Спосіб прогнозування хронічного хламідійного риносинуситу

Спосіб прогнозування хронічного хламідійного риносинуситу, який включає якісний аналіз клінікоанамнестичних показників, який відрізняється тим, що попередньо визначають наявність у хво 3 14721 моделі покладено задачу підвищення точності прогнозування хронічного хламідійного риносинуситу шляхом виміру найбільш значимих клінікоанамнестичних показників та комплексного врахування їх прогностичної значимості. Задача, яку покладено в основу корисної моделі, вирішується тим, що у відомому способі прогнозування хронічного хламідійного риносинуситу, який включає якісний аналіз клініко-анамнестичних показників, який відрізняється тим, що попередньо визначають наявність у хворого джерел хронічної інфекції, частоти загострень - більше ніж п'ять разів за останні 12 міс, наявність у хворого та членів його родини хламідіозу, тривалості риносинуситу понад 10 років, двобічної локалізації процесу, обважченого алергічного анамнезу, більше ніж трьох ГРВІ (гостро респіратурно вірусних інфекцій) за останні 12 міс та мікозів будь-якої локалізації і при виявленні вищеперерахованих показників прогнозують хронічний хламідійний риносинусит. Підвищення точності прогнозування хронічного хламідійного риносинуситу досягають тим, що комплексно враховують значимі для цієї категорії хворих клініко-анамнестичні показники та результати оцінки перебігу захворювання. Останнє відіграє вирішальну роль у підвищенні точності прогнозування хронічного хламідійного риносинуситу, оскільки враховуються найбільш інформативні критерії, які не потребують значних витрат часу та ресурсів. Алгоритм розроблено на підставі вивчення більш ніж 60 клініко-анамнестичних показників у двох груп хворих (з веріфікованою хламідійною інфекцією - 1 група та без - 2 група). Із цих показників для формування алгоритму виділили лише ті фактори (у порядку зменшення їх прогностичної значимості), що достовірно впливають на можливість наявності хронічного риносинуситу хламідійної етіології. Верифікація розробленого нами алгоритму виконана на окремих групах хворих і показала, що частота помилок першого роду (наявність хламідійного риносинуситу при відсутності ризику по анкеті діагностовано у 1 хворого) становить 0,7%, а помилок другого роду (у 2 хворих діагностовано ризик, а хламідійної етіології риносинуситу за даними специфічних методів діагностики хламідійної інфекції - не підтверджено) складає 1,4%. Отже, специфічність прогностичного алгоритму - 98,6%, а його чутливість - 99,3%; що дозволяє рекомендувати його у якості попереднього етапу відбору хворих для специфічної діагностики у разі обмежених ресурсів. Отже, застосування корисної моделі, спроможне надавати допомогу лікарям загальної практики та оториноларингологам у прогнозуванні етіо Комп’ютерна верстка А. Крулевський 4 логії хронічного риносинуситу, що дозволяє формувати групи пацієнтів з високим ризиком для специфічної діагностики та верифікації хронічного хламідійного риносинуситу, а також при визначенні потреби у застосуванні патогенетичних засобів у комплексному лікуванні. Спосіб виконують наступним чином: безпосередньо у натуральних умовах, зокрема в поліклінічному або стаціонарному лікувальнопрофілактичному закладі виконують: клінікоанамнестичне обстеження щодо визначення наявності джерел хронічної інфекції, кількості загострень хронічного риносинуситу за останні 12 міс, в анамнезі у конкретного хворого або серед членів його родини хламідіозу, тривалості перебігу та локалізації хронічного риносинуситу, обважченого алергічного анамнезу, мікозів та частих ГРВІ. Після виконання клініко-анамнестичного обстеження при наявності вищеперерахованих прогностичне значимих факторів прогнозують хронічний хламідійний риносинусит. При отриманні висновку про ризик хронічного хламідійного риносинуситу хворому проводять специфічні методи діагностики хламідійної інфекції (пряму імунофлуоресценцію, полімеразну ланцюгову реакцію та імуноферментний аналіз) для підтвердження або спростування хламідійної етіології хронічного риносинуситу. Приклад, який ілюструє спосіб. Хвора У-ва. 41 рік, госпіталізована до оториноларингологічного відділення з попереднім діагнозом «Хронічний двобічний верхньощелепний риносинусит, період загострення». При рентгенографії біляносових пазух виявлено «гомогенне затемнення верхньощелепних синусів» після чого хворій виконано діагностичну пункцію верхньощелепних синусів, за результатами якої у промивній рідині виявлено гнійний патологічний вміст. Для обґрунтування лікувальної тактики щодо врахування можливої хламідійної етіології риносинуситу виконано клініко-анамнестичне тестування хворої. За результатами тестування виявлено: наявність джерел хронічної інфекції у вигляді хронічної простої екземи, хворіє на хронічний риносинусит впродовж 13 років, за останні 12 міс мала п'ять загострень риносинуситу, має двобічну локалізацію процесу, у травні минулого року донька хворої знаходилась на стаціонарному лікуванні з «хламідійною пневмонією», має харчову алергію та мікотичне враження нігтів. Отже, за критеріями алгоритму ми отримали висновок про ризик хламідійного риносинуситу. Після проведення хворій У-ва. 41 рік, полімеразної ланцюгової реакції діагноз хронічного риносинуситу хламідійної етіології було підтверджено. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601