Вібраційний живильник

Вібраційний живильник, що містить нерухому основу, робочий орган з віброзбудником, розташовані між нерухомою основою та робочим органом 3 26004 чим органом порожнисті пружні віброопори, пропонується порожнисті пружні віброопори виконувати у формі двох пар поєднаних своїми основами та зрізаних по висоті еліптичних параболоїдів, які утворюють у своєм у поздовжньому перетині стінку віброопори з товщиною, що зменшується у напрямку від середини віброопори до її торців. На торцях віброопор пропонується виконати зубчасті виступи, що окреслені синусоїдальною кривою та розташовані еквідистантно. Запропоноване виконання порожнистих пружних віброопор у формі двох пар поєднаних своїми основами та зрізаних по висоті еліптичних параболоїдів, які утворять у своєму поздовжньому перетині стінку віброопори з товщиною, що зменшується у напрямку від середини віброопори до її торців, забезпечує зменшення жорсткості віброопори (за рахунок збільшення деформації стінки віброопори) при малих навантаженнях на них і збільшення жорсткості (за рахунок зменшення деформації стінки) при великих навантаженнях. Завдяки цьому відношення жорсткостей передніх та задніх віброопор до різних за величиною навантажень, що діють на ці віброопори, буде величиною постійною. Тобто передні та задні віброопори будуть рівночастотними й, як наслідок, здатними забезпечувати стабільні параметри вібрації робочого органа. Запропоноване виконання на поверхнях торців віброопори зубчастих виступів (гребінців), окреслених синусоїдальною кривою та розташованих еквідистантно, забезпечує за рахунок початкової нерівномірної деформації гребінців подальшу рівномірну деформацію стінки віброопори. Таким чином, забезпечується поступове навантаження віброопор, що сприяє зниженню їхньої температури нагрівання й за рахунок цього - збільшенню терміну їхньої служби. Суть корисної моделі пояснюється ілюстраціями, де на Фіг.1 зображено поздовжній розріз одного з можливих варіантів виконання вібраційного живильника, що заявляється. На Фіг.2 зображено поздовжній перетин віброопори (перетин А-А на Фіг.1). Ілюстрації ніяким чином не обмежують обсяг викладених у формулі вимог, а тільки пояснюють суть корисної моделі. Вібраційний живильник містить робочий орган 1 у формі лотка з решітчастим дном, на якому закріплено віброзбудник 2. Робочий орган 1 встановлено на нерухомій основі 3 за допомогою гумових віброопор 4 та 5, виготовлених у формі барил зі стінками змінної товщини. Така форма утворена за рахунок поєднання своїми основами двох пар зрізаних по висоті еліптичних параболоїдів. У поперечних перерізах віброопора має форму кілець. Змінна відстань поміж утворювальними кожної пари параболоїдів являє собою змінну товщину віброопори, яка зменшується у напрямку від середини віброопори до її торців. Умовно передня 4 і 4 умовно задня 5 (відповідно під місцями вивантаження та завантаження сипкого матеріалу) віброопори розташовані в опорних чаша х 6. Чаші 6 закріплено на рухомому робочому органі 1 та на нерухомій основі 3. На кільцевих поверхнях торців віброопор 4 та 5 виконано зубчасті виступи (гребінці) 7, що окреслені синусоїдальною кривою. Виступи 7 розташовані на поверхні торців еквідистантно. На ілюстраціях висота виступів позначена буквою "h", висота віброопор позначена буквою "Н", зовнішній та внутрішній діаметри віброопор позначені відповідно буквами "D" та "d". Працює вібраційний живильник таким чином. У робочий орган 1 завантажується (наприклад, з бункера) сипкий матеріал (наприклад, залізна руда). Цей матеріал, як правило, розподіляється нерівномірно у робочому органі 1. Основна його маса зосереджується над задніми віброопорами 5 і зменшується у напрямку місця виходу (вивантаження) матеріалу з робочого органа. Тому задні 5 віброопори зазнають більшого навантаження, ніж передні 4 віброопори. При включенні віброзбудника 2 від нього на робочий орган 1 передається збуджуюче зусилля. Під дією цього зусилля робочий орган 1 починає здійснювати плоскопаралельні, спрямовані під гострим кутом до горизонту, асиметричні коливання. Під дією коливань матеріал починає рухатись у напрямку свого вивантаження. Дія ваги матеріалу спочатку передається на зубчасті виступи (гребінці) 7. Під цією дією найбільші напруги виникають у зоні вершин гребінців 7. Із цих локальних зон розвиваються деформації в різних напрямках, у тому числі й у менш напружену центральну частину віброопор 4 та 5. Тому центральна зона віброопор зазнає двохосьового стиснення, що сприяєзменшенню деформації в зоні більших навантажень й, отже, збільшенню жорсткості віброопор. Потім дія ваги матеріалу плавно передається на стінки віброопор. За рахунок приростання площі поперечного перерізу цих стінок у напрямку від торців віброопори до її середини приріст деформації в передніх 4 віброопорах буде більшим, ніж у задніх 5. Відповідно жорсткість у передніх 4 віброопор буде меншою, ніж у задніх 5 віброопор. При цьому відношення жорсткостей віброопор 4 та 5 до різних за величиною навантажень на них буде величиною постійною. Тому передні 4 та задні 5 віброопори будуть рівночастотними. Таким чином, постійно й автоматично будуть стабілізуватись параметри вібрації робочого органа 1, що забезпечить високу продуктивність вібраційного живильника. Джерела інформації: 1. Авторське свідоцтво СРСР №581310 опубліковане 25.11.77р. у бюл. №43, МКВ3 E21F13/02, E21F13/08, B65G27/32. 2. Авторське свідоцтво СРСР №1276589 А1 опубліковане 15.12.86р. у бюл. №46, МКВ4 B65G27/08. (Прототип). 5 Комп’ютерна в ерстка М. Ломалова 26004 6 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601