Спосіб формування однодульної кінцевої колостоми у дітей

Спосіб формування однодульної кінцевої колостоми у дітей, що включає розтин черевної стінки в місці виведення кишки, формування очеревинно-м'язово-апоневротичного каналу, мобілізацію і розсічення кишкової петлі, прошивання відві 33945 шкової петлі, через що може порушитись прохідність колостоми. Існує також спосіб накладання однодульної кінцевої колостоми за H. Hartmann [4]. Після серединного лапаротомного розтину, мобілізації та пересічення кишкової петлі формують привідну та відвідну куксу, привідну куксу фіксують відкритою в окремо зробленому колостомному каналі на передній черевній стінці. Два лапаротомні розтини є досить травматичною маніпуляцією. Вони сприяють утворенню злук в черевній порожнині, які можуть призвести до непрохідності колостоми. Відкрита кукса привідної частини кишкової петлі (без інтубації) в ранньому післяопераційному періоді не забезпечує в достатній мірі евакуацію кишкового вмісту, через що також порушується прохідність колостоми. Найближчим аналогом (прототипом) способу, що заявляється, є операція, запропонована А.С. Сулеймановим і співавт. [5]. Після розтину черевної стінки в місці виведення кишки, формують очеревинно-м'язово-апоневротнчний канал, мобілізують і розсікають кишкову петлю, прошивають відвідну частину мобілізованої кишкової петлі з наступним формуванням відвідної кукси, циркулярно фіксують привідну частину кишкової петлі в колостомному отворі черевної стінки з наступним формуванням привідної кукси та вводять в привідну куксу і фіксують до неї інтубаційну трубку. Такий спосіб формування однодульної кінцевої колостоми у дітей є менш травматичним, забезпечує кращу евакуацію кишкового вмісту і є більш асептичним в перші дні після операції. Однак після накладання однодульноЇ кінцевої колостоми за цією методикою не вдається повністю уникнути непрохідності колостоми. Малий розтин не дозволяє створити сприятливі умови для визначення привідної та відвідної частини кишкової петлі, виведеної в рану, бо кишка може виявитися повернутою на 180° в ту або в іншу сторону. Фіксація відвідної частини кишкової петлі в такому положенні призведе до гострої непрохідності колостоми. Між виведеною привідною частиною кишкової петлі та боковою черевною стінкою утворюється дефект, який може стати воротами для внутрішньої черевної кили. При підготовці хворих до операції не завжди вдається достатньо звільнити кишечник від калових мас, які в ранньому післяопераційному періоді стають причиною обтурації колостоми. При введенні в кінці операції в просвіт колостоми інтубаційної трубки остання може завернутися, що утруднить виведення кишкового вмісту в ранньому післяопераційному періоді, а це також призводить до обтурації колостоми. Винахід, що заявляється, вирішує задачу створення сприятливих умов для чіткого визначення привідної та відвідної частини кишкової петлі, закриття дефекту між привідною частиною кишкової петлі та боковою черевною стінкою, створення сприятливих умов для введення інтубаційної трубки в привідну куксу і для евакуації кишкового вмісту з привідної кукси. Отриманий технічний результат зводиться до зниження частоти виникнення непрохідності колостоми при формуванні однодульної кінцевої колостоми у дітей. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі формування однодульної кінцевої колостоми у дітей розтин черевної стінки в місці виведення кишки, формування очеревинном'язово-апоневротичного каналу, мобілізацію і розсічення кишкової петлі, прошивання відвідної частини мобілізованої кишкової петлі з наступним формуванням відвідної кукси, циркулярну фіксацію привідної частини кишкової петлі в колостомному отворі черевної стінки з наступним формуванням привідної кукси та введення в привідну куксу з фіксацією до неї інтубаційної трубки, згідно з винаходом, перед розтином черевної стінки через задньопрохідний отвір вводять трубку-провідник, відвідну куксу фіксують до латеральної стінки привідної частини кишкової петлі, інтубаційну трубку в просвіт привідної кукси вводять перед фіксацією останньої в колостомному отворі, і після евакуації через інтубаційну трубку кишкового вмісту в колостому вводять розчин антисептика. Відмінними ознаками винаходу є те, що спершу, перед розтином черевної стінки, через задньопрохідний отвір вводять трубку-провідник для ідентифікації привідної та відвідної частин кишкової петлі. Відвідну куксу фіксують до латеральної стінки привідної частини кишкової петлі. Інтубаційнутрубку в просвіт привідної кукси вводять до фіксації останньої в колостомному отворі черевної стінки, евакуюють через інтубаційну трубку кишковий