Спосіб лікування ендотоксикозу, зумовленого гнійно-септичними ускладненнями

Спосіб лікування ендотоксикозу, зумовленого гнійно-септичними ускладненнями, шляхом проведення дискретного плазмаферезу, який відрізняється тим, що для плазмаферезу використовують осмотично активний препарат "Сорбілакт". (19) (21) u200703479 (22) 29.03.2007 (24) 25.07.2007 (46) 25.07.2007, Бюл. № 11, 2007 р. (72) Маковійчук Ярослав Олесевич, Коновчук Віктор Миколайович, Кокалко Микола Миколайович, Шевчук Володимир Васильович 3 25156 тонічним навантаженням який підсилює реверс руху рідин у позаклітинному просторі та елімінацію токсинів з інтерстиції в судинне русло. Таким вимогам відповідає плазмозамінний розчин Сорбілакт (виробник -фармацевтичне підприємство "Юрія-Фарм". Склад: сорбітол 200г/л, натрію лактат 19г/л, натрію хлорид 6г/л, кальцію хлорид 0,1г/л, калію хлорид 0,3г/л, магнію хлорид 0,2г/л; осмолярність 1670мосм/л) [Коваленко В.Н., Вікторов А.П. Компендіум. - К.: Морион., 2004. - С л263]. Спосіб, що заявляється, здійснюється наступним чином. Пацієнту спочатку проводиться об'ємне навантаження розчином сорбілакту із розрахунку 89мл/кг ваги пацієнта впродовж 25-30хв. Потім здійснюється ексфузія крові за допомогою мембранного плазмофільтру впродовж 25-30 хвилин із розрахунку 4-5мл/кг маси тіла пацієнта; форменні елементи після розділу крові повертаються до судинного русла. Плазмовтрата в кінці сеансу ПФ компенсується внутрішньовенною інфузією сольових, колоїдних та, при необхідності, білкових препаратів. Приклади практичного використання способу. Пацієнт П., 54 років поступив до відділення інтенсивної терапії в післяопераційному періоді. Оперативне втручання відбувалося з приводу флегмонозно-гангренозного апендициту, ускладненого поширеним гнійним перитонітом. Поряд із 4 традиційним лікуванням хворому було проведено 5 сеансів дискретного плазмаферезу. Об'ємне навантаження проводилося розчином сорбілакту із розрахунку 8-9мл/кг ваги пацієнта впродовж 2530хв. Потім здійснювали ексфузію крові за допомогою мембранного плазмофільтру впродовж 2530 хвилин із розрахунку 4-5мл/кг маси тіла пацієнта; форменні елементи після розділу крові повертали до судинного русла. Плазмовтрату в кінці сеансу ПФ компенсували внутрішньовенною інфузією сольових, колоїдних та, при необхідності, білкових препаратів. В результаті отриманого лікування стан пацієнта значно покращився, показники лабораторних та інструментальних методів дослідження наблизилися до нормальних. Пацієнта було виписано додому. Нами було проведено порівняння ефективності використання способу, що заявляється на 27 хворих, які знаходились на стаціонарному лікуванні у відділенні реанімації та інтенсивної терапії Чернівецької обласної клінічної лікарні, хворі з гнійно-септичними ускладненнями, що мали відповідні клінічні та лабораторно-біохімічні підтвердження ендотоксикозу. Проводили оцінку ефективності між прототипом та запропонованим способом: 12 хворих за прототипом та 15 хворих за способом, що заявляється. Забір зразків плазми крові в обох групах хворих здійснювали через 6 год. після закінчення плазмаферезу. Отримані результати подані в таблиці. Таблиця Порівняльна характеристика ефективності ПФ між прототипом та запропонованою моделлю Показник Вміст МСМ в плазмі крові, од. Прототип (n=12) 1,3±0,06 Запропонована модель (n=15) 0,9±0,07 Р