Спосіб визначення схильності до спайкової хвороби

Спосіб визначення схильності до спайкової хвороби, що включає використання цитогенетичних досліджень, який відрізняється тим, що перед оперативним втручанням проводять каріотипування лімфоцитів периферійної крові і при виявленні асоціативної активності акроцентричних хромосом лімфоцитів, яка дорівнює або більша, ніж 1,05 асоціацій на клітину, визначають наявність схильності до спайкової хвороби. (19) (21) a200509703 (22) 17.10.2005 (24) 15.05.2006 (46) 15.05.2006, Бюл. № 5, 2006 р. (72) Вансович Віталій Євгенович, Запорожан Валерій Миколайович, Ничитайло Михайло Юхимович (73) Одеський державний медичний університет 3 яких не виявлено ознак спайкової хвороби впродовж трьох місяців після оперативного втручання. Окремо досліджена асоціативна активність акроцентричних хромосом у 10 здорових чоловіків віком від 40 до 50 років. У всіх пацієнтів проводили цитогенетичне дослідження лімфоцитів периферійної крові перед оперативним втручанням. Забір венозної крові та культивування проводили в відповідності зі стандартною методикою каріотипування [3]. Лімфоцити культивували 72 години при температурі 37°С на живильному середовищі 199 (5мл) у флаконах з додаванням сироватки телячої ембріональної (0,1мл) та фетогемаглютеніну (70-100мкл на 1 флакон). Культивування лімфоцитів дублювали. На 71-й годині культивування додавали колхіцин у концентрації 0,2мкг/мл суміші, що культивується. Після інкубації з колхіцином пробірки центрифугували 10 хвилин при 1000 обертах на хвилину, надосадову рідину видаляли і додавали 8 мл гіпотонічного розчину КС1 (0,55%) на 15-20 хвилин при 37°С. Після цього проби центрифугували, видаляли надосадову рідину, після ретельного струшування пробірки з клітинним осадом заливали першою порцією фіксатору (7-8мл оцтової кислоти та метилового спирту у співвідношенні 3:1). Фіксацію проводили у три етапи: 20, 90 та 20 хвилин при температурі - -18°С. Препарати метафазних хромосом готували шляхом розкапування суспензії клітин після останньої фіксації з висоти 20-25см на вологе охолоджене предметнезскло, висушували на повітрі та забарвлювали. Для хромосомного аналізу були відібрані клітини в стадії метафази з повним хромосомним набором, без хромосомних нашарувань. Підрахунок асоціацій акроцентричних хромосом проводили у 40 метафазних пластинках кожного пацієнта [4]. Статистичну обробку отриманих даних проводили з використанням tкритерію Стьюдента та точного метода Фішера [5]. В результаті проведених досліджень у хворих, у яких після оперативного втручання впродовж трьох місяців не виявлено ознак спайкової хвороби, виявлена підвищена асоціативна активність акроцентричних хромосом (хромосоми D та G груп), яка за фізіологічних умов складала в середньому 0,14 асоціацій на клітину (Табл.1). Але жодного випадку, коли активність досягала б 1 асоціації на клітину, не було. У хворих, у яких післяопераційний період ускладнився розвитком спайкової хвороби, асоціативна активність акроцентричних хромосом перевищувала таку у попередній групі майже у 4,7 рази. За допомогою точного критерію Фішера визначали істотність різниці у частоті перевищення величини асоціативної активності акроцентричних хромосом певної межі у хворих на спайкову хворобу та без неї. Було встановлено, що у всіх хворих на спайкову хворобу асоціативна активність акроцентричних хромосом дорівнювала або перевищувала 1,05 асоціацій на клітину. Причому різниця між групами з більшою і меншою ніж 1,05 асоціативною активністю за наявністю спайкової хвороби слід вважати значимою Ртмф=0,025. 14109 4 Таблиця 1 Асоціативна активність акроцентричних хромосом лімфоцитів периферійної крові хірургічних хворих(М±т; п=10) Група Донори Відсутня спайкова хвороба Хворі на спайкову хворобу Число асоціацій на клітину 0,14±0,01 0,34±0,02 1,62±0,08 Приклад 1 Хворий X. 41 рік, поступив у клініку в ургентному порядку, через дві доби після початку захворювання зі скаргами на переймоподібні болі у животі, які посилювалися з часом і супроводжувалися нудотою, повторною блювотою, яка не приносила полегшення; відчуттям здуття живота, загальною слабкістю. Впродовж чотирьох місяців до госпіталізації неодноразово виникали схожі скарги, проте явища були менш виражені і за допомогою не звертався. В анамнезі апендектомія з приводу гострого апендициту, ускладненого місцевим перитонітом 5 місяців тому. Перед оперативним втручанням з приводу гострого флегмонозного апендициту було забрано кров для цитогенетичних досліджень і виявлена асоціативна активність акроцентричних хромосом 1,85 на клітину, що свідчить про схильність до спайкової хвороби. При огляді: шкірні покриви бліді, сухі, риси обличчя загострені, хворий періодично стогне від болю. Язик сухий, обкладений нальотом. Артеріальний тиск - 110/65мм рт.