вміст і в колостому вводять розчин антисептика. Саме ці технічні особливості запобігають виникненню непрохідності однодульної кінцевої колостоми у дітей. Новизна полягає в оптимізації оперативного втручання за рахунок урахування анатомо-фізіологічних особливостей кишечнику у дітей. Спосіб здійснюється слідуючим чином. Через задньопрохідний отвір вводять трубкупровідник. Черевну стінку розкривають невеликим розтином в місці передбачуваного виведення колостоми, який відповідає діаметру виводимої кишки. Формують очеревинно-м'язово-апоневротичний канал. В рану виводять петлю товстої кишки. За допомогою трубки-провідника відмічають привідну та відвідну частину кишкової петлі. Мобілізують кишкову петлю. Прошивають мобілізовану петлю сшиваючим апаратом зі сторони відвідної частини кишки. На привідну частину петлі накладають кишковий затискач. Кишку між ними розсікають. Краї розсіченої кишки обробляють антисептиком. Лінію механічного шва занурюють в два напівкисетні шви. Відвідну куксу фіксують до латеральної стінки привідної частини кишкової петлі. Вводять в просвіт привідної частини кишкової петлі інтубаційну трубку. Під час введення інтубаційної трубки слідкують за тим, щоб остання не завернулась. На відстані 1,5 см від краю привідної кукси туго фіксують кисетним швом інтубаційну трубку. Евакуюють кишковий вміст з привідної кукси. Циркулярно фіксують привідну петлю до очеревинно-м'язовоапоневротичного каналу і окремо до шкіри, залишаючи над поверхнею шкіри куксу довжиною 4-5 см. В просвіт сформованої колостоми через інтубаційну трубку вводять розчин антисептика. Приклад. Хворий Б., віком 1 рік 8 місяців, поступив у клініку 29.04.98 p. зі скаргами на запори, здуття живота, періодичну блювоту. Хворіє з 4місячного віку. Лікувався консервативно - без пок 2 33945 ращання. На іригограмі - звуження прямої та сигмовидної кишки і значне розширення ободової кишки над місцем звуження. Беручи до уваги, крім того, ще й дані аноректальної манометрії та визначення активності тканинної ацетилхолінестерази, у дитини діагностовано хвороба Гіршпрунга, ректосигмовидна форма, стадія декомпенсації, гіпотрофія II ступеня. Проведена передопераційна підготовка. 6.05.98 р. - операція накладання однодульної кінцевої колостоми за способом, що заявляється. Післяопераційний період гладкий. Виписаний додому через 2 тижні. Через 6 місяців хлопчик поступив на другий етап хірургічного лікування - радикальну операцію. Протягом цього періоду колостома функціонувала добре, без ознак непрохідності. У відділенні торакоабдомінальної хірургії вроджених вад розвитку у дітей ІПАГ АМН України з січня 1994 року до січня 1999 року у 19 пацієнтів з хворобою Гіршпрунга та аноректальними аномаліями сформовано однодульні кінцеві колостоми за запропонованим способом, щоб запобігти виникненню непрохідності колостоми в післяопераційному періоді. Після операції в цих дітей не було ніяких ускладнень. Подальші спостереження, від 1 місяця до 1 року, показали, що у всіх хворих колостоми функціонували добре. Аналіз результатів 45 операцій, виконаних за способом-прототипом протягом 7 минулих років, показав, що у 6 (13,3%) хворих в післяопераційному періоді спостерігались ускладнення, причиною яких була непрохідність колостоми. Серед них у 2 була параколостомічна кила, в 2 - злуковий процес в ділянці привідної кукси, в 1 - внутрішня черевна кила і в 1 хворого однодульна кінцева колостома виведена на відвідну частину кишкової петлі. Таким чином, завдяки надійності формування однодульної кінцевої колостоми запропонованим способом різко падає частота післяопераційних ускладнень, найгрізнішою з яких є непрохідність колостоми, що сприяє кращому післяопераційному перебігу, створюються кращі умови для радикального хірургічного лікування основного захворювання. Крім того, використовуючи новий спосіб накладання однодульної кінцевої колостоми, створено певні зручності для її виведення, внаслідок чого стала простішою операція та вдвічі скоротився час оперативного втручання. Джерела інформації 1. Сулейманов А.С., Хамраев А.Ж., Ленюшкин А.И. Временная колостомия у детей. - Ташкент: Изд-во им. Ибн-Сины, 1993. - С. 3. 2. Федоров В.Д., Дульцев Ю.В. Проктология. М.: Медицина, 1984. - С. 351-354. 3. Противоестественный анус / А.Б. Савчик, А.М. Аминев, Б.Д. Кагаровский, Ю.А. Лебедев. - К.: 3доровье, 1984. - С. 25. 4. Противоестественный анус / А.Б. Савчик, А.М. Аминев, Б.Д. Кагаровский, Ю.А. Лебедев. - К.: 3доровье, 1984. - С. 26-27. 5. Сулейманов А.С., Хамраев А.Ж., Ленюшкин А.И. Временная колостомия у детей. - Ташкент: Изд-во им. Ибн-Сины, 1993, - С. 21-22. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3