Спосіб хірургічного лікування кіст печінки

Спосіб хірургічного лікування кіст печінки, що включає лапароскопічну резекцію передньої стінки кісти печінки і деепітелізацію частини стінки кісти, що залишається, який відрізняється тим, що деепітелізацію проводять шляхом кріогенного впливу при температурі -75...-85°С впродовж 3-5хв. Корисна модель належить до галузі медицини, зокрема хірургії. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб хірургічного лікування кіст печінки, що полягає у лапароскопічній резекції передньої стінки оболонки кісти (фенестрація) та обробці частини стінки кісти, що залишається, із використанням електрокоагуляції [1]. Недоліком цього способу є те, що при обробці за допомогою електрокоагуляції частини стінки кісти, що залишається, остання являє собою суцільну зону коагуля цій ного некрозу При цьому як під час операції, так і в післяопераційному періоді, може виникнути жовчовитікання або кровотеча внаслідок пошкодження внутрішньопечінкових жовчних шляхів та кровоносних судин Це потребує проведення тривалого лікування або виконання повторних оперативних втручань Окрім цього особливістю течії післяопераційного періоду у хворих, яким деепітелізація кіст проводиться електрокоагуляційним способом, є виникнення після операції болю в правому підребер'ї і підвищення температури до 37,8-38,3° впродовж 4-х перших післяопераційних днів, що потребує призначення аналгетиків та антибіотиків. Гіпертермія в перші післяопераційні дні пов'язана з електротермічною деструкцією тканини печінки. Б основу корисної моделі поставлено задачу створити такий спосіб лікування кіст печінки, в якому зміна впливу на частину оболонки кісти, що залишається, дозволила б уникнути під час операції і в післяопераційному періоді випадків жовчовитікання та кровотечі, а також запобігти розвитку больового синдрому та гіпертермії. Ця задача вирішується тим, що в способі хірургічного лікування кіст печінки, який включає лапароскопічну резекцію передньої стінки кісти печінки і деепітелізацію частини стінки кісти, що залишається, згідно з корисною моделлю, деепітелізацію проводять шляхом кріогенного впливу при температурі -75...-85°С впродовж 3-5хв. Перевагою способу лікування кіст печінки із застосуванням кріогенного впливу зі спеціально підібраними параметрами на частину стінки оболонки кісти, що залишається, дозволяє уникнути під час операції і в післяопераційному періоді випадків жовчовитікання та кровотечі, запобігає розвитку больового синдрому та гіпертермії. Спосіб реалізується за допомогою спеціального лапароскопічного кріоаплікатора. В якості хладагента використовується закис азоту. Температура на робочої поверхні кріоаплікатора сягає -75...85°С, час досягнення робочої температури - не більше Юс, тривалість кріогенного впливу на частину кісти, що залишається - 3-5хв., електровідігрів наконечника кріоаплікатора -10-12с. Спосіб здійснюють таким чином: Під ендотрахеальним наркозом після створення пневмоперитонеума в черевну порожнину вводять 3-4 троакари для лапароскопа і лапароскопічного інструментарію. Після ідентифікації кісти печінки проводять висічення її передньої стінки на всьому протязі, якомога ближче до краю печінки, за допомогою електрохірургічного гачка або ножиць у режимі різання та коагуляції. Висічену частину передньої стінки кісти печінки розміщують в ендомішку та видаляють назовні. Після цього проводять ревізію частини кісти, що залишається, на наявність прилежания до поверхні судин і вияв оо ю со 6589 лення можливих внутрішньопечінкових жовчних протоків, що відкриваються до порожнини кісти. В порожнину кісти встановлюють кріоаплікатор Крювплив проводять впродовж 3-5хв. при темпе0 ратурі -75...-85С із наступним відтаюванням впродовж 10-12с При великих (більше 8см) розмірах порожнини кісти кріовплив повторюють 2-3 рази при тих же параметрах При відсутності ознак кровотечі і жовчовитікання операцію завершують підведенням до зони втручання дренажної' трубки. Заявленим способом було проліковано 28 хворих. Середня тривалість операцій складала 35,2±4,9хв. У жодного з хворих, яким була проведена кріообробка порожнини кісти, під час операції і в післяопераційному періоді ускладнень не спостерігалося. Хворі були виписані з стаціонару на 67 добу після операції. Результати лікування простежені в терміни від 8 місяців до 2 років під контролем УЗД. Рецидивів і залишкових порожнин не виявлено. Приклад Хворий Б., 52 років, надійшов у клініку зі скаргами на почуття важкості та біль у правому підребер'ї, що посилювались після їжі та фізичних навантажень, нудоту, здуття живота, зниження працездатності, стомлюваність. При об'єктивному огляді: загальний стан середньої важкості Язик обкладений білим нальотом. При пальпації живіт болючий у правому підреберї. При ультразвуковому дослідженні хворому встановлений діагноз: кіста печінки і призначена операція. Після накладення пневмоперитонеума і введення троакарів ідентифікували кісту і виконали Ті пункцію, аспірували вміст (120мл), який являв собою прозору рідину без кольору і запаху. Частину оболонки кісти, що виступала, висікали за допомогою ножиців Із використанням електрокоагуляції. Комп'ютерна верстка Л.Литвиненко Деепітелізацію частини стінки кісти, що запишалася, проводили кріоаплікатором впродовж 45хв при температурі -75.. -85°С з наступним відтаюванням впродовж 10-12с. Операцію закінчили підведенням дренажної трубки до зони операції. При гістологічному дослідженні кіста виявилася справжньою серозною, внутрішня поверхня була вистелена одношаровим кубічним епітелієм. При УЗД на 3-4 добу після операції в проекції' залишкової' порожнини визначалось ехонегативне утворення напівмісячноТ форми, невеликих розмірів, з рівними краями, на тлі утворення візуалізовували дренажну трубку. Гіперехогенних утворень в області висічення кісти і обмеженого скупчення рідини виявлено не було. Вираженого больового синдрому, підвищення температури тіла в післяопераційному періоді не спостерігалося. Дренаж із черевної порожнини видалили на 5 добу після операції. В процесі тривалого (до 3 місяців) спостереження була відзначена інволюція порожнини, аж до повного Ті рубцювання, з утворенням рубцевої' тканини. Остання візуалізовувалась у вигляді ехонегативної дільниці. Таким чином, лапароскопічне висічення кіст печінки з наступною деепітелізацією частини кісти, що залишалася, за допомогою кріогенного вплива є адекватним способом лікування і може застосовуватися як самостійно, так І в якості симультанної операції, зокрема при виконанні лапароскопічної холецистектоміі. Джерела інформації: 1 Стрекаловский В.П , Кубышкин В.А., и др. Особенности лапароскопического лечения истинных непаразитарных кист печени //2-й Московський международный конгресс по эндоскопической хирургии -Москва. -1997. -С.211 -213. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти І науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул Урицького, 45, м. Киї'в, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ - 42, 01601