Покрівельний гідроізоляційний матеріал з пониженою горючістю

Винахід відноситься до гідроізоляційних матеріалів, що застосовуються для захисту покрівель хімічних та ряду Інши х виробництв, під час ремонту р улонних та безрулонних покрівельних покриттів, а також для антикорозійного захисту металоконструкцій, що експлуатуються на відкритих майданчиках. Відомі покрівельні гідроізоляційні матеріали на основі полімербітумних сумішей [1,2]. Крім основних компонентів вони як правило містять різні добавки та наповнювачі, що покращують фізико-механічні характеристики покрівельного покриття, а також його пожежну безпечність, атмосферну та хімічну стійкість. Суттєвими недоліками більшості з таких матеріалів є їх висока горючість та вартість. Найбільш близьким до запропонованого покрівельного гідроізоляційного матеріалу по технічній суті та досягнутій якості є матеріал на основі хлорсульфонового поліетилену (ХСПЕ), бітум у та органічного розчинника [3, 4]. Одержане з нього покрівельне покриття володіє значною когезійною та адгезійною міцністю, високою еластичністю, але, разом з тим, мав досить великий коефіцієнт водопоглинання, містить значну кількість дефектів, та, як І інші аналогічні матеріали, характеризується низькою вогнестійкістю. В основу винаходу поставлено завдання зменшення водопоглинання, зниження горючості та вартості матеріалу, підвищення однорідності покрівельного покриття при збереженні необхідної міцності та еластичності. Поставлене завдання вирішується тим, що в відомий покрівельний гідроізоляційний матеріал на основі хлорсуль фованого поліетилену, бітуму та органічного розчинника вводять додатково дешевий антипірен золу-унос сухого відбору. Згідно винаходу, покрівельний гідроізоляційний матеріал містить, мас.%: хлорсуль фований поліетилен 7,3, кубові залишки виробництва трихлоретилену 7,3, нафтобітум 21,3-22,5, золу-унос 5,1-7,7 ксилол, толуол чи сольвент 56,4-57,8. Винахід Ілюстр ується прикладами конкретного виконання та фізико-механічними характеристиками покрівельних покриттів, представлених в табл. 1 і 2. Хлорсуль фований поліетилен (ХСПЕ) марки 20 І використовують у вигляді лаку ХСПЕ-Л (згідно ТУ 6-0213-07-82), що має об'ємну густину 0,95 · 103 кг · м та наступний склад, мас.%: ХСПЕ-20 І 15, кубові залишки виробництва трихлоретилену 15, толуол, ксилол чи сольвент 70. Використовують нафтобітум марки БН 70/30 з густиною 1,12 · 103кг · м -3. Використовують наповнювач - золу-унос сухого відбору з густиною 2,1-2,2 · 10 кг · м -3 та питомою поверхнею 2-4 · 102м 2 кг-1, яка являє собою відходи теплових електростанцій І є дешевим антипіреном. Основну масу золи складає склофаза як в вигляді кулястих частинок, так 1 в вигляді уламків з гострими кутами. Вона володіє хорошою адгезією по відношенню до полімерних матеріалів, практично не містить вуглецю І має слідуючий хімічний склад, мас.%: SIO2 - 60, АІ 2О 3 - 22, ТiO2 - 1, Fе 2О3 - 16, СаО - 4, МgО 1,2, SO3 - 0,2, К2О + Nа2О - 1,6. 80 мас.% золи складають частинки розміром 50 мкм. Покрівельний гідроізоляційний матеріал одержують змішуванням двох складових: полімерного та наповненого бітумного в об'ємному співвідношенні 1:1 на протязі 30 хв. Полімерний компонент являє собою лак ХСПЕ-Л, а бітумний розчин бітуму в органічному розчиннику (з вмістом 49,1 мас.% твердої речовини, 50,9% розчинника та з об'ємною густиною 0,92 · 103 кг · м-3, в який вводять задану кількість золи-уноса (табл.1); тривалість змішування 20-30 хв. Покрівельне покриття товщиною 1,1-1,4 мм одержували двократним поливом готового матеріалу на відповідну поверхню. Час схоплювання кожного шару (втрата текучості) складав 30-40 хв, час виси хання одного шару при 318-323 К - 1 доба. Готове покриття додатково висушували при тій же температурі на протязі 2-3 діб. Фізико-механічні випробування покриттів проводили через 5 діб після початку виготовлення. В аналогічних умовах одержували покриття з відомої полімербітумної композиції без наповнювача. Однорідність покриття оцінювали по кількості дефектів (каверн) на одиницю площі. По цьому показнику покриття Із запропонованого наповненого матеріалу суттєво більш однорідні, ніж покриття, які одержували із відомої полімер-бітумної композиції (табл.2). Зниження горючості матеріалу прямо пропорційно вмісту в ньому антипірену, тому для досягнення максимального ефекту віддають перевагу введенню якомога більшої кількості золи-уноса в полімербітумну композицію. Проте даний наповнювач, знижуючи горючість та вартість матеріалу, збільшуючи однорідність та зменшуючи водопоглинання покриття (табл.2), погіршує його механічні властивості, зокрема, еластичність. Згідно Існуючи х вимог, що пред'являються до безрулонних покрівельних покриттів розглянутого типу, значення міцності при розтягуванні І відносне подовження при розриві не можуть спускатись нижче 0,4 мПа і 300% відповідно. Покриття з відомої полімер-бітумної композиції задовольняє ці вимоги з великим запасом: міцність покриття більш ніж в 2 раза, а відносне подовження більш ніж в 3 рази перевищує вказані граничні значення (табл.2). Виходячи з цього шляхом підбору оптимального вмісту золи-уноса в композиції (приклад 3 в табл. 1,2) вдається зберегти на досить високому рівні механічні властивості покриття. Сукупність суттєви х ознак запропонованого покрівельного гідроізоляційного матеріалу - наявність в полімер-бітумній композиції додатково золи-уноса в кількісні, мас.%: 5,1-7,7 - дозволяє значно покращити однорідність покрівельного покриття, знизити водопоглинання, горючість та вартість покриття при збереженні необхідної міцності та еластичності.