризику ініціації реакції компоненту, чутливого до кисню, з киснем. Одним з прикладів здійснення даного винаходу є розміщення не активованого компоненту, чутливого до кисню, переважно, поліаміду, наприклад MXD6, олігомерів негідрованого полібутадієну або олігомерів негідрованого полібутадієну, що вступили в реакцію в основному ланцюзі поліефіру, в одному компоненті таблетки і розміщення кобальтового промотору і поліефіру в іншому компоненті. На Фіг.1 показана описана структура для конфігурації типу "осердя в оболонці", на Фіг.2 показана структура для конфігурації типу "осердя в оболонці", де осердя інкапсульоване. На Фіг.3 представлена описана структура для конфігурації типу "сандвіч", а на Фіг.4 показана структура з множинними конфігураціями. На Фіг.5А, 5В і 5С показані необмежувальні варіанти конфігурації 19 типу "бік об бік". Відмітною ознакою конфігурації типу "бік об бік" є те, що вона не схожа на кільцеву конфігурацію, конфігурацію типу «осердя в оболонці» або інкапсульовану конфігурацію, а також те, що в конфігурації типу "бік об бік" жодна зона не оточує іншу зону в будь-якій уявленій площині, що проходить через таблетку. На Фіг.3 і фіг. 5А, 5В і 5 C явно видно, що дані структури відповідають перерахованим вище критеріям. Немає жодної площини, що проходить через таблетку в будь - якому напрямку, яка включала б дві зони, розташовані таким чином, що одна зона повністю оточує іншу зону. При компартменталізованій конфігурації промотор, звичайно, сполука кобальту, залишається у фазі поліефіру (інертного відносно кисню) аж до кінцевої операції змішування в розплавленому стані, при якій компонент, чутливий до кисню, диспергується через поліефір і вступає в тісний контакт з сіллю кобальту. Наявність такого контакту ініціює і каталізує хімічну взаємодію кисню з компонентом, чутливим до кисню. У цей момент компонент, чутливий до кисню, перетворюється на компонент, хімічно активний відносно кисню. Фахівець, кваліфікований в даному виді техніки, розуміє, що кількість промотору можна знизити шляхом визначення максимального рівня промотору, який може бути доданий до компонента, чутливого до кисню, ще значно не активізуючи реакцію з киснем, а також шляхом визначення загальної кількості промотору, необхідної для активізації реакції в умовах повної дисперсії компонента, чутливого до кисню, в компоненті, інертному відносно кисню, і розміщення, принаймні, тієї кількості промотору, що залишилася, в поліефірній оболонці. Слід також відзначити, що функціоналізований (негідрований) чутливий до кисню або хімічно активний відносно кисню компонент може існувати в двох формах. Перш за все, він може бути присутній у вигляді функціоналізованого матеріалу, який ще не був хімічно активним в основному ланцюзі полімеру. Реакція в основному ланцюзі компонента в іншій зоні може відбутися під час кінцевої операції змішування в розплавленому стані. Для кращого розуміння процесу слід зазначити, що деякими прикладами здійснення винаходу можуть бути таблетки, які також можуть містити інтерактивні/інтерреактивні компоненти на додаток до хімічної активності відносно побічних продуктів і/або кисню. Компонент, чутливий до кисню або хімічно активний відносно кисню, може бути або може і не бути одним з таких інтерактивних/інтерреактивних компонентів. Ключовим моментом даного прикладу здійснення винаходу є наявність промотору реакції компонента, чутливого до кисню, із сполуками, що займають зовнішнє положення щодо таблетки, наприклад, з киснем, а також те, що такий промотор утримується окремо від сполуки, чутливої до кисню, або те, що рівень промотору, що знаходиться у контакті із сполукою, чутливою до кисню, достатньо низький для виключення ініціації реакції з киснем, щоб в будь-якому з прикладів здійснення винаходу забезпечити зниження ступеня хімічної активності таблетки відно 89823 20 сно кисню при кімнатній температурі (23 3 +/- 5 С) на 20% порівняно з контрольною таблеткою. Контрольною таблеткою є таблетка, приблизно, того ж розміру і складу, що і досліджувана, але в якій компоненти дисперговані гомогенно. Відсутність хімічної активності відносно кисню в запропонованій у винаході структурі таблетки, розділеної на зони, продемонстрована серією прикладів І. Хімічна активність відносно кисню розділеної на зони структури (IC), що містить PET, компонент, чутливий до кисню (MXD6), і промотор реакції з киснем (кобальт-неодеканоат), така ж, як і в контрольної структури (IA), що містить тільки PET і компонент, чутливий щодо кисню. Кількість кисню, що прореагував після першого дня, фактично, така ж, що і для компартменталізованої структури, яка не знайшла жодного збільшення витрати кисню протягом всього семиденного періоду. Вважається, що низький результат на сьомий день для контрольного екземпляра отриманий через те, що зразок не був поміщений у флакон (ампулу) відразу ж після виготовлення. Протягом якогось часу, коли зразок залишався зовні флакона, невелика кількість властивої зразку хімічної активності відносно кисню вже дала про себе знати. Навпаки, в прикладі для порівняння (IB) за семиденний період зразок вступав в реакцію або поглинав майже подвійну кількість кисню. Збереження здатності винесення (поглинання) кисню продемонстровано в прикладі ID, який представляє собою розділену на зони структуру IC, повторно таблетовану для змішування всіх інгредієнтів. За таким принципом компоненти розділяються до тих пір, поки вони не виявляться готовими для з'єднання в самий останній момент, а матеріал, чутливий до кисню, не перетвориться на матеріал, хімічно активний відносно кисню. Слід зазначити, що були отримані результати експериментальних досліджень зразків із структурою типу «осердя в оболонці», показаною на Фіг.1. Подібні результати були досягнуті і для литих структур "бік об бік"-конфігурацій, представлених на Фіг.5А, 5В, 5С. Даний винахід забезпечує умови для удосконалення таких видів термічної обробки, як висушування, кристалізація і полімеризація в твердій фазі. Термічна обробка, передбачена даним винаходом, здійснюється при температурі, нижчій за ту температуру, при