Спосіб провітрювання тупикової гірничої виробки після газодинамічного явища

Спосіб провітрювання тупикової гірничої виробки після газодинамічного явища, що полягає в подачі потоку повітря у вибій тупикової виробки 3 30664 виробки. У обох зонах можливе утворення вибухонебезпечних концентрацій метану. Крім того, у ви хідну стр умину попадає газ, викинутий унаслідок газодинамічного явища, утворюючи третю зону, а в разі перекидання свіжого струменя повітря на тривалий час утворюється четверта зона суміші вибухонебезпечної концентрації. Усі чотири зони стримують розгазування виробок, що призводить до наявності не менше двох трьох зон з вибухонебезпечною концентрацією метану. Крім того, немає можливості утилізувати метан. У основу корисної моделі поставлено завдання зі створення способу провітрювання тупикової гірничої виробки після газодинамічного явища, у якому за рахунок оптимізації часу включення в роботу засобів ізоляції привибійної зони виробки, засобів відведення газу з ізольованого простору і зміни параметрів провітрювання забезпечується більш ефективне провітрювання мережі гірничих виробок, а найчастіше - виключення їх загазування і зменшення кількості зон з вибухонебезпечною концентрацією метану. Поставлене завдання розв'язується за рахунок того, що в способі провітрювання тупикової гірничої виробки після газодинамічного явища, що полягає в подачі потоку повітря у вибій тупикової виробки, по вентиляційному трубопроводу, який містить самоскладану частину, котру на час виникнення газодинамічного явища дистанційно відводять на відстань, залежну від максимально можливої інтенсивності викиду, дальності викиду гірської маси й перерізу виробки, відповідно до корисної моделі, перед руйнуванням гірських порід припиняють подачу свіжого повітря у вибій виробки, на відстані не менше 200м від вибою привибійну частину виробки ізолюють, при цьому ізоляцію здійснюють після проходу ударної хвилі уздовж виробки, свіже повітря подають у не ізольовану частину виробки, а з ізольованого простору відводять гази. На фігурі наведено розташування привибійної частини підготовчої виробки після виникнення газодинамічного явища. На фігурі наведено такі позначення: тупикова гірнича виробка 1, трубопровід 2 для подачі повітря, кінець якого має самоскладану частину 3, завдовжки не менше 11,0м, швидкорознімне з'єднання 4, трубопровід 5 для відведення газу, перемичка 6, вибій 7 виробки 1 до газодинамічного явища, викидонебезпечний пласт 8, продукти 9 (вугілля, порода) газодинамічного явища, вибій 10, утворений після викиду. Спосіб здійснюють так. Перед проведенням тупикової гірничої виробки 1 по викидонебезпечному пласту 8 буропідривним способом у режимі струєного висадження, використовуючи відомі статистичні залежності, розраховують максимально можливий об'єм викинутої гірської маси і відстань L, на яку відбудеться її викид з можливим руйнуванням засобів подачі свіжого повітря і засобів відведення газу (метану), тобто тр убопроводів 2 і 5. 4 На відстані L + 5 S від вибою, де S - переріз виробки, але не менше 200м, привибійний простір ізолюють перемичкою 6 у неробочому стані. Перемичка являє собою три прогумовані рукави, з'єднані між собою, прикріплені до елементів кріпи й анкерам гнучкими зв'язками. Між рукавами, у місці їх з'єднання гнучкими зв'язками, проходять трубопроводи 2 і 5. За деякий час перед здійсненням підривних робіт відводять самоскладану частину 3 трубопроводу 2 на безпечну відстань, щоб не було його пошкодження викинутою масою, і здійснюють роз'єднання швидкорознімного з'єднання 4. Потім здійснюють висадження шпурових зарядів. Якщо в результаті підривних робіт не відбулося газодинамічне явище, то частину 3 трубопроводу 2 повертають у початкове положення, а сам трубопровід відновлюють з'єднанням 4 для здійснення провітрювання після підривних робіт. Якщо в результаті підривних робіт відбулося газодинамічне явище, то після проходу ударної хвилі, автоматично включаються засоби подачі повітря в перемичку 6. Остання ізолює частину виробки 1 із продуктами викиду 9 від частини виробки, де їх немає. Весь газ, що виділяється зі зруйнованої гірської маси, залишається між знову утвореним вибоєм 10 і зведеною перемичкою 6. Здатність утримувати потік викинутого газу, що виділяється зі зруйнованої гірської маси, забезпечується конструкцією перемички. По трубопроводу 5 газ, що виділився, відводять за межі виробки в дегазаційний трубопровід і далі - до засобів утилізації метану. Відомо, що швидкість поширення ударної хвилі лежить у межах 340,0 -367,0м/с, потоку гірської маси - 20,0м/с, швидкість поширення хвилі стиснутого повітря - 43,6м/с. При значенні L + 5 S ³ 200 м, час приведення перемички до робочого стану не повинен бути менше 4,6 с і більше 10,0 с. За час від 4,6 с і до 10,0 с після початку газодинамічного явища, перемичка 6 приводиться до робочого стану, перекриваючи переріз виробки й ізолюючи тим самим привибійний простір. Роз'єднання трубопроводу 2 виключає попадання свіжого повітря в привибійний простір, тобто за перемичку 6. Газ, який виділився внаслідок газодинамічного явища, не змішується зі свіжим повітрям і не створює вибухонебезпечну концентрацію між вибоєм 10 і перемичкою 6, а по трубопроводу 5 відводиться в дегазаційний трубопровід. Така послідовність виконання способу дозволяє виключити тривале влучення метану, що виділяється з викинутої маси і вибою, за перемичку, усуваючи, тим самим, утворення зон змішання метану з повітрям, що надходить у тупикову частину виробки до перемички, а також на вихідний і свіжій струмені. Провітрювання простору перед установленою перемичкою, усуває утворення вибухонебезпечної концентрації у виробці на вихідному і свіжому струменях повітря. 5 Пропонується випробування способу на одній із шахт Донбасу. 30664 6