Спосіб виявлення сенсибілізації організму до мікобактерій туберкульозу

Спосіб виявлення сенсибілізації організму до мікобактерій туберкульозу, що включає навантаження туберкуліном та реєстрацію реакції на нього, який відрізняється тим, що туберкуліном навантажують пробу периферичної крові обстежуваної особи, затим вимірюють інтенсивність хемілюмінесценції проби, а ступінь виразності реакції визначають за показниками коефіцієнтів стимуляції алергеном КС1 і КС2, які розраховують за формулами: 2 (19) 1 3 розміру папули наявність везікулярно-некротичної реакції, лімфантіота чи регіонарного лімфаденіту також вважають гіперергічною реакцією. Даний спосіб виявлення сенсибілізації організму до мікобактерій туберкульозу є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю та результатом, який може бути досягнутим, тому його обрано в якості прототипу. Основним недоліком способу-прототипу є введення в організм туберкуліну (інвазія бактеріального антигену), не байдужого у відношенні побічних реакцій, тривалість одержання результату, а також його недостатня інформативність і специфічність, оскільки досить часто спостерігаються позитивні реакції при відсутності сенсибілізації організму і навпаки. У зв'язку з вищевикладеним, в основу корисної моделі покладено задачу зменшення інвазивності та підвищення інформативності і специфічності способу визначення реакції сенсибілізації організму до мікобактерій туберкульозу. Задачу, яку покладено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі виявлення сенсибілізації організму до мікобактерій туберкульозу, що включає навантаження туберкуліном та реєстрацію реакції на нього, згідно з корисною" моделлю, туберкуліном навантажують пробу периферичної крові обстежуваної особи, затим вимірюють інтенсивність хемілюмінесценції проби, а ступінь виразності реакції визначають за показниками коефіцієнтів стимуляції алергеном КС1 і КС2, які розраховують за формулами CЛ туб - CЛ спон KC1 = , CЛ спон - ТС де: ТС - рівень фонового світіння, ХЛспон - хемілюмінесценція без навантаження алергеном, ХЛтуб - хемілюмінесценція після навантаження туберкуліном CЛ туб + t - CЛ спон KC 2 = , CЛ спон - ТС де: ТС - рівень фонового світіння, ХЛспон. - хемілюмінесценція без навантаження алергеном,. ХЛтуб+t хемілюмінесценція після навантаження туберкуліном і термостатування протягом 25±1хв. при t=37±0,1°С, і якщо КС1 менше 9,9, а КС2 менше 24,9 - реєструють знижену реакцію; при КС1 10-19,9, а КС2 25-74,9 реєструють позитивну реакцію, при КС1 20 і більше, а КС2 75 і більше - реєструють гіперергічну реакцію. Технічний ефект корисної моделі полягає в тому, що виявлення сенсибілізації організму до мікобактерій туберкульозу методом хемілюмінесценції клітинних популяцій крові об'єктивно відбиває чутливість організму до антигену мікобактерій туберкульозу і дозволяє замінити інвазивні шкірні і внутрішньошкірні проби. Спосіб здійснюють таким чином. З венозної гепаринізованої крові хворого узятої натще, 29041 4 виділяють у градієнті щільності фіколлверографіну (d=1,077) популяцію мононуклеарів (лімфоцити, моноцити), двічі відмивають від слідів верографіну і фіколлу розчином Рінгера. Розводять суспензію клітин до 1-1,5 млн./мл і поміщають по 50мкл у 3 пробірки. Потім в усі 3 пробірки додають по 1мл фізрозчину (0,9% NaCl), систему індукції - 20мкл і 10мкл люмінолу (1мг/мл). Після цього проводять реєстрацію хемілюмінесценції (ХЛ), вимірюючи інтенсивність над слабкого світіння в діапазоні від 200 до 600нм у режимі рахунку фотонів. Спочатку вимірюють рівень фонового світіння, а потім реєструють спалах у кожнім з 3-х узятих зразків: 1-а пробірка відразу вимірюють спонтанну ХЛ (імп/с), тобто без алергену; 2-а пробірка - додають 0,2 ТО туберкуліну і потім вимірюють ХЛ (імп/с), що відображає чутливість клітин до туберкуліну; 3-я пробірка - додають 0,2ТО туберкуліну і інкубують суміш 25±1 хвилин у термостаті при температурі 37±0,1°С, а потім вимірюють