Спосіб укріплення субхондральної кісткової пластинки

Спосіб укріплення кісткової субхондральної пластинки після видалення пухлин, що включає використання аутокістки та біоактивного композиційного матеріалу, який відрізняється тим, що після видалення патологічного осередку і вкладання аутотрансплантату під субхондральну пластинку, кісткова порожнина щільно виповнюється гранулами остеоапатиту керамічного, насиченого селеном. (19) (21) u200603354 (22) 28.03.2006 (24) 15.08.2006 (46) 15.08.2006, Бюл. № 8, 2006 р. (72) Івченко Валерій Костянтинович, Івченко Дмитро Валерійович, Івченко Андрій Валерійович, Скоробогатов Андрій Михайлович (73) Івченко Валерій Костянтинович, Івченко Дмитро Валерійович, Івченко Андрій Валерійович, Скоробогатов Андрій Михайлович 3 швидкістю його біодеградації. Тому в сучасній ортопедії з метою уникнення вказаних недоліків все частіше для заміщення дефектів кісток використовують різні пластичні матеріали синтетичного походження (корундова, кальційфосфатна і склокераміка) [Грунтовский Г.Х., Малышки-на СВ. Гидроксилапатитная керамика. Особенности взаимодействия с костной тканью // Труды Крымского гоС.мед. ун-та, им. С.И.Георгиевского. - Симферополь: Сонат, 1999. Т. 135, ч. 2. - С.126-127. ; Подрушняк Е.П., Иванченко Л.А., Бруско А.Т. Перспективы использования стеклокерамики, содержащей биологический гидроксилапатит для восстановления костной ткани // Ортопедия, травматология и проте-зирование. — 2000. — № 2. —С.129-130.; Проценко В.В., Толстопятов Б.А. Применение керамики при костнопластических операциях в онкоортопедии // Лікарська справа. 1999. - № 6. -С.105-107.] В останні роки значний інтерес дослідників викликає гідроксиапатит (ГАП), оскільки він є структурним аналогом мінеральної складової кісткової речовини, має той же хімічний склад, близькі хімічні, фізичні та механічні властивості і, що дуже важливо, біологічну сумісність. Реакції, що протікають між оточуючою кісткою і гідроксиапатитної керамікою, приводять до поступового руйнування імплантату і формування кісткової тканини. Гідро-ксиапатитні матеріали зрощуються при імплантації з навколишньою кісткою без формування фіброзної тканини, а з формуванням реактивної зв'язуючої зони (Использование комплексного биоактивного гидроксиапатитсодержащего препарата коллапан при замещении инфицированных дефектов костной ткани / Берченко Г.Н., Уразгильдеев З.И., Кесян Г.А. и др. // Материалы конференции "Современные медицинские технологии и перспективы развития военной травматологии и ортопедии". - С.-Петербург, 2000. -С.130-131; Филиппенко В.Α., Зыман 3.3., Мезенцев В.А. Использование керамики на основе гидроксилапатита в хирургии опорнодвигательного аппарата //Ортопедия, травматология и протезирование.- 2000. - № 2. С.141-142 ; Серед матеріалів, основою яких є гідроксиапатит, значне місце займає біологічний гідроксиапатит (БГАП), тобто кістковий мінерал, натуральний гідроксиапатит, отриманий різними методами із кісток ссавців. Завдяки цьому в структурі зразків БГАП містяться іони елементів, які приймають активну участь у процесах метаболізму. За даними Є.П. Подрушняка зі співавт. [Подрушняк Е.П., Иванченко Л.А., Бруско А.Т. Перспективы использования стеклокерамики, содержащей биологический гидроксилапатит для восстановления костной ткани // Ортопедия, травматология и протезирование. -2000.- № 2. С.129-130.], біологічна активність матеріалів, що містять БГАП, значно вища, ніж аналогічних синтетичних ГАП матеріалів. Складом і мікроструктурою БГАП можна керувати, змінюючи співвідношення між скло- і кристалофазами. Таким 16838 4 чином можна наблизитись до структури і властивостей тих чи інших видів кісткової тканини, навіть врахувати індивідуальні особливості пацієнтів. Це дуже важливо особливо при хірургічному лікуванні дітей, що знаходяться у віці інтенсивного росту, так як потрібно обирати оптимальні варіанти складу, який має необхідну швидкість резорбції матеріалу і міцність, співставлену з міцністю кістки пацієнта. Це також безпосередньо пов'язано із можливістю отримання імплантатів із заданим розміром пор, так як БГАП може володіти, як мікро-, так і макропористостю в залежності від технологічних особливостей виробництва. БГАП поряд із значною біоактивністю, може ще й збагачуватись різними біологічно активними речовинами. Доведено, що сполуки селену чинять значний антиканцерогенний вплив на розвиток неоплазм [В.В. Вапиров с соавт. Селен. Некоторые аспекты химии, экологии и участие в развитии патологии. Петрозаводск, 2002. Jansson В. Ионы металлов в биологических системах. New York, 1980] завдяки антиоксидантним та імуномодулюючим властивостям [Гомеостаз селена при экспериментальной анафилаксии у крыс на фоне приема восстановленного глутатиона и селенобогащенной спирулины / Голубкина Н.