Спосіб мікрохірургічного лікування птеригіуму

Винахід відноситься до галузі медицини, зокрема до офтальмології. Вдосконалення методів мікрохірургічного лікування хворих із птеригіумом є актуальною проблемою офтальмології у зв'язку з тим, що клінічний досвід свідчить про високий відсоток (до 5,2%) рецидивів та післяопераційних локальних помутнінь рогівки. Птеригіум - достатньо поширене дистрофічне захворювання кон'юнктиви, яке відноситься до пухлин фіброзної тканини, що представляє собою як функціональний так і косметичний недолік. Основою розвитку птеригіума є вогнища еластоїдної дегенерації колагена в кон'юнктиві з вираженою ангіопатією судин. Вогнища еластоза - імунні васкуліти, локалізовані поверхнево. Імунні комплекси переносяться по системі анастомозів, палісад та термінальних аркад в глибокі шари; формуються на стінках венул, викликаючи пошкодження структурного та метаболічного гемостаза в інтактних тканинах, що сприяє розповсюдженню та поглибленню процесу. Літературні дані свідчать про те, що тривале подразнення кон'юнктиви вітром, пилом, УФ-промінями, сухим повітрям і повітрям, що містить шкідливі домішки є реальними факторами ризику розвитку птеригіума, але у ряду випадків його патогенез не з'ясований. Проблема мікрохірургічного видалення птеригіума тісно пов'язана з розвитком післяопераційних ускладнень, таких як локальні помутніння рогівки та рецидиви захворювання. З метою отримання оптимального операційного ефекту було запропоновано ряд хірургічних методик, які полягають в резекції його тканини та переміщенні його в боковий розтин кон'юнктиви (операція по Демару, по Кнапу. по Мак-Рейнольду, по Чермаку, по Казасу, по Галемерцу, по Мак-Гавіку) використання аргонового лазера, інтра- та післяопераційне застосування мітоміцина С, 5-фторурацила та склерокорніальну пошарову керопластику. Відомий спосіб хірургічного лікування птеригіума, який є найближчим та обраним за прототип (1), що передбачає: епібульбарну анестезію (триразова інстиляція 0,5% розчину анекаїну), обробку операційного поля 1% розчином йодонату, накладення асептичної еластичної плівки та повікорозширювача, дезінфекцію кон'юнктивальної порожнини 0,4% розчином гентаміцину, гідродесекцію птеригіума шляхом введення під голівку та тіло птеригіума 0,2мл 2% лідокаіну з 0,1мл 0,1% адреналіна, виділення голівки, шийки та тіла птеригіума одноразовим лезом 15, резекцію птеригіума після попередньої одграничувальної діатермокоагуляції кон'юнктиви на межі з масою птеригіума, діатермокоагуляцію епісклеральних судин, адаптацію кон'юнктиви вузловими швами, субконюнктивальну ін'єкцію 0,3мл розчину дексаметазону з 0,3мл гентаміцину, закладення у конє'нктивальну порожнину 1% тетрациклінової мазі, монокулярну ассептична пов'язку. Недоліком даного способу є те, що він не дозволяє в повному обсязі очистити склеророгівкову зону птеригіуму від його клітин, що в свою чергу призводить до розвитку як післяопераційних локальних помутнінь рогівки, так і рецидивів птеригіуму. Задачею заявляємого винаходу є розробка оптимального підходу до оперативного лікування птеригіума. Поставлена задача вирiшується тим, що у відомому способі хірургічного лікування птеригіуму, що включає гідродісекцію птеригіуму, резекцію птеригіуму, діатермокоагуляцію епісклеральних судин, адаптацію кон'юктиви вузловими швами, згідно винаходу після діатермокоагуляції епісклеральних судин проводиться шліфовка рогівки накінцівником з алмазним напилюванням. Спосіб здійснюється наступним чином: проводять