Спосіб лікування хронічного обструктивного захворювання легень

Винахід відноситься до медицини, зокрема до пульмонології, і стосується лікування хронічного обструктивного захворювання легень. Незважаючи на поступ сучасної медичної науки, проблема захворюваності, інвалідизації та смертності населення світу внаслідок патології органів дихання залишається пріоритетною в галузі розробки новітніх медичних технологій лікування та профілактики (Ю.І.Фещенко, 2006). Одним із найбільш обтяжливих у соціальному та економічному планах вважають хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), яке виявляють у 4-6% чоловіків та 1-3% жінок старших 40 років, а поширеність його у світі складає відповідно 9,3 і 7,3 на 1000 населення (А.Г.Чучалин, 2004; Ю.І.Фещенко, 2005). Згідно статистичних даних, поширеність хронічного бронхіту по Україні впродовж 2004-2005 років зросла на 1,7% і складає 3410,4 випадки на 100 тисяч населення. В "Європейській білій книзі легень" Україна представлена як одна з країн із найвищим рівнем смертності внаслідок ХОЗЛ серед чоловіків. Серед причин стрімкого зростання ХОЗЛ чільне місце посідає поширеність тютюнокуріння, погіршення екологічних факторів довкілля та безпосередній вплив інгаляційних полютантів виробничого середовища на осіб шкідливих умов праці. Сучасне розуміння етапів формування фази загострення, а значить і прогресування ХОЗЛ залишається недостатньо вивченими (Ю.І.Фещенко, 2005; Л.О.Яшина, 2006). Функціонування імунної системи, сурфактанта легень, локальних бар'єрних факторів захисту слизових оболонок бронхіального дерева при ХОЗЛ тісно пов'язані між собою посередництвом антигенпрезентуючих клітин (К.Ф.Чернушенко, 2005). Періодична активація запального процесу, тобто генерація фази загострення ХОЗЛ, пов'язується із дефектом роботи макрофагальних клітин, Т-лімфоцитів хелперів, дефіцитом ендогенних інтерферонів, секреторного імуноглобуліну А (sIgA) та лізоциму (К.Ф.Чернушенко, 2005; Ю.І.Фещенко та співавт., 2006). При ХОЗЛ спостерігається феномен інгібіції апоптозу клітин макрофагально-моноцитарного ряду, на фоні активації Fasзалежного апоптозу Т-лімфоцитів. Зрозуміло, що дана ситуація призводить до клітиннозалежної імуносупресії та збереження субпопуляції функціонально неповноцінних макрофагально-моноцитарних клітин як субстрату для прогресуючого розвитку періодичних загострень хронічного запального процесу бронхіального дерева. У зв'язку з цим зрозумілою є цікавість до проблеми медикаментозного впливу на причини, що сприяють розвитку фази загострення, а значить і прогресуванню ХОЗЛ, в умовах порушення у системах імунологічної резистентності, сурфактанта легень та локальному захисному бар'єрі слизових оболонок дихальних шляхів. Проте усі відомі способи лікування хронічного обструктивного захворювання легень, не задовольняють ні потреби практичної охорони здоров'я, ні хворих, оскільки вони не передбачають достатньотривалого відновлення стабілізуючих функції антигенпрезентуючих клітин та альвеолярних макрофагів, а також локального захисного бар'єру слизових оболонок дихальних шляхів, які відіграють вирішальну роль у механізмах санації макроорганізму та елімінації екзогенних альтеруючих субстанцій з організму хворого. Відомі способи медикаментозної корекції імунної відповіді при хронічному обструктивному захворюванні легень [Деклараційний Патент України №65385А, А61К31/00, затв. 15.03.2004р., Бюл. №3; Патент України №77505 А61К31/442, А61Р 11/00, затв. 15.12.2006р., Бюл. №12], акцентують свою увагу здебульшого на лікуванні фази загострення хвороби та не передбачають впливу на ряд важливих патогенетичних ланок перебігу даної патології з метою подовження фази