Спосіб діагностики субмукозних міом матки

Корисна модель належить до медицини, а саме до акушерства та гінекології, може бути використана для лікування жінок з наявністю міоми матки. Лейоміома (міома) матки - доброякісна пухлина статевої системи жінок, що найчастіше зустрічається в популяції, а її частота в репродуктивному віці коливається від 20 до 40%. Проблема набуває значної актуальності з одного боку, у зв’язку з омолодженням контингенту хворих на міому матки, з іншого - внаслідок пізнього планування вагітності (після 35 років) - коли істотно підвищується ризик виникнення гіперпластичних процесів, ендометріозу та запальних захворювань органів малого тазу, як основних причин невдач в реалізації репродуктивної функції. Крім того, збільшення захворюваності міомою матки і „омолодження" захворювання може бути обумовлене, з одного боку вдосконаленням діагностики, а з іншого - широким розповсюдженням акушерських і гінекологічних оперативних втручань та значним поширенням запальних захворювань геніталій та захворювань, що передаються статевим шляхом. Згідно з сучасними уявами міома матки не є істиною пухлиною, її слід розглядати як гормонально контролюєму гіперплазію елементів м’язів мезенхимального походження. Провідним пусковим механізмом, внаслідок якого комбіальні клітини гладком’язової тканини міометрія отримують здібність до проліферації є гіпоксія, яка пов’язана з порушеннями мікроциркуляції. Це підтверджує той факт, що при експериментально відтвореній гіперестрогенії у матці відмічається значне порушення капілярного кровообігу з наступною гіпертрофією міометрія та розвитком міоми. Провідними симптомами субмукозного розташування вузла міоми, навіть невеликих розмірів, є: - патологічні маткові кровотечі - меноррагія та метроррагія, що часто призводять до вторинної залізодефіцитної анемії; - дисменорея; - абдомінальні й тазові болі; - безпліддя; - невиношування вагітності; - передчасні пологи; - післяпологові кровотечі й інфекції. Дане захворювання часто супроводжується та проявляється такими патологічними станами як порушення менструальної функції та неплідність, особливо у разі субмукозного розташування вузла. Отже, субмукозна міома матки погіршує якість життя пацієнток та негативно впливає на репродуктивну функцію пацієнток. Вибір часу та методу лікування, необхідності передопераційної підготовки, застосування того або іншого хірургічного або терапевтичного методу, передбачувана профілактика можливих ускладнень - базуються на даних передопераційного виявлення числа, розмірів, локалізації й глибини інтрамуральної частини субмукозних міоматозних вузлів, при чому оптимальним діагностичним методом вважається трансвагінальне ультразвукове дослідження. До способів діагностики міом матки належать як неінвазивні (ультразвукова діагностика) так і інвазивні методи (гістероскопія). Відомі діагностичні прийоми дозволяють візуалізувати наявні міоматозні новоутворення з метою визначення кількості, структури, розмірів, локалізації для розробки лікувального плану, що є найбільш оптимальним в конкретному клінічному випадку. В основу корисної моделі поставлено задачу розробити спосіб діагностики субмукозних міом матки. Поставлена задача вирішується тим тим, що жінкам із попереднім діагнозом субмукозна міома матки проводять трансвагінальне ультразвукове дослідження із введенням контрасту у порожнину матки, причому як контраст для оптимальної візуалізації субмукозної міоми в порожнину матки перед проведенням трансвагінального ультразвукового дослідження вводять за допомогою катетеру препарат Катеджель в кількості 4-5г. Препарат Катеджель виробництва компанії Montavit, являє собою водорозчинний гель у шприцтубах місткістю 12,5г на основі гідроксиетилцелюлози із вмістом 2% лідокаїна гідрохлориду та 0,05% хлоргексидину дигідрохлориду. Кількість гелю, достатня для оптимальної візуалізації субмукозної міоми матки складає 4-5г і вводиться за допомогою катетеру. Такий спосіб контрастної соногістерографії надає оптимальну візуалізацію вузла міоми, значно легше переноситься пацієнтками, зменшує імовірність виникнення побічних наслідків та ускладнень, зручний для пацієнтки та лікаря. Спосіб діагностики субмукозних міом матки виконують наступним чином. Жінці, після проведеного загально гінекологічного огляду та при підозрі на наявність субмукозної міоми матки, рекомендують здійснити ультразвукове дослідження. Пацієнтці проводять трансвагінальне ультразвукове дослідження із контрастуванням порожнини матки. Як контраст використовують препарат Катеджель в кількості 4-5г, який вводять у порожнину матки перед проведенням трансвагінального ультразвукового дослідження, що дозволяє фахівцю оптимально візуалізувати субмукозну міому порожнини матки. Суть способу, що заявляють, ілюструє наступний приклад. Приклад. Хвора Н., 40 років. Скарги на порушення менструального циклу за типом гіперполіменореї. Після гінекологічного огляду попередній діагноз: субмукозна лейоміома матки. Направлена на дообстеження за запропонованим методом. Пацієнтці проведено трансвагінальне ультразвукове дослідження із контрастуванням порожнини матки препаратом Катеджель в кількості 4г, який вводили в порожнину матки перед проведенням трансвагінального ультразвукового дослідження. Остаточний діагноз - симптомна вузлова лейоміома матки, (один вузол) розміром 37x31мм. Пацієнтка направлена на оперативне лікування, при якому виявлено повне співпадання діагнозу із передопераційним. Після проведеного лікування в задовільному стані виписана додому. Запропонований спосіб є неінвазивним методом, який може легко бути впроваджений в роботу практичного лікаря.