Спосіб визначення характеру і ступеня адаптації до астигматизму

Спосіб визначення характеру і ступеня адаптації до астигматизму, що включає визначення положення головних меридіанів астигматичного ока, визначення в умовах циклоплегії рефракції з фіксуванням її значень R2 у кожному з меридіанів, вирахування ступеня астигматизму DR у діоптріях, де DR = R1 - R2 , який відрізняється тим, що вимірюють з вузькою зіницею положення найближчої точки ясного зору астигматизму DR та за отриманим співвідношенням роблять висновок про характер адаптації до астигматизму і знаходять величину ступеня адаптації, а саме: при або DНТЯЗ = "компенсацію" 0 НТЯЗ1 = НТЯЗ 2 роблять висновок про повну астигматизму нерівномірним напруженням акомодації, при DНТЯЗ = DR відсутність "компенсації" астигматизму, при DНТЯЗ DR = "декомпенсацію" астигматизму, при цьому ступінь "декомпенсації" астигматизму знаходять за формулою: Д= DНТЯЗ - DR . НТЯЗ2 , різницю (11) UA Порушення адаптації до астигматизму можна визначити наступними шляхами: монокулярної дезадаптації - візометрією для далини і зблизька (як не коригованою, так і коригованою); бінокулярної дезадаптації - визначенням різниці між гостротою зору правого і лівого ока (як коригованою, так і не коригованою), перевіркою стану бінокулярного зору. Крім того, має значення наявність астенопічних скарг, а також хронічного запального процесу в повіках і передньому відрізку ока (хронічний блефарокон'юнктивіт). Однак всі ці способи не враховують виміру асиметричної меридіональної акомодації, яка може грати як позитивну роль (наприклад, компенсуючи астигматизм), так і негативну (може створювати видимість астигматизму, якщо його насправді немає, або збільшува ти його ступінь). Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб визначення різниці між статичною і динамічною рефракцією астигматичного ока (К.А. Адигезалова-Полчаева. Нарушение приспосабливающей функции (19) Корисна модель належить до медицини, зокрема до офтальмології, і може бути використана для визначення характеру адаптації до астигматизму (як без амбліопії, так і у поєднанні з рефракційною, анізометропічною, дисбінокулярною амбліопією) за рахунок асиметричної акомодації. Із практики офтальмології відомо, що, якщо у пацієнта з астигматизмом виявляється нормальна не коригована гострота зору для далини і зблизька, реєструється правильне положення очей і бінокулярний зір, людина не має астенопічних скарг і хронічного запального процесу в повіках і передньому відрізку ока, то її можна вважати повністю адаптованою до астигматизму. Пристосування зорової системи до астигматизму забезпечується в основному двома механізмами: нерівномірною в різних меридіанах акомодацією і постійними коливаннями оптичної установки ока, завдяки яким із сітківкою сполучається то передня, то задня фокальні лінії (Е.С. Аветисов, Ю.З. Розенблюм, 1981). 28124 (13) у дво х головних меридіанах - НТЯЗ1 і знаходять у діоптрійних значеннях між ними, порівнюють її зі ступенем U і R1 DНТЯЗ 3 28124 аккомодации при различных видах астигматизма //Вестник офтальмологии. - 1963. - №3. - С.32-36). Автором було показано, що динамічний астигматизм (тобто астигматизм в умовах діючої акомодації) може або коригувати статичний астигматизм (той, що виявляється в умовах циклоплегії), або збільшувати його, тобто носити декомпенсуючий характер. Однак, означений спосіб базується лише на визначенні тонусу циліарного м'язу і не дозволяє отримати дані про стан акомодаційної здатності астигматичного ока. В основу способу, що пропонується, поставлена задача удосконалення способу діагностики адаптації до астигматизму шляхом визначення різниці у діоптріях між значеннями найближчої точки ясного зору у головних меридіанах і її порівняння із ступенем астигматизму, що дозволяє визначити характер адаптації до астигматизму і її величину. Наші дослідження показали, що при цьому може бути 4 варіанти компенсаторно-пристосувальних реакцій (або адаптації) ока до астигматизму: 1) Повна "компенсація" астигматизму. 