Процес купірування синдрому абдомінальної компресії

Процес купірування синдрому абдомінальної компресії, який включає зменшення інтерстиціального набряку і перфузійних порушень, а також декомпресію сечового міхура, шлунково-кишкового тракту та черевної порожнини, який відрізняється тим, що додатково виконують інтубацію кишечника і дренування системи ворітної вени, а у внутрішньосудинний кровотік уводять інгібітори протеаз та стероїдні гормони. Корисна модель стосується хірургії і може бути використана при купуванні синдрому абдомінальної* компресії, який виникає, наприклад, при гострій кишковій непрохідністі. Серед відомих процесів (способів) купування синдрому абдомінальної компресії найбільше розповсюдження дістали так звані "напіввідкриті". Для здійснення на пі ввід критого способу розроблені всілякі шинуючі пов'язки у вигляді застібок - "блискавок", а також більш складних пристроїв, основним завданням яких є захист петель кишечника, зменшення втрат рідини І зниження внутрішньочеревного тиску. Відомий напіввідкритий процес купування синдрому абдомінальної компресії, що його описано в журналі «Хирургия» [1984 - N8. - С. 124-127]. Він полягає в тому, що після виконання основного етапу операції лапаротомну рану залишають відкритою, двохшаровою марлевою серветкою накривають найбільш змінені відділи кишечника І у післяопераційному періоді дозовано зводять краї рани. При відновленні функції кишечника, нормалізації' температури тіла і лабораторних показників здійснюють ушивання лапаротомної рани на прокладках з полівінілхлориду. Напіввідкриті процеси, в тому числі і згаданий, дозволяють купувати розвиток синдрому абдомінальної компресії, тимчасово збільшуючи об'єм черевної порожнини і тим самим знижуючи тиск. Але до їх загальних недоліків слід віднести неможливість ліквідації наслідків збільшення внутрішньочеревного тиску у тих випадках, коли почалися не тільки функціональні, але і органічні зміни в прилеглих органах. Синдром абдомінальної комп ресії включає порушення діяльності серцевосудинної системи, легенів, нирок, печінки і носять, як правило, незворотній характер, якщо не приймаються відповідні заходи. До того ж, високим є ризик реінфікування на пі ввід критої черевної порожнини, розвитку кишкових нориць, евентраці'і. Необхідні повторні операції по ушиванню черевної порожнини. Крім того, напіввідкриті способи не забезпечують ліквідації інтерстиціального набряку, який обов'язково присутній, якщо причиною розвитку синдрому абдомінальної компресії є гостра кишкова непрохідність. Як наслідок, при збільшенні набряку збільшується тиск в черевній порожнині. Компресія венозних сплетінь веде до венозного стазу, вся рідка частина крові доходить до тканин і, завдяки підвищеній проникливісті судин, проникає в них з утворенням додаткового набряку. Таким чином, утворюється "хибне коло". З відомих процесів лікування синдрому абдомінальної компреси* найбільш близьким до корисної моделі по суті і результатом, що досягаються, є процес купування синдрому абдомінальної компресії, який описано Г. Г. Рощиним і співавт. [див. Г. Г. Рощин, Д. Л. Мищенко, И. П. Шлапак, А. 3. Пагава, Синдром абдоминальной компрессии: клинико-диагностические аспекты // Укр. журн. екстремальної медицини ім. Г. О. Можаєва. -Том 3.- №2.- 2002.-С.11-12]. Він полягає в тому, що здійснюють зниження інтерстиціального набряку і перфузійних порушень, стабілізацію гемодинаміки, а також декомпресію сечового міхура, шлунковокишкового тракту і черевної порожнини. Зменшення інтерстиціального набряку і перфузійних порушень здійснюють традиційно: ультрафільтрацією, 7784 інфузією білка альбуміна з наступним уведенням фуросемщу. Декомпресію сечового міхура проводять випорожненням через природні отвори за допомогою катетеру, декомпресію шлунковокишкового тракту - видаленням кишкового і шлункового вмісту шляхом промивання, І черевної порожнини - дренуванням асцитичної рідини. Для стабілізації гемодинаміки застосовують кардіотоніш і вазоконстриктори. До вад згаданого процесу слід віднести недостатню ефективність у зв'язку із збереженням можливості реінфікування черевної порожнини і небезпекою виникнення гнійно-септичних ускладнень. При цьому у випадку гострої кишкової непрохідності заходів, які приймаються, зовсім недостатньо, оскільки не ліквідується патогенетичний ланцюг виникнення інтерстиціального набряку і утворюється згадане вище "хибне коло". При кишковій непрохідністі на фоні інтоксикації розвивається портальна ендотоксемія. В основу корисної моделі поставлене завдання створення удосконаленого процесу купування синдрому абдомінальної' компресії, у якому висока ефективність забезпечується комплексним впливом на всі ланцюги розвитку синдрому, в тому числі на інтерстиціальний набряк і перфузійні порушення, що має особливо суттєве значення при гострій кишковій непрохідністі. Поставлене завдання вирішується тим, що в процесі купування синдрому абдомінальної компресії, який включає зменшення інтерстиціального набряку і перфузійних порушень, а також декомпресію сечового міхура, шлунково-кишкового тракту и черевної порожнини, згідно корисній моделі додатково виконують інтубацію кишечника і дренування системи воротної вени, а у внутрішньосудинний кровоток уводять інгбітори протеаз та стероїдні гормони. Дренування системи воротної вени та уведення у внутрішньосудинний кровоток Інгбіторів протеаз та стероїдних гормонів дозволяє припинити підвищення тиску в портальних венах І розвиток печінкової недостатності, розірвати "хибне копо" Комп'ютерна верстка Г Паяльніков інтерстиціального набряку за рахунок корекції гемодинамічних порушень і збереження достатнього перфузійного тиску, а також досягти нормалізації внутрішньочеревного тиску. Уведення інтубації кишечника дає можливість забезпечити безперервність декомпресії шлунково-кишкового тракту. Заявнику невідомі приклади виконання дренування воротної вени і уведення стероїдних гормонів та інгбіторів протеаз для купування синдрому абдомінальної компресії на фоні гострої кишкової непрохідністі. Докладний опис даного процесу суміщено з прикладом його конкретного виконання. Приклад. Хворий Г., 45 років, поступив до клініки інститута з явищами гострої спайкової кишкової непрохідністі. При моніторінгу внутрішньочеревного тиску за допомогою трансвезікального методу була встановлена наявність внутрішньочеревної гіпертензії (26мм рт. ст.) з ознаками синдрому абдомінальної компресії, який починається. Хворий оперований в ургентному порядку. На операції виявлені виражений спайковий процес, розширені кишкові петлі діаметром до 6см, значний набряк кишкової стінки, наявність випоту в черевній порожнині. Виконана ліквідація непрохідністі, інтубація кишечника з активною аспірацією кишкового вмісту, декомпресія сечового міхура і черевної порожнини. Дренована система воротної вени, а у внутрішньосудинний кровоток уведені інгбітори протеаз ті стероідні гормони. Покращення стану з'явилося на 3-4 добу, внутрішньочеревний тиск нормалізувався. Хворий виписаний на 11 добу у задовільному стані. Таким чином, використання рішення, яке заявляється, у порівнянні зі всіма відомими засобами аналогічного призначення забезпечує високу ефективність лікування за рахунок комплексного впливу на всі ланцюги розвитку синдрому, в тому числі на інтерстиціальний набряк і перфузійні порушення, що має особливо суттєве значення при гострій кишковій непрохідністі. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ - 42, 01601