ремісії. Найбільш близьким до винаходу, що заявляється, є спосіб лікування ХОЗЛ ускладненого розвитком вторинних бронхоектазів шляхом використанням лікарського препарату природнього походження ербісол [Деклараційний Патент України №67947А, А61К31/00, затв. 15.07.2004р., Бюл. №7]. Проте, у відомому способі використання лікарського препарату ербісол забезпечує лише корекцію загальної імунної резистентності організму людини та відновлення роботи системи макрофагів легень при загостренні перебігу хвороби і не передбачає прямої корекції локального захисного бар'єру слизових оболонок дихальних шляхів, особливо sIgA, та нормалізації вмісту IFN-y та TNF-a бронхоальвеолярного вмісту, як активаторів неоколагенезу й склерозу у респіраторно-вентиляційному тракті при настанні фази ремісії. Перевагою пропонованого нами винаходу є й те, що лікарський препарат тіотропію бромід доставляється інгаляційне, а значить діє лише локально на респіраторно-вентиляційний тракт, на відміну від вказаного вище способу при якому середник ербісол вводиться домязево, а значить впливає на організм в цілому. Метою винаходу є покращення результатів лікування ХОЗЛ та зменшення при цьому частоти можливих загострень перебігу патології. В основу винаходу - Спосіб лікування хронічного обструктивного захворювання легень - поставлено задачу створення нового більш вдосконаленого комплексного способу лікування хронічного обструктивного захворювання легень, шляхом використання лікарського препарату тіотропію броміду, що дає можливість забезпечити стабільне й тривале відновлення функції систем сурфактанта легень, альвеолярних макрофагів, ендогенних інтерферонів та що є особливо важливим для протидії генерації фази загострення хвороби активацію локального захисного бар'єру слизових оболонок дихальних шляхів (лізоциму та sIgA). Поставлена задача у запропонованому винаході вирішується тим, що комплекс лікування хронічного обструктивного захворювання легень доповнюється, згідно винаходу, додатковим (одночасно, ще й) використанням лікарського препарату тіотропію броміду у дозі 18мкг на добу, який хворий приймає за допомогою інгаляційного пристрою хендіхейлер - вміст однієї капсули за одну інгаляцію. Курсом 60 днів. Задача, поставлена у запропонованому винаході, вирішується за рахунок включення у комплекс лікування селективного М3 холінолітика препарату тіотропію броміду ("Спірива" Boehringer Ingelheim, Німеччина). Первинним ефектом дії якого є здатність блокувати протягом тривалого часу М3-рецептори, що призводить до зниження тонусу гладких м'язів, зменшення секреції слизу і розширення дихальних шляхів, забезпечуючи кращу та стабільну роботу легень. Проте, оскільки провідна роль у патогенезі генерації фази загострення при ХОЗЛ відводиться клітинам із фагоцитарною активністю та Т-хелперним субпопуляціям, з наступним виходом на IFN-g та TNF-a, то нас насамперед цікавить властивість тіотропію броміду, центробіжним механізмом дії спрямованим на розвантаження альвеолярних макрофагів, посередництвом інгібіції каскаду запального процесу, відновлювати вміст поверхневоактивної фракції сурфактанта легень, ендогенних інтерферонів та запуску репаративно-регенераторних процесів на рівні бар'єрних факторів захисту слизових оболонок органів дихання (лізоцим та sIgA). Препарат не виявляє токсичної дії під час прийому, не має кумулятивних властивостей, не спричиняє алергізуючого ефекту. Отож, внаслідок такого комплексного підходу, створено новий спосіб лікування ХОЗЛ, який забезпечує стабільне й тривале відновлення функції систем сурфактанта легень, альвеолярних макрофагів, ендогенних інтерферонів, TNF-a та локального захисного бар'єру слизових оболонок дихальних