Спосіб корекції гемітораксу

Спосіб корекції гемітораксу, що включає передньобічну торакотомію, резекцію легені, вирів 3 30050 застосування якого дозволило б шляхом насичування екстра-плевральної порожнини колагенфібриновим матеріалом знизити травматичність, онтогенез постопераційних ускладнень і підвищити оперативність. Поставлена задача вирішується тим, що в способі корекції геміторакса, що включає передньо-бічну торакотомію, резекцію легені, вирівнювання об'ємів геміторакса та резектованої легені, відповідно до корисної моделі, додатково після резекції легені відшаровують костальну плевру екстраплевральним шляхом, мобілізують її з І по V ребро, при вирівнюванні об'ємів геміторакса та резектованої легені в екстраплевральну порожнину вводять колаген-фібринову пластину тахокомбу, габаритами 9,5´4,8см, і фіксують її зволоженими тампонами протягом 5 хвилин. Причинно-наслідковий зв'язок сукупності відмітних ознак дійсної корисної моделі з вищезазначеним технічним результатом полягає в наступному. Відшаровування костальної плеври екстраплевральним шляхом та її мобілізація на ділянці з І по V ребро сприяє утворенню екстраплеврального шатра, з можливістю моделювання оптимальної порожнини для наступного регулювання об'єму геміторакса, адекватного до залишкового об'єму оперованої легені. Екстра-плевральне відшарування костальної плеври є мало травматичним й не досить тривалим у часі, що складає близько 57хв, при цьому знижується обсяг крововтрати до 50мл (у 4-6 разів, відносно прототипу). Використання власних тканин, зокрема костальної плеври, сприяє скороченню терміну зрощування поверхонь оперованої легені. Введення колаген-фібринової пластини тахокомбу при вирівнюванні об'ємів геміторакса і резектованої легені реалізує гемостатичну дію, внаслідок адсорбуючих гемостатичних властивостей її фізичної основи, а з іншого боку, в цій порожнині утворюється полімерна колаген-фібринова субстанція, що сприяє фіксації резектованій легені на рівні V-IV ребер без використання пов'язки, що давить, внаслідок ферментативного розщеплення пластини тахокомбу протягом 6 тижнів, а відтак призводить до ліквідації пострезекційного простору, попереджає онтогенез плевролегеневих ускладнень і деформацію грудної клітини. Пластина тахокомбу стерильна, апірогенна, не викликає алергічних, побічних, токсичних реакцій навколишніх тканин та володіє тропністю до легеневих тканин, що зумовлює повну адгезію з плеврою і легенею. Використання такої пластини, саме з габаритами 9,5´4,8см, запобігає ретракцію при розправленні легені за рахунок збільшення щільності закладки екстраплевральної порожнини. Фіксація колаген-фібринової пластини тахокомбу протягом 5 хвилин зумовлює оптимальне злипання останньої з екстраплевральною порожниною, на рівні V-IV ребер, задля усунення необхідності використання пов'язки, що давить, що дозволяє знизити травматичність, онтогенез постопераційних ускладнень і підвищити оперативність. Отже, насичування екстраплевральної порожнини геміторакса колаген-фібриновим матеріалом 4 на основі сукупності відмітних ознак виключає резекцію ребер, їх вичленовування з ребернохребцевих суглобів, здійснення систематичного гемостазу шляхом діатермокоагуляції, після видалення кожного ребра та використання пов'язки, що давить на область декостованих мобільних відділів грудної клітини, як вади інтраплеврального регулювання обсягів легені та геміторакса. Водночас, відтворення нескладних приймань зменшує кількість післяопераційних ускладнень на 27-35%, тривалість оперативного втручання на 30-40хв, обсяг крововтрати, на 250-300мл середньому, що істотно покращує результати хірургічного лікування хворих на туберкульоз легень після резекції легенів. Вищезазначені твердження дозволяють дійти висновку про те, що сукупність відмітних ознак способу трансстернальної реампутації кукси головного бронха є суттєвою та відповідає критерію «новизна», оскільки має причинно-наслідковий зв'язок з отриманням вищезазначеного технічного результату й не випливає з досліджуваного рівня техніки явним чином, відповідно. Сутність способу. Для здійснення способу корекції геміторакса залучають колаген-фібринову пластину тахокомбу («Nycomed», Австрія). Під час операції виконують передньо-бічну торакотомію, резекцію легені, відшаровують костальну плевру екстраплевральним шляхом, мобілізують її з І по V ребро. У новоутворену екстраплевральну порожнину вводять колаген-фібринову пластину тахокомбу, габаритами 9,5´4,8см, чим вирівнюють розходження об'ємів геміторакса й резектованої легені, а надалі фіксують її зволоженими тампонами, протягом 5 хвилин до повного злипання. Плевральну порожнину дренують і пошарово вшивають. Втручання відбувається без резекції ребер, порушень цілісності реберно-хребцевих суглобів і деформації грудної клітини. Приклад. Хворий Н., 44 років перебував у фтизіоторакальному відділення ДОККЛПО «Фтизіатрія» м. Дніпропетровськ (іст. хв. №832) з приводу лікування фіброзно-кавернозного туберкульозу верхньої частки правої легені, МБТ (+). Хворому одночасно виконані право-бічна верхня лобектомія, корекція геміторакса плевропластикою і передньо-бічна торакотомія праворуч у IV міжребер'ї під ендотрахеальним наркозом. При ревізії було встановлено, що верхня частка правої легені вміщує декілька каверн, а туберкульозні вогнища розповсюджені на 6-й та 10-й сегменти. Здійснена типова верхня лобектомія з роздільною обробкою елементів кореня частки легені. За наявністю великих і середніх вогнищ у сегментах, залишених після резекції легені, та нездатністю резектованої легені до повного виповнення плевральної порожнини, внаслідок емфіземи, корегувати об'єми геміторакса та резектованої легені після резекції останньої. Для цього костальний край плеври, що був розсіченої у IV міжребер'ї, разом із субплевральною клітковиною відшаровували від реберно-хребцових суглобів V, IV, III, II і І ребер до грудини. Новоутворену екстраплевральну порожнину щільно заповнювали двома колагенфібриновими пластинами тахокомбу. Полімерну 5 30050 масу утримували зволоженими тампонами протягом 5хв, до повного злипання. При розправленні легені через інтубаційну трубку, в умовах підвищення тиску у наркозному апараті верхній край резектованої легені знаходився на рівні V ребра. Плевральну порожнину дренували та пошарово вшивали хір ургічними нитками. За даними хірургічного протоколу спостерігали скорочення тривалості втручання відносно прототипу на 35 хвилин, зменшення обсягу крововтрати на 270мл, а у подальшому періоді - зниження післяопераційних ускладнень, майже у 3 рази. То ж, вищезазначений приклад клінічного використання об'єкта на основі засобів, що були відомі на дату подання дійсної заявки, підтверджує Комп’ютерна в ерстка М. Ломалова 6 можливість його відтворення в торакальної хірургії з досягненням вищезазначеного технічного результату, що інформує про відповідність критерію «промислова придатність» і допускає можливість його кваліфікації як корисної моделі процесу. Джерела інформації: 1. Богуш Л.К. Хир ургическое лечение туберкулеза легких. - М.: Медицина, 1979. - С.184-185. 2. Богуш Л.К., Калиничев Г.А. Коррегирующие операции при резекции легких. - М.: Медицина, 1979. - С.47-51. 3. Дужий І.Д. Екстраплевральна торакопластика та її місце в умовах епідемії туберкульозу //Клінічна хірургія. - 2003. - №8. - С.38-40. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601