Спосіб лікування кісткового анкілозу та вторинного деформуючого остеоартрозу скронево-нижньощелепного суглоба

Корисна модель, що заявляється, відноситься до медицини, а саме до щелепно-лицевої хірургії і може бути використана для оперативного лікування кісткового анкілозу та вторинного деформуючого остеоартрозу (ВДОА) скронево-нижньощелепного суглобу (СНЩС) у дітей та дорослих, як самостійний спосіб. Проблема лікування хворих із (ВДОА) та анкілозами СНЩС залишається однією з найбільш актуальних в щелепно-лицевої хірургії. Основними симптомами цих захворювань є обмеження відкривання рота й рухливості нижньої щелепи в цілому, в результаті чого відбувається різке порушення функції жування, промови, зовнішнього дихання. В залежності від віку дитини та первинного захворювання, яке призвело до враження суглоба та розташованих там зон росту, у хворих виникає порушення розвитку нижньої щелепи та розвиток вторинних деформацій обличчя різного ступеню. Порушення життєво важливих функцій спонукають хірургів до невідкладного оперативного лікування таких хворих, яке перш за все має за мету відновити функцію суглоба. Основними вимогами до тотальної реконструкції СНЩС є відновлення рухів у суглобі, збереження висоти гілки щелепи при незначно вираженій мікрогенії, поліпшення оклюзійної площини, створення умов для подальшого росту щелепи у дітей. Ідея використання коронарного відростка для лікування анкілозу СНЩС не нова. Аналогом запропонованого способу можна вважати методику Йовчева B.C. (1963), яка полягає в остеотомії гілки щелепи, видаленні кісткового конгломерату, переміщення щелепи вперед, та фіксація заднього відділу гілки до скроневого відростка. Основним недоліком цього методу є те, що суглоб фактично не створюється, верхня точка опори нижньої щелепи переміщується у підскроневу ямку. Найбільш близьким аналогом до запропонованого нами є спосіб артропластики СНЩС який включає остеотомію гілки нижньої щелепи, резекцію кісткового конгломерату та коронарного відростка з подальшим використанням останнього в якості трансплантата замість суглобового відростка для одномиттєвого відновлення функції суглоба та усунення мікрогенії (1). За нашою думкою, основними недоліками запропонованої методики є те, що трансплантований коронарний паросток цілком втрачає живлення під час операції. Функціональне навантаження, дія перерозтягнутих жувальних м'язів на трансплантат значно підвищують ризик його резорбції та виникнення рецидиву мікрогенії та анкілозу СНЩС. Задачею корисної моделі, що пропонується, є збереження живлення трансплантату, що дозволить досягти більш високого функціонального та анатомічного результату. Технічний результат полягає у, тому що запропонований спосіб дозволяє відновити функцію суглоба за рахунок переміщення в суглобову ямку коронарного відростка на клапті скроневого м'яза, що забезпечує збереження висоти гілки нижньої щелепи, його живлення та профілактику рецидиву захворювання, а також створює умови для опозиційного росту щелепи. Поставлену задачу вирішують тим, що у відомому способі, який включає остеотомію гілки нижньої щелепи, резекцію кісткового конгломерату та коронарного відростка з подальшим використанням коронарного відростка як трансплантата замість суглобового відростка, згідно корисної моделі використовують білявушний доступ, коронарний паросток після остеотомії мобілізують і переміщують на клапті скроневого м'яза під вилицевою дугою на місце суглобового відростка та фіксують до гілки нижньої щелепи за допомогою титанових шурупів та мініпластини. Суть корисної моделі пояснюються графічно, де на Фіг. 1, 2, 3 подані етапи операції. Фіг. 1 - вигляд скронево-нижньощелепного суглоба, який вражений анкілозом: (1) кістковий конгломерат, (2) зона суглобової ямки, (3) шийка суглобового відростка, (4) коронарний паросток, (5) скроневий м'яз, (6) вилицева дуга, (7) гілка нижньої щелепи. Фіг. 2 - лінія остеотомії шийки суглобового відростка (8), лінія остеотомії (9) коронарного відростка (4). Фіг. 3 - переміщений та фіксований у новому положенні коронарний паросток (4) із клаптем скроневого м'яза (5), міні пластина (10). Спосіб здійснюється наступним чином: через білявушний, доступ звільнюють гілку нижньої щелепи (7), конгломерат (1), шийку суглобового відростка (3), зону суглобової ямки (2), коронарний паросток (4) від окістя та оточуючих м'яких тканин. Після чого виконують остеотомію шийки суглобового відростка (3) по лінії (8) та видаляють кістковий конгломерат (1). Відновлюють рухомість нижньої щелепи. При кістковому анкілозі формують суглобову ямку (2). Наступним етапом проводять остеотомію коронарного відростка (4) по лінії (9), формують клапоть скроневого м'яза та здійснюють мобілізацію коронарного відростка (4). Фіксують коронарний паросток (4) у зоні остеотомії шийки суглобового відростка (8) до гілки нижньої щелепи (7) за допомогою титанової мініпластини та шурупів. Останнім етапом проводять пошарове ушивання рани. Метою ортодонтичного лікування є покращення оклюзІйної площини та зубощелепного співвідношення. Таким чином, запропонований спосіб операції дає можливість ізолювати ранкові кісткові поверхні за допомогою коронарного відростка на клапті скроневого м'яза, що дозволяє зберегти висоту гілки щелепи. Сформований суглоб представлено замкнутою кортикальною пластинкою коронарного відростка, та сухожилком скроневого м'язу, що в значній мірі дає можливість забезпечити профілактику рецидиву анкілозу. Коронарний паросток, який зберіг живлення, не підлягає розсмоктуванню, що запобігає розвитку вторинної мікрогенії. За допомогою запропонованого способу можливо досягти гарних функціональних та естетичних результатів при лікуванні анкілозів СНЩС у дітей. Приклад конкретного виконання способу. Дитина Б. і. х. №235 у віці 5 років, госпіталізована в Український Центр МОЗ по наданню допомоги дітям із вродженими та набутими дефектами та деформаціями щелепно-лицевого відділення ДКЛ №7 із діагнозом: рецидив кісткового анкілозу лівого СНЩС. Хворого прооперовано по описаному методу включаючи остеотомію правого коронарного відростка. Післяопераційний період проходив без ускладнень. Рана зажила первинним натягом. Асиметрія обличчя відсутня. Відкривання рота після операції до 3,0см. Відзначається зміщення середньої різцевої лінії в здорову сторону за рахунок дислокації нижньої щелепи. При контрольному огляді хворого через 6 місяців, 1 рік, ознаки рецидиву захворювання у вигляді порушення функції СНЩС та відновлення асиметрії обличчя були відсутні. Функціональні та естетичні результати лікування можуть бути оцінені як гарні. Література: 1. Вернадская Г.П., Вернадский Ю.И. Аутопластический способ одномоментного устранения анкилоза височно-нижнечелюстного сустава и микрогении. - В кн.: Тез. докл. I съезда стоматологов Белоруссии. Минск: Минздрав БССР, 1979, с.202-205.