Спосіб дегідратації організму

Спосіб дегідратації організму відноситься до медицини, а саме до терапії і може використовуватися для проведення експериментальних досліджень. Відомі способи дегідратації організму шляхом введення сечогінних фармакологічних препаратів (І). Недоліками зазначених способів є: – короткоплинність дії сечогінних препаратів (від одної до 12 годин); – негативний вплив при внутрішньому застосуванні на кишково-шлунковий тракт; – негативний вплив на нирково-сечовивідні шляхи; – порушення електролітного обміну, що супроводжується порушенням ритму серця; – пункція та швидке виведення рідини з черевної та плевральних порожнин пов'язані з негативними явищами, як колапс та інші ускладнення. Наведені недоліки відомих способів дегідратації мають місце часто-густо при хронічних захворюваннях серця, печінки, легень, які супроводжуються набряками і накопиченням рідини в серозних порожнинах, а відомі способи є не ефективними. Метою способу дегідратації, що пропонується є: – збільшення тривалості дії сечогінних препаратів шляхом депонування їх в організмі; – попередження негативного впливу сечогінних препаратів на шлунково-кишковий тракт; – зменшення негативного впливу сечогінних препаратів на нирково-сечовивідні шляхи; – попередження порушень електролітного обміну та розвитку аритмій серця; – попередження розвитку колапсу та інших негативних явищ, що мають місце при випусканні асцитної рідини з порожнин шляхом їх пункції. Поставлена мета вирішується шляхом катетеризації лімфатичної судини з наступною інфузією сечогінного препарату лазикс (40-60мг/20 мл фізіологічного розчина) зі швидкістю 0,3мл/хв в період найменшої близькотижневої біологічної активності нирок 15-16год/добу з урахуванням сезонно-місцевого часу. Ендолімфатичне введення сечогінних речовин в периферійні лімфатичні протоки забезпечує повне депонування введених лікарських препаратів регіональними лімфатичними вузлами і спричиняє їх поступовий вихід з лімфи в кров на периферію чим створює умови пролонгованого виділення субтерапевтичних доз із лімфатичних вузлів у центральну лімфу через грудний проток і в кров, не тільки в період ендолімфатичної інфузії, а постійно, тривалий час протягомі 5-6 днів (2). Введення сечогінних препаратів проводять в період найменшої біологічної активності нирок, близькотижневого ритму – 15-16 година доби, з урахуванням сезонно-місцевого часу, для чого встановлюється місцевий час сонцестояння, визначаючи різницю між ним і 12 годиною місцевого часу (поправка "+" чи "–") в залежності від місцевого часу, який додається чи віднімається до вказаного в відривному календарі сходу чи заходу Сонця (3). Клініко-фізіологічне обґрунтування, яке пояснює позитивний вплив виконання запропонованого способу ендолімфатичної дегідратації організму. В процесі морфо-фізіологічних та клініко-експериментальних досліджень установлено, що ефективним є тільки ендолімфатичне введення об'ємом 0,3мл/хвилину. Якщо об'єм інфузії перевищує вказаний об'єм і вказаний термін, то відбувається закриття лімфангіона на рівні регіонарного лімфатичного вузла і при цьому миттєво відкриваються лімфатичні анастомози і інфузат скидається у венозну систему і тому депонування і пролонгована дія введеного препарату в організмі не відбувається. Тому необхідно жорстко контролювати об'єм та швидкість введення препарату в лімфатичну систему від чого в значній мірі залежить ефективність дегідратації. Депонування лазикса в лімфатичних вузлах і поступовий його вихід у лімфатичні судини, а потім у кровоносне русло та інші функціональні системи організму забезпечувало 5-6 денний терапевтичний ефект від одноразового введення добової дози препарату. При цьому виключаються такі ускладнення, що мають місце при введенні препаратів у кров, як зябкість (озноб), гідремія, підвищення центрального венозного тиску крові та інші. Результати досліджень проведені на 38 пацієнтах з хронічною нирковою недостатністю вказані в таблиці Таблиця Сечовиділення погодинне в мл. Шляхи Кількість введення спостережень 0,5 год 1 год 2 год 4 год 6 год 8 год 24 год 48 год 120 год препарату 980 ± 1100 ± 1200 ± 1100 ± 1000 ± 960 ± 900 ± 890 ± 895 ± Пігулки (per 10 os) 41,3 30,0 15,0 33,0 10,5 35,0 40,1 10,0 40,2 Внутрішньо 1000 ± 1259 ± 1090± 990 ± 980 ± 900 ± 900 ± 900 ± 900 ± 10 венне 12,01 50,2 42,4 40,8 35,2 10,8 15,0 12,0 35,1 Ендолімфог 960 ± 950 ± 980 ± 999 ± 1100± 1200 ± 1280 ± 1300 ± 1400 ± 18 енне 30,3 28,0 32,2 35,2 12,4 15,8 20,8 25,3 20,8 Перевагою способу дегідратації організму є патогенетичний підхід до проведення процедури, доступність та високий коефіцієнт "ефект-вартість", можливість застосування в стаціонарі та поліклінічних умовах. Відповідність критерію "новизна" даного способу є те, що вперше дегідратація організму проводиться шляхом ендолімфоінфузії сечогінними препаратами з врахуванням найменшої білятижневої біологічної активності нирок та сезоно-місцевого часу. Той факт, що дегідратація запропонованим способом створює умови депонування та пролонговану дію сечогінних препаратів забезпечує способу відповідність критерію "суттєві відмінності". Таким чином, розроблений спосіб дегідратації є значно ефективнішим у порівнянні з відомими способами, так як збільшує тривалість дії сечогінних речовин, попереджує несприятливу їх дію на травну, сечовивідну та серцеву системи. Це забезпечує відповідність даного винаходу критерію "позитивний ефект". Література: 1. Машковский М.Д. Лекарственные средства. Ч. 1., М.: Медицина, 1988, С.476-527. 2. Трещинский А.И., Зербино Д.Д., Стащук В.Ф. Лимфогенные методы в реаниматологии и интенсивной терапии. МЗ СССР. Гланое управление лечебно-профилактической помощи. Методические рекомендации. Черновцы. 1985. С. 16. 3. Пішак В.П., Триняк М.Г., Бойчук Т.М., Булик Р.Е. "Спосіб діагностики та прогнозування порушення функцій нирок". Патент UA № 44531 А. – Бюл. №2. – 2002.