ХЛ (імп/с), що відображає функціональні резерви відповіді клітин до туберкуліну. Після виміру інтенсивності ХЛ виконують розрахунок коефіцієнтів стимуляції (КС) - КС1 і КС2, тобто власне чутливості клітин до туберкуліну і резерви їхньої метаболічної активності: CЛ туб - CЛспон KC1 = , де: CЛспон - ТС ТС - рівень фонового світіння, ХЛспон - хемілюмінесценція без навантаження алергеном, ХЛтуб - хемілюмінесценція після навантаження туберкуліном, CЛ туб+ t - CЛспон KC2 = , де: CЛспон - ТС ТС - рівень фонового світіння, ХЛспон - хемілюмінесценція без навантаження алергеном, ХЛтуб+t хемілюмінесценція після навантаження туберкуліном і термостатування протягом 25±1хв. при t=37±0,1°С. І якщо КС1 менше 9,9, а КС2 менше 24,9 реєструють знижену реакцію; при КС1 10-19,9, а КС2 25-74,9 - реєструють позитивну реакцію, при КС1 20 і більше, а КС2 75 і більше - реєструють гіперергічну реакцію. Можливість виявлення ступеня алергізації організму до антигену мікобактерій туберкульозу простежена на контингентах хворих на професійні захворювання бронхолегеневої системи - силікоз, хронічне обструктивне захворювання легень і сілікотуберкульоз, що дозволило відобразити різний характер реакції організму хворих у вигляді змін у стані мононуклеарів периферичної крові та виявити статистично вірогідні значення КС1 та КС2. Було встановлено, що, як ХЛ після термостатування клітин з туберкуліном при t=37±0,1°С, так і проба Манту, є інтегральними показниками, що відображають метаболічні резерви клітин у першому випадку і здатність до багатостадійного процесу формування папули - у другому. У той же час показник інтенсивності ХЛ 5 клітин при навантаженні туберкуліном без термостатування при заданій температурі є тестом, що відображає безпосередньо чутливість клітини до алергену. Ефективність способу ілюструють наступні приклади. Приклад 1. Хвора 3. Діагноз: Силікоз І ст. Висновок за Ro-грамою: повільно прогресуючий плин, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легенів у фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень II ст. Легенева недостатність II ст. Внутрішньошкірна проба Манту через 72г. 24мм (гіперергічна реакція) Результати хемілюмінесцентного аналізу: КС1 - 44,5, КС2 - 204 (гіперергічна реакція) Висновок: результати проби Манту і хемілюмінесцентного аналізу як по КС1, так і по КС2 збігаються. Приклад 2. Хворий П. Діагноз: Коніотуберкульоз. Силікоз І ст. Висновок за Roграмою: повільно прогресуючий плин. Емфізема легень І ст. Легенева недостатність І ст. Внутрішньошкірна проба Манту через 72г. 15мм (позитивна реакція, близька до гіперергічної) Результати хемілюмінесцентного аналізу: КС1 - 52,9, КС2 - 110,9 (гіперергічна реакція) Висновок: результати проби Манту і хемілюмінесцентного аналізу як по КС1 так і по КС2 близькі, однак більш виразні результати отримані за результатами ЛЗХЛ. Приклад 3. Хвора В. Діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легень, фаза загострення. Внутрішньошкірна проба Манту через 72г. 2мм (знижена реакція) Результати хемілюмінесцентного аналізу: КС1 - 7,93, КС2 - 10,2 (знижена реакція) Висновок: результати проби Манту і хемілюмінесцентного аналізу як по КС1 так і по КС2 збігаються. Приклад 4. Хвора Д. Діагноз: Коніотуберкульоз. Силікоз І-ІІ ст. Висновок за Roграмою: повільно прогресуючий плин, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень ІІІ ст. Емфізема легень II ст. Легенева недостатність II ст. Внутрішньошкірна проба Манту через 72г. 2мм (знижена реакція) Результати хемілюмінесцентного аналізу: КС1 - 30,7, КС2 - 136,8 (гіперергічна реакція) Висновок: результати проби Манту і хемілюмінесцентного аналізу не збігаються. Пробою Манту не виявляється чутливість до мікобактерій туберкульозу (не формується папула). У той же час за результатами хемілюмінесцентного аналізу як по КС1, так і КС2 виявлена відповідно підвищена чутливість до туберкуліну або гіперергічна реакція на туберкулін. 29041 6