якій складові таблетки стають достатньо розрідженими, щоб викликати змішування зон. Процес нагрівання таблетки до тих пір, поки всі термопластичні компоненти в таблетці не перейдуть в рідкий стан, відомий під назвою процесу екструзії. Хоча процес екструзії і відноситься до типів термічної обробки, він не є процесом термічної обробки, який здійснюється відповідно до даного винаходу і тому виключається (як об'єкт винаходу). Отже, в контексті даного винаходу фраза «швидко нагрівають таблетку, щоб достатня кількість вмісту компонентів таблетки опинилася в рідкому стані, забезпечуючи змішування зон», не є описом операції термічної обробки, передбаченої даним винаходом. Наступні приклади здійснення винаходу показують, що гострота проблем, пов'язаних з хімічною 21 взаємодією з киснем при зберіганні або в процесі термообробки може бути значно ослаблена, якщо не знята повністю, завдяки належним чином організованому розміщенню компонентів в зонах або відділеннях таблетки компртменталізованої або розділеної на зони конструкції. В одному з прикладів здійснення винаходу компоненти, чутливі до кисню, утримуються в стані, інертному відносно матеріалів зовнішнього середовища, наприклад, кисню, до остаточного змішування в розплавленому стані. Патенти США 5,627,218 і 5,747,548 розкривають цілий ряд технічних засобів для приготування компартменталізованих таблеток. В одному з прикладів здійснення є, принаймні, дві зони або області в таблетці, як правило, осердя і оболонка. Проте, при створенні "бік об бік"-конфігурації матеріал відливається в дві жили або два шари. Всі компартменталізовані таблетки виготовляються з використовуванням, принаймні, двох екструдерів. Якщо передбачено використовування третього матеріалу в іншій зоні, для виготовлення такої конструкції необхідний додатковий екструдер. Перший екструдер подає рідке середовище, що формує першу зону, яка видавлюється в лінійному напрямі. Для конструкції типу «осердя в оболонці» осердя розміщується по центру жили. В той же самий час другий матеріал видавлюється іншим екструдером, утворюючи другу зону. При конструкції шару типу «осердя в оболонці» другим шаром буде шар оболонки, яка концентрично покриває осердя. В конфігурації типу "бік об бік" перша зона відлита, розташовуючись поряд із другою зоною. Для виготовлення конфігурації з внутрішнім блокуванням, як показано на Фіг.5В, прессформа сконструйована так, щоб забезпечити отримання двох жил, що зчіплюються. Розміщення промотору залежить від того, яка зона містить матеріал, чутливий до кисню. Не дивлячись на те, що переважним є варіант, при якому загальна кількість промотору має бути розташована в зоні, яка не містить матеріалу, чутливого до кисню, що буде пояснено далі по тексту, передбачається також, що деяка кількість промотору буде розміщена також і в зоні, що містить матеріал, чутливий до кисню. В «бік об бік»-конфігурації перша зона екструдується спільно з другою зоною, розташовуючись поряд із останньою або із забезпеченням зчеплення по типу внутрішнього блокування, як показано на Фіг.5В. Патент США № 6,669,986 розкриває пристрій для пресування з безліччю отворів для виготовлення таблетки типу «осердя в оболонці». На Фіг.1 показана компартменталізована таблетка типу "осердя в оболонці", що складається з осердя 1, яке покрите оболонкою 2. В даному прикладі здійснення поліефір зкструдується для утворення зовнішньої оболонки 2, а матеріал, чутливий до кисню, (наприклад, MXD6, олігомери полібутадієну) зкструдується для утворення осердя 1. Будь-якому фахівцю, кваліфікованому в даній області техніки, ясно, що жила може складатися більш ніж з двох концентричних кільцевих шарів, див. Фіг.4. Такий ефект може досягатися, завдяки використовуванню додаткового екструдера і іншого пристрою для пресування. 89823 22 Перша операція забезпечує екструдування багатошарової жили. При створенні конфігурації «осердя в оболонці» один компонент видавлюється так, щоб сформувати центральну зону таблетки, а інший компонент екструдується навкруги центрального компоненту. В «бік об бік»конфігурації обидві зони екструдуються бік об бік. Видавлена багатошарова жила розрізується пристроєм для грануляції або таблетування (гранулятором) перед або після її охолоджуванням, відповідно до вимог технології, і формуються багатошарові таблетки. Після цього відбувається охолоджування жили. Наприклад, жила може бути занурена бак з холодною водою. Охолоджена водою багатошарова жила, переважно, прямує в гранулятор після операції видалення поверхневої вологи, яка часто здійснюється у високошвидкісній ротаційній сушарці. Гранулятор розрізає багатошарову жилу на відрізки встановленої довжини приведеним в дію ротаційним ножем або подібним йому пристроєм. В основному, виробляють багатошарові таблетки із зовнішнім діаметром, приблизно, від 2 до 8мм. Даний винахід також не обмежується таблетками, виконаними з жили. Наприклад, як показано в опису до патенту США 5,627,218, термопластичні полімери можуть бути використані для отримання багатошарових листів, які потім розрізають на елементи у формі куба. В багатошаровій конструкції, наприклад, типу «сандвіч», Фіг.3, присутні, щонайменше, три шари, причому середній шар 33 розташований між першим зовнішнім шаром 31 і другим зовнішнім шаром 32. Таблетка із спільно екструдованими жилами «бік об бік»-конфігурації має таку ж конструкцію, як і двошаровий лист «бік об бік»-конфігурації, розрізаний на елементи кубічної форми. Єдина відмінність - технологічний маршрут. Компартменталізовані зони можуть класифікуватися як перша компартменталізована зона, друга компартменталізована зона і кожна подальша зона, відповідно позначена зростаючим числом по порядку. Наприклад, конструкція типу осердя в оболонці складається, як мінімум, з двох компартменталізованих зон. Конструкція типу осердя в оболонці може мати більшу кількість зон, залежно від кількості концентричних кілець. «Бік об бік»конфігурація може також мати оболонку, оточуючу дві «бік об бік»-конфігурації. Розмір компартменталізованої зони відрізняє її від зони, асоційованої з гомогенною дисперсією. Процес