Спосіб лікування епілепсії з вперше встановленим її діагнозом

Спосіб лікування епілепсії з вперше встановленим її діагнозом, що включає введення в орга нізм внутрішньовенно або/і внутрішньо м'язово, або/і перорально проти епілептичних препаратів, який відрізняється тим, що лікування проводять шляхом монотерапії леветирацетамом одно- або дворазовим його введенням на добу протягом до шести місяців з початковою добовою дозою 500 мг із поступовим збільшенням дози до 5000 мг, а для літніх пацієнтів - до 2000 мг або до зникнення нападів, причому леветирацетам вводять в організм кожен день або з перервами 1 -3 дні. Корисна модель відноситься до медицини, а саме до психоневролгії і може бути використана для лікування хворих на початкових стадіях епілепсії. Лікування хворих на епілепсію залишається актуальною проблемою сучасної медицини, тому що, не зважаючи на значні досягнення в розробці протисудомних препаратів, КІЛЬКІСТЬ хворих резистентних до лікування залишається високим. Це потребує створення і застосування для лікування протиепілептичних засобів нового покоління. Відомим являється спосіб лікування генералізованих епілептичних нападів, яким передбачено дію на передню частину стовбура головного мозку постійним магнітним полем, напруга якого дорівнює 700-1 ОООА/м на протязі 2-3 годин [1]. Недоліком цього способу являється недоступність його використання в амбулаторних умовах, протяжністю кожного сеансу, велика кількість сеансів (25) і складність використання способу в дитячій практиці Найбільш близьким до запропонованого являється прийнятий нами за прототип, спосіб лікування епілепсії, яким передбачається використання медикаментозних засобів, які блокують судомні приступи (фенобарбітал, гексамідін, бензонал, феліденсин та ін.) в комплексі з седативною, протизапальною, розсмоктуючою та дегідратаційною терапією, причому останню передбачено використовувати 1-2 рази на рік при посттравматичній запальній епілепсії [2]. Основним недоліком відомого способу являється завантаженість хворого медикаментозними препаратами на довгі роки, а іноді на все життя часто при слабко вираженому клінічному ефекті. Усунення цього недоліку і являється основною задачею пропонуємо! корисної моделі для випадків початкової* стадії* захворювання або з вперше встановленим діагнозом. Вирішення поставленої задачі досягається тим, що у відомому способі лікування епілепсії з вперше вистановленим її діагнозом шляхом приймання хворим перорально, або/і внутрішньом'язово, або/і внутрішньовенне протиепілептичних препаратів, згідно з пропонуємим винаходом лікування проводять шляхом монотерапії леветірацетамом з одно або двохдозовим його введенням на добу на протязі 6 місяців з початковою добовою дозою 500мг з поступовим збільшенням дози до 5000мг, а для літніх пацієнтів - до 2000мг або до зникнення нападів, причому леветірацетам вводять в організм кожен день або з перервами 1-3 дні. Леветірацетам - новий протиепілептичний препарат, який у листопаді 1999 року отримав дозвіл FDA на використання у дорослих хворих з парціальними нападами в комбінації з іншими протиепілептичними препаратами Цей препарат має високу толерантність, мінімальну кон'югацію з білками, не метаболізується в печінці. Ці особливості роблять цей препарат ідеальним для монотерапевтичного використання. Таким чином, спосіб, який пропонується передбачає після встановлення діагнозу епілепсії використання для її лікування лише одного медикаментозного препарату, який більш доцільно О ю 6501 приймати внутрішньовенне з можливістю використання інших способів введення його в організм протягом до 6 МІСЯЦІВ з одноразовим або двох разовим введенням на добу кожен день або з перервами 1-3 дні. Для підвтердження можливості доцільності використання запропонованого рішення в дослідження було включено 11 пацієнтів з вперше встановленим діагнозом епілепсія, за даними ЕЕГ, МРТ та у яких в анамнезі було 2 неспровокованих епілептичні напади протягом 2002-2003 pp. Тривалість епілепсії була 1-2 роки і вони бажали приймати антиепілептичні ліки, які не метаболізують в печінці. У п'яти пацієнтів вдалося встановити причину нападів. Два пацієнти мали попередню травму голови, два - вторинну епілепсію внаслідок Ішемічного інсульту та один хворий мав вторинні напади в наслідок кіркової дисплазії. Всі хворі отримали лікування леветірацетамом з початкової дози 500мг на добу з поступовим титруванням дози до 5000мг на добу. Для літніх пацієнтів доза збільшувалась до 2000мг на добу, або до зниження нападів. Контроль лікування проводився кожних 2 місяці протягом 6 місяців від початку монотерапії. Із 11 пацієнтів лише один пацієнт через два Комп'ютерна верстка А. Крижанівський тижні після початку прийому препарату припинив лікування в наслідок побічної дії препарату - появи нервового напруження та роздратованості. Із 10 пацієнтів, що продовжили прийом леветірацетаму 2 пацієнти сповістили про з'явлення у них підвищеної емоційної поведінки у вигляді роздратованості та підвищеної збудливості, а один пацієнт повідомив про появу головокнужіння. Але в цілому препарат переносився хворим добре і як наслідок лікування в зазначеному вище режимі виявлено, що у 6 (55%) пацієнтів напади зникли, у 4 (36%) хворих зменшилась частота нападів не менше ніж на 50%. Проведені дослідження і одержані їх результати дозволяють стверджувати, що для хворих з початковою формою епілепсії або з вперше встановленим діагнозом її запропонований спосіб монотерапм леветірацетамом являється ефективним і може бути рекомендований для використання згідно з його призначенням. Використані джерела інформації. 1. Авторське свідоцтво СССР № 1519711, МПК А 6 IN 2/06, 1989 р. 2. Карлов В.А., Терапия нервных болезней. М., Медицина, 1987, с.348-377. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освгти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м Київ-42, 01601