Спосіб прогнозування розвитку гострої судинної оптиконейропатії

Спосіб прогнозування розвитку гострої судинної оптиконейропатії, що включає дослідження судин ока методом реографії і визначення реографічного коефіцієнта, який відрізняється тим, що при різниці зниження реографічного коефіцієнта на обох очах на 61 % та більше можна прогнозувати розвиток гострої судинної оптиконейропатії. (19) (21) u200700289 (22) 12.01.2007 (24) 10.09.2007 (46) 10.09.2007, Бюл. № 14, 2007 р. (72) Савко Валентин Владиславович, Наріцина Наталія Іллівна, Коновалова Наталія Валеріївна, Храменко Наталія Іванівна, Капечук Василь Васильович 3 26106 здійснюється дослідження реографічного коефіцієнту методом реографії, а згідно корисної моделі, визначається різниця величина реографічного 4 коефіцієнту у порівнянні з другим оком і встановлюється ризик переходу ХСОН в ГСОН. Причинно - наслідкові зв'язки Прогнозування здійснюють: 1. Роблять реографічні дослідження обох очей хворого на ХСОН 2. Здійснюють прогнозування переходу ХСОН в ГСОН Спосіб прогнозування переходу ХСОН в ГСОН здійснюється слідуючим чином: 1. Хворого розміщують на кушетці з низьким підголовником та роблять інстиляції обох очей 0,25% розчином дікаїну; 2. На око накладають стандартний реографічний датчик; 3. Виконують запис реохвиль за допомогою комп'ютерного реографа REOCOM (Харків); 4. Одночасно роблять запис електрокардіограми, необхідний для розрахунку реограми ока; 5. Здійснюють реєстрацію та аналіз реографічних хвиль ; 6. Порівнюють величину реографічного коефіцієнту на обох очах та визначають різницю у відсотках, яка відображає стан швидкості кровообігу у судинах ока. Клінічні дослідження проведені в Інституті очних хвороб та тканинної терапії їм.. В.П.Філатова АМН України. Конкретний приклад 1. Хвора Я., історія хвороби №442445 поступила у відділення увеїтів для лікування хронічної судинної оптиконейропатії обох очей. Гострота зору правого ока складала 0,6 не кор., не коригувала, в полі зору визначалася відносна центральна скотома, звуження о периферії складало 10-15. Гострота зору лівого ока складала 0,5, не кор., в полі зору визначалася центральна скотома. При офтальмоскопії на очному дні обох очей спостерігався диск зорового нерва блідо-рожевий однокольоровий, з чіткими контурами, нерівномірне поширення судин, відсутність чітких рефлексів у макулі. При реографічних дослідженнях були виявлені слідуючи величини реографічних коефіцієнтів: на правому оці - 2,35, на лівому - 1,35. Різниця між реографічними коефіцієнтами склала 1,0 (66%), що дало змогу прогнозувати на лівому оці ризик переходу хронічної судинної оптиконейропатії у гостру. На жаль хвора не змогла залишитися для отримання інтенсивної вазоактивної судиннопоширювальної терапії внаслідок родинних обставин. На повторній консультації через три тижня на лівому оці було діагностовано гостре порушення кровообігу у стовбурі зорового нерву з зниженням гостроти зору до 0,09 не кор., появою абсолютної центральної скотоми, на очному дні лівого ока спостерігався набряк диску зорового нерву, який поширювався на макулу. Лікування судиннопоширюючими, ферментними та метаболічними ліками дало змогу одержати задовільний лікувальний ефект: розсмоктався набряк диску зорового нерву, гострота зору підвищилася до 0,4, не кор., зменшилася центральна скотома. Встановлюють різницю величини реографічного коефіцієнта між обома очами Встановлюють ризик розвитку ГСОН на оці з зниженним реографічним коефіцієнтом Через 3 місяці, під час контрольного огляду, зоровий нерв на лівому оці мав блідо-рожевий колір, чіткі границі, гострота зору підвищилася до 0,6-0,7 не кор., зникла центральна скотома. Конкретний приклад 2. Хворий Б., історія хвороби 441336, поступив у відділення увеїтів для лікування хронічної оптичної оптиконейропатії обох очей. Гострота зору правого ока складала 0,85, не кор., у полі зору визначалася центральна скотома, гострота зору лівого ока складала 0,4 не кор., у полі зору також спостерігалася відносна центральна скотома. При офтальмоскопії на обох очах спостерігався блідо-рожевий диск зорового нерву, поширення судин сітківки, у макулі були відсутні рефлекси. Реографічні дослідження виявили різницю реографічних коефіцієнтів на обох очах 0,79 (64,9%): на правому оці 2,23, на лівому 1,44, що дало змогу запідозрити на лівому оці загрозу переходу хронічної судинної оптиконейропатії у гостру. Інтенсивне лікування вазоактивними ліками дало змогу припинити розвиток гострих порушень у зоровому нерві та одержати задовільний лікувальний ефект: збереглися на попередньому рівні зорові функції. Через 3 місяці, під час контрольного огляду, зоровий нерв мав блідорожевий колір, чіткі границі, гострота зору складала 0,85-1,0. Було проведено дослідження 36 хворих з хронічною судинною оптиконейропатією. Усім хворим було запроваджено комплексне клінікофункціональне дослідження зорового аналізатору та реографічні дослідження ока. Серед них у 16 хворих було виявлена різниця у величині географічного коефіцієнта більш за 61% (М=63,9%), що дало змогу прогнозувати у них ризик розвитку гострої форми судинної оптиконейропатії. 12 хворих отримали курс інтенсивної судинно активної терапії і у них ми не спостерігали розвиток гострої судинної оптиконейропатії. 4 хворих внаслідок складних родинних обставин не змогли отримати курс лікування, але через 7-10 днів звернулися з скаргами на зниження гостроти зору та погіршення полю зору, при офтальмоскопії у них була виявлени ознаки гострої судинної оптиконейропатії набряк зорового нерву, змінення калібру ретінальних судин, набряк сітківки у парапапілярній зоні, який поширювався на макулу. Курс активної судинно поширювальної та розсмоктуючої терапії дав змогу покращити їх зорові функції. Пропонуємий спосіб дає змогу підвищити точність диференційної діагностики запальних та судинних захворювань зорового нерву на 18,5%. 5 Комп’ютерна верстка М. Мацело 26106 6 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601