гомогенного диспергування теж формує зони, але вони, врешті-решт, підрозділяються на безліч зон, причому процентна концентрація кожної з безлічі зон дуже мала в загальному об'ємі таблетки. Процентна концентрація компартменталізованої зони набагато більша в загальному об'ємі таблетки. Це можна легко показати, використовуючи конструкцію типу осердя в оболонці, представлену на Фіг.1. Процентна концентрація об'єму компартменталізованої зони (осердя) щодо всієї таблетки є відношенням діаметра осердя до діаметра цилі 23 ндричної ділянки таблетки. Відношення радіусів також слід брати до уваги. Це відношення може бути визначено при візуальній оцінці екструзійного штампу (екструзійної головки) і, використовуючи співвідношення діаметрів отворів, через які течуть розплавлені потоки, що формують жилу. Дійсне співвідношення може бути виміряно методом скануючої електронної мікроскопії (SEM), шляхом мікроскопічного дослідження, розділенням компонентів, підрахунком необхідного об'єму асоційованого з вагою відновлених компонентів, відкоригованою по густині. Зона, щоб виявитися компартменталізованою, повинна мати об'єм, що складає, принаймні, 0,001 відсотка від загального об'єму таблетки. Зокрема, 0,01-об'ємний відсоток є більш переважним, а 0,1об'ємний відсоток - найбільш переважним. Одним з прикладів здійснення даного винаходу є конструкція типу «бік об бік»-конфігурації, в якій одна сторона містить m-ксилілен-адипамідполіамід (MXD6) з середньочисловою молекулярною вагою від 4000 до 50000, а оболонка містить поліефір, зокрема, поліетилентерефталат або співполімер поліетилентерефталату з характеристичною в'язкістю (І.V.) від 0,4 до 1,2дл/г. Відразу після виготовлення таблетки обидва матеріали надалі можуть оброблятися на традиційних режимах кристалізації, полімеризації в твердій фазі, або висушування на повітрі без загрози привнесення значних змін кольору в кінцевий виріб, порівняно з контрольним виробом, в якому MXD6 був гомогенно диспергований в поліефірі і піддавався такій же самій термічній обробці. Зокрема, передбачається, що таблетка з конфігурацією типу "бік об бік" містить, принаймні, один компонент з характеристичною в'язкістю (I.V.) від 0,4 до 1,2дл/г. Наприклад, існує можливість використовування поліефіру, що формує плівку, з I.V., принаймні, 0,45дл/г, при цьому І.V. проміжного живлячого матеріалу (сировини) складає від 0,49 до 0,59дл/г, більш переважно, від 0,52 до 0,56дл/г. В таблетці може також використовуватися поліефірна склянкова смола з І.V. живлячого матеріалу (сировини) від 0,59 до 0,69дл/г, більш переважно, від 0,61 до 0,64дл/г, при звичайному для склянок І.V. в діапазоні від 0,72 до 0,84дл/г, більш переважно, від 0,74 до 0,82дл/г. Для звичайних пакувальних лотків традиційний діапазон значень І.V. складає від 0,85 до 1,02дл/г, більш переважно, від 0,89 до 0,95дл/г. Відзначено, що якщо виміряне значення І.V. полімеру є єдиним значенням, таке значення є поєднанням різних довжин молекулярних ланцюгів. Збільшення традиційного значення І.V. в процесі термообробки складає, принаймні, 0,1дл/г, проте ця величина може досягати 0,2 і навіть 0,4дл/г. Конфігурація за винаходом справедлива як для кристалічних, так і для аморфних матеріалів. Так, таблетка із стороною з поліетилентерефталату (PET) з показником I.V., дорівнюючим 0,49, відлитою поряд або бік об бік з компонентом, що містить нейлон MXD6 з середньочисловою молекулярною вагою 25000 (MXD6-Grade (марка) 6007 від Mitsubishi Gas Chemical) перед кристалізацією, є одним з прикладів здійснення винаходу. 89823 24 Та ж сама таблетка після кристалізації складає ще один приклад здійснення винаходу, як і та ж сама таблетка, яка була піддана полімеризації в твердій фазі, при цьому значення І.V. для поліетилентерефталату (PET) стає рівним 0,84, а середньочислова молекулярна вага нейлону MXD6 також збільшується. Висушування таблетки, підданої полімеризації в твердій фазі, також складає ознаку одного з передбачуваних прикладів здійснення термічної обробки. Також передбачається заміна MXD6 полібутадієном або іншими органічними сполуками, чутливими до кисню, в попередніх прикладах здійснення. Сюди може бути включений функціоналізований тип, незалежно від того, вступав він в реакцію чи ні в іншому полімерному ланцюзі. Фахівець, кваліфікований в даній області техніки, розуміє, що молекулярна вага часто зростає в процесі термічної обробки, а місцерозташування компонента в таблетці впливає на ступінь збільшення значення І.V. Як тільки завершуються роботи по підбору остаточних значень молекулярної ваги для кожного з компонентів, фахівець, кваліфікований в даній області техніки, може вибрати більш низьку початкову молекулярну вагу для кожного відповідного компонента, щоб остаточна молекулярна вага кожного з компонентів після термічної обробки відповідала б заданій молекулярній вазі кожного з компонентів, необхідних для утворення кінцевого виробу. Початкове значення І.V. може бути легко визначеним за допомогою традиційних методів інтерактивної оптимізації. Фахівець, кваліфікований в даній області техніки, також розуміє, що може бути виготовлена таблетка із значно відмінними значеннями характеристичної в'язкості і в'язкості розплаву для різних зон. Наприклад, добре відомо, що багатофункціональні співмономери, наприклад, піромелітовий діангідрид (PMDA) і пентаеритритол підвищують інтенсивність полімеризації в твердій фазі поліефіру, а також знижують температуру полімеризації в твердому стані. Це дозволяє понизити потребу в дії високих температур протягом тривалого часу. Розділені на зони таблетки з PET/PMDA в оболонці дають можливість обробляти такі матеріали, які не можуть витримувати традиційних режимів полімеризації в твердій фазі. В даному прикладі здійснення таблетка складена таким чином, що в структуру її зовнішньої оболонки входить PET і відповідна кількість PMDA, а її осердя виготовлене з матеріалу, який не витримує традиційних режимів за тривалістю і температурою. Багато які з ацетальдегідних акцепторів і бар'єрних полімерів, наприклад, поліетил-вініловий спирт (EVON) належать до даної категорії