Спосіб лікування кісткового анкілозу та вторинного деформуючого артрозу скронево-нижньощелепного суглоба

Спосіб лікування кісткового анкілозу та вторинного деформуючого артрозу скронево нижньощелепного суглоба, що включає остеотомію гілки нижньої щелепи, резекцію кісткового конгломерату та установку екстраорального дистракційного апарата, який відрізняється тим, що, використовуючи підщелепний, за потребою, додатково білявушний доступ, коронарний відросток мобілізують та переміщують разом із порцією скроневого м'яза на місце суглобового відростка та фіксують до гілки нижньої щелепи та дистракційного апарата. Корисна модель, що заявляться, відноситься до медицини, а саме до щелепно-лицевої хірургії і може бути використана для оперативного лікування кісткового анкілозу та вторинного деформуючого артрозу (ВДА) скронево-нижньощелепного суглобу (СНЩС) переважно у дітей, як самостійний спосіб. Однією з найбільш актуальних проблем щелепно-лицевої хірургії є лікування хворих із вторинними деформуючими артрозами (ВДА) та анкілозами СНЩС. Основними симптомами цих захворювань є обмеження відкривання рота й рухливості нижньої щелепи в цілому, в результаті чого відбувається різке порушення функції жування, промови, погіршення гігієни порожнини рота. Порушення функції СНЩС поряд з ушкодженням зони росту в ділянці суглобового паростка нижньої щелепи призводить до різкого порушення її розвитку. Останнє, у свою чергу, викликає порушення росту всього щелепнолицевого скелета, розвиток різкої асиметрії обличчя, формування патологічного (косого та відкритого) прикусу. При двобічному ураженні СНЩС особливо небезпечним є розвиток ретрогнатії, що може призводити до порушення прохідності верхніх дихальних шляхів пов'язане зі зміщенням тканин дна порожнини рота. Складність і комплексність задач, що стоять перед хірургами які займаються лікуванням ВДА й анкілозу СНЩС, визначають різноманітність підходів при лікуванні цих захворювань. Основними вимогами до тотальної реконструкції СНЩС є відновлення рухів у суглобі, висоти гілки щелепи, поліпшення оклюзійної площини, і в дітей - можливість подальшого росту щелепи. Відомий спосіб артропластики СНЩС із використанням трансплантації коронарного паростка нижньої щелепи замість суглобового, для одномиттєвого відновлення функції суглобу та усунення мікрогенії (1). За нашою думкою, основними недоліками запропонованої методики є обмеженість необхідного усунення мікрогенії розмірами недорозвиненої гілки нижньої щелепи та коронарного паростку, а також те, що трансплантований паросток під дією перерозтягнутих жувальних м'язів втрачає свої розміри, призводячи до рецидиву захворювання. Принципово іншим вирішенням проблеми лікування мікрогенії стало впровадження в клінічну практику щелепно-лицевої хірургії способу дистракційного остеогенезу (2). У 1992 році (3) отримали адекватне відновлення вертикальних і трансверзальних розмірів нижньої щелепи, застосувавши спосіб дистракційного остеогенезу у пацієнта з мікросомією. У значній мірі, проблема усунення мікрогенії при анкілозі СНЩС була вирішена (4), за рахунок застосування аналогічної методики для лікування цього захворювання. Найбільш близьким до запропонованого нами способу (прототипом) є спосіб лікування анкілозу СНЩС (5), який полягає у поєднанні артропластики та дистракційного остеогенезу, для усунення мікрогенії в одному етапі лікування. За даною ме со ю о ю