Процес дренування середостіння і плевральної порожнини

Корисна модель стосується хірур гії, а саме хірургії гр удної клітки і може бути використана у хворих з розривами стравоходу для профілактики та лікування гнійно-септичних ускладнень, зокрема медіастиніту. Відомий процес дренування грудної порожнини, що його описано в книзі Н.Г. Полякова "Дренирование в хирургии" [ди в. К. - Здоровье. - 1978. - С.24-28. - рис.2]. Він включає установлення дренажа в порожнині, де є запалення, та проведення активного дренування шляхом створення негативного тиску за допомогою підключеного до цього дренажу вакуум-аспіратора. Зазначений процес дозволяє здійснити активне дренування описаної порожнини, але подібний єдиний дренаж не може бути застосований при розриві стравоходу. В цьому випадку виникає необхідність дренування не тільки середостіння, але і плевральної порожнини. Вміст стравоходу надходить до середостіння, інфікуючи останнє, та водночас установлюється сполучення із зовнішнім середовищем, що веде до розвитку медіастиніту. При розтині медіастинальної плеври для ушивання розриву стравоходу після торакотомії установлюється сполучення між плевральною порожниною і порожниною середостіння, що призводить до інфікування плевральної порожнини. Тому після ушивання розриву страво ходу і відновлення цілісності медіастинальної плеври виникає необхідність евакуації ексудата як із середостіння, так і з плевральної порожнини. Найбільш близьким до корисної моделі по суті та по результату, що досягається, є процес дренування середостіння і плевральної порожнини, який описано Б.Д.Комаровим, Н.Н. Каншиним та М.М. Абакумовим [див. Б.Д. Комаров, Н.Н. Каншин, М.М. Абакумов "Повреждения пищевода". - М. - Медицина. - 1981. - С.105-106]. Він включає установлення в грудній порожнині двох дренажів, притому один з них установлюють в середостінні, а другий - в плевральній порожнині, а також проведення активного дренування. Відновлюють цілісність медіастинальної плеври. До недоліків описаного рішення слід віднести можливість підсмоктування патологічного вмісту в одну порожнину з іншої за рахунок різниці тисків, яка виникає при нерівномірній роботі двох вакуум-аспіраторів. Це підсмоктування може здійснюватися крізь негерметичну (до моменту остаточного загоєння) зону швів. З ти х самих причин у випадку неможливості ушивання медіастинальної плеври відбувається неконтролюєме перетікання ексудату між середостінням та плевральною порожниною навіть при роздільному їх дренуванні. Описаний процес призводить до виникнення порочних кіл: повторне надходження патологічного ексудату знову і знову інфікує вже очищену порожнину. Таким чином усугубляється запалення та уповільнюються процеси очищення та репарації тканин в цій зоні. В основу корисної моделі поставлене завдання підвищення ефективності очищення порожнин (плевральної та середостіння) при розриві стравоходу шля хом вирівнювання тисків між порожнинами та виключення за рахунок цього перетікання інфікованого вмісту середостіння в плевральну порожнину. Поставлене завдання вирішується тим, що в процесі дренування середостіння та плевральної порожнини, який включає установлення в грудній порожнині двох дренажів, один з яких розміщують в середостінні, а інший - в плевральній порожнині, та проведення активного дренування, згідно з корисною моделлю обидві трубки підключають до єдиного вакуум-аспіратора. Підключення обох трубок до єдиного аспіратора дозволяє виключити градієнт тиску між порожнинами та перетікання інфікованого вмісту в плевральну порожнину. Заявнику невідоме застосування роздільного активного дренування середостіння та плевральної порожнини двома дренажами та зовнікорпоральне об'єднання їх на один вакуум-аспіратор, внаслідок чого виключається повторне інфікування зазначених порожнин. Приклад виконання способу ілюструється кресленням, на якому в середостінні 1 і плевральній порожнині 2 установлені дренажи 3, 4, відповідно. Обидва дренажа 3, 4 підключені до єдиного вакуум-аспіратора 5. На кресленні також показані париетальна плевра 6, вісцеральна плевра 7, стравохід 8, аорта 9, серце 10 та інші органи. Докладний опис процесу суміщений з прикладом його клінічного застосування Клінічний приклад Хворий М., 69 років, поступив в клініку ІЗН Х АМНУ з підозрою на розрив середньогрудного відділу стравоходу, що було підтверджено при обстеженні. В ургентному порядку була виконана операція. Після торакотомії праворуч та медиастинотомії було виявлено подовжній розрив стравоходу розміром до 3см. В параезофагеальній клітковині в зоні розриву спостерігається невелика кількість серозно-гнійного відокремлюємого. Після санації середостіння розрив стравоходу ушито дво хрядним швом. Здійснене дренування середостіння, відновлена цілісність медіастинальної плеври, виконане дренування правої плевральної порожнини в VIII міжребер'ї. Після ушивання рани обидва дренажи зовнікорпорально були підключені до єдиного вакуумаспіратора. Післяопераційний період протікав гладко, спостерігалося незначне надходження серозного відокремлюємого по дренажам. Стан покращився, легеня розправилася, дренажі видалені на 5-у добу після того, як перестав надходити ексудат після рентгенологічного контролю. Хворий виписаний у задовільному стані на 12ту добу після операції. Таким чином, запропонований підхід до хірургічного лікування при розривах стравоходу ефективний. В гр упі хворих, яким виконували ушивання стравоходу та використовували двохканальне аспіраційне дренування, летальних виходів не спостерігалося. Із 8 спостережень цієї групи у 5 пацієнтів відмічено збереження прохідності стравоходу, яка відповідала доопераційному періоду. При використанні традиційних підходів летальність складала 9,8%. Виконання процесу дренування середостіння та плевральної порожнини згідно з запропонованим рішенням дозволяє виключити перетікання інфікованого вмісту середостіння в плевральну порожнину, запобігти за рахунок цього повторного інфікування останньої та підвищити ефективність очищення порожнин (плеральної та середостіння), а тим самим і лікування хворих з розривами стравоходу в цілому.