Сировинна суміш для виробництва ніздрюватого газобетону що твердіє, в середовищі вуглекислого газу

Сировинна суміш для виробництва ніздрюватого газобетону, що твердіє в середовищі вуглекислого газу, що містить наповнювач, в'яжучу речовину, пороутворювач і воду, яка відрізняється 3 в'яжучого по сухій речовині, крім того, у сировинну суміш із сухих речовин при змішуванні вводять розчин води і пороутворювача в кількості 40-60 мас. % від загальної маси вищевказаних компонентів по сухій речовині. Між сукупністю істотних ознак корисної моделі і технічним результатом існує наступний причиннонаслідковий зв'язок. У заявленій сировинній суміші як в'яжуче використовується гашене кальцієве вапно в кількості 1555 % від загальної маси наповнювача і в'яжучого в сухому стані, що є основою для формування шляхом наступної карбонізації необхідних фізико-механічних характеристик виробів. Уведення в'яжучого у кількості менш 15 % недостатньо для формування просторової кристалізаційної структури, що забезпечує необхідні фізикомеханічні характеристики виробів, а також знижується коефіцієнт спучування комірчастої маси. Введення в композицію гашеного кальцієвого вапна більш 55 % недоцільно з економічної точки зору. Також може спостерігатися значне тріщиноутворення, за рахунок нерівномірного розподілу напружень у тілі бетону, що твердіє. Як наслідок - падіння фізико-механічних характеристик виробу. Використання як наповнювача відходів каменепиляння й обробки вапняку-черепашнику з питомою 2 поверхнею 1500-2500 см /г у кількості 45-85 % від загальної маси наповнювача і в'яжучого в сухому стані дозволяє створити у вапняній матриці додаткові центри кристалізації, а також поліпшити контакти зрощення на границі «наповнювач - в'яжуче» за рахунок аналогічної структури речовини наповнювача з продуктом карбонізації вапна - вторинним карбонатом кальцію. Помел відходів каменепиляння вапнякучерепашнику не вимагає значних витрат, тому що цей мінерал не має значної міцності у порівнянні з кремнеземистим компонентом, використовуваним як наповнювач в найближчому прототипі. Помел відходів каменепиляння до питомої поверхні 1500-2500 2 см /г знаходиться в межах 15-25 хв. Пропонований наповнювач є відходом промисловості й в основному вивозиться у відвали, отже, його використання є пріоритетним напрямком у виробництві теплоізоляційних і конструкційнотеплоізоляційних ніздрюватих бетонів не автоклавного твердіння. Вищенаведений причинно-наслідковий зв'язок простежується в наступних прикладах. Приклад 1 Співвідношення компонентів у сировинній суміші по сухій речовині, мас. %: гашене кальцієве вапно 15; відходи каменепиляння й обробки вапнякучерепашнику - 85; пороутворювач (алюмінієва пудра) - 0,2. Кількість води - до оптимальної плинності суміКомп’ютерна верстка А. Крулевський 67261 4 ші, обумовленої по стандартному розпливу конуса Суттарда (190-210 мм). Фізико-механічні характеристики отриманого ніздрюватого бетону: міцність при стиску - 0,8 МПа; 3 середня щільність - 600 кг/м ; коефіцієнт теплопровідності - 0,13-0,15 Вт/(м·К). Приклад 2 Співвідношення компонентів у сировинній суміші по сухій речовині, мас. %: гашене кальцієве вапно 55; відходи каменепиляння й обробки вапнякучерепашнику - 45; пороутворювач (алюмінієва пудра) - 0,1. Кількість води - до оптимальної плинності суміші, обумовленої по стандартному розплаву конуса Суттарда (190-210 мм). Фізико-механічні характеристики отриманого ніздрюватого бетону: міцність при стиску - 2,5 МПа; 3 середня щільність - 700 кг/м ; коефіцієнт теплопровідності - 0,16-0,18 Вт/(м·К). Сировинна суміш готується в такий спосіб. Виконують дозування сухих компонентів у кількості, мас. %: - гашене кальцієве вапно - 15-55; - відходи каменепиляння й обробки вапнякучерепашнику - 45-85. У змішувач заливають необхідну кількість води 40-60 %, від загальної маси наповнювача і в'яжучого і додають необхідну кількість пороутворювача 0,07-0,2 від загальної маси наповнювача і в'яжучого. Роблять ретельне перемішування. Далі в змішувач з дозатора додають в'яжучу речовину і наповнювач. Отриману сировинну суміш ретельно перемішують і розливають по формах, які далі направляють у камеру карбонізації. Як джерело вуглекислого газу можна використовувати гази печей випалювання вапна і теплоелектростанцій. У камері карбонізації відбувається спучування комірчастої маси і її підсушування до необхідної вологості. Після досягнення необхідної вологості відбувається процес карбонізації в'яжучої речовини. При готуванні сировинної суміші використовувалися відходи каменепиляння й обробки вапнякучерепашнику Євпаторійського родовища. Хімічний аналіз наповнювача показав наявність наступних з'єднань, %: SiО2 - 0,67; Аl2О3 - 0,24; Fе2О3 - 0,3; MgO - 0,34; К2О - 0,02; СаО - 54,3. На підставі усього вищевикладеного, можна зробити висновок, що задача, поставлена в дійсній корисній моделі - розробка сировинної суміші для виробництва ніздрюватого газобетону, що твердіє в середовищі вуглекислого газу - виконана з досягненням технічного результату - зниження собівартості готової продукції, поліпшення фізико-механічних характеристик виробів, а також: спрощення технології одержання сировинної суміші і ніздрюватого бетону на її основі. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601