речовин. Така таблетка відкрита для полімеризації в твердій фазі на режимах, що характеризуються більш низькою температурою і набагато меншою тривалістю процесу, а в деяких випадках процес протікає при більш низьких температурах і протягом меншого проміжку часу, чим це характерно для традиційних режимів. Необхідно прийняти до уваги, що абсолютне розділення компартменталізованих зон не є істот 25 ним. Навіть якщо матеріали можуть знаходитися в окремих зонах, можна знайти деяку кількість матеріалу, чутливого до кисню, в зоні поліефіру, а деяку кількість поліефіру в зоні, чутливій до кисню. Саме місцерозташування промотору і кількість промотору в кожній зоні визначає доцільність використовування винаходу. Насправді, зона, чутлива до кисню, або зона поліефіру може мати в своєму складі речовинусумісника, що гомогенно розпилена в зоні, з метою поліпшення сумісності матеріалу, чутливого до кисню, з поліефіром під час кінцевого змішування в розплавленому стані. Приклади таких сумісників для поліамідних матеріалів, чутливих до кисню, можна знайти в патентній заявці США 2004/0013833 A1, яка розкриває контейнер з напиленням, що включає, принаймні, перший шар, що складається з сумісної полімерної суміші, при цьому дана сумісна полімерна суміш включає поліамід, PET або співполімер, що містить PET, а також, принаймні, один сумісник(змішувач), вибраний з групи, що складається з PET, модифікованого ізофталієвою кислотою (IPA), і РЕТ-іономерів. В заявці описані також інші сумісники. Дана заявка описує ІРА-модифікований PET, що, переважно, містить від 1 до 6 мольних процентів IPA (ізофталієвої кислоти). Переважним PET-ізомером є сульфінований PET. Інші сумісники включають PET, модифікований р-толуолсульфокислотою, PET, модифікований пірометиловим діангідридом, PET, модифікований малеїновим ангідридом, іономери типу модифікованого акрилового поліолефіну, а також низькомолекулярну бісфенол-А-епоксидну смолу-Е44, тримелітовий ангідрид, з'єднаний з використанням біфункціонального з'єднувача. Перевага віддається іонному суміснику, зокрема співполіефіру, що містить групу солі металосульфонату. Іоном металу солі сульфонату може бути Na+, Li+, K+, Zn++, Mn++, Ca++. Група солі сульфонату приєднується до ароматичного циклу (ядра), наприклад, бензолового, нафталінового, дифенілового, оксидифенілового, сульфонілдифенілового або метилендифенілового циклу (ядра). Переважно, ароматичним кислотним циклом (ядром) є сульфоізофталева кислота, сульфотерефталева кислота, сульфофталева кислота, 4сульфонафталін-2,7 дикарбонова кислота і їх ефіри. Переважний діапазон іонного сумісника знаходиться в межах від 0,1 до 2,0 мольних вагових відсотків відповідної частки кислоти або гліколю. Сумісник може існувати як третій компонент у компартменталізованій таблетці і може бути присутній в будь-який із зон. Як альтернатива, іонний сумісник може бути полімеризований в молекулярному ланцюзі поліефірної смоли. Перелік термопластичних полімерів, придатних для використовування в даному винаході, включає будь-який термопластичний гомополімер або співполімер. Прикладами таких полімерів служать аліфатичні, частково ароматичні і ароматичні поліаміди, поліетилентерефталат, співполімери поліетилентерефталату, полібутилентерефталат і його співполімери, політриметилентерефталат і 89823 26 його співполімери, поліетиленнафталат і його співполімери, розгалужені поліефіри, полістироли, полікарбонат, полівінілхлорид, полівінілідендихлорид, поліакриламід, поліакрилонітрил, полівінілацетат, поліакрилова кислота, полівінілметиловий ефір, етиленвініл-ацетатний співполімер, етиленметилакрилатний співполімер, поліетилен, поліпропілен, етиленпропіленові співполімери, полі(1-гексен), полі(4-метил-1-пентен), полі(1бутен), полі(3-метил-1-бутен), полі(3-феніл-іпропен) і полі(вінілциклогексан). Деякі приклади інертних відносно кисню термопластичних полімерів включають поліетилентерефталат, співполімери поліетилентерефталату, полібутилентерефталат і його співполімери, політриметилентерефталат і його співполімери, а також поліетиленнафталат і його співполімери, розгалужені поліефіри, полістироли, полікарбонат, полівінілхлорид, полівініліден-дихлорид, поліакриламід, поліакрилонітрил, полівінілацетат, поліакрилова кислота, полівінілметиловий ефір, зтиленвініл-ацетатний співполімер, етиленметилакрилатний співполімер. Термопластичний полімер, використовуваний в даному винаході, містить поліефірний полімер або співполімер, наприклад поліетилентерефталат або співполімер поліетилентерефталату, що кристалізується. Співполімер поліетилентерефталату або поліетилентерефталат-співполімер може зустрічатися під назвою «співполіетилентерефталат». Співполімером поліетилентерефталату або поліетилентерефталат-співполімером є поліефір, в якому, принаймні, 85% структурних кислотних одиниць (ланок), виходячи із загальної кількості кислотних одиниць, є похідними терефталевої кислоти або діефіру терефталевої кислоти, щонайменше, 85% структурних гліколевих одиниць (ланок), виходячи із загальної кількості гліколевих одиниць, є похідними етиленгліколю, а залишки кислотних та/або гліколевих одиниць є похідними, принаймні, однієї іншої структурної одиниці (ланки). Третьою структурною одиницею (ланкою) може бути, наприклад, ізофталева кислота, 2,6нафталін-дикарбонова кислота, циклогександиметанол або 1,4 бутандіол. Для більшої ясності, не видозмінений термін PET відноситься до поліетилентерефталату або співполіетилентерефталату. Поняття модифікатора, що кристалізується, відноситься до здатності полімеру піддаватися кристалізації до певної межі за наслідками вимірювань методом диференціальної скануючої калориметрії (D.S.C.). Діапазон традиційних рівнів кристалічності складає від 5 до 65 відсотків, залежно від типу термічної обробки і використаних технологій утворення активних центрів розвитку процесу. Звичайно полімер вважається аморфним, якщо його кристалічність складає менше 5%. Існує два види кристалічних структур. Одна з них - це примусова кристалічність, що виникає в результаті додатку зовнішніх зусиль, коли молекули упорядковуються під дією на матеріал зовнішніх сил при підвищеній температурі нижче за точку плавлення. Такий тип кристалічності відомий під назвою орієнтації і виникає при розтягуванні воло 27 кон або при видуванні склянок (судин типу колб, пляшок і т.