ст, пульс 108уд. на хв. Живіт обмежено бере участь в акті дихання, асиметричний. При пальпації живіт м'який, хворий відчуває біль в правих відділах живота. Визначається посилена хвилеподібна перистальтика. При оглядовій рентгенографії черевної порожнини виявлені вузькі чаші Клойбера з явищами локальної фіксації. Лабораторні показники в межах норми. Введений назогастральний зонд - застійна рідина, з домішками кишкового вмісту. На підставі скарг хворого, даних анамнезу, даних об'єктивного огляду і рентгенологічного дослідження встановлено діагноз: гостра спайкова кишкова непрохідність. Після короткочасної підготовки пацієнт прооперований. Виконана средньосрединна лапаротомія; при ревізії встановлено, що в правій клубовій області і правому мезогастрії виражений спайковий процес. Малий таз містить незначну кількість серозного ексудату. Петлі тонкого кишечнику фіксовані численними зрощеннями між собою, а також до передньої черевної стінки в області старого післяопераційного рубця. На відстані приблизно 1 метра від ілеоцекального кута петля тонкої кишки деформована спайками у вигляді «двостволки». Відділ кишки до спайкової деформації різко розтягнутий вмістом і газами, після деформації - спався. Поетапно, гострим і тупим шляхом зрощення роз 5 14109 ділені, прохідність кишки відновлена. Виконана інтубація кишечнику назоінтестинальним зондом, який вдалося завести дистальніше за дискредитовану петлю кишечнику. Черевна порожнина санована розчином антисептика, осушена. Малий таз і правий фланг дреновані трубками через додаткові проколи у флангах. Післяопераційний період протікав важко, з явищами ендотоксикоза і стійкого парезу кишечнику. Пацієнту проводилася інтенсивна терапія, направлена на корекцію білкового і водноелектролітного обміну, а також дезінтоксикаційна і антибактеріальна терапія. Назоїнтестинальний зонд видалений на 5-ту добу. В задовільному стані пацієнт виписаний з клініки на 14-ту добу. Запропонований спосіб визначення схильності до спайкової хвороби має переваги порівняно з прототипом у плані збільшення кількості факторів, які враховуються, безпосередньо і скісно, при визначенні схильності до надмірного спайкоутворення при травматизації очеревини. Асоціації акроцентричних хромосом є специфічним показником структури та функції інтерфазного ядра, можуть змінюватись під дією генетичних і негенетичних факторів і свідчити про функціональну активність клітини [4]. У свою чергу, лімфоцити є компонентом сполучної тканини, приймають участь у імуно Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 6 логічних реакціях, регулюють функціональну активність клітин сполучної тканини, таким чином зміни їх функціональної активності можуть впливати на різні ланки патогенетичних механізмів розвитку надмірного спайкоутворення у черевній порожнині. Використання даного методу дозволить своєчасно передбачити схильність до спайкової хвороби і провести комплекс профілактичних заходів, спрямованих на попередження надмірного спайкоутворення в післяопераційному періоді. Джерела інформації 1. Осипов В.И., Герасимов А.А. Прогнозирование спаечной болезни после операций по поводу разлитого перитонита // Вестник хирургии.- 1996.Т.155, №3. - С.19-21. 2. Беленький В.П. Изменение показателей иммунитета у больных с острой спаечной непроходимостью кишечника и возможности ее коррекции // Клінічна хірургія. - 2000.- №3.- С.23-24. 3. Захаров А.Ф. Хромосомы человека: атлас М.: Медицина, 1982.- 263с. 4. Фролов А.И. Иммуноцитогенетика.- М.: Медицина, 1993. - 267с. 5. Гублер Е.В. Вычислительные методы анализа и распознавания патологических процессов. Л.: Медицина, 1978. - 296с. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601