Спосіб біохімічного визначення ступеня регіонарного окисного стресу у хворих на офтальмологічну патологію

Спосіб біохімічного визначення ступеня регіонарного окисного стресу у хворих на офтальмологічну патологію, що містить визначення концентрації тюбарбггурової кислоти активних продуктів та активності супероксиддисмутази, який відрізняється тим, що визначають параметри означених речовин у сльозовій рідині з наступним розрахунком їх співвідношення і порівнянням з індексом значень у нормі. Корисна модель відноситься до медицини, а саме до офтальмології. Проблема реабілітації хворих та інвалідів по зору є однією з найбільш актуальних у світі. Досить гостро вона стоїть і перед Україною. Оптимізація лікувальної та діагностичної допомоги при офтальмологічній патології є перспективною задачею сучасного етапу розвитку охорони здоров'я в країні. У зв'язку з цим, розробка методик для якісної оцінки ступеня метаболічних-порушень органа зору для проведення адекватних терапевтичних заходів є актуальною проблемою сучасної офтальмології. Однією з причин зниження гостроти зору і розвитку сліпоти є розвиток ангіопатій, зокрема, макулопатій і ретинопатій. Особливе значення в механізмах розвитку ангіопатій надається окисному стресу. Вільно-радикальні окисні процеси притаманні всім функціональним системам організму людини на клітинному та субклітинному рівні організації. У нормі пероксидація ліпідів є фізіологічною реакцією аутолізу, але при різних патологічних процесах, що супроводжуються порушенням цілісності клітинних мембран, вільно-радикальні процеси набувають патологічного характеру, що результується в мембрано-деструктивні реакції. Негативному впливу вільнорадикальних процесів протистоїть система антиоксидантного захисту, одним з основних компонентів якої є супероксиддисмутаза (СОД), що переводить вільні радикали, які утворюються внаслідок зазначених процесів в перекиси. В той же час за певних умов компоненти системи антиоксидантного захисту здатні виступати в ролі прооксидантів, тому адекватна оцінка балансу між оксидантно-антиоксидантною системами є актуальною задачею для лабораторної біохімічної діагностики. З літератури відомі методики визначення основних маркерів вільнорадикальних процесів - тіобарбітурової кислоти активних продуктів (ТБКАП) та супероксиддисмутази (СОД) у сироватці крові [1] (прототип). Але загальноприйняті методики не дозволяють селективно оцінити стан порушень оксидантно-антиоксидантного гомеостазу щодо патологічних процесів в органі зору, оскільки показники, які визначаються в сироватці крові є інтегральними і свідчать про перебіг вільно-радикальних процесів в організмі взагалі, що не дає можливості диференціювати ступінь окисного стресу безпосередньо в досліджуємому органі. Таким чином, необхідним є оптимізація способу діагностики очних захворювань з урахуванням патогенетичних особливостей даних захворювань. В основу корисної моделі покладена задача удосконалення способу біохімічного визначення ступеня регіонарного окисного стресу у хворих на офтальмологічну патологію, в якому завдяки використанню визначення тіобарбітурової кислоти активних продуктів (ТБКАП) та супероксиддисмутази (СОД) у сльозовій рідині з наступним розрахунком CM со ю 00 О) 8532 їх співвідношення і порівнянням з індексом значень у нормі досягається підвищення якості діагностики офтальмологічних захворювань, вірогідності отриманих результатів щодо порушення функціонування органа зору, що повинне поліпшити можливості надання якісної лікувальнодіагностичної допомоги даному контингенту хворих у лікувально-профілактичних закладах України. Поставлена задача вирішується тим, що у способі біохімічного визначення ступеня регіонарного окисного стресу у хворих на офтальмологічну патологію, що містить визначення концентрації тіобарбітурової кислоти активних продуктів (ТБКАП) та активності супероксиддисмутази (СОД), згідно корисної моделі, визначають параметри означених речовин у сльозовій рідині з наступним розрахунком їх співвідношення і порівнянням з індексом значень у нормі. Значне підвищення інформативності та специфічності діагностики різного ступеня порушень органа зору у методиці, що пропонується, досягається саме шляхом застосування визначення концентрації тіобарбітурової кислоти активних продуктів (ТБКАП) та активності супероксиддисмутази (СОД) у сльозовій рідині з наступним розрахунком їх співвідношення і порівнянням з індексом значень у нормі. Таким чином, наявний причиннонаслідковий зв'язок між суттєвими ознаками, що характеризують корисну модель, та технічним результатом, що досягається. окисного стресу безпосередньо в органі зору, а саме порушення означених показників встановлюється у сльозовій рідині. Цим досягається підвищення специфічності методики, оскільки визначення показників у системному кровообігу (при заборі крові з периферійної вени) не дозволяє визначити кореляцію між вираженістю метаболічних порушень у досліжуємому органі та концентрацією тіобарбітурової кислоти активних продуктів (ТБКАП) і активністю супероксиддисмутази (СОД) у сироватці крові, оскільки окисні вільнорадикальні процеси є універсальними для всіх органів і систем організму; тобто, за наявності декількох вогнищ запального або дистрофічного характеру застосування існуючих методик не дозволяє отримати вірогідні результати, адекватно оцінити ступінь пошкодження досліджуємого органу або системи. У запропонованому способі цей недолік відсутній, оскільки безпосередньо вивчається ступінь регіонарного окисного стресу в органі зору у хворих, і концентрацію речовин у сльозовій рідині обумовлює патологічний процес, локалізований в оці. До того ж, одночасне визначення показників окисної та антиоксидантної системи дозволяє оцінити функціональний потенціал тканини органу, прогнозувати характер подальшого перебігу патологічного процесу, впливати медикаментозними засобами безпосередньо на основний патогенетичний механізм, контролювати ефективність застосування терапевтичних заходів у хворих на офтальмологічну патологію. Спосіб біохімічного визначення ступеня регіонарного окисного стресу у хворих на офтальмологічну патологію полягає у наступному. Здійснюють забір сльозової рідини при застосуванні стимуляції сльозовиділення променем світла. Вміст ТБКАП та активність СОД визначають за уніфікованими методиками. Ступінь регіонарного окисного стресу діагностують за змінами рівня концентрації ТБКАП, активності СОД та індексу їх співвідношення в порівнянні з означеними показниками в сльозовій рідині в здоровому оці (нормі). Завдяки використанню запропонованого способу з'являється можливість покращити діагностику різних видів уражень органу зору, таких як, ангіопатії, зокрема, ретинопатії та макулопатії, катаракти, діабетичні зміни очного дна, післяопераційні та посттравматичні ускладнення на оці. Список літератури, що була прийнята до уваги при розробці матеріалів даної заявки: 1. Барабой В.А., Сутковой Д.А. Окислительноантиоксидантный гомеостаз в норме и при патологии. - К.: Чернобыльинтеринформ, 1997. 4.2. 220с. В запропонованій методиці вперше досягається можливість визначення ступеня регіонарного Комп'ютерна верстка М. Мацело Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освгги і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ-42, 01601