Спосіб визначення фаз хронічного запалення

Спосіб відноситься до медицини, а саме до патологічної фізіології, і може бути використаний для визначення фаз хронічного запалення. Запалення - це найбільш поширений патологічний процес, який лежить в основі більшості хвороб. На той час як гостре запалення зі звичайним перебігом, як захисно-пристосувальна реакція організму, потребує лише допомоги, тобто етіотропної терапії, незвичайне за перебігом запалення, в тому числі хронічне, потребує також патогенетичної, тобто протизапальної терапії, для визначення якої необхідне дослідження особливостей патогенезу хронічного запалення. Найбільш поширеним способом діагностики запалення, оцінки його перебігу та фаз, ефективності протизапальних лікарських засобів та відповідної терапії є виявлення характеру лейкоцитозу [А.М. Чернух Воспаление. - М: Медицина. 1979, 448 с.]. Однак лейкоцитоз при запаленні виражений не завжди, це залежить від розповсюдженості й інтенсивності запалення. Відомий також спосіб діагностики запалення шляхом визначення в крові різних речовин в тому числі медіаторів запалення [Дыгай A.M., Клименко Н.А. Воспаление и гемопоэз. - Томск: Изд-во Том. у-та, 1992. - 276 с]. При наявності можливості взяття для дослідження матеріалу безпосередньо з вогнища запалення більш точними є методи діагностики на підставі дослідження клітин і речовин самого вогнища [А.М. Чернух Воспаление. - М: Медицина. 1979, 448 с; Дыгай A.M., Клименко Н.А. Воспаление и гемопоэз. - Томск: Изд-во Том. у-та, 1992. 276 с]. Відомий спосіб діагностики вогнища запалення за допомогою визначення тканинних базофілів (ТБ) [Маянский Д.Н. Хроническое воспаление. М.: Медицина, 1991. - 272 с]. Однак до цього часу закономірності змін ТБ при хронічному запаленні не були достатньо дослідженими і, відповідно, відсутній спосіб визначення фаз хронічного запалення на підставі кількісних та морфофункціональних змін ТБ. Таким чином, в основу способу який заявляється, покладено задачу розширення арсеналу засобів для визначення фаз хронічного запалення. Задачу, яку покладено в основу способу, вирішують тим, що у відомому способі визначення перебігу фази хронічного запалення, що включає визначення тканинних базофілів, згідно з корисною моделлю фази хронічного запалення визначають, підраховуючи та оцінюючи ступені дегрануляції ТБ і, якщо вони виражено дегранульовані та знижена їх кількість, визначають першу фазу хронічного запалення, при повторній помірній їх дегрануляції та збільшенні кількості визначають другу фазу запалення; при зниженні дегрануляції по відношенню до такої в першій фазі, яка, однак залишається більшою, ніж в нормі, та початку відновлення кількості ТБ визначають перехідну фазу хронічного запалення. Технічний ефект способу, а саме розширення арсеналу засобів для визначення фаз хронічного запалення обумовлений тим, що у вогнищі хронічного запалення визначають кількість і стан ТБ. Відповідно, загострення хронічного запалення характеризується такими ж проявами з боку ТБ, що й перша фаза (формування) хронічного запалення, ремісія - проявами з боку ТБ, характерними для другої фази (сформованого хронічного запалення). Таким чином, встановлено додатковий патогенетичний фактор, який визначає характер запалення і за яким можливо простежити хронізацію процесу та який може бути використаний для визначення необхідності призначення протизапальної терапії, її об'єму та фармакологічних речовин, які можуть бути при цьому використані. Визначення фаз хронічного запалення було здійснено експериментально. Досліди виконані на 48 щурах-самцях лінії Вістар масою 180-200г. Всі болючі та стресові процедури виконували під ефірним наркозом. Підшкірне карагіненове асептичне гранульоматозне запалення м'яких тканин підлопаткової ділянки викликали за методом заздалегідь створеного «повітряного мішка». Для цього підшкірно вводили 12мл стерильного повітря. Через 24 години у повітряний мішок вводили 2мл 0,5% розчину l -карагінену в 1мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Тварин забивали декапітацією під ефірним наркозом у різні сроки запалення. Морфофункціональний стан ТБ оцінювали у гістологічних