Спосіб оцінки стану слизової оболонки шлунка у хворих з гастродуоденальною патологією

Спосіб оцінки стану слизової оболонки шлунка у хворих з гастродуоденальною патологією шляхом дослідження стимулюючої порції шлункового соку і визначення в ній неспецифічного медіатора запального процесу, який відрізняється тим, що 3 26332 хворих з гастродуоденальною патологією шляхом дослідження стимулюючої порції шлункового соку і визначення в ній неспецифічного медіатора запального процесу, згідно корисної моделі, визначають як неспецифічний медіатор рівень еластазоподібної активності шлункового соку, і при його значенні рівному 33,39±2,69нМ/мг×хвил діагностують норму, при значенні 49,62±6,55нМ/мг×хвил діагностують гастрит і/або гастродуоденіт з низькою вірогідністю розвитку виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки, при значенні 76,80±3,07нМ/мг×хвил - ерозійний гастродуоденіт з середнім ступенем вірогідності розвитку виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки, а при значенні більше, ніж 94,94±5,92нМ/мг×хвил високий ступінь вірогідності розвитку виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки. Між сукупністю істотних ознак запропонованого способу і очікуваним технічним результатом простежується наступний причинно-наслідковий зв'язок: визначення в якості неспецифічного медіатора запалення рівня еластазоподібної активності шлункового соку дозволяє оцінити ступінь деструктивних змін слизистої оболонки шлунку, а отже визначити ступінь пошкодження слизистої оболонки шлунку і вірогідність розвитку виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки, оскільки фермент еластаза володіє найбільшим деструктивним потенціалом сполучнотканинних утворень і здатністю ушкоджувати основні компоненти екстрацелюлярного матриксу, що складається з колагену, протеогліканів і глікопротеїдів. Спосіб оцінки стану слизистої оболонки шлунку у хворих з гастродуоденальною патологією полягає в наступному. Вимірювання рівня еластазоподібної активності шлункового соку проводять по гідролізу синтетичного субстрата N-т-бок-аланіл-пнітрофінілового ефіру - БАНФЕ. Дослідження проводять в шлунковому соку хворих з гастроентерологічними захворюваннями. У обстежуваних пацієнтів натщесерце під час фіброезофагогастродуоденоскопії одержують порцію шлункового соку, 5-8мл, його центрифугують 15 хвилин при 3000 оборотах за хвилину. У термостатному кюветі при t = 25°C змішують 0,5мл супернатента шлункового соку з 0,05 М натрійфосфа тним буфером - рН 6,5 до кінцевого об'єму проби 2,9мл. Через 5 хвил до проби додають 4 0,1мл 0,01 М БАНФЕ в ацетонітрилі. Приріст оптичної щільності вимірюють при довжині хвилі 347,5нм, а результат - рівень еластазоподібної активності шлункового соку виражають в нмолях гідролізованого субстрата за 1 хивлину в розрахунку 1 міліграм білка з використанням формули: DE347, 5 ´ 546 , де: P DE347,5 приріст оптичної щільності, Р - кількість білка в пробі, 546 - коефіцієнт перерахунку DE347,5 У нмоль гідролізованого БАНФЕ, який одержаний на підставі значення коефіцієнта молярного погашення п-нітрофенолу при 347,5нм. Ефективність даного способу вивчалася у 40 хворих і підтверджувалася біохімічними змінами шлункового соку хворих з гастродуоденальною патологією. У таблиці 1 приведені зміни показника рівня еластазоподібної активності шлункового соку хворих з гастродуоденальною патологією. Аналіз отриманих результатів показав, що значення рівня еластазоподібної активності шлункового соку у пацієнтів з поверхневим гастритом складає 49,62±6,55нМ/мг×хвил, у пацієнтів з ерозійним гастритом - 76,80±3,07нМ/мг×хвил, у пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки - 94,94±5,92нМ/мг×хвил, у пацієнтів з виразковою хворобою шлунку - 194,74±6,62нМ/мг×хвил. Підвищення рівня еластазоподібної активності шлункового соку при розвитку запальнодеструктивних пошкоджень слизистої оболонки шлунку указує на її участь в механізмах деструкції слизистої шлунково-кишкового тракту, а також свідчить про патогенетичну значущість активації еластази при даній патології. Спосіб, що заявляється, простий і інформативний, легко виконується в умовах біохімічної лабораторії, а також дозволяє визначити вірогідність розвитку виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки при різній тривалості захворювання гастродуоденальної зони. Спосіб дає можливість використовува ти його для індивідуалізації вибору засобів і термінів лікування, а також для оцінки ефективності тієї, що проводиться терапій і профілактики розвитку виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки. Таблиця 1 Групи хворих Контрольна група Поверхневий гастрит Ерозійний гастрит ВХШ ВХДПК К-ть хвори х 8 7 11 6 8 ЕПА н М/мг×хвил (М±m) 33,39±2,69 49,62±6,55 76,80±3,07 194,74±6,62 94,94±5,92 5 Комп’ютерна в ерстка Л. Купенко 26332 6 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601