Спосіб визначення ступеня дихальної недостатності у новонароджених з уродженою хірургічною патологією

Спосіб відноситься до медицини, а саме до анестезіології та може бути використаний для визначення ступеня дихальної недостатності у новонароджених з уродженою хірургічною патологією. На сьогоднішній час відомо про спосіб виміру розтяжності респіраторної системи у дорослих хворих з гострою дихальною недостатністю легень, які знаходяться на штучній вентиляції. При цьому розтяжність дорівнює відношенню дихального об’єму до різниці пікового тиску і кінцево-експіраторного тиску: [1] С=ДО/(РІР-РЕЕР), де С - розтяжність респіраторної системи, мл/см. вод.ст.; ДО - дихальний об’єм, мл; PIP - піковий тиск вдиху, см. вод.ст.; PEEP - позитивний тиск наприкінці видиху, см. вод.ст. Цей фізіологічний показник включають у шкалу оцінки гострого ушкодження легень - Lung Injury Score (LIS), яку використовують при комплексній оцінці хворих з гострим респіраторним дістрес синдромом дорослих (ГРДС) та іншими причинами гострої дихальної недостатності [2]. Розтяжність респіраторної системи визначають під час проведення штучної вентиляції легень (ШВЛ) з контрольованим по об’єму режимом вентиляції з використанням інспираторної паузи. При цьому пацієнт не робить спонтанних дихальних зусиль. Але цей спосіб визначення розтяжності респіраторної системи має наступні недоліки: 1. Розтяжність респіраторної системи не оцінюють у новонароджених дітей з дихальною недостатністю в інтраопераційному періоді під час ШВЛ. 2. С (розтяжність) не відбиває зміни розтяжності респіраторної системи на початку та наприкінці операції. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу визначення ступеня дихальної недостатності у новонароджених з уродженою хірургічною патологією, у якому забезпечується підвищення точності визначення ступеня дихальної недостатності. Поставлена задача зважується тим, що у способі визначення ступеня дихальної недостатності у новонароджених з уродженою хірургічною патологією, що включає визначення розтяжності респіраторної системи, згідно корисної моделі, додатково визначають насичення крові киснем, а розтяжність респіраторної системи визначають на початку та наприкінці операції. Спосіб здійснюють таким чином. Показники інтраопераційної ШВЛ (ДО, при необхідності хвилинний об’єм вентиляції (ХОВ), частоту апаратного подиху) вимірюють волюметром апарата "Stephan", а критерії PIP (піковий тиск вдиху), PEEP (позитивний тиск наприкінці видиху) задають безпосередньо апаратом "Stephan" на початку (після ендотрахеальної інтубації) та наприкінці операції. Розтяжність респіраторної системи визначають так DС=DДО/(РІР-РЕЕР), де DС - різниця розтяжності респіраторної системи на початку та наприкінці операції, мл/см. вод.ст.; DДО - зміна дихального об’єму на початку та наприкінці операції, мл; PIP - піковий тиск вдиху, см. вод.ст.; PEEP - позитивний тиск наприкінці видиху, см. вод.ст. Найчастіше під час операції, існує необхідність у зміні PIP (піковий тиск вдиху) і PEEP (позитивний тиск наприкінці видиху), але оцінка DС вимагає повернення на короткий час до передопераційним параметрам ШВЛ в кінці операції. Для аналізу шунто-дифузійних респіраторних порушень здійснюють динамічний контроль насичення крові киснем (SpO2) на етапах анестезіологічного забезпечення під час операції при постійному фракційному змісту кисню у вдихуваному повітрі (FIO2) рівному 1,0. Таким чином, при постійних критеріях PIP (піковий тиск вдиху) і PEEP (позитивний тиск наприкінці видиху), будуть змінюватися значення дихального об’єму, які пропорційні змінам розтяжності респіраторної системи у процесі операції. Якщо, DС характеризують вентиляційні порушення респіраторної системи, то шунто-дифузійні зміни визначають динамікою SpO2, при постійних параметрах ШВЛ у немовлят. При зниженні розтяжності респіраторної системи у немовлят з уродженими вадами розвитку, під час інтраопераційної ШВЛ, менше ніж на 20% і при показнику SpO2 рівному 93%-100% (при F IO2=1,0) визначають І ступінь дихальної недостатності, при зниженні розтяжності респіраторної системи на 20%-50% і SpO2 до 89-93% II ступінь дихальної недостатності, а при зниженні розтяжності більш ніж на 50% і SpO2 менш ніж 89% - III ступінь дихальної недостатності. Наводимо конкретні приклади здійснення способу: 1. Хвора Б., історія хвороби №13086. Новонароджена дівчинка надійшла у відділення неонатології ОДКЛ м Донецька 23.12.06р. у 15:00 через 19 годин після народження з основним діагнозом "висока кишкова непрохідність", маса тіла 1920г. Її прооперували у терміновому порядку, зробили дуоденоєюноанастамоз. Параметри ШВЛ на початку операції були такі: PIP - 15см вод.