Спосіб діагностики порушень периферичного кровообігу у часто хворіючих дітей

Винахід відноситься до медицини, а саме до клініки внутрішніх хвороб і може бути використаний у діагностиці порушень периферичного кровообігу у часто хворіючих дітей. Найбільш близьким до запропонованого способу є робота (1), в якій розглядається метод діагностики порушень периферичного кровообігу при псевдотуберкульозі. Стан периферичного кровообігу оцінювали на основі вивчення реограми голені. Проведені дослідження периферичного кровообігу виявляють чіткі зміни в системі гомеостазу. Однак, використання методу оцінки периферичного кровообігу на основі вивчення реограми голені з допомогою тетраполярної реографії у часто хворіючих дітей гострими респіраторними вірусними інфекціями не відомо. В основу запропонованого винаходу поставлена задача удосконалення способу діагностики порушень периферичного кровообігу шляхом визначення об'ємного кровообігу, що дає можливість з високою достовірністю оцінити ступінь тяжкості захворювання та динаміку патологічного процесу. Поставлена задача вирішується тим, що згідно винаходу оцінка периферичного кровообігу проводилась методом тетраполярної реографії, і, при значеннях - a -0,101±0,004, a 1-0,041±0,003, a 2-0,060±0,005, a /R-R14,94±0,78, ЧРПХ-0,258±0,004, ДКІ-22,3±2,44, ДСІ-51,89±2,85, ПКГ-26,10±1,6 - визначають легкий перебіг захворювання, а при відповідних значеннях - a -0,102±0,003, a 1-0,042±0,003, a 2-0,059±0,003, a /R-R-16,78±0,96, ЧРПХ-0,253±0,05, ДКІ-13,42±2,92, ДСІ-54,40±4,44, ПКГ-31,89±1,15 - діагностують середньоважкий перебіг захворювання. Даний спосіб здійснюється слідуючим чином. Записування реограм голені проводили на другому каналі реографа синхронно з дослідженням грудної реограми. Одночасне дослідження реограм грудної клітини та голені дозволяє використовувати тільки одну пару зондуючих електродів. Два вимірювальних електроди розміщували у вер хній третині голені на відстані 10 см один від одного. В якості електродів використовували тонку латунну фольгу, нашиту на щільну тканину. Синхронно, з об'ємною та диференційною грудною реограмою, електрокардіограмою у другому відведенні реєстрували об'ємну та диференційну реограму голені. Показники базового імпедансу голені зчитували із шкали реографа. По закінченні запису реєстрували калібровочний сигнал. Під спостереженням знаходилось 120 часто та тривало хворіючих дітей віком від 6 до 10 років, в періоді загострення гострої респіраторної вірусної інфекції. Контрольну груп у становили 40 здорових дітей. У 60 часто хворіючих дітей, гостра респіраторна інфекція протікала у формі гострого стенозуючого ларинготрахеїту, у 40 обстежуваних дітей-у формі ринофарингіту, у 20 обстежуваних дітей спостерігались загострення хронічного декомпенсованого тонзиліту у вигляді лакунарних та фолікулярних ангін. При якісному аналізі об'ємних реограм голені оцінювали регулярність і форму реохвилі, крутизну підйому анакроти, конфігурацію вершини, характер спуску катакроти, вираженість та розміщення інцизури, дикротичної та додаткової хвиль. Для кількісного аналізу були використані найбільш інформативні показники, які дозволяють охарактеризувати функціональний стан судин різного калібру: ЧРПХ - час розповсюдження пульсової хвилі (с) до дослідної ділянки характеризує тонус магістральних судин (в основному еластичного типу) і в значній мірі залежить від величини систолічного об'єму крові. ЧРПХ визначали як інтервал від зубця Q на ЕКГ у II стандартному відведенні до початку підйому об'ємної реограми. a - час максимального систолічного наповнення (с) або тривалість анакротичної фази відображає стан тонусу великих, середніх та дрібних артерій і розраховувався як інтервал від початку об'ємної реограми до точки