п.) методом розтягування маси. Завдяки впорядкованості і орієнтуванню кристалів, матеріали з примусовою кристалічністю, що виникає в результаті додатку зовнішніх деформуючих зусиль, в основному, відрізняються прозорістю. Примусова кристалічна без деформуючих зусиль відбувається в тих випадках, коли аморфний матеріал нагрівають без докладання зусиль. Матеріал набуває білого кольору. По своїй природі така кристалічність не є впорядкованою і відрізняється високим ступенем крихкості. Приклади здійснення даного винаходу можуть виконуватися на аморфних таблетках (кристалічність яких складає менше 5%), на таблетках з примусовою кристалічністю з додаванням деформуючих зусиль, на таблетках з примусовою кристалічністю але без додавання деформуючих зусиль, а також на таблетках з двома видами примусової кристалічності як з додаванням, так і без додавання деформуючих зусиль. Таблетки з обома видами кристалічності можуть проходити шлях обробки від орієнтування жили в процесі видавлювання (екструзії) до подальшої дії на відрізану таблетку або жилу теплом, кількості якого достатньо для перетворення деякого залишку аморфного матеріалу в таблетці в морфологію кристалів без додатку деформуючих зусиль. Абсолютно очевидно, що термопластичний полімер, придатний для використовування в даному винаході, може бути виготовлений у вигляді плівки, листа або виробу, виконаного методом литва під тиском. Полімери, використовувані в даному винаході, можуть бути приготовані як традиційними методами полімеризації, відомими з існуючого рівня техніки, так і з використанням способів, відмінних від згаданих вище. Поліефірні полімери і співполімери можуть бути приготовані методом полімеризації в розплавленій фазі із залученням хімічної взаємодії діолу з дикарбоновою кислотою або її відповідним діефіром. Також можуть бути застосовані різні співполімери, отримані від використовування множинних діолів, також можуть бути застосовані і двоосновні кислоти. Полімери, що містять структурні одиниці тільки одного хімічного складу, є гомополімерами. Полімери з двома і більш хімічно відмінними один від одного структурними одиницями в одній і тій же макромолекулі називаються співполімерами. Наприклад, полімер терефталату, ізофталату, а також нафталату з етиленгліколем, диетиленгліколем і циклогександиметанолом містить шість окремих мономерів і вважається співполімером. Різноманітність (розкид) структурних одиниць залежить від числа різних типів мономерів, присутніх при проведенні первинної реакції полімеризації. У випадку з поліефірами співполімери включають один або декількох діолів, що вступають в хімічну взаємодію з однією або декількома двоосновними кислотами, і іноді називаються терполімерами. Крім того, рандомізація мономерів не є обов'язковою. Співполімер або терполімер відноситься також до полімеру з різними мономерами, не є важливим розподілені вони блоками чи розкидані хаотично. 89823 28 Перелік придатних до використовування дикарбонових кислот складається з таких дикарбонових кислот, які включають від 6 до 40 атомів вуглецю. Перелік вказаних дикарбонових кислот включає, але не обмежується такими кислотами, як терефталева кислота, ізофталева кислота, нафталін-2,6-дикарбонова кислота, циклогександикарбонова кислота, циклогександіоцтова кислота, дифеніл-4,4'-дикарбонова кислота, 1,3 -феніл ендіоксидіоцтова кислота, 1,2-фенілендіоксидіоцтова кислота, 1,4-фенілендіоксидіоцтова кислота, бурштинова кислота, глутаринова кислота, адипінова кислота, азелаїнова кислота, себацинова кислота і інші кислоти. Перелік вибраних ефірів включає, але не обмежується фталієвими ефірами і нафталієвими діефірами. Крім того, включені мономери, які утворюють поліефірні іономери типа металосульфонатів. Вони представлені сульфонованими солями - ізофталатами літію, сірки і фосфору. Дані кислоти і ефіри можуть вступати в хімічну реакцію з аліфатичним діолом, що містить, приблизно, від 2 до 10 атомів вуглецю, циклоаліфатичним діолом, що містить, приблизно, від 7 до 14 атомів вуглецю, ароматичним діолом, що містить, приблизно, від 6 до 15 атомів вуглецю, або гліколевим ефіром, що містить від 4 до 10 атомів вуглецю. Перелік придатних до використовування діолів включає, але не обмежується 1,4бутендіолом, триметилен-гліколем, 1,6гександіолом, 1,4-циклогександиметанолом, дізтиленгліколем, резорцинолом і гідрохіноном. Можуть також бути використані багатофункціональні співмономери, як правило, в кількості від 0,1 до 3 мольних відсотків. Перелік придатних до використовування співмономерів включає, але не обмежується тримелітовим ангідридом, триметилпропаном, піромелітовим діангідридом (PMDA) і пентаеритритолом. Можуть бути також використані поліефір-формуючі поліациди або поліоли. Одним з переважних поліефірів є поліетилентерефталат (РЕТ-гомополімер), отриманий в результаті проведення, приблизно, 1:1 стехіометричної реакції терефталевої кислоти або її ефіру з етилен гліколем. Іншим переважним полиэфиром є полиэтилен-нафталат (PEN-гомополимер), отриманий в результаті проведення, приблизно, від 1:1 до 1:1,6 стехіометричної реакції нафталіндикарбонової кислоти або її ефіру з етиленгліколем. Ще одним переважним поліефіром є полібутилентерефталат (PBT). РЕТ-співполімери, РЕНспівполімери і РВТ-співполімери також входять в перелік переважних речовин. В цьому зв'язку представляють інтерес такі спів-і тер-полімери, як PET в комбінаціях з ізофталевою кислотою або її діефіром, 2,6-нафталевою кислотою або її діефіром та/або з циклогександиметанолом. Реакція етерифікації або поліконденсації карбонової кислоти або ефіру з гліколем, як правило, протікає у присутності каталізатора. Перелік придатних до використовування каталізаторів включає, але не обмежується такими каталізаторами, як окисел сурми, триацетат сурми, етиленгліколят сурми, органомагній, окисел олова, алкоксиди титану, дибутиловий