ст., PEEP - 2см вод.ст., FIO2 - 1,0, I:Е=1:1,5, ДО=12мл, хвилинний об’єм вентиляції (ХОВ) - 480мл/хв., частота апаратного подиху (ЧП) - 40 у 1 хвилину, SpO2 97%, С (розтяжність) =0,92мл/см вод.ст. Наприкінці операції PIP, PEEP, FIO2, I:E, ЧП виставили відповідно показникам початку операції, при цьому відзначили зниження ДО=8мл, ХОВ=320мл/хв., SpO2 - менше 93%, С (розтяжність) =0,5мл/см. вод.ст., DС=0,61мл/см вод.ст. Виявили зниження С (розтяжності) на 33,6%, і підтвердили волюметрично, пульсоксиметрично дихальну недостатність II ступеня. У післяопераційному періоді проводили терапію ШВЛ у режимі CMV, інотропну підтримку. Тривалість післяопераційної ШВЛ - 50 годин. Виписали дівчинку у задовільному стані. 2. Хвора P., історія хвороби №13079. Новонароджена дівчинка надійшла у відділення неонатології ОДКЛ м Донецька 19.12.06р. у 16:00 через 4 години після народження з основним діагнозом "Внутрішньоутробний перитоніт", маса тіла 1800г. Прооперували її в терміновому порядку. Зробили лапаротомію, санацію та дренування черевної порожнини. Параметри ШВЛ на початку операції були такі: PIP - 25см вод.ст., PEEP - 0см вод.ст, FIO2-1,0, I:E=1:2, ДО=6мл, ХОВ - 360мл/хв., частота апаратного подиху - 60 у 1 хвилину, SpO2 - 91%, С (розтяжність) =0,24мл/см. вод.ст. Наприкінці операції PIP, PEEP, FIO2, I:E, ЧП виставили відповідно показникам початку операції, відзначили зниження ДО=2мл, ХОВ=120мл/хв., SpO2 - менш 88%, С (розтяжність) =0,08мл/см, вод.ст., DС=0,16мл/см, вод.ст., при цьому виявили зниження С (розтяжності) на 66,7% та характеризували волюметрично, пульсоксиметрично дихальну недостатність III ступеня. У післяопераційному періоді проводили ШВЛ у режимі CMV, інотропну підтримку. Тривалість післяопераційної ШВЛ - 245 годин. 3. Хворий К., історія хвороби №3899. Новонароджений хлопчик надійшов у відділення неонатології ОДКЛ м Донецька 24.04.04р. у 01:30 через 2 години після народження з основним діагнозом "гастрошизіс". Його прооперували у терміновому порядку, зробили пластику передньої черевної стінки переміщеними трикутними шматками. Параметри ШВЛ на початку операції були такі: PIP - 13см вод. ст., PEEP - 0см вод.ст., FIO2-1,0, I:Е=1:1,5, ДО=15мл., ХОВ - 600мл/хв., частота апаратного подиху - 40 у 1 хвилину, SpO2 - 98%, С (розтяжність) =1,15мл/см вод.ст. Наприкінці операції PIP, PEEP, FIO2, I:E, ЧП виставили відповідно показникам початку операції, відзначили зниження ДО=4мл, ХОВ=160мл/хв., SpO2 - менш ніж 88%, С (розтяжність) =0,3мл/см вод.ст., DС=0,85мл/см вод.ст., при цьому виявили зниження С (розтяжності) на 74% і характеризували волюметрично, пульсоксиметрично дихальну недостатність III ступеня. У післяопераційному періоді проводили терапію з осциляторною високочастотною ШВЛ, інотропну підтримку. Виписали з вентральною грижею. 4. Хворий В., історія хвороби №3881. Новонароджений хлопчик надійшов у відділення неонатології ОДКЛ м Донецька 22.04.04р. у 06:10 через 4 години після народження з основним діагнозом "гастрошизіс". Прооперували його у терміновому порядку, зробили пластику передньої черевної стінки за методом Гроса в модифікації клініки. Параметри ШВЛ на початку операції були такі: PIP - 12см вод.ст., PEEP - 0см вод.ст., FIO2-1,0, I:E=1:1,5, ДО=11мл, ХОВ - 440мл/хв., частота апаратного подиху - 40 у 1 хвилину, SpO2 - 97%, С (розтяжність) =0,92мл/см. вод.ст. Наприкінці операції PIP, PEEP, FIO2, I:E, ЧП виставили відповідно показникам початку операції, відзначили зниження ДО=6мл, ХОВ=240мл/хв., SpO2 - менш ніж 90%, С (розтяжність) =0,5мл/см вод.ст., DС=0,42мл/см вод.ст., виявили зниження С (розтяжності) на 46,7% і волюметрично, пульсоксиметрично характеризували дихальну недостатність II ступеня. У післяопераційному періоді проводили терапію з апаратною ШВЛ у режимі CMV, інотропну підтримку. Виписали з вентральною грижею. Перевагою даного способу є те, що при його використанні об'єктивно оцінюють ступінь виразності вентиляційних порушень у новонароджених дітей з уродженими вадами розвитку в інтраопераційному періоді та визначають тактику оперативного лікування, а так само респіраторної терапії у ранньому післяопераційному періоді при аномаліях розвитку передньої черевної стінки, діафрагмальних грижах, аномаліях розвитку стравоходу у немовлят. Джерела інформації: 1. Белебезьев Г.И., Козяр В.В. Физиология и патофизиология искусственной вентиляции легких. К.: НикаЦентр, 2003. - 312с. 2. Авдеев С.Н., Куценко Н.А., Третьяков А.В. Пульмонология. Медицина, 1998. - С.30-39.