максимального підйому вершини. Так як тривалість анакротичної фази залежить від ЧСС, розраховували еласто-тонічний коефіцієнт ( a /R-R), який дозволяє ліквідувати дану залежність. Використання диференційної реограми дозволяє виділити в анакротичній фазі періоди швидкого та повільного наповнення. a 1 - період швидкого наповнення (с) розраховува вся як інтервал від початку підйому об'ємної реограми до проекції піку диференційної реограми на висхідну ділянку об'ємної. a 2 - період повільного наповнення (с) розраховувався як інтервал від точки проекції піку диференційної реограми на висхідну ділянку об'ємної до точки максимального підйому основної реограми. Період швидкого наповнення відображає функціональний стан судин крупного калібру та скорочувальну здатність серця. Період повільного наповнення характеризує функціональний стан судин середнього та дрібного калібру. Найбільший гідравлічний опір приходиться на дрібні артерії та .артеріоли. Цим і обумовлена висока інформативність дікротичного індексу (ДІ), як показника стану тонусу переважно артеріол. Дікротичний індекс (у %) розраховували як відношення висоти інцизури над ізолінією до висоти систолічної хвилі реограми. Конфігурація діастолічної частини реограми на відрізку за дикротичним зубцем залежить, в основному, від умов відтоку крові, тому діастолічний індекс(ДСІ) відображає стан відтоку крові і тонус венул. Діастолічний індекс (%) розраховували як відношення амплітуди на рівні вершини дикротичного зубця до максимальної амплітуди реограми. Інтенсивність кровообігу голені визначали за формулою з перерахунком на 100 см 3 тканини: éæ ù ö L2 ПКГ = êç Р × 2 × Ac × TE ÷ : VТ ú × ЧСС, де ç ÷ êè ú Z ø ë û ПКГ - питомий кровообіг голені (мл/хв.. на 100 см 3 тканини); Р - питомий опір крові, рівний 120 Ом/см 3; L - міжелектродна відстань (см); Z - величина базового імпедансу (Ом ); Е - період вигнання (с); VT - об'єм сегменту в розрахунку на 100 см 3; Ac - амплітуда диференційної реограми (Ом); ЧСС - частота серцевих скорочень у хвилину. Динаміка показників реовазограми голені в різні періоди захворювання представлені в таблиці 1. Як видно з отриманих даних, в гострому періоді різних форм гострої респіраторної вірусної інфекції у часто та тривало хворіючих дітей при легкому перебігу захворювання тривалість анакротичної фази ( a ) не змінювалась. Розглядаючи показники анакротичної фази, видно, що тривалість періодів швидкого ( a 1) та повільного ( a 2) наповнення суттєво не змінювалась. Як представлено в таблиці, еластотонічний коефіцієнт в гострому періоді захворювання при легких формах збільшувався, причому при середньоважкій формі хвороби ступінь збільшення даного показника була більшою, ніж при легкій, а ступінь артеріальної вазоконстрикції залежала від важкості хвороби. В гострому періоді захворювання показники ЧРПХ достовірно зменшувались, причому тривалість ЧРПХ при середньоважкій формі захворювання була достовірно меншою, ніж при легкій формі. Дікротичний та діастолічний індекси характеризують функціональний стан відповідно прекапіллярних та посткапіллярних судин, таким чином дозволяючи оцінити стан мікроциркуляції. Як показано в таблиці 1, в гострому періоді захворювання дікротичний індекс зменшувався, а діастолічний збільшувався, що свідчило про зниження тонусу артеріол та підвищення тонусу венул. Ступінь вазоділятації при середньоважкій формі була вищою. В гострому періоді захворювання питомий кровообіг голені також збільшувався, найбільш значно він підвищувався при середньоважкій формах гострої респіраторної вірусної інфекції. Таблиця 1 Динаміка показників реовазограми голені у хворих 6-10 років при ГРВІ Показники Легка форма Гострий період a1 a2 a a /RR ЧРПХ ДКІ 0,041±0,003 0,060±0,005 0,101±0,004 14,94±0,78* Р