2) Відсутність "компенсації" астигматизму. 3) Часткова "компенсація" астигматизму. 4) "Декомпенсація" астигматизму. Поставлена задача вирішується тим, що у способі визначення характеру адаптації до астигматизму, за яким визначають положення головних меридіанів астигматичного ока, визначають в умовах циклогоіегії рефракцію фіксуючи її значення R1 і R2 y кожному з меридіанів і вираховують ступінь астигматизму ΔR у діоптріях, стосовно корисній моделі, вимірюють з вузькою зіницею положення найближчої точки ясного зору у двох головних меридіанах - НТЯЗ1 і НТЯЗ2, знаходять різницю ΔНТЯЗ між ними, порівнюють її зі ступенем астигматизму ΔR (ΔR=R1-R2) і за отриманим співвідношенням роблять висновок про характер адаптації до астигматизму і знаходять величину ступеню адаптації: 1) Повна "компенсація" астигматизму нерівномірним напруженням акомодації, якщо НТЯЗ1 НТЯЗ2 або ΔНТЯЗ=0); = 2) Відсутність "компенсації" астигматизму, якщо ΔHTЯЗ=ΔR; 3) Часткова "компенсація" астигматизму, якщо ΔHTЯЗΔR, ступінь "декомпенсації" астигматизму (Д) виражається формулою: Д=ΔHTЯЗ-ΔR. 4 адаптації (або дезадаптації) ока до астигматизму за рахунок асиметричної акомодації. Опис способу. За допомогою рефрактометра або офтальмометра визначають направлення головних меридіанів досліджуваного ока. Вимірюють діаметр зіниці цього ока. Одягають пацієнту пробну оправу і ліве око закривають заслонкою. В праве гніздо оправи встановлюють ґратчасту діафрагму, що уявляє собою решітку з періодом, який дорівнює 2/5 діаметра зіниці. Дія діафрагми заснована на принципі провокування монокулярної диплопії (І.А. В'язовський, В.І. Сердюченко, 1985). За допомогою діафрагми визначають положення найближчої точки ясного зору (НТЯЗ) в дво х головних меридіанах (наприклад, 80 і 170 градусів). Решітку встановлюють в одному з цих меридіанів - 80 градусів (при цьому визначається стан акомодації у меридіані 170 градусів – НТЯЗ1) і, спочатку наближаючи тест-об'єкт у вигляді тонкої лінії (0,1мм) на світлому фоні, розташованої паралельно лініям решітки, а потім віддаляючи його, вимірюють положення НТЯЗ (досліджуваний повинен визначити спочатку момент роздвоєння лінії, а потім злиття двох ліній в одну; останній момент при наближенні лінії до ока, доки пацієнт бачив її нероздвоєною, відповідає НТЯЗ). Ці виміри здійснюють тричі, після чого обчислюють середнє арифметичне. Після цього ґратчасту діафрагму встановлюють у другому головному меридіані (у даному випадку 170 градусів) і здійснюють аналогічні виміри. При цьому визначається стан акомодації у меридіані 80 градусів (НТЯЗ2).Одержані значенні НТЯЗ в сантиметрах переводять в діоптрійні величини. Аналогічно визначають положення НТЯЗ лівого ока (як у горизонтальному, так і у вертикальному меридіанах). Вираховують різницю в діоптрійних значеннях ΔНТЯЗ у головних меридіанах (ΔНТЯЗ НТЯЗ1-НТЯЗ 2). = Наступним етапом досліджують рефракцію в умовах циклоплегії. Для цього дітям дошкільного і шкільного віку призначають 3-денну атропінізацію, а при обстеженні дорослих осіб можна обмежитись фракційним закапуванням 1% розчину тропікаміду (мідріацилу). Визначають рефракцію в меридіанах 170 градусів (R1) і 80 градусів (R2) з вирахуванням ступеня астигматизму (ΔR=R1-R2). Після цього співставляють різницю в діоптрійних значеннях НТЯЗ в головних меридіанах ока (ΔНТЯЗ) зі ступенем астигматизму (ΔR), що дозволяє визначити характер адаптації до астигматизму і її ступінь. Причинно-наслідкові зв'язки: Наводимо клінічні приклади. 