Спосіб діагностики ваготомії

Корисна модель відноситься до медицини, насамперед до визначення, вимірів або реєстрації параметрів з діагностичною ціллю та може бути використаною в хірургії та гастроентерології. З досліджуваного рівня техніки встановлено, що найбільш поширені методи діагностики кислотопродукуючої функції шлунка ґрунтуються на узятті проб шлункового соку зондовим шляхом і дослідженні його кислотності з використанням гістаміну, гісталогу, пентагастріну тощо, як стимуляторів продукції шлункового соку [1]. Недоліки цих методик істотно обмежують межі їх використання та функціональні можливості, перш за все, з-поза наявності протипоказань для хворих на серцево - судинні, шлункові захворювання, а також осіб похилого віку, внаслідок частих випадків раптового падіння гемодинаміки та виникнення гострих ерозивних гастритів, ускладнених шлунковими кровотечами. По-друге, властивості штучни х стимуляторів продукції шлункового соку мають низьку достовірність, внаслідок транзиторного характеру дії, що спотворює картину максимальної продукції соляної кислоти. З сучасної практики також відоме використання добового рН - моніторингу шлункової кислотності з комп'ютерною обробкою даних, який на відміну від аспіраційних методик, позбавляє вищенаведених недоліків і дозволяє проводити дослідження шлункової кислотності в умовах фізіологічної стимуляції продукції соляної кислоти [2]. Однак, відомий метод дозволяє визначити лише рівень рН шлунково соку без зазначення причини підвищення кислотності, що також обмежує функціональні властивості діагностичної методики. Найбільш близьким серед об'єктів аналогічного призначення за сукупністю ознак до корисної моделі, що заявляється є спосіб діагностики ваготомії, що включає вимірювання базальної кислотності шлункового соку, її оцінку та визначення характеру ваготомії, у відповідності з яким, здійснюють евакуацію шлункового вмісту зондовим шляхом впродовж 1 години, а також збір шлункового соку в окремі склянки кожні 15 хвилин, введення інсуліну в дозі 18-20ОД, внутрішньовенно, добір шлункового соку на протязі 2 годин у вигляді «15-хвилиних порцій» і визначення базальної кислотності у кожній з відібраних порцій. Тест є позитивним, якщо у будь - яких з 2-х послідовних «15-хвилиних порцій» шлункового соку, отриманих після введення інсуліну, рівень вільної соляної кислоти збільшується не менш ніж на 20мекв/л, у порівняні з базальним рівнем. Позитивна реакція на інсулін у хворих, які перенесли ваготомію, за умов цієї методики набуває статус показника неповної або неадекватної ваготомії, а негативний тест інформує про повне перетинання блукаючих нервів [2]. Проте, незважаючи на прийнятну інформативність, за цим способом спостерігались випадки смертності, наприклад, внаслідок розвитку гипоглікемічної коми, що обмежує його використання серед хворих на серцево-судинні захворювання, цукровий діабет і похилого віку. Поряд із цим, у деяких хворих після ваготомії часто спостерігались випадки реконверсії негативного тесту у позитивний, що теж обмежує його функціональні можливості. В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалити спосіб діагностики ваготомії, який шляхом поєднання рН - моніторингу й атропінового тестування сприятиме розширенню функціональних можливостей та покращенню достовірності кінцевого результату при використанні. Вищезазначений технічний результат досягається тим, що при здійсненні у відомому способі діагностики ваготомії, що включає вимірювання базальної кислотності шлункового соку, її оцінку та визначення характеру ваготомії, у відповідності з корисною моделлю, додатково вводять 0,1% розчин сірчанокислого атропіну, у кількості 1,0мл, підшкірно, одночасно із цим, розпочинають вимірювання частоти пульсу, а після встановлення початку холіноблокуючої дії атропіну по збільшенню частоти пульсу проводять рН - моніторинг за змінами базальної кислотності шлункового соку, реєструють їх на протязі 2 годин за допомогою рН - грами, оцінюють реакцію шлунка на холіноблокуючу дію розчину сірчанокислого атропіну за рН - грамою й одразу визначають неповну або повну ваготомію, якщо після введення розчину сірчанокислого атропіну спостерігають зміну або відсутність змін базальної кислотності шлункового соку, відповідно; за умов, що розчином сірчанокислого атропіну впливають, якщо за результатом оцінки базальної кислотності визначають