Розчин для нанесення оксидного покриття на металеву поверхню
Номер патенту: 24780
Опубліковано: 10.07.2007
Автори: Журавель Вадим Петрович, Карасик Тетяна Леонідівна, Буряк Тетяна Миколаївна, Благова Валентина Олексіївна
Формула / Реферат
Розчин для нанесення оксидного покриття на металеву поверхню, що містить гліцерин і воду, який відрізняється тим, що він додатково містить сірчанокислий натрій при наступному співвідношенні компонентів, мас. %:
сірчанокислий натрій
0,5-2
гліцерин
2,5-5
вода
решта.
Текст
Розчин для нанесення оксидного покриття на металеву поверхню, що містить гліцерин і воду, який відрізняється тим, що він додатково містить сірчанокислий натрій при наступному співвідношенні компонентів, мас. %: сірчанокислий натрій 0,5-2 гліцерин 2,5-5 вода решта. (19) (21) u200703194 (22) 26.03.2007 (24) 10.07.2007 (46) 10.07.2007, Бюл. №10, 2007р. (72) Карасик Тетяна Леонідівна, Буряк Тетяна Миколаївна, Благова Валентина Олексіївна, Журавель Вадим Петрович (73) ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "Н АУКОВОДОСЛІДНИЙ ТА КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНОЛО 3 24780 Це пов'язано з тим, що сірчанокислий натрій добре розчиняється в гліцерині, створюючи полімероподібні комплекси, що дозволяє отримувати суцільне рівномірне покриття з хорошою адгезією. При розігріванні розчину в процесі експлуатації він розкладається з виділенням кисню (половини молекули кисню по реакції), що сприяє отриманню необхідної пористості покриття. Останнє дозволяє утримувати достатню кількість технологічного мастила і вести процес холодної деформації без утворення дефектів поверхні труб. Для приготування розчину використовували наступні сировинні матеріали: сірчанокислий натрій по ГОСТ6318, гліцерин по ГОСТ6259, вода по ГОСТ2874. 4 Розчин готували шляхом змішання всіх компонентів. Для цього в металеву ємність з нержавіючої сталі при кімнатній температурі заливали половину розрахункової кількості води, потім при постійному перемішуванні додавали розрахункову кількість гліцерину, а після його розчинення сірчанокислий натрій. Після перемішування і розчинення сірчанокислого натрію доливали останню половину розрахункової кількості води. Були отримані зразки розчину для нанесення оксидного покриття, із, змістом компонентів, що відповідають заявляємому, а також такі, що виходять за межі, що заявляються, і склад по найбільш близькому з аналогів. Вказані склади представлені в Таблиці 1. Таблиця 1 Компоненти, мас. % Сірчанокислий натрій Гліцерин Залізосиньородістий калій Двунатрійфосфат Вода № випробуваних складів розчину для нанесення оксидного покриття 1 2 3 4 5 6 0,4 0,5 1 2 2,1 2 2,5 3,5 5 5,5 68,8 8,7 3,5 решта Примітка: 2, 3, 4 - пропоновані склади розчину; 1,5 - склади із співвідношенням компонентів, що ви ходять запропоновані межі; 6 - склад розчину, відповідний найбільш близькому з аналогів. Оксидне покриття наносили на поверхню прямокутних зразків розміром 56,5x25x3мм з цирконієвого сплаву. Поверхню зразків заздалегідь знежирювали в лужному розчині і активували в азотно-плавиковому розчині протягом 3-5хв. Після промивки в холодній воді зразки занурювали в ємність з приготовленим розчином і наносили оксидне покриття. Анодна щільність струму при цьому складала 0,1-1,5а/дм 2, час обробки 1-3хв. Пористість отриманого покриття визначали шляхом накладення на поверхню зразка з покриттям фільтрувального паперу, змоченого розчином червоної кров'яної солі, і витримкою 5хв. У порах покриття утворюються точки "турнбулевої сини", які віддруковуються на фільтрувальному папері. Після промивки паперу в дистилльованій воді і висушування підраховували середнє число крапок на папері, що доводяться на 1см 2 поверхні. Пове рхня із 100 крапками на 1см умовно вважається 100% пористістю. Чим менше