епібульбарну анестезію (триразова інстиляція 0,5% розчину анекаїну), обробляють операційне поле 1% розчином йодонату, накладають асептичну еластичну плівку та повікорозширювач, дезінфекуюють юнктивальну порожнину 0,4% розчином гентаміцину, проводять гідродісекцію птеригіума шляхом введення під голівку та тіло птеригіума 0,2мл 2% лідокаїну з 0,1 мл 0,1% адреналіна, виділяють, голівку, шийку та тіло птеригіума одноразовим лезом 15, видаляютъ птеригіум після попередньої отграничувальної діатермокоагуляції кон'юнктиви на межі з масою птеригіума, виконують діатермокоагуляцію епісклеральних судин та шліфування рогівки накінцівником з алмазним напилюванням, адаптують кон'юнктиву вузловими швами, проводять субкон'юнктивальну ін'єкцію 0,3мл розчину дексаметазону з 0,3мл гентаміцину, закладають у кон'юнктивальну порожнину 1% тетрациклінову мазь, накладають монокулярну асептичну пов'язку. Для порівняння двох методів було прооперовано 88 хворих (88 очей), що були розділені на дві групи. І група 48 хворих (48 очей) - прооперовані традиційним методом (птеригіум І ступеня - 12 хворих (25%), ІІ ступеня - 15 хворих (31,25%), III ступеня - 21 хворих (43,75%). ІІ група - 40 хворих (40 очей) - прооперовані заявленим нами способом мікрохірургічного лікування птеригіуму (птеригіум І ступеня - 8 хворих (20%), ІІ ступеня - 12 хворих (30%), ІІІ ступеня - 20 хворих (50%). Спостереження проводилося протягом трьох років кожні три місяці. Характерною рисою раннього післяопераційного періоду в пацієнтів ІІ групи є більш рання (3-4 доба) і більш рівномірна епітелізація рогівки в зоні видаленого птеригіума в порівняні зі сроком епітелізації (6-7 доба) в І групі. В І гр упі в 30 хворих (30 очей) (62%) повна епітелізація рогівки спостерігалася на 6-7 добу, при цьому птеригіум І ступеня був у 10 хворих (33,4%), ІІ ступеня у 12 хворих (40%), ІІІ ступеня у 8 хворих (26,6%). У 18 хворих (18 очей) (38%) повна епітелізація мала місце на 7-10 добу, при цьому птеригіум І ступеня був у 2-х хвори х (11,1%), ІІ ступеня у 3-х хворих (16,6%), ІІІ ступеня, у 13-ти хворих (72,2%). Серед хворих цієї групи у 15 випадках (31%) на протязі другого року після операції спостерігалося помутніння рогівки в післяопераційній зоні та в 10 випадках (20,8%) - рецидив птеригіума. Практично у всіх випадках після резекції птеригіума ІІ та ІІІ ступеня рогівка не була ідеально гладка та сферична. В ІІ групі у 32 хворих (80%) повна епітелізація рогівки настала на 3-4 добу, при цьому птеригіум І ступеня був у 7 хворих (21,8%), ІІ ступеня у 8 хворих (25%), ІІІ ступеня у 17 хворих (53%). У 8 хворих (20%) повна епітелізація настала на 6-8 добу при цьому, птеригіум І ступеня був у 1 хворого (12,5%), ІІ ступеня у 4-х хворих (50%), ІІІ ступеня у 3-х хворих (37,5%). В II гр упі помутніння рогівки відзначалося через 1 рік після операції в 5-ти випадках (12,5%) у хворих із птеригіумом ІІІ ступеня. Рецидив птеригіума відзначався у 3-х випадках (7,5%) через 2,5-3 роки після операції. Таким чином, запропонований спосіб мікрохірургічного лікування птеригіума дозволяє досягти повної епітелізації рогівки в більш ранній термін, знизити кількість післяопераційних ускладнень (помутніння роговиці в зоні операції), знизити кількість випадків рецидивів. Розроблений спосіб був апробований на базі Центру ендокринно-судинної патології органа зору м.Києва. Отримані результати дозволяють рекомендувати його для широкого впровадження в практику. Література 1. А.Ф. Румянцева "Глазная хируpгия", 1956г., с.211.