помірну гіпоацидність, нормоацидність, помірну або виражену гіперацидність; що помірну гіпоацидність, нормоацидність, помірну або виражену гіперацидність визначають, якщо базальна кислотність шлункового соку становить для них 2,30-3,59, 1,60-2,29, 1,30-1,59, 0,86-1,29 рН, відповідно. Причинно - наслідковий зв'язок сукупності відмітних ознак з вищезазначеним технічним результатом полягає в наступному. У відповідності з заявленим рішенням задачі, пропонується під впливом холіноблокуючої дії розчину сірчанокислого атропіну контролювати у часі кислотопродукуючу функцію шлунка, з використанням рН моніторингу, як засобом визначення змін шлункової кислотності. Ведення 0,1% розчину сірчанокислого атропіну у кількості 1,0мл викликає блокаду блукаючого нерву, що проявляється у вигляді короткочасної тахікардії, особливо, у осіб з підвищеним тонусом блукаючого нерву. Це надає можливість визначити момент збільшення частоти пульсу, як початок системного впливу атропіну. Крім того, розчин сірчанокислого атропіну діє на шлункові залози, пригнічуючи секрецію останніх. Тому вимірювання частоти пульсу, розпочате одночасно з його введенням, дозволяє виявити початок пригнічення секреції шлункового соку і блокування парасимпатичної іннервації залоз слизової оболонки шлунка. Задані значення концентрації (0,1%), дозованої кількості (1,0мл) і підшкірний шлях введення розчину сірчанокислого атропіну є оптимальними для забезпечення 2-х часового терміну рН - моніторингу після його введення. Збільшення концентрації, дозованої кількості розчину препарату або терміну рН - моніторингу недоцільне, не впливає на покращення достовірності кінцевого результату. Зниження цих параметрів також не доцільне, оскільки зв'язується зі зниженням чутливості засобів рН моніторингу під час реєстрації змін кислотопродукуючої функції шлунка або холіноблокуючої дії атропіну, після введення атропіну. Вимірювання базальної кислотності шлункового соку рН - моніторингом допомогає виявити хворих зі збереженою кислотопродукуючою функцією шлунка після виконаної ваготомії, а використання сірчанокислого атропіну, як блокатора шлункової секреції, виключає необхідність використання протипоказаних стимуляторів продукції шлункового соку для хворих на серцево - судинним, шлунковим захворюванням, при цукровому діабеті, а також у осіб похилого віку, що розширює функціональні можливості. Реєстрація реакції залоз шлунка на холіноблокуючу дію розчину сірчанокислого атропіну відбиває за допомогою рН - моніторингу зміни кислотопродукуючої функції шлунка у часі, що, у свою чергу, сприяє визначенню неповної або повної ваготомії за рахунок реєстрації змін базальної кислотності шлункового соку чи їх відсутності, з прийнятною достовірністю кінцевого результату (р ³ 0,95-0,98) при загальноприйнятих протипоказаннях. Умова, щодо доцільності введення розчину сірчанокислого атропіну, а саме, після визначення помірної гіпоацидності, нормоацидності, помірної або вираженої гіперацидності, за результатом оцінки базальної кислотності, як і уточнення проте, що помірну гіпоацидність, нормоацидність, помірну чи виражену гіперацидність встановлюють при відповідних значеннях останньої 2,30-3,59, 1,60-2,29,1,30-1,59 і 0,86-1,29 рН, не мають самостійної правової основи і належать до ознак, які зумовлюють можливість отримання максимального технічного результату, наприклад, стримують зайвий вплив хімічного агента на діяльність серцево-судинної системи або шлунково - кишкового тракту і максимально посилюють точність клінічного діагнозу. Таким сукупність ознак пропонованого рішення задачі, що втілена у поєднання можливостей рН - моніторингу за зміною кислотності шлункового соку і атропінового тестування, дозволяє розширити його функціональні можливості й покращити достовірність кінцевого результату (р ³ 0,95-0,98). За цих умов надається можливість діагностувати характер ваготомії серед хворих на рецидивні чи пептичні виразки по стану кислотоутворюючої функції шлунка. Поєднання можливостей рН - моніторингу кислотності шлункового соку та атропінового впливу на шлункову секрецію додатково підвищує специфічність дослідження, посилює ефективність лікувальної допомоги цієї катерогії хвори х, знижує показники летальності після повторних реконструктивних оперативних втр учань за рахунок вибору адекватної хірургічної тактики, зменшує кількість незадовільних результатів лікування хворих й дозволяє уникнути побічних явищ, притаманних низці існуючих методик. Для здійснення способу діагностики ваготомії залучають 0,1 розчин сірчанокислого атропіну 1,0; хлористий калій для калібрування зонда та для датчика порівняння; регістратор РГ-1.035.