пористість тим менше те хнологічного мастила може утримувати підзмащувальне покриття. Адгезію покриття визначали шляхом вигину прямокутних зразків під кутом 90°. Відсутність тріщин і відшаровувань свідчить про високу адгезію покриття до поверхні металу. Чим більше тріщин і відшаровувань, тим адгезійні властивості покриття нижчі. Масу утвореного покриття і кількість технологічного мастила, що утримується покриттям, визначали гравіметричним методом, заснованому на визначенні збільшення маси зразка після виникнення на нім покриття і після нанесення мастила. Результати проведених випробувань представлені в Таблиці 2. Таблиця 2 Пористість, % Адгезія 1 Маса утвореного покриття, г/дм 2 0,87 38 2 1,97 34 3 2,16 30 4 2,32 27 5 2,49 21 6 3,18 16 Окремі оголені ділянки металу Хороша, без тріщин і відшаровувань Хороша, без тріщин і відшаровувань Хороша, без тріщин і відшаровувань Тріщини на ребрі вигину Тріщини і відшаровування по всій поверхні № складу Кількість утриманого мастила, г/дм 2 1,53 3,03 2,83 2,7 2,51 1,78 5 24780 Аналіз представлених даних показав, що при нанесенні оксидного покриття в пропонованому розчині його кількість складає 1,97-2,32г/дм 2, що при високій пористості (27-34%) дозволяє утримувати 2,70-3,03г/дм 2 мастила. До того ж хороша адгезія оксидного покриття до металу дозволяє змащувальній плівці зберігати режим рідинного тертя до кінця деформації, не сповзаючи разом з оксидною плівкою. Склади з позамежними значеннями не забезпечують надійного нанесення оксидного покриття. Склад 1 має дуже маленьку масу покриття (0,87г/дм 2), що навіть при високій пористості (38%), обумовленою окремими оголеними ділянками металу, не забезпечує утримання необхідної кількості мастила. Останнє сприяє порушенню рідинного режиму тертя в процесі холодної деформації. Склад 5 має велику масу оксидної плівки, але низька пористість (21%) не дозволяє утриму Комп’ютерна в ерстка М. Ломалова 6 вати потрібну кількість мастила, а низька адгезія, що характеризується тріщинами на ребрі вигину, приводить до сповзання покриття в процесі холодної деформації. Розчин для нанесення оксидного покриття, що відповідає найбільш близькому з аналогів (склад 6), має високий показник маси отриманої оксидної плівки (3,18г/дм 2 ), але низьку пористість (16%), що призводить до зниження кількості утримуваного мастила (1,78г/дм 2). Низька адгезія покриття також несприятливо впливає на поведінку покриття із нанесеним мастилом в процесі деформації, що свідчить про ненадійність отриманого оксидного покриття. Таким чином, використання пропонованого розчину для нанесення оксидного покриття на металічну поверхню забезпечує утримування мастила в процесі всього періоду холодної деформації. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601
ДивитисяДодаткова інформація
Назва патенту англійськоюSolution for application of oxide covering on metallic surface
Автори англійськоюKarasyk Tetiana Leonidivna, Buriak Tetiana Mykolaivna, Blahova Valentyna Oleksiivna, Zhuravel Vadym Petrovych
Назва патенту російськоюРаствор для нанесения оксидного покрытия на металлическую поверхность
Автори російськоюКарасик Татьяна Леонидовна, Буряк Татьяна Николаевна, Благова Валентина Алексеевна, Журавель Вадим Петрович
МПК / Мітки
МПК: C25D 11/02
Мітки: оксидного, металеву, покриття, поверхню, нанесення, розчин
Код посилання
<a href="https://ua.patents.su/3-24780-rozchin-dlya-nanesennya-oksidnogo-pokrittya-na-metalevu-poverkhnyu.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Розчин для нанесення оксидного покриття на металеву поверхню</a>
Попередній патент: Багатофункціональний кистьовий вузол промислового робота
Наступний патент: Стенд для дослідження елементів стрічкового конвеєра
Випадковий патент: Пристрій виділення кольорових металів із сировини