Спосіб фізичної реабілітації хворих з патологією жовчовивідної системи

Винахід відноситься до медицини, а саме - до фізіотерапії і торкається безпосередньо удосконалення способу фізичної реабілітації хворих з патологією жовчовивідної системи, переважно, хронічного безкам'яного холециститу та дискінезії жовчевивідних шляхів. Відомий спосіб фізичної реабілітації хворих з патологією жовчовивідної системи, заснований на використанні загальнорозвиваючих та спеціальних вправ - нахилів тулуба вперед, назад; присідання, підйому ніг сидячи, стоячи та на гімнастичній стінці (Вардимиади Н.Д., Машкова Л.Г. Лечебная физкультура при хронических заболеваниях печени и желчных путей. - К.: Здоров'я, 1985. - 56с.). Недоліком даного способу реабілітації є великі витрати часу. Крім того, у хворих не розвивається звичка до повного дихання, що негативно позначається на якості лікування. Найбільш близьким по суті і досягнутому результату до технічного рішення, що пропонується, є спосіб фізичної реабілітації хворих з патологією жовчовивідної системи, заснований на виконанні регламентованих дихальних вправ, які включають глибокі вдихи та видихи, що чергуються між собою (Триняк Н.Г. Управление дыханием и здоровье. - К.: Здоров'я, 1991. - С.73-80.). Ефект дії даного способу реабілітації заснований на фізичній дії діафрагми, що скорочується та послаблюється, внаслідок виконання зазначених дихальних вправ, на печінку та жовчний міхур, і прискореному виведенню за рахунок цього із них жовчі. При цьому вдихи та видихи виконуються пацієнтом повільно в положенні стоячи з опущеними донизу руками. Внутрішньочеревний тиск, що сприяє активному виведенню жовчі, при цьому змінюється незначно, так як діафрагма при виконанні подібних вправ працює напівсили, а рух її складає 1,5-4,0см, що є недостатнім для активної дії на жовчний міхур і не сприяє, таким чином, інтенсивному виведенню з нього жовчі. Це збільшує тривалість лікування до 20-22 діб, не виключаючи рецедиви, що знижує якість лікування. Завдання винаходу полягає у створенні способу фізичної реабілітації хворих з патологією жовчовивідної системи, який інтенсифікує дію діафрагми на жовчний міхур і сприяє прискореному відтіку жовчі з нього, а, отже, підвищує якість і знижує строки лікування. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі фізичної реабілітації хворих з патологією жовчовивідної системи, заснованому на виконанні регламентованих динамічних ди хальних вправ, які включають глибокі вдихи та видихи, що чергуються між собою, згідно до винаходу на фазі кожного видиху здійснюють похили тулуба в боки під кутом 30-50 градусів до його вертикальної осі за рахунком 12-15 нахилів в кожний бік за один сеанс з тривалістю реабілітації 12-14 діб, а видихи при цьому виконується форсованими. Нахили тулуба в боки здійснюють з піднятою догори рукою, що розташована протилежно стороні нахилу і наявності вантажу у піднятій руці вагою 1,0-2,0кг. Порівняння технічного рішення, що пропонується, з відомим (прототипом) свідчить, що суттєво новими ознаками тут є такі: 1. Здійснення на фазі видиху нахилів тулуба почергово в кожний із боків під кутом 30-50 градусів до його вертикальної осі за рахунком 12-15 нахилів в кожний бік за один сеанс з тривалістю реабілітації 12-14 діб. 2. Виконання видиху при кожному нахилу тулуба в той або інший бік здійснюється форсовано. 3. Виконання нахилів тулуба здійснюється з піднятою рукою, що розташована протилежно боку нахилу. 4. Виконання нахилів тулуба в боки здійснюється при наявності вантажу у піднятій руці вагою 1,0-2,0кг. Здійснення на фазі видиху нахилів тулуба почергово в кожний із боків під кутом 30-50 градусів до його вертикальної осі за рахунком 12-15 нахилів в кожний бік за один сеанс з тривалістю 12-14 діб сприяє підвищеній деформації та збільшенню рухомості діафрагми, а, отже, силової дії останньої на жовчний міхур, що інтенсифікує вихід жовчі з нього. Виконання видиху при кожному нахилу тулуба в той або інший бік форсованим супроводжується підвищенням напруги м'язів черевного преса, внутрішньочеревний тиск одномоментно зростає та посилює дію діафрагми, що поперемінно скорочується та послаблюється, на печінку та жовчний міхур, що збільшує відтік