А., Мазо В.К., Гмошинский И.В. и др. // Вопросы медицинской химии. -2000. -№1. - С.45-48.]. Близьким до пропонуємої корисної моделі є спосіб лікування, запропонований авторами із Науково-дослідного інституту травматології та ортопедії Донецького державного медичного університету ім.м. Горького. [Бабоша В.О., Сирота Є.Г., Ютовець Ю.Г., Анабтаві Ферас, Абдель Кадер Тайсір Муса Абдель Хаді, Солоніцин Є.О. Спосіб укріплення субхондральної пластинки проксимального відділу великогомілкової кістки // Деклараційний патент на корисну модель №5976 UA, МІЖ7 А 61 В 17/56. Опубл. 15.04.05., Бюл. №4]. Спосіб хірургічного лікування передбачає після радикального видалення патологічної тканини пластику виниклого дефекту кістки аутотранс-плантатами, які взяті із клубової кістки. Аутотрасплантат розтинається на дві рівні половини. Одна з них вкладається під субхондральну пластинку, друга розтинається вздовж на дві частини. їх встановлюють так, щоб верхні кінці упиралися в горизонтально вкладений трансплантат, а нижні заклинювали в кістковомозковому каналі дистального відділу метафіза кістки. Порожнину, що залишилась, заміщують ауто-, алотрансплантатами або їх комбінацією. Указаний спосіб лікування має ряд недоліків: обмеженість кількості пластичного матеріалу, що є особливо чутливим у дитячий оперативній ортопедії та при значних дефектах і у дорослих; використання чужорідного (алогенного) матеріалу здатне викликати не сприятливі імунологічні реакції; не можна цілком виключити вплив консерванту кісткового алотранспла нтату на організм реципієнта; неможливо керувати щільністю алотрансплантату і швидкістю його біо- деградації; 5 16838 значні терміни зовнішньої фіксації кінцівки, так як перебудова ало трансплантатів досить тривала, що негативно впливає на функцію сумі жних суглобів; Метою корисної моделі є створення способу укріплення субхондраль-ної пластинки під час пластики значних кісткових дефектів при хірургічному лікуванні гігантоклітинної пухлини довгих кісток кінцівок із використанням поряд з аутокісткою композиційного матеріалу на основі біологічного гідро-ксиапатиту, насиченого селеном, що прискорює репаративну регенерацію кісткової тканини, здійснює антиканцерогенну дію, тим самим зменшуючи імовірність рецидиву захворювання, забезпечує більш міцне утримання кістки із середини, що зменшує терміни зовнішньої фіксації кінцівки та реабілітації хворого. Суть пропонує мого способу укріплення субхондральної пластинки під час пластики кісткового дефекту при хірургічному видаленні гігантоклітинної пухлини довгих кісток полягає в тому, що поряд з використанням аутокі-стки, яка забезпечує швидку перебудову ділянки безпосередньо під субхонд-ральною пластинкою, для заповнення дефекту кістки використовується новий вітчизняний біоактивний композиційний матеріал, на основі біологічного гідроксиапатиту остеоапатит керамічний у вигляді пористих гранул, що має остеокондуктивні властивості, складом і мікроструктурою якого можна керувати, наближаючись до структури і властивостей тих чи інших видів кісткової тканини, навіть врахувати індивідуальні особливості пацієнтів, а за рахунок Комп’ютерна верстка О. Чепелев 6 селену, яким він насичений, створюються умови для запобігання рецидиву захворювання. Усе це сприяє покращенню результатів лікування. Аутотрансплантат забирали із клубової кістки загальновідомим способом. При цьому брався лише зовнішній кортикальний шар з половиною товщини губчастого шару кістки. Довжина і ширина трансплантату залежала від потреб наступної пластики. Здійснювали хірургічний доступ до кістки над місцем ураження. В кортикальному шарі скальпелем чи осциляторною пилкою робили "вікно", через яке досягали патологічного осередку. Розмір "вікна" повинен бути достатнім для наступних маніпуляцій ложечками і фрезами на усіх ділянках порожнини. Через зроблений отвір гострими ложечками видаляли вміст патологічного осередку: кров, рідину, сполучнотканинне вистилання, м'якотканинні та кісткові перегородки, патологічно змінені тканини. Різними за формою фрезами за допомогою електродриля обробляли стінки порожнини. Відновляли прохідність кістковомозкового каналу. Взятий аутотрансплантат вкладали під субхондральну пластинку. Порожнину виповнювали гранулами біологічного гідроксиапатиту, насиченого селеном, які при ущільнюванні адаптуються до форми дефекту. Щільно зшивали оточуючі м'які тканини над ділянкою пластики. Здійснювали дренування рани. Необхідність зовнішньої іммобілізації, її тип і тривалість після операції визначались локалізацією і розмірами ділянки пластики. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП ―Український інститут промислової власності‖, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601