1) Дитина Н., 10 років. Д-з: Змішаний астигматизм обох очей, рефракційна амбліопія. 1 .Порівняння різниці в діоптрійних значеннях Дозволяє визначити характер адаптації (або Гострота зору обох очей = 0,3с кор.=0,5-0,6 найближчої точки ясного зору ΔНТЯЗ зі ступенем дезадаптації) до астигматизму Рефракція обох очей: астигматизму в діоптріях ΔR | -2, Д Дає можливість визначити величину ступеня 2. Знаходження значення К, Д |________+3,0Д (ступінь астигматизму астигматизму. дорівнює 5,0дптр). НТЯЗ по вертикальному меридіану = 10см Таким чином, вказані дії забезпечують (10дптр); можливість визначення характеру і ступеня 5 28124 НТЯЗ по горизонтальному меридіану = 16см (6,3дптр). Як видно із наведеного прикладу, НТЯЗ у вертикальному меридіані при перерахуванні лінійних величин в діоптрійні (100:10=10) дорівнює 10дптр, а в горизонтальному (100:16=6,3) 6,3дптр. Щоб астигматизм був повністю "скомпенсованим" асиметричним напруженням акомодації, НТЯЗ повинна була б знаходитись в обох меридіанах на однаковій відстані від ока і, відповідно, мати однакові діоптрійні значення. Якщо різниця у величині НТЯЗ дорівнює 3,7дптр, це свідчить про те, що стану акомодації у горизонтальному меридіані не вистачає 3,7дптр для повної "компенсації" астигматизму асиметричною акомодацією; отже, в даному випадку ми маємо справу з частковою "компенсацією" астигматизму, ступінь якої складає 1,3 діоптрії (К=5-3,7=1,3дптр). 2) Хворий P., 6 років. Діагноз: простий гіперметропічний астигматизм, рефракційна амбліопія обох очей. Гострота зору обох очей = 0,2 з кор. = 0,4. Рефракція при скіаскопії: | Ем |____+3,5Д НТЯЗ по вертикальному меридіану = 8см (12,5дптр) НТЯЗ по горизонтальному меридіану = 15,5см (6,5дптр). Наведені дані свідчать, що НТЯЗ у вертикальному меридіані при перерахуванні лінійних величин в діоптрійні дорівнює 12,5дптр, а в горизонтальному - 6,5дптр. Щоб астигматизм був повністю декомпенсованим" асиметричним напруженням акомодації, НТЯЗ повинна була б знаходитись в обох меридіанах на однаковій відстані від ока і, відповідно, мати однакові діоптрійні значення. Разом з тим, ми отримуємо різницю в діоптрійних значеннях НТЯЗ у головних меридіанах в 6,0дптр, що, при порівнянні зі ступенем астигматизму (3,5дптр), свідчить про "декомпенсацію" астигматизму нерівномірним напруженням акомодації, ступінь якого дорівнює (6,0-3,5=2,5дптр). Обстежено 114 дітей у віці від 8 до 14 років (228 очей) з різними видами астигматизму (змішаним, простим гіперметропічним, простим міопічним) і виявлено наступний розподіл частоти видів адаптації до цих аномалій рефракції (таблиця 1). 6 Простий міопічний 1 (1,7) N=60 Примітка: N - кількість очей. Як видно з таблиці, при всіх вида х астигматизму найчастіше зустрічалась "декомпенсація" астигматизму асиметричною акомодацією, рідше - часткова "компенсація". Випадки повної "компенсації" і відсутності компенсації були поодинокими. Для визначення клінічного значення діагностики видів адаптації до астигматизму нами проведено порівняння середніх значень не коригованої гостроти зору для далекості та зблизька при "декомпенсації" та частковій "компенсації" різних ступенів змішаного астигматизму асиметричною акомодацією, яке наведене в таблиці 2. Стан не коригованої гостроти зору для далини та зблизька при "деко змішаного астигматизму Ступінь астигматизму, дптр 0,75-1,0 1,25-2,0 2,25-3,0 3,25-4,0 4,25-5,0 Гострота зору ( для далини при частковій п При "декомсенсаці" "компенсації" " 0,73±0,05 0,73±0,03 0,46±0,03 р