жовчі з останнього. Виконання нахилів тулуба в боки з піднятою рукою, що розташована протилежно боку нахилу, а також наявність вантажу в зазначеній руці вагою 1,0-2,0кг сприяє більш глибокому нахилу тулуба в боки, що є особливо важливим для пацієнтів похилого віку, а також тим, у кого гнучкість хребта незначна, а, отже, більш ефективній дії діафрагми на жовчний міхур. Аналогічних те хнічних рішень з подібними ознаками в процесі патентно-інформаційного пошуку не знайдено. Це свідчить про те, що рішення, що пропонується, є суттєво новим, клінічно корисним та має винахідницький рівень. Спосіб фізичної реабілітації хворих з патологією жовчовивідної системи, наприклад, хронічного безкам'яного холециститу та дискінезії жовчовивідних шляхів, здійснюється наступним чином. Пацієнт в процесі виконання вправи знаходиться у ви хідному положенні сидячи на стільці: виконується повне дихання - глибокий вдих через ніс із затримкою дихання на вдиху 2-3с, піднімаючи та опускаючи черево при цьому 2-3 рази, після чого пацієнт виконує форсований видих з нахилом тулуба в бік під кутом 30-50 градусів до його вертикальної осі. Нахил тулуба виконується, як правило, з піднятою догори рукою, що розташована протилежно боку нахилу, після чого пацієнт повертається у ви хідне положення, потім теж саме в протилежний бік. За кожний сеанс пропонується виконувати 12-15 нахилів тулуба в кожний бік. Таке виконання дихальних вправ сприяє підвищенню рухомості діафрагми та швидкості руху її, а, отже, більшій дії останньої на жовчний міхур. Це інтенсифікує відтік жовчі з нього. Для більш глибокого нахилу тулуба в боки, а, отже, більш ефективній дії діафрагми на жовчний міхур, пацієнту пропонується нахили тулуба в той або інший бік виконувати з вантажем у піднятій руці вагою 1,0-2,0кг. Це особливо важливо для реабілітацій' хворих по хилого віку і для ти х, хто має понижену гн учкість хребта. Виконання видиху при кожному нахилу тулуба в той або інший бік форсовано супроводжується підвищеною напругою м'язів черевного пресу, внутрішньочеревний тиск при цьому одномоментно зростає та посилює дію діафрагми на печінку та жовчний міхур - це сприяє інтенсивному відтіку жовчі по жовчевивідним шляхам. Виконання нахилів тулуба в боки менше ніж 30 градусів до його вертикальної осі, та виконання нахилів менше ніж 12 разів знижує ступінь руху діафрагми, а, отже, ефективність дії на печінку та жовчний міхур і, таким чином, знижує відтік жовчі з них. Виконання нахилів тулуба під кутом більше 50 градусів до його вертикальної осі і більше 15 нахилів в кожний бік із навантаженням, що перевищує 2,0кг, призводить до швидкої втоми пацієнта і появі негативного ефекту. Мінімальний курс реабілітації складає 12-14 діб залежно від важкості захворювання. Клінічний приклад. Хвора М., 39 років, знаходилася на стаціонарному лікуванні і обстеженні у гастроентерологічному відділенні Дорожньої клінічної лікарні м. Харкова. Діагноз: хронічний безкам'яний холецистит з гіпокінетичною (функцією жовчного міхура. УЗД - жовчний міхур помірно збільшений до 4,0-5,0см, стінки 3,0мм, велика кількість ехогенної суспензії. Екскурсія грудної клітки - 6см, черевної стінки - 5см. Скарги на періодичну біль в епігастрії, здуття черева, відрижка повітрям, запори. Хворій було призначене комплексне лікування, в тому числі лікувальна фізична культура на підставі динамічних дихальних вправ згідно методиці, що пропонується. Після проведення лікування на протязі 12 діб стан хворої з позитивною динамікою: зменшилася біль в епігастрії, правому підребер'ї, зникла гіркість в роті, нормалізувався стул. При повторному УЗД спостерігалося покращення відтіку жовчі з жовчного міхура. Розміри міхура становлять 2,0-3,0см, стінки 2,5мм. Відмічається позитивний характер змін показників кардіореспіраторної системи. Таким чином, таке виконання способу фізичної реабілітації хворих з патологією жовчовивідної системи підвищує е фектиність механічної дії діафрагми на жовчний міхур і сприяє посиленому відтіку жовчі з нього, а, отже, підвищує якість лікування і знижує строки його в 1,7-2,0 рази. Даний спосіб реабілітації пропонується особливо для хворих на хронічний безкам'яний холецистит та дискінезію жовчовивідних шляхів.