Фіксатор для стабілізації переломів

Винахід відноситься до медицини, а саме до травматології та ортопедії, і може бути використаний для лікування переломів довгих кісток. Лікування вищезгаданих переломів здійснюється шляхом фіксації фрагментів кісток накладними пластинами або внутрішньокістковими стержнями з поздовжніми наскрізними пазами, заповненими полімерним матеріалом, через які проводяться блокуючі шур упи чи спиці. При скалкових переломах така фіксація не є стабільною. В деяких фіксаторах стабілізація уламків здійснюється шляхом проведення стержня через компресуючу гайку. Остання часто досить масивна, що значно посилює травматичність оперативного втручання. Стабільної фіксації при скалкових переломах також досягти неможливо. Виходячи з цього, виникає потреба в розробці пристрою, що виключає описані вище недоліки. Відомий компресійний фіксатор [1], виконаний у вигляді різьбової ділянки з компресуючою гайкою і інтрамедулярного стержня, що має по всій довжині наскрізні поздовжні пази, заповнені біоінертним полімерним матеріалом (поліамід-12). Це дозволяє провести фіксуючу спицю чи шуруп через любу ділянку кістки, залежно від характеру перелому. Закручуючи гайку, забезпечують компресію фрагментів. Фіксатор простий і практичний у використанні, але для його проведення потрібне додаткове розсвердлення кістки, а також спеціальний біоінертний матеріал. При скалкових переломах фіксація не стабільна. Відомий пристрій для фіксації фрагментів трубчати х кісток [2], що складається з накістної і внутрішньокісткової пластин, що з'єднані поперечною планкою на одному кінці. Пластини мають поздовжні наскрізьні прорізи під шур упи. Пристрій використовують для фіксації переломів проксимального відділу сте гна. Для фіксації переломів середньої і дистальної третини стегна накістну пластину необхідно виконати довшою, а це посилює травматичність втручання. Відомий також фіксатор для внутрішньокісткового остеосинтезу [3], що має загострений з обох кінців різьбовий стержень, проксимальну ущільнюючу втулк у, дистальну різьбову втулку з хвостовиком і компресуючу гайку. Пристрій дозволяє зберегти кістковий мозок, що забезпечує оптимальний перебіг репаративних процесів. Для його встановлення потрібне додаткове розсвердлювання кістки під втулки. Стержень тонкий, тому фіксація не може вважатись стабільною, а при скалкових переломах вона проблематична. Відомий компресійний стержень [4], що має на одному кінці конус і метричну резьбу, а на другому фігурну головку. Стержень загвинчують в гайку-чеку, довжина якої дорівнює поперечникові кістки і має вигляд циліндра з різьбовим отвором під стержень у центрі та опорним кільцем, що запобігає її провалу в протилежну сторону. Гайку-чеку розміщують в середині кістки таким чином, щоб різьбовий отвір знаходився в центрі кістковомозкового каналу. Даний пристрій, як найбільш близький до запропонованого за функціональним призначенням та конструктивним рішенням, взятий нами за прототип. Він має деякі переваги порівняно з відомими: простий у використанні, його накладання не потребує спеціальних умов, крім просвердлювання кістки, дозволяє фіксувати поперечні переломи верхньої і середньої третини стегна. Однак, він має ряд суттєвих недоліків, що звужує область його застосування: 1) для його накладання потрібне додаткове розсвердлювання кістки, гайка-чека досить товста і її встановлення підвищує травматизацію кістки, виникає небезпека перелому в місці її проведення. Фіксатор не дає стабільної фіксації скалкових переломів, навіть при поперечних переломах після операції потрібна зовнішня Іммобілізація кінцівки гіпсовою пов'язкою. В основу винаходу поставлена задача удосконалення фіксатора для стабілізації переломів, в якому за рахунок зміни конструкції основних елементів, доповнення його новими елементами і характеру їх взаєморозміщення забезпечується стабільне з'єднання уламків кісток з одночасним зниженням травматичності оперативних втручань, що покращує результати лікування переломів. Поставлена задача вирішується тим, що фіксатор для стабілізації переломів, який включає компресійний стержень з фігурною головкою і метричною різьбою на внутрішньокісткову гайку згідно пропозиції, додатково має накісткову пластину з різьбовими отворами, на одному кінці якої розміщений обхвачуючий елемент у вигляді хомута, різьбовий кінець компресійного стержня закінчується свердлом, внутрішньокісткова гайка є плоскою і має різьбовий стержень, розміщений в одній площині з нею, а компресійний стержень і пластина з'єднані між собою різьбовим з'єднанням. Наявність отворів у пластині дає можливість додаткової фіксації фрагментів за рахунок проведення через кістку різьбових стержнів. Виконання стержнів з мітчиком і квадратною головкою на протилежних кінцях полегшує їх введення у кістку. На кресленні зображений загальний вигляд фіксатора для стабілізації переломів. Фіксатор для стабілізації переломів включає компресійний стержень 1 з метричною різьбою, що закінчується свердлом 2 на одному кінці, фігурною головкою 3 на другому, розміщену на ньому внутрішньокісткову гайку 4 з різьбовим стержнем 5, що з'єднується з накістковою пластиною 6 різьбовим з'єднанням і має різьбові отвори 7, на одному кінці якої розміщений обхвачуючий елемент у вигляді хомута 8. Отвір вн утрішньокісткової гайки 4 і різьбовий стержень 5 розміщені в одній площині. Фіксатор додатково має фіксаційний різьбовий стержень 9, що проходить через різьбові отвори 7 обхвачуючого хомута 8 і має фігурну головку 10 на одному з кінців. Фіксатор для стабілізації переломів використовують таким чином. При переломах стегнової кістки боковим доступом оголюють місце перелому, виділяють фрагменти. В кістковомозковий канал проксимального фрагмента вводять компресійний стержень 1 і ним розсвердлюють кістку в області великого вертела. Потім розрізають шкіру на місці виходу свердла 2, виймають його і вводять в розсвердлений канал в області великого вертела, доходячи до кінця проксимального фрагмента. На відстані 4-5 см від кінця дистального фрагмента свердлом роблять отвір і під внутрішньокісткову гайку 4, репонують фрагменти, компресійний стержень 1 вводять в кістковомозковий канал дистального фрагмента і загвинчують його у вн утрішньокістковій гайці, досягаючи певної компресії фрагментів. Компресійний стержень вводять до упору опорного кільця в великий вертел. На різьбовий стержень 5 внутрішньокісткової гайки 4 через крайній отвір нанизують накісткову пластину 6 і укладають її так, щоб хомутом 8 обхватити проксимальний фрагмент кістки. На дистальному фрагменті накісткову пластину 6 фіксують на різьбовому стержні 5 гайкою, на проксимальному вона закріпляються фіксаційним різьбовим стержнем 9 до кістки шляхом проведення його через різьбовий отвір обхвачуючого хомута. При скалкових переломах через різьбові отвори 7 після просвердлення каналів у відламки кістки вводять короткі різьбові стержні. У рану вставляють дренажі і зашивають. Запропонований пристрій з позитивним результатом застосований у 1 хворого Із поперечним переломом стегна, 2 хворих із скалковими переломами стегна і по 1 хворому - з переломом ліктьової кістки і ключиці. Таким чином, запропонований пристрій дозволяє надійно стабілізувати фрагменти кісток, знизити травматичність оперативного втручання, не потребує гіпсової Іммобілізації, що сприяє покращенню результатів лікування.