Циклопентиліден-гідразид ізонікотинової кислоти, що виявляє протитуберкульозну активність

Циклопентиліден-гідразид ізонікотинової кислоти формули: Корисна модель стосується синтезу органічних сполук і фармації, зокрема одержання біологічно активних сполук, що виявляють протитуберкульозну активність, і може бути використана в клінічній медицині як протитуберкульозний лікарський засіб. Похідні ізонікотинової кислоти (ГІНК) широко застосовують ще з середини минулого століття у фтизіатрії для лікування різних форм туберкульозу легень та інших органів. Основним представником являється ізоніазид, який є найактивнішим та найефективнішим протитуберкульозним засобом: H O N NH 2 шення, нейро- та гепатотоксичний вплив, погіршують гостроту зору, викликають алергічні реакції та інші побічні ефекти. В основу корисної моделі поставлене завдання створення більш ефективного протитуберкульозного засобу з меншими побічними явищами. Поставлене завдання вирішується тим, що синтезований циклопентиліденгідразид ізонікотинової кислоти формули: H N O N , що виявляє протитуберкульозну активність. Синтезована сполука є білим кристалічним порошком, нерозчинним у воді, розчинним в оцтовій кислоті та спиртах при нагріванні. Для доказу складу і структури синтезованої сполуки були використані відомі фізико-хімічні методи, зокрема ПМР-спектроскопія та елементний аналіз. Одержані результати свідчать про відповідність синтезованої сполуки заявленій. (13) 34785 (11) UA N (19) H N O U , що виявляє протитуберкульозну активність. N N До цієї гр упи належить також метазид, фтивазид, ларусан, салюзид, флуренізид, феназид, ІНГА-17 [Машковский М.Д. Лекарственные средства: в 2-х т. -М.: Новая Волна, 2001. - T.I. - 540с.; Т.2. - 608с.]. Препарати ГІНК характеризуються досить високими значеннями токсичності, швидко інактивуються, спричиняють неврологічні пору N 3 34785 Заявлену сполуку одержують взаємодією ізоніазиду та циклопентанону. Реакцію проводять в середовищі дистильованої води. Туберкулостатичн у активність речовини вивчено на мікобактеріях туберкульозу людського типу штаму Нз7Ку Досліди проведено in vitro з завіссю культури методом серійних розведень на твердому середовищі Левенштейна-Єнсена. Розведення кожної речовини починають від концентрації 200мкг/мл розчину. У кожну пробірку заливають середовище з відповідним розведенням досліджуваної сполуки та додають 0,2мл суспензії культури. Мікробну суспензію готують за 4 стандартом помутніння Me Farland 0,5. Її густина становить приблизно 1,5х108 клітин в 1мл. Контролем є мікробна суспензія зі середовищем без досліджуваних сполук. Паралельно виконано ідентичні дослідження з еталоном порівняння одним із основних протитуберкульозних засобів ізоніазидом. Мінімальною інгібуючою концентрацією (МІК) вважають найменшу концентрацію сполуки, яка затримує ріст мікобактерій туберкульозу. МІК досліджуваної речовини в порівнянні з ізоніазидом подані в таблиці 1. Таблиця 1 Протитуберкульозна активність циклопентиліден-гідразиду ізонікотинової кислоти Активність щодо мікобактерій туберкульозу штаму Н37Rv / розведення речовин, мкг/мл Препарат 200 100,0 50,0 25,0 12,5 6,25 Циклопентиліденгідразид ізонікотинової Ізоніазид 3,125 1,56 0,78 0,3 0,195 0,097 0,048 0,024 9 ± ± Примітка: - немає росту мікобактерій туберкульозу, ± - наявність 1-19 колоній Як видно з даних, наведених у таблиці 1, мінімальна інгібуюча концентрація заявленої сполуки по відношенню до мікобактерій туберкульозу штаму Н37R v в даних умовах досліду становить 0,048мкг/мл. Таким чином, сполука, що заявляється, виявляє таку ж активність, як ізоніазид, і є перспективним протитуберкульозним засобом. Гостру токсичність заявленої сполуки вивчено на білих безпородних мишах масою 20-22г при внутрішньоочеревинному способі їх введення. Для визначення гострої токсичності використано показник середньої летальної дози LD50. З досліджуваної речовини приготовано суспензію з таким розрахунком, щоб доза препарату для однієї тварини містилася в об'ємі 0,3 мл. Тваринам введено по 3-4 концентрації речовини, на кожну концентрацію використано 6-8 мишей. Загибель мишей реєстрували протягом 14 днів. Розрахунок LD50 проведено за методом Літчфільда та Уілкоксона [Litchfield J.T., Wilcoxon F. A simplified method of evaluating dose-effect experiments// J. Pharmacol. Exp. Ther. -1949. Vol.96. -P.99.; Сидоров К.К. О класификации токсичности ядов при парэнтеральном способе введения // Токсикология новых промышленных химических ве ществ. -М.: Медицина. -1973. -Вып. 13. -С.47-51.]. Результати наведені в таблиці 2. Таблиця 2 Гостра токсичність циклопентиліден-гідразиду ізонікотинової кислоти при внутрішньоочеревинному введенні (для білих мишей) Речовини LD50 вмг/кг циклопентиліден-гідразид ізонікотинової кислоти 500 ізоніазид 160 З наведених у таблиці 2 даних видно, що LD50 досліджуваної сполуки становить 500мг/кг при внутрішньоочеревинному способах. Отже, досліджувана речовина в 3 рази менш токсична за ізоніазид. Таким чином, сполука, що заявляється, виявляє високу протитуберкульозну активність та нижчу токсичність в порівнянні з ізоніазидом, що дозволяє зробити висновки про її перспективність у фтизіатрії. Сполуку синтезують наступним чином. До розчину 0,15моль ізоніазиду в 25мл води при перемішуванні додають крапельне 0,18моль свіжоперегнаного циклопентанону, перемішування проводять при кімнатній температурі протягом 1 год та залишають на ніч. Осад, що утворився, відфільтровують та перекристалізовують з метанолом. Одержують білий порошок з Ттопл. 165°С, вихід - 80%. 5 Знайдено, %: N 20,80. С11Н13N3 О Вирахувано, %: N 20,67. Комп’ютерна в ерстка Д. Шев ерун 34785 6 ЯМР 1Н, d, м.ч. (CDCl3): 1,72м (4Н, 2*СН2), 2,38м (4Н, 2*СН2), 7,70д, 8,71д (4Н, J = 4,8Гц, C5H4N), 10,54с (1Н, CONH). Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601