шляхів (лізоциму та sIgA). Спосіб комплексного лікування ХОЗЛ доповнює схему терапії хронічних обструктивних захворювань легень, впровадження його зумовлює подовження фази ремісії хвороби, що зменшує потребу в госпіталізаціях, покращує ефективність і якість лікування хворих, а значить збільшує й тривалість життя пацієнтів. Запропонований спосіб здійснювали таким чином. З урахуванням матеріалів наказу МОЗ України №433 від 3.07.2006р. хворому призначали відповідне лікування: муколітики, бронхолітики, протизапальні середники, при необхідності - антибіотики, поряд із якими призначається терапія селективним М3 холінолітиком - препаратом тіотропію бромідом („Спірива" Boehringer Ingelheim, Німеччина). Лікарський препарат тіотропію бромід 18мкг на добу хворий приймає за допомогою інгаляційного пристрою хендіхейлер - вміст однієї капсули за одну інгаляцію. Курсом 60 днів. Приклад 1. Хворий С. 60 p., діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легень. П стадія. Фаза загострення. Перібронхіальний пневмосклероз. Емфізема легень. ЛН II ст. При поступленні у крові - ШОЕ-19мм/год, лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом вліво; поверхнево-активна фракція системи сурфактанта легень - 5,87мкмоль/л. Рівень лізоциму бронхоальвеолярного вмісту - 5,73мг/мл, рівень IFN-g бронхоальвеолярного вмісту - 0,69пг/мл, рівень sIgA у бронхоальвеолярному вмісті - 1,31г/л. Рівень TNF-a у бронхоальвеолярному вмісті - 65,3пг/мл. При проведенні фібробронхоскопії ідентифіковане яскраво виражене гнійне запалення, без ознак атрофії слизової оболонки бронхів. Рентгенологічно визначається перебронхіальний та периваскулярний пневмосклероз, корені легень структурні, поширені; спірографічно легенева недостатність II ст. за змішаним типом. На основі діагнозу проводилася терапія хворого у визначених дозах бронхолітичними, антибактеріальними, протизапальними, муколітичними групами препаратів, а поряд з ними призначався тіотропію бромід („Спірива" Boehringer Ingelheim, Німеччина). Лікарський препарат тіотропію бромід 18мкг на добу хворий приймав за допомогою інгаляційного пристрою хендіхейлер - вміст однієї капсули за одну інгаляцію. Курсом 60 днів. На 21 добу від початку загострення хвороби відмічається чітка позитивна динаміка: зменшилася задишка та кількість виділюваного харкотиння, яке набуло білого кольору, кашель турбує тільки вранці, нормалізувалася температура тіла. У крові ШОЕ - 11мм/год, нормалізація лейкоцитарної формули. Відновилася активність сурфактантної системи легень до 7,61мкмоль/л. Зросли рівні лізоциму бронхоальвеолярного вмісту до 8,17мг/мл та вмісту sIgA до 1,72г/л. Спостерігається компенсація рівнів IFN-g бронхоальвеолярного вмісту до 1,36пг/мл та зменшення рівнів TNF-a у бронхоальвеолярному вмісті до 44,2пг/мл. При проведенні фібробронхоскопії ідентифіковане помірне катаральне запалення, без ознак атрофії слизової оболонки. Рентгенологічне зберігаються ознаки незворотніх перебронхіальних та переваскулярних склеротичних змін, проте в динаміці зменшилася поширеність коренів легень. Спірографічно зменшення легеневої недостатності до І ст. по обструктивному типу. Алергічних реакцій та побічних ускладнень не спостерігалося. Через 60 діб від початку загострення хвороби відмічається чітка позитивна динаміка: зменшилася задишка, припинилося виділення харкотиння та кашель, температура тіла нормальна. У крові ШОЕ - 10мм/год, лейкоцитарна формула в межах норми. Спостерігається подальше відновлення поверхнево-активної фракції системи сурфактанта легень до показника 8,25мкмоль/л; рівні лізоциму бронхоальвеолярного вмісту зросли до 8,42мг/мл. Спостерігається прогресуюча компенсація рівнів IFN-g