Транспортно-імобілізаційна шина

Винахід відноситься до медицини, а саме травматології та ортопеди і може бути використаний для (мобілізації нижньої кінцівки при транспортуванні потерпілого з переломом гомілки чи стегна. Імобілізація пошкодженого сегмента часто проводиться підручними засобами, наприклад, шиною Крамера, рідше - Дітерікса. Остання хоча і дозволяє проводити дистракцію, але виготовляється із дерева, тому недовговічна і зараз стала рідкістю. Шина Крамера, якою переважно забезпечені бригади швидкої допомоги, не дозволяє проводити дистракцію перелому. Транспортно-імобілізаційна шина повинна не тільхи стабілізувати пошкоджений сегмент, а й полегшити транспортування потерпілого. Усі наявні імобілізаційні засоби не відповідають цим вимогам. Виходячи з цього, виникає потреба в розробці транспортно-імобілізаційної шини, що виключає описані вище недоліки. Відома транспортна шина [1], яка включає планки з повздовжніми прорізами, отворами і пружними засувами, опору та кріплення. Шину використовують таким чином. Планки з'єднують між собою пружними, засувами, вставляючи їх в проріз, і повертають на 90 градусів, причому стержні пружного засову однієї планки входять в отвори іншого. При цьому зберігається можливість дистракції. Шина універсальна, має опори, але не забезпечує можливості навантаження пошкодженого сегмента. Відома транспортна шина для нижньої кінцівки [2], що має телескопічну основу з поперечним підстопником на одному кінці і тазовою опорою на другому, паски кріплення, ложементи гомілки і стегна, з'єднані шарніром, закріплені на рамі з можливістю повздовжнього переміщення. Шина також має ніжки, зв'язані шаровим шарніром. Кінцівку вкладають на шину так, щоб тазова опора була під сідничним бугром. В залежності від довжини кінцівки подовжують шину або вкорочують переміщаючи поперечину. Підколінний шарнір розміщують співосно до колінного суглоба, стабілізують ложементи під певним кутом і фіксують на них гомілку і стегно. Окремо фіксують фіксатор тазу, який впирається в підплечову ямку. Ніжки забезпечують шині стійкість на носилках. Шина дає можливість провести репозицію перелому, зафіксувати гомілку і стегно під певним кутом. Цінність шини знижує велика кількість вузлів і деталей. Відома транспортна шина [3], що має три висувні телескопічні штанги з опорами, в прорізі штанг встановлені шарніри, підстопник стабільно з'єднаний із задньою штангою, а з боковими - шарнірно. Телескопічні штанги складаються з телескопічних трубок, зв'язаних між собою гвинтовим з'єднанням, яке містить гвинт і запресовані втулки та гайки. Опори фіксуються за допомогою шплінтів. До тулуба шина прикріпиться пасками. При накладанні шини штанги розміщують навколо кінцівки, злегка фіксують їх пасками. Повертаючи рукоятку, регулюють довжину штанг, доводячи опори до відповідних анатомічних ділянок пацієнта. Стабілізують бокові штанги. Фіксаційними пасками остаточно притягують шину до кінцівки і тулуба. Шина досить надійно фіксує фрагменти перелому, проте конструкція її дуже складна. Відома шина для нижньої кінцівки [4], що має телескопічні стойки, з'єднані гвинтовою стяжкою та стопотримач з натяжним пристроєм у вигляді паскової петлі, який через пази з'єднаний із стойками, а натяжним пристроєм із винтовою стяжкою. Шина має опори і затягувальні паски із зйомними защіпками. Для імобілізації шину у зібраному вигляді накладають на пошкоджену кінцівку і стопу закріплюють у стопотримачі. Шину підганяють по росту так, щоб опора впиралася у сідничний бугор, другий - в підплечову ямку. Тулуб і стегно фіксують затяжними пасками. Витяжіння гомілки проводять натяжним пристроєм. Дана шина, як найбільш близька до запропонованої за функціональним призначенням та конструктивним рішенням , взята нами за прототип. Вона має деякі переваги порівняно