дилаурат олова і окисел герма 29 нію. Дані каталізатори можуть бути використані в поєднанні з цинком, марганцем або магнійацетатами, або бензоатами. Переважними є каталізатори, що містять сурму. Оскільки такі таблетки призначені для виготовлення упаковок для харчових продуктів, інші придатні до використовування поліефіри представлені в спеціальному переліку USA 21 CFR 177.1000=177.2910 (відредаговане видання, квітень 1997 року). Ще одним переважним поліефіром є політриметилентерефталат (PTT). Він може бути приготований, наприклад, в результаті хімічної реакції 1,3пропандіолу, принаймні, з однією ароматичною двоосновною кислотою або її алкіловим ефіром. Перелік переважних двоосновних кислот і алкілових ефірів включає терефталеву кислоту (TPA) або диметилтерефталат (DMT). Відповідно PTT, переважно, містить, принаймні, близько 80 мольних відсотків або TPA, або DMT. Перелік інших діолів, які можуть бути співполімеризовані в такому поліефірі, включає, наприклад, етиленгліколь, діетиленгліколь, 1,4-циклогексан-диметанол і 1,4бутандіол. Ароматичними і аліфатичними кислотами, які можуть бути використані одночасно для отримання співполімеру, є, наприклад, ізофталева кислота і себацинова кислота. Переважними каталізаторами, вживаними для приготування PTT, є сполуки титану і цирконію. Перелік придатних до використовування каталітичних сполук титану включає, але не обмежується такими речовинами, як алкілати титану і їх похідні, титанові комплексні солі, титанові комплекси з гідрокарбоновими кислотами, титан-діоксидсилікон(кремній)-діоксид-співосаждения, а також гідратований діоксид титану, що містить алкалін. Перелік специфічних прикладів включає тетра-(2етилгексил)-титанат, тетрастеарил титанат, діізопропокси-біс(ацетилацетонато)-титан, ди-n-бутоксибіс(триетаноламінато)-титан, трибутил-ацетилтитанат, триізопропіл-ацетил-титанат, титанат тетрабензойної кислоти, лужні оксалати і монолати титану, гексафторотитанат калію, а також титанові комплекси з винною кислотою, лимонною кислотою або молочною кислотою. Переважними каталітичними титановими сполуками є тетрабутилат титану і тетраізопропілат титану. Можуть бути також використані відповідні цирконієві сполуки. Полімер за даним винаходом може також містити невеликі кількості фосфорних сполук, наприклад, фосфатів, і каталізатор, наприклад, кобальтову сполуку, яка додає виробу блакитного відтінку. Така кобальтова сполука може бути, а може і не бути промотором. Іншими речовинами, які можуть бути включені в полімер, є поглиначі інфрачервоного випромінювання, наприклад сажа, графіт, а також різні сполуки заліза. За описаною вище полімеризацією в розплавленій фазі може слідувати операція кристалізації, а потім операція полімеризації в твердій фазі (SSP) для збільшення молекулярної ваги, за наслідками вимірювання характеристичної в'язкості, що необхідно при виробництві склянок (колб, пляшок і т.п.). Кристалізація і полімеризація можуть бути здійснені в процесі реакції, що здійснюється 89823 30 сухим шляхом в сушильному апараті тумблерного типу в системі циклічного виробництва з порційним завантаженням сировини. Як альтернатива, кристалізація і полімеризація можуть бути здійснені при безперервному процесі обробки в твердій фазі, коли полімер тече від однієї місткості до іншої після попередньої термічної обробки в кожній з місткостей. Режими кристалізації для PET, переважно, включають температуру, приблизно, від 100 C до 150 C. Звичайні операції термічної обробки, з метою кристалізації PET, підвищують кристалічність PET в таблетці, принаймні, на 5 відсотків. В прикладах здійснення даного винаходу кристалічність будь-якого з компонентів, наприклад, PET або поліаміду може бути збільшена на 5 відсотків, або збільшення кристалічності двох сполучених компонентів може скласти 5 відсотків. Слід мати на увазі, що збільшення процентної кристалічності не є ні середньоваговою величиною компонентів, ні процентним вмістом або відносною величиною, порівняно з попереднім показником кристалічності. Збільшення процентної кристалічності або збільшення кристалічності є абсолютною величиною, що характеризує збільшення кристалічності. Якщо кристалічність PET і поліаміду поєднуються, збільшення кристалічності складає абсолютне збільшення кристалічності PET плюс абсолютне збільшення кристалічності поліаміду. Наприклад, фраза «збільшення кристалічності, принаймні, на 5 відсотків» означає, що, принаймні, 5 відсотків компоненту перейшло з аморфного стану в кристалічний. Це не значить, що таблетка з 20% кристалічністю, яка піддається 5% збільшенню кристалічності, буде мати 21% кристалічність. Це означає, що таблетка буде мати 25% кристалічність. У багатьох випадках зростання кристалічності буде характеризуватися збільшенням, принаймні, на 10 відсотків, а в деяких випадках - збільшенням навіть в діапазоні від 15 до 20 відсотків. Режими полімеризації в твердій фазі, переважно, включають температурний параметр в діапазоні, приблизно, від 200 C до 235 С, більш переважно, приблизно, від 215 С до 235 C. Полімеризація в твердій фазі може проводитися протягом проміжку часу, достатнього для зростання молекулярної ваги до заданого рівня, який буде залежати від застосування і початкової характеристичної в'язкості, При звичайному застосуванні для виготовлення склянок (пляшок і т.п.) переважна молекулярна вага відповідає характеристичній в'язкості, приблизно, від 0,68 до 0,88 децилітрів/грам, як визначено способами, описаними в розділі, що відноситься до способів. Період часу, необхідний для досягнення такої молекулярної ваги, може коливатися в діапазоні, приблизно, від 8 до 45 годин. Звичайні збільшення значень І.V. складають, принаймні, 0,1дл/г, при цьому більш типові збільшення в діапазоні від 0,2 до 0,4дл/г. В одному з прикладів здійснення винаходу основна структура термопластичного полімеру по даному винаходу може містити ре цикловий поліефір (поліефір повторного циклу) або матеріали, похідні від рециклового поліефіру, наприклад, поліефірні мономери, каталізатори і олігомери. 