ВР.5.0 для вимірювання кислотності шлунково - кишкового тракту, двухелектродний зонд, датчик порівняння - виробника НУВЧП «Орімет» (м.Вінниця, Україна); комп'ютерну програму «для аналізу кислотності шлунково - кишкового тракту» ТОВ «Старт», 2001 V.8.0. Сутність способу діагностики ваготомії полягає в наступному. У хворого натще вимірюють базальну кислотність шлунку за допомогою регістратора РГ-1.035.ВР.5.0 впродовж 2 годин. Якщо за результатом її оцінки визначають помірну гіпоацидність (рН=2,30-3,59), нормоацидність (рН=1,60-2,29), помірну (рН=1,30-1,59) або виражену (рН=0,86-1,29) гіперацидність, то впливають 0,1% розчином сірчанокислого атропіну, взятим у кількості 1,0мл, підшкірно, наприклад, у зовнішню поверхню плеча, та одночасно із цим, розпочинають вимірювання частоти пульсу. Встановлюють початок холіноблокуючої дії атропіну за збільшенням частоти пульсу, продовжують вимірювання базальної кислотності шлункового соку шляхом рН - моніторингу, з можливістю формування рН - грами впродовж 2-х годин. Момент збільшення частоти пульсу свідчить про початок холіноблокуючої дії атропіну. Отримувана рН - грама відбиває холіноблокуючу дію атропіну на кислотопродукуючу функцію шлунка. Кінцеві результати оцінюють на підставі змін показників шлункової кислотності за рН - грамою та визначають неповну або повну ваготомію, якщо спостерігають після введення атропіну зміну або відсутність змін базальної кислотності шлункового соку, відповідно. Приклад 1. Хворий С. (іст. хвороби №1376), діагноз: виразкова хвороба 12-палої кишки після СПВ і пілоропластики за Гейнеке - Микуличем (1999), рецидив виразки (2005), дифузна гастропатія, анастомозит. В 9:33 розпочате проведення рН - моніторингу. Базальна кислотність відповідала помірній гіпоацидності (2,30-3,59 рН), тобто спостерігалося збереження кислотопродукуючої функції шлунка, що дозволяло використати 0,1% розчин сірчанокислого атропіну. Останній був введений в кількості 1,0мл, в 10:00 підшкірно. В 10:20 у хворого спостерігали збільшення частоти пульсу на 20уд/хв. З цього моменту зміни базальної кислотності реєстрували на рН - грамі. На початку спостерігалося збільшення рівня рН, через 30 хвилин - 7,0 рН, а ще через 10 хвилин значення кислотності впало до початкового рівня. Висновок: неповна ваготомія, оскільки після впливу атропіном у хворого спостерігали зміну базальної кислотності шлункового соку. Діагностика відбулась без погіршення стану хворого. Приклад 2. Хворий Г. (іст. хвороби №2024). Діагноз: хвороба оперованого шлунка, пептична виразка гастроентероанастомозу, після стволової ваготомії, антрумектомії (1999). В 08:25 розпочате проведення рН моніторингу. Базальна кислотність відповідала нормоацидності (1,60-2,29 рН), що дозволяло використати 0,1% розчин сірчанокислого атропіну. В 09:15 його вводили у кількості 1,0мл, підшкірно. З 09:20 у хворого відмічали збільшення частоти пульсу на 25уд/хв. З цього моменту на рН - грамі спостерігали незмінний рівень рН. Висновок: повна ваготомія, оскільки після впливу атропіном у хворого спостерігали відсутність змін базальної кислотності шлункового соку. Діагностика відбулась без погіршення стану хворого. Отже, можливість відтворення об'єкта у контексті незалежного пункту формули допоможе розширити його функціональні властивості за рахунок усунення протипоказань до вживаних стимуляторів продукції шлункового соку й покращити достовірність кінцевого результату (р ³ 0,95-0,98), що інформує про відповідність технічного рішення умові «промислова придатність». Аналоги: 1. Хир ургия пищеварительного тракта / А.А. Шалимов, В.Ф. Саенко. - К.: Здоров'я, 1987. - 568с. 2. Внутрішньопорожнина рН - метрія шлунково - кишкового тракту: Практичне керівництво / І.Я. Будзак, В.І. Грищенко, 1.1. Грищенко, за ред. В.М. Чернобрового. Вінниця: Логос, 1999. - 80с. 3. Ме тоды исследования кислотообразующей функции у человека/А.А.Курыгин, Е.М.Матросова /АН СССР, Отд. физиологии. Л.: Наука. Ленингр. Отд., 1986. - 94с. 4. Скуя Н.А., Орликов Г.А. Ме тодика и интерпритация результатов атропинового теста // Лабораторное дело. - 1984. - №5. - С.7-10.