Спосіб діагностики дисинергії тазового дна

Спосіб діагностики дисинергії тазового дна, що включає визначення ректоанального інгібіторного рефлексу на рівні фіксованого введення повітря у подразнювальний балон за допомогою гумо вого зонда з подразнювальним кінцевим балоном, який розташовують в ампулі прямої кишки, та реєструвальним балоном в анальному каналі на рівні внутрішнього анального сфінктера, приєднаним до реєструвального приладу, який відрізняється тим, що визначення ректоанального інгібіторного рефлексу проводять на рівні виникнення позиву до дефекації з її імітацією, разом із записом кінетичних властивостей прямої кишки за допомогою комплексу комп'ютерної пневмокінезометрії та визначенням критеріїв щодо різних типів дисинергії тазового дна. Корисна модель відноситься до медицини, а саме до хірургії, та може бути використаний для діагностики дисинергії тазового дна методом комп'ютерної пневмокінезометрії. Відомим та найближчим аналогом способу, обраним в якості прототипу є балонографічний спосіб визначення ректоанального інгібіторного рефлексу [1]. Відповідно ДО способу, в пряму кишку вводять гумовий зонд з подразнюючим кінцевим балоном ємністю ЮОмл., який розташовується в ампулі прямої кишки, та реєструючим балоном ємністю 2мл., який розташовують в анальному каналі на рівні внутрішнього сфінктера, що приєднують до реєструючого приладу. В балон ємністю 2мл. вводять повітря, або рідину до урівноваження тонічного тиску анального каналу, що має дорівнювати 40-50мм рт.ст. Потім в балон ємністю ЮОмл. послідовно вводять повітря або рідину до його заповнення (ЮОмл.), та спостерігають за зміною тиску в анальному каналі, яке передається з балону, розташованого в анальному каналі на реєструючий прилад. Способу властиві недоліки: обмеженість та неточність отриманих показників, пов'язане з фіксованим введенням повітря у стимулюючий балон, що не дає можливість створити умови найбільш близькі до фізіологічного акту дефекації, неможливість оцінити кінетичні властивості прямої кишки під час виникнення ректоанального інгібіторного рефлексу на рівні позиву до дефекації, відсутність чітких діагностичних критеріїв що до дисинергії тазового дна та її тилів. Задача корисної моделі, що заявляється полягає у створенні безпечного, малоінвазивного та інформативного способу діагностики дисинергії тазового дна, який за рахунок створення умов найбільш близьких до фізіологічного акту дефекації, визначення кінетичних властивостей прямої кишки під час виникнення ректоанального інпбіториого рефлексу на рівні позиву до дефекації, надасть можливість створення чітких діагностичних критеріїв різних типів дисинергії тазового дна. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі, який включає визначення ректоанального інгібіторного рефлексу на рівні фіксованого введення повітря у подразнюючий балон за допомогою гумового зонду з подразнюючим кінцевим балоном, який розташовують в ампулі прямої кишки, та реєструючим балоном в анальному каналі на рівні внутрішнього анального сфінктера, приєднаного до реєструючого приладу, згідно корисної моделі, визначення ректоанального інгібіторкого рефлексу проводять на рівні виникнення позиву до дефекації з її імітацією, разом із записом кінетичних властивостей прямої кишки за допомогою комплексу комп'ютерної пневмокінезометрії та визначенням критеріїв що до різних типів дисинергії тазового дна. Комплекс комп'ютерної пневмокінезометрії складається з гумового зонду з кінцевим балоном ємністю ЮОмл., виконаного з еластичної тонкої латексної гуми, та балоном ємністю 2мл., розта 00 оо 0> 8819 шованого на 2см. проксимальніше від першого які приєднуються до окремих каналів аналізатора моторної активності внутрішньопорожнинних органів "Ягуар-2", шприца для введення повітря в подразнюючий балон та персонального комп'ютера з відповідним програмним забезпеченням. Спосіб виконується наступним чином. Без будь-якої попередньої