препаратах при забарвленні толуїдиновим синім. Підраховували кількість ТБ у 100 полях зору мікроскопу при збільшенні х400, з них - число дегранульованих, розподіляючи їх за ступенем дегрануляції. Статичну обробку результатів дослідження проводили з використанням комп'ютерної програми Stadia - 6.0 і t - критерію Ст'юдента на ПЭВМ «Pentium-З», а також за допомогою пакетів прикладних програм для ПЭВМ (S-Plus 2000), "Excel". Загальна кількість ТБ у вогнищі запалення вірогідно знижена в усі сроки дослідження. Вона значно зменшується (у 1,8 рази) до 6-ої години після відтворення запалення, є мінімальною на 1-шу добу (в 2,2 рази менше вихідної), поступово відновлюється з 3-ї по 28-му добу, але на 28-му добу ще залишається нижчою за таку у контролі - у 1,2 рази. Відповідно, дегрануляція ТБ також різко посилена на 6-у годину. Кількість інтактних ТБ зменшується у 8,3 рази, більше 90% існуючих клітин дегранульовані. Число ТБ І ступеня дегрануляції збільшується у 1,7 рази, II ступеня - у 8 разів, III ступеня - у 38,7 разів. На першу добу відмічається максимум дегрануляції. Вміст інтактних клітин є мінімальним (у 13,3 рази менше вихідного), дегранульованих клітин II та III ступенів - максимальним (відповідно у 10,2 та 44,1 разів більше, ніж у контролі). В той же час кількість дегранульованих клітин І ступеня знижується у порівнянні з 6-ю годиною, до рівня контролю, що свідчить про ущухнення першої фази дегрануляції ТБ. До 7-ї доби, на фоні поступового відновлення загальної кількості ТБ, відмічається стабілізація у стані ТБ. Вміст інтактних клітин та ТБ І ступеня дегрануляції залишається практично постійним, причому ТБ І ступеня дегрануляції - на рівні контролю; кількість дегранульованих клітин III ступеня знижується порівняно з першою добою; на 7-у добу дещо підвищується кількість дегранульованих клітин II ступеня. З 14-ї доби, на фоні відновлення загальної кількості ТБ яке триває, відбувається поступове відновлення кількості інтактних клітин, зниження вмісту ТБ II та III ступенів дегрануляції, але збільшення кількості дегранульованих клітин І ступеня, яке знову стає достовірно більшим за контроль, що вказує на другу фазу активації ТБ. При цьому дегрануляція ТБ набагато менш виражена, ніж у першій фазі, - зменшена загальна кількість дегранульованих клітин, ТБ II і III ступенів дегрануляції; кількість дегранульованих клітин І ступеня приблизно така ж, як і на висоті першої фази (на 6-у годину запалення). Іншими словами, посилення дегрануляції у другій фазі виявляється у переважанні серед дегранульованих клітин ТБ І ступеня дегрануляції. Крім того, кількість ТБ різних ступенів дегрануляції стабілізується у подальшій динаміці запалення - незначно коливається з 14-ї по 28-му доб. Таким чином, ТБ, дійсно, залучаються до патогенезу хронічного запалення, про що свідчать зміни їхньої кількості та посилення дегрануляції. При цьому, реакція ТБ є фазною, принаймні двохфазною на протязі досліджуваного періоду запалення. Перша фаза - короткочасна, більш інтенсивна - спостерігається услід за відтворенням запалення та характеризується вираженою дегрануляцією ТБ і зниженням їх кількості. Пік її у нашему спостереженні відмічено на 6-у годину, і продовжувалась вона на протязі однієї доби. Друга фаза - менш інтенсивна, але тривала, постійна (без вираженого піку), яка характеризується повторним помірним посиленням дегрануляції ТБ одночасно з підвищенням їх кількості, - спостерігалась з 14-ї доби до кінця дослідження. На 3-ю 7-у добу спостерігався перехідний період, який характеризується зниженням дегрануляції у порівнянні з такою у першій фазі, (яка, однак, залишається більшою, ніж у контролі), та початком відновлення кількості ТБ. Перша фаза реакції ТБ пов'язана з початком хронічного запалення, яке спочатку завжди інтенсивніше, "гостріше", ніж у подальшому, друга - більш відображає морфофункціональний стан ТБ, який є характерним для сформованого хронічного запалення, та направлена на постійне, тривале, посилене, але помірне, у порівнянні з гострим запаленням та першою фазою хронічного запалення, вивільнення біологічно активних продуктів ТБ у вогнищі хронічного запалення.