Спосіб діагностики вторинної зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози

Спосіб діагностики вторинної зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози, який полягає в тому, що проводять добовий гастро-рНмоніторинг із застосуванням стандартизованого обіду, за результатами якого, розраховуючи показник постпрандіального залуження за формулою: Корисна модель відноситься до медицини, а саме до гастроентерології та може бути використана при діагностиці вторинної зовнішньо секреторної недостатності підшлункової залози. Прямі зондові методи виявлення зовнішньо секреторної недостатності підшлункової залози є високоінформативними. Саме проведення одного з методів зондового дослідження дозволяє точно судити про кількість ферментів (амілази, ліпази, трипсину і хімотрипсину), що виробляються підшлунковою залозою. Проте наявність домішок в аспірованому дуоденальному вмісті у вигляді жовчі, шлункового соку, харчового подразника істотно спотворюють результати дослідження. Крім того, при екзокринній недостатності, обумовленій порушенням шлункової і/або кишкової фаз секреції панкреатичного соку, панкреозимін - секретиновий метод втрачає всі свої позитивні якості. Секретиновий і панкреазиміновий тести мають низьку доступність на Україні через високу вартість секретину та панкреозиміну [В.А.Петухов, Т.О.Амірова, С.В.Лісин, П.Б.Калашов. Аннали хірургії. 2001 №6, с.33-37]. Головними недоліками секретин - панкреазимінового тесту та тесту Лунда є трудомісткість, пов'язана з канюляцією панкреатичної протоки й установкою в дванадцятипалу кишку спеціального зонда; інвазивність; тривалість процедури (1,52години); погана переносимість; при секретинпанкреазиміновому тесті існує можливість виникнення побічних реакцій, пов'язаних з внутрішньо венним введенням препаратів і часта відмова пацієнтів від подібних маніпуляцій. Крім того, доводиться зважати на можливість додаткового впливу на діапазон коливань концентрацій інгредієнтів панкреатичного соку як самої процедури зондування, так і вживаних з метою премедикації препаратів. Відомі непрямі способи діагностики зовнішньо секреторної недостатності підшлункової залози у світовій гастроентерологічній практиці, як визначення фекальної еластази 1 (яке є "золотим стандартом" для виявлення зовнішньо секреторної недостатності підшлункової залози легкого, середнього і важкого ступенів), дихальні тести, що відзначаються високою чутливістю та специфічністю: 13-С-амілазний дихальний тест; 13-С-сумарний тригліцеридний тест; 13-С білковий дихальний тест. [Деклараційний патент на винахід №51558А, бюлетень №11 від 15.11.2002. Спосіб оцінки ступеня зовнішньо-секреторної недостатності підшлункової залози / В.Г.Передерій, С.М.Ткач, Ю.В.Чічула, В.А.Гдаль, З.В.Морозова, Л.М.Парунян]. Разом з тим невелика розповсюдженість вищезазначених тестів зумовлюють необхідність винайдення альтернативних способів діагностики зовнішньо секреторної недостатності підшлункової залози. Вторинний характер зовнішньо секреторної недостатності ПЗ зумовлюється, перш за все, зменшенням інтрадуоденального рівня рН нижче ППЗ = Тривалість перебування рН в і ТА 0 ФІрН ´ 100 %, Тривалість постпрандіального залуження (19) UA (11) 33039 (13) U де ППЗ - показник постпрандіального залуження; ФІpH - функціональний інтервал pH ( І - перший, 0 - нульовий); та отримуючи показник ППЗ нижче 25%, вважають наявність вторинної зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози встановленою. 3 33039 5,5, внаслідок чого - відбувається інактивація ферментів. Виникає при збільшеному кислотоутворенні в шлунку та надмірній бактеріальній контамінації тонкої кишки [Казак С.С. Вторинна екзокринна недостатність підшлункової залози у дітей та підлітків // Мистецтво лікування. - 2006. №5 (31)]. Оскільки існує зв'язок між ступенем вторинної зовнішньо секреторної недостатності підшлункової залози та рівнем інтрадуоденального рН, особливо доречно та необхідно визначити цей ступінь при діагностиці гіперацидного синдрому шлунка для призначення лікування. Метою винаходу є визначення вторинної зовнішньо секреторної недостатності підшлункової залози одночасно з визначенням рівня шлункової ацидності шляхом добового рН-моніторингу. Вказана мета досягається наступним чином: під час проведення добового рН-моніторингу внутрішньо шлункової ацидності визначається рівень постпрандіального залуження. Постпрандіальні зміни шлункової ацидності у хворих на хронічний панкреатит, отримані з допомогою добового гастро – рН-моніторингу, достовірно пов'язані із зовнішньо секреторною функцією підшлункової залози. Причому, чим більше виражена зовнішньо секреторна недостатність, тим менше виражене постпрандіальне залуження. Показник постпрандіального залуження (ППЗ) показує, яку частину тривалості постпрандіального залуження (у %) займає час перебування внутрішньо шлункового рН в першому та нульовому функціональному інтервалі рН (ІФІ рН та ОФІ рН), коли значення рН складали більше 3,6 од. рН: ППЗ = Тривалість перебуванн я рН в І та 0 ФіРн ´ 100 Тривалість постпранді ального залуження % 4 Нами проведене дослідження 17 хворих на хронічний панкреатит з зовнішньо секреторною недостатністю підшлункової залози та 25 хворих на хронічний панкреатит без зовнішньо секреторною недостатністю підшлункової залози, яким проводили добовий гастро – рН-моніторинг за Чернобровим В.М. [Чернобровый В.Н. Клиническое применение индикатора кислотности желудка: Метод, рекомендации. - Винница, 1991.- 19с.]. Постпрандіальний період досліджувався при обідньому прийомі їжі, час якого обирався за бажанням пацієнта, але в часовому проміжку від 12 до 1600. При цьому всі хворі отримували стандартизований обід, який складався з 200мл вівсяного супу, 50г відварного м'яса та 150г картопляного пюре, 50г білого хліба. Визначення показника постпрандіального залуження (ППЗ) показало, що при вираженій зовнішньо секреторній недостатності підшлункової залози зменшується час перебування внутрішньо шлункового рН у ІФІ рН та ОФІ в 3,1±0,3 рази (табл. 1). Крім клінічної картини захворювання, пізніх симптомів зовнішньо-секреторної недостатності ПЗ, для визначення наявності недостатності використовували С13-амілазний тест. Наявність недостатності вважали доведеною при показнику нижче 10%. Таким чином, постпрандіальні зміни шлункової ацидності у хворих на хронічний панкреатит, отримані з допомогою добового гастро – рНмоніторингу, достовірно пов'язані із зовнішньо секреторною функцією підшлункової залози. Причому, чим більше виражена зовнішньо секреторна недостатність, тим менша тривалість перебування значень рН у І ФІрН та ОФІрН. Таблиця.1 Оцінка тривалості перебування значень внутрішньо шлункового рН в першому та нульовому ФІ рН Групи хворих Хворі на ХП без зовнішньо секреторної недостатності Хворі на ХП з вираженою зовнішньо секреторною недостатністю Тривалість перебування значень рН у І Фірн та ОФІрН (хв.) Тривалість залуження (хв.) Показник постпрандіального залуження (%) 156,52±28,45* 204,71±31,10* 76,46±11,3* 28,74±8,62 116,46±3817 24,68±6,64 Примітка.* - достовірність відмінностей з хворими з вираженою зовнішньо секреторною недостатністю на рівні