бронхоальвеолярного вмісту до 2,37пг/мл, вмісту sIgA до 2,04г/л та подальше зменшення рівнів TNF-a у бронхоальвеолярному вмісті до 31,9пг/мл. При проведенні фібробронхоскопії ідентифіковано структуру слизової оболонки бронхів близьку до нормальної. Рентгенологічна картина без змін. Спірографічно: легенева недостатність І ст. по обструктивному типу. Алергічних реакцій та побічних ускладнень не спостерігалося. Через 5 місяців від початку лікування захворювання пацієнта перебуває у фазі ремісії. Приклад 2. Хворий І. 64 p., діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легень. III стадія. Фаза загострення. Перебронхіальний пневмосклероз. Емфізема легень. ЛН III ст. При поступленні у крові - ШОЕ-16мм/год, лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом вліво; поверхнево-активна фракція системи сурфактанту легень - 5,18мкмоль/л. Рівень лізоциму бронхоальвеолярного вмісту - 5,21мг/мл; рівень IFN-g бронхоальвеолярного вмісту - 0,55пг/мл, рівень sIgA в бронхоальвеолярному вмісті - 1,39г/л. Рівень TNF-a у бронхоальвеолярному вмісті - 70,2пг/мл. При проведенні фібробронхоскопії ідентифіковане виражене катаральне запалення, без ознак атрофії слизової оболонки бронхів. Рентгенологічне визначається перібронхіальний та периваскулярний пневмосклероз, корені легень структурні, поширені; спірографічно легенева недостатність III ст. за змішаним типом. На основі діагнозу проводилася терапія хворого у визначених дозах протизапальними, бронхолітичними, муколітичними групами препаратів, а поряд з ними призначався тіотропію бромід („Спірива" Boehringer Ingelheim, Німеччина). Лікарський препарат тіотропію бромід 18мкг на добу хворий приймав за допомогою інгаляційного пристрою хендіхейлер - вміст однієї капсули за одну інгаляцію. Курсом 60 днів. На 21 добу від початку загострення хвороби відмічається чітка позитивна динаміка: зменшилася задишка та кількість виділюваного харкотиння, кашель турбує лише вранці, нормалізувалася температура тіла. У крові ШОЕ 10мм/год, нормалізація лейкоцитарної формули. Відновилася активність сурфактантної системи легень до 7,88мкмоль/л. Зросли рівні лізоциму бронхоальвеолярного вмісту до 8,33мг/мл. Спостерігається компенсація рівнів IFN-g бронхоальвеолярного вмісту до 1,42пг/мл, вмісту sIgA до 1,31г/л та зменшення рівнів TNF-a у бронхоальвеолярному вмісті до 47,4пг/мл. При проведенні фібробронхоскопії ідентифіковане помірне катаральне запалення, без ознак атрофії слизової оболонки. Рентгенологічно зберігаються ознаки незворотніх перебронхіальних та переваскулярних склеротичних змін. Спірографічно зменшення легеневої недостатності до І-ІІ ст. по змішаному типу. Алергічних реакцій та побічних ускладнень не спостерігалося. Через 60 діб від початку загострення хвороби відмічається чітка позитивна динаміка: зменшилася задишка, припинилося виділення харкотиння та кашель, температура тіла нормальна. У крові ШОЕ -12мм/год, лейкоцитарна формула в межах норми. Спостерігається подальше відновлення поверхнево-активної фракції системи сурфактанта легень до показника 8,39мкмоль/л; рівні лізоциму бронхоальвеолярного вмісту зросли до 8,76мг/мл. Спостерігається прогресуюча компенсація рівнів IFN-g бронхоальвеолярного вмісту до 2,45пг/мл, вмісту sIgA до 2,17г/л та подальше зменшення рівнів TNF-a у бронхоальвеолярному вмісті до 28,5пг/мл. При проведенні фібробронхоскопії ідентифіковано структуру слизової оболонки бронхів без ознак запальних змін. Рентгенологічна картина без змін. Спірографічно легенева недостатності І ст. по обструктивному типу. Алергічних реакцій та побічних ускладнень не спостерігалося. Через 5 місяців від початку лікування захворювання пацієнта перебуває у фазі ремісії.