31 Якщо поліефір є компонентом, інертним відносно кисню, то поліамід може бути компонентом, чутливим до кисню. Поліамідами, придатними для використовування в ролі компоненту, чутливого до кисню, можуть бути поліаміди, що містять структурну одиницю амінокапронової кислоти або A-D, де А є залишком дикарбонової кислоти, що включає адипінову кислоту, ізофталеву кислоту, терефталеву кислоту, 1,4-циклогександикарбонову кислоту, рескорцінол-дикарбонову кислоту або нафталін-дикарбонову кислоту або їх суміш, a D є залишком діаміну, представленого m-ксилілендіаміном, р-ксилілен-діаміном, гексаметилендіаміном, етилен-діаміном або 1,4циклогександиметиламіном або їх сумішшю. Вказані поліаміди мають середньочислову молекулярну вагу від 2000 до 60000 відповідно до вимірювань по типу титрування по кінцевій групі. Такі поліаміди можуть бути також описані як продукт реакції амінокапронової кислоти з нею самою і/або як продукт реакції залишку дикарбонової кислоти, що включає адипінову кислоту, ізофталеву кислоту, терефталеву кислоту, 1,4циклогександикарбонову кислоту, рескорцінолдикарбонову кислоту або нафталін-дикарбоновую кислоту або їх суміш, із залишком діаміну, представленого m-ксилілен-діаміном, р-ксилілендіаміном, гексаметилен-діаміном, етилен-діаміном або 1,4-циклогександиметиламіном, або їх сумішшю. Фахівці, кваліфіковані в даній області техніки, мають інформацію про безліч сполук, відомих як доступні на комерційному ринку поліамідів. Продуктом хімічної реакції залишків себацинової кислоти з гексаметилендіаміном є нейлон 610, а продуктом хімічної реакції залишків адипінової кислоти з гексаметилендіаміном є нейлон 66. Нейлон 612 - це ще один нейлон, який успішно використовується за даним винаходом. Нейлон 6 є особливим видом поліаміду, який одержують шляхом відкривання (розриву зв'язку) капролактаму з подальшою полімеризацією отриманої амінокапронової кислоти, яка має формулу H2N-(CH2)5-COOH. Переважним поліамідом є продукт реакції залишків адипінової кислоти і m-ксилілен-діаміну, відомого під назвою полі-m-ксилілен-адипаміду. Даний продукт відомий на комерційному ринку під назвою MXD6 або нейлон MXD6 і може бути закуплений у фірми Gas Chemical Company, Японія. Крім того, поліамід може бути модифікований мономерами, які утворюють поліамідні іономери типу металосульфонатів. Представниками даних речовин є сульфоновані ізофталатові солі літію, сірки і фосфору. Вони можуть бути введені, наприклад, у вигляді дикарбонової кислоти, заздалегідь прореагувавшого діефіру або діаміну. Патент США 3,328,484, ознаки якого включені в даний документ методом посилання, описує такі модифіковані співполіаміди. При постановці всіх експериментів поліефір і поліаміди були заздалегідь висушені, а розмір таблетки складав 2 грам./100 таблеток. Переважним розміром таблетки є менше 1,5 грам./100 таблеток і найбільш переважним розміром є менше 1,8 грам./100 таблеток. 89823 32 Компартменталізовані компоненти, чутливі до кисню. Дана серія експериментів демонструє функціональність процесу утримування промотору кисню від контакту з киснем. В IA (контрольний зразок) компартменталізовані таблетки були виготовлені шляхом разміщення в оболонці таблетки 95 відсотків (по вазі таблетки) співполіетилентерефталату (компоненту, інертного відносно кисню), яким є низькомолекулярна харчова смола (0,42дл/г), використана для приготування співполімеру етилентерефталату з І.V. (характеристичною в'язкістю) 0,84 (CLEARTUF® MAX із M&G Polymer CШA), і розміщення в осерді таблетки 5 відсотків (по вазі таблетки) MDX6 (марки 6007, виробництва Mitsubishi Gas Chemical, Японія). В IB, зразок для порівняння, таблетка для порівняльного зразка була виготовлена шляхом гомогенного диспергування, приблизно, 95 відсотків (по вазі таблетки) співполімеру поліетилентерефталату, приблизно, 5 відсотків (по вазі таблетки) MDX6 (марки 6007, виробництва Mitsubishi Gas Chemical, Японія) і 125 частин на мільйон кобальтнеодеканоату (Shepherd Chemical, 20,5%). Був визначений наступний ваговий склад (вміст): 5396 грамів співполімеру поліетилентерефталату (компонент, інертний відносно кисню), 284 грами MDX6 (компонент, чутливий до кисню) і 0,71 грамів коржиків з подрібненого кобальт-неодеканоату (промотор). В IC, робочий зразок, компартменталізовані таблетки були виготовлені шляхом розміщення в оболонці таблетки, приблизно, 95 відсотків (по вазі таблетки) співполіетилентерефталату і 125 частин на мільйон (по вазі таблетки) коржиків з подрібненого кобальт-неодеканоата, і розміщення, приблизно, 5 відсотків (по вазі таблетки) MDX6 (марки 6007, виробництва Mitsubishi Gas Chemical, Японія). В прикладі ID, який є перевірочним прикладом, що підтверджує справедливість заявленої ознаки, компартменталізовані таблетки були повторно таблетовані (гранульовані) для змішення осердя і оболонки. Всі таблетки були приготовані однакового розміру, а потім піддані аналізу на акцептацію (виведення) кисню при кімнатній температурі шляхом розміщення, приблизно, 4г таблеток в ампулу газового хроматографа, герметизації ампули і аналізу кількості кисню, що акцептується. Кожна ампула була досліджена тільки один раз. Результати семиденної акцептації показані в Таблиці IV. Дослідження надзвичайно непостійні (мінливі) при низьких рівнях акцептації кисню. Багато які полімери, зокрема, відразу після таблетування проявляють низьку хімічну активність відносно кисню, яка не збільшується з часом. Наприклад, в прикладі IA система не є хімічно активною (немає кобальту), і зразок одного дня демонструє кількість 3 0,0104см (сс), тоді як зразок сьомого дня демонструє кількість 0,0009см3 (сс) кисню, що прореагував. Відсутність хімічної активності кисню за даним винаходом (IC) продемонстровано низькою хімічною активністю одного дня, яка однакова з конт 33 89823 рольною групою, при цьому витрата кисню не збільшується від першого до сьомого дня. Підтверджуючий приклад показав однаково низьку хімічну активність в перший день, проте, було продемонс 34 тровано значне збільшення витрати кисню після закінчення семи днів, що вказує на появу хімічної активності матеріалів при їх об'єднанні в гомогенну дисперсію. Таблиця І Схема