Спосіб експериментального відтворення катаракти

Спосіб експериментального відтворення катаракти шляхом введення інгібітора ферментів і впливу іонізуючого випромінювання, який відрізняється тим, що під час фракціонованого опромінення у сумарній дозі 0,5 Гр використовують перорально 0,2 % розчин 3-аміно-1,2,4триазолу (C2H4N4) з розрахунку 50 мл на 1кг маси тіла тварини на добу. (19) (21) u200511345 (22) 30.11.2005 (24) 15.02.2006 (46) 15.02.2006, Бюл. № 2, 2006 р. (72) Венгер Галина Юхимівна, Ульянова Надія Анатоліівна (73) ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 3 12768 ранку, за наступних технічних умов: потужність дози 142рад/хв, відстань від джерела до поля 0,75м; розміри поля 0,2х0,2м; одноразово по 0,05Гр (експозиція 2 секунди) кожні 72 години до досягнення сумарної дози 0,5Гр. Під час опромінення тварини знаходилися у спеціально виготовлених клітках-фіксаторах з органічного скла. В третій групі - тварин опромінювали на гаматерапевтичній установці АГАТ-Р №83 (ізотоп 60Со). Опромінення проводили натщесерце о 9-й годині ранку, за наступних технічних умов: потужність дози 142рад/хв, відстань від джерела до поля 0,75м; розміри поля 0,2х0,2м; одноразово по 0,05Гр (експозиція 2 секунди) кожні 72 години до досягнення сумарної дози 0,5Гр. З першої доби експерименту щурам замість питної води давали перорально 0,2% розчин 3-аміно-1,2,4-триазолу (C2H4N4) з розрахунку 50мл на 1кг маси тіла тварини на добу. Оцінку стану кришталиків у всіх групах проводили за допомогою біомікроскопічного дослідження на 1, 14, 21 та 28 добу експерименту. У результаті проведених досліджень встановлено, що при у- опроміненні щурів у сумарній дозі 0,5Гр у жодної тварини не виявлено ознак помутніння кришталику по завершенні дії радіаційного фактору. У щурів, у яких моделювали амінотриазолову катаракту, біомікроскопічне дослідження на сьому та чотирнадцяту добу експерименту не виявило ознак помутніння кришталиків. На 21-у добу моделювання катаракти у всіх дослідних щурів виявлена початкова офускація кришталиків у всіх шарах, яка супроводжувалася появою поодиноких осередків помутніння переважно у кортикальній зоні. Помутніння кришталика поступово прогресували і Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 4 на 28-у добу експерименту з'являлися більш виразні помутніння в кортикальних шарах, ущільнювалося ядро кришталика. Нарешті, у щурів, у яких моделювали катаракту сумісною дією у-опромінення і 3-амінотриазолу, перші ознаки помутніння кришталику були виявлені на чотирнадцяту добу експерименту. А саме, розвивались поодинокі помутніння у кортикальних шарах кришталику. На 21-у добу експерименту до початкових кортикальних помутнінь додавались субкапсулярні розташовані ближче до екватору, з'являлися поодинокі вакуолі у речовині кришталиків. На 28-у добу експерименту відзначали ще більш інтенсивні помутніння світло-сірого кольору у всіх шарах кришталика. Таким чином, запропонований спосіб моделювання експериментальної катаракти має переваги порівняно з прототипом за рахунок одночасного впливу на організм тварини катарактогенного та сублімального факторів, що забезпечує посилення ефектів 3-амінотриазолу і прискорення розвитку катаракти, наближення моделі катаракти до розвитку вікової катаракти в сучасних екологічних умовах, що створює модель для експериментального дослідження засобів профілактики та консервативного лікування катаракти, зокрема швидко прогресуючої. Джерела інформації 1. Мальцев Є.В., Павлюченко К.П. Биологические особенности и заболевания хрусталика. Одесса: Астропринт, 2002. - 448с. 2. Шапкина-Гунько В.А., Леус Н.Ф., Дрожжина Г.И. Особенности развития моделированных катаракт на фоне интоксикации // Офтальмологический журнал. - 1989.- №2. - С.116-119. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601