Спосіб терапії хворих на артеріальну гіпертензію, асоційовану з ожирінням

Спосіб терапії хворих на артеріальну гіпертензію, асоційовану з ожирінням, який включає призначення лізиноприлу, який відрізняється тим, що лізиноприл призначають в початковій дозі 5мг, при необхідності дозу повільно збільшують до 1015мг на добу під контролем динаміки артеріального тиску та рівнів лептину і інсуліну. (19) (21) u200802083 (22) 18.02.2008 (46) 10.06.2008, Бюл.№ 11, 2008 р. (72) КОВАЛЬОВА ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА, UA, ШОП ІРИНА ВЯЧЕСЛАВІВНА, UA (73) ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, UA 3 arteries in hypertension // Europ. Heart. J. - 1992 Vol.13. - P.100 – 106]. Одним з найбільш перспективних та широко застосовуваних в теперішній час iАПФ є представник 3-го покоління iАПФ лізинорпил. Дані, які були отримані в дослідженнях, продемонстрували високу антигіпертинзивну ефективність лізиноприлу, яка не поступалась по ефективності таким антигіпертензивним препаратам, як бета-блокатори й діуретики. iАПФ розглядаються як препарати першого ряду при терапії АГ з супутнім ожирінням, ефективність та безпечність яких доведена результатами багатьох досліджень [Свищенко Е.П., Коваленко В.Н. Артериальная гипертензия: Практическое руководство. - К.: Морион, 2001. - 527с.]. Даний спосіб лікування АГ, асоційованої з ожирінням є найбільш близьким до того, що заявляється по технічній суті та результату, який може бути досягнутим, тому його обрано в якості прототипу. Основним недоліком відомих способів лікування АГ є відсутність контролю за ефективністю лікування, що може в деяких випадках впливати на терміни лікування та його ефективність. У зв'язку з вищевикладеним, в основу корисної моделі покладено задачу підвищення ефективності лікування АГ, асоційованої з ожирінням. Задачу, яку покладено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі терапії хворих на артеріальну гіпертензію, асоційовану з ожирінням, який включає призначення лізиноприлу, згідно з корисною моделлю, лізиноприл призначають в початковій дозі 5мг, при необхідності дозу повільно збільшують до 10-15мг на добу під контролем динаміки артеріального тиску та рівнів лептину і інсуліну. Технічний ефект корисної моделі обумовлений тим, що розвиток артеріальної гіпертензії, асоційованої з ожирінням, все частіше пов'язують з підвищенням рівня лептину у крові, що призводить до підвищення симпатичної активності. Лептин - пептидний гормон, який виробляється у білій жировій тканині, впливає на рецептори гіпоталамуса та відповідає за зниження енергетичного обміну шляхом зниження апетиту та стимулює вживання енергії. Сучасні дослідження говорять про те, що лептин підвищує рівень інсуліну та інсулінорезистентність у хворих з ожирінням та АГ [Brown CD., Higgins M., Donato K.A. et al. Body mass index and the prevalence of hypertension and dyslipidemia. Obes. Res. 2000; 8: 605 - 619; Ковальова О.М., Ащеулова Т.В. Ожиріння, інсулінорезистентність та артеріальна гіпертензія (лекція) // Укр. кард. журнал - 2000 - №3 - С.101 – 103]. Тривале введення лептину призводить до збільшення частоти серцевих скорочень та зростання рівня артеріального тиску через стимуляцію САС. Як гіперактивація САС, так і гіперінсулінемія приймають безпосередню участь у розвитку гіпертрофії міокарду лівого шлуночка (ЛШ). Підвищена стимуляція САС приводить до зниження чутливості міокарду до ендо- та екзогенних катехоламінів, зниження активності аденілатциклази. В результаті відбувається десенситизація та зменшення кількості адренорецепторів. Надмірна стимуляція кате 33187 4 холамінами може привести до пошкодження та некрозу міоцитів, підвищується тиск на неушкоджені міоцити, що стимулює їх гіпертрофію. Інсулін же є потужним фактором, який з одного боку стимулює клітинний ріст та клітинну проліферацію завдяки впливу на вивільнення факторів росту, найвпливовішим з яких є інсуліноподібний фактор росту - 1, а з іншого - також активує САС [Артеріальна гіпертензія - медико-соціальна проблема: Метод. Посібник. - К.: Ін-т кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України, 2002. - 101с.]. Спосіб виконують наступним чином: Хворим на АГ, асоційовану з ожирінням, призначають лізиноприл в початковій дозі 5мг, поступово збільшуючи дозу до 10-20мг на добу. Ефективність терапії контролюють вимірами артеріального тиску, вмісту інсуліну та лептину. Клінічні ефекти терапії іАПФ лізиноприла в хворих на артеріальну гіпертензію, асоційовану з ожирінням оцінювали експериментально. Було обстежено 20 осіб (9 чоловіків і 11 жінок) з артеріальною гіпертензією IIст. і супутнім ожирінням. Лізиноприл (лоприл, «Bosnalijek») призначали в початковій дозі 5мг, при необхідності дозу поступово збільшували до 10-20мг у добу. Ефективність лікування оцінювалась по динаміці артеріального тиску (AT) і суб'єктивному самопочуттю. Середній вік хворих 56,45±4,38 років. Крім виміру артеріального тиску усім пацієнтам проводили ЕКГ і ехокардіограму, визначали рівень інсуліну, показники лептину. Результати: Середній рівень систолічного артеріального тиску (САД) до лікування 172,4±3,4мм.рт.ст., діастолічного артеріального тиску (ДАД) - 100,3±1,8мм.рт.ст. Після курсу терапії протягом 30 днів середнє САД 145,6±7,6мм.рт.ст., ДАД - 87,6±5,3мм.рт.ст. Зниження артеріального тиску було статистично достовірним. При вивченні результатів впливу інгібітору АПФ на рівень інсуліну в хворих з артеріальною гіпертензією і супутнім ожирінням отримані наступні дані: до лікування 26,05±17,3мкЕд/мол, достовірне зниження після лікування - 14,08±5,7мкЕд/мл, р