з відомими: проста у використанні і конструктивно, дозволяє проводити репозицію, фіксаційні паски можна встановити на будь-якому рівні. Однак, вона має ряд суттєвих недоліків, що звужує область її застосування: 1) конструкція нестабільна через відсутність з'єднання між стойками вверху; 2) наявність недостатнього зазору між стойкою і кінцівкою; 3) відсутність ложементів (бо подушечки, нанизані на паски, не виконують функції ложемента); 4) використання шини не підвищує мобільності потерпілого ізза низької стабільності конструкції, проблематичне навантаження пошкодженого сегменту. В основу винаходу поставлена задача удосконалення транспортно-імобілізаційної шини, в якій за рахунок зміни конструкції основних елементів і характеру їх взаєморозміщення забезпечується дистракція і стабільна іммобілізація переломів гомілки і стегна з одночасним підвищенням мобільності потерпілих. Поставлена задача вирішується тим, що транспортно-імобілізаційна шина, яка включає стойки, стопотримач, опорні подушки і фіксаційні паски, згідно пропозиції, додатково має раму у вигляді двох трубок з'єднаних напівкільцями, на проксимальному кінці яких виконані різьбові фіксатори, на дистальному - стопотримач із пружинним замковим стабілізатором, а стойки входять в трубки рамки і стабілізуючого напівкільцевого повзуна, причому стойки з'єднані із опорними подушками шарніром, фіксуються циліндричним різьбовим фіксатором. Для зменшення тиску на відповідні анатомічні утвори опорні подушки мають амартизуючу накладку. Фіксація напівкільцевого повзуна на стойці здійснюється різьбовим фіксатором. На фіг.1 зображений загальний вид шини спереду; на фіг.2 - те ж, вид збоку; на фіг.3 - те ж, вид зверху; на фіг.4 - переріз циліндричного різьбового фіксатора опорної подушки; на фіг.5 - переріз різьбового фіксатора стойки. Транспортно-імобілізаційна шина включає стойки 1, стопотримач 2, опорні подушки 3, фіксаційні паски 4. Шина має також раму у вигляді двох трубок 5, з'єднаних напівкільцями 6. На проксимальному кінці трубки 5 виконані різьбові фіксатори 7, на дистальному - стопотримач 2, із пружинним замковим стабілізатором 8. Стойки 1 входять в трубки стабілізуючого напівкільцевого повзуна 9, який фіксується різьбовим фіксатором 7. Опорні подушки 3 мають амартизуючу накладку 10, з'єднані із стойками 1 за допомогою шарнірного з'єднання 11 і фіксуються циліндричним різьбовим фіксатором 12. Транспортно-імобілізаційну шину використовують таким чином. Пошкоджену нижню кінцівку при переломі стегневої кістки вкладають у зібрану шину так, щоб стопа була зафіксована у стопотримачі 2 пасками 4 гомілка при цьому лежала на напівкільцях 6, між трубками 5 рами. Стегно лежить на стабілізуючому напівкільцевому повзуні 9. Сідничний бугор пошкодженої половини впирається в опорну подушку, яка знаходиться у горизонтальному положенні. Друга опорна подушка 3 впирається в підплечову ямку і зафіксована у вертикальному положенні циліндричним різьбовим фіксатором 12. Верхнім паском 4 шина фіксується до тулуба через надпліччя здорової сторони, другим - до грудної клітки, пасками фіксується також гомілка і стегно. Після дистракції стойки 1 стабілізуються в трубках 5 рами різьбовими фіксаторами 7. Запропонована транспортно-імобілізаційна шина використана у 5 пацієнтів з переломами стегнової кістки і у 2 х пацієнтів з переломами гомілки. Таким чином запропонована шина дозволяє провести дистракцію пошкодженої нижньої кінцівки, надійну її імобілізацію, що зменшує больовий синдром, робить потерпілого мобільним, покращує умови його доставки у спеціалізований лікувальний заклад. Крім того, транспортно-імобілізаційна шина дозволяє потерпілому самостійно пересуватися на певну відстань. Завдяки своїм конструктивним особливостям шина набуває компактних розмірів і поміщається у футляр.