Спосіб лікування зовнішньої жовчної нориці

МПКА61 В 17/00 СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ЖОВЧНОЇ НОРИЦІ Винахід відноситься до медицини, а саме до хірургії і може бути використаний при лікуванні зовнішньої жовчної нориці. Відомі способи лікування зовнішньої жовчної нориці, які включають ендоскопічну папилосфінктеротомію з зовнішнім або внутрішнім дренуванням жовчних протоків [1,2]. Недоліком цих способів є довгі терміни лікування із-за зберігання жовчної гипертензії і тривалого запального процесу внаслідок подразнючої дії жовчі на стінки норицевого ходу при її протіканні по ньому. Найбільш близьким за технічною суттю і прийнятим за прототип є спосіб лікування зовнішньої жовчної нориці, який включає ендоскопічну папілосфінктеротомію з назобіліарним дренуванням [3]. Недоліком цього способу також є довгі терміни лікування із-за зберігання жовчної гіпертензії і тривалого запального процесу внаслідок подразнюючої дії жовчі на стінки норицевого ходу при її протіканні по ньому. Завданням винаходу є розробка такого способу лікування зовнішньої жовчної нориці, який за рахунок активної аспірації жовчі забезпечував би скорочення термінів лікування нориці. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі лікування зовнішньої жовчної нориці, який включає ендоскопічну папілосфінктеротомію з назобіліарним дренуванням, згідно винаходу, назобіліарне дренування жовчних протоків виконують шляхом активної аспірації жовчі до закриття нориці. Активна аспірація жовчі дозволяє припинити поступлення жовчі із жовчних протоків в норицевий хід, що веде до швидшого його закриття, тобто скорочує терміни лікування нориці. Спосіб виконують слідуючим чином. Проводять ендоскопічну ретроградну панкреатохолангіографію, з допомогою якої визначають місце відходження норицевого ходу від жовчних протоків і відсутність перепони для відтоку жовчі в дванадцятипалу кишку. Виконують ендоскопічну папілосфінктеротомію. Під контролем рентгеноскопії через інструментальний канал ендоскопу в жовчні протоки проксимальніше місця відходження норицевого ходу вводять дренажну трубку з металевим провідником. Витягують ендоскоп і провідник. Дренажну трубку заповнюють контрасним розчином і визначають місце знаходження його кінця в жовчних протоках. Переводять зовнішній кінець дренажа із ротової порожнини через носовий хід назовню та фіксують його. Під'еднують зовнішній кінець дренажної назобіліарної трубки до джерела розрідження (наприклад, водоструйного відсоса) і проводять постійну активну аспірацію жовчі до закриття нориці. Після закриття нориці через назобіліарний дренаж виконують контрольну холангіографію. При відсутності затікання розчину контрасту за межі жовчних протоків дренаж витягують. Приклад. Хвора С, 49 років, історія хвороби № 984/98, поступила в клініку 13.05.98 року з зовнішньою жовчною норицею. За добу з нориці виділялось 300—400 мл жовчі. 07.04.98 року по місцю проживання з приводу жовчно-кам'яної холециститу, хвороби, гострого холедохолітіазу була калькульозного виконана флегмонозного холецистектомія, холедохолітотомія, зовнішнє дренування холедоха. В післяопераційному періоді дренаж із холедоха витягнули. На його місці сформувалась зовнішня жовчна нориця. 14.05.98 року в клініці виконали фістулохолангіографію: контрастна речовина через норицевий хід заповнила жовчні протоки і поступила в дванадцятипалу кишку. Конкрементів в жовчних протоках не виявили. 15.05.98 року провели ендоскопічну ретроградну панкреатохолангіографію, під час якої виявили, що жовчні протоки контрастувались повністю, норицевий хід виходив із кукси міхурової протоки, перепони для відтоку жовчі в дванадцятипалу кишки не було. Виконали ендоскопісну папілосфінктеротомію. Через інструментальний канал ендоскопу під контролем рентгеноскопії в жовчні протоки до місця розвилки ввели 3 дренажну трубку зовнішнім діаметром 3 мм і довжиною 2 м з металевим провідником. Витягнули ендоскоп і провідник. Під рентгеноскопічним контролем заповнили дренажну трубку розчином урографіну і виявили, що її внутрішній кінець знаходиться в місці розвилки жовчних протоків. Після анестезії носових ходів з допомогою назальної трубки перевели дренаж із ротової порожнини через ніс назовню. Зафіксували її з допомогою марлевої стрічки навколо голови. До зовнішнього кінця дренажа під'єднаний водоструйний відсос і проводили постійну активну аспірацію жовчі через дренаж. Кількість виділяємої жовчі через норицю зменшилась до 40-50 мл за добу. На 3 добу нориця закрилась. 19.05.98 року виконали черездренажну холангіографію: затікання розчину контрасту за межі жовчних протоків не виявили. Назобіліарний дренаж витягнули. Пацієнтка виписана в задовільному стані. По запропонованому способу проліковано 6 хворих. Терміни лікування склали в середньому 4 діб, в той час як у групи із 6 хворих, пролікованих по способу-прототипу, середні терміни лікування склали 12 днів. Таким чином, порівняння з прототипом показує, що запропонований спосіб дозволяє скоротити терміни лікування зовнішніх жовчних нориць. Джерела інформації 1. Балалыкин А. С. «Эндоскопическая абдоминальная хирургия». - М.: «ИМАпресс», 1996.-С. 45-50. 2. Liguory С, Vitale G. С, Lefebre J. F et al. «Endoscopic treatment of postopera tive bilay fistulae» - Surgery. - 1991. - Vol. 110, N 4. - P. 779-784. 3. Федоров И. В., Сигал Е. И., Одинцов В. В. «Эндоскопическая хирургия». М. - «ГЭОТАР МЕДИЦИНА». - 1998. - С. 199-200 - прототип.