підготовки хворому в положенні на боку в пряму кишку вводять гумовий зонд з балонами таким чином, щоб кінцевий балон ємністю ЮОмл. знаходився в ампулі прямої кишки, а балон ємністю 2мл. в анальному каналі на рівні внутрішнього сфінктера. Обидва балона приєднують кожний до окремого каналу аналізатора моторної активності внутрішньопорожнинних органів "Ягуар-2", який приєднують до персонального комп'ютера з відповідним програмним забезпеченням. В балон ємністю 2мл. вводять 2,5мп. повітря до урівноваження тонічного тиску в балоні та анальному каналі. На цьому рівні визначають базовий тиск анального каналу (р-і), який в нормі дорівнює 40-50мм рт.ст.. В балон ємністю ЮОмл., обладнаний додатковим каналом, за допомогою шприца вводять повітря до первинного відчуття наявності балону. Тиск в балонах реєструють на моніторі комп'ютера у вигляді графіка пневмокінезограми з осями OY-тиск в прямій кишці (мм рт.ст.), ОХтермін дослідження (хв). Дослідження починаємо через 10хв. - період адаптації кишки до наявності балона. В балон ємністю ЮОмл. швидко (1015сек.) вводять повітря до відчуття стійкого позиву до дефекації. В цей час пацієнту пропонують напружитись, імітуючи акт дефекації. Сукупність швидкого введення повітря в балон до рівня стійкого позиву та імітація акту дефекації створюють умови найбільш близькі до фізіологічної дефекації. На цьому рівні спостерігають за зміною тиску в анальному каналі (в нормі - зменшення), яке реєструється на пневмокінезограмі (ра) і характеризує ректоанальний інгібіторний рефлекс. Для оцінки ступеню ректоанального інгібіторного рефлексу визначають Др = р-|-р2, та час релаксації анального сфінктеру. Для оцінки кінетичних властивостей прямої кишки проводять запис пневмокінезограми на рівні стійкого позиву. В нормі, після виникнення максимального позиву, протягом 2Зхв. спостерігається підвищення кінетичної' активності прямої кишки, а відсоток пропульсивних хвиль становить не менше 38%. Цьому показнику Комп'ютерна верстка В. Мацело відповідає підвищення фазного індексу, який відображає сумарну перистальтичну активність прямої кишки (в нормі > 250). За допомогою запропонованого способу створені критерії діагностики трьох типів дисинергії тазового дна: 1. Дисинергія тазового дна (І-тип) - характеризується пародоксальним ректоанальним інпбіторним рефлексом (рі=45±5мм рт.ст., рірг, Др: 5мм рт.ст.); 3. Дисинергія тазового дна (Ill-тип) - характеризується відсутнім або незначним ректоанальним інгібіторним рефлексом з гіпертонусом анального сфінктера (рі>50мм рт.ст., рі>рг, Др' 5мм рт.ст.); Зниження кінетичних властивостей прямої кишки є додатковим критерієм, який характеризує ступінь порушення інтрамурального нервового зв'язку ампули прямої кишки та анального сфінктера, та є необхідним для вибору подальшої лікувальної тактики. Запропонований спосіб застосований у 47 хворих дозволяє безпечно, малоінвазивно та інформативно проводити діагностику дисинергії тазового дна, який за рахунок визначення ректоанального інгібіторного рефлексу на рівні виникнення позиву до дефекації з її імітацією, разом Із записом кінетичних властивостей прямої кишки, надає можливість створення чітких діагностичних критеріїв різних типів дисинергії тазового дна. Принциповою відмінною ознакою корисної* моделі у порівнянні з прототипом є те, що діагностика дисинергії тазового дна проводять шляхом визначення ректоанального інгібіторного рефлексу на рівні виникнення позиву до дефекації з її імітацією, разом із записом кінетичних властивостей прямої кишки за допомогою комплексу комп'ютерної пневмокінезометрії та визначенням критеріїв що до різних типів дисинергії тазового дна. Список літератури 1. Удовиченко Т.Г. Диагностика и дифференциальная терапія функциональных запоров, связанных с расстройствами ануса и прямой кишки. Дисс. канд. мед. наук. - Ставрополь., 2002. - 192с. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м Київ - 42, 01601