акцептації кисню 3 Конструкція Оболонка: 95%РЕТ Осердя: 5% MXD6 Гомогенна дисперсія 95%РЕТ, 5% IB Порівняльний приклад MXD6, 125 частин на млн. Со неодеканоату Оболонка: 95%РЕТ 125 частин на IC Робочий приклад млн. Со неодеканоату Осердя: 5% MXD6 Повторна таблетизация 5С ГомоID Підтверджуючий приклад генна дисперсія 95%РЕТ, 5% (приклад IC, повторно таблеMXD6, 125 частин на млн. Со нетований) одеканоату IA Контрольна партія Подібні результати досягаються, якщо компоненти відлиті з отриманням «бік об бік»конфігурації. Визначається кількість кисню, яка прореагувала при використанні таблетка за данним винаходом, далі ця кількість порівнюється з контрольною таблеткою того ж самого розміру і з тією ж самою кількістю інгредієнтів. В контрольній групі інгредієнти гомогенно дисперговані по таблетці. Або як альтернатива, промотор дисперговано в компоненті, чутливому до кисню, який, потім послідовно диспергується в матеріалі, інертному відносно кисню. Хімічна активність відносно кисню може бути визначена шляхом розміщення таблеток контрольної групи в місткість, що герметизується, при цьому така ж кількість компартменталізованих таблеток ідентичного розміру і ваги поміщається в місткість ідентичного розміру, що теж герметизується. Місткості витримуються при однаковій температурі. В певний момент часу, переважно протягом семи днів, в кожній з місткостей вимірюється ступінь виснаження кисню. Наприклад, однакові кількості однакових по розміру таблеток поміщаються в дві хроматографічні ампули, які герметизуються. Ампула А містить гомогенну дисперсію. Вміст ампули В являє собою приклад здійснення винаходу. Ампули витримуються в одному і тому ж навколишньому середовищі (при температурі, переважно, 23 +/- 5 С) протягом семи днів. Дійсний рівень температури не такий істотний, порівняно з процесом витримки обох судин в ідентичному температурному режимі протягом семи днів. Після закінчення семиденного періоду кожна з судин аналізується щодо вмісту в ньому кисню. Величина зниження вмісту кисню порівняно з його вмістом в атмосфері складає кількість витраченого (акцептованого) кисню або кисню, що вступив в хімічну реакцію. Зміни в вазі таблетки розрахову 3 см (сс) 02, см (сс) 02, що прореаговано що прореаговано на на 1г таблеток, через 1г таблеток, через 7 1 день днів 0, 0104 0, 0009 0,0210 0,0113 0,0130 0,0114 0,0346 ються (пояснюються) шляхом розділення кількості витраченого кисню на кількість матеріалу в ампулі і представлення значення в кубічних сантиметрах поглиненого (прореагувавшого) кисню на грам полімеру. Якщо узяті таблетки однакового розміру і використано еквівалентне число таблеток, нормалізуюча настройка не обов'язкова. Подібне дослідження може бути проведено шляхом розміщення таблеток в пакеті з фольги і аналізу газу в пакеті на зниження кількості кисню. Конструкція, що успішно пройшла тестування, в семиденний період витрачає кисню, принаймні, на 20% менше ніж контрольна група. Характеристична в'язкість низькокристалічного полі(етилен-терефталату) з проміжною молекулярною вагою і відповідних полімерів, які є розчинними в 60/40 фенолу/тетрахлороетану, визначалася шляхом розчинення 0,1г полімерної або подрібненої таблетки в 25мл розчину 60/40 фенолу/тетрахлороетану і визначення в'язкості розчину при 30 C +/-0,05 щодо розчинника при такій же температурі, використовуючи віскозиметр типу Ubbelohde IB. Характеристична в'язкість розраховується по рівнянню Billmeyer, грунтуючись на відносній в'язкості. Характеристична в'язкість висококристалічного полі(етилен-терефталату) з високою молекулярною вагою і відповідних полімерів, які не є розчинними у фенолі/тетрахлороетані, визначалася шляхом розчинення 0,1г полімеру або подрібненої таблетки в 25мл розчину 50/50 трифтороцтової кислоти/дихлорометану і визначення в'язкості розчину при 30 C +/-0,05 щодо розчинника при такій же температурі, застосовуючи віскозиметр типу OC Ubbelohde. Характеристична в'язкість розраховується по рівнянню Billmeyer і конвертується, використовуючи лінійну регресію, для отримання результату, що узгоджується з результатами, 35 отриманими при використовуванні розчинника 60/40 фенолу/тетрахлороетану. Лінійна регресія I.V.60/40 фенолу/тетрахлороетану = 0,8229 х IV50/50 трифтороцтової кислоти/дихлорометану + 0,0124. Визначення кристалічності може бути виконано по будь-який з існуючих методик. Проте, за будь-якою з методик для таблеток, що містять складні сполуки, зміряна густина або необхідні кількості тепла (методика DSC (ЦПС -цифровий перетворювач стандартів) коригуються по виміряному середньоваговому значенню кількості сполуки в таблетці. Кількість кожного з компонентів в таблетці може бути визначена з використанням низки різних методик. Наприклад, можна визначити, яка кількість сполуки була додана при виготовленні таблетки, існує можливість фізичного розділення компонентів або відділення одного компоненту від іншого при розчиненні, видаленні розчинника і відборі ваги. У випадку з PET-поліамідом мураши 89823 36 на кислота може бути використана для вимивання поліаміду з осердя за межі РЕТ-оболонки. Кількість PET може бути зважена безпосередньо, а кількість поліаміду визначена по різниці. Якщо поліамідне осердя містить інші сполуки, які не розчиняються в мурашиній кислоті, розчин може бути відфільтрований, а поліамід осаджений з мурашиної кислоти шляхом додавання води. Після цього зразок висушується, а кількість поліаміду визначається простим зважуванням. У будь-якому випадку, малі кількості добавок або інших не поліамідних і не РЕТ-матеріалів не зможуть істотно вплинути на абсолютне значення кристалічності. Кристалічність і характеристична в'язкість окремого компоненту може бути визначена після його виділення з таблетки. Даний винахід ілюструється наступними прикладами здійснення, які приводяться тільки як ілюстрації і жодною мірою не обмежують об'єму захисту винаходу або шляхів його здійснення на практиці. Якщо інше не вказане, частини і процентний вміст дано по вазі. 37 Комп’ютерна верстка А. Крижанівський 89823 Підписне 38 Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601